23277

Диккенс

Доклад

Литература и библиотековедение

Діккенса можна поділити на чотири періоди. Показовим для цього періоду творчості Діккенса є побудований на матеріалах побутового нарису роман Посмертні нотатки Піквікського клубу 1837. Другий період творчості Чарлза Діккенса Другий період творчості письменника значною мірою пов'язаний з закордонними подорожами письменника по Італії Швейцарії Франції США. У цей час ще яскравіше проявився талант Діккенсапубліциста Американські замітки майстра нарисів Картини Італії .

Украинкский

2013-08-04

23.65 KB

5 чел.

Диккенс

У цілому творчість Ч. Діккенса можна поділити на чотири періоди. Перший період творчості (і 833-184 і) можна охарактеризувати як ранній. У цей час створено "Нариси Боза", "Посмертні нотатки Піквікського клубу", "Пригоди Олівера: Твіста", "Життя і пригоди Ніколса Нікльбі. Показовим для цього періоду творчості Діккенса є побудований на матеріалах побутового нарису роман "Посмертні нотатки Піквікського клубу" (1837). Цікава історія його створення.Він виник із підписів, якими Діккенс супроводжував гумористичні малюнки художника Сеймура про пригоди членів мисливського товариства (клубу).

В цьому ж творі набагато сильніше, ніж в інших його романах, звучить мотив утопічного ідеалу письменника сільського життя. В "Посмертних нотатках ..." письменник виказує себе неабияким стилістом. За допомогою слова він створює атмосферу існування, якому не можуть стати на перешкоді аніякі негаразди.

4.     Другий період творчості Чарлза Діккенса   Другий період творчості письменника значною мірою пов'язаний з закордонними подорожами письменника по Італії, Швейцарії, Франції, США. У цей час ще яскравіше проявився талант Діккенса-публіциста ("Американські замітки"), майстра нарисів ("Картини Італії"). У 1842 р. він здійснив п'ятимісячну поїздку по США. Бостон - перше місто, в якому побував митець, справив на нього неабияке враження: його здивував високий рівень життя американських робітниць, їх потяг до культури (свідчення тому - власні бібліотеки і видання часопису).

        Продовжуючи захищати принципи гуманізму і моральності, Діккенс пише низку творів, які об'єднуються загальною назвою "Різдвяні оповідання". Різдвяний затишок дому стає однією з найважливіших категорій "Різдвяної пісні у прозі", "Дзвону", а також інших творів циклу: "Цвіркун за піччю", "Битва життя", "Одержимий" (1843-1848).

         В основі оповідань - ідеї милосердя і взаємодопомоги. Персонажі - представники Найрізноманітніших соціальних груп, які під впливом обставин поліпшують як власний, так і суспільний моральний стан.

5.     Третій період творчості Чарлза Діккенса.   Третій період творчості Діккенса був особливо плідним: створено низку романів - "Девід Копперфілд" (1850), "Холодний будинок" (1853), "Важкі часи" (1854), "Крихітка Дорріт" (1857), "Повість про два міста" (1858). Соціально окреслена сатира в творах цього періоду помітно переважає гумор. Усі суспільні і державні інститути піддаються гострій критиці. За межами цієї характеристики знаходиться (та й то частково) хіба що роман "Девід Копперфілд". У силу того, що в основу цього твору письменник поклав спогади про власне дитинство та юнацькі роки.

       Саме з цим пов'язані його ліризм, тонкий гумор. Це далеко не автобіографічний роман, незважаючи на те, що його герой, як і сам автор, стає письменником. Це твір про час і спогади, про їх роль у житті, своєрідний варіант класичного "роману виховання". 50-і роки - важкий час у житті Діккенса. Розлучення з дружиною порушило віру письменника в його етичний ідеал - сімейне життя.

           По суті, у романі "Важкі часи", як і в інших творах третього періоду, Діккенс зображує вже не окремі сцени соціального життя, а показує буржуазну систему в цілому. 6.     Четвертий період творчості Чарлза Діккенса   Твори четвертого періоду – романи "Великі сподівання" (1861), "Наш спільний друг" (1864) - в них автор свідомо звертає увагу читачів на неможливість для простої людини в умовах тогочасної дійсності реалізувати свої мрії про щастя.

Дослiдники англiйської лiтератури стверджують, що жоден з англiйських

письменникiв не здобув такої слави за життя, як Чарльз Дiккенс. Визнання

прийшло до Дiккенса вже пiсля першого оповiдання i не залишало до

останнiх днiв, хоча сам письменник, його погляди i творчiсть

змiнювались. Секрет його популярностi в тому, що Дiккенс гостро вiдчував

змiни в життi Англiї, був виразником сподiвань i прагнень тисяч людей.

