245

Напрямки модифікації несиметричних ацилоїнів

Дипломная

Химия и фармакология

Вивчення термічного ацилоїнового перегрупування продуктів взаємодії арилгліоксалів з сільваном. Проведення селективної взаємодії арилгліоксалів з активованими ароматичними системами. Встановлення структури утворених продуктів.

Украинкский

2013-06-09

1.05 MB

4 чел.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет

ім. Олеся Гончара

Хімічний факультет

Кафедра органічної хімії

ДИПЛОМНА РОБОТА

Нові напрямки модифікації несиметричних ацилоїнів

Виконавець:

студент групи

ХФ-07-2

_____________________

В.В. Волосюк

Керівник:

доц. кафедри

органічної хімії, к.х.н.

_____________________

А.О. Аніщенко

Консультант з

охорони праці:

ст. викл.

_____________________

Л.О. Дорганова

Рецензент:

зав. кафедри

хімії вмс, к.х.н.

_____________________

О.Ю. Нестерова

Допускається до захисту:

зав. кафедри органічної хімії, проф., д.х.н.

_____________________

С.І. Оковитий

2011
Реферат

Дипломна робота бакалавра: 53 ст., 2 табл., 55 джерел.

Тема роботи: «Нові напрямки модифікації несиметричних ацилоїнів ».

Об’єкт дослідження: несиметричні ацилоїни.

Мета дослідження: Вивчення термічного ацилоїнового перегрупування продуктів  взаємодії арилгліоксалів з сільваном. Проведення селективної взаємодії арилгліоксалів з активованими ароматичними системами. Встановити структури утворених продуктів.

Метод дослідження: методи основного органічного синтезу, тонкошарова хроматографія, спектроскопія ЯМР 1Н, газо-рідинна-хроматографія, МАС-спектрометричні дослідження.

Було проведено взаємодію ряду арилгліоксалів  з сільваном та N,N-диметил-пара-толуїдином, отримані α-форми ацилоїнів, які далі піддавались термічному перегрупуванню. Було доведено, що продуктами перегрупування є дикетони. Проведена взаємодія фенілгліоксалю з N,N-диметил-п-толуїдином, показано їх гіперактивну реакційну здатність, а також було запропоновано можливі структури продуктів цієї взаємодії за допомогою МАС-хроматографічних досліджень. Використання води, як розчинника, приводить до селективної взаємодії фенілгліоксаля з N,N-диметиланіліном  і утворення монозаміщеного продукту.

Ключові слова: фенілгліоксаль, ацилоїн, бензоїнова конденсація, ацилоїнове перегрупування, БЕНЗИЛ.


Resume

The graduation research of the four years student Volosiuk V.V. (DNU, Chemical faculty, Department of Organic Chemistry) deals with the arylglyoxales and asymmetrical acyloin.

The title of the work: New directions in modifying of acyloins.

The aim of the work: Study of the thermal acyloins rearrangement of product of arylglyoxales and silvan interaction. To selective interaction between arylglyoxales and activated aromatic systems. Confirm the structures of new compounds.

Research methods: methods of organic synthesis, MASS-spectroscopy, NMR 1H spectroscopy, Thin layer chromatography, GL - chromatography.

Bibliogr. 53, Table 2.

Keywords: Phenylglyoxal, Acyloin, benzoin condensation, acyloins rearrange, Benzil.


ЗМІСТ

ВСТУП 5

1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД 6

1.1 Методи отримання бензоїнів 6

1.2 Взаємодія арилгліоксалей з С-нуклеофілами 11

1.3 Окиснення 16

1.3.1 Окиснення за рахунок кисню 17

1.3.2 Окиснення за рахунок металів зі змінною валентністю 18

2. ОБГОВОРЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ 26

2.1 Нові несиметричні ацилоїни та ацилоїнове перегрупування в них 26

2.2 Нові можливості для синтезу несиметричних ацилоїнів 31

3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА 34

ВИСНОВКИ 38

4. РЕАЛІЗАЦІЯ ВИМОГ ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ ВИКОНАННІ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ 39

4.1 Хімічні фактори небезпеки. 39

4.2 Техніка безпеки при роботі з електронно-обчислювальними машинами 44

4.3 Електробезпека 45

4.4 Пожежонебезпека 46

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 48


ВСТУП

Несиметричні ацилоїни є достатньо дослідженим класом органічних сполук. Навіть в багатьох підручниках про них можна здобути достатню кількість інформації. Такі терміни, як «ацилоїнове перегрупування» та «бензоїнова  конденсація» стають відомими студентам вже починаючи з 2-го або 3-го курсу. Одним з найпоширеніших випадків ацилоїнового перегрупування є ізомеризація цукрів, така як перетворення глюкози на фруктозу.

  Але, разом з цим, хімія несиметричних ацилоїнів (бензоїнів) має певну кількість темних плям. Це, в першу чергу, достатньо сильна обмеженість методів отримання несиметричних ацилоїнів. Фактично це лише два методи :

       1)конденсація арилгліоксалів з ароматичними системами під дією каталізаторів типу AlCl3;

       2) бензоїнова конденсація.

Слід відзначити, що обидва ці методи мають величезні обмеження. Вони полягають у тому, що бензоїнова конденсація аж ніяк не є універсальним методом отримання несиметричних бензоїнів, а далеко не всі субстрати можуть витримати дію таких сильних L-кислот як AlCl3. З іншого боку, саме явище ацилоїнової ізомеризації розглядається як прототропія (явище переносу протону під дією лугів) і воно не розглядається в сенсі термодинамічної стабільності систем, які отримують внаслідок цієї ізомеризації. Нами накопичений чималий досвід дослідження в області хімії несиметричних ацилоїнів і цей досвід дозволяє нам більш глибоко дивитися на хімію цього класу сполук. Робота що представляється є певною мірою концентрацією цього досвіду.


1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

1.1 Методи отримання бензоїнів

З часу публікації оглядів накопичилася велика кількість даних по методах синтезу бензоїнів, хоча в більшості випадків вони є вдосконаленими відомими методиками. Серед них можна виділити наступні:

― бензоїнова конденсація;

― окислення гідробензоїнів;

― гідроксиалкілування ароматичних і гетероциклічних субстратів арилгліоксалями.

Поза сумнівом, найбільшого інтересу і розвитку досягла бензоїнова конденсація[1] завдяки якій, зараз можливий синтез бензоїну практично будь-якої структури з альдегідів, як аліфатичного, так і  ароматичного ряду. При цьому ціанід-аніон перестав бути унікальним каталізатором даної реакції. Зараз, завдяки відкриттю каталітичних властивостей тіамін фосфату, синтезована велика кількість гетерозолієвих каталізаторів[2] (пошук нових азолієвих карбенів ведеться і зараз[3], які крім можливості синтезу ізомерного несиметричного бензоїну, надають можливість їх синтезу з високим ступенем енантіоселективності, що було неможливо класичним методом). Повністю досліджений механізм бензоїнової конденсації в умовах класичного каталізу ціанід-аніоном і тіазолієвими солями, у тому числі і квантово-хімічними методами. Реакція протікає через утворення ацильного карбаніона 2 (Схема 1.1.1), що відкрило можливість синтезу бензоїну з О-бензоїлірованних ціангидринів та їх комплексів з хлористим титаном, ціанфосфатів, силілоксифосфонатів, кситіанових і дитіанових похідних альдегідів, силілкетонів, ацилсамарій йодидів, що дозволило одержати і α-ізомери.

Схема 1.1.1

Протікання бензоїнової конденсації можливе і при ферментативному каталізі[4] в якому діючим початком є тіамін дифосфат, що використовувалося для моделювання утворення С—С-зв'язку в природних об'єктах. Розроблена велика кількість методів проведення бензоїнової конденсації: проведення реакції в умовах міжфазного каталізу, воді, іонних рідинах; побудова циклів за рахунок внутрішньомолекулярної конденсації, створення полібензоїнів з диальдегідів або зшиття формільованих полістиролів[5]. Проте, не дивлячись на свою розвиненість, бензоїнова конденсація не має розповсюдження на мало активні альдегіди електронозбагачених гетероциклів (наприклад, піролу), які  не можуть бути залучені навіть в перехресну конденсацію.

Бензоїнова конденсація є оборотною реакцією, тому під дією ціанід-аніона бензоїн може служити джерелом альдегіду в тій же самій бензоїновій конденсації, що було використано для отримання різних кетонів з α-заміщених бензоїнів. В цьому полягає розділення бензоїну за допомогою ензимів, здатних каталізувати бензоїнову конденсацію, наприклад, ліпази TL. По аналогії у присутності ціанід-аніону бензили 3 можуть виступати в ролі прихованого ацильного інтермедіату для побудови через ацильовану форму 4 несиметричного бензоїну у тому числі і α-ряду (Схема 1.1.2).

Схема 1.1.2

Детальніше зупинимося на одному з перспективних методів синтезу α-бензоїну 1 гідроксиалкілуванням ароматичних і гетероциклічних субстратів арилгліоксалями. Застосування хлористого алюмінію, як каталізатора, обмежувалося тільки галоїд- і метилзаміщеними бензолами, що використовувалося для модифікації полістиролу; а використовування кислих середовищ відразу приводить до утворення ω,ω-біс-(гет) арилацетофенонів 5, оскільки бензоїн, що утворюється на першому етапі, в кислому середовищі має високореакційноздатну бензильну гідроксигрупу, яка, ймовірно, швидко в умовах реакції (гет)арилізуєтся. Таким чином, одержані похідні алкілбензолів і О-алкіланізолів, вератролу, піролу, індолу, оксикумаріну. Сам бензоїн 1 в кислих умовах взаємодіє з вератролом, індолом саме по гідроксигрупі з утворенням 5. У реакції з ацетилвератролом відбувається одночасне закриття циклу бензопірілію 6, що виділяється у вигляді перхлорату[6] (Схема 1.1.3).

