22958

Проблема свідомості

Лекция

История и СИД

Свідомість самосвідомість мова. Проблема свідомості одна з найбільш важливих для дослідження і одна з найбільш загадкових оскільки свідомість не існує як окремий предмет дослідження. Свідомість присутня в кожному образі думці поєднує наші почуття і думки. Свідомість завжди проявляється через якийсь конкретний зміст який виражається думками знаннями образами.

Украинкский

2013-08-04

62.5 KB

0 чел.

Лекція після пропущеної про буття.

Дуже важлива тема. Проблема свідомості

План

1. Філософський зміст проблеми свідомості

2. Свідомість, самосвідомість, мова.

Проблема свідомості одна з найбільш важливих для дослідження, і одна з найбільш загадкових, оскільки свідомість не існує як окремий предмет дослідження. Завдяки свідомості нам дано усе: зовнішній світ, ми самі. Свідомість присутня в кожному образі, думці, поєднує наші почуття і думки. Те, що ми чуємо, бачимо, з нашим розумінням. Свідомість завжди проявляється через якийсь конкретний зміст, який виражається думками, знаннями, образами. Наявність цього змісту заважає досліджувати свідомість, бо її не можна витягнути з нього і розглядати в чистому вигляді. Наша свідомість завжди про щось думає.

Термін свідомість означає:

1. Особливу психічну здатність людини

2. Стан людини (в свідомості, втратила свідомість)

3. Зміст свідомості.

4. Деякий керуючий механізм (ми керуємося нею)

В історії філософії два основних шляхи дослідження свідомості:

1. Дослідження роботи, опис роботи феномену свідомості, тобто як поступово досліджуючи певні явища ми переходимо з етапу на етап і досягаємо істинного знання про неї.

2. Опис самого феномену свідомості, тобто як можлива сама свідомість.

В філософії античності, середньовіччя, нового часу ці два шляхи не розрізнювалися і наголос робився на першому шляху. В наш час було поставлено питання: Як і чому виникає свідомість, як зв’язок людини з світом і одночасно з собою.

В філософії існують три основні підходи до пояснення феномену людської свідомості:

1. Вона породжена або є наслідком якоїсь універсальної, загальної свідомості (планетарної, космічної, божественної)Тобто існує якась загальна свідомість, а наша свідомість є наслідком.

2. Свідомість є невід’ємним атрибутом матерії, тобто в різній мірі свідомість притаманна будь-яким матеріальним явищам. (Пантеїзм наприклад)

3. Свідомість виникає в процесі еволюції матерії на рівні людини і суспільства.

І далі (але якщо свідомість виникає, то що ж є умовою виникнення людської свідомості). Найважливішою умовою є перш за все усвідомлення людиною себе, тобто самосвідомість. Усвідомлення існування власного "я". Усвідомлення себе, як чуттєвої, мислячої і діючої істоти. Подумайте! Як тільки людина каже про себе "Я", вона автоматично виділяє себе з навколишнього світу, відокремлює себе від природи і решти людей. Вона поділяє світ на дві частини "я" і "не я". Це дає можливість пізнавати світ і себе. Тобто відокремлення себе від навколишнього світу – це умова появи людської свідомості. Виникає питання про походження "я". Варіанти відповіді можуть бути різними, обирай:

1. Я – це прояв духу святого. Божественна природа "я".

2. Я – продукт еволюції живої матерії.

3. Я – це результат суспільного життя людей, їх комунікації, їх спілкування. Я виникає лише в спілкуванні.

4. Я – це безпосередня даність О_о. Я існує, і пояснити цей феномен я не можу. (така відповідь задовольняє студентів.)

Наявність свідомості у людини філософи як правило оцінюють суперечливо. Це велике диво і велике випробування для людини. Завдяки свідомість нам дана радість, щастя, задоволення. Але разом з тим дані і протилежні моменти. І добре дано і погане. Той момент, що все нам дано через свідомість використовується людьми. Якщо в мене є проблема, я не знаю, що робити, то знаючи, що все це дано через свідомість, то я не буду проблеми вирішувати, а просто зміню свідомість. (Способи зміни свідомості: алкоголь, наркотики) Стан стає ілюзорно кращим.

