2402

Вступ до політології

Доклад

Политология и государственное регулирование

Предметом даної дисципліни (політика і права людини) є базова цінність політичного суспільства, яка втілює найважливіші принципи спільного людського буття – права людини. Права людини виступають інструментом підтримки гармонії суспільних відносин усіх рівнів.

Украинкский

2013-01-06

23.58 KB

7 чел.

Предметом даної дисципліни (політика і права людини) є базова цінність політичного суспільства, яка втілює найважливіші принципи спільного людського буття – права людини. Права людини виступають інструментом підтримки гармонії суспільних відносин усіх рівнів – індивідуального, групового, регіонального, національного, міжнародного, а також цивілізаційного.           Права людини незалежно від соціальної, національної і громадянської приналежності індивіда стали фундаментальною категорією сучасних конституцій більшості держав, у яких вони закріплюються, гарантуються і захищаються. Визнання багатьма державами пріоритету прав і свобод людини відображає тенденції руху сучасного суспільства від соціоцентрічності до антропоцентричності. Права людини особливим чином синтезують всі глобальні проблеми сучасності, у свою чергу кожна глобальна проблема приймає форму певного права людини, або стає його метою і об'єктом впливу. Тому права людини все більше затверджуються в якості інституту, який кінцевому результаті повинен стати вищим за державу.  У числі найважливіших пріоритетів і концепцій у політичному мисленні і соціальній практиці повинні стати права і свободи людини.
Політичні процеси, що розгорнулися у всесвітньому масштабі (падіння «світової системи соціалізму», загроза ядерної війни, формування нового світового порядку, глобалізація) показують глобальний характер світової політики, її вплив на долю кожної людини, її життя, права і свободи. Відповідно до нової світової політичної реальності актуалізувалася проблема більш повної реалізації прав і свобод людини, а також їх захист.
Зростання насильства та наркоторгівлі, міжнародний тероризм, транснаціональна організована злочинність та інші виклики і загрози для політичного статусу окремої людини, стали все частіше виходити з такої сфери політичних відносин як світова політика, яка нерідко демонструє зневажливе ставлення до прав людини. Один з популярних політичних підходів, який ґрунтується на практиці обмеження суверенітету і використанні «гуманітарної інтервенції» як засобу забезпечення прав людини, викликав неоднозначну оцінку міжнародної спільноти і створив певні кризові ситуації (особливо у зв'язку з подіями в Косово та Іраку).  На наш погляд, права і свободи людини – це відкрита, далеко не досконала система зі своїми внутрішніми протиріччями, що виникають в результаті політичних і соціально-економічних процесів, які відбуваються всередині держав і в світовому співтоваристві. Вирішення цих внутрішніх протиріч в системі прав і свобод людини, забезпечення останніх в умовах глобалізованого світу та міжнародно-політичного протиборства вимагають серйозного політичного аналізу.        На жаль, більшість порушень прав і свобод людини допускається державами всіх континентів по відношенню до власних громадян (громадянство, свобода слова і висловлення переконань, свобода об'єднання, тортури і т.д.), у тому числі в ході міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, боротьби різних економічних і політичних сил суспільства.
Невирішеність багатьох життєво важливих питань буття людини, порушення і придушення в цілому ряді держав соціальних, економічних, політичних і громадянських прав і свобод – така сучасна реальність.    Права і свободи людини з появою нових явищ і тенденцій у суспільно-політичному житті постійно розвиваються, набуваючи різноманітних аспектів у своєму змісті. Проблеми, що виникли в результаті розвитку інформаційного суспільства вимагають прийняття політичних рішень, які торкаються інтересів кожної людини. З урахуванням розширення переліку прав і свобод людини, їх змісту, можливостей реалізації повинна здійснюватися політика держав у цій галузі. Таким чином, концепція прав людини, повинна бути одним з основних регуляторів світової політики, міжнародної діяльності та зовнішньої політики більшості держав світу, і потребує трансформації, адекватної новим політичним, моральним і соціальним процесам глобального світу.      