2402

Вступ до політології

Доклад

Политология и государственное регулирование

Предметом даної дисципліни (політика і права людини) є базова цінність політичного суспільства, яка втілює найважливіші принципи спільного людського буття – права людини. Права людини виступають інструментом підтримки гармонії суспільних відносин усіх рівнів.

Украинкский

2013-01-06

23.58 KB

7 чел.

Предметом даної дисципліни (політика і права людини) є базова цінність політичного суспільства, яка втілює найважливіші принципи спільного людського буття – права людини. Права людини виступають інструментом підтримки гармонії суспільних відносин усіх рівнів – індивідуального, групового, регіонального, національного, міжнародного, а також цивілізаційного.           Права людини незалежно від соціальної, національної і громадянської приналежності індивіда стали фундаментальною категорією сучасних конституцій більшості держав, у яких вони закріплюються, гарантуються і захищаються. Визнання багатьма державами пріоритету прав і свобод людини відображає тенденції руху сучасного суспільства від соціоцентрічності до антропоцентричності. Права людини особливим чином синтезують всі глобальні проблеми сучасності, у свою чергу кожна глобальна проблема приймає форму певного права людини, або стає його метою і об'єктом впливу. Тому права людини все більше затверджуються в якості інституту, який кінцевому результаті повинен стати вищим за державу.  У числі найважливіших пріоритетів і концепцій у політичному мисленні і соціальній практиці повинні стати права і свободи людини.
Політичні процеси, що розгорнулися у всесвітньому масштабі (падіння «світової системи соціалізму», загроза ядерної війни, формування нового світового порядку, глобалізація) показують глобальний характер світової політики, її вплив на долю кожної людини, її життя, права і свободи. Відповідно до нової світової політичної реальності актуалізувалася проблема більш повної реалізації прав і свобод людини, а також їх захист.
Зростання насильства та наркоторгівлі, міжнародний тероризм, транснаціональна організована злочинність та інші виклики і загрози для політичного статусу окремої людини, стали все частіше виходити з такої сфери політичних відносин як світова політика, яка нерідко демонструє зневажливе ставлення до прав людини. Один з популярних політичних підходів, який ґрунтується на практиці обмеження суверенітету і використанні «гуманітарної інтервенції» як засобу забезпечення прав людини, викликав неоднозначну оцінку міжнародної спільноти і створив певні кризові ситуації (особливо у зв'язку з подіями в Косово та Іраку).  На наш погляд, права і свободи людини – це відкрита, далеко не досконала система зі своїми внутрішніми протиріччями, що виникають в результаті політичних і соціально-економічних процесів, які відбуваються всередині держав і в світовому співтоваристві. Вирішення цих внутрішніх протиріч в системі прав і свобод людини, забезпечення останніх в умовах глобалізованого світу та міжнародно-політичного протиборства вимагають серйозного політичного аналізу.        На жаль, більшість порушень прав і свобод людини допускається державами всіх континентів по відношенню до власних громадян (громадянство, свобода слова і висловлення переконань, свобода об'єднання, тортури і т.д.), у тому числі в ході міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, боротьби різних економічних і політичних сил суспільства.
Невирішеність багатьох життєво важливих питань буття людини, порушення і придушення в цілому ряді держав соціальних, економічних, політичних і громадянських прав і свобод – така сучасна реальність.    Права і свободи людини з появою нових явищ і тенденцій у суспільно-політичному житті постійно розвиваються, набуваючи різноманітних аспектів у своєму змісті. Проблеми, що виникли в результаті розвитку інформаційного суспільства вимагають прийняття політичних рішень, які торкаються інтересів кожної людини. З урахуванням розширення переліку прав і свобод людини, їх змісту, можливостей реалізації повинна здійснюватися політика держав у цій галузі. Таким чином, концепція прав людини, повинна бути одним з основних регуляторів світової політики, міжнародної діяльності та зовнішньої політики більшості держав світу, і потребує трансформації, адекватної новим політичним, моральним і соціальним процесам глобального світу.      