Друге питання. Ми існуємо в цьому світі і звернені до цього світу. Першим аналогом, який нас пов’язує з світом є наші почуття. Завдяки почуттям в нашій голові виникають певні образи. Ми пояснюємо це так: в нас виникають образи предметів, образи фрагментів дійсності. Як правило люди ототожнюють образи предмета з самим предметом. Утотожнення образу з самим предметом об’єктивної реальності. Образ це згусток різного роду інформації про об’єкт. Багато хто з дослідників вважає, що цей чуттєвий образ – це вже прояв свідомості. А процес утворення цього образу в нашій голові називається сприйняттям. Як відбувається цей процес пізнання. Майже миттєво інформація з різних органів чуття поєднується, це ще недостатньо досліджено. Але це сприйняття вважається основою свідомості. Будь ласка розрізнюйте.

Умова появи свідомості – це самосвідомість, власне "я".

Основа свідомості – це інше, це почуття.

Найбільш загальні властивості свідомості:

1. Суб’єктивність. Означає, що свідомість завжди є чиєюсь, завжди належить якомусь матеріальному носію, суб’єкту який взаємодіє з середовищем. Цей суб’єкт має пам’ять, завдяки якій підтримується безперервність самоусвідомлення. "я" – це завжди "я", а не щось інше

2. Змістовність або предметність. Свідомість завжди заповнена якимось змістом. Те, що ми зараз усвідомлюємо і є предметом свідомості. Те, що ми зараз усвідомлюємо і є предметом, відображеним образами і знаннями в голові.

3. Ідеальність. Образи свідомості завжди ідеальні. Термін ідеальність є антиматеріальністю (протилежність матеріальності). Тут ідеальне зовсім не в смислі найкраще, не плутайте. Ми розглядаємо в аспекті "нематеріальне".

Ідеальність в трьох основних аспектах:

- Наші образи хоч і відображають матеріальні явища, не існують в цьому матеріальному світі реально. Ідеальне – це суб’єктивна реальність, а не об’єктивна.

- Ідеальні образи матеріальних об’єктів не мають їх ознак. Образи відображають, але ознак не мають. Приклад - думка про шар не є круглою. Образ квітки не пахне і т.д.

- В світі образів не діють закони матеріальних об’єктів. Оперування в свідомості з ідеальними об’єктами не вимагає ніяких фізичних зусиль. В свідомості можна уявити все, що завгодно. Це дає нам дуже важливу можливість програвати різні варіанти дії. І всі ми це робимо, зусиль це не вимагає.

4. Інтенціональність – це скерованість свідомості на якісь об’єкти. Активна увага до якихось об’єктів. Ми можемо звертати увагу на щось, а все поруч не помічаємо.

5. Рефлективність – тобто здатність її відображати власний зміст, а не тільки зовнішній світ (усвідомлювати саму свідомість). Думати не тільки про зовнішній світ, а ще й про свої думки, свої почуття. Рефлективність за допомогою таких понять: Я це розумію (аналіз інформації, яка є).

6. Об’єктивуємість (бред). Важливий-важливий момент. Якщо б його не було, нам не треба було б складати іспитів. А, саме, свідомість кожної людини зачинена для інших. Студент сидить на лекції, а про що він думає? не знаємо)

"І, слава богу, ніхто не знає про що я думаю" (с) Охрименко.

ЇЇ можна зрозуміти тільки по якимось діям, мова, міміка, поведінка. Для виникнення свідомості потрібне суспільство, комунікації.

Повертаючись до основи свідомості, ми повинні зрозуміти, що образ об’єкта виникає в нашій свідомості, як результат скерованості нашої уваги на цей зовнішній об’єкт. Дуже часто буває так – нас щось цікавить, ми зосереджуємо на цей об’єкт увагу і вже не помічаємо те, що відбувається в нас, на самосвідомість ми не звертаємо увагу. Ось коли людина розуміє, що образ зовнішнього об’єкта безумовно визначається властивостями об’єкта, але і ще й тим, що образ об’єкта формує сама людина, то тоді цей об’єкт вже усвідомлюється з самосвідомістю. Самосвідомість, це коли я усвідомлюю і себе, свою участь у процесі пізнання. Умовно свідомість без самосвідомості характеризується такою формою: Я знаю щось, Я думаю про щось. Я відчуваю щось. А формула самосвідомості інша: Я знаю, що я знаю. Я думаю, що я думаю.

