23012

Методи дослідження в мовознавстві

Доклад

Иностранные языки, филология и лингвистика

Методи дослідження в мовові Термін метод від гр. дослідження вчення шлях пізнання неоднозначний: він уживається в загальнонауковому філософському значенні у спеціальнонауковому що стосується певної галузі науки: в значенні прийом спосіб дії яке звичайно позначається словом методика. їх часто називають методами. наведення метод дослідження згідно з яким на підставі знання про окреме роблять висновок про загальне.

Украинкский

2013-08-04

35 KB

25 чел.

7. Методи дослідження в мово-ві

Термін метод (від гр. "дослідження, вчення, шлях пізнання") неоднозначний: він уживається в загально-науковому (філософському) значенні, у спеціально-науковому (що стосується певної галузі науки: в значенні "прийом, спосіб дії", яке звичайно позначається словом методика.

Спільними для всіх наук є вихідні підходи до дослідження явищ — індукція й дедукція. їх часто називають методами.

Індукція (від лат. "наведення") - метод дослідження, згідно з яким на підставі знання про окреме роблять висновок про загальне.

Дедукція (від лат. "виведення") - метод дослідження, згідно з яким на основі загальних положень (аксіом, постулатів, гіпотез) роблять висновки про окремі факти.

Іншими словами, індукція — це логічний умовивід від окремого до загального, а дедукція — від загального до окремого.

У мовознавстві частіше використовують індуктивний метод. До дедуктивного вдаються здебільшого в тому випадку, коли досліджують явища, які безпосередньо не можна спостерігати, наприклад, механізм сприймання і породження мовлення. Дуже часто в мовознавчих дослідженнях індукцію й дедукцію використовують одночасно, що робить результати дослідження достовірнішими, об'єктивнішими.

Основними методами дослідження мови є, описовий, порівняльно-історичний, зіставний і структурний.

Описовий метод. Його мета — дати точний і повний опис мовних одиниць. Суть методу полягає в інвентаризації та систематизації мовних одиниць. Так, наприклад, якщо необхідно дослідити фонетичну систему якоїсь мови, вчений повинен вичленити з мовлення всі звуки, ідентифікувати їх і подати їх повний список, відтак класифікувати їх (виділити голосні й приголосні, приголосні поділити на сонорні й шумні, шумні — на дзвінкі й глухі тощо). Цей метод має велике практичне значення, оскільки пов'язує лінгвістику з суспільними потребами.

Порівняльно-історичний метод. Його об'єктом є споріднені мови, тобто ті, які мають спільного предка; Головне завдання цього методу — відкриття законів, за якими розвивалися споріднені мови в минулому. За його допомогою можна реконструювати (відтворити) давні не зафіксовані в пам'ятках писемності мовні одиниці — звуки, слова, їх форми і значення. Наприклад, порівняння східнослов'янської (української, російської, білоруської) форми слова город із болгарською град, литовською gardas, німецькою Garten, англійською garden дало можливість реконструювати індоєвропейську форму цього слова.  Якщо описовий метод застосовують до вивчення сучасного стану мови, то порівняльно-історичний — до минулого.

Зіставний метод. Його об'єктом є вивчення різних мов — споріднених і неспоріднених, Мета — шляхом зіставлення виявити спільні, однакові (ізоморфні) й відмінні, специфічні (аломорфні) риси зіставлюваних мов у звуковій, словниковій і граматичній системах. Так, наприклад, зіставлення дієслова в українській і англійській мовах виявить наявність в українській мові категорії виду (доконаного і недоконаного) і відсутність її в англійській мові. Практичне застосування зіставний метод знайшов у теорії та практиці перекладу і в методиці викладання іноземних мов.

Структурний метод. Він застосовується при дослідженні структури мови, а його метою є пізнання мови як цілісної функціональної структури, елементи якої співвіднесені й пов'язані строгою системою відношень і зв'язків. Структурний метод реалізується в чотирьох методиках лінгвістичного дослідження — дистрибутивній, безпосередніх складників, трансформаційній і компонентного аналізу.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34273. Аллельные гены 11.22 KB
  Такие парные гены называют аллельными генами или аллелями. Взаимодействиеполное доминированиецвет глазнеполноеокраска ночной красавицысверхдоминированиеу гетерозигот признак выражен лучше чем у гомозигот по доминанту те кто болеет серповидно клеточной анемиейне страдают от маляриикодоминирование оба аллеля выявляют свое действие одинаковогруппы крови Неаллельныегены содержащиеся в разных локусах. Комплементарность доминантные аллели из разных аллельных пар дополняют друг другагены пигментации волос Эпистазподавление гена...
34278. Аномалия 44 KB
  Пороки развития аномалии развития совокупность отклонений от нормального строения организма возникающих в процессе внутриутробного или реже послеродового развития. Пороки развития возникают под действием разнообразных внутренних наследственность гормональные нарушения биологическая неполноценность половых клеток и др. К наследственным относят пороки возникшие в результате мутаций т. Б зависимости от того на каком уровне произошла мутация на уровне генов или хромосом наследственно обусловленные пороки подразделяют на гениые и...
34279. Взаимное влияние аллельных генов 182.5 KB
  Этот вид взаимодействия генов заключается в том что при наличии двух доминантных аллелей разных генов появляется новый признак то есть для появления нового признака у организма должен быть генотип АВ. Если одна пара генов определяющих окраску будет рецессивной гомозиготой т. не будет синтезироваться нужный белок то даже если вторая пара генов будет нести доминантный аллель цветки окрашены не будут.