24463

Сфера вторичных образов: эмпирические характеристика представления в сравнении с характеристиками восприятия

Доклад

Психология и эзотерика

Сфера вторичных образов: эмпирические характеристика представления в сравнении с характеристиками восприятия. К вторичным образом относятся образы представления сновидения галлюцинации. При этом степень обобщенности того или иного представления может быть различной в связи с чем различают единичные и общие представления. Представления различаются по ведущему анализатору зрительные слуховые осязательные обонятельные по их содержанию математические технические музыкальные.

Русский

2013-08-09

58.5 KB

17 чел.

14. Сфера вторичных образов: эмпирические характеристика представления в сравнении с характеристиками восприятия.

Вторичные образы – это извлеченные из памяти первичные сигналы (сенсорно-перцептивные образы), которые воспроизводят прошлые первичные образы и тем самым изображают объекты, в данный момент не действующие на рецепторную поверхность анализатора. К вторичным образом относятся образы представления, сновидения, галлюцинации.

Представление – наглядный образ предмета, воспроизведенный по памяти в воображении с максимальной полнотой отображения конкретных признаков. Образы представлений, как правило, менее ярки и менее детальны, чем образы восприятия, но в них находит отражение самое характерное для данного предмета.

Различия в яркости, устойчивости и точности представлений памяти очень индивидуальны. При этом степень обобщенности того или иного представления может быть различной, в связи с чем различают единичные и общие представления. Представления различаются по ведущему анализатору (зрительные, слуховые, осязательные, обонятельные), по их содержанию (математические, технические, музыкальные).

Представление в сравнении с восприятием обладает следующими характеристиками:

1. Пространственные характеристики:

  •  пространственная панорамность – целостное воспроизведение пространственной структуры объекта во вторичном образе не ограничивается объемом перцептивного поля и выходит за его пределы,
  •  обособление фигуры из фона – фигура может не соотноситься с определенной координатой пространственного фона, а фон может быть отделен от фигуры ("пустое пространство"),
  •  выпадение абсолютных величин проявляется в двух моментах: 1) в несохранении числа однородных элементов; 2) в нарушении воспроизведения абсолютных размеров отображаемого пространственного массива и в особенности размеров отдельного объекта,
  •  топографическая схематизация – доминирование топологической схемы над геометрической формой; эта схема выстраивается поэтапно и имеет многоуровневый характер.

2. Временные характеристики:

  •  симультанность, или "временная панорамность", представлений заключается в том, что компоненты временной и двигательной последовательности имеют тенденцию преобразовываться во вторичном образе в одновременную структуру, в которой эта последовательная динамика очень затушевана или не воспроизводится совсем,
  •  несохранения длительности – отклонение психологического времени воспоминания прошлого от объективного времени,
  •  прочность сохранения образа временной последовательности –временная последовательность сохраняется гораздо полнее, по с равнению с представлениями о длине временного интервала.

3. Модальные характеристики – образ смещается в сторону основных цветов спектра, а отдельные конкретные оттенки из образа выпадают тем в большей мере, чем более длительным является срок хранения образа.

4. Интенсивностные характеристики – в среднем представление по сравнению с сенсорно-перцептивным образом отличается значительно меньшей яркостью.

Представления также обладают следующими характеристиками:

  •  обобщенность (отнесенность отображаемого в образе объекта к определенному классу),
  •  неустойчивость (изменчивость не только пространственных компонентов образа, относящихся к форме, величине и т.д., но и его модальных характеристик),
  •  фрагментарность (выпадении как пространственно-временных компонентов образа (частей или деталей фигуры или фона), так и его модальных характеристик, а также характеристик интенсивности (оттенок цвета, тембр и т.п.).

Сновидение – субъективно переживаемые представления, преимущественно зрительной модальности, регулярно возникающие во время сна, главным образом в фазе «быстрого» сна. Для сновидения характерно своеобразное изменение сознания: отражение объективной реальности и знание о себе как о субъекте познания нарушено, человек не осознает себя видящим сновидение, в результате нет и критического отношения к воспринимаемому, даже если оно алогично. В то же время оценка самого себя как личности и эмоции (чувство вины, стыда и т. п.) сохранены.

Сюжет сновидения в образной, символической форме отражает основные мотивы и установки субъекта. Переживание и запоминание сновидения в большой степени зависит от особенностей личности и эмоционального состояния перед сном.

Одной из основных функций сновидения является эмоциональная стабилизация. Сновидения составляют важное звено в системе психологической защиты, временно ослабляют напряженность психического конфликта и способствуют восстановлению поисковой активности. С этим, а также с доминированием образного мышления связано положительное влияние сновидений на процессы творчества.

