22780

Двосторонні договори та угоди УРСР 1944-1949 рр.: зміст, значення, наслідки

Шпаргалка

История и СИД

Проте дослідники звертали увагу на три справжні причини такого ставлення приховану надію на повернення західноукраїнських земель очікування можливої війни між союзниками СРСР та Великою Британією й США невдоволення поляків характером і діяльністю ПКНВ. Україну як незалежну державу США визнали 26 грудня 1991р. Кравчука до США. В ході візиту було підписано низку документів зокрема політичну декларацію та меморандум про взаєморозуміння між урядами України та США.

Украинкский

2013-08-04

51 KB

1 чел.

   № 5  ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ  

1. Двосторонні договори та угоди УРСР 1944-1949 рр.: зміст, значення, наслідки.

2. Концепція «нейтралітету» та «позаблоковостів в зовнішній політиці України.

3. Українсько-американські відносини.

1. Двосторонні договори та угоди УРСР 1944 – 45 рр. Зміст, значення, наслідки.

 Молода українська дипломатія восени 1944 р. зробила перший крок у розвитку двосторонніх відносин. Нею було ретельно підготовлено проект Угоди між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення (ПКНВ) про евакуацію українського населення з території Польщі та польських громадян — з території УРСР. На перший погляд, вона не відрізнялась від подібних угод, що їх у певні періоди укладали сусідні держави, що бажали уникнути конфліктів на етнічному ґрунті. Найголовнішою умовою мала виступати добровільність переселення.

Угоду підписали 9 вересня 1944 р. Голова РНК УРСР М.Хрущов і голова ПКНВ Осубка-Моравський. УРСР і Польща домовилися про обмін головними уповноваженими, місцем перебування яких визначалися Луцьк і Люблін. У цих же пунктах працювали головні представники, призначені країною-господарем.

Польська сторона зволікала з формуванням механізму переселення, посилаючись на брак умов прийняття переселенців, оскільки значна частина території Польщі все ще перебувала під німецькою окупацією. Проте дослідники звертали увагу на три справжні причини такого ставлення — приховану надію на повернення західноукраїнських земель, очікування можливої війни між союзниками — СРСР та Великою Британією й США, невдоволення поляків характером і діяльністю ПКНВ.

Принципу добровільності влади обох країн дотримувалися тільки на початку переселення. Фактично в більшості своїй ні українці, ні поляки не бажали виїжджати. Перший ешелон з українськими переселенцями, в основному безземельними та бездомними селянами, вирушив в Україну в листопаді 1944 р. На перепускних пунктах новоприбулих ретельно "фільтрували" представники НКВС, НКДБ й Смершу ("Смерть шпигунам"), тут же відбувались арешти підозрюваних.

Узимку процес переселення практично припинився й поновився тільки з весни 1945 р. через ужиття примусових заходів. Полякам в СРСР загрожували депортація, насильна відправка на відбудову шахт Донбасу, арешти, конфіскація майна. Ще в складніших умовах виявились українці в Закерзонні, яких позбавляли права на землю, поділену під час аграрної реформи. Влада ліквідовувала українські школи, просвітницькі організації, переслідувала греко-като-лицьку Церкву. Польське збройне підпілля також нарощувало тиск на українську громаду.

За станом на березень 1947 р. з Польщі до УРСР переселено 472 635 українців.

Українсько-польська угода про евакуацію населення стала єдиною на той час, надалі УРСР ще довго не підписувала жодного двостороннього документа, за винятком міжнародних договорів і конвенцій. "Пробуксовував" і намір УРСР установити дипломатичні відносини з іншими державами. До весни 1945 р. зусилля в цьому напрямку ще докладались, але поступово вони згасли з двох причин. По-перше, провідні держави світу реально оцінювали бутафорський характер квазідержави — УРСР, її фактично повну залежність від Москви. По-друге, сталінське керівництво дійшло висновку про недоцільність запровадження методу безпосередніх дипломатичних відносин союзних республік з іноземними країнами. Натомість було ухвалено "соломонове рішення" — формулу в законі зберегли, а на практиці не допускали її реалізації. Взагалі двосторонні відносини стали винятковою прерогативою Москви.