Не етапі самосвідомості у людини виникають питання про свідомості з зовнішнім світом. А, саме, Що таке думка, переживання. Чи відповідають думки про світ властивостям цього світу. Чому я відображаю так, а не інакше. Чи взагалі я можу сприймати світ.

Величезна значущість свідомості і самосвідомості. В кожної людини є творчість. І завдяки свідомості і самосвідомості ми розвиваємось. Ми багато в чому занурені в побут, повторюючи стандарті операції кожного дня, одноманітність, одноманітність... Можна потонути в побуті. Самосвідомість і свідомість виводять нас з цього повсякденного життя, вони проектують для нас нові реальності: релігія (дає недосяжний ідеал Бога, в побуті нема), мораль (крім матеріальних потреб і духовні), наука (створює мрію, що ми можемо пізнати і перетворити світ), філософія (каже про силу розуму, виводить з побуту) і т.д. За допомогою фантазії і творчості, притаманних свідомості і самосвідомості, ми виходимо з побуту. Завдяки ним людина використовує метод Мюнхгаузена. (Одного разу Барон витягнув себе за волосся). Теж саме завдяки свідомості і самосвідомості, ми себе витягаємо із побуту. У багатьох людей в силу їх професії вся увага скерована на зовнішній світ. Вони або зовсім не приділяють увагу, або зовсім не приділяють увагу (ого, как это я так круто написал? Сам в шоке). Свій духовний світ можна створювати і розвивати. Кажучи про свідомість ми не можемо не казати про мову, вони нерозривно пов’язані між собою. Мова – це система знаків за допомогою яких люди спілкуються, здійснюють пізнання світу і самопізнання. Зберігають і передають інформацію, керують поведінкою один одного, ми знаємо природні мови і штучні. Природна система знаків: звук, пластика тіла, пози, жести. Штучні мови, створені людьми: мова математики, живопис, ноти, дорожні знаки, кібернетика. Мова – один з головних чинників функціонування суспільства:

Функції мови:

1. Номінативна функція – це здатність позначати і представляти речі і предмети.

2. Комунікативна – участь в процесі спілкування (головна функція). Щоб свідомість людини стала існуючої для інших людей, необхідно виразити її назовні за допомогою якогось носія. Філософ наш зараз поєднує смисл з коливаннями. І всі, в кого є слух усвідомлюють. Мова не обов’язково це звуки. Мова виражається почуттями, печаллю, може  виражатися виразом обличчя, очей, може бути мова музики, танцю, жестів. Зв’язок свідомості і мови проявляється також в тому, що прояв свідомості можливий тож і коли людина змалку спілкуються з іншими людьми і чує мови. Існує певна залежність, а, саме, чим багатший внутрішній світ, тим більше знаків потрібно людині щоб проявити цей світ. Перш за все кримінальний жаргон (зв’язок мови з шаром суспільства). Кожна національна культура наробляє певний набір слів, за допомогою яких її представники проявляють себе назовні. Ми проявляємо себе через національну мову. Але в різних мовах на першому плані різні функції, для Європи на першому плані номінативна функція: логіка, пізнання, мислення. Для східних мов головним є вираження власних почуттів. Затверджуючи свою мову нація зберігає одну з найважливіших умов своєї культурної своєрідності.

Ми можемо зробити висновок. Що таке свідомість? (філософська категорія) – це людська здатність внутрішньо духовно-інтелектуального осягнення світу і себе в ідеальних образах, це створення мови, яка виражає зміст свідомості. Свідомість наша виконує певні функції:

1. Пізнавальна, те, чим зараз займаємося. Свідомість відображає дійсність в знаннях. Використовуються механізми: сприйняття, пам’ять, мислення.

2. Оцінки та орієнтації. Наша свідомість оцінює та визначає ставлення людини до явищ дійсності. Механізм: емоції.

3. Цільова. Вона (свідомість) усвідомлює потреби, та ставить певні цілі, до яких прагне людина. Механізм: мотивація.

4. Управлінська. Свідомість керує нашою поведінкою. Механізм: воля.

Продовжуючи свідомість пишемо план наступної лекції.

План.

1. Суспільна та індивідуальна свідомість. Феномен ілюзорної свідомості.

2. Свідоме і несвідоме. Концепція несвідомого.

Нам треба сьогодні перше питання.

