22999

Критерій класифікації приголосних фонем

Доклад

Иностранные языки, филология и лингвистика

Критерій класифікації приголосних фонем За акустичною ознакою співвідношенням голосу й шуму приголосні поділяють на сонорні й шумні. Шумні приголосні у свою чергу поділяються на дзвінкі й глухі. Глухі приголосні творяться тільки шумом. З артикуляційного фізіологічного погляду приголосні класифікують за місцем творення і способом творення.

Украинкский

2013-08-04

43 KB

5 чел.

35. Критерій класифікації приголосних фонем

За акустичною ознакою (співвідношенням голосу й шуму) приголосні поділяють на сонорні й шумні. У сонорних приголосних голос (тон) переважає над шумом. До них належать [л], [р], [м], [н], [j], укр. [в]; англ. [w], [rj]; нім. [rj]. У шумних приголосних шум переважає над голосом або наявний лише шум. Шумні приголосні у свою чергу поділяються на дзвінкі й глухі. У дзвінких шум переважає над голосом. До них належать [б], [г], [ґ], [д], [ж], [з], [дж ], [дз]; англ. [б]. Глухі приголосні творяться тільки шумом. До них належать [к], [п], [с], [т], [ф], [х], [ц], [ч], [ш]; англ. [Є]; нім. [с], [п].

З артикуляційного (фізіологічного) погляду приголосні класифікують за місцем творення і способом творення.

За місцем творення розрізняють губні (лабіальні), язикові, язичкові (увулярні), глоткові (фарингальні) і гортанні (ларингальні) приголосні.

Губні приголосні членуються на дві підгрупи: губно-губні, або білабіальні (лат. Ы від bis — "двічі"), до яких належать [б], [п], [м], англ. [w] (при творенні цих звуків нижня губа змикається з верхньою) і губно-зубні, або лабіодентальні (лат. dentalis від dens — "зуб"), як, наприклад, [ф] і [в] (нижня губа змикається з верхніми зубами).

Язикові приголосні поділяються на передньоязикові ([д], [т], [ж], [з], [с], [ш], [р], [л], [н], [ц], [ч], [дж], [дз], англ. [б], [0]), середньоязикові ([j], фр., ісп., італ., узб. [rj]1', нім. [с]2') і задньоязикові ([ґ], [к], [х], англ. [п]3)).

У всіх мовах найбільше передньоязикових.

За пасивним артикулятором, передньоязикові поділяють на міжзубні, або інтердентальні (англ. [б], [0], зубні, або дентальні ([д], [т], [з], [с], [дз]), та піднебінні ([ж], [ш], [дж ], [ч]).

За акустикою вони бувають^свистячими [з], [с], [дз] або шиплячими ([ж], [ш], [ч], [дж ]). Залежно від форми, якої набуває язик, та ділянки передньої частини язика, що бере участь у творенні звуків, розрізняють серед передньоязикових приголосних апікальні, дорсальні та какуміналь-ні. При творенні апікальних (від лат. apex "верхівка, кінець") кінчик язика (апекс) притискується до зубів, альвеол, ясен або загинається до твердого піднебіння. Апікальними є англійські зубні [d], [t] та міжзубні [б], [9], український зубний [л].

При вимові дорсальних (лат. dorsalis від dorsum "спина") спинка язика торкається піднебіння, а його кінчик опускається вниз, наближаючись до нижніх зубів. Дорсальними є українські [д], [т], [з], [с]. Какумінальні (лат. cacumen "вершина"), або церебральні (лат. cerebrum "мозок"), приголосні утворюються при піднятому вгору краї передньої частини спинки язика. Такими є звуки [ж], [ш], [р].

Гортанні (ларингальні) звуки утворюються при зімкненні або зближенні голосових зв'язок. Ларингальним є англ. [й].

Глоткові (фарингальні) приголосні творяться в порожнині глотки. До них належать укр. [г], нім. [h] (голова, галас, нім. Hand "рука", Held "гроші", Freiheit "свобода"). Гортанних і глоткових звуків багато у грузинській та інших кавказьких мовах. Є вони в івриті та арабській мові.

Язичкові (увулярні) приголосні характеризуються активною артикуляцією маленького язичка (увули). Таким є французький гаркавий звук [г].

За способом творення приголосні поділяють на проривні, щілинні, зімкнено-прохідні й африкати.

