22841

ВИВЧЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ КОЕФІЦІЄНТА ПОВЕРХНЕВОГО НАТЯГУ РІДИНИ ВІД ТЕМПЕРАТУРИ

Лабораторная работа

Физика

У даній роботі досліджується температурна залежність коефіцієнта поверхневого натягу водного розчину спирту від температури за методом Ребіндера. Будують графік залежності коефіцієнта поверхневого натягу води від температури. Потрібні температури в системі досягаються і підтримуються за допомогою термостата опис якого подано нижче.

Украинкский

2013-08-04

912 KB

11 чел.

РОБОТА №6

ВИВЧЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ КОЕФІЦІЄНТА ПОВЕРХНЕВОГО НАТЯГУ

РІДИНИ ВІД ТЕМПЕРАТУРИ

Вступ. У даній роботі досліджується температурна залежність коефіцієнта поверхневого натягу водного розчину спирту від температури за методом Ребіндера.

Теоретичні відомості. Прилад Ребіндера (рис.1) складається з наповненого водою аспіратора А, з'єднаного за допомогою   гумових трубок з U- подібним манометром М і верхнім повітряним простором посудини В, в яку наливається невелика кількість досліджуваної рідини. В посудину В впаяна скляна трубка С з вузьким кінцем, що дотикається до поверхні рідини. Якщо відкрити кран аспіратора, з нього почне витікати вода і над поверхнею досліджуваної рідини в посудині В виникне деяке розрідження. Манометр М вимірює різницю між атмосферним тиском і тиском, який виникає над поверхнею рідини в В. Ця різниця тисків р приводить до виникнення на нижньому вузькому кінці трубки С повітряної бульбашки. При збільшенні р ця бульбашка поступово збільшується, причому її радіус, як видно з рис.2, спочатку зменшується. Різниця тисків  р , що зростає, зрівноважується тиском, обумовленим поверхневим натягом викривленої поверхні рідини на отворі С за відомою формулою:

р=2R      (1)

де   R  радіус бульбашки, а   коефіцієнт поверхневого натягу рідини. Зменшення радіуса бульбашки відбувається доти, доки він не стане рівним радіусу отвора трубки  R0 . Подальше зменшення радіуса бульбашки неможливе. Тому максимальний тиск, обумовлений поверхневим натягом:

рmax=2 R0           (2)

При дальшому витіканні води з аспіратора тиск в системі ще зменшується і відрізняється від атмосферного тиску більше ніж на величину рmax.  При цьому радіус бульбашки зростає, 2R стає меншим ніж р, бульбашка проривається, повітря з трубки через рідину попадає в посудину В, і тиск в ній зростає. Вода з аспіратора продовжує витікати, утворюється різниця тисків р, на кінці трубки С виникає нова бульбашка, і весь процес повторюється.                      

Вимірювання коефіцієнта поверхневого натягу проводиться на основі формули (2). Через те, що отвір трубки не є точно коловим, R0  краще розглядати як параметр приладу, що підлягає експериментальному визначенню. Тоді з (2):

α=Aрmax        (3)

Для визначення А треба провести дослід з рідиною, поверхневий натяг якої 0 відомий, наприклад, з дистильованою водою. Очевидно, що

                                        А =0р0  ,                (4)

де р0  максимальна різниця тисків, визначена по манометру для еталонної рідини. Визначивши сталу приладу А, за (3) знаходять коефіцієнт поверхневого натягу досліджуваної  рідини.

Опис методу. 

Завдання 1. Ознайомившись з приладом, наливають в посудину В  потрібну кількість дистильованої води. Відкривають кран аспіратора настільки, щоб зміна тиску проходила досить повільно щоб можна було легко визначити положення рівнів рідини в манометрі в момент відривання бульбашки. За різницею рівнів в манометрі визначають р0.  Одночасно визначають температуру води в склянці, в якій знаходиться посудина В. З таблиць знаходять коефіцієнт поверхневого натягу води при даній температурі. За цими даними з (4) визначають сталу приладу А. Виливають воду з посудини В і наповнюють її розчином спирту в воді певної концентрації. Для того, щоб не змінити концентрації розчину при перезаповненні приладу, рекомендується перед заповненням приладу промити посудину В і

трубку С цим розчином. Проводять вимірювання так само, як із дистильованою водою, і за різницею рівнів рідини в манометрі в момент відривання бульбашки визначають рmax. За (3) розраховують коефіцієнт поверхневого натягу α  розчину даної концентрації. Подібні виміри проводять для кількох розчинів відомої концентрації і по одержаним даним будують графік залежності коефіцієнта поверхневого натягу розчинів від їх концентрації. Далі вимірюють коефіцієнт поверхневого натягу розчину невідомої концентрації і за графіком визначають концентрацію цього розчину.

