22782

Участь делегації УРСР в роботі Паризької мирної конференції

Шпаргалка

История и СИД

Відносини ЄССШАУ країна. міністри закордонних справ Англії США Франції й СРСР опублікували Декларацію про колишні італійські колоніальні володіння в Африці яка стала основою для Спільної декларації з цього питання і була підписана разом із мирними угодами. Відносини ЄС – Україна – США. Геополітичний простір України передбачає визначення таких пріоритетних зовнішньополітичних напрямків як ЄС перспективна мета на інтеграцію до європейського політичного економічного правового простору РФ найбільший впливовий сусід відносини з...

Украинкский

2013-08-04

67.5 KB

2 чел.

№ 7  ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ

1. Участь делегації УРСР в роботі Паризької мирної конференції.

2. Інтереси України на пострадянському просторі та механізми їх реалізації.

3. Відносини ЄС-США-У країна.

1. Участь делегації УРСР в роботі Паризької мирної конференції.

З 25 липня по 15 жовтня 1946 р. в Парижі відбувалася мирна конференція представників 21 держави.

25 вересня 1946 р. міністри закордонних справ Англії, США, Франції й СРСР опублікували Декларацію про колишні італійські колоніальні володіння в Африці, яка стала основою для Спільної декларації з цього питання, і була підписана разом із мирними угодами.

Щодо статусу Вільної території Трієст західні країни запропонували всю повноту влади надати губернаторові, відповідальному за свої дії лише перед Організацією Об'єднаних Націй.

Радянський Союз вважав за необхідне передати виконавчу владу урядові Вільної території Трієст, створюваному народними зборами й відповідальному перед ними. Але цю пропозицію відкинула більшість учасників конференції.

Серед територіальних проблем конференція розглянула претензії Греції на 1/10 болгарської території, межуючої з грецьким кордоном, під приводом «стратегічної безпеки». Створена конференцією комісія з політичних і територіальних питань мирної угоди з Болгарією ухвалила постанову РМЗС про збереження існуючого болга-ро-грецького кордону.

Подібні претензії Греція висунула й щодо 1/3 території Албанії, але це питання на конференції серйозно не розглядалося.

Паризька конференція, підтвердивши переважну більшість узгоджених у межах РМЗС рішень, не виконала, проте, одне з головних завдань — подолання суперечностей, що містилися в цих рішеннях. Для цього було скликано третю сесію РМЗС, що пройшла з 4 листопада по 12 грудня 1946р. у Нью-Йорку.

Сесія усунула суперечності з питання про статус території Трієст ухвалою про те, що до набрання чинності постійним статусом Вільної території Трієст управління цією територією здШснюватимуть губернатор, призначений Радою Безпеки, і Тимчасовий уряд, сформований губернатором після консультації з югославським та італійським урядами.

Для врегулювання режиму судноплавства Дунаєм РМЗС вирішила скликати через шість місяців після підписання мирних угод конференцію за участю всіх придунайських держав, а також СІЛА, Англії й Франції.

Територіальні пункти угод відновлювали довоєнні кордони європейських держав з невеликими змінами. Узгоджено було позиції з репараційного питання. Таким чином, Нью-Йоркська сесія Ради міністрів закордонних справ завдяки взаємним компромісним поступкам сторін ухвалила остаточно узгоджені рішення за всіма статтями проектів мирних угод з країнами — колишніми союзниками гітлерівської Німеччини.

Мирні угоди з Італією, Болгарією, Угорщиною, Румунією та Фінляндією були підписані 10 лютого 1947р. в Парижі й набрали чинності 15 вересня 1947р.