Схема 1.1.3

І лише з піролами та індолами в нейтральному бензолі при кипінні були одержані α-бензоїни 1 (Ar1 = Pyr-2, Ind-3) з виходами не більше 60% (Схема 1.1.4). Проте з індолами для деяких арилгліоксалей, авторами навіть в нейтральному середовищі виділялися біс-аддукти 5, хоча доказ структури одержаних речовин викликає сумнів.

Схема 1.1.4

Аналогічно, грунтуючись на електрофільному заміщенні гетероциклів, можливе одержання і β-бензоїнів 2 (Ar2 = Ind-3). Так, відомо ацилювання індолів за допомогою α-галоген-α-арилацетилгалогенідів з подальшим гідролізом[7] (Схема 1.1.5).

Схема 1.1.5

Відновлення бензилів 3 має практичне значення з погляду зручного способу отримання оптично активного бензоїну (Схема 1.1.6). Проте з несиметричного бензоїну утворюється тільки β-ізомер, оскільки звичайно реакція протікає через комплекси єндіольної форми, що і забезпечує стереоселективність з хіральними відновними системами. Так, застосовувалися гідрування в розчині у присутності оптично активних оксимних, ціаністих комплексів кобальту (II), суміш мурашиної кислоти і триетиламіна у присутності хірального комплексу рутенію (II); фотоініційоване відновлення антраценовими фарбниками[8] і у присутності діоксиду титану, метастабільного морфолінового радикалу; декаліну, хіральні дигідропіридин, як моделі ферментативного відновлення бензоїну, де діючим початком є NADH; реактиви Гріньяра, трифенілфосфін, дифенілстибін, диалкілтеллур у присутності кислот Льюіса,  індій в середовищі метанол-вода[9], дийодид самарія у присутності донора протонів; сірко- або селено-водень, дитіоніт натрію, йодид титана (IV), хлорид ванадію (II); а також електрохімічне відновлення[10].

Схема 1.1.6

Можливий і зворотній процес – окислення до бензоїну (Схема 1.1.7). В цьому випадку також найбільша увага надається селективності процесу, хоча продуктами реакції також є тільки термодинамічно стабільніші ізомери. Так, використовувалося окислення гідробензоїнів диоксиранами,, трет-бутилпероксидом у присутності комплексу рутенію, системою N-хлорсукцинімід-диметилсульфід; дезоксибензоїна 8 оксазиридином  та його єнольної форми у вигляді силілового етеру комплексом марганцю (III).

Схема 1.1.7

Незвичайний спосіб отримання бензоїну був запропонований виходячи з бензофенонів 9, при обробці самарієм в середовищі ДМФА у присутності триметилсиліл хлориду або йоду (Схема 1.1.8). Реакція супроводжується міграцією менш електронодонорної арильної групи в проміжному карбаніоні, хоча у багатьох випадках спостерігається утворення суміші несиметричного бензоїну.

Схема 1.1.8

До способів синтезу бензоїну можна віднести також ізомеризацію несиметричного бензоїну. Саме ізомеризація викликає утворення суміші ізомерних продуктів з одного бензоїну в різних хімічних реакціях. В цілому ізомеризація бензоїну нагадує епімеризацію цукрів в основних і кислих середовищах[11], тому вона може служити моделлю для вивчення їх поведінки.

Проблемі ізомеризації менш стабільного бензоїну  (Ar1 = 4-MeOC6H4, 4-Me2NC6H4) в стабільніші 1’→1 в основних середовищах (KOH, KCN, NaOAc) присвячені дослідження, що проводилися в 30-х роках минулого століття. Наголошувалося, що ізомеризація протікає як при нагріванні, так і при кімнатній температурі[12]. Передбачалося, що перетворення протікає через єндіольну форму. Проте структура отриманих сполук підтверджувалася на підставі порівняння температур топлення ізомерного бензоїну, одержаного зустрічними синтезами, які розрізнялися не більше ніж на 50С. Мало вивчені чинники, що впливають на ізомеризацію, тому запропонований механізм викликає сумнів. Ізомеризація 1’→1 (Ar1 = 4-MeOC6H4) можлива і у присутності основи при високих температурах[13].

Щодо кислих середовищ відомо тільки один випадок ізомеризації: β→α ізомеризація пара-диметиламінобензоїну (Ar1 = 4-Me2NC6H4) 1→1’ в концентрованій соляній кислоті при продуванні хлороводню. Можливо, в даному випадку рушійною силою є утворення стабільнішого бензильного карбкатіону, який при гідролізі дає α-ізомер. Проте все-таки в кислому середовищі бензоїн більшою мірою присутній у вигляді єндіола, що і визначає рацемізацію продуктів при введенні оптично активного бензоїну в реакцію в кислому середовищі. Використовування оптично активної (2R,3R) O,O-дипівалоілвинної кислоти дозволяє розділяти рацемат бензоїну 1.

1.2 Взаємодія арилгліоксалей з С-нуклеофілами

Арилгліоксалі взаємодіють з С-нуклеофілами з утворенням як моноаддуктів (ацилоїнів і бензоїну), так і бісаддуктів, залежно від умов проведення реакції. З деякими сполуками можливе тільки утворення бісаддуктів у кислому середовищі.

Взаємодія арилгліоксалей з такими слабкими С-нуклеофілами як арени, можлива тільки у присутності каталізатора – кислоти Льюіса (AlCl3). Продуктами реакції є бензоїни 10 (схема1.2.1).                         

Схема 1.2.1

При конденсації з диметиловим естером пірокатехіну у присутності поліфосфорної кислоти утворюється кетон 11 (схема 1.2.2).

Схема 1.2.2

У присутності сірчаної кислоти арилгліоксалі  конденсуються з толуолом, анізолом і фенетолом з утворенням ацетофенонів 12 (схема1.2.3).

Схема 1.2.3

Арилгліоксалі конденсуються з ацетофенонами та їх гетероаналогами з утворенням 2-гідрокси-1,3-дикетонів 13 - 15 (схема 1.2.4).

Схема 1.2.4

При конденсації фенілгліоксаля з сульфідом 16 утворюється 2,3,5-заміщений тіофен 17 (схема 1.2.5).

Схема 1.2.5

З димедоном арилгліоксалі утворюють біс-аддукт 18 і 19, що є важливими синтонами для синтезу гетероциклів [13-15] (схема 1.2.6).

Схема 1.2.6

З π-надлишковими  гетероциклами, індолами, піролами і активованими фуранами, арил- і гетерилгліоксалі конденсуються в нейтральному середовищі (бензол) з утворенням α-ацилоїнів 20 - 21 (схема 1.2.7).

Схема 1.2.7

В оцтовій кислоті з індолом утворюються ω,ω-(біс-3-індолл) ацетофенони 22, ймовірно, через проміжне утворення ацилоїнів 20, [1,2]

(схема 1.2.8).

Схема 1.2.8

Аналогічним чином з арилгліоксалей і піролів у кислому середовищі утворюються ω,ω-(біс-2-пиролил) ацетофенони [16].

У разі активованих 1,2,5-триалкілпіролів можливе електрофільне заміщення за обома незаміщеними положеннями пірольного циклу з утворенням біс-α-ацилоїнів 23 (схема 1.2.9).

схема1.2.9

Проте при взаємодії 4-хлорфенілгліоксаля з N,N-диметилгідразоном фурфуролу при кімнатній температурі був одержаний не очікуваний α-ацилоїн 24, а β-ацилоїн 25 [17] (схема 1.2.10).

Схема 1.2.10

Досить незвичайне утворення з арилгліоксаля і С-нуклеофіла не α-ацилоїну, як у всіх попередніх випадках, а β-ацилоїна раніше не спостерігалося в хімії арилгліоксалей. Як відомо, α-ацилоїни у присутності лугу легко перегруповуються у β-ацилоїн, наприклад анісбензоїн 26 у присутності спиртового лугу легко перетворюється в бензанізоїн 27 через спільний аніон В (схема 1.2.11).

Схема 1.2.11

Однак був відомий єдиний випадок термічного α→β ацилоїнового перегруповування, для тієї ж пари бензоїнів 26 і 27. При нагріванні вище температури топлення (100-1010С) анісбензоїн 26 частково конвертує в бензанізоїн 27, при вакуумній перегонці α-ацилоїну 26 спостерігається кількісна конверсія у β-ацилоїн 27 (схема 1.2.11). Проте унікальність утворення β-ацилоїну  25 полягала у тому, що воно відбувалося несподівано, у відсутності підстав і якого-небудь нагрівання, при кімнатній температурі [18]. Це дозволило нам припустити, що в даному випадку відбувається несподівана α→β ацилоїнова ізомеризація, по механізму, відмінному від класичного (див. схему 1.2.10). Звісно, ця цікава реакція 4-хлорфенілгліоксаля стала об'єктом наших  подальших досліджень.

До єнамінів фенілгліоксаль приєднується з утворенням моно- та біс-α-ацилоїнов 28, 29 [19,20] (схема 1.2.12).

Схема 1.2.12

1.3 Окиснення

Бензоїн достатньо легко окиснюється в великій кількісті, при цьому, окиснення звичайно зупиняється на стадії бензилу 3. Проте у разі сильних окисників реакція може супроводжуватися розривом бензоїнового зв'язку, внаслідок чого основними продуктами являються відповідні ароматичні кислоти або рідше альдегіди (Схема 1.3.1). При цьому велика увага надається регіоселективному окисненню в м'яких гомофазних умовах розчинними в органічних розчинниках окиснювачами, використовуванню дешевих окиснювачів або проведення окиснення без розчинника в умовах МХ-випромінювання або на гетерофазних каталізаторах. Також широко використовуються сполуки, що включають дві окиснюючі складові, одна з яких виконує регенеруючу, по відношенню до іншого, функцію, що дозволяє м'яко окиснювати бензоїн 1 в бензилу 3.

