22778

УРСР на міжнародній арені 1944-1949 рр

Шпаргалка

История и СИД

Національні інтереси України зовнішній аспект. Співробітництво України в Чорноморському регіоні. Про значний міжнародний авторитет України свідчило обрання Д. Національні інтереси України зовнішній аспект.

Украинкский

2013-08-03

56 KB

1 чел.

2  ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ

1. УРСР на міжнародній арені 1944-1949 рр.

2. Національні інтереси України (зовнішній аспект).

3. Співробітництво України в Чорноморському регіоні.

1. УРСР на міжнародній арені 1944-1949 рр.

28 січня— 1 лютого 1944р. відбулася X сесія Верховної Ради СРСР, яка прийняла Закон «Про надання союзним республікам повноважень у галузі зовнішніх зносин та про перетворення у зв'язку з цим Народного Комісаріату закордонних справ із загальносоюзного в союзно-республіканський Народний Комісаріат».

Протягом 1945—1948 рр. Україну відвідали Президент Чехословацької Республіки Бенеш, Голова Ради Міністрів Югославії маршал Й. Броз Тіто, польська урядова делегація на чолі з прем'єр-міністром Е. Осубкою-Моравським, делегація депутатів Законодавчих Національних Зборів Чехословацької Республіки, делегація представників Республіканської партії США, делегація депутатів Великих Народних Зборів Болгарії, Президент Угорщини Т. Золтан тощо.

Угоду підписали 9 вересня 1944 р. Голова РНК УРСР М.Хрущов і голова ПКНВ Осубка-Моравський. УРСР і Польща домовилися про обмін головними уповноваженими, місцем перебування яких визначалися Луцьк і Люблін.

Українсько-польська угода про евакуацію населення стала єдиною на той час, надалі УРСР ще довго не підписувала жодного двостороннього документа, за винятком міжнародних договорів і конвенцій.

6 травня 1945р. українська делегація прибула до Сан-Франциско й активно включилася у роботу конференції. Вона зробила значний внесок у розробку положень Статуту ООН. Про значний міжнародний авторитет України свідчило обрання Д.З.Мануїльського головою Першого комітету першої комісії конференції, який розробляв текст преамбули і перший розділ Статуту про цілі і принципи ООН. В інших комісіях плідно працювали члени Української делегації: І.С.Сенін, академік О.В.Палладін, професори ВТ.Бондарчук, П.С.Погребняк, М.Н.Петровський.

1945 УРСР стала членом Міжнародного суду, 1946 – Всесвітньої організації охорони здоровця, 1947 – Всесвітнього поштового союзу, 1948 – Всесвітньої метеорологічної організації,

З 25 липня по 15 жовтня 1946 р. в Парижі відбувалася мирна конференція представників 21 держави.

Участь делегації УРСР в роботі Бєлградської (Дунайської) конференції. (ЗО липня 1948 - 18 серпня 1948р.) - Конвенцію було розроблено за радянськими пропозиціями. Захід виступив проти. США, Франція і Велика Британія заявили, що не підпишуть цей документ. Представник Болгарії запропонував виключити ці країни з числа учасників конференції.

Активну участь у роботі конференції брала українська делегація. Українська делегація висловила побажання, щоб Рада Міністрів закордонних справ взяла до уваги справедливі вимоги придунайських країн. У своєму обґрунтуванні Українська РСР стверджувала, що режим судноплавства по Дунаю 1921 р. усував придунайські країни від участі у судноплавстві по річці.

Ця конф. Була останньою вел.конф., в якій брала участь делегація УРСР. Фактично 1948 р. – останнє свідчення активної присутності УРСР за рад.доби, за виключ.членства в ООН.

2. Національні інтереси України (зовнішній аспект).

документ, схвалений Верховною Радою України 2 липня 1993 р., — "Про Основні напрямки зовнішньої політики України". Він визначав базові національні інтереси України та завдання її зовнішньої політики, містив засади, на яких реалізовувалася зовнішньополітична діяльність нашої держави.

"Основні напрямки зовнішньої політики України" чітко визначали, насамперед, фундаментальні загальнонаціональні інтереси, відповідно до яких формулювалися принципи, напрями, пріоритети та функції її зовнішньої політики. У цьому документі підкреслювалося, що базовою вимогою у здійсненні зовнішньої політики є якнайповніше та якнайефективніше забезпечення національних інтересів держави.

