22961

Виявлення сутності суспільства

Лекция

История и СИД

Пізнання. Уявлення про знання і пізнання. Теорія пізнання її предмет і метод. Чуттєве і раціональне пізнання.

Украинкский

2013-08-04

63 KB

0 чел.

PAGE  3

Закінчуємо тему проблема людини. Ми з’ясували, що людина соціальна істота і діє тільки в суспільстві.

В сучасному розумінні суспільство - це особлива форма цілеспрямованої і розумно організованої спільної діяльності великих груп людей. Аналіз суспільства можна здійснювати з різних позицій. Розглянемо ці основні позиції, точки зору з яких розглядають суспільство:

1. Виявлення сутності суспільства. Існує декілька точок зору:

- натуралістична. Сутність суспільства природна, суспільство - це пряме продовження природних і космічних законів. Доля народів визначається ритмами космосу і сонячної активності. Чижевський, Гумільов. Відомий фізик Чижевський досліджував вплив сонячної активності на поведінку людей. Крім того в рамках цієї концепції можна вважати, що суспільство залежить від природно-кліматичних умов(Мечников), або залежить від біологічної природи, генофонду. Суспільство розглядається як вище, але не зовсім вдале утворення природи.

- ідеалістична. Головним в суспільстві вважаються пануючі ідеї, думки, вірування, міфи. Суспільство повинно бути таким, щоб забезпечити людині життя, яке веде до спасіння душі. Найбільш яскраве уявлення ідеалістичного суспільство дав Гегель - суспільство породжене абсолютною ідеєю, яке пізнає себе через суспільне життя і суспільство.

- діалектико-матеріалістичне. Виходить з того, що людина - це тілесна істота, що має матеріальні потреби, що задовольняються виробництвом матеріальних благ. Суспільство - спосіб виробництва матеріальних благ. З цього випливає структура суспільства, ставлення людей до природи, особливості духовної культури.

2. Під кутом зору того фундаментального відношення, з якого випливає виникнення і розвиток суспільства. Таким відношенням є взаємодія індивідів і суспільства. Ця взаємодія дає певні версії, які характеризують суспільство:

- Соціальний номіналізм. Люди визнаються первинними по відношенню до суспільства. Які будуть люди, таке і суспільство виникне.

- Соціальний реалізм. Які особливості суспільства, такі і люди живуть в цьому суспільстві.

Еміль Дюркгейм (соціальний реалізм) підкреслював, що суспільство утворює соціальну реальність, яка якісно відрізняється від природної реальності. Соціальна реальність - це сукупність умов суспільного життя. Об’єктивні обставини існування людини). Ця реальність охоплює не тільки речовинно-енергетичні процеси, але й процеси духовного життя, які притаманні кожній людини (індивідуальна свідомість) і те, що ми називаємо суспільною свідомістю. До складу соціальної реальності входять:

+люди, їх стосунки та дії

+мова, як код передачі інформації,

+матеріальні артефакти

+природні явища, які використовує суспільство.

+колективні уявлення, тобто загальні погляди і установки, які поділяються більшістю людей.

3. Синергетичне суспільство. Можна розглядати з точки зору синергетики (самоорганізація живих систем).

Суспільство - це надскладна дисипативна (відкрита, яка здійснює обмін речовиною і енергією з оточуючим середовищем) еволюціонуюча система. Для такої системи характерно:

- взаємодія з середовищем, тобто матеріальне виробництво або економіка.

- самоорганізація, тобто управління соціальними процесами, які здійснюються державною владою. Політика.

- ріст об’єму використовуємої інформації. Виникає інформаційне середовище, в якому циркулює і накопичується інформація. Культура.

Інформація - це міра порядку, поняття протилежне ентропії.

В соціальній реальності економіка, політика і культура органічно пов’язані і взаємодіють між собою.

Це уявлення про суспільство з різних точок зору.

