22967

Форми філософського знання

Лекция

История и СИД

Онтологія теорія буття теорія дійсності розглядаються основні принципи що визначають устрій світу. Ми робимо такий висновок що Філософія це найбільш пізній зрілий тип світогляду це система найбільш загальних теоретичних уявлень про взаємодію людини і світу. В людини є виначальні орієнтації визначаються особливостями її життєдіяльності і духовного світу. Ми змушені рахуватися з закономірностями зовнішнього світу.

Украинкский

2013-08-04

51 KB

1 чел.

Лекція.3

Тема. Форми філософського знання.

Закінчення попередньої лекції

1.  Філософське дослідженння приводить до появи певних форм філософського знання.

Філософське вчення, філософська школа, філософська течія, філософський напрямок.

Первинною формою є філософське вчення, воно розробляється певним мислителем, називається його іменем і послідовники теж. Вчення – це система певних логічно повязаних один з одним поглядів. Більш узагальненою формою є Школа – це сукупність філософських вчень, обєднаних якимись фундаментальними ідеями і принципами (школи мають переважно географічні назви. Наступна форма  течія – це сукупність філософських шкіл, які розробляють різні аспекти одних і тих же ідейних принципів (приклад: позитивізм, персоналізм). Найбільш узагальнена форма напрямок – це вже сукупність філософських течій, які при своїх розходженнях і розбіжностях відстоюють якісь спільні принципові положення (матеріалізм, ідеалізм, імпіризм, раціоналізм).

Основні дисципліни філософія:

1.Онтологія  теорія буття, теорія дійсності, розглядаються основні принципи, що визначають устрій світу.

2.Закони і принципи розвитку суспільства і людини

етика  теорія моралі, принципи правила, норми, якими повина керуватися людина у справах, вчинках, спілкуванні)

аксіологія  вчення про цінності, розглядаються перш за все духовні цінності, любов, добро, краса, справедливість)

соціальна філософія  теорія суспільства, теорія суспільного життя, скерована на вивчення суспільства)

3.Гносіологія  теорія пізнання, розглядає загальні принципи, форми і методи людського пізнання.

4.Логіка  наука про форми та способи раціонального мислення.

"Треба перш за все зрозуміти смисл нових понять" (с) Охрименко

Лекція 3

Ми розглянули особливості свідомості, потім трошки розглянули філософію, а тепер будемо співвідносити одне з іншим. Між ними є багато спільного, але ототожнювати їх не можна. Це було б непотрібне спрощення. Світогляд є більш загальним поняттям, ніж поняття філософія. Світогляд вже існував, а філософія зявилася потім. В кожної людини є світогляд, але для цього вона зовсім на має знати філософію. Ми робимо такий висновок, що Філософія це найбільш пізній, зрілий тип світогляду, це система найбільш загальних теоретичних уявлень про взаємодію людини і світу. Але філософія складає стрижень кожного світогляду, будь-якої людини, навіть тієї, яка не знаю філософію. Срижень світогляду кожної людини це найбільш загальні уявлення, це є філософські знання. Спочатку людина повинна мати якісь узагальнення, а навколо них вже формується все інше.

"А тепер ми з вами переходимо до дуже важливих положень." (с) Охрименко

Основні світоглядні орієнтації людини. В людини є виначальні орієнтації, визначаються особливостями її життєдіяльності і духовного світу.

Орієнтації:

І. Орієнтація на свою свідомість і на продукти своєї свідомості. Ми в своїй свідомості будуємо певні думки, певні уявлення і певні плани, якими прагнемо керуватися в своєму житті. Але ми з вами знаємо, що принцип "по щучьему велению" не працює. Ти знаєшь, що треба втілювати в дійсність плани. Друга орієнтація – в яку втілюєшь свої плани. Ми змушені рахуватися з закономірностями зовнішнього світу. В буденній свідомості це виражається формулою "співвідношуй свої бажання з своїми можливостями".

Ця проблема називається "співвідношення свідомості і дійсності". Для кожної людини основна проблема полягає в тому, щоб для себе вирішити проблему сутності світу, а яка природа світу? на яких засадах він базується? або цей світ випливає з духовних речей, або з матеріальних? Ця проблема називається проблемою буття, проблемою сутності світу (онтологічна проблема). Питання таке: "Що є реальністю, духовне чи матеріальне?" з чого випливає світ?. Вирішення цієї проблеми тільки аксіоматичне.

Деякі філософи визнають, що засадою світу є духовне. Це напрям філософії, який вважає, що засадою є ідеї, духовне. Це називається ідеалізм. Первинним був дух, який створює наш світ (назва духу не важлива, головне ідея).

