23065

Співробітництво України з регіональними та субрегіональними організаціями в сфері безпеки

Доклад

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Україна – НАТО. Україна не забарилася з приєднанням до Ради Північноатлантичного співробітництва РПАС і залишалась активною учасницею протягом усієї історії існування цього органу. Україна бере активну участь у заходах ПЗМ як у штабквартирі НАТО так і в країнах членах Альянсу і партнерах а також влаштовувала ряд навчань в рамках ПЗМ на своїй території яворівський полігон. Налагодженно співробітництво між НАТО і Україною в галузі інформації створено Центр інформації та документації НАТО в Києві створено Державну міжвідомчу комісію з...

Украинкский

2013-08-04

35 KB

1 чел.

36.  Співробітництво України з регіональними та субрегіональними організаціями в сфері безпеки.

Україна – НАТО.

Відносини НАТО з Україною почали розвиватися невдовзі по отриманні країною незалежності у 1991 році. Україна не забарилася з приєднанням до Ради Північноатлантичного співробітництва (РПАС) і залишалась активною учасницею протягом усієї історії існування цього органу. Вона приєдналась до програми "Партнерство заради миру" у 1994 році і була серед засновників Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП), яка замінила РПАС у травні 1997 року. РЄАП є важливим механізмом регулярних консультацій з широкого кола політичних питань та питань загальноєвропейської та регіональної безпеки. 14 вересня 1995 р. прийнято Індивідуальну програму партнерства України (16+1). Створена українська місія при НАТО. Підписання в 1997 році в Мадриді "Хартії про особливе партнерство" підняло співпрацю між НАТО і Україною на новий рівень. Хартія відповідає задекларованій Україною стратегії більш активної інтеграції в  трансатлантичні структури. Вона є основою для консультацій між НАТО і Україною в контексті євроатлантичної безпеки і стабільності, та в таких галузях, як попередження конфліктів, врегулювання криз, підтримка миру і гуманітарні операції. Україна бере активну участь у заходах ПЗМ як у штаб-квартирі НАТО, так і в країнах - членах Альянсу і партнерах, а також влаштовувала ряд навчань в рамках ПЗМ на своїй території (яворівський полігон). Налагодженно співробітництво між НАТО і Україною в галузі інформації, створено Центр інформації та документації НАТО в Києві, створено Державну міжвідомчу комісію з питань співробітництва України з НАТО

Україна співпрацює з Альянсом у таких напрямах:

Цивільне планування на випадок надзвичайних ситуацій та катастроф, Безпека у сфері довкілля, включаючи ядерну безпеку, Цивільно-військова координація управління та контролю повітряного руху, Військове співробітництво між Україною та НАТО і взаємосумісність.

Нова стратегічна концепція альянсу 1999 р. окремим розділом виділяє роль України. В цьому документі записано: «Україна посідає особливе місце в Євроатлантичному середовищі безпеки і є важливим і цінним партнером у сприянні стабільності та спільним демократичним цінностям. НАТО зацікавлена в подальшому зміцненні особливого партнерства з Україною на основі Хартії Україна-НАТО, включаючи політичні консультації з питань, що становлять спільний інтерес, та з широкого кола питань практичного співробітництва. Альянс продовжує підтримувати суверенітет і незалежність, територіальну цілісність, демократичний розвиток, економічне піднесення України та її статус неядерної держави як ключові фактори стабільності й безпеки в Центральній і Східній Європі та Європі в цілому».

План дій Україна-НАТО та Цільовий план Україна-НАТО на 2003 рік: у зазначених документах передбачені конкретні заходи, виконання яких приведе до наближення України до рівня соціально-економічного розвитку країн-членів НАТО та досягнення відповідності критеріям вступу до Альянсу.