Найзначніші територіальні зміни передбачала угода з Італією. Згідно з нею кордони Італії було прокладено в межах її території за станом на 1 січня 1938 р., за винятком: перевалу Малий Сен-Бернар, плато Мон-Сені, частини території в районах Мон Табор і Шабертон, які відійшли до Франції; східної частини Юлійської Крайни, Комуни Зоря, острова Пелагоза й низки дрібних островів, які відійшли до Югославії; Додеканезьких островів, які відійшли до Греції. Крім того, західна частина Юлійської Крайни разом із містом Трієст була визнана Вільною територією Трієст. Далі питання про цю територію стало предметом переговорів між Італією і Югославією. Переговори ці завершилися в 1954 р. укладенням угоди про встановлення нового кордону між двома державами і поділом між ними, зі згоди ООН, Вільної території Трієст.

Територіальні пункти мирної угоди з Румунією передбачали відновлення її. кордонів за станом на 1 січня 1941 р., за винятком румуно-угорського кордону, який було визначено в межах, що існували на 1 січня 1938 р. До Румунії відійшла Північна Трансільванія, відторгнена від неї на користь Угорщини за рішенням Біденського арбітражу від 30 серпня 1940р. Постанови цього арбітражу було визнано недійсними.

Територіальні пункти мирної угоди з Угорщиною, окрім передашш Румунії Північної Трансільванії, передбачали також передання Чехословаччині трьох сіл на південному березі Дунаю для розширення порту Братислава. Угорсько-чехословацький кордон установлено в межах, які існували на 1 січня 1938 р. Рішення Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 р. про приєднання до Угорщини південних районів Словаччини й Закарпатської України було проголошено недійсними. Новий кордон між Угорщиною і Радянським Союзом збігався з кордоном між Угорщиною і Закарпатською Україною, який існував до ухвалення Віденським арбітражем рішення від 2 листопада 1938 р. Фінляндія повертала Радянському Союзові область Петсамо (Печенга). Кордони Болгарії було залишено без змін, Південна Добруджа, втрачена Румунією за угодою у Крайові у вересні 1940 р. на користь Болгарії, лишилася у складі Болгарії.

Політичні пункти мирних угод з Італією, Болгарією, Угорщиною, Румунією та Фінляндією зобов'язували ці країни вжити необхідних заходів для забезпечення основних прав і свобод людини всім особам, які перебували під їхньою юрисдикцією, незалежно від раси, статі, мови та релігії. Ці країни зобов'язувалися також не допускати відродження, існування та діяльності на своїх територіях фашистських організацій — політичних, військових або мілітаризованих.

Італія втратила всі права на свої територіальні володіння в Африці, а саме на Лівію, Еритрею та Італійське Сомалі. Остаточну долю цих володінь мали визначити уряди СРСР, СІЛА, Англії й Франції протягом одного року з дня набрання чинності угоди з Італією. Якщо ж чотири держави не дійдуть згоди про долю цих територій за вказаний період, питання мало бути передане на розгляд Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй. Так і сталося: IV сесія Генеральної Асамблеї ухвалила рішення надати незалежність Лівії не пізніше від 1 січня 1952 р. (Лівію проголошено незалежною державою 24 грудня 1951 р.), а Італійське Сомалі передати під опіку Італії терміном на 10 років. Еритрея (після проведення в ній референдуму) за рішенням Генеральної Асамблеї ООН була приєднана до Ефіопії на федеративних засадах у 1952 р. З 1962 р. вона стала однією з провінцій Ефіопії.

Італія зобов'язувалася поважати суверенітет і незалежність Албанії й Ефіопії.

Постанови мирних угод про воєнних злочинців зобов'язали переможені країни вжити всіх необхідних заходів для арешту й віддання під суд воєнних злочинців.

Постанови мирних угод з Італією, Румунією, Болгарією та Угорщиною про окупаційні війська у цих країна» зобов'язували держави-переможющі вивести свої війська не пізніше як через 90 днів із дня набрання чинності мирними угодами. До того ж усе майно переможених країн, яке перебувало в розпорядженні окупаційних збройних сил і за яке не було надано компенсацію протягом цих же 90 днів, підлягало поверненню цим країнам.! Радянському Союзові дозволялося утримувати збройнії сили в Угорщині й Румунії для забезпечення комунікацій з Австрією, де розташовувалися окупаційнії війська.

