23074

Суб`єкти національної безпеки

Доклад

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Суб`єкти національної безпеки З конспекту. ТЕМА: Система національної безпеки України. Суб`єкти національної безпеки. Вимоги до системи національної безпеки.

Украинкский

2013-08-04

37.5 KB

9 чел.

7. Суб`єкти національної безпеки

З конспекту. ТЕМА: Система національної безпеки України.

1). Суб`єкти національної безпеки.

2). Вимоги до системи національної безпеки.

Кожна країна створює певну систему органів які могли б реагувати на загрози така система називається системою національної безпеки.

Система передбачає наявність певних взаємозв`язків між інститутами певного режиму (клімату) які створюють ці структури – резолюція РБ ООН.

Система забезпечення національно/міжнародної безпеки включає певну діяльність органів по підтримці стану захищеності. Наявність механізмів які забезпечують стан безпеки.

Система національної безпеки – наявність певних органів, тільки обмежена територією певної країни. Наявність органів, режиму, норм. Вона включає вищі державні органи, недержавні органи влади, громадські структури – наявність зв`язків між ними, певний нормативний режим, який забезпечує стан безпеки.

Систему забезпечення національної безпеки утворюють державні органи, громадські організації які покликані адекватно реагувати на можливі загрози як внутрішнього так і зовнішнього характеру, з метою їх нейтралізації та ліквідації.

В систему забезпечення національної безпеки входять лише ті органи які покликані забезпечити національну безпеку, спеціалізуються на нейтралізації загроз.

В систему забезпечення національної безпеки входять: органи загальної компетенції, правоохоронні органи, органи спеціальної компетенції, громадські інститути. Кожна з цих груп органів має свої повноваження у сфері національної безпеки.

До органів загальної компетенції входить:

  1.  Верховна Рада. До її повноважень входить:
    1.  Визначення основ та здійснення законодавчого регулювання політики національної безпеки (ВР визначає засади на яких має базуватися національна безпека України; законодавчо закріплює принципи якими мають керуватися органи по забезпеченню національної безпеки України; регулює діяльність органів, задає законодавчі рамки їх діяльності).
    2.  ВР створює правові засади функціонування системи національної безпеки має визначити рамки повноважень органам які покликані забезпечити національну безпеку України.
    3.  Приймає концепцію національної безпеки України.
    4.  Встановлює бюджет країни, який виділяється на забезпечення національної безпеки (бюджет на утримання ЗСУ, оборонний бюджет).
    5.  Зазначає порядок створення, чисельність та напрями діяльності органів спеціальної компетенції.
  2.  Президент.
    1.  Гарант НБУ.
    2.  Очолює РНБОУ. РНБОУ – орган який забезпечує специфічну діяльність президента по забезпеченню національної безпеки. РНБОУ відповідає за забезпечення національної безпеки України так і за обороноздатністю країни.
    3.  Визначає пріоритетність національних інтересів які мають бути захищені.
    4.  Подає на розгляд ВРУ щорічні доповіді про стан національної безпеки України (листопад).
    5.  Видає відповідні укази в сфері національної безпеки, а також відповідні розпорядження органам національних компетенцій.
  3.  Кабінет Міністрів.
    1.  Керує діяльністю усіх підлеглих органів в частині забезпечення національної безпеки.
    2.  Визначає обсяги матеріально-технічних ресурсів для забезпечення потреб національної безпеки.

До органів загальної компетенції входять:

Міністерства та відомства держави – забезпечують реалізацію державної програми з національної безпеки в межах своєї компетенції.

Правоохоронні органи – мають окремий спектр завдань, але серед цих завдань є і забезпечення НБ.

Органи судової влади – здійснюють правосуддя в сфері забезпечення НБ.

Конституційний суд – визначає відповідність прийнятих державних рішень в сфері НБ.

Прокуратура – здійснює нагляд за дотриманням законодавства в сфері НБ і притягують до відповідальності порушників.

