23716

ХУДОЖНЄ ВИХОВАННЯ В УМОВАХ НОВОЇ ЕСТЕТИЧНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Лекция

Педагогика и дидактика

На основі аналізу феномена „масова культура” з’ясувати проблему його впливу на поведінку людей та необхідність прищеплення естетичного смаку особистості...

Украинкский

2014-10-01

71 KB

1 чел.

ТЕМА: ХУДОЖНЄ ВИХОВАННЯ В УМОВАХ НОВОЇ ЕСТЕТИЧНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ.

Мета: на основі аналізу феномена „масова культура” з’ясувати проблему його впливу на поведінку людей та необхідність прищеплення естетичного смаку особистості.

План:

1.Художнє життя суспільства. Масова культура. Елітарне і народне мистецтво.

2  Зміни  в естетичному вихованні.

3.  Зміст естетичного виховання в сучасній Україні. Кількісні показники.

      

1. Художнє життя суспільства. Масова культура. Елітарне і народне мистецтво.

Наш час характеризується широким культивуванням масової культури на естраді, в кіно, музиці, театрі, дизайні. Масова культура, тиражована телебаченням, радіо-, відео-, аудіозаписами, ілюстрованими журналами, розмиває, а часом і змінює критерії художнього смаку. Це реальність, з якою потрібно рахуватися, яка вимагає ґрунтовного наукового осмислення та реформування естетичного виховання загальноосвітньої школи. 

Масова культура – культура, яка серед широких верств населення в даному суспільстві, переважно комерційно успішна та елементи якої знаходяться повсюди: в ЗМІ, одязі, розвагах (спорті і літературі).

Масова культура, актуалізуючи очікування масової аудиторії, задовольняє її потреби у дозвіллі, розвагах, іграх, спілкуванні тощо. Водночас вона дає широкий вибір моделей поведінки. Дослідники звертають увагу на те, що в масову культуру проникають дегуманізованіформи поведінки молоді (алкоголізм, наркоманія, проституція, жорстокість, злочинність); у поведінці молодих людей з’являються елементи шокування і провокування оточуючих (алогічна мода, „чорний гумор” тощо). Це пояснюється різким зниженням цінностей духовної культури (її елементами є вірування, переконання, ідеали та відповідні їм звичаї, норми спілкування, поведінки) серед населення; тенденціями релятивізму (визнання умовності, відносності, суб’єктивності пізнання, заперечення абсолютних етичних норм і правил) в суспільній естетичній свідомості.

Сучасна масова культура розмиває межі між елітарною (класична музика, література, високе мистецтво) і народною (пісні, танці, казки) культурою. Виробництво, поширення і споживання продукції масової культури має індустріально-комерційний характер. Найвиразніші її риси – комерційний успіх; популярність і розважальність; цікавість; культ гедонізму і споживання; схематизація, стереотипізація, спрощення всіх явищ життя; несмак; іноді невідповідність форми і змісту. Все це досягається дуже різними засобами – аж до експлуатації інстинктів та вірувань людей (агресивність, секс, страх, містика тощо). Смисловий діапазон масової культури дуже широкий – від примітивного кітчу (мелодрама, естрадний шлягер, „мильна опера”) до складних, змістовно насичених форм (рок-опера, мюзикли, „інтелектуальний” детектив тощо). Естетиці масової культури властиве постійне балансування між тривіальним та оригінальним, агресивним і сентиментальним, вульгарним і вишуканим, що типово для бульварних романів, різних шоу, поп-музики, еротичних журналів, кінобойовиків, фільмів жахів тощо. Наведені вище результати досліджень свідчать, що масове мистецтво, особливо в його екранних видах (кіно, відео, телебачення), демонструючи насилля і агресивну еротику, змінюється, набуваючи негативного характеру. А це не може не турбувати суспільство. Хочемо ми того чи ні, але насилля і жорстокість підвищують криміналізацію сучасного життя, впливаючи, в першу чергу, на дітей і молодь.

