загрузка...

22957

Особливості сучасної західної філософії. Вітчизняні філософські традиції

Лекция

История и СИД

Антропологізм ця тенденція орієнтує філософію на дослідження людини і світу культури. Сутність тенденції виражають наступні ідеї: вивчення життя окремої людини стоїть вище є більш значним ніж вивчення великих людських спільнот класів народів націй. відмова від розуміння сучасної людини як свободної і розумної здатної переробляти світ. Відмова від такого розуміння і перехід до розуміння людини яка жорстко обумовлена економікою політикою релігією та ін.

Украинкский

2013-08-04

54 KB

20 чел.

Особливості сучасної західної філософії. Вітчизняні філософські традиції.

План

1. Основні тенденції і напрямки сучасної західної філософії.

2. Своєрідність вітчизняних філософських традицій.

Починаючи перше питання треба сказати, що являє собою сучасна західна філософія. Це розвиток філософської думки з кінця 19ст. по наш час. По-друге це перехід з позицій раціоналізму на позиції ірраціоналізму. По-третє це певним чином прагнення вирішити практичні завдання, які зараз стоять перед людською цивілізацією. І нарешті, філософія зараз це завдання вирішую разом з іншими науками, має міждисциплінарний характер. Ось в загальному плані про сучасну західну філософію.

Основні тенденції сучасного філософського мислення:

1. Антропологізм

2. Сцієнтизм

3. Повернення до основ містико-релігійної філософії.

Розглянемо кожну.

Антропологізм - ця тенденція орієнтує філософію на дослідження людини і світу культури. Сутність тенденції виражають наступні ідеї:

- вивчення життя окремої людини стоїть вище, є більш значним ніж вивчення великих людських спільнот (класів, народів, націй).

- відмова від розуміння сучасної людини, як свободної і розумної, здатної переробляти світ. Відмова від такого розуміння і перехід до розуміння людини, яка жорстко обумовлена економікою, політикою, релігією та ін. При вивченні людини відбувається зміщення акцентів від розуму і свідомості до інтуїції і підсвідомості.

- індивідуальна і суспільна свідомість вже не визнаються незалежними структурами. Ними маніпулюють різні сили, а, саме: держава, партії, ЗМІ, наші викладачі (гиги) та ін. (промивання мозку, яке часто приводить до деградації особи)

- існують дві лінії людського знання, які не перетинаються: наукова і філософська лінія. Наука прагне отримати наукову істину, філософія - філософську правду.

Як ці вчення та школи відносяться до тенденції антропологізму: філософська антропологія, філософія життя, філософія культури, екзистенціоналізм.

Сцієнтизм скеровую філософію на розвиток проблем науки, наукового знання, перш за все природознавства. Він представлений наступними ідеями:

- сучасне філософське знання багато в чому обумовлено науковим апаратом природознавства (комп’ютери, системний підхід) і разом з тим філософські дослідження впливають на природничі науки. Особливо тоді, коли філософія вивчає діяльність і психіку людини.

- прагнення до комплексного дослідження світу, до розуміння його процесів, як нелінійних, стохастичних, випадкових, імовірних, поліваріантних.

- розгляд техніки, як одного з визначальних чинників розвитку людської цивілізації.

Вивчення нових принципових питань.

- співвідношення між знанням і розумінням (герменевтика)

- співвідношення між знанням і оцінкою, аксіологія

Приклади вчень і шкіл: усі види позитивізму (3 види), філософія науки.

Повернення до містико-релігійних уявлень про світ, які пов’язані з відродженням астрології, магії, вивченням паранормальних явищ в психіці людини і природи. Існує така точка зору: містичні і магічні явища не суперечать науці, а доповнюють її. Наука спирається на розум, а містичні явища могуть бути вивчені лише ірраціональним шляхом (наприклад божественим откровенням і т.д.). В біблії всім все відкривається божественим откровенням. Про такі способи вивчення кажуть, що є явища, які наука вивчити не може. Ці явища треба досліджувати іншими методами. Скажімо, формулюється наукова концепція, але їй ще дається певна містична інтерпретація (приклад: розгляд несвідомого Фрейда, він претендує на науковість, але в нього багато містичного).