Галлюцинации (от лат. hallucinatio - «бред», «видения») – мнимые восприятия, ложные образы, возникающие спонтанно, без сенсорной стимуляции. Появление галлюцинаций непосредственно не связано с восприятием реальных и наличных объектов. Галлюцинациям свойственны чувственная живость, проекция в реальный мир, спонтанное появление и чуждость содержанию сознания. Различают следующие виды галлюцинаций: зрительные, слуховые, обонятельные, вкусовые, тактильные и галлюцинации общего чувства. Возникают, как правило, при различных психических расстройствах, в стрессовых ситуациях, а также во время длительной сенсорной изоляции.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25265. Утвердження християнства в Київській Русі. Володимирова версія хрещення Русі: аргументи „за” і „проти” 30 KB
  Утвердження християнства в Київській Русі. Володимирова версія хрещення Русі: аргументи за€ і проти€ Ідеї християнства на територію Східної Європи почали проникати ще за римських часів про що свідчать матеріали археологічних пам’яток Кримського півострова. На Русі знайомство з новою вірою відбулося у ІХ ст. Процес впровадження православ’я на Русі був дуже довгим і не однозначним.
25266. Українське православя: його витоки та особливості історичного розвитку. Православний рух в Україні 90-х рр. XX ст.-початку XXI ст 30 KB
  УАПЦ 1990 незалежна УПЦ Друга половина XVI ст. Філарет веде політику щоб УПЦ отримала автокефалію травень 1992 р. в Харкові Собор єпископів Російської православної церкви на якому Філарет був усунений з кафедри предстоятеля УПЦ. – утворення Української православної церкви Київського патріархату злиття УПАЦ і тих хто підтримував Філарета від УПЦ.
25267. Містицизм в рел іст людства. Особливості міст сприйняття. Заг хар христ містики 24 KB
  як правило супроводжує періоди сусп криз: занепад Рим імперії – неоплатонізмтворцем світу є надчуттєве абстрактне єдине що може бути сприйняте людиною лише в екмтазі гностицизмматерія – гріховне і зле начало що протистоїть духовному непізнаваному первоначалу; кін сер віків – суфізмпізнання Бога шляхом особливих танців або постійного повторення молитв кабалавтручання в божественні процеси за допомогою спец ритуалів молитв ісихазмчерез містичне споглядання у чернецтві можна досяг вищий ступінь пізнання запереч пізн Бога за...
25268. Проблеми християнської антропології 33.5 KB
  Видима частина – тіло плоть; невидима – душа дух – психічне те що існує у формі почуттів уявлень думок. – 2 частини у Л: душа і тіло. Дух душа тіло. Ідея про тіло як необхідний орган – знаряддя душі.
25269. Особливості розвитку православної філософії і богослов'я в ХІХ-ХХ століттях 34.5 KB
  Щербацький велику увагу приділяли проблемам пізнання істини суті пізнання. Концепція пізнання себе: â€œПізнай себеâ€. Пізнання – це наближення до Бога шляхом пізнання себе. Теорія пізнання Сковороди безпосередньо пов'язана з його вченням про три світи і дві натури вона є двоїстою: з одного боку Г.
25270. Християнський неноплатонізм. Корпус ареопагітиків 28 KB
  Корпус ареопагітиків включає 4 трактати: €œПро небесну ієрархію€ €œПро церковну ієрархію€ і €œПро божественні імена€ €œТаємниче богослов’я€ і 10 послань – в них розкривається доктрина – вища точка християнського неоплатонізму. Автор пов’язав онтологію неоплатонізму з соціальною проблематикою; доктрина про церковну ієрархію безпосередньо підстроюється до доктрини небесних ієрархій. При цьому на відміну від мітичного історизму Августину €œЦерква як град Божий€ образ церкви як ідеальна людська спільнота що знаходиться у згоді з...
25271. Римська («зовнішня» людина) і грецька («внутрішня» людина) гілки окцидентальної філософії Середньовіччя 29 KB
  Західноєвроп суспільства формуються як суспільства ієрархизованімайстер підмайстер – иежу перейти дуже важко; васал мого васала не мій васал – король не може впливати на васала свого васала. Світська і духовна ієрархія – кардинал і король – король не може впливати на васала папи.
25272. Містична діалектика середньовічної Європи (Екхарт, Бьоме) 28.5 KB
  Божество – основа внутрішнє джерело бога джерело його творчості. Душа – голвне творіння бога. Центральне місце в його філософії займає вчення про бога. Бог – це прірва яка народжує основу світу – велику містерію тілесності бога.
25273. Західноєвропейський „кордоцентризм” (Б.Паскаль, німецькі романтики) 34.5 KB
  Певна достовірність властива усім гносеологічним властивостям людини: відчуттям розуму серцю органу внутрішнього відчуття€ або чуттєвій інтуїції€ на відміну від інтелектуальної інтуїції Декарта. Особлива тема в його гносеології – критика розуму позбавлення його абсолютної величі€ і визнання його відносної мізерності€ тобто по суті визначення сфери і меж його достовірного використання. Паскаль прихильник просвітленого абсолютизму€ він протиставляє імперії влади€ – імперію розуму€. Друга магістральні ідея антропології Паска...