22787

Проведення сталінської політики воєнного-комуністичного штурму в Україні: результати, наслідки.

Доклад

История и СИД

війська Директорії були витіснені і радянська влада встановилася на всій території України крім Західної України. На всій території України вводилася продовольча розкладка: усе зерно крім необхідного для прожиття мінімуму селяни повинні були здавати державі за встановленими державою цінами. Запровадження в Україні воєнного комунізму супроводжувалось різким звуженням суверенітету України. Щоб придушити опір України уряд запровадив політику червоного терору.

Украинкский

2013-08-04

37.5 KB

1 чел.

64. Проведення сталінської політики воєнного-комуністичного штурму в Україні: результати, наслідки. 

Протягом першої половини 1919р. війська Директорії були витіснені, і радянська влада встановилася на всій території України, крім Західної України. Почався процес установлення контролю РРФСР над українським суспільством і в першу чергу над українською економікою. Стару назву республіки (УНР) було відкинуто і встановлено нову - Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР). Урядом стала Рада Народних Комісарів. Очолив її присланий з Москви Християн Раковський. У 1919р. більшовики запроваджують нову політику, яка отримала назву «воєнний комунізм». В основі цієї політики лежав насильницький злам економічної системи, яка досі ґрунтувалася на товарно-грошових відносинах. У країні запроваджувався товарообмін, без посередництва грошей. Основні напрями політики «воєнного комунізму»: 

- націоналізація промисловості, фінансів, транспорту, системи зв'язку. Для управління господарським життям створювалась Українська Рада народного господарства;

-  ліквідація великих поміщицьких, державних і церковних господарств. На їх місці утворювались радгоспи, комуни, артілі;

-  встановлювалась державна монополія на найважливіші продовольчі товари.

На всій території України вводилася продовольча розкладка: усе зерно, крім необхідного для прожиття мінімуму, селяни повинні були здавати державі за встановленими державою цінами. Заборонялася торгівля продуктами харчування. Усі ці заходи запроваджувались декретом Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету 12 квітня 1919 р.

У містах було введено систему пайків, які розподілялися за «класовим принципом»: більше - вищим чиновникам апарату, червоноармійцям, робіт никам військових підприємств, майже нічого - так званим нетрудовим елементам і членам їх сімей. Таким чином зникали матеріальні стимули праці, функціонування народного господарства, вводилась мілітаризація виробництва. Робітників, які кидали роботу, оголошували злочинцями.

У промислових центрах формувалися продовольчі загони, які проводили хлібозаготівлі по селах. Росія потребувала продовольства, і Ленін оголосив «хрестовий похід за хлібом», маючи на увазі насамперед Україну. Хлібозаготівля в Україні відбувалася з величезними труднощами, кожний заготовлений пуд хліба був окроплений кров'ю.

Запровадження в Україні «воєнного комунізму» супроводжувалось різким звуженням суверенітету України. Під прикриттям так званого «воєнно-політичного союзу братських республік» російському центру передавалися головні важелі в управлінні українською економікою. Російські чиновники зневажливо ставились до українських звичаїв, мови та культури. Щоб придушити опір України, уряд запровадив політику червоного терору. Ця політика була однією з найважливіших складових частин «воєнного комунізму». Були проведені репресії реальних і потенційних противників більшовизму. ;

Становище України на початку 1920 р. було надзвичайно складним. Понад шість років безперервних війн і революцій дорого коштували Україні. Унаслідок збройної боротьби, терору, епідемій і вимушеної еміграції вона втратила 3-^.млн осіб. Промисловість була зруйнована, виробництво скоротилося приблизно в дев'ять разів. Валовий збір зернових становив лише 25% довоєнного. Вартість карбованця порівняно з 1913р. зменшилася у 13 тис. разів.

Утретє повернувшись в Україну, більшовики зробили все для того, щоб ніколи не втратити контроль над нею.

