22993

Типологія наголосу в мовознавстві

Доклад

Иностранные языки, филология и лингвистика

Типологія наголосу в мовознавстві Наголос виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів. Залежно від того з якою сегментною одиницею функціонально співвідноситься наголос розрізняють словесний тактовий фразовий логічний і емфатичний наголос. Словесний наголос буває динамічним музикальним і кількісним. Динамічний силовий експіраторний наголос виділення вимова одного із складів слова такту більшою силою тобто сильнішим видихом струменя повітря.

Украинкский

2013-08-04

38 KB

3 чел.

27. Типологія наголосу в мовознавстві

Наголос - виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів.

Залежно від того, з якою сегментною одиницею функціонально співвідноситься наголос, розрізняють словесний (тактовий), фразовий, логічний і емфатичний наголос.

Словесний наголос буває динамічним, музикальним і кількісним.

Динамічний (силовий, експіраторний ) наголос — виділення (вимова) одного із складів слова (такту) більшою силою, тобто сильнішим видихом струменя повітря. Він характерний для української, англійської, чеської, німецької, французької, італійської, іспанської та багатьох інших мов. Сила динамічного наголосу в мовах неоднакова. Так, в німецькій мові він сильніший, ніж у французькій.

Динамічний наголос може бути фіксованим (зв'язаним), тобто в усіх словах падає на певний склад (перший, останній тощо) і вільним (нефіксованим), тобто може падати на будь-який склад. Фіксований наголос характерний для польської, чеської, французької, естонської та інших мов.

Наголос на першому складі притаманний чеській, словацькій, латиській, угорській, естонській, фінській, чеченській, монгольській, дравідським мовам, на другому — лезгинській, на передостанньому — польській, гірській марійській, більшості індонезійських мов, на останньому — французькій, вірменській, удмуртській, нанайській, тюркським мовам. Можна з деяким застереженням вважати фіксованим наголос у німецькій та англійській мовах, де наголошеним переважно є перший склад (винятки дуже незначні, через що вони не можуть бути типологічною ознакою), іспанській та італійській мовах, у яких наголошеним, як правило, є передостанній склад.

Вільний (нефіксований) наголос характерний для української, російської, білоруської, сербської, хорватської, литовської, мордовської, абхазької та інших мов. Так, в українському слові мати наголос на першому складі, у слові порода — на другому, у слові педагог — на третьому, у слові передавати — на четвертому, а у слові учителювати — на п'ятому.

Деякі слова можуть мати два наголоси — головний і побічний. Побічний наголос, як правило, мають складні слова: п'ятиповерховий, перекотиполе, психолінгвістика.

Музикальний (мелодійний, тонічний) наголос — виділення наголошеного складу інтонаційно, підвищенням ос-новного тону. Він властивий норвезькій, шведській, литовській, латиській, словенській, сербській, хорватській, японській мовам. Дехто зараховує до таких мов китайську, дунганську, в'єтнамську, тайську, бірманську мови, що є некоректним. У цих мовах тон є невід'ємною якісною характеристикою слова, а не засобом виділення складу, оскільки кожен склад має свій тон, що історично зумовлений. Він (тон) тут не є музикальним наголосом.

Музикальний наголос буває політонічним: наголошений склад може мати різні інтонації. Так, в литовській мові, де є політонічний наголос, слово sudyti "судити" вимовляється з висхідним тоном на першому складі, а sudyti "солити" — з низхідним; див. ще: айШ "світати" — áusti "мерзнути". Політонія характерна також для словенської мови і деяких діалектів сербської та хорватської мов. Була вона в давньогрецькій мові та санскриті, а також, очевидно, в індоєвропейській прамові. Висхідний наголос називають акутованим (від лат. acutus "різкий, гострий"), а низхідний циркумфлексним (від лат. circumflexus "вигин").

Рефлексами цих наголосів в українській мові є те, що в давніх словах, де був висхідний наголос, нині наголос нерухомий (горох, береза), а де був низхідний — рухомий (ліс, нога, рука, стіл).

