22999

Критерій класифікації приголосних фонем

Доклад

Иностранные языки, филология и лингвистика

Критерій класифікації приголосних фонем За акустичною ознакою співвідношенням голосу й шуму приголосні поділяють на сонорні й шумні. Шумні приголосні у свою чергу поділяються на дзвінкі й глухі. Глухі приголосні творяться тільки шумом. З артикуляційного фізіологічного погляду приголосні класифікують за місцем творення і способом творення.

Украинкский

2013-08-04

43 KB

5 чел.

35. Критерій класифікації приголосних фонем

За акустичною ознакою (співвідношенням голосу й шуму) приголосні поділяють на сонорні й шумні. У сонорних приголосних голос (тон) переважає над шумом. До них належать [л], [р], [м], [н], [j], укр. [в]; англ. [w], [rj]; нім. [rj]. У шумних приголосних шум переважає над голосом або наявний лише шум. Шумні приголосні у свою чергу поділяються на дзвінкі й глухі. У дзвінких шум переважає над голосом. До них належать [б], [г], [ґ], [д], [ж], [з], [дж ], [дз]; англ. [б]. Глухі приголосні творяться тільки шумом. До них належать [к], [п], [с], [т], [ф], [х], [ц], [ч], [ш]; англ. [Є]; нім. [с], [п].

З артикуляційного (фізіологічного) погляду приголосні класифікують за місцем творення і способом творення.

За місцем творення розрізняють губні (лабіальні), язикові, язичкові (увулярні), глоткові (фарингальні) і гортанні (ларингальні) приголосні.

Губні приголосні членуються на дві підгрупи: губно-губні, або білабіальні (лат. Ы від bis — "двічі"), до яких належать [б], [п], [м], англ. [w] (при творенні цих звуків нижня губа змикається з верхньою) і губно-зубні, або лабіодентальні (лат. dentalis від dens — "зуб"), як, наприклад, [ф] і [в] (нижня губа змикається з верхніми зубами).

Язикові приголосні поділяються на передньоязикові ([д], [т], [ж], [з], [с], [ш], [р], [л], [н], [ц], [ч], [дж], [дз], англ. [б], [0]), середньоязикові ([j], фр., ісп., італ., узб. [rj]1', нім. [с]2') і задньоязикові ([ґ], [к], [х], англ. [п]3)).

У всіх мовах найбільше передньоязикових.

За пасивним артикулятором, передньоязикові поділяють на міжзубні, або інтердентальні (англ. [б], [0], зубні, або дентальні ([д], [т], [з], [с], [дз]), та піднебінні ([ж], [ш], [дж ], [ч]).

За акустикою вони бувають^свистячими [з], [с], [дз] або шиплячими ([ж], [ш], [ч], [дж ]). Залежно від форми, якої набуває язик, та ділянки передньої частини язика, що бере участь у творенні звуків, розрізняють серед передньоязикових приголосних апікальні, дорсальні та какуміналь-ні. При творенні апікальних (від лат. apex "верхівка, кінець") кінчик язика (апекс) притискується до зубів, альвеол, ясен або загинається до твердого піднебіння. Апікальними є англійські зубні [d], [t] та міжзубні [б], [9], український зубний [л].

При вимові дорсальних (лат. dorsalis від dorsum "спина") спинка язика торкається піднебіння, а його кінчик опускається вниз, наближаючись до нижніх зубів. Дорсальними є українські [д], [т], [з], [с]. Какумінальні (лат. cacumen "вершина"), або церебральні (лат. cerebrum "мозок"), приголосні утворюються при піднятому вгору краї передньої частини спинки язика. Такими є звуки [ж], [ш], [р].

Гортанні (ларингальні) звуки утворюються при зімкненні або зближенні голосових зв'язок. Ларингальним є англ. [й].

Глоткові (фарингальні) приголосні творяться в порожнині глотки. До них належать укр. [г], нім. [h] (голова, галас, нім. Hand "рука", Held "гроші", Freiheit "свобода"). Гортанних і глоткових звуків багато у грузинській та інших кавказьких мовах. Є вони в івриті та арабській мові.