Міліція – яку очолює МВС покликане підтримувати громадський порядок.

Органи спеціальної компетенції займаються лише забезпеченням НБ.

РНБО – консультативний орган президента який здійснює координацію діяльності органів спеціальної компетенції в сфері забезпечення НБ:

  1.  розроблює основні напрямки стратегій НБ.
  2.  розроблює прогнози в сфері забезпечення НБ.
  3.  готує рекомендації президенту для прийняття рішень в сфері НБ.
  4.  координує діяльність органів держави в здійсненні заходів або виконання рішень РНБОУ.
  5.  координує діяльність органів спеціальної компетенції по забезпеченню НБ.
  6.  розробляє рекомендації щодо запобігання виникнення надзвичайних ситуацій.
  7.  готує пропозиції щодо запровадження надзвичайного стану в країні, або в окремих місцях.
  8.  під час війни виконує функції Ради оборони.

Міністерство оборони і збройних сил України – ст. 17 Конституції України – покликані забезпечити державний суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість кордонів, нейтралізація воєнних загроз, допомога населенню під час стихійних лих.

СБУ – забезпечення всіх аспектів державної безпеки.

Міністерство надзвичайних ситуацій.

З статті Пирожкова

Суб’єктом національної безпеки України є народ України як спільнота громадян усіх національностей, які проживають на її території.

Метою суб’єкта у справі підтримання власної безпеки не може бути повна ліквідація усіх загроз, оскільки вони постійно породжуються діалектикою розвитку природи і суспільства. До того ж довелося б повсюдно знищувати джерела загроз, тобто самому ставати джерелом загроз для інших суб’єктів. Більш реальною метою діяльності суб’єкта по підтриманню власної безпеки на належному рівні є такий вплив на джерела загроз, що знижував би їх інтенсивність, сприяв зміні характеру поведінки (стану) зазначених джерел із загрозливого типу на незагрозливий і навіть сприятливий (дружній) [один із шляхів до цього – відповідна зміна суб’єктом власної поведінки з метою усунення взаємозагрозливого типу спілкування], а також підтримання власної здатності протистояти загрозам.

Для безпеки суб’єкта істотною є спроможність завчасно передбачати і фіксувати виникнення джерел загроз, зміни у характері та інтенсивності останніх і можливість їх нейтралізації. Ця обставина потребує від суб’єкта не тільки постійно відстежувати поведінку (або стан) джерел зовнішніх і внутрішніх загроз, але й глибоко вивчати їх природу і структуру з метою опрацювання далекосяжної стратегії власної поведінки (дій) щодо зазначених чинників ризику.

Підтримання національної безпеки України на необхідному рівні знаходить своє виявлення у специфічній діяльності суспільних інститутів. Як специфічна форма діяльності, вона спрямована на створення і вдосконалення умов і чинників (гарантій) ефективної життєдіяльності народу.

Отже, мета забезпечення безпеки як діяльності полягає у досягненні суб’єктом здатності утримувати усю сукупність загроз на певному докритичному рівні (рівні припустимої небезпеки), за якого загрозливі чинники не були б здатні згубно вплинути на його існування і розвиток. Побудова засобів захисту, адекватних наявним чи ймовірним загрозам, означає створення гарантій безпеки.

З закону України Про національну безпеку

Стаття 4. Суб'єкти забезпечення національної безпеки

Суб'єктами забезпечення національної безпеки є: Президент України; Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Рада національної безпеки і оборони України; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Національний банк України; суди загальної юрисдикції; прокуратура України; місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; Збройні Сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України; громадяни України, об'єднання громадян.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