Проблема прав і свобод людини у зв'язку із загостренням ситуації вданій сфері як на національному, регіональному та міжнародному рівнях набуває особливого політичного значення для всієї соціальної практики. Концепція прав людини, переважно розглядається як продукт західної інтелектуальної традиції, в момент політичних щеплень на пострадянському просторі, надає нам широкі можливості для аналізу як світоглядної цінності цих ліберальних теорій, так і практичної значимості. Трансфер великого блоку ліберальних теорій і концепцій не звільняє від комуністичних ідеологем наш правовий простір. Сам характер переносу ліберальних цінностей в нові політичні умови мав стрімкий і експресивний характер. Зрозумілим є той факт, що просте перенесення західних цінностей демократії в українські умови не гарантує їх дотримання. Ми повинні навчитися враховувати відсутність демократичних традицій, низьку правосвідомість наших громадян.            Права і свободи людини як складне багатогранне явище отримують в суспільній свідомості різноманітне відображення. Уявлення про права і свободи людини, засновані на різному світогляді, методологічних підходах і політичних позиціях, представляють сукупність існуючих у суспільстві варіантів розуміння прав людини.         Кожна історична епоха мала свої уявлення про свободу людини, її права та обов'язки. Сучасний перелік прав людини формувався поступово: спершу були визнані одні права і свободи, а потім з'явилися нові права (еволюційним чи революційним шляхом) отримували суспільне визнання.
Більшість сучасних дослідників відносять права і свободи людини виключно до відносин людини з державою. Це так звана вертикальна дія цих прав. Спроби застосувати методологію і термінологію прав людини до відносин між людьми (так звана горизонтальна дія цих прав) не виправдали себе, і, говорячи сьогодні про права людини, ми перш за все звертаємо увагу на взаємовідносини між людиною і державою. Оскільки все, що пов'язано з правами та свободами людини відбувається в площині взаємин індивіда з владою. Виділяють три різних підходи до природи цих відносин. У залежності від того, якого підходу до розуміння взаємин людини з владою дотримуватися, будуть складатися принципово інші суспільні відносини. Відповідно до першого підходу, первинною є влада, і саме вона наділяє людей тими чи іншими правами. В основі другого підходу лежить модель суспільного договору (як правило, у формі конституції), який укладають між собою владу і народ. Згідно третього підходу, люди, що володіють природними і невідчужуваними правами і свободами, вирішують створити державу і сформувати владу, головне завдання якої – поліпшити життя людей. Сучасна демократична держава повинна твердо і послідовно дотримуватися третього підходу, який передбачає, що владі дозволено лише те, що допускається законом, а людині – все те, що не заборонено законом. У цьому полягає суть концепції прав людини.      Сучасна концепція прав людини втілена в загальновизнаних міжнародних актах, що створюють юридично обов'язкові для держав норми в різних сферах захисту прав людини. Ці міжнародно-правові акти створюють мінімальний стандарт захисту прав людини, визнаний державами з різними культурними і історичними умовами. Реалізація певного проголошеного права або свободи людини – це, як правило, продукт політичної боротьби, яка має свій рівень досягнень в різних країнах. Залежно від рівня соціально-економічного, політичного і культурного розвитку суспільства, політичного режиму, співвідношення суспільно-політичних сил встановлюється свій перелік прав і свобод. Поряд з виробленням світовою спільнотою (в рамках ООН, Ради Європи, інших регіональних систем) міжнародних стандартів прав людини в кожній окремій країні, на основі останніх, складається власна концепція прав людини, свій перелік прав і свобод громадян, що відображає рівень політичного і соціально-економічного розвитку, культуру і традиції. Якщо, наприклад, в європейській культурі, в більшій мірі, розвивалася ліберальна модель, в якій пріоритет віддається правам особистості, то в східній культурі права і свободи людини підпорядковані інтересам цілого суспільства, держави.           Таким чином, у соціальній практиці не може бути єдиної концепція прав людини, яка була б прийнятною для будь-яких суспільних систем. Зміна обсягу поняття «права людини» у відповідності з включенням в нього нових прав, не може не вести до коректування уявлень про права людини, а тому потребує подальших наукових пошуків.  Україна, як і більшість пострадянських держав, переживає складний, суперечливий процес переходу від тоталітаризму до демократії. Становлення нової державності вимагало якісного оновлення концепції взаємин особистості і держави з пріоритетом особистості як вищої соціальної і моральної цінності, а значить, всієї концепції прав і свобод людини і громадянина, створення національної правозахисної системи. Державна влада, її побудова і діяльність повинні виходити з вимог, що випливають з основних прав і свобод людини, підпорядкувати зміст юридичної і політичної системи безпосередньо людині, її невід'ємним правам і свободам.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25257. Специфічні риси античної філософської парадигми 30 KB