Тепер треба сказати, що завжди при розгляді суспільного життя, то розглядаються проблеми пов’язані з суспільством:

1. (одвічна проблема) Взаємодія суспільства і природи. Всередині 19ст. було введено поняття біосфера для позначення живої оболонки Землі (тварин і рослин). В 20-ті 20ст. Вернадський доповнював цю концепцію поняттям ноосфера (від слова розум, сфера розуму), пов’язана з діяльністю людей, розумом. Але вже на межі 19ст. і 20ст., що наша техногенна цивілізація дуже негативно впливає на біосферу, частину якої ж ми самі, завдяки розвитку матеріального виробництва. Треба розуміти, що і природа і суспільство і люди і виробництво складаються певну єдність, біо-гео-хімічний процес. Цю єдність треба розуміти. Коли ця єдність порушується, то це негативно впливає на суспільство і на природу.

2. Проблема специфіки законів соціального розвитку. Хоч суспільство дійсно виникає з природи, але воно якісно відрізняється від природи і закони суспільного розвитку якісно відрізняється від природної закономірності. На що спираються природні закони? вони фіксують !!!типові!!! події при певних умовах. В суспільстві яку б подію ми не взяли, результат буде унікальним і неповторним. Висновок - законів суспільства не існує, але це поверхневий погляд. Більш глибокий аналіз суспільного життя показує, що будь-які події (війни, реформи) повторюють попередні подібні події. Але суспільна реальність більш складна ніж природна реальність, виявити закономірності суспільного життя набагато складніше, ніж природного, хоч виявити їх можна. Соціальна реальність містить у собі людей свідомих, які діють. Людей багато, самі люди навіть не можуть визначити дії наперед, а всі разом тим більше. Але закони соціального розвитку проявляються через свідому діяльність людей. Реальність більш складна, тому її більш складно досліджувати.

3. Якщо суспільство змінюється, розвивається, то виникає проблема напрямку цього розвитку і цих змін. В філософії для того, щоб показати цей напрямок вводяться два поняття: прогресу і регресу.

Суспільний прогрес - це такий розвиток суспільства, який скерований на створення умов:

- Для подальшого існування людства.

- Для свободного і щасливого життя кожної людини.

Ряд мислителів 18-19ст. (Спенсер) вважали, що суспільство розвивається прогресивно. Подивіться на розвиток людського розуму. (Михайловський) Це прогрес проявляється через розвиток позитивних ідеалів: добра, гуманізму, справедливості.

Інша позиція. Прогресу немає, сама ідея ілюзорна (Ніцше). Прогрес суспільства - це міф. Отже, суспільство змінюється регресивно. Суспільний регрес - це рух в зворотньому напрямку: торжество зла.

4. Якщо ми все ж таки робимо оцінку суспільства, прагнемо визначити напрямок розвитку суспільства, нам потрібні критерії оцінювання суспільства. Ще зовсім недавно панувала точка зору: науково-технічний прогрес і соціальний прогрес тотожні. Науково-технічний прогрес - це безумовно благо для суспільства. Але криза сучасної культури і цивілізації, поява глобальний планетарних проблем призвела до зміни критеріїв розвитку. Виробництво і наука можуть розвиватися і прогресувати, а для людини і суспільства це регрес. Отже, потрібні нові критерії. Зараз такими критеріями є розвиток духовних і тілесних характеристик людини. Такі критерії:

- середня тривалість життя

- рівень дитячої смертності

- показники фізичного і психічного здоров’я

- почуття задоволення життям

Історичні типи суспільства.

Аналіз суспільного розвитку дозволяє виділити три історичних типи суспільства:

1. доіндустріальне. економіка і культура спиралися на ручну працю, як правило це аграрне суспільство. Перехід до індустріального суспільства починається промисловою революцією.

2. індустріальне. Виробництво машинної техніки, технізація.

3. постіндустріальне. Продукт науково-технічного прогресу 20ст. Головне - автоматизація праці. Об’єктом діяльності людей стає інформація і згодом виникає концепція інформаційного суспільства.

Концепція інформаційного суспільства почала створюватися в кінці 20-ст. (Белл). Основна ідея така: інформатика, комп’ютери і мікроелектроніка по-перше визначають і перетворюють всю соціальну систему, по-друге виступають засобом створення нових соціальних, надкласових, наднаціональних структур. Все радикально, в кращий бік змінює механізм суспільного розвитку. Основний зміст концепції інформаційного суспільства характеризується наступними ознаками:

- більшість людей в такому суспільстві зайняті в сфері послуг і виробництві інформації.

