22801

Ранній залізний вік на території України

Доклад

История и СИД

Протягом тисячолітнього існування в Північному Причорномор'ї античні містадержави справили значний вплив на розвиток місцевих племен: скіфів сарматів слов'ян. Етногенез слов’ян. Перші писемні згадки про слов’ян. Існує кілька концепцій походження слов’ян з яких найпоширеніша така: витоки слов'янської історії сягають щонайменше II тис.

Украинкский

2013-08-04

63 KB

18 чел.

4. Ранній залізний вік на території України

Залізна доба розпочалася в Україні в самому кінці ІІ або ж на початку І тисячоліття до нашої ери. Формально прийнятими хронологічними рамками раннього залізного віку у Східній Європі вважається поширення залізних виробів з початку І тисячоліття до нашої ери і до середньовіччя — як правило, до 375 року. В цей рік гунами був розгромлений готський союз у Північному Причорномор’ї. Найбільш проблемними питаннями у вивченні “раннього залізного віку” залишаються саме поняття цього періоду і визначення його початку на різних територіях. На території України ознаки раннього залізного віку з'явилися з утвердженням нової економічної ситуації: коли приселищне тваринництво у Лісостепу та Поліссі перетворилося на придомне й виникло стійлове утримання худоби, а в Степу — кочове скотарство. Домінуючою галуззю Лісостепу та Полісся стало орне землеробство, що базувалося на залізних знаряддях (сокира, рало). Саме тоді зросла продуктивність сільського господарства і з’явилися надлишки продуктів, відбувалося їх нагромадження. Утвердилися не лише соціальна, а й майнова нерівність. Відбувся новий суспільний поділ праці: громадське ремесло відокремилося від сільського господарства і стало самостійним видом господарської діяльності із власними галузями (насамперед, бронзоливарним та залізорудним виробництвом). Це було викликано необхідністю займатися цими видами ремесел протягом усього року, повністю звільнившись від сільськогосподарських робіт, масовим попитом на вироби із бронзи і заліза, підвищення їхньої якості.

5. Кіммерійці у Пн. Причорномор’ї

У Х-VII ст. до н.е. в степах Північного Причорномор'я від Дону до Дунаю жили войовничі племена кіммерійців. Це перший народ на території України, назва якого дійшла до нас. Уперше про кіммерійців згадується у давньогрецьких поемах Гомера. Найбільше і найдостовірніше розповів про кіммерійців грецький історик V ст. до н.е. Геродот.

Є три версії щодо походження кіммерійців.

  1.  Це давньоіранський народ, який прийшов на землі Україничерез Кавказ.
  2.  Кіммерійці з'явилися внаслідок поступовогоісторичного розвитку праіранської степової культури, а їхньою прабатьківщиною було Нижнє Поволжя.
  3.  Кіммерійці були місцевим населенням.

Ранні кіммерійці вели осілий спосіб життя. Пізніше, у зв'язку з настаннямпосушливого клімату, вони стали кочовим народомі розводили переважно коней. Племена кіммерійців об'єднувалися у великі союзи племен, очолювані царем-вождем. У них було велике військо, яке складалося з рухливих загонів вершників, озброєних сталевими і залізними мечами і кинджалами, луками і стрілами, бойовими молотами і булавами. Кіммерійці воювали з царями Урарту та Ассирії. Поселення кіммерійців були тимчасовими, в основному - табори, зимівники. Але вони мали свої кузні і ковалів, які виготовляли залізні та сталеві мечі і кинджали,

найкращі на той час у Стародавньому Світі.

Кіммерійці мали високий рівень розвитку керамічного виробництва. Жили кіммерійці патріархальними родами, які складалися

з сімей.  Релігійні уявлення кіммерійців відомі за розкопками поховань. Вельможних людей ховали у великих курганах. Кіммерійці мали зв'язки з племенами Приазов'я, Західного Сибіру та Кавказу.