Кількісний, або довготний, квантитативний (від лат. quantitas "кількість"), наголос виділення складу більшою тривалістю звучання. Такий наголос можливий у тих мовах, де нема розрізнення довгих і коротких голосних. У чистому вигляді трапляється рідко (новогрецька мова). Переважає в індонезійській мові за наявності в ній динамічного і музикального наголосів/

У більшості мов один із типів наголосу переважає, але є й елементи іншого типу. Так, динамічний наголос, як правило, є й довшим. Наприклад, у російській мові наголошені склади є і сильнішими, і довшими (дехто вважає, спершу довшими, а вже потім сильнішими). Тому, за останніми даними, наголос у російській мові є кількісно-динамічним. У німецькій мові динамічний наголос поєднується з тонічним. У норвезькій, шведській, литовській, латиській, сербській мовах підвищення тону супроводжується посиленням

Фразовий наголос виділення певного слова у фразі. Наприклад: Коли я вийшов на вулицю, \ зустрів давнього друга. Що ви читали \ сьогодні вранці? Фразовий наголос — посилення словесного наголосу в певній синтаксичній позиції.

Логічний наголос особливе виділення якогось слова чи кількох слів у всьому висловлюванні. Наприклад: Брат прийшов до мене (не хтось інший). Брат прийшов до мене (таки прийшов). Брат прийшов до мене (не до вас). Ліки приймати до їди, чи після"}

Емфатичний наголос (від гр. emphatikos "виразний") — емоційне виділення тих чи інших слів у висловлюванні напруженою вимовою певних звуків. Наприклад: Він чу-доо-ова людина! Негід-д-дник ти!


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

70456. Психология общения: основные направления исследований 37 KB
  Активное исследование О. в зарубеж. социальной психологии началось во 2-й пол. XIX в. и было представлено публикациями, касающимися роли языка и обычаев, связанными с психологией народов. Рост интереса к проблемам О. в ХХ в. был вызван потребностями учета межличностных и ролевых...
70457. Эффекты восприятия как перцептивные ошибки 28.5 KB
  Проблема группы в социальной психологии. Проблема группы – это ключевое понятие социальной психологии. Группа может изучаться с позиции любой общности: социальной производственной бытовой экономической целевой и т. Основы социальной стратификации заложены М.
70458. Общность и группы 37 KB
  Не только общество но и отдельный человек живет по законам группы. Сегодня человек не мыслит себя вне группы: он член семьи ученического класса молодежной тусовки производственной бригады спортивной команды. В зависимости от того в какой мере объективная принадлежность индивида...
70459. Развитие групп 27.5 KB
  Формирование стадия на которой происходит отбор членов группы в соответствии с их функциональным или техническим опытом для выполнения целей стоящих перед группой. Члены группы знакомятся обмениваются официальной информацией друг о друге вносят предложения о работе группы например...
70460. Руководство и лидерство как формы социальной власти в группе 28.5 KB
  Лидерство и руководство рассматриваются в социальной психологии как групповые процессы связанные с социальной властью в группе. Под лидером и руководителем понимается человек оказывающий ведущее влияние на группу: лидер в системе неформальных отношений руководитель...
70461. Конфликт как форма социального взаимодействия 30 KB
  Понятие конфликт характеризуется исключительной широтой содержания и употребляется в разнообразных значениях. Самым общим образом конфликт можно определить как предельное обострение противоречий. В специальной литературе конфликты рассматриваются на социальном...
70462. Основные модели конфликта 44.5 KB
  Любые организационные изменения противоречивые ситуации деловые и личностные отношения между людьми нередко порождают конфликтные ситуации которые субъективно сопровождаются серьезными психологическими переживаниями.
70463. Проблема оптимального и эффективного поведения в конфликт 48 KB
  Методы прекращения конфликта. Уклонение Такой стиль поведения обычно выбирают в тех случаях когда: проблема вызвавшая столкновение не представляется субъекту конфликта существенной; предмет расхождения по его мнению мелочный основан на вкусовых различиях не заслуживает траты времени и сил...