23868

«Поучение» Владимира Мономаха

Доклад

Литература и библиотековедение

Владимир Мономах Великий Князь Киевский был сыном Всеволода Ярославича и византийской царевны.Основные черты Поучения:1 Требование соблюдения норм христианской морали быть кротким слушать старейших и покоряться им не обижать сирот2 Основная мысль Поучении князь должен беспрекословно подчиняться старейшему жить в мире с другими князьями не притеснять младших князей и бояр. Князь так же должен избегать ненужного кровопролития быть радушным хозяином не предаваться лени не увлекаться властьюНо Мономах не ограничивается...

Русский

2013-08-05

35 KB

4 чел.

Билет № 9. «Поучение» Владимира Мономаха.
Под этим общим заглавием до последнего времени объединялось 4 самостоятельных произведения, 3 из которых действительно принадлежали Мономаху:
1) собственно «Поучение»
2) автобиография
3) «Письмо к Олегу Святославичу»
Заключительный фрагмент этой подборки текстов - молитва, как теперь уже установлено,, Мономаху не принадлежала, и лишь случайно была переписана вместе с произведениями Мономаха.
Владимир Мономах, Великий Князь Киевский, был сыном Всеволода Ярославича и византийской царевны.
Поучение, видимо, было написано Мономахом в 1017 году. За плечами престарелого книязя была долгая и трудная жизнь, поэтому он мог многое рассказать своим потомкам и многому их научить.
Таким политическим и нравственным завещанием и является «Поучение».

Основные черты «Поучения»:
1) Требование соблюдения норм христианской морали (быть кротким, слушать старейших и покоряться им, не обижать сирот»
2) Основная мысль «Поучении» - князь должен беспрекословно подчиняться старейшему, жить в мире с другими князьями, не притеснять младших князей и бояр. Князь так же должен избегать ненужного кровопролития, быть радушным хозяином, не предаваться лени, не увлекаться властью
Но Мономах не ограничивается практическими советами морального и политического характера. В «Поучении» многократно цитируется Псалтырь, сочинения Владимира Великого, пророчества Исайи.

Мономах так же приводит длинный перечень «путей и ловов» ( то есть походов и охот), в которых он принимал участие с 13-ти лет.
В заключении князь подчеркивает, что в своей жизни он всегда следовал тем де принципам: все старался делать сам, не полагаясь на соратников и слуг.
Завершается «Поучение» призывом не страшиться смерти ни в бою, ни на охоте, доблестно исполняя «мужЪское дело».
Этикетные маски Мономаха

1)Князь-воин(не расстается с дружиной)Обязан быть шедрым по отношению к своей дружине

2)Князь мудрец(печален,в размышлениях,кроток,имеет смиренный нрав)Он тоже щедр но по отношению к низшим

3)есть еще третья маска князя злодея(к Мономаху не относится)

Мономах-идеальный князь=воин+мудрец

Обращение к семье,но по сути политическое завещание стране.Спасти Русь-неукоснительно следить за выполнением законов и не нарушать свои же законы

Перечисляет случаи охоты с 13 лет

Христ.маска любви к ближним

Князь должен быть образованным,знать языки.Дб рачительным хозяином.Восторгается красотой мира-детское и поэтическое в нем.

Билет № 10. Киево -Печерский Патерик

Патериками назывались сборники рассказов о жизни монахов какой-либо местности или какого-либо монастыря. Древнейшим из русских патериков является патерик киево-печерского монастыря. Монастырь был основан в 11 веке. В основе патерика оказалась переписка, которую вели мужду собой в начале 13 века владимирский епископ Симон и киево - печерский монах Поликарп. Симон и Поликарп были пострижниками Киево-Печерского монастыря. Но судьба их сложилась по-разному. Симон сначала стал игуменом одного из владимирских монастырей, а затем занял епископскую кафедру в Суздале. Поликарп же остался в монастыре. Честолюбивый монах не смог смириться со своим положением и с помощью своих властных друзей стал домогаться епископской кафедры.. Симон не одобрил подлых и честолюбивых планов Поликарпа и написал ему послание, в котором обличал его себялюбие. Это послание Симон сопроводил рассказами о жизни некоторых монахов. Это и последующие послания и послужили одной из основ патерика.

Другой важной составной частью памятника явилось послание Поликарпа к игумену Акиндину, в котором он сообщал, что наконец-то решился рассказать о жизни и Печерских чудесах.

Видимо, где-то в середине 13-го века послания Симона и Поликарпа были объединены и дополнены другими памятниками, повествующими о том же монастыре.

Так постепенно и слагался памятник, получивший название «Киево-Печерский патерик». До нас дошла Арсениевкая редакция патерика, Феодосиевская и две Кассиановские.
В рассказах киево-печерского патерика много традиционных патериковых мотивов: праведные монахи творят чудеса, успешно борются с мирскими мыслями и соблазнами.

Литературное и идеологическое значение патерика было очень велико: он подытоживал развитие русской агиографии 11-12 веков и будил чувство общерусского патриотизма.

Билет № 11. «Хождение» Игумена Даниила.