Як і в попередні роки, політичний курс щодо України розроблявся у Москві й враховував перш за все інтереси більшовицького центру. Ці інтереси диктували необхідність уніфікації всіх сторін життя України відповідно до норм, що складались у Російській Федерації, зокрема в її центральних губерні- :

ях. У цих губерніях радянська влада існувала безпосередньо з кінця 1917 р., і 1920 рік почався під знаком посилення «воєнно-комуністичної» політики. Яскравим проявом цієї політики стало рішення Раднаркому РРФСР від 29 січня 1920 р. про введення у країні обов'язкової трудової повинності. Органи влади наділялися повноваженнями на свій розсуд залучати громадян до праці, перекидати їх туди, куди вважалося доцільним. Тих, хто ухилявся від виконання розпоряджень, переслідували за законами воєнного часу: ув'язнювали в концтабори, направляли на примусові роботи тощо. Трудова повинність та інші «воєнно-комуністичні» заходи центру, поширювалися на Україну.

Причини катастрофічного стану економіки полягали не лише у воєнній руїні. Значною мірою це був наслідок політики «воєнного комунізму»- :

системи політичних та економічних заходів, яку більшовики застосовували в і

1918-1921рр. (в У країні-з 1919р.).

Формально вся влада в Українській Соціалістичній Радянській Республіці належала Радам робітничих, солдатських і селянських депутатів. Проте реальна роль Рад неухильно знижувалась і зрештою звелася до декоративних функцій. Уся повнота влади зосередилася в руках Центрального комітету Комуністичної Партії (більшовиків) України і Ради Народних Комісарів (уряду) УСРР, склад яких переважно визначався ЦК Російської Комуністичної Партії (більшовиків).

«Воєнний комунізм» та економічна руїна викликали масове невдоволення бічьшовиками, особливо в середовищі селянства. В Україні діяли селянські повстанські загони Мордалевича, Орлика, Левченка, Марусі, Каленика та ін. Деякими з них керував з-за кордону повстанський штаб генерал-хорунжого Юрія Тютюнника. Найбільшою була повстанська армія Нестора Махна. Після перемоги над Вра-нгелем у листопаді 1920р. командування Червоної Армії вирішило ліквідувати свого вчорашнього союзника і несподівано вдарило по махновцях. Однак, незважаючи на те, що проти повстанців було кинуто близько 60 тис. бійців на чолі з більшовицьким полководцем М. В. Фрунзе, загін Махна до серпня 1921 р. вислизав від переслідувань, завдаючи відчутних ударів червоноармійцям. Аналогічні процеси в цей час відбувалися і в Росії («антоновщина». Кронштадтське повстання та ін.). Більшовики опинилися перед перспективою нової громадянської війни - цього разу з російським та українським селянством.

Приступаючи до соціально-економічних перетворень, більшовики зосередили увагу на розв'язанні аграрного питання. Це означало ліквідувати економічну могутність поміщиків, які були головною соціальною опорою білогвардійщини, і завоювати прихильність селянства. 5 лютого 1920 р. Всеукрревком затвердив закон про землю, який передбачав передачу поміщицьких, казенних, монастирських і удільних земель, конфіскованих радянською владою у 1919 р., до рук трудящих селян без усякого викупу. Перевага у наділенні землею віддавалася малоземельним селянам і сільськогосподарським робітникам.

Після відновлення більшовицької влади розгорнулася широка націоналізація промисловості, торгівлі, транспорту, фінансів. Протягом 1920 р. в Україні було націоналізовано понад 11 тис. підприємств, на які припадало 82% зайнятих у промисловості робітників. Таким чином, власності були позбавлені не лише крупні й середні капіталісти, але й багато дрібних. Націоналізація відбувалась без належної підготовки та економічного обгрунтування. Характерно, що підприємства, які перейшли у власність держави, в умовах розрухи здебільшого не діяли. Сотні тисяч робітників, рятуючись від голоду і скрути, переїхали в село. В Україні склалася надзвичайно важка економічна ситуація, що загрожувала паралічем промисловості й транспорту.