Принагідно зазначимо, що, як не парадоксально, але такі позитивні види соціальної поведінки, як любов і альтруїзм, тільки недавно стали об’єктом вивчення психологів. Постає питання: звідки у людей з’являється уявлення про романтичне кохання? Без сумніву, воно формуються під впливом того, як нас любили в дитинстві, як наші батьки любили одне одного, які книжки ми читаємо, які фільми проглядаємо, які пісні співаємо, яку музику слухаємо.

2.  Зміни  в естетичному вихованні.

Естетичне виховання як соціально-культурний педагогічний процес має трансформуватись у відповідності із базовими змінами в суспільстві, а тому в умовах вибору українського нового вектору її розвитку, перехідного періоду, відбуваються й радикальні зміни в сутності, змісті, формах і методах естетичного виховання.

В осмисленні цих змін, очевидно, треба виходити із природи тієї соціально-культурної реальності, яка формується в Україні. Вона характеризується: формуванням нової системи цінностей; особливими відносинами між учасниками культурного процесу; зміною ієрархічного “вертикалього” принципу управління культурою на “горизонтальний”,акцентуванням на ролі особистісного, а не колективістського начала; формуванням приватного, недержавного сектора культури; руйнуванням усталеної культурно-просвітницької мережі й мережі закладів естетичного виховання; зростаючою недостатністю закладів культури для значного числа громадян. Ці утворення радикально змінюють, далеко не завжди на краще, соціально-культурну ситуацію естетичного виховання як особливої соціально-виховної підсистеми. Виникає необхідність формування нової системи естетичного виховання в Україні.

Необхідність такого переосмислення ситуації та змісту естетичного виховання в сучасній Україні пробуджуються значними змінами, а по суті, формуванням нової соціально-художньої реальності, яка створює соціально-художній контекст естетичного виховання.

Важливими змінами в новій соціально-художній реальності в Україні, які необхідно врахувати, є: 1) зміна системи критеріїв оцінки художньої творчості; 2) трансформація вимог суспільства до митців, художньої творчості в цілому; 3) модернізація тематики творчості, а з нею трансформація предмета мистецтва; 4) розширення структури жанрів художньої творчості; 5) вплив мистецтва української діаспори на розвиток мистецтва в Україні;  6) зростання національної спрямованості української художньої культури; 7) руйнування цілих галузей художньої культури (кінематограф та ін.) та незабезпеченість функціонування окремих ланок інфраструктури (книжкова мережа); 8) суттєве зниження контактів публіки з окремими видами мистецтва (кіно, театр, класична музика та ін.); 9) зростання розриву між масовою та елітарною художньою культурою, поширення художньої продукції низької якості, що знижує виховний вплив мистецтва; 10) посилення диференціації художніх потреб і смаків під впливом урізноманітнення поля художнього життя, художньої пропозиції; 11) формування нових творчих шкіл, розвиток різних художніх напрямків; 12) зниження соціального статусу, престижу й соціальної захищеності митців, їх становища та професії.

Таким чином, педагог естетичного виховання повинен ураховувати у своїй роботі особливості контексту художнього життя, які концентруються в рисах нової соціально-художньої реальності. Нова соціально-художня реальність формує стан суспільної художньої свідомості в особі всіх її суб’єктів та соціально-інституційне забезпечення її функціонування, становлення нових художніх напрямків, норм, цінностей, потреб, смаків, творчих методів, художніх поглядів та ідеалів.

Вихователь має враховувати у своїй роботі особливості нових естетичних і художніх потреб різних груп молоді, які в нових умовах набувають нового змісту й форми, породжуючи нові типи естетичних і художніх відносин як основи її естетичної та художньої культури.

3.  Зміст естетичного виховання в сучасній Україні. Кількісні показники .