спроба визначити національні інтереси (н.і) України знайшла своє відображення у І розділі Постанови ВРУ „Про основні напрями ЗПУ” від 2.07.1993р., в якому н.і  були поділені на 3 групи:

  •  стратегічні  та  геополітичні (забезпечення національної безпеки України та захист її політичної незалежності);
  •  економічні (інтегрування економіки України у світове господарство);
  •  регіональні, субрегіональні, локальні  абезпечення різноманітних  специфічних потреб внутрішнього розвитку України).

Для забезпечення національних інтересів України її зовнішня політика спрямовувалася на виконання відповідальних і складних завдань. Головним із них було утвердження й розвиток України як незалежної демократичної держави. Органічними складовими цього є Гарантування стабільності міжнародного становища України, збереження територіальної цілісності держави та недоторканності її кордонів, захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном, нарешті, поширення у світі образу України як надійного й передбачуваного партнера.

Не менш важливе значення має чітке визначення тих основних параметрів, спираючись на які держава може реалізувати свою зовнішню політику. Принципові засади зовнішньої політики України розвивали положення, визначені Актом проголошення незалежності України, іншими документами внутрішнього законодавства, й відповідали загальновизнаним нормам та принципам міжнародного права. У відповідності до цього Україна здійснює відкриту зовнішню політику й прагне до співробітництва з усіма зацікавленими партнерами, уникаючи при цьому залежності як від окремих держав, так і від певних державних об'єднань.

Певне визначення національним інтересам України можна знайти в Концепції (основи державної політики) національної безпеки України, схваленій ВРУ 16.01.1997р.

Пріоритетними н.і. були визначені забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності кордонів; налагодження рівноправних та взаємовигідних відносин з усіма державами, інтегрування в європейську та світову спільноту.

Подальше формулюваня н.і. можна знайти в Законі України „Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003.

Ст..1 закону визначає н.і. як життєво   важливі   матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності  Українського  народу  як  носія суверенітету  і  єдиного  джерела  влади  в  Україні,  визначальні потреби суспільства і держави,  реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.

- захист державного суверенітету,  територіальної цілісності та недоторканності  державних  кордонів,  недопущення   втручання   у внутрішні справи України; інтеграція України в  європейський  політичний,  економічний, правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими  державами  світу  в інтересах України.

В наукових колах можна зустріти таку диференціацію н.і. з погляди їхньої пріоритетності:

  •  життєві інтереси (гарантування національної безпеки України взагалі та її зовнішньополітичних військово-політичних аспектів зокрема). До цієї групи належить стратегічна мета – інтеграція до ЄС, підтримання балансу у співробітництві з РФ та США
  •  завдання знаходження місця України в новій системі МВ ХХІ ст. (забезпечення ефективності участі України в міжнародному поділі праці в глобальній економіці, перетворення України на потужну регіональну державу)
  •  тактичні інтереси (комплекс конкретних дипломатичних методів організації двостороннього та багатостороннього міжнародного співробітництва).

3. Співробітництво  України в Чорноморському регіоні.

  Організація Чорноморського економічного співтовариства створена в  1992р., коли глави держав або урядів країн — Азербайджану, Албанії, Болгарії, Вірменії, Греції, Грузії, Молдови, Росії, Румунії, Туреччини і України зібралися на запрошення уряду Туреччини в Стамбулі. Підписані декларація про Чорноморське економічного співробітництво і Босфорська заява та інші документи, які створили правову основу інтнграційних процесів у регіоні Чорного моря.

  Перетворення ЧЕС на повноцінну міжнародну організацію за ініціативою України. 4-5 червня в Ялті відбувся саміт. Створена міжнародна структура - Організація Чорноморського економічного співтовариства. Прийнято статут, який перетворив існуючий міжнародний механізм  на цілком сформовану регіональну економічну організацію.

  Вже в перші роки існування ЧЕС Україна виступила з ініціативою поступової демілітаризації басейну Чорного моря і на цій основі зміцнення безпеки та співробітництва в регіоні. В документі «До економічного співробітництва через заходи довіри» пропонувалися такі заходи у військово-політичній сфері:

—  скорочення особового складу і військових кораблів в акваторії Чорного моря в мирний час з метою зменшення протистояння;

—  прийняття декларації про непорушність і недоторканість морських кордонів країн басейну;

— підписання країнами Чорноморського регіону меморандуму про неприпустимість використання одна проти одної в прямій або іншій формі своїх військово-морських сил;

— прийняття декларації країнами Чорноморського басейну про відмову від надання своєї території для здійснення агресії або підривних дій проти інших чорноморських держав.