Україна – ОБСЄ

Україна проводить лінію на посилення ролі та ефективності Гельсінкського процесу, на зміцнення безпеки в регіоні, підвищення превентивного та миротворчого потенціалу ОБСЄ і, таким чином, – на зміцнення безпеки Української держави. Україна стала учасницею ОБСЄ 30 січня 1992 р. Вона активно залучалась до заходів ОБСЄ із врегулювання балканської кризи, привертала увагу світової спільноти до багаторічних конфліктів у Нагірному Карабасі, Абхазії, Південній Осетії та Придністров’ї, тісно співпрацює з Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. За iнiцiативою Уряду України у серпнi 1994 року була заснована Мiсiя ОБСЄ в Українi. Основну увагу Мiсiї було зосереджено на питаннях пiдтримки суверенiтету, територiальної цiлiсностi та непорушностi кордонiв України у вiдповiдностi до основоположних принципiв ОБСЄ. 30 квiтня 1999 р. Мiсiя ОБСЄ в Українi завершила свою роботу у зв'язку з виконанням свого мандату, що стало першим в iсторiї Органiзацiї випадком, коли Мiсiя ОБСЄ припинила своє iснування саме завдяки успiшному виконанню покладених на неї завдань.

Україна постiйно виступає за активiзацiю ролi ОБСЄ у врегулюваннs т.зв. "заморожених конфлiктiв": активно наполягала на проведеннi спецiальних розширених засiдань ПР ОБСЄ, присвячених обговоренню ситуацiї iз врегулюванням конфлiктiв у Приднiстров'ї та Грузiї, а також бере активну участь у процесi постiйного обговорення цих питань в рамках ОБСЄ. З огляду на те, що Україна вiдiграє значну посередницьку роль у врегулюваннi приднiстровського конфлiкту, особлива увага ОБСЄ приверталася до рiзних аспектiв цiєї проблеми.

Представники України працюють сьогоднi у мiсiях ОБСЄ в Грузiї (4), Хорватiї (2), Косово (3), групi помiчникiв Особистого представника Дiючого Голови ОБСЄ в Нагiрному Карабасi (1), Мiсiя ОБСЄ в Таджикистанi (1) та центрi ОБСЄ в Бiшкеку (1).

Україна і Рада Європи

Основною статутною умовою для вступу країн до РЄ є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією.

14 липня 1992 р. Україна заявила про своє бажання приєднатися до РЄ.

9 листопада 1995 р. відбулася урочиста церемонія вступу України до РЄ, у Страсбурзі

Україна – ЄС (ЗЄС)

УПС – набула чинності з 1 березня 1998 р. На саміті у Відні (червень 1998 р.) була знайдена нова формула: йшлося про «унікальне і стратегічне партнерство». Україна висловила свою зацікавленість у розвитку довгострокової стратегії двосторонніх відносин з ЄС.

Указ Президента України від 11 червня 1998 р. «Про затвердження стратегії інтеграції України до Європейського Союзу», а також Указ від 24 лютого1998 р. «Про забезпечення виконання Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС і вдосконалення механізму співробітництва з ЄС». Євросоюз співпрацює з Україною за широким колом питань. Грудень 1999 р. - прийняття Декларації стосовно Спільної стратегії ЄС щодо України. Цей документ є визнанням нової якості самого Європейського Союзу, що поступово перетворюється на повноцінний міжнародний союз з усіма його ознаками не лише економічного, а й політичного та військового плану. Саме воєнно-політичні мотиви змусили ЄС по-новому оцінити місце та роль України на європейських теренах безпеки.

Зважаючи на інтеграцію ЄС-ЗЄС, розширення відносин України з ЗЄС набуває нового змісту.

ЗЄС виявляє зацікавленість у розвитку контактів з Україною.  Якщо спочатку керівництво Союзу дотримувалось певного паритету у відносинах з Україною та Росією, то вже на засіданні Ради міністрів ЗЄС у травні 1996 р. Україна була названа «важливим європейським партнером» Союзу, чого не було зроблено на адресу Росії.

Рада міністрів ЗЄС, що відбулася в Парижі у травні 1997 р., схвалила документ Постійної ради про взаємини й галузі можливого співробітництва з Україною.

Слід відзначити, що Україна активно розвиває контакти з ЗЄС. Ще в березні 1997 р. вона надіслала до Секретаріату Союзу список своїх частин і з’єднань, що могли б брати участь у його операціях. Українське керівництво прийняло також рішення надати для навчань ЗЄС полігон у Яворові (Львівська область). 27 серпня 1997 р. Україна надіслала на адресу Голови Ради ЗЄС листа, в якому офіційно заявила про свою готовність стати асоційованим партнером ЗЄС.