Проблема прав і свобод людини у зв'язку із загостренням ситуації вданій сфері як на національному, регіональному та міжнародному рівнях набуває особливого політичного значення для всієї соціальної практики. Концепція прав людини, переважно розглядається як продукт західної інтелектуальної традиції, в момент політичних щеплень на пострадянському просторі, надає нам широкі можливості для аналізу як світоглядної цінності цих ліберальних теорій, так і практичної значимості. Трансфер великого блоку ліберальних теорій і концепцій не звільняє від комуністичних ідеологем наш правовий простір. Сам характер переносу ліберальних цінностей в нові політичні умови мав стрімкий і експресивний характер. Зрозумілим є той факт, що просте перенесення західних цінностей демократії в українські умови не гарантує їх дотримання. Ми повинні навчитися враховувати відсутність демократичних традицій, низьку правосвідомість наших громадян.            Права і свободи людини як складне багатогранне явище отримують в суспільній свідомості різноманітне відображення. Уявлення про права і свободи людини, засновані на різному світогляді, методологічних підходах і політичних позиціях, представляють сукупність існуючих у суспільстві варіантів розуміння прав людини.         Кожна історична епоха мала свої уявлення про свободу людини, її права та обов'язки. Сучасний перелік прав людини формувався поступово: спершу були визнані одні права і свободи, а потім з'явилися нові права (еволюційним чи революційним шляхом) отримували суспільне визнання.
Більшість сучасних дослідників відносять права і свободи людини виключно до відносин людини з державою. Це так звана вертикальна дія цих прав. Спроби застосувати методологію і термінологію прав людини до відносин між людьми (так звана горизонтальна дія цих прав) не виправдали себе, і, говорячи сьогодні про права людини, ми перш за все звертаємо увагу на взаємовідносини між людиною і державою. Оскільки все, що пов'язано з правами та свободами людини відбувається в площині взаємин індивіда з владою. Виділяють три різних підходи до природи цих відносин. У залежності від того, якого підходу до розуміння взаємин людини з владою дотримуватися, будуть складатися принципово інші суспільні відносини. Відповідно до першого підходу, первинною є влада, і саме вона наділяє людей тими чи іншими правами. В основі другого підходу лежить модель суспільного договору (як правило, у формі конституції), який укладають між собою владу і народ. Згідно третього підходу, люди, що володіють природними і невідчужуваними правами і свободами, вирішують створити державу і сформувати владу, головне завдання якої – поліпшити життя людей. Сучасна демократична держава повинна твердо і послідовно дотримуватися третього підходу, який передбачає, що владі дозволено лише те, що допускається законом, а людині – все те, що не заборонено законом. У цьому полягає суть концепції прав людини.      Сучасна концепція прав людини втілена в загальновизнаних міжнародних актах, що створюють юридично обов'язкові для держав норми в різних сферах захисту прав людини. Ці міжнародно-правові акти створюють мінімальний стандарт захисту прав людини, визнаний державами з різними культурними і історичними умовами. Реалізація певного проголошеного права або свободи людини – це, як правило, продукт політичної боротьби, яка має свій рівень досягнень в різних країнах. Залежно від рівня соціально-економічного, політичного і культурного розвитку суспільства, політичного режиму, співвідношення суспільно-політичних сил встановлюється свій перелік прав і свобод. Поряд з виробленням світовою спільнотою (в рамках ООН, Ради Європи, інших регіональних систем) міжнародних стандартів прав людини в кожній окремій країні, на основі останніх, складається власна концепція прав людини, свій перелік прав і свобод громадян, що відображає рівень політичного і соціально-економічного розвитку, культуру і традиції. Якщо, наприклад, в європейській культурі, в більшій мірі, розвивалася ліберальна модель, в якій пріоритет віддається правам особистості, то в східній культурі права і свободи людини підпорядковані інтересам цілого суспільства, держави.           Таким чином, у соціальній практиці не може бути єдиної концепція прав людини, яка була б прийнятною для будь-яких суспільних систем. Зміна обсягу поняття «права людини» у відповідності з включенням в нього нових прав, не може не вести до коректування уявлень про права людини, а тому потребує подальших наукових пошуків.  Україна, як і більшість пострадянських держав, переживає складний, суперечливий процес переходу від тоталітаризму до демократії. Становлення нової державності вимагало якісного оновлення концепції взаємин особистості і держави з пріоритетом особистості як вищої соціальної і моральної цінності, а значить, всієї концепції прав і свобод людини і громадянина, створення національної правозахисної системи. Державна влада, її побудова і діяльність повинні виходити з вимог, що випливають з основних прав і свобод людини, підпорядкувати зміст юридичної і політичної системи безпосередньо людині, її невід'ємним правам і свободам.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