Схема 1.3.1

1.3.1 Окиснення за рахунок кисню

Кисень в повітрі є достатньо сильним окиснювачем, і звично при його присутності в розчині лугу, де полегшується відрив протону, відбувається утворення бензойних кислот. При вивченні магнітної сприйнятливості при повільному окисленні бензоїну киснем у присутності перекису бензоїлу в лужних умовах було показано, що проміжно утворюються вільні радикали типу аліфатичних семихінонів. У кислому середовищі або нейтральних органічних розчинниках, або без розчинника на цеолітах при МХ-випромінюванні відбувається навпаки досить гладко окиснення до бензилів. Ймовірно, в процесі окиснення киснем, утворюються пероксидні сполуки, тому даний процес каталізується сполуками, які сприяють утворенню пероксидів: N-заміщеними бензгідроксамовими кислотами, N-гідроксифтальімідом[21], циклодекстрином в основному середовищі, де, ймовірно, проміжними сполуками в процесі окиснення є ациламінілоксиди. Так, бензоїн легко окиснюється до бензила 3 енантіоселективним RCON(O·)Alk при кип’ятінні в бензолі. Пряме використовування пероксидних сполук, наприклад надоцтової кислоти[22], гідропероксид трет-бутилу у присутності лугу, супроводжується розщеплюванням бензоїну до бензойних кислот. Передбачається, що окислення надбензойними кислотами проходить через проміжне утворення епоксиду 30 (Схема 1.3.1.1.).

Схема 1.3.1.1

Сильні неорганічні пероксиди KO2 в бензолі у присутності 18-краун-6, NiO2 в лужному середовищі (хоча зафіксований випадок м'якого окиснення) і пероксисульфати також розщеплюють бензоїновий зв'язок. Проте використовування пероксидів у присутності різних неорганічних сполук може знизити активність пероксидів. Так, триоксид хрому (VI), сода у присутності комплексів металів як каталізаторів, вольфрамфосфат, комплекси ванадію і молібдену перетворюються на відповідні пероксосполуки, які м'яко окиснюють бензоїн 1 до бензилу 3.

1.3.2 Окиснення за рахунок металів зі змінною валентністю

Найбільше робіт, пов'язаних з окисненням бензоїну, включають застосування тих або інших сполук на основі елементів з перехідною валентністю, особливо металів. При цьому ці сполуки можуть виступати як безпосередні окиснювачі, носії електронів або кисню від інших сполук. Ми для зручності розглядатимемо окиснювачі по елементам, починаючи з металів.

Найбільшої популярності для препаративного м'якого окиснення бензоїну знайшли солі міді (II): хлорид, сульфат в розчинах або взагалі без розчинника при МХ-вопромінюванні, нітрат, карбоксилати, при цьому ацетат застосовувався як змішана сіль з нітратом вісмуту (III); а також комплекси міді з різними амінами: фенантроліном, амін-целюлозою, піридином і аміаком. Але в двох останніх випадках наголошувалося, що може відбуватися розщеплювання бензоїну. В ролі ліганда-соокислювача може виступати ДМСО, при цьому з високим виходом утворюються бензили 3. Окислення ферментативними комплексами міді бензоїну використовувалося для моделювання упровадження кисню в С—Н-зв'язок в природних об'єктах[23].

З похідних металів другої і третьої групи для окиснення використовувалися неорганічні солі ртуті (II) в розплаві і цинк-порфіріновий комплекс, який ймовірно виступає в ролі переносника електронів.

 Нітрати тривалентних металів третьої групи талія[24] і деяких лантаноїдів[25] також м'яко окиснюють в бензили 3. Але найбільшого застосування серед лантаноїдів знайшли різні окиснювачі на основі найдоступнішого церію (IV). Так, легко розчинні (алкіл) амонійні солі гексанітроцерія (IV) можуть м'яко окиснювати в органічних розчинниках до бензилів або розщеплювати бензоїновий зв'язок у водних середовищах. Показана можливість застосування м'якого гетерофазного окиснення фосфонатом на силікагелі[26]. Синтезували велику кількість розчинних комплексних сполук, що включають дві окиснюючі складові, одна з яких виконує регенеруючу, по відношенню до іншого, функцію. Вони були запропоновані використовувати для м'якого гомофазного окиснення в органічних розчинниках, у тому числі і 1→3. Так, на основі церію (IV) синтезовані змішані хромати (VI) і пероксиди. У той же час перборат по характеру дії схожий на галогенати і окиснює бензоїн до бензойних кислот.

Серед похідних елементів четвертої групи застосовувалися класичні окиснювачі − похідні титану (III) або (IV) і тетраацетат свинцю в оцтовій кислоті або піридині. Дуже цікавим виявилося, що диалкілолово оксид при кип’ятінні в бензолі також може окислювати 1 в бензили 3. Азотна кислота є дуже дешевим окиснювачем, і тому просте окислення 1→3 вже увійшло до лабораторних практикумів[27]. Також широко застосовуються нітрати металів вищої валентності, тут же приведемо приклади використовування аміачної селітри, нітрогуанідіну при піролізі[28], проміжних продуктів відновлення нітросполук нітрозодісульфоната калія в лужному середовищі і азобензолів. Окиснювачами для 1→3 можуть бути алілдіетилфосфат у присутності ацетату паладію (II); похідні сурми (V) такі як, комплекси SbCl5 з піридином або диметилбензиламін оксидами, ДМСО і ацетат Na[Sb(OAc)6]. Нітрат вісмуту (III), нанесений на силікагель, застосовувався при МХ-випромінюванні без розчинника для дешевого і швидкого окиснення. З металів перехідної валентності п'ятої групи застосовувався ванадій. Так, комплекси ванадію в диметилсульфоні[29] та полігетероаніоні[30], включаючими ванадій, є переносниками кисню і тому ефективними каталізаторами м'якого окиснення. При цьому глибина окиснення залежить від використовуваного розчинника: у оцтовій кислоті відбувається м'яке окиснення до бензилів, а в метанолі відбувається фрагментація молекули, і продуктами є бензальдегід, його ацеталі і метилбензоат.

З неметалів найбільшого використання знайшли похідні сірки, особливо ДМСО та інші сульфоксонієві сполуки, наприклад диметилсульфід дитрифлат. Але ДМСО звичайно використовується як ліганд в комплесах з металами, або як окиснювач у присутності комплексів, здатних переносити кисень або електрони. Серед неметалічних окиснювачів для 1→3 відзначимо тріс-(етилтіо) боран, а також похідні селену, телура (IV) арілхалькогенисті ангідриди (PhXO)2O і диарилтелурон. Велика кількість реагентів, що містять хром (VI) може бути використано для окиснення. Це як класичні окислювачі триоксид хрому (VI), хромова кислота і біхромати лужних металів; так і розчинні в органічних розчинниках біхромати срібла, цинку, триетилбензиламонію, змішані галогенхромати азотвмісних гетероциклів піридину, хіноліну, хінальдіну, піразолу, бензимідазолу та хромпероксиду. При цьому амонієві хлорохромати можуть застосовуватися гетерофазно нанесеними на оксид алюмінію або монтморіллоніт К-10 без розчинника в останньому випадку. На основі молібдену (дитіолатні, тіокарбоксилатні, з N2X2 (X = О, S) і ціаністі) і вольфраму синтезована велика кількість, в більшості комплексів з різними лігандами в основному сульфуровмісні. При вивченні їх властивостей показано, що вони є ефективними переносниками кисню при окисненні  1→3 ДМСО, що використовувалося для моделювання окиснювальних реакцій і реакцій перенесення кисню в природних об'єктах.

Для окиснення бензоїну з похідних елементів сьомої групи використовуються галогени і манган. Сильні окиснювачі гіпохлорити натрію, кальцію, бромати звичайно окиснюють беноїни до ароматичних кислот, а перйодат натрію і його органічні похідні йодоксибензол і ацетилові, трифторацетильні аналоги ArI(OCOR)2 – в більшості випадків до альдегідів. Застосування МХ-випромінювання без розчинника у разі гіпохлориту кальцію, солей перйодату з біциклічним аміном,  комплексів перехідних металів і йодоксипохідних знижує активність окиснювачів і дозволяє одержувати бензили з високим виходом при кімнатній температурі. Молекулярний бром звичайно використовується в зв'язаному стані з 4-диметиламінопіридином, трифенілфосфіном трифенілстибіном  для м'якого окиснення. Полібромхлориди в умовах електрохімічної генерації,  а також органічні галогенпохідні N-галогеніміди, наприклад хлор- або бром- сукциніміди,  хлор- або бром- цукриди, поліхлорпохідні CCl3COOCl також м'яко окиснюють до бензилів Здатність бензоїну легко окиснюватися до бензилів дозволяє використовувати його як джерело водню в різних відновних реакціях. Так, бензоїн в розплаві гідрогенізує бромовмісні сполуки[31]. Гетерофазне застосування діоксиду марганцю при кипінні в  розчинниках[32] звичайно протікає із збереженням бензоїнового зв'язку з утворенням бензилів 3. Як м'які окиснювачі можуть застосовуватися триацетат марганцю (III), розчинні в органічних розчинниках перманганати триметилцетиламонію, біс-(2,2'-біпіридил) міді (II). Сам перманганат калію застосовується звичайно рідко, але його активність можна знизити, використавши нанесеним на катіонообмінну смолу, при цьому окислення до бензилу протікає при кімнатній температурі.