Сучасна західна філософія структурована, має структуру. Елементами структури виступають основні напрямки цієї філософії.

"Чтоб вы были немножко культурными людьми я буду спочатку давати назву, потім що напрямок вивчає, потім представники найбільш відомі" (с) Охрименко

1. Філософія історії (вивчає людину в контексті культурних соціальних часових обставин). Шпенглер, Тойнбі, Ясперс, Гумільов.

Скажімо ви проживете 80 років, зараз вам 16-17, а ви проживете ще 60-65 років. За цей час буде все змінюватися, ідеології, політика... а ви все існуєте. Як же живе людина в таких умовах?. Ось така питання напрямку.

2. Філософія культури (аналізую сутність і значення культури в житті людей і суспільства). Зіммель, Швейцер, Вебер.

Тобто яку роль має культура для людини.

3. Філософія життя (осмислення життя і творчості людини із особливостей її екзистенції і ціннісних орієнтацій). Ніцше, Дільтей, БерксОн. "франзуцы всегда на последнем слоге ударение" (с) Охрименко

4. Філософська антропологія (розглядає проблему сутності людини і структуру цієї сутності). Шелер, Касселер, Бердяев, Франк.

5. Екзистенціоналізм (аналізує існування людини, смисл її життя і долі в світі). Ясперс, Саттер, КанУ, Бердяев.

6. Психоаналіз і неофреизм (фактично дві течії), (розглядає вплив несвідомого компонента психіки на буття людини). Фрейд, Юнг, Фромм.

7. Постмодернізм (модерн - сучасний, пост - після) (це зміни, які відбуваються в сучасному, відмова від необхідності розуму для людства. Цінність всього, що забезпечує свободу бажань, а, саме, свободу творчості, свободу інтерпретації в культурі, свободу вимислу в науці, свободу заміни обов’язку грою). Французи в основному:( Ріота, Дельоз, Рікьор.

8. Філософія науки (усвідомлення критеріїв правильності і правомірності наукових суджень і теорій, місце і роль науки в сучасній культурі). Відгенштейн, Шлік, Карнап, Поппер.

"Антон (Віділ) вже подумав про найближче йому - шашлик" (с) Охрименко.

9. Філософія техніки (уявлення про природу техніки, специфіку її різних проявів, наслідків її розвитку). Рапп, Еллюль, Ленк, Ортега-і-Гасет.

Ось розподіл сучасної західної філософії на ці напрямки є умовним (тут далеко не всі напрямки, лише основні). Питання і проблеми різних напрямків перетинаються. Немає жорсткого віднесення мислителя до певного одного напрямку. Ми з вами розглянули перше питання плану

Вітчизняні філософіські традиції. Ми розглядаємо їх окремо від періодизації західноєвропейської філософії. Вони не вписуються в цю перИодизацію. Засновник професійної вітчизняної філософії: Григорій Сковорода (18ст.) а в західній Європі філософія виникає трохи раніше (на 1500 років раніше). Другий момент такої різниці: ми прийняли християнство (10ст.), а 10ст. в Європі - це вже розвинута схоластика. Справа в тому, що був дуже міцний фундамент, антична філософія. А в нас, різниця в мові, вірі (там був католицизм, у нас православ’я), тому і запізнення. Але це не означає, що ці 1500 років ідей не було, просто у нас виражались думки в духовних традиціях і обрядах, прояви художньої літератури. Дуже сильні філософські мотиви в православ’ї, в іконопису (православна ікона). Але в плані самостійності ідей ми були на позиції учнів, бралась чужа філософія, вивчались чужі системи. І лише з 18ст. з Сковороди починається професійний рівень філософії. До нього філософські думки розвивались в межах релігійної свідомості.

