22772

Проблема множинного представництва й міжнародних відносинах завершального етапу II світової війни

Шпаргалка

История и СИД

Ключові інтереси України щодо країн Західної Європи. Відносини України з державами Латинської Америки. Передбачалося що на початку роботи конференції делегати Великобританії й США підтримають пропозицію про допуск до первісного членства двох радянських республік України та Білорусії.Ключові інтереси України щодо країн Західної Європи Об`єктивна необхідність вимагає поступового але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці МПП світових інтеграційних процесів.

Украинкский

2013-08-04

55.5 KB

0 чел.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 28

1. Проблема множинного представництва й міжнародних відносинах завершального етапу II світової війни.

2. Ключові інтереси України щодо країн Західної Європи.

3. Відносини України з державами Латинської Америки.

1. Проблема множинного представництва на завершальному етапі II світової війни.

Згідно з рішенням Ялтинської зустрічі, у конференції в Сан-Франціско мали взяти участь ті держави, що підписали Декларацію Об'єднаних Націй за станом на 8 лютого 1945 р., а також "союзні нації", які оголосили війну Німеччині до 1 березня 1945 р. "Союзних націй" налічувалося 8, до них прилучилася Туреччина. Передбачалося, що на початку роботи конференції делегати Великобританії й США підтримають пропозицію про допуск "до первісного членства" двох радянських республік — України та Білорусії. Торкаючись цього питання, державний секретар США інформував громадськість про бажання СРСР прилучити Україну та Білорусію до майбутньої міжнародної організації. "З уваги на важливість, яку прикладав радянський уряд, американська делегація в Ялті — сповнена пошани до героїчної ролі, що її відіграли народи цих республік своїм затятим опором проти спільного ворога, та мужністю, з якою вони переносили великі страждання під час війни, — погодилася, що уряд США підтримає цю радянську пропозицію у Сан-Франціско, якщо її буде там висунено. Але в Ялті не укладено жодної угоди щодо питання участі цих республік у конференції в Сан-Франціско"109.

Адміністрація США несподівано вдалася, по суті, до ревізії рішення Ялтинської конференції щодо запрошення УРСР і БРСР. Досить вільно інтерпретуючи вказане рішення, у Вашингтоні заявляли, що нібито йшлося про запрошення двох радянських республік лише тоді, коли ООН уже буде створена й ітиметься вже про прийом їх до ООН як нових членів. У ноті до державного секретаря США Е.Стеттініуса 25 березня 1945 р. посол СРСР у США А. Громи-ко переконливо доводив необхідність виконання схвалених рішень: УРСР і БРСР мали стати поряд з іншими країнами "ініціаторами міжнародної організації"110, тобто членами-фундаторами ООН. Проте певний час США й далі наполягали, що в Ялті нібито "жодного зобов'язання не було схвалено щодо присутності представників цих республік у Сан-Франціско"111.

Як і було домовлено, під час відкриття конференції в Сан-Франціско на другому пленарному засіданні 27 квітня 1945 р. було одностайно схвалено рішення запросити УРСР і БРСР "як первісних членів міжнародної організації". Глава делегації СРСР В.Молотов запропонував включити кандидатури УРСР і БРСР як первісних членів ООН. Його підтримали Е.Стеттініус (США), АЛден (Велика Британія) та Сун Цзивень (Китай). У коротких виступах схвально поставилися до радянської пропозиції глави делегацій Іраку, Франції, Бразилії, Чехословаччини й Австралії.

2.Ключові інтереси України щодо країн Західної Європи

Об`єктивна необхідність вимагає поступового , але неухильного включення економіки України до системи міжнародного поділу праці (МПП) , світових інтеграційних процесів. Західна Європа є одним з головних торговельних партнерів України, Експорт до ЄС становив 1998 р. понад $3,3 млрд., імпорт - $2,1 млрд. Цей показник спіівмірний з підсумками зовнішньоторговельних операцій України з країнами СНД. Але якщо негатив в обмінах із СНД обумовлений імпортом енергоносіїв, то європейський негатив є результатом недоліків нашої зовнішньоторговельної політики в цілому, а конкретно - пасивністю експортного сектора, його неготовністю працювати за конкретних умов, перевантаженістю експорту бартерними операціями, неадекватним менеджментом.

Західні політики і науковці,так і засоби масової інформації звертають увагу на те, що, виборовши свій державний суверенітет, Україна все ще не здобула повної економічної незалежності. «Формально суверенна, але економічно піддається тиску» — така влучна характеристика досить часто з'являється на шпальтах видань.