У наш час складаються певні різновиди естетичних відносин на основі певних типів соціальних відносин, які й “наповнюють” її певною функціональністю. Це ті ж відносини, що існували раніше, але їх об’єкт і акцентування різні, бо різними стали ідеали, потреби та прагнення людей, особливо молоді, змінився характер їх естетичної соціалізації. Тому сьогодні актуалізується соціологічний аспект дослідження з визначення рівня естетично-художньої культури молоді, її потреб, інтересів, естетичних поглядів, ідеалів, смаків, системи їх естетично-художньої діяльності, а отже, і такої мало розробленої галузі знань, як соціологія естетично-художнього виховання, яка активно формується.

Певні здобутки в цьому напрямі вже є. Результати, отримані в 2005 році у всеукраїнському дослідженні “Духовні потреби дітей України”, яке охоплювало близько 3 тис. школярів з 4 по 9 клас включно, дають певні уявлення про стан їх художньо-естетичних потреб, фіксують ті зміни, які відбулись у художньо-естетичній свідомості й діяльності дітей і підлітків. Отримані за нашою програмою дані можуть бути використані для організації естетичного виховання школярів.

Започаткування розвитку художньо-естетичних інтересів дитини відбувається в ранньому дитинстві, коли слухання колискових пісень пробуджує в малюка здатність до музично-звукового сприйняття, що в подальшому втілюється в любові до народної пісні, якою славляться українці в усьому світі. Проте в умовах становлення інформаційного суспільства в Україні й руйнації системи художнього виховання втрачається значення народної пісні як базового елементу національної культури. У результаті в сучасних дітей та підлітків знижується здатність до її емоційно-образного сприйняття, що в свою чергу призводить до зниження рівня культури дітей. Так, на запитання “Чи є в тебе улюблена українська народна пісня?” лише 49% опитуваних дітей дали позитивну відповідь. Зауважимо, що під час вступу до японських вищих навчальних закладів абітурієнт має знати декілька сотень пісень, бо інакше не буде прийнятий.

Сільські діти мають трохи вищий показник інтересу до народної пісні – 53%. Дівчата (56%) цікавляться нею більше, ніж хлопці (43%). Але особливе занепокоєння має викликати те, що з віком інтерес до народної пісні значно зменшується. Подані в таблиці №1 результати опитування свідчать, що серед дітей 14-15 років відсоток тих, хто має улюблену українську народну пісню, є найнижчим.

Таблиця №1 Розподіл відповідей респондентів на запитання “Чи маєш ти улюблену українську пісню?”, %

Вік дітей

9-11 років

12-13 років

14-15 років

Кількість позитивних відповідей, %

55

50

43

Важливим показником рівня сформованості художньо-естетичних інтересів є ставлення дитини до краси свого оточення (оселі, школи, вулиці, міста чи села). Відповідно до ментальних прагнень українців до затишку, художнього облаштування своєї оселі ставляться до цього й діти: 69% дає їм високу оцінку (4 і 5 балів). “Привабливість, краса свого міста (села)” оцінюється в цілому доволі високо (69% високих і 19% посередніх оцінок) за відсутності суттєвих відмінностей у розподілі відповідей респондентів у залежності від статі та місця проживання.

Важливим чинником естетичного розвитку дитини є природа – мати всіх талантів (М.Пришвін). Дітям пропонувалося оцінити міру їх згоди з висловлюванням: “Природа – джерело натхнення, гарного настрою, поштовх писати вірші, малювати”. Переважна більшість дітей (77%) погодилися з ним, а 17% – наполовину. Немає суттєвої різниці в оцінках за місцем проживання, типом поселення, але діти 14-15 років все ж дають значно нижчі оцінки ролі природи в їх житті. Очевидна значущість для дітей природи як важливого емоційно-естетичного складника їх життя.

Художньо-естетична активність дітей значною мірою залежить від оцінки значення мистецтва суспільством, оточенням, яка трансформується за допомогою зусиль школи і сім’ї в норму, спонукання до обізнаності у сфері мистецтва як шляху до його глибокого освоєння. Однак, за результатами опитування дітей 9-15 років, лише 50% сучасних дітей шкільного віку згодні з тим, що “кожна людина повинна бути обізнана змистецтвом”, 35% погоджуються з цією нормою “наполовину”.