Переходимо до Сковороди. (мандрівний філософ) Він був популярним серед поміщиків, які мали виховання і освіту. Його запрошували на вечері, і т.п. В такому плані мандрівний філософ, ні в якому разі не бомж.

Треба звернути увагу на його:

- Розуміння реальності, концепцію трьох світів.

- Екзистенціальність і кордоцентризм (серце) філософії

- Оцінка Біблії та уявлення про сродню працю.

Філософія за сковородою є самим життям. Тому для нього, коли він каже про філософію, то головним є вивчення людини, переживань, емоцій, волі людини. Пізніше цей аспект. Подібно до Сократа Сковорода казав, що треба пізнати себе. Екзистенціоналізм також проявляється в його мові і творчості, він не використовує сталих понять, а використовує образи. Реальність за Сковородою не є єдиною, моністичною. Вона є гармонічною взаємодією трьох світів: Макрокосму, мікрокосму і Біблії. Макрокосм - це всесвіт в якому ми живемо, мікрокосм - це сама людина, але людина може охопити розумом, духовністю весь всесвіт. І світ Біблії. Кожний світ - це єдність двох натур. Одна видима, зовнішня, тіньова. Інша натура невидима, внутрішня, світла. Світ матеріальних предметів - це зовнішня тіньова натура, а світла внутрішня натура - це Бог, який створив цей світ. Зовнішня тіньова - це тіло людини, внутрішня світла - це душа людини, але душа створена Богом. Отже і мікрокосм і макрокосм має одну й ту ж  внутрішню натуру, це поєднує їх і задає можливість гармонічної їх взаємодії. І там і тут внутрішнє - це Бог. Коли Сковорода каже "пізнай себе", фактично він каже "пізнай Бога у собі", Бог є засадою і макро і мікросвіту. Існує багато шляхів встановлення гармонічної взаємодії людини і світу. Кожна людина має шукати свій власний шлях, неповторний спосіб життя в світі, який підходить саме тобі, це і називається сродною працею. Ось такий спосіб гармонійного життя представлений в Біблії символічно. Таким чином Біблія - це третій світ, який є усередненням між мікросвітом і макросвітом. Біблія також має дві натури. Так ось, Біблія має видиму, зовнішня натура (текст Біблії) і внутрішня (смисл, який закладено в Біблії). Щоб відшукати для себе спосіб гармонійної взаємодії треба читати Біблію. Пошук способу сродної праці для гармонійного існування макро і мікросвіту, тобто пошук своєї справи. НЕсродність - або невміння або небажання знайти свою творчу працю, свій спосіб гармонійної взаємодії зі світом. Але коли ми будемо шукати сродню працю для себе, ми маємо пізнати себе, ми шукаємо для себе і тому треба знати себе. Треба пізнати себе, своє божествене їство (треба тлумачити не в гносеологічному плані (пізнати свої пізнавальні здібності), а пізнати свої духовні, ціннісні орієнтації. Наскільки ти зорієнтований на правду, любов, красу, справедливість, настільки в тобі багато Бога). Розуміння всього цього для Сковороди - це розуміння серця людини. Серце для Сковороди - це витік духовності людини. Звідси і назва його філософії кордоцентризм (кордос - серце лат.). Людина має керуватися серцем а не головою. "Серце є життя людини", "глибоке серце є думок наших безодня". "у неї немає серця" (про жорстоку людину). Таким чином

Підсумок: визначальною рисою філософію Сковороди є:

1. Антеїзм (сродність людини усьому світу).

2. Екзистенціальність (орієнтовність на неповторність людського існування).

3. Кордоцентризм (головне в людини - серце).