Носієм свідомості є кожна окрема людини, індивід. Тому це задає нашій свідомості риси унікальності, індивідуальності, своєрідності. Але в нашій свідомості, кожної людини, є зміст, який є спільним для усіх людей, або для певних груп людей. Цей спільний вид свідомості називається суспільним змістом або суспільною свідомістю. Тобто є індивідуальна і спільна свідомість. Носіями як індивідуальної так і суспільної свідомості є окремі люди. Наша індивідуальність дає індивідуальність нашій свідомість. Кожен з нас обов’язково належить одразу до кількох груп людей, певної нації, певної професії. І кожна група задає певні риси нашої свідомості. Тобто суспільна свідомість означає, що в кожного з нас є спільні з іншими людьми інтереси, установки, потреби, тобто кожен з нас в чомусь є однодумцем з іншими людьми. Це робить суспільна свідомість, тому вона є безособовою, надіндивідуальною. Класова свідомість, національна свідомість, партійна свідомість. Суспільна свідомість має історичний характер, змінюється з часом. 100 років назад теж були студенти і був університет, але очевидно, що студенти сучасні відрізняються від тих студентів. Кожен індивід належить до кількох груп людей, і якщо він належить, то він змушений підстроювати свою індивідуальну свідомість під групову, інакше його не будуть вважати свої в цій групі. Якщо належних до певної релігії, нації, общини, то в тебе мають бути певні риси свідомості. Як правило групова суспільна свідомість є сильнішою за індивідуальну. Тому індивідуальна свідомість легко піддається колективному психозу, навіюванням. В цьому плані, оскільки в будь-якому суспільстві існує залежність індивідуальної свідомості від суспільної, а людина прагне зберегти свою індивідуальність, то хочеться послабити зв’язок для збереження індивідуальності. Способи:
1. Жити подвійним життям. (це те, що ми робимо). Зовнішньо вписуватися в суспільну свідомість, а внутрішньо думати по своєму.

2. Пробувати активно змінювати суспільний лад підстроюючи його під своє розуміння. (так роблять революціонери і реформатори).

3. Шлях особистого розвитку своєї духовності. Ми відходимо від суспільної свідомості і все спрямовуємо на розвиток духовності. (так роблять святі і ченці)

4. Люди, прагнучи відчувати себе вільними оголошують себе громадянами світу. Ми не належимо до певної групи, ми належимо до всього світу.

Ця взаємодія індивідуальної і суспільної свідомості – це завжди проблема. В кожному суспільстві вона вирішується по своєму. Тоталітарне суспільство – все регулює влада. В такому суспільстві головною є суспільна свідомість. Ліберальне-демократичне, головне – це індивідуальна думка кожної окремої людини. Але яке б не було суспільство, наша свідомість залежить від суспільного ЗАВЖДИ і мова йде лише про послаблення зв’язку. Розглядаючи вплив суспільної свідомості на індивідуальну ми не можемо не звернутися до актуальної для нас ілюзорної свідомості.

Ми чудово розуміємо, що кожна людина народжується в певному суспільстві, які інтереси влади? – законсервувати той стан, який зараз. Найкраще це зробити через виховання. Якщо кожному будуть казати, що він живе в найкращому суспільстві і при найкращій владі, то ця людина буде жити, як думає і буде думати, як живе. Буде вважати, що це його природна влада, найкращі умови його розвитку. Ілюзорна свідомість – це викривлене, не істинне сприйняття дійсності. Перша ознака ілюзорної свідомості – це некритичне ставлення до власних думок, тобто коли у людини немає сумніву стосовно власних думок. Якщо люди виховані саме так, до для цієї влади, для цього режиму, ці люди є опорою. Вони будуть не за страх, а за совість захищати цю владу. (яскравий приклад: радянська влада). Кожна влада прагне виховувати людей так. Але краще це робити непомітно. Але, якщо ілюзорна свідомість існує – це викривлене, невірне сприйняття дійсності, як її виявити, як перевірити свою свідомість. Хто може сказати "я знаю, що я думаю неправильно". Сама людина не в змозі цього зробити, це можливо з позицій людини, яка думає по іншому. Чужа свідомість може довести, що власна свідомість ілюзорна. Приклад: алкоголіки, наркомани ніколи не сприймають стан під алкоголем і наркотиком, як ілюзорний.