Часто при проведенні окиснення в основних середовищах продуктом реакції може стати арилмигдальна кислота (Схема 1.3.2.1), як продукт бензильного перегруповування бензилу, що спочатку утворюється, в умовах реакції. Так, при окисненні перманганатом, броматом калію і лугу бензил, що утворюється, встигає перегрупуватися до розщеплювання зв'язку.

Схема 1.3.2.1

Похідні заліза застосовувалися більш за все. Для інших металів відзначимо, що ацетати нікелю і кобальту (II) та інші комплекси кобальту застосовувалися як каталізатори аеробного окиснення 1→3. Передбачається утворення комплексу, який в ході реакції молекулярно розпадається на продукти або перегруповується під дією кисню з подальшим розпадом. Для окислення 1→3 використовуються солі заліза (III): нітрат, адсорбований на глині[33], або без розчинника при МХ-випромінюванні; хлорид в твердій фазі при нагріванні[34]. Red-Ox система FeCl3-бензоїн широко використовується для катіонної ініціації полімеризації і теломерізації[35]. Описано фотохімічне окислення бензоїну йонами Fe (III), Cu (II), Ag (I) в ДМСО або ацетонітрилу. Окиснювачами також виступають і ферати (III) калію, у тому числі і гетерофазно нанесений на монтморілоніті К-10[36], а також розчинне в органічних розчинниках срібло і барій, широко застосовується також гексаціаноферат (III) в основному середовищі, зокрема при каталізі тетраоксидом осмію або ферментами. Велика кількість комплексних сполук заліза з сірко- або селен-вмісними лігандами, каталізували окиснення бензоїну пара-хінонами, що використовувалося для моделювання цистеїнової Red-Ox системи в природних об'єктах; аналогічно комплекси заліза з сірковмісними лігандами можуть виступати переносниками кисню при окисленні нітробензолом або ДМСО, переносником кисню можуть виступати і комплекси заліза (III) або міді (II) з N2O4.

Солі та комплекси двовалентних платиноїдів рутенію і паладію  є ефективними дегідруючими каталізаторами, тому бензоїни в їх присутності можуть виступати як донори водню і відновлювати, наприклад олефіни. У той же час, вони можуть брати участь і в Red-Ox реакціях, так, комплекси рутенію, паладію можуть каталізувати окиснення киснем в бензили 3, а комплекси платиноїдів з тіокарбоксилатними лігандами  є переносниками кисню при окисленні.

Дегідрувати бензоїни можуть також органічні сполуки, наприклад феноксид алюмінію по методу Опенгауера в безводному середовищі[37],  флавіни[38], складні етери пінаконів EtCOOCPh2CPh2OOCEt[39], пара-хінон при пропусканні через ГРХ колонку при 1820С, заповнену хромосорбом WC, циклодекстрини[40].

У більшості робіт по вивченню механізмів і кінетики окиснення бензоїну сполуками перехідних металів пропонується механізм, що проходить через єнолізацію бензоїну з утворенням циклічного перехідного стану у вигляді єнолятної солі відповідного металу, розкладання якого призводить до утворення продуктів. Звичайно лімітуючою стадією є єнолізація бензоїну або відрив протона в основних умовах, або якраз розкладання комплексу. В деяких випадках передбачається утворення єндіолята, який вже швидко окиснюється в реакції з перенесенням електронів.

Взагалі дианіон бензоїну є дуже сильним відновлюючим агентом і може окиснюватися навіть такими стійкими сполуками, як SO2  і CO2, а також використовується для модифікації полігалогенетиленів або відновленню їх в електрохімічний вуглець[41].

Перегрупування несиметричних ацилоїнів та споріднені реакції

Перегрупування несиметричних ацилоїнів під дією основ та лугів широко відоме в органічній хімії і вже стало надбанням класичних підручників. Наприклад підручник Фізера [42]

 Разом з цим ацилоїнове перегрупування під дією підвищених температур в умовах відсутності основного каталізу на сьогодні практично не описане.

Існує публікація [43] в якій описано перегонку несиметричного ацилоїну 1, автори вважають, що внаслідок дії підвищеної температури утворився -ацилоїн 2. Але ця робота є досить давньою і ідентифікація сполук, що отримувались проходило лише за допомогою визначення температури топлення. На нашу думку ця реакція не є прецедентом ізомеризації. тому що температура топлення ацилоїну, що утворився є нижчою за вихідну. Скоріше за все продуктом перегонки є відповідний дикетон 3.

Нами раніше [44] було переконливо показано, що ацилоїн 4 вже при кімнатній температурі здатен до прегрупування і в - формі може зберігатися лише за умов низьких температур (-10 0С).

В той же час більш ранні дослідження [45] показали, що при короткочасному сильному нагріванні (220-250 0С) несиметричних ацилоїнів  6-8, разом з перегрупованими формами, утворюються суміші поліциклічних сполук, деякі з яких мають дещо незвичну структуру.


2. ОБГОВОРЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

2.1 Нові несиметричні ацилоїни та ацилоїнове перегрупування в них

   В останні часи ацилоїнове перегрупування нами розглядається як процес утворення термодинамічно більш стабільної системи. Фактором такої стабілізації може виступати утворення більш супряжених термодинамічних систем. Особливо цей фактор стає значущим коли ацилоїновий фрагмент звязуєтся з гетероароматичним фрагментом. Відомо що в гетероциклічних системах альтернація подвійних зв’язків є досить високою. Зрозуміло, що цей фактор буде ще більш сприяти утворенню більш супряженої системи.

Нами було проведено взаємодію сільвану 1 з наступними гліоксалями, такими як: фенілгліоксаль 2, п-фторфенілгліоксаль 3, п-хлорфенілгліоксаль 4,       п-бромфенілгліоксаль 5. Реакція проводилась в запаяній ампулі в атмосфері аргону, в якості розчинника був використаний бензол.

Факт дуже сильної дезактивації ароматичних систем в порівнянні з N,N-диметилгідразон фурфуролом був беззаперечним. В деяких випадках реакція йшла більше місяця. В усіх випадках нами були отримані ацилоїни в їх α-формах 6, тобто гідрокси-група знаходиться в α-положенні до гетероциклічної системи.

Встановити будову ацилоїнів 6 для нас стало завданням не дуже простим і це пов’язано з тим, що в цієї серії ацилоїнів протонні спектри(спектри ПМР) виявилися недостатньо інформативними щоб за ними можна було коректно встановити будову. Для попередньої серії ацилоїнів, що мали N,N-диметилгідразонний фрагмент, нами було зроблене досить цікаве спостереження. Хімічні зсуви сигналів протонів фуранового кільця в положеннях 3 і 4 фактично і є індикаторами, чи маємо ми форму α-ацилоїну чи його β-форму. І ми, фактично, вже як закономірність вважали, що в α-формах відстань між цими сигналами не добігає 0.3 м.ч., а в β-формах вона може складати до 1.2 м.ч. У випадку ацилоїнів відстань між сигналами фуранових протонів складала в середньому 0.3 м.ч. Але з огляду на те, що в положенні 2 системи в нас знаходиться метильна група, котра за рядом властивостей досить сильно відрізняється від N,N-диметилгідразонної групи, базуючись лише на різниці хімічних зсувів вже неможливо однозначно було сказати, чи ми маємо справу з α-формою чи з β-формою.

Ось тут нам стала в нагоді інформація МАС-спектрів. Наприклад, будова ацилоїна, який був отриманий при взаємодії фенілгліоксалю з сільваном 1.

Структуру продукту було доведено наступним чином:

Схема 1. Розпад молекулярного йону сполуки 6 в режимі Е1

Фактично лише за умов знімання МАС-спектрів вдалося встановити будову сполук 2-5.

Показовим в цих спектрах є наявність дуже інтенсивних піків з масовим числом 105(98%) та 111(100%), які відповідають даній структурі.

Параметри хімічних зсувів протонів фуранового кільця наведені нами в таблиці.

Табл. 1. Хімічні зсуви фуранових протонів в 2-гідрокси-2-(5’-метилфурил-2’)-1-арилетан-1-онах ArC(=O)CHOH(C4H2O)-Me-5  2-5.

Сполука

Ar

σ HFur, м.ч.

HFur3

HFur4

2

Ph

6.20

5.89

3

4-F-C6H4-

6.21

5.91

4

4-Cl-C6H4-

6.21

5.90

5

4-Br-C6H4-

6.21

5.90

Таким чином, взаємодією ряду гліоксалів з сільваном, нами були отримані несиметричні ацилоїни 2-5 в їх α-формах і будову було доведено за допомогою ПМР-спектроскопії і МАС-спектрометрії.

За тією ж самою методикою нами було проведено взаємодію сільвану 1 з    п-метоксифенілгліоксалем 6 і п-етилфенілгліоксалем 7. Але на відміну від попереднього випадку продуктом реакції стали відповідні дикетони.

Треба відмітити, що це перший випадок коли нами був отриманий дикетон при безпосередній взаємодії арилгліоксаля з гетероциклічною системою і за цих умов лужний каталіз повністю виключений. Будову дикетону доведено за допомогою ПМР-спектроскопії(див. експериментальну частину). Вирішальним аргументом на користь дикетону є відсутність сигналів протонів метинового протона та протонів гідроксильної групи. Таким чином, можна стверджувати, що ацилоїнове перегрупування відбувається безпосередньо в реакційному середовищі. Слід відзначити аномально довгий час цієї реакції(62 доби).

Отримані ацилоїни 2-5 були піддані процедурі, яка в наших дослідженнях вже стала класичною. Сам ацилоїн запаюють в ампулу в атмосфері аргону і витримують при температурі 1000С киплячої  води протягом 10 годин. В усіх випадках продуктами цієї реакції стали дикетони, жодного ізомерного ацилоїну нами отримано не було. Проте, ми вважаємо, що скоріше за все має місце факт утворення ізомерних ацилоїнів, які далі перетворюються в відповідні дикетони і це за умов повної відсутності будь-яких основ (явних чи прихованих). Структура дикетонів дуже однозначно підтверджується ПМР-спектроскопією і їх особливістю-відсутність сигналів протонів ацилоїнового фрагменту.

