22943

ФУНКЦІЇ ЯК ТИП ДАНИХ

Лекция

Информатика, кибернетика и программирование

Кожен з таких покажчиків має тип який відповідає типам параметрів та типу значення функції. З ними можна працювати як зі звичайними даними: присвоювати організовувати у вигляді масивів передавати у якості параметрів повертати як значення функції і т. ПОКАЖЧИКИ ФУНКЦІЙ ПОВИННІ БУТИ ЯВНО ОПИСАНІ В ПРОГРАМІ Імя та тип покажчика функції задаються її прототипом або описом.

Русский

2013-08-04

49 KB

0 чел.

ТЕМА: ФУНКЦІЇ ЯК ТИП ДАНИХ

Функції в програмах МП високого  подаються  у вигляді покажчиків на них. Кожен з таких покажчиків має тип, який відповідає типам параметрів та типу  значення функції. Покажчики функцій можуть бути константами та змінними. З ними можна працювати як зі звичайними даними: присвоювати, організовувати  у вигляді масивів, передавати у якості параметрів, повертати як значення функції  і т.п.

 ПОКАЖЧИКИ ФУНКЦІЙ  ПОВИННІ  БУТИ ЯВНО ОПИСАНІ В ПРОГРАМІ !!!

Імя та тип покажчика функції задаються її прототипом або описом.

ПРОТОТИП (ОПИС) ФУНКЦІЇ ПОВИННІ ПЕРЕДУВАТИ ПЕРШОМУ ВИКЛИКУ ФУНКЦІЇ В ПРОГРАМІ !!!

В прототипі  константного покажчика функції фіксується  його ім’я, якому відповідає певна фіксованого адреса машинного коду, що реалізує  функцію. Дана адреса не може бути змінена в подальшому в програмі, оскільки рівень доступу до неї, як і до будь-якої іншої константи,   виключно  для читання..  

Нпр.,

1) прототип стандартної функції sin(x)  має вигляд:

                             double sin(double);

Ім’я   покажчика – sin. Його тип  -.

2) прототип стандартної функції gets:

                            char *fgets(char *, int,  FILE *);

Ім’я   покажчика – fgets. Його тип  - 

Прототипи стандартних функцій не потрібно задавати в програмі, вони  знаходяться в бібліотеках загаловочних файлів з розширенням  .h.  (Перший прототип знаходиться в бібліотеці <math.h>,  другий в - <stdio.h>. ) Необхідно просто включити ці файли за допомогою директиви  #include!!!

Загальний вигляд прототипу константного покажчика функції:

<тип_значення>  < iм’я_конст_покажчика_функції>(<параметр>{,<параметр>}) ;

Нпр.,  void sort(double *x, int n);  /* функція не повертає значення */

           long f(void);  /* константний покажчик функції з порожнім списком параметрів, стандарт ANSI */

           long g();  /* функція з порожнім списком параметрів */

Загальний вигляд прототипу покажчика функції:

<тип_значення>  < (*iм’я_покажчика_функції>) (<параметр>{,<параметр>}) ;

Нпр.,   long (*f1)(void);  /* прототип цілої функції  f1  без параметрів */

           long (*f2)(void)=f;  /* прототип  цілої функції  f2 без параметрів p з                                       ініціалізацією */

Виклик функції:

<виклик функції>::=< iм’я_конст_покажчика_функції>(<параметр>{,<параметр>}) || < (*iм’я_покажчика_функції>)(<параметр>{,<параметр>})

Нпр.,

           printf(“%f”, sin(x+y)); /* виклик стандартних функцій printf, sin  */

          f();                                    /* виклик  функції  f */

          (*f2)();                               /* виклик  функції за покажчиком на неї   f2 */

         f2();                        /* прямий виклик  функції за покажчиком на неї   f2 */

Покажчики функцій як параметри функцій

Покажчики функцій можуть використовуватись як параметри інших функцій.

