23057

Стратегія національної безпеки України: основні положення та проблеми формування

Доклад

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Стратегія національної безпеки України: основні положення та проблеми формування. ТЕМА: Стратегія національної безпеки Стратегія – чітко вивірений шлях і напрям досягнення мети. Стратегія національної безпеки – це система державнополітичних рішень головних напрямків діяльності у сфері безпеки послідовна реалізація яких забезпечує досягнення мети головна лінія що дозволяє забезпечити безпеку на певний період спрямована на досягнення середньострокових та довгострокових інтересів. В НАТО змінено пріоритет безпеки на поширення зони...

Украинкский

2013-08-04

38 KB

16 чел.

16. Стратегія національної безпеки України: основні положення та проблеми формування.

З конспекту. ТЕМА: Стратегія національної безпеки

Стратегія – чітко вивірений шлях і напрям досягнення мети. В стратегію включається визначення засобів, що забезпечують досягнення кінцевої мети.

Стратегія національної безпеки – це система державно-політичних рішень, головних напрямків діяльності у сфері безпеки, послідовна реалізація яких забезпечує досягнення мети, головна лінія, що дозволяє забезпечити безпеку на певний період, спрямована на досягнення середньострокових та довгострокових інтересів.

Стратегія передбачає набір певних положень та принципів, що забезпечує досягнення мети.

Розробка стратегії передбачає:

  •  визначення фундаментальних та життєво важливих інтересів;
  •  визначення пріоритетності їх досягнення;
  •  оцінка внутрішніх та зовнішніх загроз;
  •  визначення засобів та шляхів відвернення загроз;
  •  завдання по нейтралізації загроз;
  •  шляхи вирішення цих завдань;
  •  засоби вирішення цих завдань;

Стратегія набуває завершеності коли система складається в механізм. Великі елементи зводяться в концепції, сценарії реалізації національних інтересів в сфері НБ і знаходять теоретичне оформлення. В НАТО змінено пріоритет безпеки на поширення зони стабільності. Основна загроза в Римській концепції – на перший план виходить регіональні та геополітичні загрози. Основний напрям співробітництва – діалог, партнерство. Основні засоби – ПЗМ.

З книги.

Стратегія у сучасному розумінні цього терміна визначається як категорія, що встановлює співвідношення між цілями політики і засобами їхнього досягнення. 

Стабільний, стійкий розвиток будь-якої держави неможливий в принципі без чіткого бачення ролі і місця цієї держави в сучасному світі, без наявності інтегральної стратегії на перспективу.

У низці країн світу роль такої інтегральної стратегії відіграє Стратегія національної безпеки. Ця стратегія звичайно затверджується главою держави (не парламентом) і є базовим програмним документом виконавчої гілки влади. Існує принципова різниця між Концепцією національної безпеки і Стратегією національної безпеки, хоча ці поняття дуже часто плутають або підміняють одне одним, зокрема і на державному рівні. Концепція Національної безпеки - це напівфілософський документ - система загальних поглядів на принципи забезпечення безпеки держави, особи і суспільства від зовнішніх і внутрішніх загроз. Стратегія національної безпеки - це конкретний прагматичний документ програмного характеру, який визначає базові орієнтири на перспективу в усіх сферах зовнішньої та внутрішньої політики, окреслює основні контури імплементації життєво важливих національних інтересів країни. Ще одна важлива відмінність зазначених двох концептуальних документів полягає в тому, що Стратегія як програма дій на перспективу має носити активний характер, тобто бути спрямованою на активну побудову бажаної моделі майбутнього.

В ній мають бути враховані та задіяні механізми свідомої побудови бажаного типу майбутнього, тобто те, що сьогодні називають соціальною інженерією, або плануванням майбутнього.

Інтерес до розробки зазначених типів концептуальних документів постійного зростає. Тільки в останні місяці були розроблені Стратегії національної безпеки Польщі, Угорщини, Чехії. Прийнята нова Концепція національної безпеки Росії, яка, правда, більше нагадує Стратегію національної безпеки і разом з рядом інших програмних документів, підготовлених державними і недержавними мозковими центрами, що працюють на президента Путіна, складає програму дій на перспективу для нової російської адміністрації. У грудні минулого року адміністрація Клінтона запропонувала нову (вже третю за період перебування при владі) Стратегію національної безпеки США під промовистою назвою «Стратегія національної безпеки на нове століття».

Наявність чіткої інтегральної Стратегії національної безпеки на перспективу сьогодні стає необхідною передумовою сталого прогресу і розвитку будь-якої держави. Спроби ж деяких країн розбудовувати державність і здійснювати ефективну зовнішню та внутрішню політику без відповідного концептуального забезпечення можуть викликати хіба що здивування.

