22781

Проблема множинного представництва на завершальному етапі II світової війни

Шпаргалка

История и СИД

Етапи відносин України та Російської Федерації. Передбачалося що на початку роботи конференції делегати Великобританії й США підтримають пропозицію про допуск до первісного членства двох радянських республік України та Білорусії. Етапи відносин України та Російської Федерації. розстрілу Білого дому та зміцнення позицій реформаторів у Кремлі курс щодо України став жорсткішим що виявилось у намаганнях на дострокових виборах 1994 р.

Украинкский

2013-08-04

83.5 KB

0 чел.

№ 6  ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ

1. Проблема множинного представництва на завершальному етапі II світової війни.

2. Етапи відносин України та Російської Федерації.

3. Міжнародно-правова база відносин Україна – ЄС.

1. Проблема множинного представництва на завершальному етапі II світової війни.

Згідно з рішенням Ялтинської зустрічі, у конференції в Сан-Франціско мали взяти участь ті держави, що підписали Декларацію Об'єднаних Націй за станом на 8 лютого 1945 р., а також "союзні нації", які оголосили війну Німеччині до 1 березня 1945 р. "Союзних націй" налічувалося 8, до них прилучилася Туреччина. Передбачалося, що на початку роботи конференції делегати Великобританії й США підтримають пропозицію про допуск "до первісного членства" двох радянських республік — України та Білорусії. Торкаючись цього питання, державний секретар США інформував громадськість про бажання СРСР прилучити Україну та Білорусію до майбутньої міжнародної організації. "З уваги на важливість, яку прикладав радянський уряд, американська делегація в Ялті — сповнена пошани до героїчної ролі, що її відіграли народи цих республік своїм затятим опором проти спільного ворога, та мужністю, з якою вони переносили великі страждання під час війни, — погодилася, що уряд США підтримає цю радянську пропозицію у Сан-Франціско, якщо її буде там висунено. Але в Ялті не укладено жодної угоди щодо питання участі цих республік у конференції в Сан-Франціско".

Адміністрація США несподівано вдалася, по суті, до ревізії рішення Ялтинської конференції щодо запрошення УРСР і БРСР. Досить вільно інтерпретуючи вказане рішення, у Вашингтоні заявляли, що нібито йшлося про запрошення двох радянських республік лише тоді, коли ООН уже буде створена й ітиметься вже про прийом їх до ООН як нових членів. У ноті до державного секретаря США Е.Стеттініуса 25 березня 1945 р. посол СРСР у США А. Громико переконливо доводив необхідність виконання схвалених рішень: УРСР і БРСР мали стати поряд з іншими країнами "ініціаторами міжнародної організації", тобто членами-фундаторами ООН. Проте певний час США й далі наполягали, що в Ялті нібито "жодного зобов'язання не було схвалено щодо присутності представників цих республік у Сан-Франціско".

Як і було домовлено, під час відкриття конференції в Сан-Франціско на другому пленарному засіданні 27 квітня 1945 р. було одностайно схвалено рішення запросити УРСР і БРСР "як первісних членів міжнародної організації". Глава делегації СРСР В.Молотов запропонував включити кандидатури УРСР і БРСР як первісних членів ООН. Його підтримали Е.Стеттініус (США), АЛден (Велика Британія) та Сун Цзивень (Китай). У коротких виступах схвально поставилися до радянської пропозиції глави делегацій Іраку, Франції, Бразилії, Чехословаччини й Австралії.

2.  Етапи відносин України та Російської Федерації.

1991-1993 – час високої напруги у двосторонніх відносинах, пов’язаної з кримським питанням, гострою пролемою Чорноморського флоту; 1994-1998 – етап складного узгодження національних інтересів, зміцнення особливого стратегічного партнерства, яке було закріплено Договором 31.05.1997., цей час також характеризувався напруженим внутрішньополітичними баталіями з приводу ратифікацій цього фундаментального історичного документа. 1999-2000 перехідний період, повязаний зі зміною вліди в Кремлі, спрямованістю двосторонніх відносин на прагматичне наповнення особливого стратегічного партнерства конкретним зммістом.