Завдання 2. Описаним вище методом для приладу, призначеного для температурних вимірювань одержують значення р0 для води при температурі 20°С і визначають А цього приладу. Після цього визначають коефіцієнт поверхневого натягу води в інтервалі температур 30-90°С через кожні 10°С. Будують графік залежності коефіцієнта поверхневого натягу води від температури. Потрібні температури в системі досягаються і підтримуються за допомогою термостата, опис якого подано нижче.

Порядок виконання роботи.

  1.  Визначити залежність коефіцієнта поверхневого натягу розчинів спирту в воді від концентрації розчинів.
  2.  

Виміряти коефіцієнт поверхневого натягу води, при різних температурах в інтервалі 20-90°С. Побудувати графік залежності коефіцієнта поверхневого натягу води від температури.

Література :

  1.  Савельев Д.В., Курс общей физики (том II: Термодинамика и молекулярная физика). М.; Наука, 1990, с. 448-455.

Додаток.

Опис рідинного ультратермостату.

В даній роботі використовується ультратермостат (рис.3). Він складається з мідного резервуара ємністю 10 л, наповненого дистильованою водою або іншою термостатною рідиною і вміщеного, в кожух з листового заліза 1. Проміжок між резервуаром і кожухом заповнено теплоізоляційним матеріалом - скловатою. Резервуар закривається кришкою, на якій змонтовано окремі частини термостата. На кронштейні встановлено електродвигун змінного струму 2, вал якого за допомогою гнучкої муфти з’єднується з віссю, що обертає насос і мішалку. Поряд знаходяться контактний термометр 3 і контрольний термометр 4. Об’єкти, які термостатують, вміщують прямо в заповнений дистильованою водою резервуар термостата, для чого в його кришці є отвір, що прикривається концетричними кільцями різних діаметрів. Термостатна рідина може бути використана також і для підтримання постійної температури в інших приладах, для чого останні приєднуються через патрубки 5 вводу і виводу до термостата,  і термостатна рідина насосом нагнітається в прилад. В резервуарі термостата є мідний змійовик 6, що використовується для охолодження термостатної рідини проточною водою при підтриманні температури нижчої за кімнатну. Термостатуюча рідина нагрівається двома електронагрівниками потужністю 600 та 1200 Вт. Нагрівник на 1200 Вт використовується для прискорення нагрівання, його відключають при наближенні температури в термостаті до потрібної і регулювання температури здійснюється нагрівником 600 Вт, з’єднаним з контактним електротермометром /рис.4/ і чутливим реле.

Розглянемо коротко будову контактного термометра /рис.4/ та реле термостата. Контактний термометр складається з підковоподібного магніту 1, що знаходиться всередині барабана 2, який може обертатися навколо вертикальної осі. До складу термометра входить також мікрометричний гвинт 3, що під дією магніта на потовщену частину гвинта 3а обертається на загострених кінцях. При обертанні барабана з магнітом мікрометричний гвинт обертається і переміщує вгору чи вниз, в залежності від напрямку обертання, гайку 4, що знаходиться на гвинті. Мікрометричний гвинт і гайка з прикріпленою до неї контактною металевою волосинкою 4а знаходяться в скляній трубці, що   приварена до капіляру, з'єднаного з резервуаром з ртуттю. Верхній вивід контактного провідника 5 приєднується до клеми ковпака 6, а нижній вивід через ртуть і провідник 7 - до клеми 8. До цих клем приєднується чутливе електрореле, що включає або виключає нагрівник термостата на 600 Вт. Всередині скляного балона термометра 10 розташована двоярусна шкала 11. Затискний гвинт 12 використовується для фіксації барабана в потрібному положенні.

При обертанні барабана 2 можна встановити гайку 4 з контактною волосиною проти будь-якої поділки верхньої шкали контактного електротермометра. При цьому нижній кінець контактної волосини встановлюється проти такої ж поділки нижньої частини шкали. Ртутний стовпчик, піднімаючись при нагріванні по капіляру, дотикається до кінця контактної волосини і замикає електричне коло термометра. При цьому струм проходить по обмотці реле, осердя якого притягує контактну пластинку, і цим розриває коло нагрівника на 600 Вт. Вимикання нагрівника приводить  до зниження температури системи, контакт волосина-ртуть розмикається, струм через реле припиняється, контактна пластинка відходить від осердя реле і замикає коло нагрівника, що знов підвищує температуру системи. Так відбувається підтримання сталої температури в системі з точністю до 0,05°. Електрична схема термостата наведена на рис.5.