При розробці Стратегії національної безпеки України можна використати американський досвід. У США дебати відносно необхідності розробки першої Стратегії національної безпеки почалися наприкінці 80-х років. Було сформовано Комісію з інтегральної довгострокової стратегії під головуванням Ф. Ікле та А. Уолстеттера і підготовлена відповідна доповідь під назвою «Вибіркове стримування». В дослідженні визначено базові пріоритети у сфері розробки та імплементації Стратегії національної безпеки.

У процесі дебатів були сформульовані вимоги до зазначеного документа: державна стратегія, що ним визначалася, повинна була ув’язувати в єдине ціле економічні ресурси і демографічний потенціал, індустріальні можливості та фінансові обмеження, ідеологічні та моральні фактори й зовнішні та внутрішні заходи, соціальні, екологічні та науково-технологічні фактори й параметри, задовольняти вимоги політики як в умовах війни, так і в умовах миру, базуватися на врахуванні довгострокових інтересів держави, а не тільки поточних трендів і факторів та інтегрувати військові елементи з дипломатичними, економічними та іншими важливими елементами.

Одночасно з розробкою засад інтегральної стратегії національної безпеки у США значна увага приділялася реорганізації системи механізмів імплементації такої стратегії (зокрема Ради національної безпеки США). Свого часу Національний університет США з проблем оборони пропонував такі заходи щодо вдосконалення формування й імплементації глобальної стратегії США:

- чітко визначити національні цілі в термінах базових цінностей США, національних інтересів і міжнародних умов, бажаних для США;

- досягти консенсусу всередині країни довкола питань інтегральної стратегії США і їхньої ролі у світі (цей консенсус має повністю відповідати національним цілям США і бути прийнятим політичним керівництвом);

- виробити політичні дії, стратегії програми, використання силових структур у військових, економічних і політико-дипломатичних сферах, які б відповідали інтегральній стратегії та національним інтересам США у світі;

- надати ресурсну, фінансову і політичну підтримку акціям, стратегіям і програмам, що сприяють досягненню національних цілей США;

- постійно адаптувати політичні дії, стратегії і програми відповідно до змін у глобальних і регіональних умовах, до змін національних цілей США.

Проблемами реформи організаційних структур системи національної безпеки США наприкінці 80-х років займалася і спеціальна президентська комісія (комісія Тауера), яка, наголошуючи на виключно важливій ролі президента і його радника з проблеми національної безпеки в функціонуванні цієї системи, підкреслювала, що Конгрес США не повинен наполягати на затвердженні в Сенаті кандидатури радника з проблем національної безпеки.

Важливу роль для вдосконалення процедур формування інтегральної стратегії США на перспективу відіграло й створення Ради з конкурентних стратегій на чолі з міністром оборони, як однієї з визначальних структур планування і прогнозування у сфері оборони і національної безпеки на період до початку ХХІ століття і далі.

(Врахуємо, вивчаючи американський досвід, що, з одного боку, Україна є у всіх вимірах значно меншою країною, ніж США, з другого - що структура виконавчої влади України, про яку йдеться при обговоренні проблеми розробки Стратегії національної безпеки, є більш «роздутою» порівняно із структурою виконавчої влади США: Україна має прем’єр-міністра, а США - ні. Знову наштовхуємося на гібрид демократичного і радянського. Зазначена «роздутість» є несприятливою для концептуалізації виконавчої політики і, в цілому, ускладнює процес урівноваження гілок влади.)

Свій внесок у формування інтегральної стратегії США на перспективу зробив і Конгрес. У спеціальній доповіді Дослідницької служби Конгресу підкреслюється: «Успішна імплементація політики у сфері національної безпеки має бути заснована на правильному і належному комбінованому застосуванні низки експертиз і спеціальних політичних знань. Відносні оцінки власної сили, як і сили, і слабкості інших, повинні включати дипломатичні, економічні, розвідувальні, військові та моральні фактори; успішне здійснення політики вимагає зведення усіх цих факторів до єдиного цілого».

Інтегральна стратегія національної безпеки, таким чином, є основним програмним документом, який задає орієнтири на перспективу, окреслює загальні контури програм імплементації в життя пріоритетних національних інтересів країни.

