22771

Діяльність ЮНРРА в УРСР

Шпаргалка

История и СИД

Позиція України щодо конфліктів на пострадянському просторі. Миротворча діяльність України. Миротворча діяльність України. представникiв України взяли участь в 20 минулих та триваючих миротворчих операцiях та мiсiях ООН.

Украинкский

2013-08-04

52 KB

1 чел.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 27

1. Діяльність ЮНРРА в УРСР.

2. Позиція України щодо конфліктів на пострадянському просторі.

3. Миротворча діяльність України.

1. Діяльність ЮНРРА в УРСР.

 У листопаду 1943 р. західні держави створили Адміністрацію Об'єднаних Націй з питань допомоги і післявоєнного відновлення (ЮНРРА) для надання негайної допомоги після початку контрнаступу союзних військ і звільнення Європи. У 1944-1945 р. ЮНРРА надала тимчасову надзвичайну допомогу мільйонам переміщених облич, що потрапили в руки союзників, діючи, таким чином, у відповідності зі стандартами межвоенного періоду. "Однак ЮНРРА не була організацією по справах біженців у строгому змісті: організація допомагала всім обличчям, переміщеним через війну, і лише зрідка біженцям по політичних мотивах".

ЮНРРА не займалася пристроєм біженців і переміщених облич у третіх країнах; метою організації було по можливості швидко повернути на батьківщину тих, хто був вигнаний або переміщений у результаті війни. Головною функцією ЮНРРА було заохочення репатріації і контроль над нею. Для подібної діяльності ЮНРРА були передані значні суми з боку 44 держав-членів для надання допомоги.

На Ялтинской конференції в лютому 1945 р. великі держави підготували ґрунт для широкомасштабної репатріації в Радянський Союз; а на Потсдамской конференції в серпні 1945 р. було забезпечене повернення етнічних меншостей німців у Польщу, Чехословакию й Угорщину. Союзні держави домовилися, що всі громадяни кожного з держав негайно після звільнення повинні бути відділені від ворожих військовополонених і іноземців.

Таким чином, значна частина зусиль ЮНРРА була спрямована на допомогу збройним силам союзників у визначенні особистості переміщених облич, поділі їхній по національних групах, посадці людей у вантажівки і вагони і відправленню на батьківщину без обліку їхніх власних побажань. Ці методи були настільки вдалими, що за перші п'ять післявоєнних місяців ЮНРРА й Об'єднане військове командування репатріювали біля трьох чвертей переміщених у Європі облич.

Серед таких облич була велика кількість громадян Радянського Союзу і країн Східної Європи, багато хто з який згодом закінчили своє життя в сталінських таборах. З іншого боку, громадяни Польщі і Прибалтійських держав, території яких були анексовані Радянським Союзом, українці, що зуміли переконати західні влади, що повернення на батьківщину грозить їм політичним переслідуванням, а можливо і стратою, а також єврейські біженці, що розглядалися як не підмети негайної репатріації, були поміщені в табори до ухвалення рішення про їхню подальшу долю.

Західні держави споконвічно погодилися з вимогами СРСР про репатріацію радянських громадян і не відразу довідалися, що багато хто з тих, хто не хотів повертатися, були піддані переслідуванню. Таким чином, більшість громадян Радянського Союзу і східноєвропейських держав не одержували навіть обмежений захист.

Плідну роботу молода українська дипломатія провела у 1945-1947 рр. у зв'язку з діяльністю на Україні Адміністрації допомоги і відбудови Об'єднаних Націй (ЮНРРА, створена у Вашингтоні 9 листопада 1943р., ліквідована у 1947р.).

Після закінчення другої світової війни, примусової репатріації радянських громадян до СРСР на еміграції у Західній Німеччині й Австрії залишилось майже 200 тис. українців, більшість з яких походила з Галичини (близько 60 відсотків)".