Язичкові (увулярні) приголосні характеризуються активною артикуляцією маленького язичка (увули). Таким є французький гаркавий звук [г].

За способом творення приголосні поділяють на проривні, щілинні, зімкнено-прохідні й африкати.

Проривні, або зімкнені, утворюються зімкненням двох артикуляторів, що створюють перешкоду, яку повітря з силою прориває, тобто це приголосні, які творяться при різкому розкритті зімкнення. їх ще називають вибуховими, експлозивними (від фр. explosion "вибух") та миттєвими (їх не можна вимовляти протяжно). До них належать [б], [п], [д], [т], [ґ], [к].

Щілинні, або фрикативні (від лат. fricare "терти", fricatus "тертя"), — приголосні, які утворюються при неповному зімкненні активного й пасивного органів, внаслідок чого утворюється щілина, через яку проходить повітря і треться об стінки цієї щілини, витворюючи шум. їх ще називають спірантами (від лат. spirans "який дує, дме, видихає"). До них належать [в], [з], [ж], [г], [ф], [с], [ш], [х], англ. [3], [9], англ. і нім. [h].

Зімкнено-прохідні приголосні утворюються одночасним поєднанням зімкнення і проходу (щілини). Органи мовлення змикаються, але десь залишається щілина для повітря. Зімкнено-прохідними є [р], [л], [м], [н], французький увулярний [г]. Серед них розрізняють: 1) дрижачі, або вібран-ти (від лат. vibrans "дрижачий"), при творенні яких арти-кулятор (язик або язичок) дрижить і таким чином то закриває, то відкриває шлях для повітря ([р], фр. увулярне [г]);

плавні, або бокові, латеральні (від лат. latus "бік", lateralis "боковий"), які характеризуються тим, що повітряний струмінь проходить краями порожнини рота (наприклад, приголосний [л] утворюється боковою щілиною при опущенні країв язика і зіткненні кінчика язика з верхніми зубами);

носові, або назальні (фр. nasal від лат. nasus "ніс"), які утворюються при опущеному м'якому піднебінні, внаслідок чого частина видихуваного повітря проходить через порожнину носа (звуки [м], [н]).

Африкати (від латі affricatus "притертий") — зімкнені приголосні, вимова яких закінчується щілинною (фрикативною) фазою. Це своєрідні гібриди проривних і щілинних. До них належать [ц], який починає вимовлятися як проривний [т], що згодом переходить у фрикативний [с], і [ч], цочаток вимови якого нагадує [т], а кінець [ш]; звуки [дж] (укр., серб., англ.), [дз] та нім. [Q] (Pferd "кінь", Apfel "яблуко", Pfeil "стріла").

За додатковою артикуляцією, коли до основного тембру додається ще інше (додаткове) забарвлення, виділяють звуки тверді й м'які та аспірати.

М'які, або палаталізовані, звуки відрізняються від твердих тим, що при їх творенні відбувається артикуляційний зсув у напрямку до середнього піднебіння. Саме тому всі середньоязикові є м'якими: [j], [л'], [н'], [с'], [т'] та ін. М'які приголосні, цтоутворюютьіз твердими пари, є тільки'у слов'янських, японській та"ТпТГ7Г£Яїшх мовах*Г"В-інших мовах кожен із приголосних є або м'яким, або твердим. Так, наприклад, у французькій мові приголосні [ж] і [ш] м'які. Та й у слов'янських мовах класифікація приголосних на тверді та м'які не збігається. Наприклад, у російській мові [ч] є м'яким звуком, тоді як у білоруській і польській — тільки твердим.

Аспірати, або придихові (від лат. aspirare "дути, видихати", aspiratus "придиховий"), — приголосні, які характеризуються великим струменем видихуваного повітря при їх творенні, що призводить до появи фази шуму в кінці звучання. Придиховими є німецькі глухі приголосні [р], [t], [k] (Pilz "гриб", Tat "справа, дія, вчинок", Kuh "корова" вимовляються приблизно так: Philz, That, Khuh). Багато придихових є у санскриті, гінді, урду, в'єтнамській, корейській і китайській мовах.