Авторитет мистецтва у школярів України в цілому невисокий і навіть низький. І як це не несподівано, у міських школярів він нижчий (48%), ніж у сільських (52%), і є однаковим у хлопців та дівчат.

Авторитет і соціальний престиж мистецтва в умовах “розважального ажіотажу” знижується, що радикально негативно позначається на привабливості пізнавальної діяльності дітей у сфері художньої культури, на ставленні до справжнього, високого мистецтва. Все ж певна надія є, бо 35% опитаних дітей таки згодні з необхідністю бути обізнаними з мистецтвом, надавати цьому більшої ваги.

Дегуманізований контекст епохи знизив в цілому інтерес людей до мистецтва. Однак привабливість спілкування з мистецтвом серед дітей у діапазоні від 9 до 15 років, як і у попередньому випадку, не зростає, а різко знижується (діти 9-11 років – 76%, 14-15 років – 48%) з розривом у 28%. Здавалося б, результати повинні бути зворотними, бо діти молодшого шкільного віку ще не можуть вповні оцінити принадність і важливість для них мистецтва, однак факти – вперта річ, а вони засвідчують різке падіння значущості мистецтва в житті дітей, що значною мірою породжено загальною комерціалізацією суспільних відносин в умовах сьогодення.

Люди, які не цікавляться мистецтвом, не можуть виховати інтерес до нього. Падіння інтересу до мистецтва знижує й можливості художнього виховання в сім’ї, яке багато дослідників уважають визначальним. Згідно з даними опитування, тільки 31% дітей зазначили, що їх батьки й родичі, напевне, цікавляться мистецтвом; 30% дітей у цьому не впевнені. У місті частка дорослих, які цікавляться мистецтвом, дещо більша, ніж у селі (відповідно 32 і 26%).

Якщо діти молодшого шкільного віку мають певні ілюзії щодо інтересу батьків, родичів до мистецтва (39%), то з віком їх кількість істотно зменшується – серед підлітків 14-15 років цей показник становить тільки 24%. 47% респондентів упевнено відзначають відсутність такого інтересу в батьків і родичів.

Для задоволення естетичних, художніх потреб і занять мистецтвом потрібні певні умови, можливості. На думку майже половини дітей, вони в цілому мають певні можливості у школі й трохи кращі – вдома (51%). Природно, що в місті можливості для занять мистецтвом удома кращі (53%), ніж у селі (47%).

Таким чином, судячи з відповідей, як у школі, так і вдома умови й можливості займатися мистецтвом оцінюються багатьма дітьми як недостатні, а отже, такі, що мало сприяють їх художньому розвитку.

У загальному впливі мистецтва на дітей і молодь особливе місце належить музиці. У цьому контексті важливо вивчити думку дітей про сприйняття музики, її функції в житті підростаючого покоління. Переважна більшість дітей (62%) вважає, що “музика перш за все повинна допомагати думати, мріяти”, кожна четверта дитина згодна із цим твердженням наполовину. З такою позицією більше погоджуються дівчата (67%). Майже повністю збігаються оцінки функцій музики в дітей різних вікових груп.

Водночас у оцінці дітей музика має не лише допомагати думати та мріяти, а й “перш за все повинна піднімати настрій, сприяти кращійроботі” (73%). Із цим майже однаковою мірою згодні діти міста й села, хлопці й дівчата усіх вікових груп. Особливо акцентує свою оцінку на розважальній функції музики група підлітків 14-15 років (79%).

За умови цілковитого панування в молодіжному середовищі легкої (сучасної) музики ставлення дітей до класичної музики є неоднозначними. Є надія, що із судженням “класичну музику слухають лише музиканти та ті, що навчаються в музичній школі”, “наполовинузгодні” 27%, “не згодні” 43% дітей. При цьому серед хлопців із зазначеною позицією не згодні лише 29% респондентів. Отже, у ставленні дітей до класичної музики спостерігається певне позитивне зрушення.