Постанови мирних угод з питань репарацій передба-і чали часткове відшкодування переможеними країнами тих збитків, яких вони завдали своєю агресією країнам-^ переможницям. Тут ураховувалося, що такі колишні ворожі країни, як Італія, Румунія, Болгарія та Угорщина, на лише розірвали союз із гітлерівською Німеччиною на заключному етапі другої світової війни, а й проголосили Німеччині війну і реально воювали проти неї.

2. Інтереси України на пострадянському просторі та механізми їх реалізації.

  Активна економічна і політична позиція України в ОЧЕС дає можливість Україні реалізовувати свої інтереси, перетворити її на важливого регіонального гравця в нових геополітичних умовах, що сьогодні формуються. Україна може і повинна відігравати значну роль в організації нової системи регіональної безпеки, основою якої є демілітаризація Чорноморського регіону. Для нашої держави життєво важливим є вирішення конфліктів у Придністров'ї, на Балканах і Кавказі.

 Не менш важливим для України є реалізація спільних економічних проектів: створення Євразійської магістралі та Чорноморської кільцевої автостради, що сприятиме розширенню співробітництва між традиційними і новими економічними угрупованнями держав Європи і Азії, як Європейський Союз, Центральноєвропейська ініціатива, Організація Чорноморського економічного співробітництва тощо.

 Для України надзвичайно важливим є і те, що в регіоні проходять транспортні комунікації глобального і регіонального рівнів, які мають стратегічне значення взагалі і для України, зокрема.

 Україна у ставленні до СНД виходить, насамперед, із реалій економічної доцільності існування Співдружності, розвитку тісних і взаємовигідних торговельно-економічних відносин між державами-учасницями.

Білорусь. Українська й білоруська сторони дбають про зміцнення до-говірно-правової бази двосторонніх відносин: між Україною й РБ укладено більше сотні правових документів, що регламентують співпрацю сторін у політичній, економічній, науково-технічній, військовій та гуманітарній сферах. Україна й Білорусь приділяють увагу розв'язанню питань задоволення культурних та інших потреб нацменшин. Так, білоруська сторона позитивно відгукнулася на пропозицію України щодо створення Комісії з питань захисту прав національних меншин.

Молдова. Підписано Договір між Україною й Республікою Молдова про економічне співробітництво на 1998-2007 рр

18-19 серпня 1999 р. відбулося підписання Договору між Україною й Республікою Молдова про державний кордон та Додаткового протоколу до Договору між Україною й Республікою Молдова про державний кордон та про передачу у власність України ділянки автомобільної дороги Одеса-Рені в районі населеного пункту Паланка.

Україна бере активну участь у врегулюванні придністровського конфлікту. Україна, відповідно до своїх зобов'язань по Гельсінкському Заключному акту, а також норм міжнародного права, посіла принципову позицію щодо безумовного поважання територіальної цілісності й суверенітету Республіки Молдова в кордонах колишньої МРСР.

Грузією. Близькість позицій України й Грузії щодо інтеграції в європейські структури обумовлює тісне співробітництво в міжнародних, європейських та регіональних організаціях, зокрема в рамках консультативного форуму ГУУАМ. Україна сприяє процесу врегулювання конфлікту між Грузією та Абхазією, послідовно виступає за збереження територіальної цілісності Грузії, докладає зусиль для активізації своєї посередницької ролі у врегулюванні грузино-абхазького конфлікту.

Активно розвивається торговельно-економічне співробітництво. 16 квітня 1999 р. підписано Договір між Україною й Грузією про економічне співробітництво на 1999-2008 рр

Республіка Казахстан. підписано Договір між Україною й Республікою Казахстан про поглиблення економічного співробітництва на 1999-2009 рр. та низку міждержавних, міжурядових і міжвідомчих документів.

Взаємна зацікавленість країн одна в одній та широкий спектр напрямків співпраці дають підстави бачити у Казахстані перспективного партнера для нашої держави.

