22956

Естетика

Лекция

История и СИД

Історичний матеріалізм це є поширення поглядів матеріалізму на суспільне життя на людську історію. Фактично ці умови життя визначаються напрямком нашої свідомості. Тобто поступово переходимо на іншу позицію що засадою нашого суспільства і життя не є розум. Світова воля Шопенгауер біологічне життя Ніцше несвідоме життя Фрейд.

Украинкский

2013-08-04

50 KB

0 чел.

“Кожну людину слід розглядати тільки як мету і ні в якому разі не як засіб.” (с) Кант

Естетика - наука про смисл і призначення мистецтва. Завдяки фантазії, творчості мистецтва в ньому долається розрив між трансцендентним і трансцендентальним.

Гегель 1770-1831рр. Він створив грандіозну систему ідеалізму. Всю дійсність, яка на оточує розумна. Отже вона може бути пізнана розумом за допомогою логіки і понять (це називається "панлогізм"). В основі лежать поняття "Абсолютна Ідея", "розвиток". Першооснову світу складає надлюдська надприродна чиста свідомість, яка називається Абсолютною Ідеєю. Це першооснова всього існуючого. З неї розгортається все. Вона не знає про свої можливості, і вона щоб зрозуміти свої можливості починає створювати світ. Світ створюється не заради світу, а заради самопізнання. Спрощено Абсолютну Ідею можна уявити як невидиму силу, яка пронизує світ і керує ним. Природа і суспільство є наслідками абсолютної ідеї. Розвиток, діалектичне вчення про розвиток. Розвиток - це рух від простого до складного, це зростання абсолютної ідеї до все більш складної і глибокої істини. Гегель перший свормулював три основні закони діалектики:

1. Закон переходу кількісних змін в якісні і навпаки.

2. Закон єдності та боротьби протилежностей.

3. Закон заперечення заперечення (або подвійного заперечення).

Діалектична логіка йде за законом подвійного заперечення. Він діє за такою схемою:

Теза (якесь положення) -> антитеза (щоб розвинути тезу) -> синтез.

Схема називається тріадою. Три послідовних етапи.

Абсолютна ідея, яка є першопричиною всього розгортає світ з себе, але може повернутися лише до себе, крім неї нічого немає. Розвиток тріадичний, тобто період подляється на три етапи.

1. Створення ідеї, саморозвиток.(логіка)

2. Перетворення в природу і людину.(філософія природи)

3. Самопізнання власних ідей через людину і суспільство.(філософія духу).

1. Абсолютна ідея створює сітку понять. Праобрази речей створені.

2. Створюється матеріальний світ.

3. При досягненні межі створення матеріального світу. Далі створюється суспільство. Люди для Абсолютної Ідеї - це пішаки, які використовуються для  самопізнання Абсолютної Ідеї. Філософія духу розпадається ще на три етапи:

а) субєктивний дух (вчення про індивідуальну свідомість, яка є у кожної людини)

б) обєктивний дух (колективна діяльність людства в історії)

в) абсолютний дух (ті форми суспільної свідомомсті, які створені людством у суспільстві: мистецтво, релігія, філософія). Філософія для Гегеля - найвища форма людської свідомості. Гегель каже, на рівні філософії, через його філософську систему Абсолютна Ідея пізнає свої можливості. Абсолютна Ідея, яка завершила свій шлях самопізнання називається Абсолютний Дух. Це Ідея, яка пізнала свої можливості.

За діалектикою пізнання нескінчене. А в Гегеля воно скінчене. Основні праці "Наука логіки", "феноменологія духу", "філософія історії", "лекції по історії філософії", "енциклопедія філософських наук" та ін. Найбільш цінне досягнення Гегеля - це діалектичний метод, але діалектика в нього ідеалістична.