6. Скіфи

Територія України в добу залізного віку була заселена різними за походженням і мовою племенами. Скіфи, прийшли з глибин Азії і вторглись у Північне Причорномор'я. Вони завоювали величезну для тих часів територію між Доном, Дунаєм і Дніпром, частину Криму , утворивши там державу Скіфію. Найгрунтовнішу характеристику та опис життя і побуту скіфів залишив Геродот. У V ст. до н.е. він особисто відвідав Скіфію і описав її. Скіфи були нащадками індоєвропейських племен. Вони мали свою міфологію, обрядовість, поклонялися богам і горам, приносили їм кровну жертву. Геродот виділяв серед скіфів кілька груп: царські скіфи, які жили в пониззі Дніпра і Дону і вважалися верхівкою союзу племен; скіфи-орачі, котрі мешкали між Дніпром і Дністром; скіфи-землероби, що жили в лісостеповій зоні, та скіфи-кочівники, які оселилися у степах  Причорномор'я.. Наприкінці VI ст. до н.е. у причорноморських степах формується могутнє державне об'єднання на чолі зі скіфами, до складу якого увійшло місцеве населення степових і лісостепових регіонів (сколоти). Причорноморська Скіфія, за Геродотом, поділялася на три царства; одне з них очолював головний цар, а два інших - молодші царі. Скіфська держава - перше політичне об'єднання на півдні Східної Європи в ранньому залізному віці. Скіфія поділялася на округи, якими управляли вожді. У 514-513 рр. до н.е. скіфи витримали наступ і завдали поразки найсильніші й на той час державі Персії. Найвищого піднесення Скіфія досягла в IV ст. до н.е. На межі I V - III ст. до н.е. Скіфія занепадає. Наприкінці I I I ст. до н.е. Велика Скіфія під натиском сарматів припиняє своє існування. Частина скіфського населення відійшла на південь і створила

дві Малі Скіфії. Одну, що називалася Скіфське царство, іншу - в нижній течії Дніпра.  Скіфське суспільство складалося з трьох основних верств: воїнів, жерців, рядових общинників (землеробів

і скотарів).  Геродот говорить, що особливою шаною у скіфів користувалися сім богів.

Основу скіфського господарства становило скотарство, оскільки воно давало майже все необхідне для життя - коней, м'ясо, молоко, вовну і повсть для одягу. Землеробське населення Скіфії вирощувало пшеницю, просо, коноплі та ін., причому хліб сіяли не тільки для себе, а й на продаж.  Занепад, а згодом і розпад Скіфії були викликані рядом чинників: погіршення кліматичних умов, висихання степів, вичерпання економічних ресурсів лісостепу тощо.

7. Сармати

Протягом наступних 600 років (III ст. до н.е. - I I I ст. н.е.) у Північному Причорномор'ї панували сармати, які прийшли з Волги. їхня мова, як і скіфська, належала до іранських мов, близькими були побут і звичаї, тому вони фактично

уживались в одній державі Сарматії. Важливим політичним центром було м. Танаїс у гирлі Дону. Як і всі кочові володарі українських степів, сармати

були не однорідним племенем, а слабо пов'язаним союзом поріднених і часто ворогуючих племен, язгів, роксолашів, аланів та ін. Вони займалися скотарством, полюванням, вели кочовий спосіб життя.

Велике значення в житті сарматів мали війни за пасовиська та здобич. З переселенням сарматів у Північне Причорномор'я розширилися їхні зв'язки з античними містами, зокрема Ольвією. У них, як і у скіфів, існувала приватна власність на худобу, що була основним багатством і головним засобом виробництва. Значну роль у господарстві сарматів відігравала праця рабів, у яких вони перетворювали захоплених під час безперервних війн полонених. Проте

родоплемінний лад сарматів тримався досить стійко. Кочовий спосіб життя сарматів і торговельні зв'язки з багатьма народами Китаю, Індії, Ірану, Єгипту сприяли поширенню серед них різних культурних впливів. Їхня культура поєднувала в собі елементи культури Сходу, античного Півдня і Заходу. Від середини I I I ст. н.е. сармати втрачають провідне становище у причорноморських степах. У цей час тут з'явилися вихідці з Північної Європи - готи. Спільно з місцевими племенами, серед яких були й алани (одне із сарматських угруповань), готи здійснювали спустошливі напади

на міста Північного Причорномор'я.

8. Грецька колонізація Північного Причорномор’я

Велика Грецька Колонізація VIII—VI ст. до н.е. Основною причиною, що штовхала греків у далекі краї, стала нестача землі у Греції, а відтак - продуктів харчування. Першими грецькими поселеннями у Причорномор'ї (VII ст. до н.е.) були: Істрія і Борисфеніда. У VI ст. до н.е. у пониззі Південного Бугу виникло місто Ольвія. На узбережжі Керченської протоки були засновані міста Пантікапей, Гермонасса, Німфей, Мірмекій, Феодосія, Кепи. На початку V ст. до н.е. на території Західного Криму з'явилось античне місто Херсонес.  Кожне місто мало сільську округу (хору). її мешканці вирощували злаки, овочі, фрукти, розводили худобу, рибу.  Усі причорноморські міста-поліси, крім монархічного Боспору, були демократичними або аристократичними республіками, де раби, жінки та іноземці не мали прав громадянства. Найвищим органом законодавчої влади були

народні збори. Виконавча влада перебувала в руках колегій і чиновників. Окремо існувала судова влада. Поліси встановили міцні політичні, торговельніі культурні зв'язки з місцевим населенням, якому продавали, передусім, вино і ремісничі вироби, а також з містами

Середземномор'я, куди вивозили хліб, рибу, худобу і рабів. Побут і культура причорноморських грецьких держав мали багато спільного зі способом життя і культурою античного світу. Жителі міст вважали себе греками.  Населення міст суціль було письменним. У суспільному й культурному житті важливе місце посідав театр. Основу релігійних вірувань колоністів становило багатобожжя.

