22964

Філософський зміст буття

Лекция

История и СИД

Форми буття. Це питання стосовно буття. Буття як філософська категорія означає умоосягаєму одвічну першореальність яка обумовлює все існуюче и пронизує його.

Украинкский

2013-08-04

40.5 KB

1 чел.

  1.  Філософський зміст буття

Особливості розуміння буття. Форми буття.

Співвідношення категорій. Спосіб та форми існування матерії.

-1-

Перше питання, що виникає – звідки виникло, й які засади . Це питання стосовно буття. В буденній мові часто використовуємо поняття бути, існувати. Явище існує – 1. Це явище має якісну визначеність 2. ВоНо зафіксовано в людській думці.

Поняття «категорія» виникло як граничне узагальнення, характеристика того, що притаманно усьому в світі; не виникає, не зникає, я загальною умовою.

Буття як філософська категорія означає умоосягаєму одвічну першореальність, яка обумовлює все існуюче и пронизує його. (Бог, Космічний розум, хаос, ідея). Буття не залежить від людини та її свідомості, не дано нам в чуттєвому досвіді побачити, почути неможливо. Осягається тільки розумом. Вчення про буття – онтологія( важлива частина філософії).

Будь яке явище все розуміють, входить до складу всього існуючого. Перш ніж вивчати це явище – треба знати, мати уявлення про все існуюче. Онтологія прагне знайти загальне між специфічними об’єктами будь-якої сфери. Що притаманне будь-яким явищам. Різне ставлення до буття обумовлює і різний спосіб життя людини, різну орієнтацію людини. Людина живе і орієнтується. Можливо – 1. Взнається наявність буття і залежність життя від нього, і тоді ми маємо враховувати це буття. Це філософія буття. 2. Люди оголошують власне буття автономним, не потрибуючим першореальністі – філософія свободи.

Висновки для людини:

Буття і філософія свободні. Якщо визнається поняття буття, то є упорядкованість і закономірність. То ми передбачаємо ходу подій. Наш світ не гра випадковостей. Якщо філософія не визнає цінності буття – ми живемо я світі, де панує випадковість. Прогнозувати нічого неможна. Суспільство повертається до проблеми буття в умовах кризи. Коли людина довго жила по філософії свободи, а потім зростає «втома від свободи». Тоді люди починають шукати сенс життя і пов’язують його з чимось сталим, шукати буття. Розуміють, що буття цінніше за свободу.  Проблема буття має різні вирішення. Парменітом (5-4 вв до НЕ). Античне суспільство переживало кризу. В суспільстві виник хаос, ослабла надія. Парменіт виступає з думкою про те, що існує буття. За всім стоїть абсолютна думка, що вносить в світ сталість. Люди знов мають впевненість. Він називав це по-різному(доля етс.) Але абсолютна думка – це не думка однієї людини, а її можна ототожнювати зі космічним розумом. В середньовіччя все ототожнювалося з Богом. Відродження: Буття ототожнюється з природою. Новий час: Ніцше характеризує як «Бог вмер». Люди стали вважати, що все обертається навколо них. Таким чином, перехід до філософії свободи. Ця точка зору продовжувалася – Кант («все залежить від пізнавальних здібностей людини»). Сучасний напрям – буттям є життя. Екзистенціалізм: справжнім буттям є сама людина. Марксизм: Справжнє буття це матерія. Постмодернізм: відкидає все надлюдське; людина смисл життя й буття повинна пов’язувати лише із спілкуванням.

  1.  2

Категорія має 2 змісту  - «Чисте буття», «субстанціональне буття».

Чисте буття. Це існування, що береться саме по собі, не має конкретних ознак. «існування». Так використовував Парменіт, потім Гегель. «Чисте буття – не ніщо.» «Субстанціональне» пов’язане з пошуком першоджерела, першопричини всього, що є в світі. Таке тлумачення каже, що наш світ єдиний. Першоначало світу має певні універсальні властивості: Простір, час, причинність, випадковість. Таке первоначало – субстанція. Властивості – атрибути.

Філософи, що визнають реальність буття, по-різному визнають суть. Ті, що визнають справжність потойбічність, трансцендентність  - ідеалістичні. За буття визнають логос, Бога, абс.ідею. Інші – Матеріалістичні вчення.  Ідеалізм вказує на наявність духовної субстанції.

Стан і сутність буття пов’язані.  

Парменіт: Абсолютна думка одвічна, нерухома, стала. Буття стале.

Геракліт: Буття мінливо, бо першопричина – вогонь.

«Князь в філософах» - Платон – першореальність є світ божественних ідей, сталий. Світ речей мінливий, не світ не буття, а становлення, наслідки буття.

Матеріалістичне розуміння буття:

4 основних форми:

  1.  Буття природи.

Буття соціального

Буття людини

Буття духовного.

Буття природного: має 2 прояви. 1. Те, що ми називаємо природними(рус. Естественніми) умовами існування суспільства. Це зветься першоприрода. 2. Штучні матеріальні умови існування суспільства, що створені людьми. Це «друга природа». Існує лише коли існують люди і суспільство.