Політика Української держави може стати важливим чинником, який сприятиме стабільності в Чорноморському регіоні. Активність України у справах Чорноморського регіону, входження її в ГУУАМ, СНД, ЧЕС, ПА-ЧЕС, Блексіфор, важлива роль, яку вона там відіграє, дають усі підстави для перетворення України на координуючу силу між цими об'єднаннями та всередині них.

3. Відносини ЄС – Україна – США.  

 Геополітичний простір України передбачає визначення таких пріоритетних зовнішньополітичних напрямків як ЄС (перспективна мета на інтеграцію до європейського політичного, економічного, правового простору), РФ (найбільший впливовий сусід, відносини з яким визначаються високим рівнем взаємозалежності) та США (глобальний актор, інтереси якого значною мірою визначають розстановку сил на європейському та пострадянському просторі).

Параметри відносин в геополітичній геометрії США -ЄС - Україна характеризуються відносинами, за яких рівень відносин України з цими трьома партнерами визначається не її позицією чи намірами, а рівнем геополітичного суперництва або співробітництва й здатністю виробити цими суб'єктами дієві механізми подолання протиріч і стратегії відносин, що виникають між США, ЄС, Росією. Відносини між цими трьома акторами характеризуються розробкою стратегій, що з метою посилення позицій та розширення сфер впливу в політиці кожного з складових трикутника США - ЄС - Росія, спрямовані на послаблення позицій однієї із сторін через зближення з іншою складовою: США та ЄС поєднані трансатлантичними зобов'язаннями в сфері безпеки; налагодження діалогу ЄС – Росія в інтересах зменшення гегемонії США в Європі; посилений російсько-американський діалог (особливо після 2001р.) в інтересах тиску на ЄС.

В даному контексті важливим є визначення специфічних сфер перетину інтересів США, ЄС та в практичній площині щодо геополітичного району, складовою якого є Україна, та визначити роль і місце України в них. Такими сферами є: стратегічна безпека, економічне співробітництво та енергетична співпраця й регіональне співробітництво. 

В сфері стратегічної безпеки визначальними є параметри геостратегій цих сторін щодо простору між євроатлантичною/європейською та євразійською геостратегічними сферами. Європейська геостратегія сьогодні звісно відрізняється рівнем глобальності та розробленості від американської. Водночас, абсолютно очевидними є тенденції до формування Європейським Союзом орієнтованого на Європу геополітичного простору з неодмінним включенням проміжних країн до сфери своїх інтересів у східному та південному напрямках, механізмами якого виступають як процес розширення, так і формування відповідних концепцій сусідства у поєднанні з проектами розбудови комунікаційних транспортних коридорів та необхідної інфраструктури.
На сьогодні можна говорити про відповідні геополітичні сфери європейського геополітичного простору:

1) Норвегія, Ірландія, Швейцарія, Ліхтенштейн – країни Європейського економічного простору, що не мають на порядку денному проблеми відповідності критеріям вступу, на заваді їхньому приєднанню є відсутність позитивного виявлення населення щодо вступу до ЄЄ;

2) Болгарія, Румунія, які мають завершити переговори про вступ до 2007 р.;

3) Албанія, Боснія, Македонія, Сербія-Чорногорія, Косово і, можливо, Туреччина є державами, терміни прийняття яких важко передбачити, але які є учасницями Пакту стабільності для Південно-Східної Європи. Хорватія і Македонія у 2001 р. підписали з ЄС Угоди про стабілізацію та асоціацію, які дають право розпочати перемо вори в майбутньому (після їх виконання) про повноправне членство в ЄС, з іншими балканськими державами такі угоди готуються до підписання;

4) країни-об'єкти європейської політики сусідства: з півдня - країни Північної Африки та Близького Сходу, об'єднані крім іншого з ЄС Євро- Середземноморським діалогом (Барселонський процес), а також зі сходу - західні нові незалежні держави Молдова, Бєларусь та Україна;

5) вектори зацікавленості ЄС йдуть далі через Чорноморський, Каспійський регіони до Центральної Азії з проектами реалізації геоекономічних інтересів в сфер транспортних комунікацій та доступу до джерел енергопостачання.