Ось тут ми вже знову зіткнулися з вже відомим нами явищем термічної дегідратації ацилоїну, що приводить до утворення дикетону. Чи є це другим станом, який слідує після ацилоїнової ізомеризації, чи ні, це питання є поки що відкритим. Але однозначно можна стверджувати, що система за повної відсутності лугів або основ і навіть за умов відсутності будь якого розчинника веде себе абсолютно аналогічно, як нам відомо з літературних джерел, коли це відбувається за наявності розчину лугу або кислоти.

Це ще раз підтверджує думку, яку ми останнім часом плекаємо, що ацилоїнове перегрупування – утворення більш вигідної форми ацилоїну в термодинамічному сенсі, але дикетони ще більш термодинамічно стабільні, тому вони й утворюються. Слід відзначити що це перший нами зафіксований випадок утворення дикетонів безпосередньо при взаємодії арилгліоксалів з субстратом. Звісно, що це явище потребує додаткового дослідження. Реакція відбувалась при достатньо жорстких умовах (t=1000, тиск). Крім того методика проведення реакції передбачала досить довгий час. Цілком логічним виникає припущення що утворення дикетону , проходить на другому етапі реакції , тобто спочатку утворюється α-ацилоїн.  

   2.2 Нові можливості для синтезу несиметричних ацилоїнів 

Нещодавно нами було показано, що електрофільність арилгліоксальгідратів надзвичайно сильно зростає якщо використовувати замість таких розчинників, вже традиційних для нас, як хлористий метилен або бензол воду. Слід відзначити, що факт зростання електрофільності на сьогодні для нас є практично беззаперечним , хоча він і потребує осмислення , оскільки, спираючись на класичне розуміння хімії гліоксалів , в водних середовищах гліоксаль у нас відсутній як реагент, він існує у вигляді гліоксальгідрату. Знову таки , спираючись на класичне розуміння хімії гліоксалів, електрофільність гліоксальгідрату повинна бути нижча порівняно з гліоксалем. Ця думка є настільки банальною, що через неї ніхто й не використовував гліоксальгідрати як електрофільні реагенти. Нами раніше було показано, що фенілгліоксальгідрат у водному середовищі надзвичайно ефективно реагує з N,N-диметилгідразонфурфуролом в дипломній роботі магістранта Засуха С.В. Цей підхід дозволив провести селективну взаємодію фенілгліоксалю з N,N-диметиланіліном за умов відсутності каталізаторів L-кислот

Поки що для нас такого типу реакція виглядає практично загадковою. Пояснити таку дію гліоксальгідрату можна через наприклад ідею про те що вода здатна його протонізувати й утворювати катіон, який і виступає в нашому випадку електрофільним реагентом.

Крім того, нами не враховувався такий важливий фактор як полярність розчинника. Звісно , коли річ йшла про такі розчинники як бензол та хлористий метилен, то його можна було й не враховувати.

Успіх якого ми досягли при взаємодії фенілгліоксалю з N,N-диметиланіліном нас спонукав до її дослідження з іншими реагентами та субстратами. Наприклад, підібрати умови для достатньо продуктивної взаємодії фенілгліоксаль з N,N-диметил-пара-толуїдином нам не вдалося. Ця взаємодія потребує подальшого дослідження. Фактор впливу полярності розчинника на перебіг цієї реакції ми дослідили на прикладі взаємодії N,N-диметил-пара-толуїдину з пара-фторфенілгліоксалем. Так, проведення реакції в водному середовищі показало що реакція відбувається, але відбувається не настільки селективно як хотілося б. Ми вже вказували на те що підвищена температура та тривалий час реакції не сприяють селективному перебігу. Тому взаємодію пара-фторфенілгліоксальгідрату з N,N-диметил-пара-толуїдином було проведено при кімнатній температурі в нітрометані. Незважаючи на те що, реакція йшла тривалий час (тиждень), відсутність нагріву дозволила нам її здійснити і будова продукта доведена за допомогою ЯМР-спектроскопії.

В ПМР-спектрі сполуки присутні сигнали протонів N,N-диметиламіно-групи 2,51мч , сигнал метильної групи 3,42мч, сигнал пара-заміщеного ароматичного кільця 7,33 та 7,5мч, і три мультиплети іншого ароматичного кільця 7,41мч , 8,05мч і 8,12мч. Відсутність сигналів протонів метинової та гідроксильної групи свідчить про те, що ми маємо структуру дикетону. Таким чином, підвищуючи полярність розчинника, можна проводити взаємодію арилгліоксалів з ароматичними системами навіть не тільки за умов відсутності каталізатору, але навіть відсутності нагріву.


3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

Спектри ЯМР 1H реєстрували на спектрометрах "Varian VXR-300" (300 МГц) Me4Si в якості внутрішнього стандарту; наведені значення , м.ч., КССВ (J), Гц. ІЧ-спектри записували на спектрометрі UR-20 в таблетках KBr. Мас-спектри записані в режимах електронного удару (EI) и FAB (Fast Atom Bombarded, метод десорбційної іонізації, K+-матриця) на приладі VG 70-10EQ. Дихлорметан абсолютували кип’ятінням і перегонкою над P2O5, гексан і бензол абсолютували кип’ятінням і перегонкою над натрієм.

2-Гідрокси-2(5’-метилфурил-2’)-1-фенілетан-1-он. 6

 Розчин 1,341 г (10,00 ммоль) фенілгліоксаля і 0,821 г (10,00 ммоль) 2-метилфурана в 8 мл бензолу в запаяній ампулі витримували при 25 – 26˚С на протязі 331 год., потім ампулу відкривали, реакційну суміш переносили в колбу, видаляли розчинник в вакуумі, залишок обробляли  10 мл CCl4, відфільтровували тверду фазу, сушили в вакуумі. Отримано 0,778 г (36 %) 2-гідрокси-2(5’-метилфурил-2’)-1-фенілетан-1-она 6, безбарвні кристали, т.пл.104 – 107˚С, після перекристалізації т.пл.111 – 112˚С (гексан). Спектр ЯМР 1Н (300 МГц, CDCl3): 2.20 с (3Н, Me); 4.34 д (1Н, CHOH, 3J = 4.6 Гц); 5.89 д (1Н, HFur4, 3J = 2.0 Гц); 5.97 д (1Н, CHOH, , 3J = 4.6 Гц); 6.20 д (1Н, HFur3, 3J = 2.0 Гц); 7.43 т (2H, HPh3,5, 3J = 7.5 Гц); 7.55 т (2H, HPh4, 3J = 7.5 Гц); 7.96 д (2H, HPh2,6, 3J = 7.5 Гц). Мас-спектр (EI, m/z (Iвідн.,%)): 216 M+ (2.8), 215 [M-H]+ (0.3), 214 [M-H2]+ (2.7), 111 [M-Bz]+ (100), 109 (48.6), 105 Bz+ (98.0), 77 Ph+ (93.3). Знайдено (%): С 72.15, Н 5.74. C13H12O3. Обчислено (%): С 72.21, Н 5.59.

2-Гідрокси-2(5’-метилфурил-2’)-1-(4’’-фторфеніл)етан-1-он 7.

 Розчин 0,444 г (2,918 ммоль) 4-фторфенілгліоксалю і 0,730 г (8,892 ммоль) 2-метилфурана в 9 мл абс. бензолу в запаяній ампулі витримували при 17 – 19 ˚С 600 год. в темряві, потім ампулу відкривали, реакційну суміш упарювали  в вакуумі 20 мм. рт. ст., залишок перекристалізовували із суміші CH2Cl2гексан. Отримано 0,575 г (84%) 2-гідрокси-2(5’-метилфурил-2’)-1-(4’’-фторфеніл)етан-1-она 7, жовті кристали, т.пл. 90 – 92 ˚С (CH2Cl2 – гексан). Спектр ЯМР 1Н (300 МГц, CDCl3): 2.22 с (3Н, Me); 4.34 роз. с (1H, CHOH); 5.91 роз. с (2H, HFur4 і ОН); 6.21 д (1H, HFur3, 3J = 3.0 Гц); 7.11 дд (2Н, HC6H43,5, 3J = 8.4 Гц, H-FJ = 8.4 Гц); 8.00 дд (2Н, HC6H42,6, 3J = 8.4 Гц, H-FJ = 8.4 Гц). ІЧ-спектр (υ, см-1): 3440 (OH), 1698 (C=O). Мас-спектр (EI, m/z (Iвідн.,%)): 123 [FC6H4C(O)+] (100). Мас-спектр (FAB, K+, m/z(Iвідн.,%): 273 [M+K]+ (16), 217 [M+H-H2O]+ (100), 123 [FC6H4C(O)+] (53). Знайдено (%): С 66.31, Н 4.93. C13H11FO3. Обчислено (%): С 66.66, Н 4.73.

2-Гідрокси-2(5’-метилфурил-2’)-1-(4’’-хлорфеніл)етан-1-он 8.