Порядок роботи з термостатом

  1.  Обертаючи барабан за головку 13 встановлюють гайку 4 та кінець контактної волосини в положення, що відповідає потрібній температурі.
  2.  Підключають термостат до електромережі напругою в 220 В.
  3.  Включають тумблери "Сеть" і "Мотор".
  4.  Включають обидва нагрівники. Нагрівник на 1200 Вт треба виключити при наближенні температури до потрібної.
  5.  Після досягнення заданої температури і термостатування системи при цій температурі протягом 3-5 хвилин виконують вимірювання.
  6.  Гайку 4 переводять в положення, що відповідає наступній температурі. Для прискореного підвищення температури включають нагрівник на 1200 Вт, який знову відключають при наближенні температури до потрібної.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

37850. Створення форм 66.5 KB
  Помістити обєкт Lbel у вікно форми Form1. Вибрати в палітрі компонентів на сторінці стандартних компонентів компонентів Lbel. Обєкт буде доданий у форму і за замовчуванням одержить імя Lbel1. Перемістити обєкт Lbel1 на бажане місце у формі.
37851. СТВОРЕННЯ НАЙПРОСТІШОЇ ПРОГРАМИ ДЛЯ ЛІНІЙНОГО АЛГОРИТМУ 285.5 KB
  Звіт до лабораторної роботи повинен сладатися з коротких теоретичних відомостей відповідей до контрольних запитань та програми. Головне вікно завжди присутнє на екрані і призначено для керування процесом створення програми. Вікно форми являє собою проект Windowsвікна програми.
37852. Стандартні компоненти і оброблювачі подій. Створення програм для процесів, що розгалужуються 177.5 KB
  Створення форми Створіть форму таку ж як у другій лабораторній роботі скорегувавши текст написів і положення вікон TEdit. 1 unit unit1; interfce uses Windows Messges SysUtils Vrints Clsses Grphics Controls Forms Dilogs StdCtrls ExtCtrls; type TForm1 = clssTForm Edit1: TEdit; Edit2: TEdit; Edit3: TEdit; Lbel1: TLbel; Lbel2: TLbel; Lbel3: TLbel; Lbel4: TLbel; Memo1: TMemo; Button1: TButton; CheckBox1: TCheckBox; RdioGroup1: TRdioGroup; Lbel5: TLbel;...
37853. Засоби налагодження програм у DELPHI. Створення програм для циклічних процесів 223.5 KB
  Мета роботи: вивчити засоби налагодження програм у середовищі DELPHI. Розробити і налагодити програму для циклічного обчислювального процесу.
37854. ОПРЕДЕЛЕНИЕ УВЕЛИЧЕНИЯ МИКРОСКОПА И ЕГО РАЗРЕШАЮЩЕЙ СПОСОБНОСТИ 38 KB
  Определение увеличения микроскопа и микроскопа с фотонасадкой: поместить объектмикрометр на предметный столик и вращением микрометрического винта добиться резкого изображения сетки объектмикрометра на матовом стекле; измерить линейкой на матовом стекле длину n целых увеличенных делений сетки объектмикрометра n взять по возможности больше – получим ℓ мм; зная цену деления С0 сетки объектмикрометра см. Поэтому увеличение микроскопа с фотонасадкой: Nн = ℓ ℓн = ℓ С0∙n; по формуле Nм = найти увеличение микроскопа. Определение...
37855. Градуировка спектроскопа и изучение спектров излучения и поглощения вещества 77 KB
  Различают спектры испускания и спектры поглощения. Спектры поглощения возникают при прохождении белого света сквозь различные вещества которые поглощают из белого света отдельные участки сплошного спектра. наблюдение спектров поглощения и определение длин волн в спектре поглощения раствора KMnО4 В качестве источника света возьмите колбу с раствором KMnО4 в который опущена лампа накаливания.
37856. Контроль загрязнения воздуха 100.75 KB
  елевая установка. Ознакомиться с понятием загрязнения атмосферного воздуха и воздуха рабочей зоны. Изучить методику контроля воздуха на рабочем месте с помощью универсального газоанализатора УГ-2, аспираторов сильфонных АМ-5 и АМ-0059. Усвоить принципы нормирования загрязняющих веществ в атмосферном воздухе и в воздухе рабочей зоны. Знать условия качества воздуха.
37857. Исследование производственного шума и звукоизолирующей способности. Некоторых конструкций 293.5 KB
  Коэффициент пульсации – критерий глубины колебаний освещенности в результате изменения во времени светового потока. где Еmx Еmin Еср – максимальное минимальное и среднее значение освещенности за период колебаний лк; для газоразрядных ламп kn = 2565 для ламп накаливания kn= 7. К основным количественным показателям освещения относят величину освещенности люксы яркость светящихся поверхностей...