23076

Роль та повноваження органів спеціальної компетенції в системі забезпечення національної безпеки України

Доклад

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Роль та повноваження органів спеціальної компетенції в системі забезпечення національної безпеки України. Національний банк України відповідно до основних засад грошовокредитної політики визначає та проводить грошовокредитну політику в інтересах національної безпеки України; міністерства Служба безпеки України та інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами України актами Президента України Кабінету Міністрів України завдань здійснюють...

Украинкский

2013-08-04

69.5 KB

1 чел.

9.    Роль   та   повноваження   органів   спеціальної   компетенції   в   системі   забезпечення національної безпеки України.

Національний банк України відповідно до основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику в інтересах національної безпеки України;

міністерства, Служба безпеки України та інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань, здійснюють реалізацію концепцій, програм у сфері національної безпеки, підтримують у стані готовності до застосування сили та засоби забезпечення національної безпеки;

місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують вирішення питань у сфері національної безпеки, віднесених законодавством до їхньої компетенції;

Воєнна організація держави забезпечує оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів; протидіє зовнішнім загрозам воєнного характеру;

правоохоронні органи ведуть боротьбу із злочинністю і протидіють тероризму, забезпечують захист і врятування населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характерів;

суди загальної юрисдикції здійснюють судочинство у справах про злочини, що завдають шкоди національній безпеці України;

прокуратура України здійснює повноваження у сфері національної безпеки України відповідно до Конституції України та Закону України "Про прокуратуру України";

Основними функціями суб'єктів забезпечення національної безпеки є:

вироблення і періодичне уточнення Стратегії національної безпеки України і Воєнної доктрини України, доктрин, концепцій, стратегій і програм у сфері національної безпеки, планування і здійснення конкретних заходів щодо протидії і нейтралізації загроз національним інтересам України;

створення нормативно-правової бази, необхідної для ефективного функціонування системи національної безпеки;

удосконалення її організаційної структури;

комплексне кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне та інше забезпечення життєдіяльності складових (структурних елементів) системи;

підготовка сил та засобів суб'єктів системи до їх застосування згідно з призначенням;

постійний моніторинг впливу на національну безпеку процесів, що відбуваються в політичній, соціальній, економічній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній, воєнній та інших сферах, релігійному середовищі, міжетнічних стосунках; прогнозування змін, що відбуваються в них, та потенційних загроз національній безпеці;

систематичне спостереження за станом і проявами міжнародного та інших видів тероризму;

прогнозування, виявлення та оцінка можливих загроз, дестабілізуючих чинників і конфліктів, причин їх виникнення та наслідків прояву;

розроблення науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень з метою захисту національних інтересів України;

запобігання та усунення впливу загроз і дестабілізуючих чинників на національні інтереси;

локалізація, деескалація та врегулювання конфліктів і ліквідація їх наслідків або впливу дестабілізуючих чинників;

оцінка результативності дій щодо забезпечення національної безпеки та визначення витрат на ці цілі;

участь у двосторонньому і багатосторонньому співробітництві в галузі безпеки, якщо це відповідає національним інтересам України;

спільне проведення планових та оперативних заходів у рамках міжнародних організацій та договорів у галузі безпеки.


10.  Повноваження Президента в забезпеченні національної безпеки країни.

Відповідно до Закону "Про національну безпеку України" президент є одним з суб’єктів забезпечення нац. безпеки

Відповідно до Конституції України:

 Стаття 106.  Президент України:

    1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

    18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

    19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України;

    20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України


12.  Повноваження Верховної Ради в забезпеченні національної безпеки України

Відповідно до Закону "Про національну безпеку України" президент є одним з суб’єктів забезпечення нац. безпеки

Із Конституції:  Тут нет ничего конкретного, как, например, с Президентом, в принципе, практически любую из тех. Ниже можно считать такой, что относится к тому или иному направлению нац. Безопасности.

Стаття 85.  До повноважень Верховної Ради України належить:

    1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом XIII цієї Конституції;

    2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції;

    3) прийняття законів;

    4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;

    5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

    6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

    7) призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією;

    8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

    9) оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;

    10) усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї Конституції;

    11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

    12) надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України;

    13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції;

    14) затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

    15) призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених цією Конституцією;

    16) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати;

    17) призначення на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;

    18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;

    19) призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України;

    20) призначення половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

    21) призначення на посаду та припинення повноважень членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;

    22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

    23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;

    24) надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України;

    25) надання згоди на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;

    26) призначення третини складу Конституційного Суду України;

    27) обрання суддів безстроково;

    28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

    29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;

    30) призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;

    31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

    32) надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України;

    33) здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією;

    34) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України;

    35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та структури її апарату;

    36) затвердження переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об'єктів права приватної власності.