Пiсля смертi письменника його твори почали пiддавати гострiй критицi, i

лише в ХХ столiттi стало цiлком очевидне значення творчостi Дiккенса.

Його бiографiя знайшла вiдображення i у сюжетах його романiв, i у

творчiй манерi. Дiккенс змалечку самостiйно заробляв грошi, бо батько,

бiдний службовець, за борги потрапив до в’язницi. Працював на фабрицi,

клерком, репортером у судi i парламентi. Як репортер вiн вiдображав

сучаснi подiї i намагався порозумiтися на причинах, що їх викликали.

Провiдна тема творчостi письменника – тема боротьби добра i зла, що

розкривається в кожному його творi. Дiккенс вважав, що ставлення

суспiльства до дитини вiдбиває боротьбу добра i зла у ньому. Тому тема

дитинства – одна з головних в його творчостi.

Роман «Пригоди Олівера Твіста» — це перший «роман-виховання» і в той же

час авантюрно-пригодницький роман, де головна тема — показ самотністі дитини

у несправедливому світі.

Головний герой — безрідний сирота і вихованець робітничого дому, на долю

якого випало дуже багато випробувань. Мати його під час пологів померла. Споча-

тку п’яний лікар та доглядачка залишили на ніч новонароджене дитя у холодній кі-

мнаті, потім на ньому випробували свою «систему» місіс Ман, відома тим, що з

кожних 10 її вихованців виживало лише двоє. У робітничому домі діти здичавіли

від голоду, були жертвами системи віроломства й облуди. Ласкаве слово чи погляд

не зігріли дитинства Олівера, зате палиця парафіяльного сторожа Бамбула часто

гуляла на плечах 9-річної дитини, яка виглядала на 6 років. На кожному етапі життя

Олівера, до зустрічі з містером Браунлоу, його використовували як засіб наживи.

Хлопця обкрадали, змушували працювати, годуючи стравами, що «ними погребу-

вав би й собака», змушували чинити злочини чи бути їх співучасником. Зведений

брат Монкс (Едуард Ліфорд) ненавидів Олівера і чужими руками штовхає його до

в’язниці у гонитві за спадщиною. Зажерливість і жадоба до грошей керували вчин-

ками Монкса та його матері.

Олівер пройшов через поневіряння та приниження, в яких мав зробити вибір

між добром і злом, знайти свій шлях у житті. У цьому чутливому й м’якосердному

хлопчикові жила могутня сила нескореного духу, яка врятувала його від смерті у

робітному домі. Олівер чи не єдиний, хто бунтував, твердо відстоюючи право мати

повноцінний обід. Остаточно до свідомого вибору між добром і злом він дійшов

у притоні Федіна, звідки пробував втекти. Містер Браунлоу та родина Мейлі допо-

могли хлопчині: урятували його від злочинців, повернули сироті ім’я та спадщину.

Злидні не озлобили Олівера. Він пробачив братові всі його підступні дії і щедро по-

ділився спадщиною. Він переповнений почуттями щирої вдячності до своїх рятів-

ників. В цілому, можна сказати, що образ Олівера не лише сентиментальний, а й

ідеалізований: світ зла не заплямував чистоту його душі.

Героєві роману пощастило. На своєму життєвому шляху він зустрів співчутли-

вих людей, які допомогли. Своєю довірливістю вони підтримали в очах дитини

впевненість у тому, що, незважаючи на соціальний стан, людина може бути щасли-

вою, повірили у його сили. З вище зазначеного можна зробити висновок, що образ

Олівера ідеальний. Його характер не змінився протягом роману: він не потрапив

під вплив обставин, навіть перебуваючи серед шахраїв. Таким чином, соціальні

конфлікти у романі поступилися місцем ідилічному щасливому завершенню. Щи-

рість, жаль до людей, намір жертвувати собою задля них — це якості, заради яких

тільки й варто жити. Вони є або їх немає, незалежно від того, на якій соціальній

сходинці перебуває людина. Але без них життя втрачає сенс.

Цікавою і вагомою є авторська думка у фіналі роману про людське щастя:

«Без глибокої любові, доброти сердечної та вдячності до того, чий закон — ми-

лосердя»

Роман має щасливий кінець, за що авторові докоряли і за життя, а особливо піс-

ля смерті. Але відповідний фінал — це одна із рис філософії письменника. Він вва-

жав, що література має велике виховне значення, впливає на свідомість, а щасливий

фінал стверджує оптимізм, радощі життя, гармонію, дає надію на те, що людина ні-

коли не буде самотньою.

Відтак, у романі було відображено християнські погляди письменника: він вірив

у переможну силу добра. Добро і зло — два композиційні центри у романі. Добро у

романі постало піднесено ідеальним, тоді як зло — хиже, маніакальне і не має раці-

онального пояснення. Добро обов’язково мусить перемогти — ось надія, яка жи-

вить уяву письменника.