Серед пріоритетів України має бути активізація зовнішньої торгівлі.
Європейський капітал в Українi приваблюють певна політична стабільність і відносна соціальна злагода порівняно з іншими регіонами пострадянського простору.

Засвідчуючи підтримку державної незалежності України, розвиваючи з нами економічний діалог, країни Західної Європи разом з тим неодмінно підкреслюють,що поглиблення партнерських стосунків значною мірою залежатиме від ефективності економічних реформ в Україні й створення сприятливого клімату для іноземних інвестицій, У цьому контексті нам обов'язково слід надавати всілякого сприяння тим компаніям, банкам, які вже виявляють інтерес до України й здобули у світі високий авторитет. Це стане запорукою приходу в Україну приватного капіталу.

Аналіз торгово-економічної співпраці України з країнами Західної Європи.
Безумовно, вже сьогодні країни Західної Европи перетворилось на важливого партнера України у розвитку економічних зв’язків. Про це, зокрема, свідчать дані статистики, які показують значне збільшення-торговельного обороту між ними в останні роки.
Однак на такому тлі зовнішньоторговельні стосунки країни з ЄС відзначалися неабияким динамізмом. Український експорт до цих вимогливих ринків протягом 7 років (1992—1998) зростав щороку більш як на десять відсотків, деколи сягаючи навіть 16-% зростання. Це безперечна ознака досить швидкої переорієнтації експортного сектору та зовнішньої торгівлі України на Захід. Частка ЄС у зовнішній торгівлі України з 1992 року постійно зростала й досягла у 1998 р
. майже 17% загального експорту України та близько 23% загального імпорту.

Крім того, слід звернути увагу на те, що український імпорт з регіону ЄС лише приблизно на 60% покривається українським експортом. Так що існує негативне сальдо взаємної торгівлі у розмірі понад 1 млрд. дол. США. Це не тільки підтверджує низьку конкурентоспроможність українського експорту на ринках ЄС, але ще також і те, що європейські країни розглядають Україну переважно як ринок збуту для власних товарів.

В галузі іноземного інвестування країни ЄС значною мірою займають вичікувальну позицію. Лише три країни на середину 1997 р. мали вкладення капітал в українську економіку в сумі понад 100 млн дол. США: Німеччина — $ 165,9 млн або 10,0% всіх іноземних інвестицій і Україну, Нідерланди -$ 160,2 млн. (9,7%) Великобританія - $ 130,9 млн. (7,9%). При цьому, наприклад, інвестиції провідного партнера — Німеччини — порівняно з кінцем 1996 р. навіть зменшилися на 17млн. дол. Практично немає великих інвестицій у виробничий сектор, що значне обмежує реальне значення таких капіталовкладень для української економіки

Однак існує ціла низка проблем торговельних стосунках України з країнами ЄС. Головними з них видаються наступні:
- хронічна дефіцитність торгівлі
- відсутність помітних зрушень у товарній структурі
- обмеження щодо подальшого нарощування експорту
- проблеми імпорту.

3. Відносини України з державами Латинської Америки.

Стратегічно важливим регіоном для України є країни Латинської Америки. Україну і держави Латинської Америки зближують:

• відсутність спірних проблем;

• взаємодоповнюваність економік;  

• наявність української діаспори;

• історичний досвід відносин у минулому.

Україну і латиноамериканські держави єднають:

• спільність стратегічної мети та інтересів;

• вони опинилися в одній перехідній фазі розвитку і вирішують однотипні завдання суспільної модернізації на основі консолідації громадянського суспільства та ринкових реформ;

• спільна парадигма модернізації та стійкого розвитку створює принципово нове і ширше поле для взаємовигідного партнерства;

• подібність ситуації в системі країн-боржників і країн-кредиторів;

• Україна здатна виступати взаємодоповнюючим партнером для окремих країн регіону;

• подібність або близькість підходів до проблематики міжнародної безпеки.