 Розчин 0,198 г (1,174 ммоль) 4-хлорфенілгліоксалю і 0,346 г (4,215 ммоль) 2-метилфурана в 9 мл абс. CH2Cl2 в запаяній ампулі при 20 – 23 ˚С в темряві витримували 120 год., потім ампулу відкривали, реакційну суміш упарювали в вакуумі 30 мм. рт. ст до об’єму  1 мл, до залишку добавили 5 мл гексана. Витримували 4 доби при 5 ˚С, відфільтрували випавший осад. Отримано 0,269 г (91%) 2-гідрокси-2(5’-метилфурил-2’)-1-(4’’-хлорфеніл)етан-1-она 8, світло-жовті кристали, т.пл. 86 – 88 ˚С (гексан). Спектр ЯМР 1Н (300 МГц, CDCl3): 2.22 с (3Н, Me); 4.31 д (1H, CHOH, 3J = 6,0 Гц); 5.90 д і роз. с (2H, HFur4 і OH, 3J = 3.0 Гц); 6.21 д (1H, HFur3, 3J = 3.0 Гц); 7.41 д (2Н, HC6H43,5, 3J = 8.1 Гц); 7.90 д (2Н, HC6H42,6, 3J = 8.1 Гц). ІЧ-спектр (υ, см-1): 3437 (OH), 1695 (C=O). Мас-спектр (FAB, K+, m/z(Iвідн.,%): 291 [M+K]+ (20), 289 [M+K]+ (49), 235 [M+H-H2O]+ (45), 233 [M+H-H2O]+ (100), 141 [ClC6H4C(O)+] (14), 139 [ClC6H4C(O)+] (38). Знайдено (%): С 62.10, Н 4.55. C13H11ClO3. Обчислено (%): С 62.29, Н 4.42.

2-Гідрокси-2(5’-метилфурил-2’)-1-(4’’-бромфеніл)етан-1-он 9.

 Розчин 0,637 г (2,99 ммоль) 4-бромфенілгліоксалю і 0,740 г (9,01 ммоль) 2-метилфурану в 8 мл бензолу витримували в запаяній ампулі під аргоном при 20˚С на протязі 600 год., потім ампулу відкривали, відфільтровували осад, промили бензолом. Об’єднаний  бензольний фільтрат упарили в вакуумі 10 мм. рт. ст., залишок проекстрагували 3 мл CCl4, додали 10 мл гексану, відфільтрували випавший осад, фільтрат упарили в вакуумі. Отримано 0,558 г (63 %) 2-гідрокси-2(5’-метилфурил-2’)-1-(4’’-бромфеніл)етан-1-она 9, жовта тверда речовина, т.пл. 69 – 70 ˚С (CH2Cl2 - гексан). Спектр ЯМР 1Н (300 МГц, CDCl3): 2.22 с (3Н, Me); 4.30 роз. с (1H, CHOH); 5.90 роз.с (2H, HFur4 і OH); 6.21 д (1H, HFur3, 3J = 3,0 Гц); 7.58 д (2Н, HC6H43,5, 3J = 8.7 Гц); 7.82 д (2Н, HC6H42,6, 3J = 8,7 Гц). ІЧ-спектр (υ, см-1): 3440 (OH), 1700 (C=O). Мас-спектр (FAB, H+, m/z(Iвідн.,%): 295 [M-H]+ (5.5), 293 [M-H]+ (4.0), 279 [M-OH]+ (83.5), 277 [M-OH]+ (82.0), 111 (100). Мас-спектр (FAB, K+, m/z (Iвідн.,%): 335 [M+K]+ (50.0), 333 [M+K]+ (60.0), 279 [M-OH]+ (30.5), 277 [M-OH]+ (26.0), 111 (58.0), 39 (100). Знайдено (%): С 53.08, Н 3.82. C13H11BrO3. Обчислено (%): С 52.91, Н 3.76.

1-(2-[Диметиламіно)-5-метилфеніл]-2-(4-фторфенил)-1,2-этандион.

0,3г (1,76ммоль) п-фторфенілгліоксаля розчиняють в 15мл нітрометану до цього розчину додають 0,26мл (1,76ммоль) п-толуідину. Реакційну суміш залишають при кімнатній температурі на тиждень. Розчинник упарюють при вакуумі водоструменевого насосу. Отриманий осад розчиняють в 5 мл. хлористого метилену, переосаджують 30 мл. гексану. Отримано 0,21 г (39,8%). Спектр ЯМР 1Н (300 МГц, CDCl3): 2.51 с (6Н, NMe2); 3.42 с (3Н, CH3); 7.33 д (1Н, HC6H32, J = 8.8 Гц); 7.40 д (2Н, HC6H43,5, J = 7,2 Гц); 7.51 д (2Н, HC6H42,6, J = 7,2 Гц); 8.05 м(2Н, HC6H33,4).


ВИСНОВКИ

1. Отримано ряд нових несиметричних ацилоїнів.

2. Для отриманих α-ацилоїнів показано можливість утворення дикетонів при підвищених температурах.

3. Вперше показано можливість уворення дикетонів при взаємодії арилгліоксалей та гетероциклічного субстрату за умов проведення реакції при кімнатній температурі.

4. Розпочато дослідження впливу полярності розчинника на взаємодію арилгліоксалей з ароматичними та гетероциклічними субстратами.


4. РЕАЛІЗАЦІЯ ВИМОГ ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ ВИКОНАННІ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ

Під час виконання бакалаврської роботи я знаходився під впливом шкідливих та небезпечних факторів[1]: фізичних – можливе підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини та нестача природного освітлення; хімічних – подразнюючих та малотоксичних хімічних речовин, що проникають в організм через органи дихання, шкіру та слизові оболонки, а також психофізіологічних – розумове та емоційне перенавантаження, перенавантаження аналізаторів .

4.1 Хімічні фактори небезпеки. 

Таблиця 4.1 – шкідливі речовини що використовувались у дослідженнях.[2]

Речовина

Формула

ГДК, мг/м3

Переважний агрегатний стан в умовах виробництва

Клас небезпечності

Окис алюмінію

Al2O3

2

аерозоль

IV

Бензол

C6H6

15

пар

II

Гексан

C6H12

300

пар

IV

Хлористий метилен

CH2Cl2

50

пар

ІV

Спирт етиловий

C2H5OH

1000

пар

ІV

Спирт ізопропіловий

C3H7OH

200

пар

ІІI

Диметилформамід

HCON(CH3)2

10

аерозоль/пар

ІІ

N,N-диметиланілін

C6H5N (CH3)2

0,2

аерозоль/пар

ІІ

дихлоретан

С2Н4С12

300

пар

ІІ

Селениста кислота

Н2SeO3

0,1

аерозоль

І

 

         Речовини, що використовувались при виконанні бакалаврської роботи, їх негативний вплив на організм людини та засоби індивідуального захисту:

Окис алюмінію(Al2O3)

Оксид алюмінію — Білі кристали, нерозчинні у воді, хімічно дуже стійкі, температура плавлення 2050 °C. У воді оксид алюмінію не розчиняється і не взаємодіє з нею. З кислотами він реагує як основний оксид, а з лугами — як кислотний оксид.

Зустрічається у природі у вигляді мінералів корунду, рубіну, сапфіру. Застосовують для одержання алюмінію, виготовлення вогнетривів, абразивів, каталізаторів, сорбентів тощо.

Токсична дія. При вдиханні пилу Al2O3 можливе роздратування слизової верхніх дихальних шляхів.

Індивідуальний захист. Для захисту від пилу неорганічних сорбентів застосовують респіратори. Для захисту очейгерметичні окуляри. Спецодяг з пилонепроникних тканин також є важливою складовою захисту [3].

Органічні розчинники

Бензол(С6Н6)

Бензол — безбарвна рідина з своєрідним запахом. У воді не розчиняється. Густина — 0,88 г/см3. При 80,1 °C кипить, а при 5,5 °C замерзає в білу кристалічну масу. Бензол — добрий розчинник багатьох органічних речовин. У більшості органічних розчинників змішується в будь-яких відношеннях.

Токсична дія. При багаторазових впливах низьких концентрацій бензолу спостерігаються зміни в крові та кровотворних органах, ураження центральної і периферичної нервової системи, шлунково-кишкового тракту. Бензол класифікований, як сильно підозрюваний канцероген. Основним метаболітом бензолу є фенол.

Гексан(С6Н12)

Гексан — безбарвна рідина зі слабким запахом. Показник заломлення -1,37506.

Токсична дія. Викликає головний біль , сонливість , запаморочення. Може накопичуватись у жирових тканинах організму.

Хлористий метилен(СН2С12)

Хлористий метилен — прозора легкотекуча і летка рідина з характерним для галогенпохідних солодкуватим запахом. В цілому найбільш безпечний серед галогеналканів.

Токсична дія. Хоча він і є найменш отруйним серед галогеналканів, але потрібно бути обережним при поводженні, так як він дуже леткий і може викликати гостре отруєння. В організмі дихлорметан метаболізується до монооксиду вуглецю, що може викликати отруєння ним. Тривалий поверхневий контакт з дихлрометаном може викликати накопичення його в жирових тканинах і привести до опіку. Також при тривалій роботі з ним можливе ураження печінки і нейропатія. На щурах показано, що він може викликати рак легенів, печінки та підшлункової залози. У той же час не було відзначено будь-якого впливу на розвиток ембріонів у жінок що мали контакти з ним.

Спирт етиловий(С2Н5ОН)

Етиловий спирт — безбарвна рідина із слабким «алкогольним» запахом. Густина його 0,789 г/см3. Температура кипіння 78,3°С. З водою змішується в будь-яких пропорціях. Етиловий спирт є добрим розчинником для багатьох органічних, а також неорганічних речовин.

Токсична дія. Дія спирту етилового направлена в основному на ЦНС і проявляється в трьох основних стадіях: 1) ст. збудження; 2) ст. наркозу; 3) прекоматозна стадія(термінальна).

Спирт ізопропіловий(С3Н7ОН)

Ізопропіловий спирт – безбарвна рідина зі спиртовим запахом. Змішується з водою і органічними розчинниками в усіх співвідношеннях.

Токсична дія. У великих кількостях ізопропіловий спирт більш але меншою, ніж н-пропиловий спирт. Він, очевидно, майже не має здатності акумулюватися в організмі.