Буття соціального. Обмежено в просторі і часі. Кожна людина має свідомість й волю. Формує свої цілі і прагне їх реалізувати. Але люди обов’язково вступають в певні відносини, в побуті етс. Це суспільні відносини. Саме вони роблять суспільство системою. Об’єднують людину в єдине ціле, що наз. Буттям соціального. Б.С. – це система суспільних відносин – процесів, які виникають між людьми у перебігу їхньої діяльності і пов’язують людей та їхні дії в єдине ціле – суспільство.

Буття людини. Це система її відносин з світом. 1. Людина – природна істота. 2. Людина живе в суспільстві – соціальна істота. 3. Її активність, перетворююча діяльність – праця, практика. Завдяки праці людина створює блага. Поруч з фіз.силами людина має психіку і духовність. Духовність – здатність пізнання, воля, свідомість, ціннісні орієнтації.

Буття духовного. Охоплює процеси свідомості та несвідомого, містить інформацію, що втілена в природні і штучні мови. Духовне функціонує в 2 проявах 1. Духовне окремого індивіда. Індивідуалізоване буття духовного. ІБД. 2. Духовне, відносно незалежне від індивіда. Продукт духовного обміну людей. Об’єктивоване буття духовного. ОБД.

ІБД  - це безпосередня свідомість індивіда, що виражається потоком його вражень, переживань, думок, його стереотипами, переконаннями. ОБД – не зводиться до суми того, що є в головах, свідомості людей. Містить тілько суспільно значущі, відносно стійкі духовні утворення: наукові ідеї та теорії, принципи існування, моральні норми етс.

-3-

Сутність можна охарактеризувати як з позиції матеріалізму, так і ідеалізму. З позиції матеріалізму прешопричниа – світ навколо нас, даний нам почуттями. З самого початку категорія матерії виконує функції: 1. Виражає думку про існування об’єктивної реальності. 2. Характеризує те загальне, що є в усіх речах. 3. Визначає загальні стратегії пізнання. Спочатку з’ясувати, що таке матерія, а потім вивчати мат. речі.

Уявлення про матерії змінювалися з розвитком матеріалізму. Представники античності виходили з субстратного розуміння матерії. В Античній субстрат – вихідний матеріал, з якого все будується. 1ша концепція матерії – атомізм. 2. Субстрат – ефір, тобто неперервне середовище, що заповняю весь простір. Аристотель та Декарт. 3. Субстрат є поєднання атомів та ефіру. На межі 19-20ст. виникає нове, діалектичне розуміння матерії.

Матерія – це філософська категорія. Як явище матерія не існує. Є загальною властивістю всіх речей. Знайти, що таке матерія – неможливо.

Жодну річ цього світу неможна назвати матерією. Це лише її конкретний прояв, «матеріальне явище».

Матерія існує без  властивостей. Будь-який прояв матерії має будь-які властивості (фізичні, хімічні етс.) ( «Парта є не матерія, а матеріальне явище»).

Отже, діалектичне розуміння матерії не зводить її до якогось з її видів. Характеризує матерію як матеріальну реальність, має безліч  форм та станів. Але ці стани мінливі.

Матеріалізм заперечує існування потойбічного буття. Щоб відрізнити поняття матерії від буття, то матеріалізм каже: що матерія є єдність об’єктивної і суб’єктивної реальності (свідомість).

Матерія одвічна, незнищенна. Отже, матеріалізм не ставить питання про створення матерії. Матерія – це субстанція. Але це не носій атрибутів.

Матерія не існує окремо. Усі матеріальні явища мають атрибути.

Атрибути – невід’ємна властивість матерії об’єкта, без якої об’єкт існувати не може.

Основні атрибути:

  1.  Рух – це спосіб буття матерії. Це категорія будь-яких послідовних якісних та кількісних змін в просторі та часі. Рух завжди суперечливий. Спокій – це теж прояв руху.

Форми існування рухливої матерії: 1. Простір – виражає протяжність об’єктів, які її складають, їхню будову з елементів та частин. 2. Час – форма буття, що виражає тривалість зміни. Час має один вимір.

Будь-яке явище, що існує в просторі – річ, стійке матеріальне утворення. Явище – якщо воно існує в часі – це є процес.

Рівні існування матерії:

  1.  Нежива матерія (фізичний рівень)

Жива матерія (біологічний)

Соціальний рівень


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

63766. Понятие уголовной ответственности и ее цели. Обстоятельства, смягчающие и отягчающие ответственность 18.26 KB
  Уголовная ответственность один из видов юридической ответственности основным содержанием которого выступают меры применяемые государственными органами к лицу в связи с совершением им преступления. Обстоятельствами смягчающими ответственность признаются...
63769. Понятие финансов, их функции и роль. Понятие и источники финансового права 13.77 KB
  Главные функции: распределительная контрольная регулирующая Финансовое право самостоятельная отрасль права представляющая собой совокупность норм права регулирующих общественные отношения возникающие в процессе создания распределения и использования государством определенных фондов денежных средств.
63770. Финансовая деятельность государства: понятие, субъекты 14.28 KB
  Субъекты финансовой деятельности освещаются главным образом как государственные органы и органы местного самоуправления. Естественно что основная задача по мобилизации и расходованию фондов денежных средств ложится на уполномоченные государственные...