Людвіг Феєрбах 1804-1872рр. Він виводить свою філософію з двох джерел. 1.Критика християнства. 2.Критика філософського ідеалізму (перш за все Гегеля). Дві основні роботи "сутність християнства", "лекції про сутність релігії". Ідеалізм Гегеля дуже близький до християнства. Християнство - це теж саме, що філософія Гегеля, тільки викладено філософською мовою. Отже Феєрбах матеріаліст і атеїст. Тому він каже, що не Бог створив людину,а людина своєю фантазією і абстрактним мисленням створила образ Бога втіливши в цьому образі всі найкращі родові характеристики людини. Феєрбах негативно оцінює релігійну віру, оскільки воно вчить людину страждати і сподіватися на царство боже. А людина повинна почувати себе незалежною. Якщо ж людям потрібен якийсь духовний звязок, нехай будемо цей звязок називати релігією, але без Бога. Людина людині Бог, відносини між людьми мають керуватися любовю. Людина - це природна і одночасно суспільна природа, бо "я" не існує без "ти". Це антропологічний погляд. Філософія Феєрбаха часто називається антропологічним матеріалізмом. Природа людини єдина,людина - це космічна істота і головна в людині - це її розум. Завдяки розуму людина стоїть над силами природи і може долати сили природи. За Феєрбахом матерія, природа одвічні, не створені, незнищенні. Рух, простір, час - обєктивні, притаманні матерії. В пізнанні наша свідомість відображає матеріальний світ. В процесі відображення наш мозок вдосконалюється. В етиці Феєрбах поділяє позицію евдемонізму - засади моралі - людина прагне до щастя. Але ми знаємо, що люди по різному розуміють щастя. Феєрбаху здається, що він знайшов спільне щастя. Щастя - це добре здоровя, щастя не може бути ізольованим, воно може бути тільки спільним, сумісним з іншими людьми. Разом з тим ця антропологічна концепція має недоліки: в тому, що Феєрбах розглядеє людину, як споглядальну істоту, тобто яка існує в цьому світі і споглядає його, а не перетворює цей світ своєю діяльністю.

Марксистська філософія.

Одні вважають, що вона стоїть окремо від німецької класичної філософія, інші вважають, що вона входить в німецьку класичну філософію.

Створена Марксом і Енгельсом (19ст.). Вони створили діалектичний матеріалім поєднавши діалектику з матеріалізмом. Ця точка зору базується на головному філософському досягненні Маркса "історичний матеріалізм" або "матеріалістичне розумінння історії". Історичний матеріалізм - це  є поширення поглядів матеріалізму на суспільне життя, на людську історію. Тепер щоб ми розуміли, існує два розуміння історії - матеріальне (як основний чинник події - матеріальні умови, економіка, промисловість) і ідеалістичне (основний чинник тієї самої події - панівні суспільні ідеї). Маркс вперше в історії звернув увагу на значення практичної діяльності людей. Він долає недолік, який був в Феєрбаха. Маркс звертає увагу, що люди - матеріальні істоти, які мають матеріальні потреби, які треба задовольняти. Маркс каже: природа не в змозі в своєму розвитку реалізовувати наші матеріальні потреби і людина змушена створювати процес виробництва матеріальних благ, задовольняти штучними матеріальними благами заждовольняти потреби людини. Основне - це виробництво матеріальних благ, завдяки яким ми живемо. Але щоб це матеріальне виробництво існувало треба щоб між людьми в ході виробництва були певні відносини необхідні для існування цього виробництва. Такі відносини Маркс називає виробничими відносинами. Він каже - ці відносини основні в суспільстві. Ці відносини - базис суспільства, вони основні. З цього базису випливає надбудова - держава, політичні і юридичні утворення і всі форми свідомості людини. Тобто характер виробничих відносин визначає зміст свідомості і скерованість свідомості людей. Цей момент він формулює як основний закон: "суспільне буття визначає суспільну свідомість". Суспільне буття - це матеріальні умови існування людей. В чому тут справа. Ми живемо в певних умовах. Фактично ці умови життя визначаються напрямком нашої свідомості. Інші матеріальні умови створили в нас іншу свідомість і інший напрямок. Однак! свідомість не тільки пасивно відображає дійсність, але й свідомість може через діяльність людей активно перетворювати дійсність. Якщо якусь групу людей щос не задовольняє, то вона створює план дійсності в свідомості і цей план переводить в дійсність -- це зворотній впливи свідомості на дійсність. Філософія - це теж форма свідомості. Маркс і Енгельс кажуть, що вони створили свою філософію. Але треба реалізувати її в дійсність. Ще одна осноблвість - це переосмислення діалектики. В Маркса і Енгельса кажуть, що еволюціонує матерія, а не дух.

Новизна, базові положення марксистської філософії:

1. Створення матеріалістичного розуміння історії.

2. Усвідомлення значущості практичної діяльності.

3. Нове розуміння фінкції філософії. Не тільки пояснювати світ, а й бути програмою його перетворення.

4. Розробка матеріалістичної діалектики.

Перехід від класичної до некласичної філософії.

