2402

Вступ до політології

Доклад

Политология и государственное регулирование

Предметом даної дисципліни (політика і права людини) є базова цінність політичного суспільства, яка втілює найважливіші принципи спільного людського буття – права людини. Права людини виступають інструментом підтримки гармонії суспільних відносин усіх рівнів.

Украинкский

2013-01-06

23.58 KB

7 чел.

Предметом даної дисципліни (політика і права людини) є базова цінність політичного суспільства, яка втілює найважливіші принципи спільного людського буття – права людини. Права людини виступають інструментом підтримки гармонії суспільних відносин усіх рівнів – індивідуального, групового, регіонального, національного, міжнародного, а також цивілізаційного.           Права людини незалежно від соціальної, національної і громадянської приналежності індивіда стали фундаментальною категорією сучасних конституцій більшості держав, у яких вони закріплюються, гарантуються і захищаються. Визнання багатьма державами пріоритету прав і свобод людини відображає тенденції руху сучасного суспільства від соціоцентрічності до антропоцентричності. Права людини особливим чином синтезують всі глобальні проблеми сучасності, у свою чергу кожна глобальна проблема приймає форму певного права людини, або стає його метою і об'єктом впливу. Тому права людини все більше затверджуються в якості інституту, який кінцевому результаті повинен стати вищим за державу.  У числі найважливіших пріоритетів і концепцій у політичному мисленні і соціальній практиці повинні стати права і свободи людини.
Політичні процеси, що розгорнулися у всесвітньому масштабі (падіння «світової системи соціалізму», загроза ядерної війни, формування нового світового порядку, глобалізація) показують глобальний характер світової політики, її вплив на долю кожної людини, її життя, права і свободи. Відповідно до нової світової політичної реальності актуалізувалася проблема більш повної реалізації прав і свобод людини, а також їх захист.
Зростання насильства та наркоторгівлі, міжнародний тероризм, транснаціональна організована злочинність та інші виклики і загрози для політичного статусу окремої людини, стали все частіше виходити з такої сфери політичних відносин як світова політика, яка нерідко демонструє зневажливе ставлення до прав людини. Один з популярних політичних підходів, який ґрунтується на практиці обмеження суверенітету і використанні «гуманітарної інтервенції» як засобу забезпечення прав людини, викликав неоднозначну оцінку міжнародної спільноти і створив певні кризові ситуації (особливо у зв'язку з подіями в Косово та Іраку).  На наш погляд, права і свободи людини – це відкрита, далеко не досконала система зі своїми внутрішніми протиріччями, що виникають в результаті політичних і соціально-економічних процесів, які відбуваються всередині держав і в світовому співтоваристві. Вирішення цих внутрішніх протиріч в системі прав і свобод людини, забезпечення останніх в умовах глобалізованого світу та міжнародно-політичного протиборства вимагають серйозного політичного аналізу.        На жаль, більшість порушень прав і свобод людини допускається державами всіх континентів по відношенню до власних громадян (громадянство, свобода слова і висловлення переконань, свобода об'єднання, тортури і т.д.), у тому числі в ході міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, боротьби різних економічних і політичних сил суспільства.
Невирішеність багатьох життєво важливих питань буття людини, порушення і придушення в цілому ряді держав соціальних, економічних, політичних і громадянських прав і свобод – така сучасна реальність.    Права і свободи людини з появою нових явищ і тенденцій у суспільно-політичному житті постійно розвиваються, набуваючи різноманітних аспектів у своєму змісті. Проблеми, що виникли в результаті розвитку інформаційного суспільства вимагають прийняття політичних рішень, які торкаються інтересів кожної людини. З урахуванням розширення переліку прав і свобод людини, їх змісту, можливостей реалізації повинна здійснюватися політика держав у цій галузі. Таким чином, концепція прав людини, повинна бути одним з основних регуляторів світової політики, міжнародної діяльності та зовнішньої політики більшості держав світу, і потребує трансформації, адекватної новим політичним, моральним і соціальним процесам глобального світу.      Проблема прав і свобод людини у зв'язку із загостренням ситуації вданій сфері як на національному, регіональному та міжнародному рівнях набуває особливого політичного значення для всієї соціальної практики. Концепція прав людини, переважно розглядається як продукт західної інтелектуальної традиції, в момент політичних щеплень на пострадянському просторі, надає нам широкі можливості для аналізу як світоглядної цінності цих ліберальних теорій, так і практичної значимості. Трансфер великого блоку ліберальних теорій і концепцій не звільняє від комуністичних ідеологем наш правовий простір. Сам характер переносу ліберальних цінностей в нові політичні умови мав стрімкий і експресивний характер. Зрозумілим є той факт, що просте перенесення західних цінностей демократії в українські умови не гарантує їх дотримання. Ми повинні навчитися враховувати відсутність демократичних традицій, низьку правосвідомість наших громадян.            Права і свободи людини як складне багатогранне явище отримують в суспільній свідомості різноманітне відображення. Уявлення про права і свободи людини, засновані на різному світогляді, методологічних підходах і політичних позиціях, представляють сукупність існуючих у суспільстві варіантів розуміння прав людини.         Кожна історична епоха мала свої уявлення про свободу людини, її права та обов'язки. Сучасний перелік прав людини формувався поступово: спершу були визнані одні права і свободи, а потім з'явилися нові права (еволюційним чи революційним шляхом) отримували суспільне визнання.
Більшість сучасних дослідників відносять права і свободи людини виключно до відносин людини з державою. Це так звана вертикальна дія цих прав. Спроби застосувати методологію і термінологію прав людини до відносин між людьми (так звана горизонтальна дія цих прав) не виправдали себе, і, говорячи сьогодні про права людини, ми перш за все звертаємо увагу на взаємовідносини між людиною і державою. Оскільки все, що пов'язано з правами та свободами людини відбувається в площині взаємин індивіда з владою. Виділяють три різних підходи до природи цих відносин. У залежності від того, якого підходу до розуміння взаємин людини з владою дотримуватися, будуть складатися принципово інші суспільні відносини. Відповідно до першого підходу, первинною є влада, і саме вона наділяє людей тими чи іншими правами. В основі другого підходу лежить модель суспільного договору (як правило, у формі конституції), який укладають між собою владу і народ. Згідно третього підходу, люди, що володіють природними і невідчужуваними правами і свободами, вирішують створити державу і сформувати владу, головне завдання якої – поліпшити життя людей. Сучасна демократична держава повинна твердо і послідовно дотримуватися третього підходу, який передбачає, що владі дозволено лише те, що допускається законом, а людині – все те, що не заборонено законом. У цьому полягає суть концепції прав людини.      Сучасна концепція прав людини втілена в загальновизнаних міжнародних актах, що створюють юридично обов'язкові для держав норми в різних сферах захисту прав людини. Ці міжнародно-правові акти створюють мінімальний стандарт захисту прав людини, визнаний державами з різними культурними і історичними умовами. Реалізація певного проголошеного права або свободи людини – це, як правило, продукт політичної боротьби, яка має свій рівень досягнень в різних країнах. Залежно від рівня соціально-економічного, політичного і культурного розвитку суспільства, політичного режиму, співвідношення суспільно-політичних сил встановлюється свій перелік прав і свобод. Поряд з виробленням світовою спільнотою (в рамках ООН, Ради Європи, інших регіональних систем) міжнародних стандартів прав людини в кожній окремій країні, на основі останніх, складається власна концепція прав людини, свій перелік прав і свобод громадян, що відображає рівень політичного і соціально-економічного розвитку, культуру і традиції. Якщо, наприклад, в європейській культурі, в більшій мірі, розвивалася ліберальна модель, в якій пріоритет віддається правам особистості, то в східній культурі права і свободи людини підпорядковані інтересам цілого суспільства, держави.           Таким чином, у соціальній практиці не може бути єдиної концепція прав людини, яка була б прийнятною для будь-яких суспільних систем. Зміна обсягу поняття «права людини» у відповідності з включенням в нього нових прав, не може не вести до коректування уявлень про права людини, а тому потребує подальших наукових пошуків.  Україна, як і більшість пострадянських держав, переживає складний, суперечливий процес переходу від тоталітаризму до демократії. Становлення нової державності вимагало якісного оновлення концепції взаємин особистості і держави з пріоритетом особистості як вищої соціальної і моральної цінності, а значить, всієї концепції прав і свобод людини і громадянина, створення національної правозахисної системи. Державна влада, її побудова і діяльність повинні виходити з вимог, що випливають з основних прав і свобод людини, підпорядкувати зміст юридичної і політичної системи безпосередньо людині, її невід'ємним правам і свободам.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