2. Концепція «нейтралітету» та «позаблоковостів в зовнішній політиці України.

Дуже часто можна зустріти тезу про те, що У є нейтральною державою. Але нейтральний статус нашої держави не закріплений в жодному нормативно-правовому акті національного законодавства, зокрема  в Конституції. В Декларації про державний суверенітет від 16.07.1991(Ст..10) лише йшла мова про намір(!) стати нейтральною і позаблоковою державою. Більше того, для того, щоб набути статус нейтральної держави, необхідний не лише відповідний національний документ, а й визнання цього статусу багатьма країнами світу. Варто зазначити, що нейтралітет передбачає також неучасть у військових діях, а також ненадання територій для їх ведення.

У військовій доктрині від 19.10.1993р.  зазначається про намір України стати нейтральною, однак в цьому документі крім положень, що фіксують оборонний характер військової доктрини, можна зустріти тезу про  те, що У дотримується свого позаблокового статусу. Слід додати, що позаблоковість визначають як „позитивний” нейтралітет. Однак в законі „Про основи національної безпеки” від 19.06.2003 зазначається про прагнення України стати членом ЄС і НАТО, що суперечить раніше задекларованим прагненням бути позаблоковою державою.

3. Українсько-американські відносини.

 Україну як незалежну державу США визнали 26 грудня 1991р.  5 – 11 травня 1992р. відбувся перший офіційний робочий візит Президента України Л. Кравчука до США. В ході візиту було підписано низку документів, зокрема політичну декларацію та меморандум про взаєморозуміння між урядами України та США. Головним конфронтаційним питанням цього періоду була проблема набуття Україною без’ядерного статусу. США наполягали на якомога швидшій ратифікації Договору про обмеження стратегічних та наступальних озброєнь та приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).

Адміністрація Б. Клінтона. Після деяких сумнівів був обраний другий шлях.  9 травня того ж року Київ відвідала делегація. Американська сторона запропонувала також розробити і підписати на найвищому рівні українсько-американську Хартію про партнерство, дружбу і співробітництво.Важливим кроком на шляху подолання цієї проблеми стала ратифікація 18 листопада 1993р. Верховною Радою України Договору про СНО-І. Принципове значення для дальшого поліпшення українсько-американських відносин мало підписання Президентами України, США та Росії 14 січня 1994р. Тристоронньої заяви в Москві. У заяві містився історичний пункт про те, що США й Росія готові надати Україні гарантій безпеки. Це дало можливість Україні 3 лютого 1994р. зняти застереження Верховної Ради від 18 листопада 1993р.Державний візит до США Президента Л. Кучми 19 - 23 листопада 1994р. започаткував якісно новий етап міжнародного співробітництва. Основоположним політичним документом нової ери наших взаємин із США стала “Хартія українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва”, підписана у Білому домі 22 листопада 1994р. Президентами Л.Кучмою та Б. Клінтоном. Ставши без’ядерною державою, Україна здобула вагомий міжнародний авторитет і зробила дуже важливий крок на шляху поглиблення партнерських відносин зі США.. Безпрецедентним стало підписання в Києві (всупереч існуючій у США практиці) Спільної заяви президентів України і США від 11 травня 1995р., в якій з боку США висловлено підтримку процесів демократичних і ринкових перетворень в Україні, її політичного суверенітету, територіальної цілісності. Принципово новим елементом взаємодії двох держав стала Спільна українсько-американська міжурядова комісія, очолювана Президентом України Л.Кучмою та віце-президентом США А. Гором. Постійно розширюється договірно-правова база двосторонніх відносин. За станом на 1 січня 2000р. вона має понад 70 підписаних і готових до підписання угод та інших спільних документів.