«Ніколи не будьте категоричними» (с) Охрименко

"Я не знаю почему, но я сегодня проснулся очень и очень рано, естественно сразу выпил" (с) Алкоголик у которого матрац задымился от сигареты. Тут ілюзорна установка, яку людина вважає природною.

Людина може певний період життя жити певними надіями, а потім може змінити позиції. Тоді з нової позиції попередні установки вважаються ілюзорними. Треба сказати, що як правило люди одних соціальних груп, професій, сприймають свідомість людей інших соціальних груп як ілюзорну. З позиції студентів свідомість викладача ілюзорна. Часто виникають конфлікти різних вікових груп. Кожна група вважає свідомість іншої ілюзорною. Що робити з батьками? По-перше шукати компроміс. По-друге, справа полягає в тому, що є більш молоде покоління і ми будемо в ролі батьків, ситуація повернеться, ми будемо в іншій ролі.

"Дети тем мстят за свое воспитание родителям, что становятся похожими" (с) Охрименко.

Наступне питання. Почнемо і все.

Проблема несвідомого – це проблема наявності в психіці людей прихованих детермінант (від слова обумовленість) свідомості, тобто залежності змісту свідомості від незалежних по відношенню до неї чинників, які не представлені в досвіді самої свідомості і тому несвідомі. Поняття несвідоме позначають сукупність психічних процесів, станів і схем поведінки, які не задані виразно в свідомості людей. Тобто нам здається, що в своїй свідомості ми хазяїни, а ні. Ми залежні. Є певні чинники, які впливають на нашу свідомість, але не усвідомлюються свідомістю, ми не помічаємо їх впливу, ми залежні від таких чинників. Ми не думаємо про те, що хочемо, нас ведуть такі чинники. Виділяють різні несвідомі психічні явища:

1. Несвідомі імпульси та бажання, які людина для себе не фіксує.

2. Певна інформація в пам’яті: тобто забуті, напівзабуті знання і вміння.

3. Несвідомі установки, які пов’язані з очікуваннями, які виникають у людей у певних ситуаціях.

4. Автоматизовані навички та способи дії, які формувалися свідомо, а потім людина навчилася використовувати несвідомо.

5. Субсенсорні сприйняття – це почуття, емоції, які не доходять до рівня свідомості. Тобто людина може бути хворою, але біль може бути такого рівня, що людина не відчуває її.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

65128. Перечеканка привозных монет в Крымском улусе в XIII веке 140 KB
  Кроме того это позволяет дать в последующем ответы на некоторые вопросы метрологии – ведь вес и проба серебра в монете-заготовке должны были соответствовать установленным в Крымском Улусе нормам следовательно на определенном этапе Крым начал использовать для своей монеты общепринятую в регионе весовую норму.
65130. Уточнение датировки крымского дирхема токты 704 г. Нумизматика и Фалеристика 60 KB
  При разборке новых поступлений в собственную коллекцию а также при осмотре монет из коллекций моих друзей приходится постоянно уточнять выпускные сведения некоторых монет. Причиной неудовлетворительного состояния в правильной атрибуции крымских монет Золотой Орды...
65132. К ВОПРОСУ О ПРИНЦИПАХ КЛАССИФИКАЦИИ МОНЕТ ЗОЛОТОЙ ОРДЫ 27 KB
  Большинство работ классифицируют джучидские монеты на основе хронологического и географического принципа классификации уточнение дат правления отдельных ханов количества и географического положения центров чеканки...
65134. КОМПЛЕКС МОНЕТ ТОКТАМЫША ИЗ СТАРОГО КРЫМА 66 KB
  Автором осмотрен комплекс монет, происходящих по словам владельцев из случайной находки на поле в районе Старого Крыма. Всего осмотрено 134 экземпляра. Хорошее состояние всех монет и почти полное отсутствие патины позволяют предположить...
65135. НАХОДКИ МЕДНЫХ МОНЕТ С ОБОЗНАЧЕНИЕМ МОНЕТНОГО ДВОРА «ШЕХР АЛ-ДЖЕДИД» НА УКРАИНЕЕ 32.5 KB
  Именно локализация находок таких монет в свое время позволили С.Яниной правильно локализовать местоположение золотоордынского города имевшего намонетах название как: ал Махруса Янги Шехрили ал Махруса Шехр ал Джедид.