Виховна ефективність мистецтва в житті дітей знаходить свій яскравий прояв у бажанні дітей наслідувати приклад улюблених героїв. У ході опитування дітям пропонувалося дати не більше трьох варіантів відповіді щодо улюблених представників мистецтва, естради та спорту.

Слід зазначити, що моральний приклад героїв творів літератури й мистецтва як зразків для наслідування в реальному житті стає, як свідчать дослідження, за останні роки все менш привабливим, бо самі герої як позитивні й гідні наслідування рідко постають у сучасному, в тому числі й в українському, мистецтві.

Так, серед улюблених письменників було названо триста прізвищ, серед яких виділимо тих, хто отримав не менше одного відсотка голосів: Т.Шевченко (22%), О.Пушкін (5%), М.Гоголь (2%), М.Лєрмонтов (2%), Дж.Роулінг (2%). Серед авторів, що отримали один відсоток голосів, такі українські письменники, як В.Сосюра, В.Нестайко, П.Тичина, В.Сухомлинський, М.Коцюбинський. Як бачимо, у списку відсутні прізвища сучасних українських письменників.

Серед композиторів було названо 143 прізвища. Це Й.Бах (7%), Л.Бетховен (7%), В.Моцарт (6%), П.Чайковський (5%), І.Крутой (5%), М.Лисенко (2%). Майже половина респондентів (49%) зазначили, що їм важко відповісти на це запитання, що є свідченням їх необізнаності.

Серед художників названо 88 осіб. Це Л. да Вінчі (9%), Т.Шевченко (4%), П.Пікассо (4%), І.Рєпін (3%), Мікеланджело (2%), І.Айвазовський (2%). Серед українських митців названа народна художниця К.Білокур (1%). Серед російських – А.Васнєцов, К.Малевич,

Улюблених кіноакторів названо багато (402 особи). Незаперечними лідерами із когорти акторів далекого зарубіжжя стали Джекі Чан (8%), А.Шварценегер (6%), Ван Дамм (3%), Він Дізель (3%),  С.Сталлоне (2%). Серед російських акторів названо С.Безрукова (5%) та А.Заворотнюк(3%). Жоден з українських акторів не отримав навіть 1% голосів.

Підсумовуючи, зауважимо, що у сфері мистецтва діти 9-15 років більшою мірою ідентифікують себе із зірками зарубіжного мистецтва, що може бути ознакою того, що наші діти погано знають українське мистецтво, особливо сучасне. Щодо лідерів у сфері спорту, то тут незаперечними авторитетами є українські спортсмени.

Таким чином, проблема художнього виховання набула гостроти й масштабу загальнонаціонального рівня, бо діти, які не бачать привабливості в мистецтві своєї країни, легко потрапляють під уплив чужорідних віянь зарубіжної масової культури. Тому на часі реформування системи художнього й естетичного виховання не лише у навчальних закладах, але й у суспільстві в цілому.

Література:

1.     Безгін І.Д., Семашко О.М. Ковтуненко В.І. Театр і глядач в сучасній соціокультурній реальності. Частина I. Соціально-художні виміри українського театру: ретроспектива, стан, тенденції. – К., 2002 – 266 с.

2.     Зязюн І.А., Семашко О.М. Національна державна комплексна програма естетичного виховання (проект) // Рідна школа. – 1995 – №12. – С. 25-32.

3.     Орбан-Лембрик Л. Масова культура і моделі поведінки // Соціальна психологія. - 2005. - № 2 (10). - C.38-44

4.     Семашко О.М. Художньо-естетичні потреби дітей // Духовні потреби дітей України. Монографія / Під заг. ред. Ж.В.Петрочко. – К.: Видавничий дім “Калита”, 2005 – С. 76-80.