Протягом тисячолітнього існування в Північному Причорномор'ї античні міста-держави справили значний вплив на розвиток місцевих племен: скіфів, сарматів, слов'ян.

9. Етногенез слов’ян. Перші писемні згадки про слов’ян. Життя і побут.

Існує кілька концепцій походження слов’ян, з яких найпоширеніша така:

витоки слов'янської історії сягають щонайменше II тис. до н.е. У цей час праслов'янські племена виділилися з індоєвропейської спільноти. Протягом довгого шляху становлення слов'яни пройшли кілька етапів, з яких переломним був період III ст. до н.е. - II ст. н.е., коли у правобережному лісостеповому Подніпров'ї на базі культур скіфського часу виникла зарубинецька культура, спільна для всього слов'янства початку нашої ери. У цей час слов'янство було осілим землеробським населенням з розвиненими ремеслами, ювелірною справою і торгівлею. Основні складові культури зарубинецьких племен  були тим грунтом, на якому відбувався подальший історичний розвиток східнослов’янських племен. Археологічні матеріали дають підстави стверджувати, що на території лісостепової Правобережної України не було змін етнічного складу населення з X I I I - XII ст. до н.е. до перших століть нашої ери, коли в писемних джерелах згадується назва цього населення - венеди.  Венед залишалися основним населенням і в пізніші часи, до середини І тис. н.е., коли поруч з ними з'явилися анти і склавіни - дві групи слов'янського населення, які на той час виділилися з венедів У лісостеповій зоні слов'яни мали постійні місця проживання.

Селилися вони на берегах річок, де були гарні луки і добрі грунти для обробітку. Вирощували вони пшеницю, просо і ячмінь. Слов'яни користувалися досить добрими знаряддями праці: зокрема, у них вже був залізний серп, мотики, кістяні та дерев'яні сохи з металевими наконечниками. Слов'яни займалися також скотарством: вирощували велику рогату худобу, коней, свиней, полювали на хутрових звірів; хутра були цінним товаром. А ще вони займалися

рибальством, у лісах збирали гриби і ягоди.

У слов'ян були розвинені ремесла: ковальство, залізоробне ремесло, гончарство, прядіння, чинбарство і ткацтво. Свої житла слов'яни споруджували, в основному, з дерева, заглиблювали їх наполовину в землю.  Жили слов'яни первісною сусідською общиною. Існували великі патріархальні сім'ї, в яких мешкали родичі декількох поколінь. Візантійські автори характеризують слов'ян як чисельний народ, що мав вплив на історичні події Південної та Південно-Східної Європи. Слов'ян вони подають під трьома назвами: венеди (або венети), анти, склавіни. Визначний український історик

М. Грушевський називав антів безпосередніми предками давніх русів та через них - українців. Загалом, державаантів проіснувала три століття (кінець IV - початок V I I I ст.).

10. Походження Русі иа назви «Русь»

З процесом становлення державності у слов'ян середнього Подніпров'я тісно пов'язаний термін «русь». У давньоруських писемних пам'ятках він має чотири значення  етнічне - народ, плем'я; соціально-суспільний прошарок або стан; географічне як територія, земля; політичне - держава. Існує багато концепцій походження слова «русь» : скандинавська (від місцевості зі схожою назвою),наддніпрянська (від назв річок із коренем «рос» у басейні Дніпра), фінська (від слова «ruotsi», яким фіни називали варягів), іранське (eros – народ який має довгі руки), козарська. Достеменно відомо, що «руссю» називали спочатку скандинавів, що складали дружини новгородських і київських князів. Поступово дружини князів з роду Рюрика розбавлялися слов'янами і втратили своє скандинавське походження, а назва залишилася. Згодом назва «русь» поширилася на слов'ян, далі на народ, зокрема полян, а згодом - на державу, створену східними

слов'янами, - Київську Русь.

12. Становлення Київської Русі. Кий. Аскольд. Дір. Олег. Ігор. Ольга. Святослав.

З літописів відомо, що у 882 р. Олег силою

підкорив Київ, вбивши київських князів Аскольда та Діра і тим самим об'єднавши два державотворчі центри у Східній Європі: Славію (Ладога, Новгород) і Київ.

