23161

Євген Филимонович Маланюк

Доклад

Литература и библиотековедение

Маланюка. Маланюк емігрував спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин. Маланюка Стилет і стилос у 1926р.

Украинкский

2013-08-04

54.5 KB

0 чел.

ЄВГЕН МАЛАНЮК

(1897—1968)

Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня 1897р. в Ново-Архангельську на Херсонщині в родині українських інтелігентів. Спочатку він навчався в реальній школі в Єлисаветграді, а потім — у Петербурзькому політехнічному інституті. У1914 р. юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера, і став начальником кулеметної команди 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті.

1917 р. він перейшов у розпорядження полковника Мішковського, котрий під час встановлення гетьманської влади в Україні став керівником оперативного відділу Генерального штабу (побачене в цей час потім відбивалось і на творчості Є. Маланюка).

У 1920р. разом з Армією УНР (Української Народної Республіки) Є. Маланюк емігрував, спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин. У 1922 р. він разом з Ю. Дараганом заснував журнал «Веселка». Наступного року він закінчив Подєбрадську академію в Чехо-Словаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі. У 1925р. у Подєбрадах вийшла поетична збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос», у 1926р. у Гамбурзі вийшла книжка «Гербарій». 1929р. — Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк».

Протягом" 1930—1939 pp. у Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна»г «Перстень Полікрата».

У 1945р. Є. Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу МУРу (Мистецький український рух), 1949 р. — переїхав до США.

У 1951 —1966 pp. вийшли його твори: збірки «Влада» (Філадельфія, 1951); «Поезії в одному томі» (Нью-Йорк, 1954); «Остання весна» (Нью-Йорк, 1959); «Серпень» (Нью-Йорк, 1964); поема «П'ята симфонія» (Нью-Йорк, 1953), два томи

есеїстики: «Книги спостережень» (Торонто, 1962. Т. 1; Торонто, 1966. Т. 2).

У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об'єднання українських письменників «Слово».

16 лютого 1968 р. письменник помер у передмісті Нью-Йорка.

Найголовнішою ідеєю, ідо проймала і поезію, і есеїстику Є. Маланюка, була щея української державності. Усією своєю творчістю поет прагнув дати відповідь на запитання: що являє собою українська культура, яке місце вона посідає серед інших культур, що є причинами тогочасного занепаду країни, як відродити українську державність. У розв'язанні цих проблем важливу роль Є. Маланюк відводив ролі поета, бо вважав, що поет — це своєрідна ланка між Богом і землею, людьми:

Як в нації вождів нема, Тоді вожді її поети.

(Посланіє)

У збірці «Стилет і стилос» він спробував розв'язати давню, якщо не сказати одвічну, проблематику світової літератури: що має бути найголовнішим у художній творчості — краса чи служіння інтересам суспільства. У вірші «Стилет чи стилос?» Є. Маланюк вдається до символічного осмислення проблеми: стилос — так називалась паличка для писання на вощаній дощечці, а стилет — це невеликий кинджал з тонким тригранним клинком. Автор усвідомлює неможливість однобокого розв'язання цієї проблеми:

Стилет чи стилос? — не збагнув. Двояко v Вагаються трагічні терези.

Не кинувши углиб надійний якор, Пливу й пливу повз берега краси.

хоча й схиляється на користь стилосу. Але він усвідомлює, що реалії українського життя такі, що митець мусить виховувати свою націю, мусить боротись за свою державу, проте не забувати, що насамперед він все-таки митець і не може не помічати краси.

Є. Маланюк з болем усвідомлював, що Україні бракує українців, натомість багато «малоросів» і «хахлів»— ось найважливіший історичний урок. І саме поезія, як це засвідчила поява Тараса Шевченка, здатна була не лише збудити націю, а й підготувати їїдо грядущих випробувань. Поетична творчість Є. Маланю:

ка творила в слові все те, що було відсутнім у реальності, яка його оточувала. Частсгпоет вдавався до історії, прагнучи осмислити минуле, сучасне й зазирнути в майбутнє. Наприклад, у вірші «Знаю — медом сонця, ой Ладо» він змальовує Україну в образі Еллади — однієї з найміцніших країн минулого, колиски європейської цивілізації, захоплюючись і милуючись її красою та величчю, а в циклі «Псальми степу» поет звинувачує Україну в надмірній покірності та безвільності:

Тебе б конем татарським гнати, І тільки просвистить аркан Покірливо підеш сама Ти З лукавим усміхом у бран.

Не забуває автор дорікнути й собі за відсутність справжньої синівської любові до матері-землі. Він усвідомлює, що не може називатись по-справжньому люблячим сином — скоріше варваром, дикуном:

Тепер, коли кругом руїни й вітер,

Я припадаю знов до Твоїх ніг,

Прости, прости,молю, невтішний митар.