Проривні, або зімкнені, утворюються зімкненням двох артикуляторів, що створюють перешкоду, яку повітря з силою прориває, тобто це приголосні, які творяться при різкому розкритті зімкнення. їх ще називають вибуховими, експлозивними (від фр. explosion "вибух") та миттєвими (їх не можна вимовляти протяжно). До них належать [б], [п], [д], [т], [ґ], [к].

Щілинні, або фрикативні (від лат. fricare "терти", fricatus "тертя"), — приголосні, які утворюються при неповному зімкненні активного й пасивного органів, внаслідок чого утворюється щілина, через яку проходить повітря і треться об стінки цієї щілини, витворюючи шум. їх ще називають спірантами (від лат. spirans "який дує, дме, видихає"). До них належать [в], [з], [ж], [г], [ф], [с], [ш], [х], англ. [3], [9], англ. і нім. [h].

Зімкнено-прохідні приголосні утворюються одночасним поєднанням зімкнення і проходу (щілини). Органи мовлення змикаються, але десь залишається щілина для повітря. Зімкнено-прохідними є [р], [л], [м], [н], французький увулярний [г]. Серед них розрізняють: 1) дрижачі, або вібран-ти (від лат. vibrans "дрижачий"), при творенні яких арти-кулятор (язик або язичок) дрижить і таким чином то закриває, то відкриває шлях для повітря ([р], фр. увулярне [г]);

плавні, або бокові, латеральні (від лат. latus "бік", lateralis "боковий"), які характеризуються тим, що повітряний струмінь проходить краями порожнини рота (наприклад, приголосний [л] утворюється боковою щілиною при опущенні країв язика і зіткненні кінчика язика з верхніми зубами);

носові, або назальні (фр. nasal від лат. nasus "ніс"), які утворюються при опущеному м'якому піднебінні, внаслідок чого частина видихуваного повітря проходить через порожнину носа (звуки [м], [н]).

Африкати (від латі affricatus "притертий") — зімкнені приголосні, вимова яких закінчується щілинною (фрикативною) фазою. Це своєрідні гібриди проривних і щілинних. До них належать [ц], який починає вимовлятися як проривний [т], що згодом переходить у фрикативний [с], і [ч], цочаток вимови якого нагадує [т], а кінець [ш]; звуки [дж] (укр., серб., англ.), [дз] та нім. [Q] (Pferd "кінь", Apfel "яблуко", Pfeil "стріла").

За додатковою артикуляцією, коли до основного тембру додається ще інше (додаткове) забарвлення, виділяють звуки тверді й м'які та аспірати.

М'які, або палаталізовані, звуки відрізняються від твердих тим, що при їх творенні відбувається артикуляційний зсув у напрямку до середнього піднебіння. Саме тому всі середньоязикові є м'якими: [j], [л'], [н'], [с'], [т'] та ін. М'які приголосні, цтоутворюютьіз твердими пари, є тільки'у слов'янських, японській та"ТпТГ7Г£Яїшх мовах*Г"В-інших мовах кожен із приголосних є або м'яким, або твердим. Так, наприклад, у французькій мові приголосні [ж] і [ш] м'які. Та й у слов'янських мовах класифікація приголосних на тверді та м'які не збігається. Наприклад, у російській мові [ч] є м'яким звуком, тоді як у білоруській і польській — тільки твердим.

Аспірати, або придихові (від лат. aspirare "дути, видихати", aspiratus "придиховий"), — приголосні, які характеризуються великим струменем видихуваного повітря при їх творенні, що призводить до появи фази шуму в кінці звучання. Придиховими є німецькі глухі приголосні [р], [t], [k] (Pilz "гриб", Tat "справа, дія, вчинок", Kuh "корова" вимовляються приблизно так: Philz, That, Khuh). Багато придихових є у санскриті, гінді, урду, в'єтнамській, корейській і китайській мовах.

У деяких мовах існують так звані абрубтивні (глоталі-зовані, зімкнено-гортанні) приголосні, які характеризуються зімкненням або зближенням голосових зв'язок у кінцевій фазі артикуляції. Замкнута гортань піднімається вгору, і стиснуте повітря утворює в ротовій порожнині тиск. Відтак настає гортанний прорив, який надає приголосному різкого забарвлення. Такі звуки є в кавказьких (грузинській, осетинській, аварській таін.), семіто-хамітських і деяких індіанських мовах.