Далі переходимо до послідовнка Сковороди

Панфіл Юркевич (1827-1874рр.) Який створив концепцію "Філософія серця". Розум-голову і серце людини він розрізнює. Розум є завжди сферою загального, поняття, ідеї, теорії завжди характеризують щось типове, загальне і ніколи не характеризують індивідуального. В слові студент нічого індивідуального немає:(. Для розуму неможливе виявлення індивідуального. За Юркевичем індивідуальне в людини - називається серце. Серце - основа неповторності і унікальності людської особистості, тобто ми не можемо ніколи з загальних законів вивести унікального і індивідуального. Породжує серце, а потім породженим керує голова, розум. В людини є не тільки загальне, а й унікальне і неповторне, яке неможна сформулювати розумом. "Есть люди, сторонники разных политических взглядов, дело состоит в том, что человек хз почему принимает определенную политическую позицию, как свою, почему именно эту позицию, а не другую это особенность его личная, которая объяснению не поддается. Так и здесь. Но когда ты принял определенную позицию, то включается разум и начинаешь объяснять ее, обосновывать, критиковать другие позиции" (с) Охрименко. Цю концепцію створив Юркевич і хотів показати, що серце є головним, важливішим за розум.

Дмитро Чижевський (1894-1977рр.). Не плутати з фізиком, який досліджував вплив сонячної активності на людей. Дмитро непрофесійний філософі, але сконцентрував свою увагу на розгляд основних рис українського світоглядного менталітету надрукувавши працю "нариси з історії філософії на Україні". З чого виходить Чижевський? Коли ви досліджуєте національні ідеї, то це можна зробити трьома шляхами:

1. Дослідження народної творчості.

2. Характеристика найбільш яскравих історичних епох, в які пережила ця нація. Природні чинники, з якими пов’язане життя цієї нації.

3. Характеристика найбільш видатних представників цього народу, цієї нації.

А тепер давайте за такою схемою розглядати Україну.

З 1. він переходить до української психіки. Народна творчість дає такі риси: емоційність, сентиментальність, чутливість, ліризм, які виявляються в традиціях і обрядах. Гумор - це прояв емоційності. Поруч з цима рисами треба казати про прагнення українця до свободи, яке виражається в певному неспокою і рухливості, тобто бажання переходити на нові форми життя. Але це прагнення до свободи завжди пов’язано з бажанням зберегти свою індивідуальність, індивідуальність має бути сталою.

Яскраві епохи, природні чинники. Про природні чинники, то для Чижевскього в основному ландшафт - степ. Степ викликає почуття величного і почуття неспокою, бо зі степу приходили кочівники.

Два історичних періоди: князівська доба і доба барокко. Головним культурним явище князівської доби було прийняття християнства і на цьому грунті письменства. Барокко: дуже великий вплив стилю на українців. (Барокко стиль особливо в архітектурі, пов’язаний з зовнішньою пишністю, головне екстер’єр, зовні має виглядати як треба, всередині все одно). Основна риса - декоративність, прагнення зовнішньо виглядати краще ніж є всередині. Косметика, і т.п. Неважно добрий ти чи ні, головне щоб зовні виглядав добрим. Для українця здається головним здаватися а не бути. Студент на іспиті намагається справити враження знаючого все, а не знати насправді))

О цветах

"Дети - цветы жизни, предлагают семена." (от пидар)

Він виділяє Сковороду, Куліша, Лесю Українку, Шевченка і т.п. як найяскравіших представників. Висновок такі риси: емоційність, ухил до духовного усамотнення, визнання цінності кожного індивіда, примирливість, ідеал внутрішньої гармонії, релігійність, і, нарешті, для українців характерна певна психологічна симпатія до німців (а по моему у кого как).