В розвитку західної філософії умовно розрізнюють класичну та некласичну (сучасну) філософію. Класична філософія, яке існувала всередині 19ст. висунула вимогу пізнання природи і суспільства з метою розумного перетворення. Більшість мислителів вважали, що фактично кожна людина може оволодіти істиною. Крім тогоЮ вони вважали, що людина може побудувати гармонічні відносини з природою за допомогою науки і техніки. І можна побудувати оптимальне суспільство, скероване на розвиток фізичних і духовних сил людини. Отже класична філософія - це певний спосіб філософствування побудований на певних принципах, закладених ще Беконом і Декартом:

- віра в розум, істиність, дорбро, справедливість, гуманність.

Людство повинно спиратися перш за все на розум. Філософський напрямок, який визнає розум основою поведінки людей називається раціоналізмом. Сучасні люди виховані на основі раціоналізму. Ірраціональні явища:

-біль, революція, кризи переворобництва.

Тоді виникають сумніви в силі розуму, сумніви в раціональності нашої історії. Тобто поступово переходимо на іншу позицію, що засадою нашого суспільства і життя не є розум.

Ірраціоналізм - це філософський напрямок, який обмежує або заперечує роль розуму в житті. Він вважає, що засади світу не можуть бути осягенні розумом а сама дійсність має алогічний, тобто нерозумний характер. І ось тут різні мислителі стали по ізному казати про ірраціональні засади світу. Світова воля (Шопенгауер), біологічне життя (Ніцше), несвідоме життя (Фрейд). Вони кажуть, що сутність світу ірраціональна і може бути осягнена нелогічним шляхом, тобто почуттями емоціями віроб, інтуїцією. Надлом класичної філософії почався з таких мислителів як Шопенгауер, Ніцше, Кіркігор і їх послідовники.

1. Артур Шопенгауер. Те, що наше життя - це страждання, в кожного є сліпа доля - це основна тема індійської/буддійською філософією. Шопенгауер перевідкрив цю тему в Європі. Вона викладена в творі "світ, як воля і уявлення". Філософія Шопенгауера волюнтаристична і песимістична. Першопричина світу - нерозумна воля. Наше життя - це пліснява на одній з космічних куль. Світ навколо нас нерозумних і беззмістовний. Ним керує сліпа, зла світова воля. Ця воля ірраціональне, нерозумне начало. Вона прагне до нових і нових результатів. Ось ця незадоволеність робить її злою. Результату кінцевого бути не може, безперервні зміни. Воля - це сліпий потяг, темний глухий порив, ми відчуваємо її інтуїтивно. Воля проявляється в ідеях, явищах природи, людині. Безперервний процес - це життя, певні результати виникають, але вони тимчасові. Метою волі є завжди життя в усій своїй різноманітності. Але ось ця воля людини проявляється через тілесність. У кожної людини є тіло, у тіла є потяги, потреби, бажання, інстинкти. Всі вони прагнуть до реалізації. Разом все це означає, що тіло реалізую, проявляє нашу волю до життя. Але що таке наше життя?? Життя - це страждання :(. Людина має зменшувати потреби і впадати в нірвану. Шопенгауер каже, що найбільша пастка світової волі - це статева любов, секс. Треба гасити це бажання. Навіщо люди займаються сексом? насолода їх кличе до цього. А світовій волі потрібно, що дуже часто секс дає дітей. Він створив технологію, як це робити.

Світова воля ініціює в нас волю до життя, яку треба гасити. Його волюнтаризм проявляється в волі до життя.

2. Фрідріх Ніцше. Основними елементами світогляду є:

- воля до влади

- одвічне повернення

- переоцінка цінностей

- надлюдина

Ніцше був супротивником раціоналізму. Життя в біологічному розумінні - одвічний рух. Сутність життя (він теж волюнтарист) - воля до влади. Деяка сила, яка безупинно прагне до панування. Все живе пронизано прагенням волі до влади. Він критикував гуманістину мораль. Коли людство допомагає хворим, слабим, вони втрачають силу, гроші. Жити треба не морально, а природньо. А в природі гинуть слабкі і хворі. Звідси гасло: "падаючого відштовхни". Морал і культура - це несумісні речі. Мораль - це інструмент слабких. Якщо сильна людина стає моральною, то вона хвора людина каже Ніцше. Моральне суспільство - хворе суспільство. Культура завжди робиться сильними людьми, які свої плани не зважаючи ні на що переводять в дійсність. Одвічне повернення. Повернення до одвічної культури.

