22963

Наукове пізнання

Лекция

История и СИД

Це сукупність способів принципів пізнання прийомів і процедур якими керуються в тій або іншій галузі науки. Ця дисципліна входить до якоїсь галузі науки. Для сучасної науки в цілому характерним є методологічний плюралізм тобто вона прагне використовувати будьякі принципи і прийоми дослідження в їхньому сполученні і взаємодії. Питання етики науки.

Украинкский

2013-08-04

46.5 KB

1 чел.

Наукове пізнання має два основних взаємоповязаних, але якісно різних рівня дослідження об’єктів:

1) емпіричний

2) теоретичний

Але перш, ніж характеризувати ці рівні скажемо про типи об’єктів, що досліджуються:

- реальні об’єкти

- абстрактні об’єкти

- ідеальні об’єкти

Реальний об’єкт - це одиничне окреме явище, які можна спостерігати реально в певному місці в певний час.

Абстрактний об’єкт - це !!узагальнений!! образ усіх реальних об’єктів !!певного класу!!.

Ідеальний об’єкт - конструюються завдяки процедурі ідеалізації. В думці змінюється якийсь параметр реального об’єкту до нескінченно великого або нульового значення цього параметру, що в реальності здійснити неможливо. Ідеальні об’єкти називаються інколи, конструкторами.

Пізнання як правило починається з емпіричного. На цьому рівні переважають почуття, раціональне пізнання також є, але має підпорядковане значення. Все досліджується за допомогою форм чуттєвого пізнання. Об’єкти на емпіричному рівні відображаються з боку зовнішніх зв’язків і проявів. Характерні ознаки емпіричного пізнання:

1. Збирання фактів.

2. Їхнє первинне узагальнення.

3. Опис спотерігаємих і експериментальних даних.

4. Їх систематизація і класифікація.

Теоретичний рівень наукового пізнання характеризується перевагою раціонального пізнання. Теоретичне пізнання відображає об’єкт з боку внутрішніх зв’язків і законів. Це досягається за рахунок раціональної обробки даних емпіричного знання. Тобто спочатку факти, а потім раціонально ми їх обробляємо і отримаємо теоретичне пізнання. Найважливішим для теоретичного є досягнення істини. Теоретичне пізнання складається з елементів, форм наукового пізнання. Основні форми:

- Проблема - це форма знання змістом якої є те, що ще не пізнане, але ще треба пізнати. Інакше кажучи проблема - це знання про незнання. Ми не знаємо, що це, але хочемо пізнати. Проблема як правило формулюється у вигляді питання. Воно потребує відповіді за двома пунктами: постановка проблеми, шляхи її вирішення. Визначення проблематики наукових досліджень має величезне значення. "На першому етапі дуже важливо робити дисертацію, яка б містила певну проблему" (с) Охрименко

- Гіпотеза - це форма знання, яка містить !!припущення!!, сформульована на основі ряду фактів. Припущення має охоплювати всі відомі факти, але істинне значення цієї гіпотези ще не визначене і потребує доказу. Тобто гіпотетичне знання має імовірний, а не достовірний характер і тому потребує перевірки і обгрунтування.

- Теорія. Найбільш розвинута форма наукового знання. Теорія дає цілісне системне відображення закономірних і суттєвих зв’язків в певній області дійсності. Виділяють наступні елементи теорії:

1. філософсько-методологічні установки, теорії і факти.

2. Вихідні підвалини теорії (первинні фундаментальні поняття, принципи, закони, постулати, аксіоми).

3. Ідеалізований об’єкт даної теорії (абстрактна модель суттєвих властивостей вивчаємих предметів). Наприклад: ідеальний газ.

4. Логіка теорії (певні правила виводу знань, способи доказу).

5. (ключовий момент) сукупність законів і тверджень, логічно виведених у відповідності до певних принципів з вихідних підвалин даної теорії.

Основні функції теорії:

1. Синтетична - це об’єднання певних достовірних знань в єдину цілісну систему, яка розвивається.

2. Пояснююча - виявлення різноманітних зв’язків даного явища, його істотних характеристик, законів його походження і розвитку.

3. Методологічна - розробка на базі даної теорії різноманітних методів, способів і прийомів дослідження.

4. Передбачаюча - уявлення про існування невідомих раніше фактів, об’єктів, або про тих, існування яких було відомо, але вони не були виявлені.

5. Практична - теорія повинна бути планом, програмою, яка скеровує діяльність.