Невдовзі Україна посіла третє місце за кількістю виділеної іноземним країнам допомоги від Конгресу США після Ізраїля та Єгипту. Протягом 1990-2001 рр. Україна отримала від США допомоги на суму близько 2 млрд.доларів. Варто зазначити, що така посилена увага до України та зацікавленість у її розвитку з боку Заходу з'явилася не на пустому місці. За рахунок матеріальної допомоги ззовні, інвестицій та позик від Міжнародного Валютного Фонду (МВФ), Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та інших західних фінансових інституцій Україна нарешті змогла дещо призупинити розгортання внутрішньої економічної кризи. У 1996 році Верховна Рада України прийняла демократичну Конституцію. Вдалося поглибити вже існуючі відносини співробітництва із Північноатлантичним альянсом.

Етап ІІІ. Розчарування Заходу (1998-2000)

1. Загальні тенденції

І все ж цих досягнень виявилося недостатньо. З часом бачення геостратегічної важливості місця України на Заході, та особливо у США, почало змінюватися. У американської сторони на зміну самодостатньому сприйняттю потенційного впливу, який Україна могла б справляти на забезпечення безпеки в регіоні, прийшло усвідомлення того, що без внутрішнього зміцнення держави її потенціал не можна буде використати. Тривалий час вкладаючи значні кошти в реформування свого "стратегічного партнера", США були роздратовані тим, що позитивні зрушення відбувалися занадто повільно. Якщо у 1994-1996 рр. Україну розглядали в США як досить перспективного партнера, що тимчасово перебуває у скруті, то тепер почало створюватися враження негативізму, що межувало з відштовхуванням.

США прагнули якнайскоріше вийти із стадії надання матеріальної допомоги Україні, та перейти до стадії, коли б економічні відносини між двома державами відбувалися за рахунок природнього інтересу американського приватного капіталу. Україна ж виявляла свою нездатність забезпечити сприятливий інвестиційний клімат для іноземних інвесторів.

2. 2000: рік втрачених можливостей

Початок 2000 року обіцяв потепління та приніс надії на покращення стосунків України із Заходом. Перш за все це було пов'язано із тимчасовим поліпшенням політичної та економічної ситуації в країні. Одним із найочевидніших досягнень України стало формування нелівої пропрезидентської більшості у парламенті. Стосунки між законодавчою та виконавчою владою стали конструктивнішими. Суттєво пришвидшився процес прийняття рішень, який раніше часто блокувався неспівпадінням позицій президента та парламенту та намаганням кожного проводити власну політику. Іншим досягненням стало сформування нового уряду на чолі з колишнім главою Національного банку Віктором Ющенком. Новий прем'єр-міністр України мав репутацію прозахідно налаштованого політика та одразу після приходу до влади почав здійснювати комплекс довгоочікуваних реформ. За часів прем'єрства В.Ющенка в Україні нарешті було прийнято збалансований, оснований на готівковому розрахунку бюджет; відбулася реструктуризація енергетичного сектора; проведено аграрну реформу, що сприяла підвищенню приватної ініціативи у галузі; приватизація стала прозорішою. Результати стали відчуватися майже одразу: Україна досягла позитивного зростання ВВП, спостерігався ріст у аграрній сфері та розвитку індустрії, сума зібраних податків підвищилася, були виплачені борги по зарплатах та пенсіях, рівень доходів населення почав зростати.

На жаль, політичні зміни, що призвели до позитивних економічних та соціальних зрушень, виявилися тимчасовими. Тим часом на Заході хоч і відзначили успіх українських реформ, та проте підтримки тією мірою, на яку сподівалися в Києві, не було надано. Під час візитів Л.Кучми до західних столиць, а особливо до Вашингтона, українському Президентові давали зрозуміти, що винагороди за досягнення рано чекати, реформи треба продовжувати далі. В.Ющенка, який посів крісло прем'єра не без підтримки Заходу, зокрема США, було звинувачено у наданні експертам МВФ неправдивої інформації про фінансове становище України з метою отримання більших кредитів. Запланований візит В.Ющенка до США було відкладено після заяви адміністрації Б.Клінтона про те, що він відбудеться тільки після належного "очищення уряду". Складалася парадоксальна ситуація: поряд із вимогами більш інтенсивних реформ Україні було відмовлено у коштах, які були суттєво необхідними для їх проведення.