Форми ідеалізму:

Обєктивний ідеалізм (Платон) – це не залежить від людини і від її свідомості. Різновид ідеалізму, який визнає існування надлюдської надприродної свідомості, як засади світу (Бог, космічний розум, абсолютна ідея).

Субєктивний ідеалізм (Мах) – це залежить від людини і від її свідомості. Теж визнає первинність свідомості, але людської свідомості, а саме, він каже, що цей світ породжений нашою свідомістю. Тобто світ – це уява нашої свідомості. Тобто світ породжений свідомістю кожного, кожне явище – це сукупність почуттів даної людини. (парта – це сукупність наших почуттів). З точки зору субєктивного ідеалізму існує тульки те, що є зараз в її почуттях. Світу поза нами не існує. (ідеалізм – першопричина духовна)

Матеріалізм (інший напрямок) - каже, що первинними є матеріальні цінності. Їх еволюція поступово призвела до появи живої матерії. Такий напрямок філософії називається матеріалізм. (матеріалізм – першопричина матеріальна)

Форми матеріалізму:

Наівний матеріалізм давньогрецької філософії (Демокріт, Деракліт)

Метафізичний матеріалізм 17-18ст. (Бекон)

Діалектичний матеріалізм (Маркс, Енгельс)

Сучасний філософський матеріалізм

Як матеріалізм, так і ідеалізм є моноістичними напрямками (є тільки одна першопричина світу).

Дуалізм (Рене Декарт) - дві першопричини

Плюралізм (Відгенштейш, Джеймс) - багато першопричин.

ІІ. Ефективність орієнтації людини в світі залежить від ступеня пізнання світу. В філософії ця проблема називаєтся проблемою пізнавальності світу, або гносеологічної проблемою. Вона виражається питанням про пізнання дійсності. Але перш ніж відповідати на питання наскільки глибоко ми можемо пізнати дійсність ми маємо визначити чи можемо ми взагалі її пізнати. На це питання є дві відповіді:

1. Світ пізнаваємий (матеріалізм, обєктивний ідеалізм). Людина споріднена з матерією, тому може пізнавати світ. Обєктивний ідеалізм каже, що все, що створено свідомістю, може пізнаватися самою свідомістю.

2. Світ пізнати неможливо (субєктивний ідеалізм). Агостицизм заперечує пізнання світу. Для субєктивного ідеалізму зовнішнього матеріального світу не існує, все є нашими почуттями, світу без почуттів не існує і тому некоректно питати про пізнання. Скепсис каже, що до якоїсь міри людина може пізнати світ, а далі вже ні. Все, що зовні можуть описати наші почуття, то наука може описати. Наука може описати тільки те, що відповідає нашим почуттям. Проникнути в сутність предмету неможливо. Скептики, які сумніваються в можливості пізнання, поставили питання, "а чи є межі, за які ми перейти не можемо, межі нашого пізнання". Ми ніколи не можемо сказати про істинність знання, оскільки ми на маємо критерію істинності.

ІІІ. Орієнтація залежить не тільки від сутності світу, вирішення гносеологічної проблеми, а й ще від розуміння стану в якому знаходиться цей світ.

Два основні стани світу:

1.Діалектика   це вчення за яким все існуюче мінливе перш за все, знаходиться в змінах, розвитку, взаємодії з усім оточуючим, розвиваються переходячи з одного стану в інший стан. Мінливість основне. Діалектичний метод каже ось ти прагнеш досліджувати обєкт, а діалектика каже, що ти маєшь досліджувати особливості його розвитку (він змінюється) маєшь досліджувати його можливі форми, протилежні імпульси і сили в обєкті, які відбуваються в ньому.

Діалектика буває ідеалістичною і матеріалістичною. Світ змінюється, але він може бути зрозумілий як ідеалістичний, так і матеріалістичний.

2.Матафізика  атидіалектика це вчення про світ, де усі речі і предмети розглядаються окремо, самі по собі, вважається, що  вони знаходяться в сталому стані. Характерне уявлення про ставлення світу. Характерна суть метафізики полягає в однобічності розвитку, в тому, що якась одна сторона обєкту розвивається, приписується цьому обєкту, а інші взаємодій ігноруються. Метафізики беруть обєкт і беруть його як сталий, не помічаючи його мінливості. Поняття метафізика було введено як антидіалектика (ввів Гегель), а раніше метафізика була синонімом філософії.

Проблема сутності світу, яку ми розглядали виражається поняттями матеріалізм і ідеалізм.

Проблема стану світу визначається поняттями діалектика і метафізика.