У квітні 1997 р. ЗЄС зробив пропозицію Росії та Україні підписати рамкову угоду про можливість використання в ЗЄСівських операціях на комерційних засадах важкої транспортної авіації кожної з країн. Україна підписала таку угоду ще восени 1997 р


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

41580. КОЛЛЕКТИВНЫЕ ДОГОВОРЫ И СОГЛАШЕНИЯ 52 KB
  Порядок заключения коллективного договора коллективного договора Условия коллективного договора носят обязательный характер. Коллективный договор как институт трудового права – это совокупность правовых норм которые регулируют трудовые и социально-экономические отношения между наемными работниками и работодателями определяют порядок разработки заключения и исполнения трудового договора комплексно регулируют различные вопросы которые касаются разных аспектов трудовых правоотношений.
41581. ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ЗАНЯТОСТИ И ТРУДОУСТРОЙСТВА 57.5 KB
  Понятие занятости населения.Государственная служба занятости ее структура и полномочия.Понятие занятости населения.
41582. Трудовой договор. Понятие трудового договора 169.5 KB
  Понятие трудового договора Стороны трудового договора Содержание трудового договора Общий порядок принятия на работу Трудовой договор о работе по совместительству. Совмещение Контракт как особая форма трудового договора. Изменение условий трудового договора. Прекращение трудового договора.
41583. Рабочее время. Понятие рабочего времени 40.5 KB
  К нему относится: Нормальное; Сокращенное; Неполное рабочее время; Дополнительное – законодательно закрепленное отклонение от основного рабочего времени. К нему относится: Сверхурочные работы; Продолжительность рабочего времени в выходные дни праздничные и нерабочие дни; Виды рабочего времени Различают такие виды рабочего времени: нормированное : нормальное сокращенное неполное ненормированное Нормальное рабочее время согласно ст. Коллективными и трудовыми договорами может быть установлена меньшая продолжительность рабочего...
41584. Время отдыха. Понятие времени отдыха 51.5 KB
  Перерывы в течение рабочего дня ст. не зависимо от гражданства; Время отпуска засчитывается в стаж работы. Виды отпусков: ежегодные отпуска: основной дополнительный;
41585. ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ ОПЛАТЫ ТРУДА 55 KB
  Размер оплаты труда носит императивный характер но все же не может рассматриваться как правовое предписание прямого действия которое дает право работнику требовать корректировки условий оплаты труда.результатов его труда и хозяйственной деятельности предприятия; Поэтому ни в одной норме права не закреплен принцип равной оплаты за труд. Рынок труда и принцип равной оплаты за равный труд – явления взаимоисключающие друг друга т.
41586. Материальная ответственность. Понятие основания и условия возникновения материальной ответственности 40.5 KB
  Материальная ответственность является юридической обязанностью работника и состоит в возмещении ущерба причиненного предприятию своими виновными действиями причинил вред предприятию. Материальная ответственность – это вид ответственности который состоит в обязанности работника возместить в установленном порядке и размере вред причиненный предприятию на котором он работает вследствие не выполнения или ненадлежащего выполнения без уважительных причин своих трудовых обязанностей. В соответствии с нормами трудового права...
41587. Трудовые споры. Понятие трудовых споров и причины их возникновения 46 KB
  Понятие трудовых споров и причины их возникновения Индивидуальные трудовые споры Коллективные трудовые споры 1. Понятие трудовых споров и причины их возникновения Трудовые споры нельзя сводить к разногласиям между отдельными работниками и собственником. Понятие трудовые споры включает и непонимание между собственником предприятия и определенным трудовым коллективом.
41588. Политические режимы в зарубежных странах 68.5 KB
  Политический режим это важнейший структурный элемент формы государства все принципиальные изменения в природе государственной власти и способах ее организации неизбежно отражаются на политическом режиме. Политический режим это система методов способов и средств осуществления политической государственной власти. Основными чертами демократического режима являются следующие: решения принимаются большинством с учетом интересов меньшинства; существует правовое государство и гражданское общество; центральные и местные органы...