Розробка стратегічних засад відносин Україна-Латинська Америка може виходити з таких концептуальних положень:

• латиноамериканці й українці йдуть шляхом "доганяючого розвитку";

• не дивлячись на відмінності, країни є потенційними партнерами;

• латиноамериканські країни та Україна мають подібності в історичному розвитку (подолання кризи, найбільш гострих протиріч, ліквідація диспропорцій економіки, початок нового етапу розвитку);

• на розбудову сучасного соціально-економічного ладу суттєво впливає історична спадщина;

• припустиме типологічне співставлення ключових завдань (лібералізація економіки, зміна ролі держави, демократизація в умовах нерозвинутості громадянського суспільства і сильного впливу традиціоналізму в соціальній психології та культурі населення, інтеграція у світове співтовариство при пріоритетному розвитку тісних зв'язків з "близьким зарубіжжям");

• подібність завдання переходу від авторитарного устрою до розбудови демократичного суспільства, що потребує вирішення проблеми зниження витрат і соціальної ціни модернізації;

• ідентичність завдання забезпечення безпеки кордонів.

Отже, для України є стратегічно важливим стійке економічне та політичне співробітництво з країнами Латиноамериканського регіону.

Політичне "відкриття" Латинської Америки для України сталось у другій половині 1990-х рр., коли Президент Л.Кучма здійснив турне по Бразилії, Аргентині, Чилі.

Потужного імпульсу для розвитку українсько-бразильського співробітництва надав жовтневий 1995 р. візит Президента Л.Кучми. Бразилія належить до обмеженого кола країн з величезною територією, вагомим є економічний потенціал цього латиноамериканського гіганта. Великий потенціал українсько-бразильського економічного співробітництва використовується ще недостатньо. Поки що найгучнішим проектом є перспектива використання українських ракетоносіїв для запуску бразильських супутників. Перспективним видається зміцнення позицій України на бразильському ринку, створення спільних підприємств, зокрема з переробки корисних копалин.

Українсько-аргентинський політичний діалог на вищому рівні був започаткований у жовтні 1995 р. під час візиту Президента Л.Кучми. Аргентина зробила надзвичайно важливий крок у співпраці з сусідами, разом з Бразилією ініціювала створення в 1991 р. південноамериканського спільного ринку МЕРКОСУР, на долю якого наприкінці 1990-х рр. припадало майже 35% аргентинської зовнішньої торгівлі. Під час червневого 1998 р. візиту в Україну Президента Аргентини К.Менема був підписаний Договір про дружбу та співробітництво між Україною та Аргентиною, а також угода про взаємний захист інвестицій та угода про співробітництво в атомній енергетиці.

Українсько-чилійські відносини в другій половині 1990-х рр. набули нового змісту після візиту Президента України Л.Кучми до Сантьяго. Встановленню регулярних політичних консультацій сприяв березневий 1997 р. візит до Києва міністра закордонних справ Чилі Х.-М. Інсульси. У Національному конгресі Чилі створена та успішно діє "Група друзів України". Економічний потенціал співпраці з Чилі використовується недостатньо. Не вистачає ініціативи у встановленні прямих контактів між діловими колами наших країн.

Україна ініціювала розвиток контактів між Організацією Чорноморського економічного співробітництва та МЕРКОСУР, що створює нові перспективи співпраці між цими регіональними інтеграційними структурами.

Українсько-мексиканські політичні відносини поки що перебувають у зародковому стані. Лише у вересні 1997 р. Президент України Л.Кучма побував з першим офіційним візитом у Мехіко. Потенціал двосторонньої співпраці, особливо у контексті становлення відносин інтеграційних економічних угруповань, до яких належить Україна, з Північноамериканською зоною вільної торгівлі, ще треба визначити.

Україна мусить активізувати співпрацю з латиноамериканськими державами ще до створення Панамериканської зони вільної торгівлі, адже тоді значно складніше буде знайти своє місце на цьому багатому ринку.