Отже мозна сказати, що матеріалізм може бути і діалектичним (мінливий матеріалізм) і метафізичним (сталий матеріалізм). Так само і для ідеалізму: діалектичний (мінливий ідеалізм), метафізичний (сталий ідеалізм). Аналогічно метафізика: ідеалістична, матеріалстична. Але неможна поєднувати разом протилежні поняття (матеріалістичний ідеалізм). Кажем, що людина ніколи не обирає свідомо світогляд, а саме життя. особливості життя наштовхують на прийняття певної філософської позиції. Як правило буденний світогляд дуже суперечливий, там можна знайти елементи всіх форм і станів світу. Але хоч світогляд буденний.

Сучасне уявлення про філософію. Філософія, як унікальне культурне явище народжувалася стихійно з загальних уявлень особи про те, що ми називаємо найкращим. Люди, коли будують своє життя завжди планують жити краще (але в порівнянні з чим?), ми вирішуємо що для нас краще, з цих міркувань і виникає філософія. Філософія (як частина культури) це її теоретична самосвідомість. Людська культура, коли хоче усвідомити себе, вона йде через філософію. Філософія характеризує теоретичну сутність культури. Але в історії людства філософія виконує різні культурні ролі. Філософія це і зародження теоретичної науки, це порадник в житті, це вправа розуму, це вчення про щастя і чесноти, це може бути і гра в поняття, це може бути в певні часи служниця богословя, це може бути засобом створення соціальних утопій, це і сфера містичних уявлень, надприродних уявлень містичних, це і особливий тип мови. Отже сутність і специфіка філософії мають визначається не стільки її тематикою, скільки її підходом до розгляду цих тем і проблем, а підхід головний завжди один і той же, виявити найглибинніші засади усього існуючого (з чого що виростає). В спектрі сучасного духовного життя людства філософія займає місце між наукою і релігією. Якщо ми спробуємо розглядати філософію, то ми маємо розглядати релігію-філософію і науку-філософію.

1. Релігія і філософія. Різниця між релігією і філософією це різниця між вірою і розумом. Релігія базується на догмах, філософія вільна від них. Спроби пояснити релігійні догми призвели до появи релігійної філософії. Спільне між ними: вони скеровують людину на пошук цінностей, цілей життя. (фізика ні слова не каже про цілі життя). Але підкреслимо різницю: Релігія це масове явище, є загальні божественні істини. Вірі не треба ніде навчатися, це стан душі ти віриш і все. А філософія це елітна свідомість, вона не охоплює масово, а лише невелику групу людей. Бажаєшь бути філософом, то працюй, працюй, працюй. Філософом бути важко, інтелектуальне напруження.

2. Наука і філософія. Кажемо тепер, що філософія виникла в єдності з наукою. Вони мають загальні риси: і те, і те задає теоретичний тип знання. Тобто теоретичне знання це таке, яке не просто описує, а й пояснює дійсність, використовує певні пояснення, мотивування. Теоретичні знання це не просто опис. Другий спільний момент: ставлення до істини, як до вищої цінності, мета досягнення істини. Істина це не засіб, який використовуться, а мета. Але є різниця: наука досліджує реальний світ, її цікавлять обєктивні знання про реальний світ. А філософія досліджує принципи людського розуміння дійсності, тобто має справу не з обєктами дійсності, а з розумінням дійсності. Філософію цікавлять субєктивні нервування про отримані знання. Якщо для науким є метою вірно відобразити досліждення, то філоосфія враховує зміст людсько свідомості, тобто почуття, бажання, традиції, життєвий досвід, переконання, індивідуальні особливості особи. Тому філософія спирається на більш широкий матеріал. Наука вивчає обєкти дійсності, а філософія ці обєкти+людину. Це все вимагає філософію дивитись не безпосередньо на світ, а через призму людських цінностей, людського ставлення до світу. Наукове знання обєкивне і безособове. Якщо наука отримала якесь положення і довело його істинність, то це все, в дослідженні на має ні слова про самого дослідника. (ми можемо вчитись по підручниках, немає значення хто автор, а для філософа необхідно вчитися по першоджерелам, його цікавить ставлення автора до проблеми). На відміну від науки філософія вивчає людське розуміння світу. Для науки головне дійсність, яку вона вивчає, для філософії важлива людина, яка дивиться на цю дійсність.

Висновок (а для чого потрібна справа філософа): для кожного філософа, школи важливо виявити якісь нові моменти взаємодії людини зі світом, виявити щось нове про взаємодію людини зі світом. Тоді людина буде краще орієнтуватися. Більшість людей занурені в побут і не звертають увагу на свідомість. Але якщо розум людини не організований, то в голові хаос. Філософія призначена для впорядкування розуму, перевести хаос людської свідомості в певну систему, якщо розум працює систематично, то справи ітимуть краще. Як це вона може зробити, можна читати філософські твори, і ще існує багато каналів, які повязують нас з зовнішнім світом. Через кожен канал до нас осідає певний філософський принцип. Кожна діяльність заснована на філософських принципах. (Принципи батьків пероходять до дітей).