Прости, що я останній печеніг.

Прости, що я не син, не син Тобі ще,

Бо й Ти не мати, бранко степова!

З Твоїх степів летять птахи зловіщі,

А я творю зневажливі слова.

Отже, образ «Степової Еллади» — України пронизаний жіночим началом, персоніфікується в ряді жіночих образів-символів, протилежних один одному: Земна Мадонна й Антимарія, кохана й розпусниця, свята й відьма. Почуття любові змінюється почуттям ненависті, слова слави — словами прокляття. Поет вірить, що вогонь війни може очистити, збудити Україну, а якщо ні, то прирече її на загибель разом з ворогами:

Усім огнем твоєї тьми. Всім пеклом зради й самозгуби Ти переможця обійми, Вцілуй свою отруту в губи!

(Антимарія)

Проте справжня війна виявилась значно жахливішою за поетичні уявлення. Все частіше поет почав порівнювати свого ліричного героя з образом Одіссея, який повертається на батьківщину, для якого важливіша вже не сама війна, а дорога повернення. Це не свідчить про злам у шкалі етичних цінностей поета, скоріше —- це зміщення акцентів у мотивах, що постійно були присутні в його творах, бо друга книга поета «Гербарій» містила вже переважно інтимну, особистісну лірику. Цю зміну не слід пояснювати відмовою Є. Маланюка від державницької ідеї — лише як переоцінку засобів її осягнення, перевтілення суворого пророка та «імператора строф» в особу — теж царського роду, але до часу невпізнанну і загублену серед чужинного люду — Одіссея, котрий затято відшукує дорогу до свого дому й родини. Прокляття, що вряди-годи проривається з його вуст, стосується вже не степової Еллади, а літератури, яка не виправдала його сподівань:

Будь проклята, літературо. Що виссала із серця кров! Це через тебе не буйтуром, Не блискавицею мертвим муром Закам'янів і спить Дніпро. Будь проклята, співуча мово Сльозавих і слизьких пісень, Бо кожен чин пожерло слово, Бо зміст заїла передмова І в ніч лягає кожен день.

(Будь проклята, літературо...)

Відчувається, яким болем розчарування, туги, втрачених надій та ілюзій сповнені ці рядки.

Усе своє життя в еміграції Маланюк пильно стежив за подіями на окупованій батьківщині, зокрема за процесом своєрідного літературного відродження 1920-х pp. і його розгрому в 1930-х pp. та наступними подіями: репресіями, «схвальними одами» Сталіну тощо. Бувши провідним поетом у плеяді «вісниківців», об'єднаних навколо «Вісника» Д. Донцова (провідного ідеолога українського націоналізму за кордоном), Маланюк мав великий вплив як в еміграції й Західних Українських Землях, так і в УРСР, викликаючи постійні напади комуністичної преси, яка називала його «українським фашистом». Лірика Є. Маланюка мала спільні риси з лірикою української еміграції, насамперед «празької школи»: історичні мотиви, змалювання внутрішньо сильної, вольової особистості, заперечення сентиментальних, надміру чуттєвих, розслаблюючих мотивів. Ліричний герой у поезіях Маланюка — це безкомпромісний максималіст суворого вигляду, не здатний на

будь-які поступки по відношенню до своїх супротивників і самого себе. Хоча в творчому доробку поета є й інтимна лірика, що вражає лицарським ставленням до світу та до жінки.

Стиль поезії Маланюка формувався під тиском панівних у його поколінні емоцій гніву й болю за століття бездержавності та пригноблення української нації, за поразку відновленої в революцію держави УНР і за подальшу трагедію окупації України Москвою. Цей гнів повертався не тільки проти зовнішніх ворогів, а й проти внутрішніх слабкостей, які поет бачив у комплексі «малоросійства», анархізму, браку національної дисципліни й організації, в перевазі чуттєвості над інтелектом тощо. Звідсіля в його поезії жадання нового типу сильної людини, поглиблення традицій до старокиївських основ (що зумовило особливе зацікавлення поета творчістю і роллю в українській історії П. Куліша).

Євген Маланюк — одна з найяскравіших постатей вітчизняної літератури XX ст., її безумовний класик. Усією своєю творчістю він прагнув сприяти відродженню української держави для сильної та самобутньої української нації.

ОСНОВНІ ТВОРИ:

Збірки «Стилет і стилос», «Гербарій», «Земля й залізо», «Земна мадонна», «Перстень Полікрата», «Влада», «Поезії в одному томі», «Остання весна», «Серпень», поема «П'ята симфонія». Два томи есеїстики «Книги спостережень».