5.     Соціологія естетичного виховання // Семашко О.М. Соціологія мистецтва: Навчальний посібник. – Львів: Магнолія, 2005 – С. 229-242. 5. Социальная психология / Под ред. А. Н. Сухова, А. А. Деркача. – М.: Академия, 2001. – 600 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84007. Навчальний переказ у формі прес-конференції 153.5 KB
  Мета: Вчити дітей передавати послідовно зміст зв’язного тексту. Розширити і збагатити знання учнів про сову, осмислити значення цієї пташки. Розвивати уяву, фантазію, спостережливість. Виховувати бережне ставлення до природи. Засобом рольової гри та нестандартним підходом...
84008. Общая характеристика эволюции управленческой мысли 19.83 KB
  Первобытно общинный рабовладельческий феодальный периоды. Индустриальный период. Период систематизации научно практических знаний. период связан с бурным развитием промышленности научные открытия и изобретения на фоне буржуазных революций.
84009. Школа научного управления и ее современные последователи 17.67 KB
  В основе учения этой школы лежат следующие принципы: использование научного анализа для определения оптимальных способов выполнения задач; отбор работников наиболее подходящих для выполнения определенных задач и их обучение; обеспечение работников необходимыми ресурсами; систематическое и правильное использование материального стимулирования для повышения производительности труда; выделение планирования в функцию управления; становление менеджмента как самостоятельной науки; формирование функций менеджмента. Следовательно школа научного...
84010. Теоретические воззрения Тейлора, «тейлоризм» 22.05 KB
  Тейлором 1856 1915 который возглавил движение научного управления. Он заинтересовался не эффективностью человека а эффективностью деятельности организации что и положило начало развитию школы научного управления. Благодаря разработке концепции научного управления менеджмент был признан самостоятельной областью научных исследований. В своих работах Управление циклом 1903 и Принципы научного менеджмента 1911 Ф.
84011. Теоретические взгляды Г.Л. Ганнта 23.47 KB
  Ганнт является первооткрывателем в области оперативного управления и календарного планирования деятельности предприятий; он разработал целую систему плановых графиков графики Ганнта позволивших благодаря его высокой информированности осуществлять контроль за запланированным и составлять календарные планы на будущее. К числу организационных изобретений Ганнта следует отнести его систему заработной платы с элементами повременной и сдельной форм оплаты. Многие идеи Ганнта получили признание во всем мире и применяются в наши дни например...
84012. Теоретическое наследие Ф. и Л. Гилбрет 24.28 KB
  Солидный вклад в научную теорию управления внесли супруги Фрэнк и ЛилианГилбрет которые в 20е гг. нашего столетия были активными сторонниками научного управления. Это оказало большое влияние на развитие школы научного управления. концентрация производства и монополизация капитала привели к сосредоточению на крупных и мелких предприятиях работников различных специальностей что вызвало необходимость установления функционального кадрового управления.
84013. Развитие теории управления в работах основных представителей классической (административной) школы менеджмента 24.31 KB
  Разновидностью классической школы управления является административная школа. Он разделил весь процесс управления на пять основных функций которые мы до сих пор применяем в управлении организацией: планирование организация подбор и расстановка кадров руководство мотивация и контроль.Файоля в 20е годы было сформулировано понятие организационной структуры фирмы элементы которой представляют систему взаимосвязей серию непрерывных взаимосвязанных действий функций управления.
84014. Теоретические воззрения А. Файоля 19.8 KB
  Он разделил весь процесс управления на пять основных функций которые мы до сих пор применяем в управлении организацией: планирование организация подбор и расстановка кадров руководство мотивация и контроль.Файоля в 20е годы было сформулировано понятие организационной структуры фирмы элементы которой представляют систему взаимосвязей серию непрерывных взаимосвязанных действий функций управления.Файолем принципы управления следует признать самостоятельным результатом науки управления администрирования отсюда и название ...
84015. Характеристика принципов управления А.Файоля 23.1 KB
  Единство действий группа работников должна работать только по единому плану направленному на достижение одной цели. Подчинённость интересов интересы работника или группы работников не должны ставиться выше интересов организации. Вознаграждение наличие справедливых методов стимулирования работников. Корпоративный дух сплочённость работников единство силы.