Диметилформамід(HCON(CH3)2)

Диметилформамід – безбарвна досить в'язка рідина зі слабким специфічним «рибним» запахом через наявність продукту розкладання - диметиламіну. У чистому вигляді практично без запаху.

Токсична дія. Передбачається, що ДМФА є канцерогеном, також йому приписують появу вроджених патологій. Дратує слизові оболонки очей.

Дихлоретан(С2Н4С12)

Дихлоретан – прозора безбарвна рідина з сильним запахом, практично не розчинна у воді. Легко випаровується.

Токсична дія. Дихлоретан може викликати психичні розлади, ураження печінки та нирок, запаморочення і блювоту при попаданні всередину або через вплив парів у концентраціях, що перевищують ГДК.

Заходи безпеки. Працювати лише під тягою. Не допускати контакту розчинника з шкірними покривами. Використовувати засоби індивідуального захисту (гумові рукавиці , респіратор , захисні окуляри).

N,N-диметиланілін(C6H5N (CH3)2)

Диметиланілін – безбарвна масляниста рідина з сильним запахом дьогтю, що отримується з аніліну.

Токсична дія. Обстеження осіб, які тривалий час працювали з N, N-диметиланіліном, виявило деяке підвищення вмісту метгемоглобіну (у частини до 5,2%), слабку ерітропенію, тенденцію до зниження гемоглобіну, ретикулоцитоз. Відомі випадки виразок шкіри .

Заходи безпеки. Для захисту від аерозолю застосовують респіратори. Для захисту очейгерметичні окуляри. Працювати лише під тягою. Спецодяг з пилонепроникних тканин також є важливою складовою захисту [3].

Селениста кислота(Н2SeO3)

Селениста кислота – Білі ромбічні кристали. Дуже гігроскопічні. Добре

розчинна у воді. Нестійка кислота, при нагріванні вище 700C     розпадається на воду і оксид селену (IV) SeO2.

          Токсична дія. При потраплянні всередину викликає блювоту і понос водянистими масами. При вдиханні подразнює верхні дихальні шляхи і слизову оболонку.

          Заходи безпеки. Для захисту від пилу застосовують респіратори. Для захисту очейгерметичні окуляри. Працювати лише під тягою. Спецодяг з пилонепроникних тканин також є важливою складовою захисту [3].

4.2 Техніка безпеки при роботі з електронно-обчислювальними машинами

Використовувані під час проведення бакалаврської роботи електронно-обчислювальні машини (ЕОМ) , відповідали вимогам чинних в Україні стандартів. ЕОМ закордонного виробництва відповідали вимогам національних стандартів держав-виробників і мали відповідну позначку на корпусі, в паспорті або в іншій експлуатаційній документації [6].

Так як напруга живлення електронно-обчислювальної машини (ЕОМ) є небезпечною для життя людини і складає 220 В, в конструкції блоків комп’ютера, міжблокових з’єднувальних кабелів передбачена достатньо надійна ізоляція від струмопровідних ділянок.

Електронно-променева трубка монітору використовує високу напругу і є джерелом електромагнітного випромінювання, яке при роботі близько від екрану руйнівно діє на зір, викликає втому і знижує працездатність. Через це роботу виконував на відстані 60-70 см від екрану, дотримуючись правильної постави, не сутулячись і не нахиляючись.

Робота на комп’ютері потребує постійної уваги, чітких дій і самоконтролю. Через це на комп’ютері не можна працювати при недостатньому освітленні, високому рівні шуму.

Щодня перед початком роботи необхідно очищати екран дисплею від пилу та інших забруднень. Після закінчення роботи ЕОМ дисплей повинен бути відключений від електричної мережі. У разі виникнення аварійної ситуації необхідно негайно відключити ЕОМ від електричної мережі.

Не допускається:

- зберігати біля робочого місця з ЕОМ папір, дискети, інші носії інформації, запасні блоки, деталі тощо, якщо вони не використовуються для поточної роботи;

- працювати з дисплеями, у яких під час роботи з'являються нехарактерні сигнали, нестабільне зображення на екрані тощо;

- працювати з матричним принтером за відсутності вібраційного килимка та зі знятою (піднятою) верхньою кришкою.

Для забезпечення захисту та досягнення нормованих рівнів випромінювань ЕОМ були застосовані екранні фільтри, локальні світлофільтри (засоби індивідуального захисту очей) та інші засоби захисту.

Організація робочого місця відповідала ергономічним вимогам. Розміщення принтера або іншого пристрою введення-виведення інформації на робочому місці забезпечує добру видимість дисплею, зручність ручного керування пристроєм введення-виведення інформації. Під матричні принтери потрібно підкладати вібраційні килимки для гасіння вібрації та шуму. Через потребу особливої концентрації уваги під час виконання робіт суміжні робочі місця були віддалені одне від одного.

За способом захисту людини від ураження електричним струмом ЕОМ має відповідати I класу захисту згідно з [7,8] або бути заземлена відповідно до вимог.

4.3 Електробезпека

Згідно з [9] робота виконувалась у приміщенні третьої групи небезпеки по електробезпеці (приміщення особливо небезпечне, в якому мається їдкі та отруйні вибухонебезпечні речовини, наявність заземлення, велика кількість обладнання).

В лабораторії з електричних приладів застосовувались: електромішалки, нагрівальні прилади, прилади для вимірювання температур плавлення.

При роботі з електроприладами потрібно памятати, що прилади вмикаються в електромережу з відповідною напругою. Усі контакти й ізоляція електропроводки повинні бути справними. Пошкоджені електроприлади потрібно негайно вимикати з електромережі.

      Небезпечна дія теплового інфрачервоного випромінення.

      В лабораторії знаходяться нагрівальні прилади: електроплитки (3000С), сушильна шафа (5000С), прилад для визначення температури плавлення, то можливі випадки дії на людину теплового випромінення, що може привести до опіків різного ступеню тяжкості. Для запобігання цьому увімкнені прилади не повинні залишатися без нагляду та під час роботи з ними виконувати правила їх експлуатації.

Загалом в приміщенні були використані наступні захисні міри:

  •  заземлення
  •  занулення
  •  подвійна ізоляція.

4.4 Пожежонебезпека

Робота виконувалась у приміщенні категорії В (пожежонебезпечна). [10]

У приміщенні містились горючі і важкогорючі рідини, тверді горючі і важкогорючі речовини і матеріали (в тому числі пил та волокна), речовини і матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним тільки горіти, за умови, що приміщення, в яких вони є в наявності або обертаються, не належать до категорій А і Б.

При виконанні роботи були дотримані наступні методи попередження пожеж, загорянь, вибухів:

  •  укомплектація приміщень, які використовуються як хімічні лабораторії була відповідно до правил пожежної безпеки
  •  організація роботи проводилась з урахуванням пожежно-вибухових особливостей усіх речовин, що використовувались чи були в наявності у приміщенні.
  •  розподіл хімічних лабораторій, призначених для роботи з вогненебезпечними та вибухонебезпечними речовинами, відбувався відповідно до протипожежних нормативів.

В лабораторії, де проводилась бакалаврська робота були в наявності засоби гасіння пожеж та вибухів : вода, вогнегасник пінний, азбестові покривала, ящики з піском, лопата та совок .


ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Willner I. Thermal and Photochemical Regeneration of Nicotinamide Cofactors and a Nicotinamide Model Compound Using a Water-soluble Rhodium Phosphine Catalyst / I. Willner, R. Maidan, M. Shapira // J. Chem. Soc. Perkin Trans.2. – 1990. – № 4. – P. 559-564

2. Enantioselective reduction of C=O and C=N compounds with NADH model N,N,1,2,4-pentamethyl-1,4-dihydronicotinamide / J. P. Versleijen, M. S. Sanders-Hovens, S. A. Vanhommerig [et al.] // Tetrahedron. – 1993. – Vol. 49, № 35. – P. 7793-7802.

3. Konishi J. Asymmetric reduction of benzil to benzoin catalyzed by the enzyme system of a microorganism / J. Konishi, H. Ohta , G. Tsuchihashi // Chem. Lett. – 1985. – Vol. 14. – P. 1111-1112.

4. Microbial Reduction of 1,2-Diketones to Optically Active α-Hydroxyketones / H. Ohta, J. Konishi, Y. Kato [et al.] // Agric. Biol. Chem. – 1987. – Vol. 51, № 9. – P. 2421-2428.

5. Habashi A. Organometallic Compounds Cyclohexylmethylmagnesium. Part I. Reduction of Benzophenones, 4,4’-Dialkoxydeoxybenzoins, Benzils & Chalkones with Bromide / A. Habashi, W. Tadros, H. Z. Shams // Indian J. Chem. B. – 1980. – Vol. 19, № 8. – P. 659-662.

6. Пат. 645097 Швейцарія. Neue carbamate / D. Lohmann, C. D’Hondt, G. Rist, Ciba-Geigy Al. РЖХ 1985, 9о398п.

7. Пат. 646141 Швейцарія. Formamidocarbamate verfahren zu ihrer herstellung und ihre verwendung in der schädlingsbekämpfung. / D. Lohmann, C. D’Hondt, G. Rist, Ciba-Geigy Al. РЖХ 1985, 14о389п.

8. Пат. 1206403 Велика Британія. Oxazoles/ K. Brown. РЖХ 1971, 8н291п

9. Mohammadpoor-Baltork I. A convenient and chemoselective acetylation and formylation of alcohols and phenols using acetic acid and ethyl formate in the presence of Bi(III) salts / I. Mohammadpoor-Baltork, A. R. Khosropour, H. Aliyan // J. Chem. Res. (S). – 2001. – № 7. – P. 280-282.

10. Johnson H. W. The chemistry of β-bromopropionyl isocyanate. II. Use in identification of alcohols / H. W. Johnson, H. A. Kreyssler, H. L. Needles // J. Org. Chem. – 1960. – Vol. 25, № 2. – P. 279-281.