- створюється мережа взаємнопов’язаних накопичувачів знання.

- кожна людина з будь-якої частини планети може звернутися до цієї інформації, якщо в неї є гроші і необхідні технічні засоби.

- інформація стає товаром і разом з інформаційною технологією займає ключове місце в економіці.

В такому суспільстві формується новий тип споживача інформації. Особа базує свою поведінку на інформацію. Змінюється завдання освіти. Воно не в тому, щоб навчити людину основним алгоритмам мислення і практики, а тепер потрібно навчити вмінню по-перше обрати необхідну інформацію, по-друге усвідомити інформацію, по-третє привести оброблену інформацію у відповідності до своїх потреб, і нарешті, прийняти самостійне рішення. Отже, поведінка людей базується на інформації. Головна перспектива розвитку інформаційного суспільства така: створити оптимум між розвитком знання і технології з одного боку і здатністю людини до їх адекватного засвоєння і використання з іншого боку.

Але стратегічна мета, або ідеал суспільного розвитку такий:

Досягти стану, коли рівень духовного розвитку людства буде випереджати рівень науково-технічного прогресу і контролювати. Ми використовуємо інформацію, як засіб розвитку людини.

Починаємо нову передостанню тему.

Пізнання. Наука.

План лекції

1. Уявлення про знання і пізнання. Теорія пізнання, її предмет і метод.

2. Чуттєве і раціональне пізнання. Співвідношення пізнання і розуміння.

3. Проблема істини і її критеріїв.

Треба узгодити явлення про термінологію. Отже.

Знання  - це відображення в свідомості людини реального світу, його об’єктивних закономірностей. Знання входить до складу людської свідомості і є ідеальним за своєю природою. Тобто воно не має властивостей і не підкоряється законам того об’єкту, який відображає. Знання - це завжди інформація про деякий предмет, але знання та інформація поняття нетотожні. Будь-яке знання є інформацією, але не усяка інформація знання. Інформація, як міра порядку - це більш широке поняття, ніж знання. Чому?:

- знання існує тільки в свідомості людини, а інформація і в природних система позбавлених свідомості.

- знання - це не усяка інформація, яку має суб’єкт, а лише та, зміст якої він усвідомлює. Тобто знання - це усвідомлена суб’єктом інформація.

Знання завжди:

- є твердженням.

- об’єктивне за змістом, тобто визначається властивостями досліджуємого об’єкту, а не бажаннями і емоціями людини.

- може бути як істинним, так і хибним. Тобто поняття істинне знання і просто знання не співпадають.

Знання може бути недоведеним, неперевіреним, неістинним. Але все це називається знанням.

Пізнання - це обумовлений перш за все потребами практики процес набуття і розвитку знання, його постійне поглиблення, поширення і удосконалення. Результатом якого є нове знання. Якщо ми кажемо про пізнання, то  в зв’язку з цим процесом треба визначити поняття об’єкт пізнання і суб’єкт пізнання.

Об’єкт пізнання - це те, що досліджується, вивчається. Об’єктами пізнання можуть бути як матеріальні, так і ідеальні явище, тобто процеси, людина, думки, мрії. Це все може бути об’єктами дослідження, об’єктами пізнання.

Суб’єкт пізнання - це той, хто вивчає, досліджує. Суб’єкт пізнання може бути індивідуальним і колективним.

Отже, з позицій цих понять можна по новому тепер сформулювати пізнання, як взаємодію між суб’єктом і об’єктом пізнання. В зв’язку з розглядом проблеми пізнання важливо зупинитися на таких вченнях, як агностицизм і скептицизм. Представники агностицизму повністю або частково заперечують принципову можливість пізнання людиною світу. Представники скептицизму не заперечуючи мають сумнів в результатах такого пізнання. Обидва ці вчення мають певні засади:

- обмеженість органів чуття людини.