Опіку над емігрантами перебрали міжнародні організації: спочатку ЮНРРА, а з 1947р. - ІРО. Українці в більших скупченнях створювали українські комітети і організації та проводили різного роду громадську, політичну, культурну, наукову, церковну діяльність. І листопада 1945р. у Ашаффенбурзі (Німеччина) засновано Центральне Представництво української еміграції в Німеччині, діяло Українське Центральне допомогове об'єднання в Австрії. З літа 1947р. розпочався виїзд українців з Німеччини і Австрії до інших країн Західної Європи й за океан.

3. Миротворча діяльність України.

Миротворча дiяльнiсть ООН завжди розглядалася Україною як одна з найголовнiших цiлей iснування цiєї Органiзацiї, покликаної, цитую, "врятувати прийдешнi поколiння вiд лихолiть вiйни". Саме тому з 1992 року понад 12 тис. представникiв України взяли участь в 20 минулих та триваючих миротворчих операцiях та мiсiях ООН. Цiлком усвiдомлюючи додаткову вiдповiдальнiсть як члена Ради Безпеки ООН за справу пiдтримання мiжнародного миру, Україна лише з початку цього року майже в 20 разiв збiльшила свiй внесок вiйськовим та цивiльним персоналом до поточних та нових операцiй ООН з пiдтримання миру.

За неповний рiк Україна забезпечила розгортання своїх контингентiв чисельнiстю 650 миротворцiв у складi сил ООН в пiвденному Лiванi, направила групу вiйськових спостерiгачiв до мiсiй ООН в ДРК i Ефiопiї та Еритреї, групу цивiльних полiцейських до мiсiї ООН у Схiдному Тиморi. На цьому тижнi завершується розгортання спецiальної полiцейської роти України у складi полiцейських сил ООН в Косово. У повнiй бойовiй готовностi знаходиться український вiйськовий контингент, призначений для участi в операцiї ООН в Демократичнiй Республiцi Конго.

Хочу наголосити на важливостi якнайскорiшої та ефективної реалiзацiї пропозицiї Президента України Л.Кучми, яка була проголошена на Самiтi тисячолiття та Самiтi Ради Безпеки, про необхiднiсть розробки всебiчної стратегiї ООН з попередження конфлiктiв, в основу якої слiд покласти широке застосування превентивної дипломатiї та превентивного миробудiвництва.

Iсторiя миротворчої дiяльностi ООН знає лише одну операцiю з превентивного розгортання в колишнiй югославськiй Республiцi Македонiя, яка, як вiдомо, цiлком виправдала себе. Ми вважаємо, що в новому столiттi саме такi операцiї мають стати якiсно новою моделлю миротворчої дiяльностi.

Практичним кроком на шляху до вироблення стратегiї ООН iз запобiгання конфлiктам, на думку України, може бути створення та дiяльнiсть регiональних центрiв з попередження конфлiктiв. У цьому контекстi варта уваги нещодавня пропозицiя України створити в Києвi регiональний центр етнiчних дослiджень пiд егiдою ОБСЄ. Ми вважаємо, що дiяльнiсть такого центру, присвячена монiторингу стану та розвитку мiжетнiчних вiдносин в країнах-членах ОБСЄ, своєчасному виявленню небезпечних сепаратистських тенденцiй та iнших ознак зародження конфлiктiв, також сприятиме реалiзацiї превентивної стратегiї ООН завдяки спiвробiтництву мiж ООН та ОБСЄ.

Україна продовжує докладати зусиль до просування процесiв врегулювання так званих "заморожених" конфлiктiв на пострадянському просторi, зокрема, в Абхазiї, Грузiя, Нагiрному Карабасi, Азербайджан, та в Приднiстров'ї, Молдова.

Як член групи "Друзiв Генерального секретаря ООН", що сприяє процесу грузино-абхазького врегулювання, Україна не може не бути занепокоєною гальмуванням прогресу у просуваннi мирного процесу, iснуванням широкомасштабних гуманiтарних проблем, якi виникли внаслiдок конфлiкту майже десятирiччя тому, збереженням вибухонебезпечної ситуацiї в зонi конфлiкту.