Становлення  якісно нових українсько-російських відносин розпочалось з проголошення Декларації державного суверенітету РРФСО (12.06.1990) та Декларації про Д.с. У. (16.07.1990).  Під час візиту Єльцина в Київ було підписано Договір між УРСР і РРФСР, який до 1997 р. був правовою основою двосторонніх відносин. Єльцин, ведучи боротьбу проти Горбачова намагався налагодити з суверенними республіками прямі звязки  без навязливого посередництва старого союзного центру. Хоча не означало загибелі високо державницької ідеї. ДИПЛОМАТИЧНІ відносини між Україною та РФ встановлено 14 лютого 1992 року. Центром напруженості стало питання статусу Чорноморського флоту та Криму. Після складних переговорів 17 червня 1993 р. Єльцин та Кравчук підписали у Москві Угоду про невідкладні заходи щодо формування Військово-морського флоту Росії та Військово-Морських сил Ураїни на базі Чорноморського флоту. При цьому базування флоту на перехідний період залишалося спільним і визначалось окремою угодою. 9 липня 1993 р. Верховна Рада Російської Федерації ухвалила  постанову  - Севастополь оголошувався російським і головною базою єдиного Чорноморського флоту, що означало висування територіальних претензій. Внаслідок протистояння між виконавчою владою та законодавчою гілками влади в РФ, після жовтневого 1993 р. розстрілу «Білого дому» та зміцнення позицій реформаторів у Кремлі курс щодо України став жорсткішим, що  виявилось у намаганнях на дострокових виборах 1994 р. привести до влади в Києві проросійськи налаштованого політика. Однак з грудня 1994 р. всі владні зусилля РФ були кинуті на розв’язання  чеченської проблеми. Перша чеченська війна (грудень 1994-серпень 1996) частково змінила акценти в укр.-рос відносинах. Влада президента Криму Ю. Мешкова перебувала в кризовому стані. Україна погодилась на діяльність моніторингової  місії ОБСЄ в Криму. Єдиною розумною політикою на той час була обопільна підтримка територіальної цілісності  як У. так  і РФ, оскільки реальна альтернатива могла призвести до нестабільності та суттєвої загрози миру. В першій половині 1996 р. настав критичний момент: прихід до влади в Росії й Україні політичної контр еліти міг повернути колесо історії до «єдиної і неподільної Росії».  Зовнішньополітичне відомство Росії очолив Є. Примаков, який запропонував доктрину «багатополюсного світу» Оновлена Росія повинна була стати одним із полюсів сили в новому міжнародному устрої. Стратегічне партнерство з Києвом мало посилити європейські позиції Москви. Під час перевиборчої кампанії в РФ виконавча влада України підтримувала діючого президента. Ліва більшість у ВРУ орієнтувалась на лідера КПРФ  Г. Зюганова. Перемога Єльцина у липні 1996 р. засвідчила марність сподівань на опозиційний реванш, а укр.-рос відносини отримали шанс розвитку  в напрямку подальшого співробітництва. В 1996 році пчались переговори про демаркаціє укр.-рос кордону.  Погіршення здоров’я Єльцина призвело до внутрішньополітичної боротби з провакаційними заявами («Севастополь – російське місто» - Лебедь), що були спрямовані на підсилення своїх позицій у боротьбі за владу.