«Хождениями» в древнерусской литературе назывались произведения, в которых описывались путешествия в Палистину, на восток или в Византию. Древнейшим из памятников такого жанра и является «Хождение» Игумена Даниила.

О самом Данииле нам известно очень мало. Он был игуменом одного из русских монастырей, расположенного, как полагают, на Черниговщине. Свое путешествие он совершил в начале 12 века.

По пути в Палестину Даниил посетил Эфес, Константинополь, остров Кипр. В самой Палестине Даниил провел 16 месяцев. Он жил в монастыре святого Саввы. Даниила как поломника интересовали святые места и памятники, которые церковная традиция связывала с именем Иисуса Христа. Даниил в своих описаниях стремился быть точным и таким образом создал своего рода путеводитель для начинающих паломников. Он указывает направления, по которым следует двигаться к тем или иным святым местам. Скупо описывает Даниил сво жизнь в Палестине и быт иерусалимского королевства.
Даниил подчеркивает, что в Палестине он ощущает себя послом от всей Руси и выражает о ней заботу.

Остается тем не менее неясным, при каких именно обстоятельствах было совершено его путешествие.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31714. Загальні поняття про особистість 49 KB
  В особистості немовби концентруються особливості суспільства основні його риси. Тому зрозуміти життя особистості можна тільки розглядаючи її у конкретних суспільних умовах в діяльності та стосунках з іншими людьми аналізуючи її соціальний статус та місце в суспільних відносинах. Усі особистості – індивіди але не кожен індивід – особистість. Паригіна модель особистості котра повинна зайняти місце в системі психології припускає поєднання двох підходів: соціологічного й загальнопсихолоігчного.
31715. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 105 KB
  Метод спостереження може використатися як один із центральних самостійних методів дослідження. Метод спостереження здійснюється також з метою збору первинного матеріалу дослідження а також для контролю отриманих емпіричних даних. Класифікація спостереження виконується на різних підставах.
31716. Соціалізація старшокласників у школі 89.5 KB
  Ціннісні орієнтації референтної групи істотною мірою визначають соціальнопсихологічне обличчя підлітка. Оскільки група єдина площина соціальнопсихологічного досвіду в якій може проявити себе підліток яку він може засвоїти й через яку пізнати сукупність суспільних відносин то саме група стає формівною силою в соціалізації підлітка. Тут надзвичайно суттєвим є питання про те що визначає референтну значущість тієї чи іншої групи в очах підлітка або навпаки сприяє її зниженню.
31717. Структура педагогічної психології 35.5 KB
  До кожної теми подано список літератури щоб читач міг поперше більш докладно вивчити певний аспект теми яка його зацікавила подруге мав уявлення та добре орієнтувався у працях авторів які займаються проблемами та дослідженнями в галузі психології навчання та виховання. Предмет і задачі педагогічної психології Предметом педагогічної психології є психологія навчання психологія виховання психологія вчителя та педагогічної діяльності. Основний зміст педагогічної психології складають психологічні закономірності процесів навчання та...
31718. Загальна характеристика процесу виховання 43.5 KB
  Соціальня ситуація розвитку особистості Становлення людини як індивіда та особистості за Л. Виготським передбачає діалектичну взаємодію двох відносно автономних однак нерозривно пов'язаних процесів розвитку природного і соціального. Кожному віку притаманна певна специфічна соціольна сипгуаціярозвитку тобто особливе співвідношення внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов яке є типовим для кожного вікового етапу зумовлює динаміку психічного розвитку протягом відповідного вікового періоду і нові якісно своєрідні психологічні утворення...
31719. Формування моральної свідомості 39 KB
  Для періоду дитинства взагалі характерне засвоєння моральних норм і перетворення останніх на регулятори поведінки та діяльності дитини через наслідування відповідних дій дорослих. 3 погляду педагогіки це орієнтація на максимальне усвідомлення у межах вікових психологічних можливостей дитиною моральних вимог що їх постійно висуває перед нею життя орієнтація на природну творчість дитини. У моральній свідомості учнів розрізняють два взаємопов'язаних рівні: теоретичний система моральних знань того чи іншого рівня узагальненості та рівень...
31720. Соціально-психологічні аспекти виховання 37 KB
  Такі групи називають референтними. Референтні групи можуть бути як реальними так і уявними але особистість завжди орієнтується на їх цінності і стандарти як на еталонні зразки своєї поведінки завжди прагне до визнання з їх боку. Якщо індивід реально входить до складу референтної групи то це створює психологічно сприятливі умови для успішного розвитку особистості в певному напрямку останній зовсім не обов’язково має співпадати зі загальною стратегією виховання особливо коли референтній групі притаманна асоціальна спрямованість.
31721. Загальна характеристика процесу учіння 23.5 KB
  Загальна характеристика процесу учіння Учіння виявляється там де дії людини скеровуються свідомою метою засвоїти певні знання навички вміння форми поведінки і діяльності коли суб’єкт діє з метою засвоєння нового досвіду. Зміст учіння – гностична пізнавальна діяльність на основі пізнавальних психічних процесів за допомогою перцептивних мнемічних інтелектуальних імажинативних дій. Існує 3 основних групи мотивів учіння за їх джерелом: Внутрішні – зумовлені структурою потреб людини.