22769

Участь УРСР в розвязанні німецького питання

Шпаргалка

История и СИД

Політика України шодо держав Азії. Приєднання України до Євросоюзу посилює потенціал впливу Союзу на процеси в пострадянському просторі що суперечить інтересам Росії. Важливо що вже є усталеною тенденцією зближення інтересів Росії з ЄС або з США призводить до активізації механізмів м'якої ізоляції України що є наслідком різких коливань в зовнішньополітичній стратегії останньої від одного пріоритетного напрямку до іншого. вже озвучувалася ідея відносин України з ЄС у вигляді Спільного політичного й економічного європейського простору але...

Украинкский

2013-08-04

49.5 KB

1 чел.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ 25

1. Участь УРСР в розв'язанні німецького питання.

2. Відносини ЄС - Україна - Росія.

3. Політика України шодо держав Азії.

1. Участь УРСР в розв'язанні німецького питання.

Керувати економічним і політичним життям у Німеччині була покликана Союзна контрольна рада (КР), що складалася із глав військових адміністрацій СРСР, США, Великобританії й Франції. У Потсдамі була визначена східна границя Німеччини по ріках Одер - Західна Нейсе. Частина колишньої території Німеччини відходила до Польщі, частина - до Чехословаччини, Кенігсберг (нині Калінінград) із прилягаючою територією передавався Радянському Союзу.

Німеччина розглядалася окупаційними державами як єдине економічне ціле. У політичній сфері в принципі намічалася перспектива створення центрального німецького уряду. Саме воно повиннео було прийняти документ мирного врегулювання, підготовка якого покладалася на Раду міністрів закордонних справ.

У Ялті і Потсдамі були прийняті принципові рішення про стягування з Німеччини репарацій для компенсації збитку державам-жертвам агресії "третього рейха". Репарації здійснювалися в трьох формах: вилучення німецького промислового устаткування, постачань поточної продукції німецької промисловості, використання німецької праці. На жаль, точні суми й обсяги репарацій установлені не були. У Потсдамі домовилися лише про те, що репараційні претензії СРСР в основному задовольнялися шляхом вилучень з радянської зони окупації. На додаток до цьому Радянський Союз повинний був на визначених умовах одержати з західних зон 25 % промислового устаткування, що не є необхідним для німецького мирного господарства. Подібні неясні рішення спричинили за собою в наступному завзяті дискусії навколо їхньої реалізації.

Що стосується мирного врегулювання з Німеччиною, то СРСР виступав в 1946-1947 р. за проведення загальнімецьких виборів, створення загальнімецького уряду й укладення з ним мирного договору. При цьому радянське керівництво розраховувало на кращу організованість комуністичних і лівих організацій, на активність прихильників орієнтації на Москву. США й Великобританія наполягали на виробленні мирного врегулювання для Німеччини, тобто  нав'язування мирного договору без створення німецького уряду. Франція ж виступала за послідовну децентралізацію, тобто  проти створення будь-яких центральних німецьких адміністративних і політичних органів.

Обговорення економічних і політичних проблем Німеччини на Лондонській сесії СМИД (листопад - грудень 1947) не дало позитивних результатів. Сесія СМИД ознаменувала собою явний розрив між трьома західними державами і Радянським Союзом. Ні по економічним, ні по політичних питаннях, що стосується Німеччині, домовитися не удалося. У ході сесії США, Великобританія і Франція досягли принципових домовленостей про об'єднання трьох окупаційних зон у єдине економічне ціле - тим самим створювалася Тризония. У грудні 1947 р. у Вашингтоні було оголошене рішення держдепартаменту про повне припинення репараційних постачань Радянському Союзу. Західні держави почали безпосередню підготовку до державотворенню  . Через Німеччину усе більш явно проходила лінія протистояння в холодній війні.

2. Відносини ЄС - Україна - Росія.

Приєднання України до Євросоюзу посилює потенціал впливу Союзу на процеси в пострадянському просторі, що суперечить інтересам Росії. В цьому контексті українсько-російські відносини для ЄС виступають важливим чинником стратегії на східному векторі: ЄС зацікавлений в стабільних відносинах між Україною і Росією, однак не створюючи умов для зближення їх за рахунок відносин з ЄС. Росія для ЄС з огляду на вагу самого суб'єкта виступає ключовим партнером у формуванні стабільного середовища на східних кордонах. Важливо, що вже є усталеною тенденцією - зближення інтересів Росії з ЄС або з США призводить до активізації механізмів "м'якої ізоляції" України, що є наслідком різких коливань в зовнішньополітичній стратегії останньої від одного пріоритетного напрямку до іншого. Саме тому Україна потребує врівноваженої стратегії відносин з цими сторонами, не граючи на їх протиріччях.