84935. Складання тексту-опису лисички за питаннями і опорними словами 70.5 KB
  Мета. Вчити складати найпростіший текст - опис за питаннями і опорними словами, добирати до тексту заголовок. Формувати вміння стисло і послідовно висловлювати думку, передавати її на письмі. Вдосконалювати навички літературної вимови слів. Збагачувати словниковий запас.
84936. Подорож країною Мовознавство 244.5 KB
  Мета: у невимушеній ігровій формі повторити вивчене з курсу мови; поширювати й уточнювати словниковий запас учнів, розвивати мислення, мовлення, пам’ять, увагу; створити атмосферу доброзичливості, чесного змагання; виховувати любов до рідного слова як неоціненного духовного багатства...
84937. Узагальнюючий урок за розділом «Речення» 51 KB
  Мета. Узагальнити і повторити знання по темі «Речення», збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творче мислення; виробляти навички каліграфічного письма; виховувати бережне ставлення до природи. Обладнання: ілюстрації, листочки, схеми до гри, таблиці, магнітофон.
84938. Розповідні речення. Розділові знаки в кінці розповідних речень. Складання і інтонування розповідних речень 59 KB
  Мета: дати уявлення дітям про розповідні речення учити інтонувати розповідні речення аналізувати навчальний матеріал збагачувати словниковий запас учнів розвивати спостережливість мову учнів уяву виховувати вбачати красу осінньої природи.
84939. Урок розвитку зв’язного мовлення у 2 класі 40 KB
  Пізньої осені, коли промерзає ґрунт, зменшується кількість корму, насамперед у комах; їжаки зариваються в опале листя і впадають у сплячку аж до березня. У цей час у них дуже повільне дихання (до 6 разів на хвилину), різко знижується температура тіла, серце робить лише кілька ударів на хвилину.
84940. Визначення роду і числа прикметників 32 KB
  Мета. Закріплювати вміння змінювати прикметники за родами і числами, вдосконалювати вміння визначати рід, число прикметників у зв’язку з іменниками,добирати найвлучніші прикметники, розвивати вміння аналізувати, узагальнювати,зіставляти мовні явища. Розвивати увагу, спостережливість.
84941. Складання тексту-розповіді про осінь 62 KB
  Мета: вчити учнів складати текстрозповідь красиво говорити; правильно послідовно висловлювати свої думки на основі власних спостережень через художнє слово. Чаґосовського Пори року Осінь; ілюстрації із зображенням осені осінні листочки; зошит з розвитку звязного мовлення роздатковий дидактичний матеріал.
84942. Урок-казка «Таємниці зими» 40 KB
  Мета уроку: Розкрити перед дітьми «секрети зими». Формувати вміння підбирати споріднені слова, синоніми. Стимулювати дитяче захоплення; сплеск образної уяви; щирість естетичних суджень. Розвивати увагу, фантазію, оригінальність мислення.
84943. Речення. Основні ознаки речення 210 KB
  Мета. Формувати поняття про речення як одиницю мовлення; вчити виділяти речення тексту, відокремлювати речення одне від одного, удосконалювати навички інтонування речень; розвивати увагу; інтонаційну виразність; виховувати доброзичливе ставлення до природи...