Під кінець 2000 року Україна відійшла для США на другий план. Майже вся увага була сконцентрована на власній президентській виборчій кампанії. Тим часом обраний у цьому ж році російський президент В.Путін уже почав проводити політику, спрямовану на зближення України з Росією.

Етап ІV. Зміна пріоритетів (2001-до сьогодення)

1. Підхід адміністрації Дж.Буша-молодшого до України

Варто зазначити, що американська економічна присутність є важливим фактором економічного життя України. За обсягами експортних поставок з України США займають 5-е місце серед торговельних партнерів нашої країни, а за обсягами імпорту в Україну  -  4-е місце. В той же час, за даними офіційної американської статистики, нині Україна перебуває на 68-му місці серед 200 торговельних партнерів США. США займають перше місце серед країн світу за обсягами прямих іноземних інвестицій в економіку України. Станом на 01.01.2002р. обсяг інвестицій з США в Україну становив 730 млн. 868 тис. 820 дол. США, що складає 16,5% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну. Кількість підприємств з американським капіталом 1122, з них 699 спільних. Найбільший інтерес продовжують викликати такі галузі, як внутрішня торгівля, харчова промисловість, фінансові послуги, машинобудування і металообробка, будівництво та зв'язок.

З приходом до влади в США адміністрації президента Дж.Буша-молодшого, відносини між Україною та Америкою дещо погіршилися, зокрема скандал навколо поставок радарів «Кольчуга» до Іраку. Проте вже після президентських перегонів 2004 року в Україні ці стосунки значно покращилися. Україна та США поділяють спільні цінності – прагнення до демократії, свободи, протистояння тероризму, посилення європейської та трансатлантичної безпеки. Ці двосторонні відносини вбачаються як „партнерство заради демократії”.

Концептуальний зміст цих відносин на сучасному етапі визначено Спільною заявою Президентів двох країн „Порядок денний українсько-американського стратегічного партнерства у новому сторіччі”, ухваленої під час візиту Президента України В.А.Ющенка до США 4-6 квітня 2005 р. Насамперед, йдеться про прагнення співпрацювати у справі зміцнення демократичних інституцій в Україні, просування свободи в Європі та поза її межами; взаємодію в економічній сфері, де головні зусилля сторін спрямовуватимуться на приєднання України до СОТ, швидке скасування дії дискримінаційної поправки Джексона-Веніка щодо України; підтримку США євроатлантичних прагнень України, зокрема, через допомогу у здійсненні необхідних реформ; зміцнення взаємодії у боротьбі з розповсюдженням зброї масового знищення; співробітництво з широкого спектру соціальних та гуманітарних питань, а також завершення проекту „Укриття” в Чорнобилі.

10 березня 2006 року  Палата представників Конгресу США скасувала поправку Джексона-Веніка щодо УкраїниУ листопаді 2005 року поправка у відношенні України була скасована сенатом США. Для вступу в силу рішення конгресу необхідний підпис президента Джорджа Буша. Цей документ, прийнятий ще в 1974 році, забороняє надання державних кредитів, а також встановлює дискримінаційні податки й тарифи на український експорт.

США зацікавлені, щоб у результаті створення коаліції у Верховній Раді був сформований такий Кабінет міністрів, що продовжить проведення реформ в Україні. 17 лютого 2006 р. Україні надано статус країни з ринковою економікою. За оцінками експертів, це відкриває додаткові ринки для наших підприємств обсягом до 300 млн.дол.США. 6 березня підписаний Протокол з доступу до ринків товарів та послуг.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20872. Водопостачання, водовідведення та поліпшення якості води 354.5 KB
  Тип основних споруд та установок-освітлювачі зі зваженим осадом (за таблицею 14 ДБН: Рекомендації для попереднього вибору споруд для освітлення і знебарвлення води).
20873. Основи технічної графіки: проеціювання на дві площини 97.5 KB
  Мета уроку: Засвоєння знань про проеціювання центральне паралельне; креслення деталей об'ємної форми та умовні позначення на кресленнях. Формування умінь здійснювати проеціювання на дві взаємно перпендикулярні площини. План вивчення 1 Суть поняття проеціювання.