- невичерпаність зовнішнього світу і пізнання. Сам світ змінюється, і пізнання мають змінюватись

Пізнання світу відбувається в різних формах:

- буденно-практичне пізнання, яке дає елементарні відомості про світ з повсякденного життя людини.

- ігрове пізнання. В ході будь-якої гри людина виконує активну пізнавальну діяльність.

- міфологічне пізнання - це фантастичне відображення реальності, це несвідома художня переробка природи і суспільства, людської фантазії.

- художньо-образна форма пізнання. Найбільший вираз цієї форми в мистецтві, музиці, книгах. Це найкраща форма пізнання (на відміну від лекції, в цій формі на нас не тиснуть, пізнання в приємній формі).

- філософське і релігійне пізнання. Пізнання за допомогою емоцій.

- наукове пізнання (це зараз пануюча форма).

Будь-яке пізнання, навіть фізиці, завжди основане на досягненні істини. Виникає тоді проблема, а якою повинна бути сама процедура пізнання щоб досягти істинного знання, як побудувати сам процес. Тобто перш ніж щось пізнавати треба побудувати теорію пізнання, гносеологію. Яка б пояснювала, як досягти істини. Теорія пізнання (гносеологія) використовується, як термін в двох смислах:

- це вчення про !!!!загальні!!!! механізми і закономірності будь-якої пізнавальної діяльності

- це філософська концепція, предметом дослідження якої є тільки одна форма пізнання, а, саме, наукова форма пізнання. В цьому значенні часто використовується поняття епістермологія.

Предметом теорії пізнання, як філософської дисципліни є:

- природа пізнання, як цілого, його можливості і межі. Відносини знання і реальності, знання і віри.

- істина і її критерії, норми і рівні пізнання, його соціокультурний контекст, співвідношення різних форм знання.

Гносеологія - це неізольована наукова дисципліна, вона пов’язана з іншими складовими філософії:

- з онтологією(вчення про дійсність)

- з діалектикою (вчення про загальні закони розвитку буття і пізнання)

- з логікою (вчення про закони правильного мислення)

- з методологією (теорія методів)

Оскільки суб’єктом пізнання є людина, а людина - це соціальна істота, то і дисципліни, з якими пов’язана людина і суспільства пов’язані з гносеологією. (медицина, психологія, медицина і т.д.)

Дуже різноманітний матеріал для філософського узагальнення дають такі науки, як математика, кібернетика, синергетика. Для гносеології, як і для інших сучасних наук характерний методологічний плюралізм. Тобто гносеологія не каже "ось тільки ці методи треба використовувати", а звичайно беруться самі ті методи, які в певній ситуації найкращі. Поділ методів пізнання на групи:

- (найбільш загальні спочатку) Філософські методи. Приклади: Діалектичний, феноменологічний, герменевтичний.

- Загально-наукові. Методи, які використовуються в науках. Системні, інформаційні.

- Загально-логічні прийоми і методи: аналіз і синтез, індукція і дедукція, ідеалізація, аналогія, моделювання і т.д.

Ми задали певне уявлення про знання. Переходимо тепер до розгляду другого питання

В процесі пізнання беруть участь фактично всі здібності людини. Але є найважливіша з них - це почуття ("живе споглядання") і розум ("мислення, раціональне"). Почуття і розум знаходять в процесі пізнання в органічному зв’язку між собою. Оскільки нас пов’язує з навколишнім світом почуття і розум, то результати пізнання фіксуються свідомістю в двох основних формах:

- наявні образи

- абстрактні думки.

А що таке образ і думка??

Зміст наявного образу відображає конкретні індивідуальні ознаки предмету, які доступні почуттям. В часі і просторі наявний образ є подобою самого предмету. Зміст абстрактної думки раціонально виражає загальні ознаки предмету відходячи від його індивідуальних чуттєвих ознак. В просторі і часі ніякої схожості абстрактної думки з предметом немає. Тому образ і думка це різні речі. Отже, пізнавальна діяльність людини реалізується двома процесами:

- чуттєве пізнання. Процес виникнення наявних образів та оперування ними.

- раціональне пізнання - це процес формування і розвитку абстрактних думок.

Переходимо до характеристики чуттєвого і раціонального пізнання.