Реалізація планів формування Великої Європи відбувАється із паралельним посиленням політики Росії на пострадянському просторі з метою оформлення власної сфери впливу (єв  разійського геостратегічного району), головними об'єктами якої на даному етапі висапують держави СНД.

США, виступаючи в якості єдиної глобальної держави, зосереджені на реалізації глобальної мети на встановлення політико-економічного контролю в світі в цілому. Головною метою для США на пострадянському просторі залишається забезпечення стратегічного контролю над Російською Федерацією, механізмами є формування поясу підконтрольних держав вздовж кодонів Росії через "розширення доктрини демократії та стабільності з Заходу на Схід". Власне, ЄС та США в геополітичному контексті формують спільну євроатлантичну геостратегічну сферу, і як для США, так і для ЄС значна увага приділяється російському чиннику, а саме небажаному для американських національних глобальних інтересів й європейських регіональних інтересів посилення позицій Росії в регіоні та світі.

Так, щодо України, то як США, так і ЄС висловлюють зацікавленість в здійсненні успішних економічних та політичних реформ, розбудові в Україні демократичного суспільства, що сприяє їхній більш широкій меті на збереженні її в сфері впливу як європейського, так і євроатлантичного. Однак різняться інтереси сторін та стратегії щодо їх реалізації. Для Європейського Союзу Україна важлива у якості передбачуваного та підконтрольного сусіднього простору і ЄС не готовий в найближчий перспективі обговорювати питання вступу України до ЄС, що передовсім обумовлено процесами всередині ЄС після масштабного розширення 2004 р. США ж зацікавлені в прийнятті України до ЄС й остаточному закріпленні меж сфер впливу поряд з Росією.

Власне процеси розширення як ЄС, так і НАТО виступають вагомими чинниками в сфері інтересів стратегічної безпеки ЄС, США . Україна виступає об'єктом в політиці цих суб'єктів щодо зовнішнього оточення: сусід на східній периферії ЄС, східний фланг "зони відповідальності" НАТО, центральна складова реінтеграційних проектів пострадянського простору для Росії. Розширення ЄС та НАТО є взаємопов'язаними процесами. Водночас у цих двох процесах можна визначити певні конфліктні моменти для сторін даної геополітичної геометрії. Розширення для самого Євросоюзу виступає засобом закріплення зони свого впливу на континенті. США розглядають розширення ЄС та НАТО в контексті збереження своєї присутності на вропейському континенті в політичному та військово-стратегічному плані. Формується двокомпонентна тенденція: з одного боку, окремі країни Європи, як, скажімо, Франція, вбачають в розширенні ЄС на Схід потенціал до посилення американського впливу всередині Союзу через лобіювання інтересів низки  центральноєвропейських та пострадянських країн Сполученими Штатами щодо їхнього вступу в Євросоюз, у такий спосіб перетворюючи їх на нових союзників США в Європі. При чому переважною тенденцією стало формулювання стратегії входження в ЄС через НАТО: тобто членство в НАТО розглядається як одна з головних передумов вступу до ЄС. В такому варіанті країни досягають надання гарантій безпеки та забезпечується остаточний вихід зі сфери впливу Росії. Членство в НАТО для США виступає як важливий елемент підтримки євро інтеграційних прагнень країн-кандидатів на вступ. Таким чином, через НАТО країни-кандидати на вступ до ЄС отримують змогу використовувати механізм впливу США на країни ЄС.

З іншого боку, але в контексті першої складової цієї тенденції, можна говорити про той факт, що розширення ЄС за рахунок держав з невідповідними європейським стандартам параметрами економічного та політичного розвитку виступає для США засобом послаблення, принаймні на деякий час, західноєвропейського центру тяжіння в сучасній геополітичній грі, і продовженням повноважень НАТО в сфері забезпечення стабільності і безпеки Європи.