    Верховна Рада України здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання. 


13.
Політика національної безпеки, як захист національних інтересів.

національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам;

До пріоритетних національних інтересів у сфері національної безпеки дуже важливих на теперішній час фахівцями віднесено: зміцнення генофонду українського народу, його фізичного і морального здоров’я та інтелектуального потенціалу (56%), а також збереження і підвищення науково-технічного потенціалу (56%) і створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки (53%) .

Створення громадянського суспільства;

Підвищення ефективності роботи органів державної влади та місцевого самоврядування;

Розвиток демократичних інститутів для забезпечення прав і свобод людини;

Досягнення національної злагоди, політичної і соціальної стабільності;

Забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності кордонів;

Створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки;

Забезпечення екологічно та технологічно безпечних умов життєдіяльності суспільства;

Збереження та підвищення науково-технологічного потенціалу;

Зміцнення генофонду українського народу, його фізичного і морального здоров’я та інтелектуального потенціалу;

Гарантування прав української нації та національних меншин України;

Розвиток української нації, історичної свідомості та національної гідності українців;

Розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності громадян усіх національностей, що становлять український народ;

Налагодження рівноправних та взаємовигідних відносин з усіма державами, інтегрування до європейської та світової спільноти

На думку експертів, несподіваним виявився сумарний (дуже важливі та важливі) розподіл вагомості пріоритетних інтересів України. Перше місце посіли налагодження рівноправних та взаємовигідних відносин з усіма державами, інтегрування до європейської та світової спільноти (96%) та три пріоритетні національні інтереси — досягнення національної злагоди, політичної і соціальної стабільності; збереження та підвищення науково-технічного потенціалу; збереження екологічно та технологічно безпечних умов життєдіяльності суспільства. На другій сходинці у сукупному потенціалі важливих та дуже важливих пріоритетних національних інтересів містяться: створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки; зміцнення генофонду українського народу, його фізичного і морального здоров’я та інтелектуального потенціалу; підвищення ефективності органів державної влади та місцевого самоврядування (по 89%), а.також створення громадянського суспільства (87%).

Національні інтереси України та їх пріоритетність обумовлюються конкретною ситуацією, що складається в Україні та за її межами, та мають відображати потреби країни на сучасному етапі. Тому до складу пріоритетних, на думку експертів, слід, зокрема, віднести:

головний економічний інтерес — забезпечення економічної незалежності держави, що дуже важливо для забезпечення державного суверенітету;

перешкоджання падінню життєвого рівня громадян і поступове його підвищення. Цей пріоритетний соціальний інтерес є первинним стосовно залежних від нього зафіксованих пріоритетів щодо зміцнення генофонду українського народу, його фізичного і морального здоров’я та інтелектуального потенціалу, а також досягнення національної злагоди, політичної і соціальної стабільності.

За своїм характером цінність вільних відповідей експертів є значною, бо вони мають певну вагомість не лише за кількістю відповідей, а насамперед — за можливістю визначення нових гіпотез та якісного прогнозування суспільних явищ, прийняття якісних управлінських рішень.
14.  Основні напрямки політики національної безпеки в економічній сфері.

В економічній сфері до пріоритетних, на думку експертів, слід віднести (зокрема, під час формування стратегії економічної безпеки України, відповідного законодавства та державних програм): забезпечення політики сталого економічного зростання (13%); забезпечення конкурентоспроможності національної економіки (12%); забезпечення інноваційного розвитку, віддання переваги наукомісткій продукції, розвиток високих технологій, подолання стагнації, забезпечення підйому виробництва, відтворення цивільного та військового машинобудування (12%); розвиток внутрішнього ринку, підтримка національного товаровиробника, їх пріоритетність на ринку та підтримка попиту (9%); зниження рівня «тіньової» економіки, корупції (5%); раціоналізація структури національної економіки (5%). Сюди ж віднесено забезпечення економічної незалежності країни, інтеграцію до ЄС, активізацію економічної діяльності у ГУУАМ, СНД, вступ до СОТ.