Тема дитинства у творчості Чарльза Діккенса розкрила гуманістичне спряму-

вання таланту письменника, утвердила добро і справедливість, засудила байду-

жість суспільства у ставленні до дітей-сиріт. У висвітленні долі дитини-сироти

у романі «Пригоди Олівера Твіста» намітилися й провідні ознаки творчого ме-

тоду митця:

1. Детальна увага до моральної проблематики.

2. Повчальний зміст твору.

3. Уміння засобами сатири та іронії показати складні перипетії долі маленького

героя.

4. Гуманізм у ставленні до простої людини.

Діккенс — великий мрійник-романтик і в житті, і у творчості. Він вірив, що за

допомогою проповіді добра, правди і краси можна зробити світ кращим. Віра у ма-

леньку людину ще раз переконливо засвідчила великий гуманізм автора.

Цікавою і вагомою є авторська думка у фіналі роману про людське щастя:

«Без глибокої любові, доброти сердечної та вдячності до того, чий закон — ми-

лосердя»

Роман має щасливий кінець, за що авторові докоряли і за життя, а особливо піс-

ля смерті. Але відповідний фінал — це одна із рис філософії письменника. Він вва-

жав, що література має велике виховне значення, впливає на свідомість, а щасливий

фінал стверджує оптимізм, радощі життя, гармонію, дає надію на те, що людина ні-

коли не буде самотньою.

Відтак, у романі було відображено християнські погляди письменника: він вірив

у переможну силу добра. Добро і зло — два композиційні центри у романі. Добро у

романі постало піднесено ідеальним, тоді як зло — хиже, маніакальне і не має раці-

онального пояснення. Добро обов’язково мусить перемогти — ось надія, яка жи-

вить уяву письменника.

Тема великих сподівань та втрачених ілюзій була поставлена та розроблена в західноєвропейській літературі раніше, ніж роман Діккенса «Великі сподівання» (1861) побачив світ, який за жанровою приналежністю окреслюється літературознавцями як роман-біографія з детективною зав’язкою. До мотиву втрачених ілюзій зверталися і такі прозаїки, як Бальзак, Теккерей, Фредерік Стендаль. Їхні твори поєднуються із романом Діккенса спільними рисами головних героїв, характери яких змальовано дещо типізовано. Жюльєн Сорель, Давід Сешар, Ребека Шарп, Піп Фірріп стаючи освіченими, багатими, владними, втрачають власні ілюзії, але їх також поєднує радикальна переоцінка всіх життєвих цінностей. Але Діккенс зумів внести і в образ свого героя, і в опис його історії щось своє індивідуальне та неповторне.     Ідейний задум, котрий визначив зміст роману «Великі сподівання», його сюжет, композицію, систему художніх образів, увесь стиль розповіді, а також жанрові особливості полягає в тому, щоб висвітлити неможливість здійснити мрії людини про щастя в умовах сучасній митцю дійсності, - це основне; але задум Діккенса не обмежується лише цим: письменник показує, що для простої, чесної і безкорисливої людини немає місця і не може бути задоволення в пустому, хоча й забезпеченому житті ситого буржуа, оскільки таке існування вбиває в людях все найкраще, все людяне; Діккенс ставить своєю ціллю довести на прикладі долі героя Піпа, що гроші, зрошені кров’ю, запечатані злодіяннями та злочинами, не можуть зробити людину щасливою. «Історія Піпа – це історія повільного краху всіх його надій та сподівань»     Предметний світ твору витіснений на задній план розвитком характерів (Піп, Джо, Бідді, міс Гевішем, Естелла, Джагерс, Мегвіч та ін.). Детально опису підлягає тільки мертвий будинок міс Гевішем, її зовнішній вигляд та костюм.         Мотив втрати великих сподівань у романі Чарлза Діккенса накладається на основні етапи становлення Піпа як особистості. Спочатку юнак розчаровується у простих людях, що оточували його змалечку, вважає їх надто примітивними, окреслює собі майбутній шлях джентльмена. Наступна втрата ілюзії – після приїзду до Лондона, який виявляється центром суєта суєт, де нікому немає ні до кого діла, де все пройняте антигуманністю, де людину залюбки можуть убити, що й переживає Піп у кульмінаційній сцені зустрічі із злочинцем Орліком. Втратою ілюзії для юнака стає і розуміння того, що гроші, які таємний незнайомець люб’язно надає йому на навчання та столичні розваги, мають сумнівне походження від каторжника-втікача. Відмова коханої Естелли стало втратою сенсу життя Піпа. Хоча і сама дівчина є яскравим прикладом розвіювання власних ілюзій (в ході розвитку сюжету виявляється, що її батько – убивця та каторжник, нещасливе одруження). Тема втрачених ілюзій своєрідно простежується на долях Мегвіча, та міс Гервішем. Особливість втілення теми втрачених ілюзій у романі Чарлза Діккенса "Великі сподівання" полягає у тому, що Піп, на відміну від схожих до нього героїв інших письменників-реалістів ХІХ ст., розчаровуючись у навколишній дійсності, у позірній цінності грошей, у коханій людині, насправді нічого не втрачає, адже зберігає основне у собі – внутрішнє благородство та людяність, що, на думку англійського романіста, є найвищою життєвою цінністю.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