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

1. Лавріненко Ю. Євген Маланюк// Зруб і парости. — Мюнхен, 1971.

2. Євген Маланюк // Історія української літератури XX століття: У 2 кн, / За ред. В.Г.Дончика. — К-, 1998. — Кн. 1.

3. Мовчан Р. Українська проза XX століття: В іменах. — К, 1997.

4. Войчишин Ю. «Ярий крик і біль тужавий...». Поетична особистість Євгена Маланюка. — К., 1993.

5. Прохоренко О. Є. Маланюк: До проблеми малоросійства в мистецтві // Євген Маланюк. Література. Історіософія. Культурологія. — Кіровоград, 1997.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21220. Психология цвета. Книга 832.5 KB
  Последние три главы посвящены цветолечению в них описываются особенности заболеваний людей с разными цветовыми типами поведения и цветомедитация метод который автор разрабатывает в течение последних десяти лет. Последние три главы посвящены цветолечению в них описываются особенности заболеваний людей с разными цветовыми типами поведения и цветомедитация метод который автор разрабатывает в течение последних десяти лет. СИМВОЛИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ ЦВЕТА СЕМАНТИЧЕСКИЕ ПОЛЯ ЦВЕТОВ СПЕКТРА Цвета ахроматической оси Цвета хроматического круга...
21221. Система планов предприятия и их взаимоувязка 64.5 KB
  Все виды планов на предприятии могут быть систематизированы по таким основным классификационным признакам, как содержание планов, уровень управления, методы обоснования, время действия, сфера применения, стадии разработки, степень точности и др.
21222. Психология цвета 871.5 KB
  Бехтерев Цвет в рекламе понятие святое. Начиная серию публикаций о цвете мы осознаем что тема это сложна и обширна. Вашему вниманию предлагается первая часть темы: психология восприятия цвета.
21223. Психология цвета. Символика цвета. Цвет и характер. Цвет и работоспособность 94 KB
  Символика цвета. Цвет и характер. Цвет и работоспособность.
21224. Цвет влияет на принятие решений 84.5 KB
  Эксперты советуют чаще использовать зеленый утверждения зеленого цвета вызывают согласие. По заказу компании НР была проанализирована возможность влиять на отношение аудитории к напечатанным утверждениям используя различные цвета печати. Результаты этого исследования должны помочь компаниям лучше понять каким образом различные группы реагируют на цвет и в свою очередь дадут им возможность проанализировать и улучшить использование цвета во внутренних и внешних коммуникациях. Согласно исследованию использование зеленого цвета оказалось...
21225. Психология цвета в одежде 43 KB
  Вам хотелось бы знать как цвет одежды влияет на того кто ее носит и как воспринимаются определенные цвета окружающими Посмотрите одну из существующих классификаций воздействия цвета. Цвет Эмоциональное воздействие Символическое значение Желтый теплый Стимулирует веселит бодрит оживляет Солнце благодарность Желтый холодный Тошнота отвращение бред Ревность зависть измена Оранжевый Радует ободряет активирует Солнце радость богатство мощь роскошь торжество Краснооранжевый Возбуждает дразнит подстрекает Любовь гордость мощь...
21226. Психология цвета в рекламе 61 KB
  Цвета обращаются к чувствам а не к логике человека. Цвета обращаются к чувствам а не к логике человека а именно: вызывают психологическую реакцию: подчеркивают качество настроение чувство; создают теплую или холодную среду; отражают времена года и т. Как показывают специальные исследования 80 цвета и света поглощаются нервной системой и только 20 зрением.
21227. Педагогическая психология 22.98 KB
  Если в дидактике Каменского Песталлоци психологическая сторона образовательного процесса разработана еще не достаточно то начиная с работ Дистервейка и Ушинского поднимается вопрос о необходимости изучения психологии ученика и психологии учителя разработка психологического подхода к рассмотрению образовательного процесса как совокупности обучения и воспитания с конца 19до начала 80х годов 20 века оформленея педагогической психологии в самостоятельную отрасль появление первых экспериментальных работ в этой области. характеризуется...
21228. Психологические аспекты теории и практики обучения 32.62 KB
  Леонтьев учение рассматривал как тип ведущей деятельности. Которая не только занимается большой период времени но и в ее русле формируется мама личность ученика более частные виды деятельности. Платонов считал что учение это вид деятельности в процессе которой осуществляется обучение личности и достигается ее обученность Научение. Ительсон считал что научение это устойчивое целесообразное изменение физической и психической деятельности поведения которое возникает благодаря предшествующей деятельности и не вызывается непосредственно...