Існують також огублені (лабіалізовані) приголосні. При їх творенні збільшується ротовий резонатор, відповідно знижується тональність приголосного. Лабіалізовані приголосні є в діалектах японської мови.

Вважають, що в індоєвропейській прамові існували губні [*k»], [*д"], [*hw].

За тривалістю вимовлення (артикуляції) приголосні, як і голосні, бувають довгими і короткими. Наприклад, в українських словах знання і життя довгими є приголосні [fff J, [т'], які звичайно називають подвоєними, але в транскрипції записують як довгі звуки [знай'а], [жит 'а]). У російській мові довгими є [ж '] і [ш']: вожжи [вож 'и], изжо-га [иж 'огь], щи [ш'и], щука [ш 'укь]. В арабській мові довгота приголосних широко використовується для розрізнення слів. Наприклад: [сама] "бути високим" — [сама] "називати".


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31147. Проектирование пользовательского интерфейса 16.37 KB
  Порядок проектирования меню предусматривает следующую последовательность работ: Проектирование содержания меню; Проектирование форм меню экранная форма. Проектирование содержания меню требует изучения предметной области и обоснования состава задач образующих функциональную часть системы и их иерархической взаимосвязи. Выбор пункта меню может завершаться: Появление на экране меню нижнего уровня; Выполнение команды; Выполнение процедуры процедура ввода вывода информации; Появление заглушки В главном меню следует предусмотреть...
31148. Проектирование системы документации ИС 16.21 KB
  Унифицированная система документации УСД рационально организованный комплекс взаимосвязанных документов который отвечает единым правилам и требованиям и содержит информацию необходимую для оптимального управления некоторым экономическим объектам. В процессе проектирования УСД можно выделить 3 этапа работ: построение новых форм документов определение состава результатных показателей зависит от того какие формы документов проектируются. При этом в первую очередь проектируются формы результатных документов а потом первичных....
31149. Как образуется массовое сознание 21 KB
  Фазы формирования МС: 1Фаза появления МС переживание реальное или мнимое событие явление кот отражается в сознании индивида и рассматривается им как значимое событие в его жизни; 2фаза действия эмоций между эмоциями и действиями нет сознательной регуляции; 3фаза рационализации внести логику в прошедшие события объяснить необъяснимое сформировать правила поведения в данной ситуации; 4выражение потребность чека делиться впечатлениями потребность в общении.
31150. Какова структура массового сознания 20.5 KB
  Структура массового сознания три уровня перевернутый треугольник 1Ядро МС Когнитивное бессознательное нижний выражается в эмоциях чувствах спонтанных действиях инстинктивном поведении. Здесь появляются стереотипы 3Уровень выражения массового сознания верхний общественное мнение обществ настроение.
31151. Что такое архетип 21 KB
  Механизм действий А: Архетипы широко используются в коммерческой деятти. Люди работающие в области СО рекламы и маркетинга знают чтобы сообщение произвело впечатление на ЦА нужно чтобы в этом сообщении имел место опред архетип. Потому что чек лучше воспринимает то сообщение в кот заложен наиболее близкий ему архетип.
31152. Каковы свойства архетипов 20 KB
  Свойства: 1 Универсальность А свойственны каждому чеку; 2 Культурная обусловленность А; 3 Устойчивость.
31153. Что такое стереотип 20 KB
  Стереотип- устойчивое представление о каких-л. объектах, свойствах той или иной соц. группы. (пример: свои – чужие. Чужие – любые другие, не входящие в твою группу)
31154. Каковы свойства стереотипа 20 KB
  Пример: свои чужие. Чужие любые другие не входящие в твою группу Свойства С: Стереотипы неиндивидуальны это групповое явление.
31155. Что такое слухи и как они связаны с феноменом массы 21.5 KB
  Свойства слухов: 1Высокая степень обобщенности; 2привязка ко времени и среде своего возникновения. 3наличие свежей новости; 4неофициальность; 5Слух сохраняет свою связь со всеми перечисленными типами соц сообщений; 6однократная воспроизводимость Второй раз одному и тому же лицу слух не пересказывается; 7подвергается дальнейшей трансляции. Слушающий впоследствии становясь говорящим передает этот слух новому слушающему.