Характерно, що Україна для ЄС після 2004 р. залишається осторонь від дискусій про поглиблення економічної співпраці з ЄС через поглиблення де стабілізаційних тенденцій всередині країни. Крім того, для України стоїть питання європейської економічної інтеграції чи євразійської. Свого часу (15 травня 2002р.) вже озвучувалася ідея відносин України з ЄС у вигляді Спільного політичного й економічного європейського простору , але представлена ця ідея доволі нечітко.

Інтересами Євросоюзу в енергетичному співробітництві є забезпечення достатньої кількості енергопалива з акцентом на зростання споживання природного газу в енергетичному балансі ЄС і диверсифікація джерел енергопостачання, зокрема з Каспійських джерел та Північної Африки. В "Енергетичній стратегії ЄС на 2000-2020 рр." однією з цілей визначається зменшення залежності від одного джерела транспортування газу з Росії,
крім того, в пріоритетних проектах ЄС у газовій сфері участь України не передбачається.

Інший вектор транзитного потенціалу стосується проектів транспортування нафти та газу з Каспійських родовищ до Європи та США. Боротьба за виробництво та транспортування енергоресурсів з Каспійського
регіону набуває стратегічного значення в контексті забезпечення економіко-політичного контролю над регіоном ЄС, США, Росії. Для України участь в цій геополітичній грі виражається проектом розбудови Євразійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК), складовою якого на території України є збудований нафтопровід Одеса - Броди із проектами добудови його територією Польщі Полоцьк - Гданськ, що актуалізує питання регіональної співпраці в чорноморсько-каспійському напрямку, про що мова піде нижче.

Складно відбуваються процеси, в першу чергу, заповнення нафтопроводу Одеса - Броди каспійською нафтою здебільшого через наявність вже розгалуженої мережі її постачання та пошуку партнерів в заповненні системі в європейському напрямку, з іншого боку - добудова польською стороною даного нафтопроводу відбувається досить інерційно, що обумовлено і позицією ЄС щодо цього транспортного енергетичного проекту.
Розбудова транспортний коридорів з каспійських родовищ складається з двох частин: безпосередньо від джерел видобутку енергосировини до Чорного моря і далі - до Європи або через територію України, або Чорноморськими протоками й Середземним морем. Незважаючи на перевантаженість проток і обмеження
Туреччиною вантажоперевезень сьогодні за умов значно менших обсягів видобутку нафти та газу з Каспійського регіону, США та ЄС віддають перевагу підконтрольним просторам для формування транспортних коридорів, тобто в обхід території України. Однією з головних причин є непостійність зовнішньополітичних орієнтирів та низький інвестиційних потенціал, що наразі демонструється Україною, які у сукупності зменшують привабливість українського варіанту.