Договірна правова база налічує 294 двосторонніх міжнародних договорів, серед яких 37 міждержавних, 155 міжурядових, 102 міжвідомчі (на  листопад 2003). 30 травня 1997 р.  ПМ  РФ Чорномирдін та ПМУ Лазаренко підписали угоду про подальшу долю Чорноморського флот, було знайдено взаємно прийнятні рішення щодо умов і терминів його базування в Севастополі. ( цим Росія унеможливила на певний час приєднання України до НАТО). Базовим документом є Договір про дружбу, співробітництво і партнерство від 31 травня 1997 року, який набув чинності 1.04.1999 р. Такою була ухвалена Заява до жителів Севастополя, Декларація про стан і перспективи розвитку укр.-рос. Співробітництва та Угода про ракетно-космічне співробітництво. Широкомасштабний договір урегульовував такі принципово важливі питання як рівноправне стратегічне партнерство у різних сферах, визнання територіальної цілісності України без обумовленості рамками СНД й підтвердження легітимності України  та не порушення існуючого кордону, заперечення використання сили, включно з використанням економічних засобів тиску, ствердження принципу невтручання у внутрішні справи, дотримання прав людини, визнання того, що добросусідство й співробітництво передбачає зміцнення міжнародного миру та безпеки, захист етнічної, культурної мовної та релігійної самобутності нац. меншин, обопільне сприяння вивченню рос та укр. Мов, визначено механізм розв’язання передбачених спірних ситуацій.  На основ цього договору було визначення Севастополя як тимчасової бази російського ЧФ, створено МП підстави для делімітації ( на карті) та демаркації кордону.  Пріоритетне значення має розвиток торгівельно-економічної сфери. У цьому напрямі між нашими країнами 27 лютого 1998 року укладено Договір між У. та РФ про економічне співробітництво на 1998-2007 роки, який набув чинності 15 липня 1999 року. Серпнева криза 1998 р.  катастрофічного економічного спаду в Росії негативно вплинула на укр. Господарчий комплекс, адже північний сусід залишався найважливішим торговельним партнером. Після стабілізації політичного становища в Москві та призначення на ПМ Примакова  знов настає можливість відновлення конструктивного діалогу. Відбулись переговори у верхах, на вищий рівень була піднесена робота укр.-рос стратегічної групи. Активізувалась робота змішаної міжурядової комісії (координації антикризових заходів).

Напруження відносин відбулось після заяви Голови ДДРФ  Г.Селезнева 29 вересня 1998 р. у ВРУ з вимогою пріоритетної ратифікації трьох базових договорів про поділ ЧФ, чітке визначення негативної позиції щодо розширення НАТО на Схід та про вступ України до Союзу  слов’янських держав. 17 лютого 1999 р. Договір було ратифіковано обома палатами РФ, а 4 березня 1999 р. Єльцин підписав закон про ратифікацію ДОГОВОРу. Згодом  в Кремлі знов загострилась політична  ситуація, внаслідок боротьби за найкращі політичні позиції для вирішальної битви за місце наступника Єльцина. Російська політична еліта в цей перехідний час була сконцентрована на внутрішньополітичних проблемах, їй було не до активного розвитку контактів з Україною. 9 серпня 1999 на пост ПМ було призначено В. Путіна. На грудневих виборах 1999 р. до ДД перемогла партія влади («Єдність»). На жовтневих виборах 1999 р. в Україні тема відносин із Росією була однією з найважливіших. Президент Кучма в своїй інавгураційній промові наголосив на пріоритетності стратегічного партнерства з Росією, адже «стабільність укр.-рос відносин визначає безпеку всією всієї Європи». Українська владна політична  еліти в переважній більшості підтримували кандидатуру Путіна, який фактично не мав реальних суперників на виборах президента 27. 03. 2000 р.  У затвердженній у червні 2000 р. Концепції ЗП Росії наголошувалось на важливості забезпечення ефективності зовнішньоекономічної діяльності, на прорітетності захисту прав рос.мовних  громадян у державах-членах СНД, на активізації ролі рос. дипломаті в світі.

Стратегічне значення має розвиток паливно-енергетичної сфери. У контексті цього країнами укладено ряд двосторонніх договорів щодо транспортування енергоносіїв, серед них – Угода між КМУ та Урядом РФ про стратегічне співробітництво в газовій галузі від 7 жовтня 2002 року, що набула чинності з дати підписання. Збільшення обсягу українського боргу а російські енергоносії обумовлюються високим рівнем енергоспоживання металургійного комплексу, без реструктуризації якого проблеми неможливо вирішити. Протягом 90-х укр.-рос дискусії з приводу енергетичних боргів стали традиційними. Іноді вони мали присмак політичного скандалу ( пропозиці накласти арешт на українське майно в Криму й подати позов в міжнародний суд)  У гуманітарній та соціально-трудовий сферах укладено ряд договорів, які стосуються соціального захисту громадян наших держав, що працюють за межами своїх держав. Важливе місце має співробітництво у регулюванні та розвитку прикордонних і міжрегіональних зв’язків між областями України і суб’єктами  РФ. Зокрема угоди щодо принципів співробітництва прикордонних областей та Програма міжрегіонального та прикордонного співробітництва на 2001-2007 роки (12.02.2001). Здійснюється постійний діалог на всіх рівнях. Найвдалішим спільним міжнародним проектом стала програма «Морський старт». Розрахований до 2007 р. поект, вартість якого становить майже $2 млрд., передбачає запуск низькоорбітальних комерціїних супутників зв’язку з морської платформи в акваторії Тихого океану. Його реалізовує спільне підприємство «Сі Лонч» 1995 р.:  40% Боїнг (США), 25% «Енергія» (Росія), 20% «Кванер»  (Норвегія) та 15% «Південне» ВО»Південмаш» (Україна). Але одним із наслідків позиції Росії під час бомбардувань Югославії силами НАТО став зрив спільного укр.-рос. проекту транспортування літака АН-70 для  європейськи країн-членів НАТО.