1920 рік ознаменувався подальшим зростанням озлоблення, ненависті, жорстокості в суспільстві. Протиставляючи себе більшості населення, запроваджуючи незрозумілу й ворожу йому політику, влада була приречена на деспотичні методи управління, терор супроти всіх незадоволених.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45885. Зенкеры. Назначение, технологические возможности зенкерования отверстий. Почему зенкерование обеспечивает более высокую точность обработки в сравнении со сверлением 111.52 KB
  Назначение технологические возможности зенкерования отверстий. Зенкеры применяются для увеличения диаметров цилиних отв. получений отв. Точность отверстий полученных зенкерованием составляет 1112 квалитет шерть R=2.
45886. Конструкция протяжек для протягивания отверстий и шпоночных пазов 81.42 KB
  Как обеспечивается соосность протяжки и отверстий от чего зависит точность и качество обработки отверстий протягиванием. Хвостовик воспринимает усилие протия и служит для закрепления протяжки в патроне станка. Длина шейки выберается с таким расчётам чтобы обеспечить необходимую длину протяжки до первого реж. Режущая часть явлся основной частью протяжки.
45887. Настроечные элементы 64.88 KB
  3 выше к ним относятся кондукторные втулки направляющие втулки. Кондукторные втулки прим. Кондукторные втулки бывают : постоянные быстросменные и сменные. Сменые втулки применяются при обработке одним инструментом но с учётом замены вследствии износа.
45888. Способы установки приспособлении на месте эксплуатации 87.32 KB
  Приспособления устанавливаются на столах элементах шпинделей и др. Чтобы быстро и точно установить на место эксплуатации на корпусе приспособления выполняются посадочные поверхности которые согласовываются с посадочным местом станка или другого места эксплуатации. Сравнительно легко обеспечивается точность расположения приспособления относительно оси шпинделя но при замене обработанной заготовки новой надо снимать приспособление со станка. 2Для установки в отверстие шпинделя на корпусе приспособления выполняется посадочная поверхность...
45889. Самоцентрирующие устройства 66.2 KB
  Самоцентрирующие устройства применяются для базирования отверстий и нар. В самоцентрирующих устройствах опорные поверхности подвижны и связаны между собой так что могут одновременно и с равным перемещением сближаться к оси устройства или удаляться от нее. По конструкции различают следующие самоцентрирующие зажимные устройства: призматические; плунжерные; цанговые; гидропластмассовые; мембранные; с тарельчатыми пружинами; 2х и 3х кулачковые патроны; рычажные.
45891. Базирование заготовки 20.76 KB
  Базирование заготовки основывается на правиле 6 точек: чтобы предать заготовке вполне определенное положение в приспособлении надо и достаточно иметь 6 опорных точек лишающих заготовку всех 6 степеней свободы. Больше 6 точек использовать не допустимо изза лишних опрных точек заготовку не удаётся установить в приспособлении или после закрепления положение при базировании нарушится. Количество опорных точек определяется условием выполнения операции и в первую очередь числом выдерживаемых на ней исходных параметров и схемой их расположения по...
45892. Приспособления для агрегатных станков и автоматических линий 28 KB
  Приспособления для агрегатных станков и автоматических линий В связи с широким внедрением в промышленность прогрессивного металлорежущего оборудования – станков с ЧПУ а также агрегатных станков и автоматических линий значительно возросли требования к технологической оснастке. Правильное решение вопросов оснащения станков с ЧПУ прогрессивными приспособлениями и другой оснасткой позволяет получить максимальный эффект от внедрения этих станков.
45893. Особенности конструкций приспособлений для сверлильных станков 27.63 KB
  Для устранения этого недостатка применяют многошпиндельные сверлильные головки. Головки могут быть специальными и универсальными. В крупносерийном и массовом производстве в основном применяются специальные многошпиндельные головки т. головки с неизменным расположением шпинделей.