Прикл. Обчислити наближене значення інтеграла

/* прототип функції для обчислення інтеграла методом прямокутників */

double integral ( double (*f)(double), double a, double b, int n);

 

#include <math.h>

#include <stdio.h>

/* опис підінтегральної функції  */

double f1(double x)

{return exp(-x*x);}

main(void)

{ printf(“\n integral=%f”, integral(f1,-1.0,1.0,100));

}

double integral ( double (*f)(double), double a, double b, int n)

  { int i;

     double h,s;

     for ( i=0, h=(b-a)/n, s=0; i<n; i++)  s+=f(a+i*h);

      return s*h;

 }

Покажчики функцій як результати функцій

Прикл. Організація меню. Нехай в програмі потрібно організувати на вибір виконання кількох варіантів дій, кожна з яких представлена певною функцією і вибирається на підставі аналізу вхідної інформації. Подібне меню можна оформити у вигляді функції з порожнім списком параметрів, яка аналізуючи отриману з вхідного потоку інформацію, повертає як результат адресу функції для відповідного варіанту дій. Нехай маємо 2 варіанти дій, які задаються функціями f1 та f2 з прототипами

int f1(void);

int f2(void);

Функція для реалізації меню має прототип:

int (*menu(void))(void);

та опис:

#include <stdio.h>

int f1(void)

{return 1;

}

int f2(void)

{return 2;

}

int (*menu(void))(void)

{ int choice;

  printf(“Pick the menu item (1 or 2), pls:”);

  scanf(“%d”,&choice);

   switch (choice)

   {  case 1: return f1;

      case 2:  return f2;

       default: return NULL;

}

void main(void)

{ int (*r) (void); /* опис покажчика на цілі функції з порожнім списком параметрів*/

 while (1)

  { r=menu();/* виклик меню  */

     if (!r) {   printf(“ \n The End”);  return;}

     printf(“\t%d”, r());

}

Масив покажчиків на функції.

Пркл.,

 /*Ініціалізований масив покажчиків на функції */

     int (*menu_items[])(void)={f1,f2,…,fn}; 

Функції зі змінною кількістю параметрів:

<тип> <імя_функції> (<список_явних_параметрів>, …)

Кількість і тип явних параметрів фіксовані і відомі до компіляції! Механізми  для визначення кількості неявних параметрів:

  1.  є стопер ( нпр, явно передається їх  кількість (як для динамічного масиву) або відоме унікальне значення останнього параметру);
  2.  передається фактична кількість параметрів (напркл., в printf (….)).

Визначення типу неявних параметрів і перехід від одного до іншого параметру  здійснюється за допомогою покажчиків.

Прикл. 1)  /* знаходження суми своїх параметрів */

 long suma(int n,…)

{ int *p=&n; /* адреса списку  параметрів */

  long total=0;

  for (; k;k--) total+=*(++p);

 return total;

}

main ()

{printf(“\n %ld”, suma(2,4,6));

}

  1.  /* знаходження добутку своїх параметрів, список закінчується 0.0 */

     

 double prod (double arg,…)

{ double prod1=1.0;

double *p=&arg; /* адреса списку  параметрів */

  long total=0;

if (*p==0) return 0.0;

for (; *p; p++)

  prod1*=*p;

 return prod1;

}

main ()

{printf(“\n %f”, prod(1.1, 2.0, 3.3, 5.1,0.0));

}

 Є спеціальні макроси для роботи з функціями зі змінною кількістю параметрів – <stdarg.h>.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

76152. Специальные операции реляционной алгебры 27.82 KB
  Основная идея реляционной алгебры состоит в том что коль скоро отношения являются множествами то средства манипулирования отношениями могут базироваться на традиционных теоретикомножественных операциях дополненных некоторыми специальными операциями специфичными для баз данных.
76153. Технологии 3Dпечати 419.7 KB
  Исходным продуктом является жидкий фотополимер в который добавлен специальный реагентотвердитель и эта смесь напоминает всем известную эпоксидную смолу только в обычном состоянии она остается жидкой а полимеризуется и становится твердой под воздействием ультрафиолетового лазера.
76158. Проблема організації доступу учнів до Інтернету за умов обмеженої кількості компютерів в класі. Різні форми організації роботи в Інтернеті 42.88 KB
  Подумати тільки якщо Інтернет за такий короткий час розвитку робить такі неуявні речі то що буде в майбутньому Інтернет увійде в кожен будинок. Використання Інтернету буде настільки ж багатогранно як багатогранна й саме життя...
76159. Утренняя гигиеническая Гимнастика 90 KB
  Формирование человека на всех этапах его эволюционного развития проходило в неразрывной связи с активной мышечной деятельностью. Организм человека развивается в постоянном движении. Сама природа распорядилась так что человеку необходимо развивать свои физические способности.