   Україна була одним з ініціаторів  концепції створення інтернаціонального оперативного з'єднання ВМС «за викликом» у Чорному морі Blackseafor (Блексіфор). ЇЇ втіленням є підписання  в 2001 р. угоди про створення Чорноморського військово-морського угруповання оперативної взаємодії, до якого увійшли шість країн, які мають вихід у Чорне море (Болгарія, Грузія, Російська Федерація, Румунія, Туреччина, Україна).

  Активна економічна і політична позиція України в ОЧЕС дає можливість Україні реалізовувати свої інтереси, перетворити її на важливого регіонального гравця в нових геополітичних умовах, що сьогодні формуються. Україна може і повинна відігравати значну роль в організації нової системи регіональної безпеки, основою якої є демілітаризація Чорноморського регіону. Для нашої держави життєво важливим є вирішення конфліктів у Придністров'ї, на Балканах і Кавказі.

  Не менш важливим для України є реалізація спільних економічних проектів: створення Євразійської магістралі та Чорноморської кільцевої автостради, що сприятиме розширенню співробітництва між традиційними і новими економічними угрупованнями держав Європи і Азії, як Європейський Союз, Центральноєвропейська ініціатива, Організація Чорноморського економічного співробітництва тощо.

  Для України надзвичайно важливим є і те, що в регіоні проходять транспортні комунікації глобального і регіонального рівнів, які мають стратегічне значення взагалі і для України, зокрема. Освоєння таких можливостей може принести нашій країні  вигоди:

- розширення ринків збуту продукції, як сільського господарства, так і промисловості;

-  диверсифікація постачання енергоносіїв і відходу від прив'язки «до однієї труби, одного крана».

  Проте, співробітництво України в рамках ОЧЕС не позбавлене певних труднощів і негативних моментів, а саме:

—  тривала криза економіки України, її перехідний стан, повільні темпи економічних реформ і періодичне загострення політичної напруженості не дають змоги повною мірою здійснювати це співробітництво;

—  досить слабкий вплив економічного потенціалу ОЧЕС на подолання кризових явищ у національних економіках країн-учасниць цієї організації;

—  неузгодженість сторін у реалізації угод, їх певна декларативність,   недієвість,   слабкість  економічно-правового  поля, що гальмує співробітництво;

—  певна інертність у співробітництві деяких країн-учасниць ОЧЕС, пов'язана з небажанням або неусвідомленням ними того, що перескакування через чорноморську інтеграцію не веде і не може привести до інтеграції європейської, оскільки не виконується завдання всебічного економічного розвитку і адаптації їх економік до економік і вимог регіональних і глобальних структур;

—  наявність етнополітичних конфліктів у багатьох країнах Чорноморського регіону;

- перманентне політичне загострення стосунків між деякими інших країнах-учасницях про діяльність організації, конкретні наукові, економічні, екологічні, культурні проекти і програми, про можливість взяти в них участь, а також неможливість доступу до документів і матеріалів про роботу цієї міжнародної структури суттєво притлумлює її значущість і ефективність.

  Політика Української держави може стати важливим чинником, який сприятиме стабільності в Чорноморському регіоні. Активність України у справах Чорноморського регіону, входження її в ГУУАМ, СНД, ЧЕС, ПА-ЧЕС, Блексіфор, важлива роль, яку вона там відіграє, дають усі підстави для перетворення України на координуючу силу між цими об'єднаннями та всередині них.

У межах ЧЕС розробляються стратегічно важливі транспортні проекти, які передбачають об'єднання енергосистем країн регіону в єдине кільце, формування системи транспортування енергоносіїв. Заслуговують на увагу проекти створення Євроазіатської магістралі та Чорноморської кільцевої автостради. Ці проекти сприятимуть розвитку співробітництва між новими економічними угрупованнями держав Європи та Азії (ЄС, ЦЄI, ЧЕС, ОЕС).

Дещо для створення належної інформаційної інфраструктури регіону вже зроблено. Втілюється проект волоконно-оптичного зв'язку IТУР (Iталія-Туреччина-Україна-Росія). За цим проектом передбачається підключення до євроазіатського кабелю, що веде із Західної Європи до Японії та Кореї. Почала діяти підводна Чорноморська волокно-оптична система зв'язку: Варна-Одеса-Новоросійськ-Поті. Система інтегрована у міжнародну телекомунікаційну систему TEL (трансєвропейські лінії), що сполучає країни Європи, Близького і Середнього Сходу.

Система ЧЕС для України є важливим елементом у розвитку стратегії довгострокового співробітництва з країнами Сходу.