Після смерті Олега київський престол перейшов до сина Рюрика Ігоря (912-945), який народився 875 р. У 903 р. Ігор одружується із Ольгою. Ігор утверджував свою владу, здійснюючи походи на сусідні племена, Візантію, хозар.  Пограбувавши багаті волзькі міста хозар, Ігор під час збирання данини з підвладних племен (древлян) потрапив у засідку і загинув.  Ставши на престол по смерті свого чоловіка Ігоря, Ольга (945-964) показала себе гнучким і розумним політиком. Помстившись древлянам  і тим самим засвідчивши свою владу, вона провела реформи, спрямовані на запобігання таких конфліктів у майбутньому. Княгиня

Ольга упорядкувала систему збирання данини. Вона заклала основи для створення

державного апарату.  На відміну від своїх попередників, княгиня Ольга зовнішньополітичні проблеми намагалась вирішувати мирними засобами. Так, у 957 р. вперше в історії Київської Русі відбувся офіційний візит глави держави - княгині Ольги - до столиці Візантійської імперії Константинополя. У Царгороді Ольга прийняла хрещення.  Ця подія мала не тільки церковну, а й політичну вагу. У 964 р. на чолі держави стає Святослав, який насамперед був князем-воїном. Майже все своє коротке правління він провів у постійних походах і війнах. Головним своїм завданням Святослав вбачав знищення Хозарського каганату,  який здійснював набіги на слов'янські племена і контролював важливі торговельні шляхи по Волзі, Дону.

У 964 р. Святослав розпочав свій похід на Схід, у результаті якого ним було підкорено в'ятичів, волзьких булгар, розгромлено Хозарський каганат і знищено його столицю Ітіль. Цей похід мав далекосяжні наслідки для Київської Русі: з одного боку, був відкритий шлях для подальшого освоєння слов'янами північно-східних земель, а з іншого, знищивши каганат, він відкрив шлях у причорноморські степи кочовим народам

з глибини Азії. Під час повернення з важкого походу на Святослава біля дніпровських порогів напали печеніги і вбили його. У період князювання Олега, Ігоря, Ольги, Святослава відбувається становлення нової могутньої держави у Східній Європі, яка стає вагомим чинником у міжнародних

відносинах.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

82745. Економічна теорія Рікардо 150.5 KB
  Предметом свого дослідження він назвав закони розподілу доходів у суспільстві. Його цікавив не тільки спосіб виробництва вартості та її складових частин, скільки спосіб розподілу між різними класами прибутку, ренти, відсотка і заробітної плати.
82746. НАРОДЖЕННЯ ЗІРОК 122 KB
  Гершель наприклад був абсолютно упевнений що він не тільки знайшов множину хмар дозіркової речовини але навіть власними очима бачить як ця речовина під дією тяжіння поступово змінює свою форму і конденсується в зірки. З одного боку вони зрозуміли що зірки не можуть світити вічно.
82747. Типы ветроэнергетических установок 175.5 KB
  Посадки деревьев вблизи ветряных мельниц запрещались для обеспечения свободного ветра. Основные термины и понятия ветер: движение воздуха относительно земной поверхности вызванное неравномерным распределением атмосферного давления и характеризующееся скоростью и направлением средняя скорость ветра...
82748. ФИЛОСОФИЯ И НАУКА 106 KB
  Связи между наукой и философией фундаментальны. Науку и философию роднит то, что они являются сферами рациональной и доказательной духовной деятельности, ориентированными на достижение истины, которая в ее классическом понимании есть «форма согласования мысли с действительностью».
82749. Тенденции развития и географии маршрутов автобусного туризма 133.5 KB
  Наиболее полно насладиться красотами Европы подробно ознакомиться с историей культурой традициями и обычаями народов Европы дают именно автобусные туры. Автобусные туры предполагают непосредственное погружение в повседневную жизнь и дают возможность лучше почувствовать современный ритм Европы.
82750. Основные свойства и бласть эксплуатации строительного материала 34.48 KB
  Основные свойства строительного материала По составу можно выделить органические минеральные и металлические кровельные материалы. К органическим относятся старейшие кровельные материалы солома дранка и современные битумные битумно-полимерные и полимерные материалы.
82751. Особенности индустриальной модернизации России в начале XX века 134.5 KB
  И перед новой властью неизбежно встал вопрос: а что же дальше? А дальше, вне зависимости от политических пристрастий большевистского режима на первый план выдвигалась проблема модернизации страны, ещё более обострившаяся по сравнению с началом XX века.
82752. Великое княжество Литовское 122.5 KB
  Борьба Литвы Польши и Западной Руси против рыцарей Тевтонского ордена. Отношения Руси и Литвы были настолько тесными что существовала реальная возможность развития и существования Русского государства по литовскому пути. Наибольшее сопротивление орден встретил со стороны Литвы к этому времени...
82753. Романский стиль в Западноевропейской архитектуре. Основные типы искусства готики 39.45 KB
  В подготовке общеевропейского средневекового искусства, началом которого было раннехристианское, продолжением – романское и высшим взлетом – готическое искусство, главную роль сыграли греко-кельтские истоки, романские, византийские, греческие, персидские и славянские элементы.