Розробка інтегральної стратегії національної безпеки сьогодні є для України життєво важливим імперативом, одним з визначальних чинників її майбутнього. Важливою передумовою ефективної імплементації такої стратегії є формування узгодженого комплексу національних інтересів, пріоритетів і цілей, формування національного консенсусу стосовно цих інтересів і пріоритетів, а також координації зусиль виконавчої і законодавчої гілок влади в досягненні поставлених цілей.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22941. Конструктивні обєкти. Індуктивні визначення. Рекурсивні функціїї 854 KB
  Рекурсивні функціїї. При такому підході конструктивність того чи іншого об’єкту у тому числі і функції вже не є абсолютною субстанцією а тільки відносною і залежить від вибору системи подання. Загальне індуктивне визначення унарної функції ІВФ спирається на ІВ множини і має вигляд: БФ База індукції. Для кожного конструктора елементів з існує конструктор значень функції такий що для будьяких .
22942. ПРЕПРОЦЕСОРНІ ЗАСОБИ 34.5 KB
  ім’я_директиви лексемиоперанди { лексемиоперанди } Макропідстановки: define ідентифікатор послідовність_символів Сем. define begin { define end } main begin if begin end else return 0; end На виході препроцесора цей фрагмент матиме вигляд: main { if { }else return 0; } Допускаються ланцюжки макропідстановок. ...
22943. ФУНКЦІЇ ЯК ТИП ДАНИХ 49 KB
  Кожен з таких покажчиків має тип який відповідає типам параметрів та типу значення функції. З ними можна працювати як зі звичайними даними: присвоювати організовувати у вигляді масивів передавати у якості параметрів повертати як значення функції і т. ПОКАЖЧИКИ ФУНКЦІЙ ПОВИННІ БУТИ ЯВНО ОПИСАНІ В ПРОГРАМІ Ім’я та тип покажчика функції задаються її прототипом або описом.
22944. Загальна структура Сі-програми 217.5 KB
  oператор ::= безлейбовий_ оператор лейба : безлейбовий_ оператор безлейбовий_ оператор ::= базовий оператор структурований опeрaтор лейба ::= ідентифікатор базовий_оператор ::= порожній_oператор oперато_переходу присвоєння виклик_функції oператор_вираз порожній_oператор ::= ; Сем. вихід_ з_функції ::= return[ значення_функції ] ; значення_функції ::= вираз Сем. присвоєння ::= Lvalue_вираз [ операція ]= вираз ; вираз ::= терм Lvalue_вираз ::= ідентифікатор індексація_покажчика розіменування_покажчика ...
22945. СТАНДАРТНІ ТИПИ ДАНИХ 194.5 KB
  До них відносяться числа символи булеів значення та адреси. Вираз може не мати значення на певних даних наприклад зациклюватись. Вважається що в цьому разі він приймає значення =€невизначено€. 2 Яке значення набудуть змінні АВС після виконаня оператора { int A=0B=2C=1; A=2 A B C; } З точки зору семантики булевий тип є моделлю двозначної булевої алгебри.
22946. Інформатика як наукова дисципліна 347 KB
  Створення такого підгрунтя є актуальною задачею сучасної інформатики та програмології =теорії програмування Редько В. Тоді очевидно булевий тип Bool мов програмування з відповідними логічними операціями і відношенням є її точною ізоморфною моделлю I відносно функцій кодування 0=false 1=true та декодування = обернена функція до . Модель I використовується в компіляторах для реалізації множинних типів мов програмування високого рівня. Програми та програмування.
22947. ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ПРОГРАМ (ЖЦП). ПОНЯТТЯ ПРО ТЕХНОЛОГІЮ ПРОГРАМУВАННЯ 73 KB
  ПОНЯТТЯ ПРО ТЕХНОЛОГІЮ ПРОГРАМУВАННЯ Пiд ЖЦП будемо розумiти сукупнiсть науковотехнiчних та органiзацiйних заходiв направлених на розробку та експлуатацiю програмних моделей систем. Щоб продукувати такі складні об'єкти використовують спецiальнi технологiї програмування. В основi технологiй програмування ТхП лежать засоби що реалiзують ЖЦП. Будьяка серйозна ТхП спирається на певну методологiю програмування сукупнiсть певних концепцій методiв програмування тощо.
22948. МАСИВИ. БАГАТОВИМІРНІ МАСИВИ 131.5 KB
  middle] void merge int min int middle int max {int i j m1m2; i=m1=min; m2=middle1; while m1 =middle m2 =max if a[m1] a[m2] b[i]= a[m1]; else b[i]= a[m2]; while m1 =middle b[i]= a[m1]; while m2 =max b[i]= a[m2]; for i=min; i =max; i a[i]=b[i]; } швидке упорядкованому за зростанням масиву a[] довжини n=2 за допомогую масиву b[] void...
22949. СБС-ПРОГРАМИ ТА РЕКУРЕНТНІ ПОСЛІДОВНОСТІ 599 KB
  Індуктивні визначення Структурні блок схеми та СБСпрограми. СБС програми це інтерпретовані структурні блоксхеми. Рекурентні функції і тільки вони обчислюється СБСпрограмами.