Головним інструментом колективної системи безпеки є  миротворча діяльність  , за допомогою якої міжнародна спільнота вирішує проблеми запобігання воєнним конфліктам на етапі конфронтації, або у разі їх виникнення приймає зусилля щодо їх припинення. Ця концепція покладена в основу глав VI-VIII Статуту ООН. На європейському континенті ООН делегувала права в питаннях ведення  миротворчої діяльності  Організації Безпеки та Співробітництва у Європі (ОБСЄ) - унікальній регіональної структурі, яка об’єднує 54 держави. Україна , ставши учасницею ОБСЄ 30 січня 1992 року проводить політику підтримання принципів регулювання взаємин між європейськими державами з питань збереження миру та міжнародної безпеки.

Участь  України  у  миротворчій діяльності  є однією із важливих складових її зовнішньої політики та забезпечення національної безпеки. Для реалізації завдань  миротворчої діяльності  Збройних Сил  України  сформовано відповідну законодавчу й нормативно-правову базу. Її основу становлять Конституція України, Закони України „Про оборону України,” „Про Збройні Сили України,” „Про участь України у міжнародних миротворчих операціях”. Основу законодавчої бази у галузі  миротворчої діяльності  являє собою Закон  України  „Про участь України в міжнародних миротворчих операціях”, прийнятий Верховною Радою України 23 квітня 1999 року. Цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади щодо участі України у міжнародних  миротворчих  операціях, а також порядок направлення  Україною  військового та цивільного персоналу, організації його підготовки і забезпечення для участі в  діяльності  з підтримання міжнародного миру та безпеки. У законі визначаються ті міжнародні організації, під егідою яких Україна може брати участь у миротворчих операціях. Участь України в міжнародних миротворчих операціях здійснюється наданням миротворчого контингенту, миротворчого персоналу, а також матеріально-технічних ресурсів. Погляди на застосування Військово-Морських Сил Збройних Сил України у миротворчих операціях Після приєднання України до програми „Партнерство заради миру” (ПЗМ) у 1994 році кораблі, авіація, підрозділи морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України взяли участь у понад 50 міжнародних навчаннях. Обсяг заходів бойової підготовки за миротворчою тематикою постійно збільшується.

Станом на 13.01.06 840 військовослужбовців Збройних Сил України беруть участь у 10 миротворчих місіях. (у складі миротворчих контингентів - 749 військовослужбовців, миротворчий персонал – 91 військовослужбовець).

Історія

Участь України у миротворчих операціях розпочалась із затвердженням Верховною Радою України Постанови від 3 липня 1992 року “Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії”.

Українські воїни брали участь у наступних міжнародних миротворчих операціях:

Багатонаціональні сили у Іраку (серпень 2003 – грудень 2005)

Місія ООН у Сьєрра-Леоне --березень 2001р. - березень 2005 р.

Місія ОБСЄ у Грузії 1999 – грудень 2005

Миротворчих операціях Сили ООН по охороні (UNPROFOR) 1992-1995 рр.

Місія ООН у Східній Славонії ПАООНСС (квітень 1996 р. - січень 1998 р.)

Місія ООН превентивного розгортання в Македонії червень 1995 р. - березень 1999 р.

Місія ОБСЄ з верифікації у Косово ( грудень 1998 р. - березень 1999 р.)

Місія ООН в Анголі (січень 1996 р. - лютий 1999 р.) 

Місія ООН у Гватемалі (МІНУГУА) січень-травень 1997 р.

Місія ООН у Таджикистані грудень 1994 р. - березень 2000 р.