Чуттєве пізнання відбувається в трьох основних взаємопов’язаних формах:

- почуття. Це відображення в людській свідомості окремих сторін, властивостей предметів. А також внутрішніх станів організму, які безпосередньо впливають на органи чуття. (почуття кольору). Почуття складають більш складну форму: сприйняття.

- сприйняття. Це цілісний образ предмета, безпосередньо даний живому спогляданню, тобто це синтез окремих почуттів в єдиний образ.

- уявлення. Це узагальнений чуттєво-наявний образ предмета, який впливав на органи чуття в минулому, але не сприймається в даний момент. Наприклад: ми бачили трамвай, можемо його уявити, але перед нами його нема. Можуть бути образи уяви - кентавр, русалка.

кожна з них - це суб’єктивний образ об’єктивного світу. Перед кожними з нас ожин і той же світ, але наші органи чуття різні, розвиток різний.

Для чуттєвого пізнання в цілому характерне відображення переважно зовнішніх сторін і зв’язків предметів. Тобто ми в чуттєвому пізнанні фіксуємо лише те, що дається через почуття. Це тільки початок осягнення внутрішніх закономірностей. Роль чуттєвих даних дуже велике в пізнання, але казати, що тільки чуттєве пізнання  це сенсуалізм. Раціоналізм - пізнання, це тільки розум.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

888. Охорона праці в галузі 466.5 KB
  Зміст домашніх завдань та методичні рекомендації з виконання домашнього завдання. Вплив людини як біологічного об'єкту. Інформація про стан машини, що обробляється людиною. Значення світлової характеристики світлових прорізів при бічному освітленні.
889. Теорія алгоритмів 173.5 KB
  Введення до теорії алгоритмів. Сучасний погляд на алгоритмізацію. Основні алгоритмічні конструкції. Модульна структура програмних продуктів.
890. Расчёт рекуператора 147 KB
  Определение расхода продуктов сгорания через рекуператор. Определение среднеарифметических температур воздуха и продуктов сгорания. Определение коэффициента теплоотдачи от продуктов сгорания к стенке. Определение действительной скорости воздуха и продуктов сгорания.
891. Разработка воздушного радиатора транзистора КТ846А 1.53 MB
  Транзистор кремниевый мезапланарный структуры n-p-n импульсный. Коэффициент теплопроводности материала радиатора. Соотношение для расчета средней температуры радиатора. Зависимость коэффициента объемного расширения от температуры.
892. Способы обучения одаренных детей 158 KB
  Теоретические основы проблемы воспитания и обучения одаренных детей. Сложности психического развития одаренных детей. Обучение одаренных детей. Подготовка педагога к взаимодействию с одаренными детьми. Неформализованные методы изучения одаренных детей.
893. Экономическое обоснование оптимальной схемы доставки машин и оборудования из Петрозаводска в Ростов-на-Дону 744 KB
  Анализ задания и обоснование расчетных вариантов схемы доставки груза. Анализ возможных маршрутов доставки в прямых и смешанных транспортных сообщениях и выбор расчетных вариантов схемы доставки груза. Определение себестоимости эксплуатационного содержания судов. Определение путевой составляющей издержек перевозки грузов водным транспортом.
894. Строительство железных дорог, путь и путевое хозяйство 170 KB
  Требования безопасности при разборке и сборке звеньев путевой решетки. Особенности технологии ремонта бесстыкового пути и ремонта звеньевого пути с укладкой плетей бесстыкового пути. Производственный состав ПМС.
895. Службові листи як особливий вид довідково–інформаційних документів 166 KB
  Службові листи в системі документообігу організації. Складання та оформлення службових листів. Особливості складання службових листів. Реквізити листа та їх оформлення.
896. Программное средство анализа врожденных характеристик человека 243.5 KB
  Краткая техническая характеристика выбранного ПК и внешних устройств. Проектирование отдельных компонент программы и классов без учета языка реализации. Проверка программы в статическом режиме, и динамическая проверка, включающая контроль адекватности реакции системы на заявки пользователя и поведения системы при возникновении недопустимых ситуаций.