2002р. вже озвучувалася ідея відносин України з ЄС у вигляді Спільного політичного й економічного європейського простору , але представлена ця ідея  доволі нечітко. Така концепція кореспондувалася із діалогом ЄС та Росії щодо формування Єдиного європейського економічного простору

Каталізатором геополітичної гри на пострадянському просторі є її енергетична складова. Місце і роль України в даній геополітичній грі визначаються, по-перше, її транзитним потенціалом РФ - Україна - Європа, по-друге, транзитним потенціалом Каспійський регіон - Україна - Європа/США.

Енергетичне співробітництво суттєво впливає на відносини в трикутнику ЄС - Україна — Росія. Остання теза обумовлюється тим, що ЄС є найбільшим споживанням російського природного газу , Росія відповідно є головним постачальником енергоресурсу, Україна виступає головним транзитером газу з Росії до ЄС.

Одночасно активно розвивається енергетичний діалог ЄС - Росія в контексті розбудови нових газо- і нафтопроводів в обхід території України з метою усунення української монополії на транзит російського газу в середньостроковій перспективі.

Важливою тенденцією в сфері енергетичного діалогу ЄС і Росії щодо України є той факт, що більшість газових проектів ЄС не стосуються інтересів України, проте у випадку виконання проектів будівництва Росією газопроводів поза територією України, це може спричинити негативні наслідки для України, а саме зменшення транзиту через українську ГТС на дві третини.
  Таким чином, енергетичне питання виступає ще одним засобом тиску на Україну в геополітичній геометрії Росія - ЄС — Україна, що здебільшого відбувається не на кориться українським інтересам.

Дотримання відносин рівно наближеності в усіх цих напрямках, послідовне взаємовигідне співробітництво з ними в питаннях  складають національний інтерес України.

Координація зусиль з Росією щодо інтеграції в Євросоюз може нагадувати спробу реалізації так званої «стратегії мосту». Ця стратегія була популярною на початку 90-х рр., коли вважалось, що самостійна демократична Україна має більше шансів інтегруватися в Європу. Якщо Україна буде зберігати свою незалежність і інтегруватися до Європи, то за нею потягнеться і Росія. Відтак, вона може слугувати для Росії «мостом» в Європу, тобто відігравати ту роль, яку зараз відіграє Польща щодо України в заохоченні останньої до процесу європейської інтеграції. Згортання демократичних процесів та рецидиви реваншизму в Росії деактуалізували цю стратегію.
  У відносинах з Євросоюзом Росія зацікавлена в посиленні самостійності, але не в посиленні його могутності та впливовості. Тому в геополітичних інтересах Росії відірвати Євросоюз від опіки та парасольки НАТО. В такому випадку вплив Росії на європейські процеси значно посилюється. Приєднання України до Євросоюзу тільки збільшить його «критичну масу» і посилить можливості впливати на процеси в пострадянському просторі, що, звісно, суперечить інтересам Росії.
 Відтак, стратегічний інтерес Росії полягає не в інтеграції України в Євросоюз, а в інтеграції її в російський економічний, політичний, інформаційно-правовий і оборонний «простір» і в ізоляції від європейських інтеграційних процесів. Отже, Росії вигідне поєднання зусиль з Україною в її співробітництві з Євросоюзом, але не в інтеграції України до цієї організації.

3. Політика України шодо держав Азії.

Україна встановила постійні зв'язки майже з десятком азіатських країн, зазвичай — найбільших. Ісламська Республіка Іран визнала незалежність України 25 грудня 1991р., дипломатичні відносини між країнами встановлено 22 січня 1992 р.За час, що минув, відбулася низка двосторонніх офіційних візитів на найвищому та високому державних рівнях, зокрема візит Президента України (25-26 квітня 1992).

Активна співпраця між Україною й Іраном відбувається в рамках міжнародних організацій, зокрема в ООН. Іран надає сприяння Україні у встановленні плідних контактів та налагодженні співробітництва з низкою впливових регіональних організацій (Організація Економічного Співробітництва, Організація Ісламська Конференція).

Досягнуто також домовленості про започаткувавші тристороннього співробітництва між Україною, Іраном і Туркменистаном у галузі газопостачання за формулою — поставки туркменського газу в Україну в обмін на експорт української продукції та послуг до Ірану, який компенсуватиме заборгованість за поставлений в Україну туркменський газ.