В геополітичній геометрії США - ЄС – Україна останній вельми важливо не балансувати на цих напрямках, не грати на інтересах трьох інших акторів, не вдаватися до вирішення своїх інтересів із однією з сторін за рахунок іншої, що і складає небезпеку. Дотримання відносин рівно наближеності в усіх цих  напрямках, послідовне взаємовигідне співробітництво з ними в питаннях  складають національний інтерес України.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29909. Финансовое планирование и бюджетирование 14.21 KB
  В процессе финансового планирования одновременно обосновываются рациональные отношения стоимостные пропорции движение финансовых ресурсов и на этой основе определяются финансовые показатели на плановый период. Цели финансового планирования на предприятии зависят от выбранных критериев принятия финансовых решений к которым относятся: максимизация продаж; максимизация прибыли; максимизация собственности владельцев предприятия. Основным результатом стратегического планирования является стратегический план организации. Бизнесплан...
29910. Роль финансов в политике международного экономического сотрудничества 14.89 KB
  Финансовый механизм складывающийся в сфере международных экономических связей выступает орудием реализации финансовой политики государства в области международного сотрудничества России. Функционируя в международной сфере финансы оказывают влияние на экономические интересы участников международных связейвыступают как стимул развитя международной экономической интеграции. Роль финансов в развитии международных свяезй проявляется по трем напровлениям: Изыскание источников и мобилизация необходимых финансовых ресурсов для финансирования...
29911. Виды инвестиций и методы финансирования инвестиционной деятельности 41 KB
  Основными методами финансирования инвестиционных проектов являются: самофинансирование т. осуществление инвестирования только за счет собственных средств; акционирование а также иные формы долевого финансирования; кредитное финансирование инвестиционные кредиты банков выпуск облигаций; лизинг; бюджетное финансирование; смешанное финансирование на основе различных комбинаций этих способов; проектное финансирование метод финансирования характеризующийся особым способом обеспечения возвратности вложений в основе которого...
29912. Взаимодействие финансового и операционного рычагов 38 KB
  Взаимодействие финансового и операционного рычагов Соотношение затрат для заданного объема продаж одним из вариантов измерения которого является отношение маржинального дохода к прибыли получило название операционного рычага. Показатель операционного рычага позволяет достаточно быстро без подготовки полного отчета о прибылях и убытках определить как повлияют изменения объема продаж на прибыль компании. Чтобы выяснить на сколько процентов изменится размер прибыли следует процентное изменение объема продаж умножить на уровень...
29913. Организация и пути повышения эффективности государственного финансового контроля 35 KB
  Организация и пути повышения эффективности государственного финансового контроля Финансовый контроль это способ соблюдения нормативноправовых норм хозяйствующими субъектами. Правильное понимание сущности и значения государственного финансового контроля важно по многим причинам. Невозможно добиться укрепления финансовой дисциплины без строгого и эффективного государственного финансового контроля. Особую значимость он приобретает при переходе к рыночной экономике когда проявляются неизвестные ранее изощренные приемы финансовых нарушений...
29914. Система управления рисками российских банков и её совершенствование 20.76 KB
  Система управления рисками российских банков и её совершенствование. К сожалению уровень управления основными параметрами банковской деятельности не столь высок как это требуется для экономики в то время как стабильное и устойчивое функционирование кредитного учреждения в экономике страны зависит от качества управления банками своей ликвидностью; формированием капитальной базы; согласования процентной политики по активным и пассивным операциям; умения организовать свою работу и обеспечить высокую конкурентоспособность на рынке...
29915. Основные направления стратегического менеджмента 12.9 KB
  Разработка стратегии достижения целей деятельности. Реализация стратегии организации. Оценка эффективности стратегии по результатам деятельности организации и введение корректирующих воздействий. С другой стороны целеполагание и выбор стратегии в свою очередь стимулируют дальнейшее развитие концептуальных представлений о месте фирмы в бизнесе основных направлениях ее деятельности принципиальных установках стандартах поведения и пр.
29916. Организация и пути повышения эффективности государственного финансового контроля 12.7 KB
  Организация и пути повышения эффективности государственного финансового контроля. Организация и функционирование эффективной системы финансового контроля обязательный и непременный элемент государственной финансовой политики. Сегодня назрела необходимость должного правового регулирования организации и деятельности органов государственного контроля так как контрольная деятельность в России пока малоэффективна. В связи с этим необходимо дальнейшее совершенствование действующего...
29917. Формы и методы государственного регулирования инвестиционной и инновационной деятельности. Их особенности в Российской Федерации 16.64 KB
  Формы и методы государственного регулирования инвестиционной и инновационной деятельности. Осуществление государственного регулирования инвестиционной деятельности на федеральном уровне невозможно без учета потребностей регионов России необходимости их пропорционального развития. Регулирование инвестиционной деятельности в регионах является частью экономической политики государства в целом и каждого из регионов в отдельности. В настоящее время выделяют следующие методы государственного регулирования инвестиционной деятельности: Прямые методы...