Російська філософія починається з Петра І (середина 18ст. - 19ст.). Головний мотив філософії - це моральна заборона на будь-який соціальний прогрес, якщо він досягається насильством. Специфіка російського філософствування пов’язана з православ’ям, специфікою слов’янської душі. Виступали проти західноєвропейської розсудливості, прагматизму, проти того, що індивідуальність кожної особи підкоряти загальними нормами і правилами. Дуже вороже ставились до проявів сцієнтизму і позитивізму, тобто до того, що філософія має займатися наукою і науковим знанням. Соловйов казав, що це самогубство для філософії, бо філософія має досліджувати людину. Тому Соловйов розвинув ідею цільного знання, кажучи про те, що  життя повинно усією повнотою осягати світ, тобто синтезом науки, філософії і релігії, не може бути трьох істин окремо, треба взяти все найкраще і об’єднати. Тобто теоретична інформованість людини, яку нам дають повинна обов’язково бути пов’язана з врахуванням ціннісних орієнтирів. Повинні одночасно з професійним знанням виховувати певні ціннісні орієнтири для правил використання цих знань. "Что такое хорошо, что такое плохо". Професійних успіх не може бути вищим екології у суспільства. Найнебезпечніший злодій - це професіонал в своїй справі. Тобто російська філософія стверджувала, що матеріальні блага - це лише засіб, а орієнтиром є духовні цінності, любов, добро і т.п.

Представники: Чардаль, Федоров (борьба со смертью), Леонтьев, Соловйов. (19ст.)

Шестов, Лосский, Розонов???, Сергей Булгаков, Бердяев, Франк, Шпет, Флоренский, Лосев, Ильенко. (19-20ст.)


Данной работой Вы можете всегда поделиться с другими людьми, они вам буду только благодарны!!!
Кнопки "поделиться работой":

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

7744. Методы поведенческой коррекции 157 KB
  Методы поведенческой коррекции. Метод систематической десенсибилизации и сенсибилизации В 1958 г. вышла книга австрийского психотерапевта Д. Вольпе Психотерапия реципрокным торможением. В теории реципрокного торможения Вольпе речь идет о тормо...
7745. Психодрама как психокоррекционный метод 128.5 KB
  Психодрама как психокоррекционный метод. Описание метода Психодрама - это метод групповой работы, представляющий ролевую игру, в ходе которой используется драматическая импровизация как способ изучения внутреннего мира участников группы, и...
7746. Индивидуальная психокоррекция 107.5 KB
  Индивидуальная психокоррекция. Показания к индивидуальной психокоррекции Психокоррекция на практике применяется в двух формах: индивидуальной и групповой. В случае индивидуальной психокоррекционной работы психолог работает с клиентом один на один...
7747. Групповая психокоррекция 244.5 KB
  Групповая психокоррекция. Специфика групповой формы психокоррекции Специфика групповой психокоррекции заключается в Целенаправленном использовании групповой динамики, т.е. всей совокупности взаимоотношений и взаимодействий, возникающих между участ...
7748. Виды коррекционных групп 439 KB
  Виды коррекционных групп. Тренинговые группы и социально-психологический тренинг Работа тренинговых групп История создания тренинговых групп (Т-групп) тесно связана с именем К. Левина. Работая сначала в лаборатории, затем в полевых условиях, К. Л...
7749. Групповая дискуссия как метод групповой работы 83.5 KB
  Групповая дискуссия как метод групповой работы Дискуссия от латинского discussion (рассмотрение, исследование): 1) способ организации совместной деятельности с целью интенсификации процесса принятия решения в группе 2) метод обучения, повыша...
7750. Психокоррекция семейных отношений 111.5 KB
  Психокоррекция семейных отношений Семья как объект психокоррекционного воздействия Вопросы оказания психологической помощи семье в нашей стране имеют давнюю историю. В настоящее время отмечается повышение интереса к проблемам, связанным с семьей...
7751. Педагогика в системе современного человекознания 207.5 KB
  Педагогика в системе современного человекознания. Возникновение и развитие педагогической науки. Свое название педагогика получила от функции, которую в Древней Греции исполняли рабы, специально приставленные к молодым людям из аристократическ...
7752. Методология педагогики и методы педагогических исследований 82 KB
  Методология педагогики и методы педагогических исследований 1. Методология педагогики, её уровни и функции Понятие методология педагогической науки. Термин методология в научной лексике используется в нескольких смыслах: 1) методология - это у...