Міжнародні сили з підтримки миру в Косово, СРЮ (КФОР) 

Місія ООН в Афганістані квітень 2000 року - травень 2001 року

Місія ООН на півострові Превлака, Хорватія січень 1996 р. - грудень 2002 р

Гуманітарна місія в Державі Кувейт квітень-серпень 2003”


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28715. Разработка и принятие Конституции СССР 1936г. Ее основные положения. Реорганизация системы Советов. Национально-государственное строительство в 1936 - 1940 гг., его правовая оценка 13.45 KB
  Разработка и принятие Конституции СССР 1936г. Новая Конституция СССР была утверждена 5 декабря 1936 г. Политой основой СССР в ней названы Советы депутатов трудящихся эккой основой социалистическая система хозва и социалистическая собствсть на орудия и средства производства. провозгласила что в СССР победили социалистические общные отношения и создались такие основы социализма как ликвидация эксплуататорских классов господство социалистической собствти наличие дружественных классов рабочих крестьян и народной интеллигенции...
28716. Развитие законодательства о колхозах и труде в предвоенные годы 14.34 KB
  На II Всесоюзном съезде колхозников ударников был принят Примерный устав сельскохозяйственной артели который впоследствии был утвержден СНК СССР и ЦК ВКПб. СНК СССР и ЦК ВКПб в целях развития животноводства приняли следующие постановления: от 8 июля 1939 г. Постановление СНК СССР ЦК ВКПб и ВЦСПС от 28 дек. О мероприятиях по упорядочению трудовой дисциплины улучшению практики госго соцго страхя и борьбе с злоупотреблениями в этом деле; Указ Президиума Верховного Совета СССР от 26 июня 1940 г.
28717. Сталинский «большой скачок» и утверждение в СССР тоталитарного режима (1929 – 1940) 13.91 KB
  Сталинский большой скачок и утверждение в СССР тоталитарного режима 1929 – 1940. разработанных Госпланом СССР она одобрила первый. Немало крупных объектов возводилось в национальных республиках СССР. Происходили также важные сдвиги в управлении всем промм комплексом СССР.
28718. Перестройка органов государственной власти и управления в годы Великой Отечественной войны (1941 - 1945 гг.) 12.8 KB
  Поскольку сразу встал вопрос об эвакуации промышленных предприятий в восточные районы страны был создан Совет по делам эвакуации при ГКО. был образован Комитет по эвакуации продовольственных запасов промышленных товаров и предприятий промышленности. В декабре оба органа сменило Управление по делам эвакуации. Эвакуацией людей занималось Управление по эвакуации населения.
28719. Гражданское, трудовое, колхозное и уголовное право в годы Великой Отечественной войны (1941 -1945 гг.) 13.75 KB
  В грм праве оправдывается принцип единства госной собствсти позволявший госву оперативно и быстро распоряжаться своей собствтью в целях налаживания военной экономики мобилизации всех существующих ресурсов на борьбу с фашизмом. Были расширены права госва в отношении некотх объектов права личной собстти в круг наследников были включены трудоспособные родители братья и сестры. Трудовой мобилизации подлежали мужчины от 16 до 55 лет и женщины от 16 до 45 лет не работавшие в госных учреждениях и предпрях. Усиливается отвсть лишение...
28720. Попытки преодоления административно-командной системы управления после смерти Сталина и вторая кодификация права (1945 - начало 70-х гг.) 13.52 KB
  были приняты Основы законтва в обл. Основы грго заква и Основы грго судопрва подготовлены проекты Основ законодательства о семье и Основ законодательства о труде. были приняты новые Основы угго заква СССР и союзных республик. Основы отменили самые одиозные положения сталинского времени.
28721. Трудовое, колхозное и уголовное право в 1953 - 1958 гг. 12.72 KB
  Верховным Советом СССР были приняты новые Основы уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик. Основы состояли из 4 разделов и 47 статей. задачи Основы провозглашали охрану советского и госного строя социалистической собствсти социалистического правопорядка личности и прав граждан. Основы обеспечивали единство советского уголовного законодательства его целей принципов и основных институтов.
28722. Перестройка управления промышленностью и экономическая реформа в середине 60-х гг. 13.04 KB
  Перестройка управления промышленностью и экономическая реформа в середине 60х гг. Реформа управления промышленностью. Реформа была проведена очень быстро и сначала положение улучшилось но были разрушены отраслевые экономические связи и неожиданно вместо чиновников центрального аппарата стала расти бюрократия на местах. Дав все права совнархозам реформа забыла о правах самих предприятий.