32086. Основные этапы в развитии социальной психологии 71.5 KB
  История формирования социальнопсихологических идей Основные этапы в развитии социальной психологии. Выделяют 3 этапа в истории зарубежной социальной психологии: 1 философский античность сер. Накопление социальнопсихологических знаний в сфере философии и зарождающейся в ее недрах психологии. История социальной психологии как научной дисциплины относительно молодая отрасль знания.
32087. Теоретические направления западной социальной психологии: социальный бихевиоризм и социальный психоанализ 43.5 KB
  Суть теорий: все действия человек совершает под воздействием внешнего стимула. Факторы влияющие на исходы взаимодействия: экзогенные внешние сходство дополняемость и внутренние эндогенные на основе прошлого опыта взаимодействия влияет величины исходов в прошлом чел решает взаимодействовать ли дальше. необихевиаристская ориентация сводит всю активность челка в основном к пассивному приспособлению к сущим усл. Психоанализ: Основу психической жизни человека составляют бессознательные влечения потребности и образы формирующиеся...
32088. Теоретические направления западной социальной психологии: когнитивизм и интеракционизм 52.5 KB
  Теоретические направления западной социальной психологии: когнитивизм и интеракционизм. соц. эксперименты о соц. Большое развитие соц.
32089. Основные методологические проблемы и специфика СП исследования 67 KB
  Виды: стандартизированное нестандартизированное включенное участвующее взаимодействие наблюдателя и группы и невключенное простое со стороны наблюдение. Проблема определения единиц наблюдения: Объектом наблюдения являются отдельные люди малые группы и большие социальные общности например толпа и социальные процессы происходящие в них например паника. Предметом наблюдения обычно служат вербальные и невербальные акты повеления индивида или группы в целом в определенной социальной ситуации. Референтометрия методический...
32090. Общение как обмен информацией 43 KB
  Андреева рассматривая проблему общения выделяет в ней 3 стороны перцептивную восприятие партнёров коммуникативную обмен информацией и интерактивную взаимодействие. Но передача инфо только формальная сторона общения всегда информация не только передается но и формируется уточняется развивается. Поэтому рассмотрения общения только с этой стороны недостаточно. У общающихся должно быть не только одинаковые лексические и синтаксические системы но и понимание ситуации общения это возможно лишь в случае включения коммуникации в...
32091. Общение как взаимодействие. Типы взаимодействий: кооперация, конкуренция, конфронтация 48.5 KB
  Исследование проблемы взаимодействия имеет в социальной психологии давнюю традицию. Такое понимание взаимод исключает отождествление коммуникации и взаимодействия а с другой точки зрения исключает их отрыв друг от друга они взаимосвязаны. При изучении структуры взаимодействия фиксируются его элементы и выявляются доминирующие факторы мотивации действий. Парсонс: В основе социальной деятельности лежат межличностные взаимодействия на них строится человеческая деятельность в ее широком проявлении она результат единичных действий.
32092. Общение как восприятие и понимание людьми друг друга 51 KB
  Специфика анализа перцептивых процессов в социальной психологии Процесс восприятия одним человеком другого обязательная составная часть общения и условно может быть назван перцептивной стороной общения. В ходе восприятия другого человека работают 3 процесса: эмоциональный оценка другого когнитивный познание другого выстраивание своей концепции поведения процессы могут происходить одновременно. На соц воспр влияют наши ожидания желания намерения прошлый опыт восприятия; 4. Механизмы межличностного восприятия: идентификация...
32093. Общение и межличностные отношения 53 KB
  Общение и межличностные отношения. Отношение специфическая человеческая категория потому что человек выступает в качестве субъекта выстраивает своим отношения с окружающим миром этим и отличается от животных. Мясищев выделял отношения: 1. Эти отношения безличны хотя имеют личностную окраску.
32094. Предмет социальной психологии Личности 52 KB
  Предмет социальной психологии Л. научное значение понятия Л: Антропология: Л как носитель общечеловеческих свв это родовое понятие принадлежность к homospiens Л=индивид от Феербаха он считал что челк абсолютно биологичен без соцного но в психологии индивид это природное а Л соцное сущво. Проблема соцного статуса. Проблема личности стоит в центре и философского и социологического знания; ею занимается и этика и педагогика и генетика.