Емпіричний і теоретичний рівні взаємопов’язані. Вони можуть переходити один в одного. Тепер треба сказати, що в науковому пізнанні істинним повинен бути не тільки результат, а й спосіб отримання цього результату, метод дослідження повинен бути істинним. Що таке метод? Метод - це система принципів, вимог, які орієнтують суб’єкта у вирішенні конкретного завдання, досягнення певного результату діяльності і пізнання. Основна функція будь-якого методу - регулювання діяльності, в тому числі і пізнавальної. Вчення про систему методів, або теорія методів - методологія. Всі методи наукового пізнання ??доступні??? загальності і сфері дії поділяються на наступні основні форми:

1. Філософські методи. (діалектичний і метафізичний) + (аналітичний, герменевтичний, релятивістський)

2. Загально-наукові методи дослідження. (20ст.) (системний, моделювання, синергетичний)

3. Спеціально-наукові методи. Це сукупність способів, принципів пізнання, прийомів і процедур, якими керуються в тій або іншій галузі науки. (методи механіки, фізики, хімії, біології)

4. Дисциплінарні методи. Це система прийомів, якими користуються ті, або інші наукові дисципліни. Ця дисципліна входить до якоїсь галузі науки. (в склад фізики входить оптика, її методи - це дисциплінарні методи).

Методи наукового пізнання поділяються у відповідності до рівнів наукового пізнання:

1. Емпіричні методи. (Науковий факт, індукція, спостереження, вимірювання, експеримент з реальними об’єктами).

2. Теоретичні методи. (Абстрагування, ідеалізація, експеримент з ідеальними, гіпотетика).

Оцінка наукових залежить від їх здатності до вирішення тих або інших класів завдань. Методи оцінюються за наступними характеристиками:

1. Загальність, тобто широта області використання цього методу.

2. Продуктивність, тобто інформативність, надійність, точність.

3. Раціональність, тобто простота, доступність для розуміння і використання.

Якщо ми будемо використовувати методи, то маємо підходити до них з боку цих оцінок.

4. Сила методу - це загальність і продуктивність, взяті разом.

5. Ефективність методу - це продуктивність і раціональність взяті разом.

Для сучасної науки в цілому характерним є методологічний плюралізм, тобто вона прагне використовувати будь-які принципи і прийоми дослідження в їхньому сполученні і взаємодії.

Питання етики науки.

Ми знаємо про те, що роль наукового пізнання весь час зростає. Цей процес стає все більш суперечливим і складним. І тому всі ці обставини породжують дві протилежні оцінки сучасної науки:

1. Сцієнтизм. Прихильники сцієнтизму (від слова "наука") стверджують вищу цінність науки в суспільстві. Отже, і науку і техніку треба розвивати, їх результати втілювати в різні області людського життя і діяльності. При цьому наука ототожнюється як правило тільки з математичним, природничим і технічним знанням. Існує точка зору у відповідності до якої наука вирішить усі проблеми в суспільстві. У сцієнтистів відповідь на все дуже проста: всі проблеми в суспільстві не вирішені, оскільки науково-технічний прогрес не досяг потрібного рівня. Причому принижуються гуманітарні або соціальні науки, бо вважається, що вони не мають пізнавального значення.

2. Антисцієнтизм. На противагу сцієнтизму випливає антисцієнтизм - це філософсько-світоглядна позиція, прихильники якої різко критикують науку і техніку. Вважаючи, що вони не забезпечують соціального прогресу, не забезпечують розвитку суспільства, е покращують життя людини. Приділяє свою увагу саме на негативні наслідки науково-технічного прогресу. В своїх крайніх формах взагалі заперечує науку і техніку, бо вважає їх ворожими і чужими сутності людини. "Чем бы не занимались ученые в реультате получается оружие" (с) Охрименко

І сцієнтизм і антисцієнтизм містять певні вірні моменти в оцінці науки. Треба ці моменти поєднати, тоді сцієнтизм і антисцієнтизм будуть доповнювати один одного. Це дозволить краще зрозуміти роль науки. І абсолютизувати і принижувати науку.

Ми з вами, коли почали казати про науку, вказували, що наука має певні соціальні і гуманістичні аспекти. Наука впливає на людину. Ось над цим аспектом зосереджується увага і в зв’язку з їх дослідженням виникає нова дисципліна "етика науки". Поняття етики науки позначає сукупність моральних норм і ціннісних принципів, прийнятих вченими які визначають їх поведінку в науковому прогресі. Тобто ви повинні зрозуміти, що вчені діють в певному товаристві. Якими правилами треба їм користуватися в спілкуванні між собою, що все було коректно? Ось тут існує інтерналізм (наука розвивається завдяки своїм внутрішнім стимулам і особливостях) і екстерналізм (головну роль в розвитку науки відіграють зовнішні чинники: культура, природа, суспільство). Ми розглядаємо етику науки і тому подивимось, як ці два підходи взаємодіють, тобто як співвідносяться внутрішні наукові стимули розвитку і зовнішні. Тобто завдяки чому наука рухається? Зовнішні стимули: соціальні установки, існують певні культурні норми. Вони називаються соцыокультурними орієнтирами. Як співвідносяться соціо-культурні і суто наукові орієнтири науки в сучасному світі.