У деяких мовах існують так звані абрубтивні (глоталі-зовані, зімкнено-гортанні) приголосні, які характеризуються зімкненням або зближенням голосових зв'язок у кінцевій фазі артикуляції. Замкнута гортань піднімається вгору, і стиснуте повітря утворює в ротовій порожнині тиск. Відтак настає гортанний прорив, який надає приголосному різкого забарвлення. Такі звуки є в кавказьких (грузинській, осетинській, аварській таін.), семіто-хамітських і деяких індіанських мовах.

Існують також огублені (лабіалізовані) приголосні. При їх творенні збільшується ротовий резонатор, відповідно знижується тональність приголосного. Лабіалізовані приголосні є в діалектах японської мови.

Вважають, що в індоєвропейській прамові існували губні [*k»], [*д"], [*hw].

За тривалістю вимовлення (артикуляції) приголосні, як і голосні, бувають довгими і короткими. Наприклад, в українських словах знання і життя довгими є приголосні [fff J, [т'], які звичайно називають подвоєними, але в транскрипції записують як довгі звуки [знай'а], [жит 'а]). У російській мові довгими є [ж '] і [ш']: вожжи [вож 'и], изжо-га [иж 'огь], щи [ш'и], щука [ш 'укь]. В арабській мові довгота приголосних широко використовується для розрізнення слів. Наприклад: [сама] "бути високим" — [сама] "називати".


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

16638. Компоновка карты в Quantum GIS 2.06 MB
  Компоновка карты в Quantum GIS Цель работы: Получение практических навыков компоновки карты в геоинформационной системе Quantum GIS. Ход работы Компоновщик карты в Quantum GIS QGIS обеспечивает широкие возможности для подготовки макета карты и его печати. При создании м...
16639. Понятие, сущность и составление векселей: некоторые практические проблемы 93 KB
  Понятие сущность и составление векселей: некоторые практические проблемы Несмотря на широчайшее распространение документов под наименованием вексель в современной России мы можем утверждать что векселями в нормальном классическом смысле этого термина являются ...
16640. Излишние вещи в векселе 66.5 KB
  Излишние вещи в векселе В.А. Белов Законодательство N 4 апрель 2002 г. Излишние вещи в векселе I. Существо проблемы и причины ее возникновения II. Общее правило III. Оплата
16641. Вексельные возражения 99 KB
  Вексельные возражения Основы юридического учения о возражениях Вексельные возражения: понятие и виды В настоящей статье предпринимается попытка сформулировать основы учения о гражданскоправовых возражениях как юридическом институте определить с
16642. Преступления, совершаемые первым приобретателем векселя 106 KB
  Преступления совершаемые первым приобретателем векселя Развитие вексельного обращения в современной России вызвало к жизни целый ряд явлений неизвестных доселе даже по книгам. В их числе огромное количество юридических проблем. Работой по разрешению таковых в нас
16643. Вексельные преступления 100 KB
  Вексельные преступления I. Преступления совершаемые векселедателем простого векселя II. Преступления которые могут быть совершены любым держателем векселя III. Преступления совершаемые по предварительному сговору векселедателя и од...
16644. Прекращение обязательств зачетом встречных требований по векселям (на примере обязательств из кредитных договоров) 84 KB
  Прекращение обязательств зачетом встречных требований по векселям на примере обязательств из кредитных договоров Зачет является одним из способов прекращения обязательств что прямо признается действующим Гражданским кодексом РФ ст. 410. Сущность зачета состоит в ...
16645. Копирование векселя 32.5 KB
  Копирование векселя Положение о переводном и простом векселе утвержденное постановлением ЦИК и СНК СССР от 7 августа 1937 г. N 104/1341 является основой вексельного права. Однако оно не всегда отвечает на ряд возникающих в практике вопросов. Мы продолжаем публикацию статей ...
16646. Изменения вексельного текста 31 KB
  Изменения вексельного текста Изучение вексельного права трудно назвать всесторонним. При большом количестве публикаций на эту тему ряд его институтов и конструкций до сих пор остается неисследованным. Рассмотрению этих пресловутых оригинальных особенностей Полож...