67917. О СОСТОЯНИИ ПОДГОТОВКИ ПРОЕКТА КОНСТИТУЦИОННОГО АКТА СОЮЗНОГО ГОСУДАРСТВА 171 KB
  Как известно 20 января 2003 года постановлением Высшего Государственного Совета Союзного государства создана российско-белорусская комиссия по подготовке проекта Конституционного Акта Союзного государства. В результате работы комиссии подготовлен проект Конституционного Акта Союзного государства...
67918. ОСОБЕННОСТИ ПРАВОНАРУШЕНИЙ В СФЕРЕ ФИНАНСОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ РЫНКА ЦЕННЫХ БУМАГ 66 KB
  Основными видами административных правонарушений в сфере финансово-правового регулирования рынка ценных бумаг выступают: 1 недобросовестная эмиссия ценных бумаг; 2 воспрепятствование осуществлению инвестором прав по управлению хозяйственным обществом; 3 использование служебной информации на рынке ценных бумаг...
67919. ОСОБЕННОСТИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ ПОРЯДКА ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ПЕНСИОННОГО ФОНДА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ 56 KB
  Особенности нормативно-правового регулирования порядка функционирования Пенсионного фонда Российской Федерации ПФР установлены нормами Постановления Верховного Совета России от 27 декабря 1991 г. № 21221 Вопросы Пенсионного фонда Российской Федерации России и утвержденного указанным постановлением...
67920. КОНСТИТУЦИОННЫЕ ГАРАНТИИ ПРАВ И СВОБОД ЧЕЛОВЕКА И ГРАЖДАНИНА 174.5 KB
  Очевидно что право может быть реализовано только тогда когда ему соответствует обязанность государства или другого лица органа его обеспечить. Гарантии нужны не сами по себе а для наиболее полного претворения в жизнь прав и свобод; они призваны обеспечить такую благоприятную обстановку в атмосфере...
67921. ПРОБЛЕМЫ АДМИНИСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ МИГРАЦИИ НАСЕЛЕНИЯ В РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ 81.5 KB
  Обострение социально-политической ситуации в бывших республиках СССР межнациональные и религиозные конфликты экономический кризис сопровождающийся резким социальным расслоением населения и иные причины привели к росту потоков мигрантов увеличению количества правонарушений совершаемых данной категорией...
67922. ОСНОВНЫЕ ЭТАПЫ СТАНОВЛЕНИЯ И РАЗВИТИЯ ИНСТИТУТА УСЫНОВЛЕНИЯ В РОССИЙСКОЙ ИМПЕРИИ 103.5 KB
  Усыновление играло весьма важную роль у всех древних народов индийцев греков римлян и др. Римскому праву известны две формы усыновления: одна с передачей родительского права другая без передачи когда под родительскую власть поступало лицо свободное от этой власти. Для усыновления нужно было соблюсти особые...
67923. ПЕРСПЕКТИВЫ СИСТЕМАТИЗАЦИИ И КОДИФИКАЦИИ ЛИЦЕНЗИОННОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА 123.5 KB
  За двенадцать лет прошедших с момента законодательного возрождения в России института лицензирования оно стало действенным административно-правовым средством упорядочения деятельности хозяйствующих субъектов и обеспечения единого экономического пространства.
67924. ПРЕЗУМПЦИЯ ВИНОВНОСТИ КАК ПРИНЦИП ГРАЖДАНСКОГО ПРАВА 74 KB
  Это очевидно связано с тем что правовые презумпции в том числе в гражданском праве традиционно рассматриваются как некий юридико-технический феномен состоящий в предположении какого-либо факта существующим. Различия во взглядах состоят пожалуй лишь в оценке степени вероятности заключенного в правовой презумпции предположения.
67925. ПРАВОВОЙ СТАТУС ФЕДЕРАЛЬНОЙ ТАМОЖЕННОЙ СЛУЖБЫ И ЕЕ МЕСТО В ОРГАНИЗАЦИИ ИСПОЛНИТЕЛЬНОЙ ВЛАСТИ В РОССИИ 94.5 KB
  Раскрывая основные элементы правового статуса Федеральной таможенной службы определяя ее место в системе исполнительной власти в России следует указать что исполнительная власть осуществляется той совокупностью органов которая закреплена в Конституции Российской Федерации а именно...