  Основні досократичні школи: Мілетська школа Фалес Анаксімандр Анаксімен Вчення Геракліта Ефеського Атомізм Демокріта Піфагорійський союз Елейська школа Ксенофан Парменід Зенон Софісти Сократичні школи: мегарська Евклід синтезували вчення Парменіда про буття з вищим поняттям сократівської етики поняттям добра кінічна основою щастя вважали нехтування суспільними нормами циніки кіренайська гедонізм Платон учень Сократа засновник Академії: вчення про ідеї як досконалі речі теорія пізнання знання як пригадування...
25258. Монізм-плюралізм. Суть „елейської кризи” в античній філософії 27.5 KB
  буття єдине істине нерухоме умоглядне розум та умовиводи. Існує лише буття небуття не існує тотожність мислення і буття. Оскільки небуття не можливо помислити то його не має Пізнання засобами органів відчуттів не достовірне. Апорії Зенона Ахілл і черепаха Стріла: логічно неможливе мислення множинності речей припущення руху приводить до суперечностей Опоненти олеатів сперечалися з постулатами про єдність буття і його нерухомість апелювали до чуттєвоконкретної реальності що є багатоманітною і мінливою.
25259. Суть Сократовських тез 22.5 KB
  Осн заслуга в тому що діалог був осн методом знаходження істини. Даний вислів був переосмислений Сократом і означав 1 відмову від космологічної спекуляції досократиків 2 кореляцію осн постулата інтелектуальної етики Сократа добродетелб есть знание який передбач самопізнання пізнання своєї моральної сутності та її наступна реалізація пізнай хто ти єсть і стань ним шляхом досягнення щастя.
25260. Проблема співвідношення філософії та релігії 67.5 KB
  Спільне філософії і науки: конкретний предмет дослідження; обґрунтовуються особливими способами доказів філософія верифікація само наукове знання інколи служить доказом філософського принципу; обидва знання узагальнення ідей але ступінь узагальнення різний філософію часто називають метатеорією теорія теорії; ціль збагачення досвіду людини; метод абстракції. Відмінності: наука вивчає лише відносне а філософія ще й абсолютне; наукове мислення інтелектуальне а філософське розумове оскільки про відносне можна знати лише...
25261. Філософія релігії в системі філософських знань і як структурний компонент релігієзнавства. Філософія релігії і реліг. філософія: необхідність їх розрізнення 28.5 KB
  Філософія релігії в системі філософських знань і як структурний компонент релігієзнавства. Філософія релігії і реліг. філософія: необхідність їх розрізнення Філя релігії подає понятійне тлумачення релігійних феноменів інтелектуальний вимір релігії. осмисленість феномену релігії.
25262. Спільне філософії і науки 64.5 KB
  Природні релігії. Надприродні релігії. Природні релігії це релігії які створив людський розум.
25263. Проблема класифікації релігій. Огляд різноманітних типологій релігії 28.5 KB
  Огляд різноманітних типологій релігії Більшість дослідників прагне розподілити релігії за певними критеріями але потрібно відкинути нормативні класифікації розподіл на релігію істинну свою і релігію хибну інших. 3 групи: 1 релігії арійських народів індоєвропейські народи; 2 релігії семітських народів семітськохамітська мовна група; 3 релігії туранських народів народи Уралу і Алтаю. Три релігії природи: чаклунство; брахманізм і буддизм; стадія переходу до релігії свободи зороастризм єгипетська і фінікійська релігії; 2...
25264. Проблема сутності християнства: огляд різноманітних точок зору. Ідейні передумови появи християнства 30 KB
  Проблема сутності християнства: огляд різноманітних точок зору. Ідейні передумови появи християнства Афанасій Великий: Слово про втілене слово і сповідання віри про втіленого Бога дало стійкість християнству це ортодоксальна точка зору. Іша точка зору: Євангеліє формується під грецьким впливом і долає іудаїзм; ІІга точка зору: Євангеліє це є продовження іудаїзму іудаїзм єдина основа християнства. Це однією точкою зору є бачення смислу християнства у етичному вченні Ісуса Христа.
25265. Утвердження християнства в Київській Русі. Володимирова версія хрещення Русі: аргументи „за” і „проти” 30 KB
  Утвердження християнства в Київській Русі. Володимирова версія хрещення Русі: аргументи за і проти Ідеї християнства на територію Східної Європи почали проникати ще за римських часів про що свідчать матеріали археологічних памяток Кримського півострова. На Русі знайомство з новою вірою відбулося у ІХ ст. Процес впровадження православя на Русі був дуже довгим і не однозначним.