Найбільшу зацікавленість до здійснення чорноморської інтеграції висловлювали місцеві органи влади територій, які прилягають до Чорного моря. Але для поглиблення інтеграції їм необхідно збільшити в своїх регіонах виробництво експортних товарів, яке повинно перевищувати середній український рівень. Органи місцевої влади мають усіляко сприяти пожвавленню процесу чорноморської інтеграції через активне залучення банківських структур до реалізації значних проектів у галузі промисловості, транспорту, телекомунікацій, туризму, охорони навколишнього середовища. Роль місцевих органів управління у формуванні зони економічного співробітництва може також посилитися завдяки створенню асоціації або союзу чорноморських портів і регіонів.

Україна виявляє зацікавленість у реалізації в рамках ЧЕС проектів щодо модернізації нафтопереробних заводів, створення нових потужностей, зокрема терміналів на берегах Чорного моря для прийняття нафти і газу, здійснення наукових досліджень з іноземними фірмами щодо використання нетрадиційних джерел енергії, технічного переозброєння металургійних підприємств та багатосторонньої програми виробництва електронної техніки для різних галузей народного господарства.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

41053. Поняття про речове забезпечення. Значення та завдання речового забезпечення 112 KB
  Природними потребами нормальної життєдіяльності людей є їжа, одяг, паливо, житло. Без відомого мінімуму предметів речового майна неможлива бойова діяльність людей, тому що вони задовольняють життєво важливі потреби особового складу військ і створюють необхідні умови для виконання різноманітних бойових задач.
41054. Номенклатура та класифікація речового майна 104.5 KB
  Найважливішими особливостями післявоєнного етапу розвитку Збройних Сил є якісні зміни в їхній організації і технічному оснащенні, що виникли на основі новітніх досягнень науки і техніки, неухильного розвитку вітчизняної економіки
41055. Організація та завдання речової служби військової частини 111 KB
  Речова служба має велику роль у справі укріплення внутрішнього порядку у частинах, підрозділах. Підтримання статутного внутрішнього порядку – службовий обов’язок всіх категорій посадових осіб, утому числі спеціалістів тилу.
41056. Порядок складання, оформлення та ведення облікових документів 122.5 KB
  Організація обліку матеріальних засобів речової служби у військовій частиніâ€. Для студентів спеціальності “Організація об’єднаного забезпечення в наземних військах та авіаціїâ€ Навчальна та виховна мета: Ознайомити студентів з організацією обліку речового майна у військовій частині. Успішне рішення задач будівництва держави вимагає повсюдного впровадження наукової організації обліку. У рішеннях уряду підкреслюється необхідність поліпшувати систему обліку і звітності...
41057. Порядок зарахування військової частини на речове забезпечення.Витребування речового майна 104 KB
  Речове забезпечення військової частини у мирний час Витребування і отримання речового майна військовою частиною†Для студентів спеціальності “Організація об’єднаного забезпечення в наземних військах та авіаціїâ€ Навчальна та виховна мета: Розширити та поглибити теоретичні знання студентів з питань зарахування військової частини на речове забезпечення витребування речового майна та отримання його зі складу оперативного...
41058. Вимоги щодо зберігання речового майна 131 KB
  Організація зберігання речового майна у військовій частині. Організація зберігання речового майна у військовій частині. Для студентів спеціальності “Організація об’єднаного забезпечення в наземних військах та авіаціїâ€ Навчальна та виховна мета:Ознайомити студентів з загальними вимогами щодо зберігання речового майна у військовій частині.
41059. Право та порядок зарахування військовослужбовців на речове забезпечення 93.5 KB
  Забезпечення речовим майном особового складу військової частини Забезпечення речовим майном військовослужбовців строкової служби та військовослужбовців які проходять службу за контрактом†Для студентів спеціальності €œОрганізація об’єднаного забезпечення в наземних військах та...
41060. Порядок забезпечення речовим майном офіцерів, прапорщиків та військовослужбовців жінок 208.5 KB
  €œОрганізація речового забезпечення Забезпечення речовим майном особового складу військової частини €œЗабезпечення речовим майном офіцерів прапорщиків та військовослужбовцівжінок†Для студентів спеціальності “Організація об’єднаного забезпечення в наземних військах та авіації
41061. Організація правильної експлуатації, збереження і своєчасного ремонту речового майна 93.5 KB
  Експлуатація та ремонт речового майна €œОрганізація експлуатації та збереження речового майнаâ€.Ознайомити студентів з загальними положеннями щодо організації правильної експлуатації збереження та своєчасного ремонту речового майна.Розширити та поглибити теоретичні знання студентів з питань організації та порядку переведення речового майна із однієї категорії в іншу та порядку списання речового майна.