Серед інших — забезпечення умов розвитку підприємництва, захист бізнесу від корупційних посягань; впровадження ефективної для економіки системи оподаткування, збалансованість бюджетно-податкової системи; досягнення ефективної роботи за наймом, забезпечення розширеного відтворення робочої сили; підвищення ефективності управління державною власністю; переміщення пріоритетів забезпечення економічної безпеки з державного на регіональний рівень; підвищення життєвого рівня населення; забезпечення обґрунтування управлінських рішень з урахуванням результатів їх впровадження; врахування національного чинника під час вибору економічних методів та механізмів; забезпечення прозорості ринкових реформ; первинність економічної сфери щодо політичної.

Закон України про національну безпеку України, ст..8 визначає такі напрямки в економічній сфері:

забезпечення умов для сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності національної економіки;

прискорення прогресивних структурних та інституціональних змін в економіці, поліпшення інвестиційного клімату, підвищення ефективності інвестиційних процесів; стимулювання випереджувального розвитку наукоємних високотехнологічних виробництв;

вдосконалення антимонопольної політики; створення ефективного механізму державного регулювання природних монополій;

подолання "тінізації" економіки через реформування податкової системи, оздоровлення фінансово-кредитної сфери та припинення відпливу капіталів за кордон, зменшення позабанківського обігу грошової маси;

забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, внутрішньої і зовнішньої захищеності національної валюти, її стабільності, захисту інтересів вкладників, фінансового ринку;

здійснення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запозичень;

забезпечення енергетичної безпеки на основі сталого функціонування і розвитку паливно-енергетичного комплексу, в тому числі послідовного і активного проведення політики енергозбереження та диверсифікації джерел енергозабезпечення;

забезпечення продовольчої безпеки;

захист внутрішнього ринку від недоброякісного імпорту - поставок продукції, яка може завдавати шкоди національним виробникам, здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу;

посилення участі України у міжнародному поділі праці, розвиток експортного потенціалу високотехнологічної продукції, поглиблення інтеграції у європейську і світову економічну систему та активізація участі в міжнародних економічних і фінансових організаціях


15.  Основні напрямки політики національної безпеки в інформаційній сфері.

Важливим, на думку експертів, є визначення пріоритетних національних інтересів в інформаційній сфері. Найвагомішими вони вважають: поширення та використання нових інформаційних та комунікаційних технологій, забезпечення своєчасного їх оновлення; створення для населення умов доступності до сучасних інформаційних технологій; прискорене формування інформаційного суспільства.(25%). Йдеться про забезпечення держави сучасними інформаційними технологіями та широке залучення населення до їх використання.

Висловлювалися думки щодо необхідності реформування державної статистики на потребу вимог ринкової економіки та національної безпеки (9%).

Заслуговують на увагу пропозиції експертів щодо створення умов для входження України до світової інформаційної системи та поширення позитивної інформації про Україну (9%). Водночас виникає потреба у протидії інформаційній експансії з боку іноземних держав, створення умов для збереження інформації, що становить державну таємницю, та обмеження надмірного відтоку інформації, яка може зашкодити національним інтересам України (9%).

Дев’ять відсотків експертів вважають, що до рангу пріоритетних національних інтересів в інформаційній сфері слід віднести: забезпечення державної гарантії свободи слова, дотримання чинного законодавства щодо свободи слова; забезпечення інформаційного суверенітету. Гострою є проблема удосконалення управління інформаційною сферою взагалі, створення умов для вільної конкуренції засобів масової інформації, торгівлі електронною продукцією.

Визначені й інші національні інтереси в інформаційній сфері, що повинні знайти відповідне місце в основних напрямах та заходах щодо реалізації концепцій, стратегій, програм національної та інформаційної безпеки. Ними є: впровадження в Україні досягнень в інформаційній сфері, гуманізація, гармонізація та моралізація інформаційного простору. На думку експертів, потребує захисту інтелектуальна та комерційна власність в інформаційній сфері, забезпечення розвитку малого підприємництва в ЗМІ, створення ефективної інфраструктури в інформаційній сфері, запровадження комп’ютерної освіти з 4-5 річного віку; роз’яснення через інформаційну сферу системного взаємозв’язку національних інтересів та інтересів кожної людини.