2003 самміт «Росія - Германія -  Ураїна»

2003 військово-технічне співробітництво СНД: Україна долучались (безтарифна торгівля укоиплектуючих)

25 гудня 2003 р. Договір про співробітництво в Азовському морі і Керченській протоці, підтверджується : Води Азовського моря є спільними для користування РФ і України. Ст. 2: Параметри входження торгівельних та військових судів в акваторію А. М. Свобода судно плавання (десатні кораблі), але військові кораблі третіх країн за взаємною згодою.

Критичний момент вибори президента 2004 в Україні. Відкрита підтримка Путіна кандидата від влади Януковича. Інформаційна пропаганда.  Створення негативного іміджу «помаранчевої коаліції» серед російського населення. Вибори в Парламент 2005. Спекулювання російськими відносинами серед українських політиків. Газова та молочна війна. Але офіційно – «партнерство»

19.03.2005 візит Путіна до Києва. Президент України Віктор Ющенко і його російський колега Володимир Путін намітили план реалізації пріоритетних завдань українсько-російських відносин на 2005 рік.

Про це за підсумками візиту повідомив глава Української держави. За його словами, відбувся "важливий і плідний діалог", сторони знайшли "цілковите взаєморозуміння щодо поглиблення стратегічного партнерства".

Особливо Віктор Ющенко наголосив, що у глав двох держав досить взаєморозуміння і політичної волі для усунення штучних бар'єрів, які створювалися роками, і Україна, і Росія знаходяться на шляху до рівноправного і взаємовигідного партнерства. "У нас немає питань, на які ми не можемо дати відповіді", - сказав Президент України. Він також високо оцінив готовність Президента Росії Володимира Путіна працювати над досягненням спільних цілей.

Вже в ході вчорашніх переговорів, які є продовженням діалогу, проведеного 24 січня у Москві, було продемонстровано спільне бажання щодо бачення конструктивізму у двосторонніх взаєминах. За словами Віктора Ющенка, урядам двох країн було дано доручення оперативно узгодити і подати на затвердження президентів план конкретних дій, який дасть змогу знайти взаємоприйнятні варіанти розв'язання багатьох питань. За словами глави Української держави, в ході нинішнього візиту були обговорені енергетичні проекти, проблеми і стан торговельно-економічної, військово-технічної співпраці, врегулювання конфлікту у Придністров'ї, гуманітарної сфери, культурної спадщини, а також спрощення процедур отримання громадянства росіянами та українцями.

Були обговорені й досить болючі до останнього часу питання, такі як перебування Чорноморського флоту на території України і демаркація сухопутного кордону, а також делімітація Керченської протоки і Азовського моря. Сторони також порушили питання проблематики просування двох країн шляхом до членства у Світову організацію торгівлі.

На думку Володимира Путіна, було обговорено "практично всі питання" в процесі змістовного і дуже відвертого діалогу. Він також повідомив, що в Москві йде підготовка до відкриття Бібліотеки української літератури, а у Києві планується відкрити Культурний центр Росії. Володимир Путін нагадав, що подібний центр вже діє в російській столиці.

Під час зустрічі Володимир Путін і Віктор Ющенко теж обговорили хід підготовки заходів щодо святкування 60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Президент Росії оцінив атмосферу зустрічей у Києві як дуже доброзичливу і вищою мірою конструктивну. Коментуючи свої зустрічі, що відбулися не лише з Президентом України, а й з Прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко і Головою Верховної Ради України Володимиром Литвиним, він наголосив, що відчув, що є не проблеми, а "питання, які ми маємо спільно вирішити".