"Книги читать не надо, жизнь научит" (с) Охрименко.

Ще одна відмінність. Наука побудована на єдиній теорії, а для філософії це смерть, існує множинність напрямків, кожна людина вибирає для себе. Наука досліджує дійсність, якою вона є, а філософія прагне відобразити те, що повинно бути якщо прийняти за основу засад дійсності.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33990. Тромбоз магистральных сосудов нижних конечностей 45.5 KB
  Начало заболевания характеризуется болями в пораженной конечности которые при эмболиях возникают внезапно и становятся невыносимыми. К болям присоединяется чувство онемения похолодания и резкой слабости в конечности. Кожные покровы пораженной конечности приобретают мертвеннобледную окраску которая в дальнейшем сменяется характерной мраморностью. Кожная температура значительно снижена особенно в дистальных отделах конечности.
33991. Антикоагулянты. Применение 23 KB
  Антикоагулянтный эффект гепарина наступает сразу же после внутривенного и через 10 15 мин после внутримышечного введения и продолжается в течение 4 5 ч. Суточная доза гепарина составляет 30 000 50 000 ЕД. При передозировке гепарина может возникнуть геморрагический синдром который устраняют путем введения 1 раствора протамина сульфата 1 мг которого нейтрализует эффект 100 ЕД гепарина. При этом суточную дозу гепарина постепенно снижают в l' 2 2 раза за счет уменьшения его разовой дозы.
33992. Облитерирующий эндартериит 26.5 KB
  Облитерирующий эндартериит Облитерирующий эндартериит заболевание сосудов нейрогуморального генеза начинается с поражения переферического русла главным образом артерий и приводит к облитерации их просвета. Длительно существующий спазм артерий и сопровождающих их vs vsorum ведет к хронической ишемии сосудистой стенки вследствие чего наступают гиперплазия интимы фиброз адвентиции и дегенеративные изменения собственного нервного аппарата сосудистой стенки. На артериограмме окклюзия артерий голени. На артериограмме оклюзия 23...
33993. Атеросклероз артерий 24 KB
  Физикальное обследование Ослабление пульса на периферических артериях побледнение при поднимании пораженной конечности. Анамнез: внезапная боль или чувство онемения в конечности при отсутствии хромоты в прошлом. Физикальное обследование: отсутствие пульса бледность и снижение температуры конечности дистальнее места окклюзии. Лечение: содержать конечности в тепле внутрь блокаторы кальциевых каналов нифедипин 1040 мг внутрь 34 раза в день.
33994. Лапароскопическая хирургия 24.5 KB
  Следуя интересам пациентов сведение до минимума травматичности операции и под давлением различных социальноэкономических факторов необходимость уменьшать длительность пребывания пациентов в стационаре и быстрее возвращать их к нормальной жизни и работе достижения в современной хирургии и современных технологиях дали рождение новой эре в хирургии эре малоинвазивной хирургии. Противопоказания: Критерии отбора пациентов для лапароскопических операций изменились за последние 56 лет. Основой для безопасного отбора пациентов является...
33995. АБСЦЕСС АППЕНДИКУЛЯРНЫЙ 25 KB
  Частота 1419 случаев аппендикулярного инфильтрата. Этиология и патогенез Исход аппендикулярного инфильтрата при неблагоприятном течении Аппендикулярный инфильтрат ограничивается большим сальником и прилегающими петлями кишечника При благоприятном течении аппендикулярный инфильтрат рассасывается в сроки от 2 до 4 нед При неблагоприятном стечении обстоятельств позднее поступление в стационар устойчивость микрофлоры к антибиотикам и т. происходит абсцедирование инфильтрата. При наличии признаков острого аппендицита в течение 23...
33996. Этапы становления и характерные черты русской философии 29 KB
  формировалась под влиянием общемировой фил. Однако специф Р фил во многом складывалась под влиянием социально культурных процессов происходивших на Руси. фил мысли.
33997. Философский смысл проблемы бытия. Виды бытия 28 KB
  Бытие филос. 1Бытие вещей и процессов. В свою очередь также может быть представлено в двух формах: абытие вещей и состояний природы кот. Бытие второй природы цивилизации.
33998. ИДЕАЛИЗМ 26.5 KB
  Марксизмленинизм все разновидности идеализма подразделяет на две группы: объективный идеализм принимающий за основу действительности личностный или безличный всеобщий дух некое сверхиндивидуальное сознание и субъективный идеализм сводящий знания о мире к содержанию индивидуального сознания. Однако различие между субъективным и объективным идеализмом не абсолютно Многие объективноидеалистические системы содержат элементы субъективного идеализма; с другой стороны субъективные идеалисты пытаясь уйти от солипсизма нередко переходят...