Закон України про національну безпеку України, ст..8 визначає такі напрямки в інформаційній сфері:

прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;

поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;

комп'ютерна злочинність та комп'ютерний тероризм;

розголошення інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом, таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави;

намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26433. Опорно-двигательный аппарат (apparatus locomotorius) 20.5 KB
  Все его системы активно участвуют в реализации биомеханического двигательного поведения животных которое складывается из 2 компонентов: статический – удержание животного на ногах во время покоя динамический – перемещение тела в пространстве локомоция. Костносвязочная и мышечная системы – единый биомеханический аппарат а его системы взаимообуславливают друг друга.
26434. Орган слуха и равновесия 20.5 KB
  Наружное ухо: ушная раковина и наружный слуховой проход железы выделяющие серу. Среднее ухо: барабанная полость молоточек наковальня чечевицеобразная косточка и стремечко евстахиева труба с носоглоткой. Внутреннее ухо: костный и перепончатый лабиринт. Внутреннее ухо состоит из преддверия vestibulum улитки cochlea и вестибулярного аппарата.
26435. Организм и его составляющие 21 KB
  Уровни анатомической организации организма: организм – аппарат – функциональное объединение разнородных органов которые отличаются своим происхождением развитием но объединяются общностью функций эндокринный опорнодвигательный мочеполовой аппарат – система органов – совокупность органов имеющих общий план строения общность развития из 1 эмбрионального зачатка функций система органов пищеварения – трубкообразный тип из энтодермы. 3 группы систем органов: соматическая висцеральная и интегрирующая сердечнососудистая система...
26436. Органы кроветворения и иммунной защиты 21.5 KB
  Они делятся на: центральные органы красный костный мозг и тимус и периферические контролирующие внутреннюю среду: селезёнка и лимфоузлы; на границе организма с внешней средой: миндалины лимфоидные образования пищеварительного тракта дыхательного аппарата мочеполового аппарата. Красный костный мозг medulla osse – в костях вырабатывает в периферическую кровь кровяные клетки.
26437. Органы мочевыделения organa uropoetica 21.5 KB
  Анатомический состав: почки постоянно образуют мочу мочеточники непарный мочевой пузырь и мочеиспускательный канал у самцов мочеполовой. У птиц: почки – мочеточники – уросинус клоаки. Иннервация: почки: вагусом через экстра и интрамуральные ганглии. Кровоснабжение: почки: почечные арт.
26438. Парасимпатическая НС 20 KB
  Парасимпатическая иннервация происходит в голове от центров среднего и продолговатого мозга через экстра и интрамуральные ганглии а также ресничный крылонёбный подчелюстной и ушной ганглии; органы грудной и брюшной полости – от продолговатого мозга по вагусу через экстра и интрамуральные ганглии тазовой полости – от крестцового отдела спинного мозга по тазовым нервам через экстра и интрамуральные ганглии. Перерыв происходит в парасимпатических ганглиях: экстра и интрамуральных.
26439. Передняя кишка 21.5 KB
  Пищевод трубчатый мышечный орган выстланный слизистой оболочкой покрытой многослойным плоским ороговевающим эпителием устойчивым к воздействиям корма. Пищевод начинается в глотке и заканчивается в желудке. По расположению различают шейную грудную и брюшную части пищевода.
26440. Плечевой пояс 21 KB
  В области лопатки располагаются мышцы действующие на плечевой сустав предостная supraspinatus дельтовидная заостная infraspinatus малая круглая teres minor клювовидноплечевая coracobrachialis подлопаточная subscapularis большая круглая напрягатель капсулы сустава а также часть мышц плечевого пояса трапециевидная ромбовидная зубчатая вентральная serratus ventralis. У птиц плечевой пояс имеет трёхчленное построение: саблевидная лопатка коракоид и ключица.
26441. ПНС 20 KB
  По дорсальным корешкам через лежащие на дорсальном корешке чувствительные ганглии происходит афферентная связь со всеми органами тела. Через вентральные корешки осуществляются: прямая эфферентная соматическая связь центров с оперечно исчерченной мускулатурой; прерывистая эфферентная связь с мышечной стенкой сосудов перерыв происходит в симпатических ганглиях; прерывистая эфферентная связь с мышечной стенкой внутренностей и железами перерыв происходит в экстра или интрамуральных ганглиях.