Програма економічного співробітництва 2005-2008

Програма міжурядової комісії «Путін-Ющенко»

АЛЕ!!! Вереснь 2005 перегляд цін на газ – перехід на світові ціни (хоча існувала угода  до 2009 р.)

3. Міжнародно – правова база співробітництва України та ЄС.

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.

 Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.), яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань.

 На сьогодні в рамках УПС визначено 7 пріоритетів співпраці між Україною та ЄС: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.  Угода про партнерство та співробітництво (УПС) між Україною, з одного боку, та Європейськими Співтовариствами та їх країнами-членами, з іншого, була підписана у Люксембурзі 14 липня 1994 року і набула чинності у березні 1998 року.

 Основними цілями УПС є розвиток тісних політичних стосунків між Україною та ЄС шляхом постійного діалогу з політичних питань, сприяння розвитку торгівлі та інвестицій, забезпечення підгрунтя для взаємовигідного економічного, соціального фінансового, громадського, науково-технологічного та культурного співробітництва, а також підтримки зусиль України щодо зміцнення демократії, розвитку її економіки, а також завершення переходу до ринкової економіки.

   Партнерський діалог Україна-ЄС розвивається під час проведення щорічних засідань Самміту Україна-ЄС за участю Президента України; Ради з питань співробітництва за участюПрем'єр-міністра України; Комітету з питань співробітництва; Комітету парламентського співробітництва; регулярних консультацій Україна-Трійка ЄС, постійних експертних консультацій. Між Україною та ЄС щорічно відбувається понад 80 офіційних зустрічей та консультацій на високому і експертному рівнях.

 Євроінтеграція є головним та незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України. Президент України у Посланні до Верховної Ради України у червні 2002 року визначив європейську інтеграцію стрижнем стратегії економічного та соціального розвитку України на наступне десятиріччя.

 Нинішній розвиток політичного діалогу між Україною та ЄС базується на впровадженні Україною Стратегії інтеграції до ЄС, виконанні сторонами УПС та опрацюванні Плану дій в рамках Європейської політики сусідства. Україна виходить з того, що реалізація зазначеного документа має сприяти посиленню співпраці між Україною та ЄС в умовах розширення, створити необхідні умови для переходу в майбутньому до якісно нового рівня відносин з ЄС. Належна імплементація ПД повинна також сприяти поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС та створити передумови для започаткування з ЄС зони вільної торгівлі. Кінцевою політичною метою ПД має стати укладення нової посиленої угоди з ЄС.

 Залишаючись поза межами Євросоюзу, Україна успішно асоціюється з процесом здійснення спільної європейської політики безпеки та оборони (ЄПБО). Наша держава бере участь у Поліцейських місіях ЄС в Боснії і Герцеговині та Республіці Македонія.

 Зміцненню правової основи цієї співпраці слугуватиме укладення Угоди про участь України в операціях Європейського Союзу з врегулювання кризових ситуацій, а також про безпекові процедури обміну інформацією, яке очікується ближчим часом.

  Динамічно розвивається торговельно-економічне співробітництво між Україною та Європейським Союзом. З року в рік стабільно зростає двосторонній зовнішньоторговельний оборот та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку. На сьогодні ЄС є найбільшим зовнішньоторговельним партнером України у світі (на 25 країн-членів ЄС припадає 33% зовнішньоторговельного обороту України).

 У червні 2004 року відбулося парафування Угоди між Європейським Співтовариством та Кабінетом Міністрів України про торгівлю деякими сталеливарними виробами, підписання якої заплановано восени. Відповідно до Угоди, квота України на поставки сталевих виробів до країн ЄС на 2004 рік складатиме 606 тисяч тон. Завершується процес опрацювання ЄСівською стороною питання щодо відповідності економіки України критеріям ринковості в рамках антидемпінгового законодавства ЄС.