Республіка Індія визнала державну незалежність України 26 грудня 1991 р. 17 січня 1992 р. в Києві було підписано Протокол про встановлення дипломатичних відносин між Україною й Індією та Протокол про встановлення консульських відносин між нашими країнами. Правові основи українсько-індійської взаємодії закладені у підписаному 1992 р. Договорі про дружбу та співробітництво між Україною й Індією.

Індія традиційно була одним із найбільших імпортерів з України не тільки сировини та енергоємної продукції, а й обладнання, турбін, підшипників, підйомно-транспортних машин та механізмів, хімічних речовин неорганічного походження, військової та сільськогосподарської техніки, запчастин.

Ісламська Республіка Пакистан визнала незалежність України 31 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлено 16 березня 1992 р.

Китайська Народна Республіка визнала незалежність України 27 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлено 4 січня 1992 р.

Визначальними для розбудови договірно-правової бази українсько-китайських відносин є Спільне комюніке про встановлення дипломатичних відносин між Україною й КНР, Спільні українсько-китайські комюніке, Спільна (Київська) Декларація між Україною й КНР, а також Спільна (Пекінська) Декларація про розвиток і поглиблення відносин дружби та співробітництва між Україною й КНР, яка фактично виконує міжнародно-правову функцію міждержавного політичного договору. В цих документах закладено основні принципи двосторонніх відносин у політичній, економічній та гуманітарній сферах.

В'єтнам визнав незалежність України 27 грудня 1991 р., а 23 січня 1992 було встановлено дипломатичні відносини між нашими державами.

Політичний діалог між країнами розпочався на рівні міністрів закордонних справ: відбувався як обмін офіційними візитами, так і зустрічі під час участі керівників зовнішньополітичних відомств у міжнародних форумах.

1996 р. В'єтнам із державним візитом відвідав Президент України Л.Кучма. У перебігу цього візиту було укладено Договір про принципи відносин та співробітництва між Україною й Соціалістичною Республікою В'єтнам та підписано низку двосторонніх документів.

Республіка Корея визнала незалежність України ЗО грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлено 10 лютого 1992 р. Від 3 листопада 1992 р. в Києві діє посольство Республіки Корея в Україні. Посольство України в Сеулі розпочало свою діяльність у жовтні 1997 р.

Розбудова взаємовигідного різнопланового співробітництва України з Республікою Корея перебуває серед пріоритетів зовнішньої політики нашої держави в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Сприятливим для обох країн є збіг їхніх позицій стосовно ядерного роззброєння, що закладає міцні підвалини для тісної взаємодії на міжнародній арені. Дві країни майже одночасно визначили своє негативне ставлення до ядерної зброї, висловили готовність узяти активну участь у зусиллях міжнародного співтовариства щодо її повного знищення й зобов'язалися використовувати ядерну енергію лише в мирних цілях.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

6383. Продукт та ринок 101 KB
  Продукт та ринок З'ясувати цілі складання і визначити структуру розділу Галузь, підприємство та його продукція. Охарактеризувати зміст параграфів розділу Галузь, підприємство та його ...
6384. Маркетинг-план. Основні підрозділи маркетинг-плану 158.5 KB
  У попередньому розділі бізнес-плану був охарактеризований ринок майбутнього бізнесу і визначені його можливості. У маркетинг-плані необхідно висвітлити, як саме підприємство використовуватиме ці можливості...
6385. Виробничий план, його структура та зміст 161.5 KB
  Головне завдання виробничого плану як розділу бізнес-плану підприємства виробничого спрямування полягає в тому, щоб переконати заінтересованих фізичних та юридичних осіб (потенційних інвесторів), що підприємство...
6386. Організаційно-юридичний план 26.77 KB
  Індивідуальна підприємницька діяльність: одна особа є власником бізнесу та провадить підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Приватне підприємство: одна особа є власником бізнесу, веде його із залученням найманих робітників, зареєструвавшись, як юридична особа.
6387. Клиент, сервер и другие программы 244.53 KB
  Клиент, сервер и другие программы. Рассмотрим типы программ, обеспечивающих работу Web и использующих протокол HTTP. Понято, что никакой HTTP-обмен невозможен без клиента и сервера. Клиент формирует запрос, который обрабатывается сервером. Однако, п...
6388. Преимущества использования XML 30.28 KB
  Преимущества использования XML. XML позволяет компоновать документ из отдельных независимых элементов. Использование XML даёт возможность передавать по сети не весь ресурс, а лишь ту его часть, которая требуется пользователю. XML упрощает создание н...
6389. Переменные в Web-программировании 34.07 KB
  Переменные. Для объявления переменной используется следующее выражение: [модификаторы] тип имя_переменной В данном случае тип - это либо один из простых типов (int, char, Boolean и т. д.), либо имя класса. Простые типы используются так же, как...