(всем сори, сейчас очень впадло лекцию набирать, настроение не то. Ницше пролетает, до конца пары 15 минут)

Кіркігор(1813-18??) попередник екзистенціалізму. Людина повинна бути занурена в світ одиничного, неповторного унікального. А що в людини є такого? Це індивідуальні переживання кожної людини. найбільш глибокі істини- це істини життя та смерті. Філософствування є переживання одвічного в кінцевому існуванні людини. Таке існування він назвав більш значущим для людини ніж розум. Власні переживання важливіщіза фізику. Смисл існування стає зрозумілим в критичні моменти життя людини, коли вона вибирає або..або. Є три види існування:

1. Еститична стадія.

2. Етична стадія.

3. Релігійна стадія.

Некласичний спосіб філософствування.

Культ волі, інстинкту, підсвідомого. Вони виражають ірраціональність людського існування.

Раціоналізм стверджує розумністю закономірність світу, мождивість його пізнання. Ірраціоналізм заперечує впорядкованість світу і каже, що засада світу завжди нерозумна і нелогічна.

Раціоналізм наголошує на необхідності теоретичного пізнання і прогресивного перетворення світу (людина-світ). Ірраціоналізм розробляє емоційні установки для орієнтації людини в міжособових стосунках (людина-людина)

Раціоналізм оперує поняттями, принципами, гіпотезами, теоріями, мова науки. Ірраціоналізм - образами, символами, метаформами, мова пророцтв

Раціоналізм прагне уяснити особливості зовнішнього світу. Ірраціоналізм - головні субєктивні переживання людини: страх, відчай, туга, турбота, любов.

Різниця в тому, що раціоналізм визнає в людині ірраціональні, а Ірраціоналізм ставить ці моменти на перщше місце


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

79105. Периодизация истории Римской империи и Римского права. Рецепция. Русская историография Римского права 21.29 KB
  Русская историография Римского права Периодизация римского права выделение в развитии права определенных этапов имеющих соответствующий временной промежуток и характерные признаки. Периодизация римского права позволяет сформировать представление о.качественных состояниях права на различных этапах развития.
79106. Понятие вещных прав. Виды вещных прав. Классификация вещей 22.87 KB
  Римское право не выработало понятий вещного и обязательственного права однако делалось различие между вещными исками и исками личными. Вещное право это право возможность непосредственно и независимо от чьей либо воли воздействовать на вещь. Римское право знало несколько оснований классификации вещей. В Древнем Риме выделялись следующие виды вещных прав: право собственности как основное вещное право; владение различие между владением и собственностью стало проводиться в римском праве лишь на позднем этапе его развития; права на чужие...
79107. Понятие иска. Виды исков 19.9 KB
  Виды исков.Поэтому практически первостепенное значение имел вопрос дает ли претор в данном случае иск ctio. Постепенно формулы исков в практике претора типизируются...
79108. Личность и ее социальные роли 86 KB
  Личность и ее социальные роли. Человек индивид и личность. Человек индивид и личность. В разговорном языке мы часто употребляем понятия человек индивид и личность как синонимы.
79109. Социология конфликта 68 KB
  Определение социального конфликта. Структура и этапы конфликта. Жизнь людей в обществе представляет собой бесконечную цепь конфликтов, которые сопровождаются психологическими стрессами, значительным ущербом – материальным, человеческим.
79111. Предмет социологии, ее основные категории и законы 94.5 KB
  Поэтому буквально социология означает учение об обществе. Что является предметом социологии Или какую сторону в обществе выделяет для изучения именно социология На этот вопрос можно ответить так: предметом социологии является социальная жизнь как особая реальность. Социология таким образом изучает отношения между всеми этими общностями пролетариями и предпринимателями между различными нациями и религиозными...
79112. Общество как система 395.5 KB
  В связи социальные связи и отношения С единое целое общество в целом Расшифруем что значит социальные явления. Это во-первых социальные группы и общности во-вторых личности и их социальные роли в-третьих социальные нормы и ценности. Социальные связи и отношения мы в дальнейшем рассмотрим специально. В зависимости от того какими будут эти связи и отношения и от того какие социальные группы и общности этими связями и отношениями объединяются мы получаем тот или иной исторический тип...
79113. Социальная структура общества, социальные группы и слои 999 KB
  Социальная группа есть совокупность индивидов, взаимодействующих определенным образом на основе разделяемых ожиданий каждого члена группы в отношении других.