 Україна та ЄС активно співпрацюють у рамках Робочої групи з питань розгляду заявки України на вступ до СОТ. ЄСівська сторона на постійній основі підтримує Україну як у багатосторонньому, та і двосторонньому переговорному процесах у рамках СОТ. Після підписання у 2003 р. Двостороннього протоколу щодо доступу до ринків товарів та послуг в рамках СОТ сторони розпочали роботу над розробленням та узгодженням проекту Звіту Робочої групи.

 Україна активно взаємодіє з ЄС у сфері боротьби з нелегальною міграцією, реадмісії, боротьби з організованою злочинністю і тероризмом, здійснює активне реформування прикордонного менеджменту, міграційно-візової політики та відповідної правової бази.

 В останні роки помітно активізувалося співробітництво України та ЄС в галузі енергетики, в тому числі ядерної, сільського господарства та охорони навколишнього середовища. Поступово зростає політична та фінансова допомога Україні з боку ЄС у вирішенні наболілих проблем в енергетичному секторі та подоланні наслідків аварії на Чорнобильській станції.

 За підтримки ЄС здійснюється також реформування системи управління газотранспортною системою України, проведення технічного аудиту нафтотерміналу "Південний" та техніко-економічного обґрунтування для проекту транспортування каспійської нафти нафтопроводом Одеса-Броди-Гданськ, підтримується розвиток альтернативної енергетики в Україні, модернізація вугільної промисловості тощо.

 Перспективним напрямом співробітництва України та ЄС є сфера космічних досліджень. Враховуючи той факт, що Україна належить до вісімки держав, які мають значний космічний технічний та технологічний потенціал, 2 вересня 2004 року Європейська Комісія звернулася до Ради Міністрів ЄС з пропозицією розпочати переговори з Україною щодо угоди про співпрацю у створенні Глобальної навігаційної системи (GNSS). Передбачається, що така співпраця буде розвиватися в галузі промисловості, науково-дослідницькій роботі, зокрема, в питаннях стандартизації, в контролі сумісності регіональних систем тощо.

Документи Європейського Союзу щодо України: 

  1.  Спільна стратегія ЄС щодо Українивід 11 грудня 1999 року
  2.  План дій Європейського Союзу в галузі юстиції та внутрішніх справ;
  3.  Communication from the Commission to The Council and the European Parliament: Wider Europe - Neighbourhood: A New Framework for Relations with our Eastern and Southern Neighbours.

Спільні договірно-правові документи Україна - ЄС:

  1.  Угода між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво ;  від 25.12.2002;
  2.  Угода про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною . ДАТА ПІДПИСАННЯ: 16.06.94 ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 10.11.94,
  3.  Угода між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств про заснування Представництва Комісії Європейських Співтовариств в Україні та про його привілеї та імунітети (підписана 17.09.93)
  4.  Угода між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств про створення Контактної групи по вугіллю та сталі (підписана 08.06.94)
  5.  Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами (підписана 14.06.94)
  6.  Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі керованого термоядерного синтезу (підписана 23.07.99)
  7.  Угода про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Європейським Співтовариством з атомної енергії в галузі ядерної безпеки (підписана 23.07.99)
  8.  Угода між Україною та ЄС про деякі аспекти повітряного сполучення (підписна 01.12.05)
  9.  Угода про співробітництво щодо цивільної глобальної навігаційної супутникової системи (ГНСС) між Європейським співтовариством, його державами-членами та Україною(підписна 01.12.05)
  10.  Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі між Європейським Союзом та Україною (підписна 01.12.05)

 Внутрішні законодавчі акти України щодо ЄС: 

  1.  Послання Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки";  від 30 квітня 2002 року
  2.  Постанова Кабінету Міністрів України "Питання діяльності Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)"  від 13 липня 1998
  3.  Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу (затверджена Указом Президента України)від 11 червня 1998 року;
  4.  Указ Президента України "Про програму інтеграції України до Європейського Союзу" від 14 вересня 2000 року; 
  5.  Указ Президента України "Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)"  від 24 лютого 1998 року
  6.  Указ Президента України "Про Державну раду з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України"(затверджено 30 серпня 2002 року)
  7.  Постанова Верховної Ради України "Про рекомендації за підсумками парламентських слухань з питань реалізації державної політики інтеграції України до Європейського Союзу" (Схвалено Постановою Верховної Ради України  від 17 січня 2002 року N 2999-III).