73923. The critique of modern democracy. Alternatives: participatory approach 44 KB
  In modern world we can often here such an expression as “democratical processes”. In general it is used with undoubted positive illumination, promoted like panacea in the field of political organization of the society.
73924. Вартість та оптимізація структури капіталу 111.5 KB
  Капітал є однією з фундаментальних економічних категорій, сутність якої наукова думка досліджує протягом багатьох століть. Серед основних харектеристик, які формують економічну сутність капіталу, слід виділити...
73925. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЯМИ 311 KB
  Оцінка ефективності інвестиційних проектів. Тому передусім слід відзначити помилковість віднесення до форм інвестицій реінвестиції які характеризують не об’єкт вкладення капіталу а процес використання доходу отриманого від інвестиційних операцій у процесі реінвестицій згідно з цим же законом інвестиційний доход може бути використано на здійснення як капітальних так і фінансових інвестицій.
73926. Аналіз фінансових звітів 462.5 KB
  Аналіз ліквідності та фінансової стійкості підприємства. Аналіз прибутковості підприємства. При вивченні теми про аналіз фінансових звітів необхідно приділити увагу сутності цілям та задачам аналізу фінансового стану підприємства. Для забезпечення якісного та детального аналізу фінансових звітів необхідно оволодіти загальними концептуальнометодичними принципами підходів і трактовок фінансового стану підприємства.
73927. ВНУТРІШНЬОФІРМОВЕ ФІНАНСОВЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ 442.5 KB
  Фінансова стратегія підприємства. Прогнозування показників фінансової звітності підприємства. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначенні суми платежів у бюджет величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан.
73928. Антикризове фінансове управління підприємством 138.5 KB
  Необхідність оволодіння основами антикризового фінансового управління зумовлена тим що в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою фінансовогосподарську діяльність знаходячись під постійним впливом несприятливих внутрішніх та зовнішніх чинників які можуть призвести до фінансової кризи та банкрутства.
73930. Система забезпечення фінансового менеджменту 84.5 KB
  Фінансовий менеджмент є невід\'ємною складовою частиною загальної системи управління підприємством. Тому його організаційне забезпечення має бути інтегроване з загальною структурою управління підприємством.
73931. Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках 103.5 KB
  Визначення вартості грошей у часі та її використання у фінансових розрахунках. Необхідніть і сутність визначення вартості грошей у часі. Оцінка майбутньої та теперішньої вартості грошей з врахуванням фактору інфляції. Необхідніть і сутність визначення вартості грошей у часі.