Протягом 1990-х рр. на нових засадах, позбавлених імперського регламентування, розвивались українсько-кубинські відносини. За радянських часів Куба була єдиною країною Латинської Америки, з якою Україна мала традиційні зв'язки. У квітні 1997 р. у Гавані побував тодішній Голова Верховної Ради України О.Мороз. У червні 2000 р. особисту вдячність Ф.Кастро за лікування українських дітей висловив Президент України Л.Кучма. Наголошувалось, що українсько-кубинські економічні зв'язки мають "наздоганяти" політичні. Двосторонні економічні відносини слід будувати з урахуванням змін, які відбулись в Україні та на Кубі, без амбіцій часів імперської доби. Куба активізує відносини з рештою латиноамериканських країн, тому вона може стати для України важливим форпостом у регіоні.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28926. Смутное время, его причины и последствия 28 KB
  Это первая в истории России гражданская война В апреле 1605 года царь Борис Годунов умер трон перешел к его сыну Федору В июне 1605 года Лжедмитрий с огромным войском вступил в Москву. Лжедмитрий 1 щедро раздавал деньги и земли дворянству чтобы заручиться его поддержкой был деятельным и энергичным. Шуйским подняли народ против поляков Лжедмитрий 1 был убит. В 1607 году появляется новый самозванец Лжедмитрий II личность которого так и не была установлена.
28927. Приход к власти в России царской династии Романовых. Становление российского абсолютизма 28.5 KB
  21 февраля казаки ворвались на заседание Земского собора и потребовали избрать царем 16летнего Михаила Федоровича Романова сына патриарха Филарета родственника царя Федора Ивановича. Избрание Михаила не было случайностью: один из бояр писал что Михаил молод разумом еще не дошел и будет нам удобен; отсутствие у Михаила ярких талантов жесткого характера устраивало всех: страна устала от жестокости и хотела осторожной политики; избрание Михаила обещало всеобщее согласие и спокойствие; царская власть опять становилась...
28928. Причины и основные этапы установления крепостного права в России 22.25 KB
  Причины и основные этапы установления крепостного права в России Крепостничество представляет собой любую зависимость крестьян от землевладельца запрет менять прописку и хозяина. установившая правило €œЮрьева дня€ осенний праздник представляющий собой определенный и очень ограниченный срок перехода крестьян к другому землевладельцу после расчета с прежним. вводятся €œзаповедные лета€ в течение которых даже установленный переход крестьян запрещался. писцовые книги стали документальным основанием в процессе прикрепления крестьян.
28929. Петровская модернизация России, ее особенности и значение для дальнейшего развития страны 38 KB
  Это был верховный орган управления страной состоящий из девяти человек назначаемых царем. Каждая коллегия ведала определенной отраслью управления. была изменена система местного управления. Главную роль в системе управления играл царь Петр I.
28930. Внешняя политика Петра I. Становление Российской империи 29.5 KB
  Внешняя политика Петра I. Во внешней политике Петра I можно выделить 4 основных события: Азовские походы Великое посольство Северная война Каспийский поход. Однако уже в 1696 предварительно создав эскадру из 2 крупных кораблей 23 галер и более чем 1000 барок вдвое увеличив и оснастив армию Петр взял Азов и тля удержания захваченных земель приказал возвести крепость Таганрог. Весной 1697 посольство из 250 человек среди которых под именем Петра Михайлова был и царь отправилось в Европу.
28931. Дворцовые перевороты (1725—1762) 45 KB
  со смерти Петра I в России начинается эпоха дворцовых переворотов смена царствующих особ которая сопровождалась ожесточенной борьбой между различными группировками придворной знати. Старая знать Голицыны Долгоруковы выступала за царевича Петра сына Алексея. возвела на престол жену Петра Великого Екатерину I. Незадолго до смерти она выбрала своим преемником 12летнего царевича Петра сына убитого царевича Алексея.
28932. Россия в эпоху дворцовых переворотов 27 KB
  Среди претендентов на престол были: Екатерина – жена Петра I муж дочери Петра Анны герцог Гольштейн –Готторпский вторая дочь Петра I Елизавета внук Петра I Петр Алексеевич сын убитого царевича Алексея и наконец племянница Петра I Анна Иоанновна дочь Ивана Алексеевича брата царя. Спасло ее лишь воцарение Петра III в России. Сделав ставку на его жену Екатерину Орловы при помощи гвардии свергли Петра III позже он был €œслучайно€ убит в Ропше.
28933. Реформы Екатерины II. Государственное управление. Уложенная комиссия 35.5 KB
  Екатерина хотела претворить в жизнь идеал философа на троне который был весьма распространен во второй половине XVIII в. Екатерина отвергла проект создания Совета увидев в нем попытку ограничить самодержавную власть но при этом понимала что реформа государственного управления необходима. Тем самым Екатерина ослабила Сенат превратив его из законодательного в простой административный орган. Екатерина провела вторую секуляризацию монастырских земель забрав их в казну.
28934. Эпоха просвещенного абсолютизма Екатерины II 25 KB
  Население России увеличилось к концу XVIII до 36 000 000 человек. В условиях веянья идей этих философов в России строилась законная самодержавная монархия. Кроме того в условиях отмирания крепостного права в Европе в России оно лишь усилилось. Целью было реформирование законодательства России но когда был затронут крестьянский вопрос комиссию распустили.