Внутрішньо-наукове VS соціо-культурне

1. Як співвідноситься істина і користь.

Наука прагне до пошуку істини про певний об’єкт, це головне в науці. А суспільству недостатньо цієї істини, йому потрібно ще використати цю істину, щоб мати користь з цього. Виникає питання, а що в сучасному світі? (підказка: користь).

2. Співвідношення автономії і соціального контролю.

Справжній вчений бажає отримати гроші, штат, обладнання і не втручайтесь. Мені це цікаво. Розвиток, напрямок і теми дослідження цікаві для суспільства. Необмеженої свободи досліджень не існує. Що зараз переважає автономія, чи соціальний контроль? (підказка: моральні цінності переважають над інтересами розвитку науки, э дослідження, які заборонені).

(Роман Гессе про автономию науки)

3. Співвідношення нейтралізму і соціальної відповідальності.

Це дві тенденції в характеристиці соціо-культурного смислу і значення наукових знань. Принцип нейтралізму: вчений бажає бути нейтральним, він прагне відокремлювати проблеми науки від проблем етики, політики, ідеології, релігії. Тобто вчений каже так: я досліджую і не відповідаю за напрямки одвічної реалізації моїх наукових досліджень. Протилежний момент - принцип соціальної реальності: вчений повинен нести відповідальність перед суспільством, як за методи і цілі свого наукового дослідження, так і за його результати і наслідки. Мається на увазі, що не можна вести дослідження будь-яким способом, не можна ставити будь-які цілі в науковому дослідженні, бо цілі можуть бути антигуманні. Коли отримуєш результати, то перевіряєш, де вони можуть бути використані. Відомий випадок, коли вчені відмовлялися проводити дослідження через антисоціальних характер їх можливої реалізації. Треба сказати, що соціальна відповідальність ще може бути чинником, який доповнює соціальний контроль. Цей контроль може бути аж занадто великий, наприклад ситуація, коли уряд повністю контролює науку і скеровує її на певні вигідні, часто антигуманні, напрямки. Протистояти цьому може лише вчений, який має соціальну відповідальність (може гальмувати, або скеровувати в інший бік дослідження).

Основні проблеми етики науки, скерованості науки:

1. Як співвідноситься наука і позанаукові форми пізнання (міф, магія, алхімія, астрологія).

2. Співвідношення істини і добра (це різні речі).

3. Співвідношення істини і краси. Красота результату, формули і т.п. Істина має бути красивою.

4. Співвідношення науки і влади. Не дозволяйте себе купувати.

5. Роль науки і техніки. Ядерна зброя і т.п.

Питання етики науки виникають, коли вчені бездуховні. Для цих людей розмиті межі, між позитивними і негативними соціо-культурними орієнтаціями. Якщо в науці будуть такі люди, то куди піде ця наука. Первинними мають бути етичні принципи. Перевага соціальної відповідальності над автономією


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

51622. Властивості степенів з натуральним показником 75.5 KB
  Тип уроку : урок застосування отриманих умінь і навичок інтерактивний урок Інтерактивні технології : вирішення проблеми аналіз ситуації займи позицію оцінювальна дискусія Обладнання : підручники збірники задач таблиці інтерактивна дошка диференційовані завдання роздатковий матеріал завдання на картках контрольні запитання Зміст урок Організаційний момент. Перевірка домашнього завдання...
51624. Это я, это я, это все мои друзья 35 KB
  У меня руки чистые я только что их вымыл с мылом Ты не мог их вымыть с мылом потому что первоклассник Пупкин на перемене съел мыло и его отвезли в больницу. Ну правильно я попросил мыло у завхоза. Он не мог тебе дать мыло потому что в стране дефицит и мыло выдают по талонам а у завхоза строгий учет Я подкупил завхоза бутылкой спиртного Гражданам СССР не достигшим 21 года спиртные напитки не отпускаются А у меня папа директор ликеро водочного завода.
51629. Зняття характеристик і визначення параметрів тиристорів 59 KB
  Схему ввімкнути. Значення керувального струму Ікер записати в таблицю № 1. Змінюючи напругу Еа від 2V до 30 V. Зняти ВАХ тиристора. Результати вимірювань занести в таблицю № 1.