11. Пат.401505 Швейцарія. For farande for framstallming av 4,5-difenyl-oxazolin-2-on / Hafel R. РЖХ 1979, 14о115п

12. Willems J. A new method for the preparation of 4,5-substitute oxazolethiones (2) / J. Willems // Bull. Soc. Chim. Belg. – 1960. – Vol. 69, № 9-10. – P. 517-518.

13. Willems J. A new method for the preparation of 4,5-substitute Δ4-oxazolione-2-thiones / J. Willems, A. Vandenberghe // Bull. Soc. Chim. Belg. – 1961. – Vol. 70, № 11-12. – P. 745-757,748-1762.

14. Производные октагидро[4,3,2-m,n]акридина. / Э.А. Бисениекс, Н.В. Макарова, Я.Р. Улдрикис [и др.] // Хим. Гетероцикл. соед. – 1988. № 4. – С. 507 – 513.

15. Desnoyers P. Noveloux composes a activite antivitaminique derives de l’hydroxy-4-coumarine / P. Desnoyers, K. Binovic // Therapie – 1967. – Vol.22, №1. – P.207 – 218.

16. Gozalishvili L.L. Aroylbis-(4-hydroxycoumarin-3-il)-methanes in the reactions with 1,2-diaminobenzoles. / L.L. Gozalishvili, N.N. Kolos, E.N.  Sivokon // International conference “Chemistry of nitrogen containing heterocycles” – Kharkiv, October 2-6, 2006. Thes. – P. 209.

17. Tokuhara H. Determination of carticoids using pyridine. V. Studies of the colored products / H. Tokuhara, M. Tamo, T. Kimura // Chem. and Pharm. Bull. – 1987. – Vol. 35, № 3. – P. 1118 – 1127.

18. Штамбург В.Г. 2-Арил-1(2’-фурил) ацилоины. Возможность непосредственного получения из N,N-диметилгидразона фурфурола. / В.Г. Штамбург, А.А. Анищенко, Е.А. Клоц // Вісн. Дніпропетр. Ун-ту. Хімія – 2003. – Вип. 9. – С. 67 – 70.

19. Ивонин С. П. Изомеризация (гет)арил бензоинов в основных средах / С. П. Ивонин, А. В. Лапандин, В. Г. Штамбург // Хим. гетероцикл. соед. – 2004. – № 2. – С. 187-194.

20. Ivonin S. P. Isomerization of Hetaryl Analogues of α-Benzoins in Basic Media. / S. P. Ivonin, A. V. Lapandin // Synth. Commun. – 2004. – Vol. 34, № 20. – P. 3727-3735.

21. Julian P.L. The thermal interconversion of mixed benzoins. / P.L. Julian, W. Passler // J. Am. Chem. Soc. – 1932. - Vol. 54, Dec. – P. 4756.

22  Взаимодействие фенилглиоксаля с енаминами. / А.В. Лапандин, А.В. Долгих, А.В. Мазепа [и др.]// Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Хімія. – 2004. – Вип. 10. – С. 50-54.

23.Partch R. E. The conversion of alcohols to aldehydes and ketones: a superior method / R. E. Partch // Tetrahedron Lett. – 1964. – Vol. 5, № 41. – P. 3071-3077.

24.Sandu S. S. Oxidation of benzoins by dialkyltin oxides / S. S. Sandu, S. K. Pushkarna // Nat. Acad. Sci. Lett. – 1978. – Vol. 1, № 6. – P. 205-206. (РЖХ 1979, 10ж142)

25.А.с. 224507 СССР Способ получения бензопила/ Ю. А. Островская, А. И. Адамович, А. С. Саренко, Н. П. Шихайлова (СССР). – РЖХ 1969, 13и339п.

26. Reduktion of azobenzenes by benzoin / K. Fukui, Y. Inamoto, H. Kitano [et al.] // J. Org Chem. – 1961. – Vol. 26, № 5. – P. 1394-1398.

27. SbCl5 complexes of pyridine N-oxide and triethylamine oxide as the oxidizing agent / J. Yamamoto, M. Murakami, N. Kameeoka [et al.] // Bull. Chem. Soc. Jpn. – 1982. – Vol. 55, № 1. – P. 345-346.

28. Synthesis of DMSO:SbCl5 (1:1) complex and its oxidizing action toward alcohols / J. Yamamoto, S. Ito, T. Tsuboi [et al.] // Bull. Chem. Soc. Jpn. – 1985. – Vol. 58, № 2. – P. 470-472.

29. El Ali B. H3+nPMo12-nVnO40-catalyzed selective oxidation of benzoins to benzils or aldehydes and esters by dioxygen / B. El Ali, A. M. El-Ghanam, M. Fettouhi // J. Mol. Catal., A. – 2001. – Vol. 165, № 1-2. – P. 283-290.

30. Van Dyke M. The oxidation of α-hydroxyketones with dimethylsulfoxide / M. Van Dyke, N. D. Pritchard // J. Org. Chem. – 1967. – Vol. 32, № 10. – P. 3204-3205.

31. Development of Odorless Thiols and Sulfides and Their Applications to Organic Synthesis / K. Nishide, S. Ohsugi , T. Miyamoto [et al.]// Monatsch. Chem. – 2004. – Vol. 135, № 2. – P. 189-200.

32. Hedrikson J. B. Dimethyl sulfide ditriflate: a new reagent for the facile oxidation of alcohols / J. B. Hedrikson, S. M. Schwartzman // Tetrahedron Lett. – 1975. – Vol. 16, № 4. – P. 273-276.

33. Firouzabadi H. Barium ferrate monohydrate BaFeO4*H2O a versatile reagent for the oxidayion of organic compounds under aprotic condition / H. Firouzabadi, D. Mohajer, M. Entezari // Synth. Commun. – 1986. – Vol. 16, № 6. – P. 723-731.

34. El-Zaru R. A. Kinetics of oxidation of acyloins by hexacyanoferrate (III). Part I. Benzoin / R. A. El-Zaru, A. A. Jarrar // Egypt. J. Chem. – 1977. – Vol. 20, № 6. – P. 603-610. (РЖХ 1982, 13б1103)

35. Ferrari L. Estudio cinetico de la oxidation de benzoina con hexacianoferrato (III) / L. Ferrari, F. Gutierres // An. Quim. Real. Soc. Esp. Quim., A. – 1982. – Vol. 78, № 1. – P. 15-18. (РЖХ 1983, 14б1157)

36. Antibody-Catalyzed Benzoin Oxidation as a Mechanistic Probe for Nucleophilic Catalysis by an Active Site Lysine / G. Sklute, R. Oizerowich, H. Shulman [et al.]// Chem. Eur. J. – 2004. – Vol. 10, № 9. – P. 2159-2165.

37. Sundaram S. Oxidation with Cr (VI) / S. Sundaram, N. Venkatasubramanian, S. V. Anantakrishnan // J. Sci. Ind. Res. – 1976. – Vol. 35, № 8. – P. 518-538. (РЖХ 1978, 6б902)

38.Firouzabadi H. Tetrakis (pyridine) silver dichromate Py4Ag2Cr2O7 – a mild efficient reagent for the conversion of benzylic and allylic alcohols to their corresponding carbonyl compounds / H. Firouzabadi, A. Surdariom, H. CiHaribi // Synth. Commun. – 1984. – Vol. 14, № 1. – P. 89-94.

39. Chromium (VI) based oxidant. II. Zinc dichromate trihydrate. A versatile and mild reagent for the oxidation of organic compounds / H. Firouzabadi, A. R. Sardarian, H. Moosaupour [et al.] // Synthesis. – 1986. – № 4. – P. 285-286.

40. Değirmenbaş N. Quinaldinium Fluorochromate and Quinaldinium Dichromate: Two New and Efficient Reagents for the Oxidation of Alcohols / N. Değirmenbaş, B. Özgün  // Monatsch. Chem. – 2004. – Vol. 135, № 4. – P. 407-410.

41.Штамбург В.Г. 3-Арил-2-фурилхіноксаліни / В.Г. Штамбург, A.A. Аніщенко, С.П. Івонін // Міжнародна конференція «Хімія азотовмісних гетероциклів», 2-5 жовтня 2000 р., Харків. Тезa доп. – 2000. – С.117

42. Физер Л. / Органическая химия // Л. Физер, М. Физер. – М., 1970. – Т.2. – С. 395.

43. Julian P.L. The Thermal Interconversion of Mixed Benzoines / P.L. Julian, W. Passler // J. Am. Chem. Soc. – 1932. – Vо54, № 12. – P. 4756.

44. Штамбург В.Г. 2-Арил-1-(2’-фурилацилоины). Возможность непосредственного получения из N,N-диметилгидразона фурфурола. / В.Г. Штамбург, А.А. Анищенко, Е.А. Клоц  // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Хімія. – 2003. – Вип. 9– С. 67 – 70.

45. Лапандин А.В. Термическая устойчивость и поведение в кислих середах несимметричных бензоинов / А.В. Лапандин, А.Е. Ласкин, С.П. Ивонин [и др.] // Вісн. Дніпропетр. ун-ту. Хімія. – 2004. – Вип. 1– С. 44 – 49.

46. ГОСТ 12.0.003-74. ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация

47. ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны

48. Вредные вещества в промышленности: Справочник/ Под общей ред. Лазарева Н. В. – Л.: Химия, 1977. – 607 с.

49. Копер В. П. Охрана труда в химической промышленности. – Л.: Химия, 1979. – 365 с.

50. Пряников В. И. Техника безопасности в химической промышленности: В 2-х томах. Т. 1 / Пряников В. И., Родионова А. И.  – М.: Химия, 1989. – 288 с.

51. НПАОП 0.00-1.28.10 Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин

52. ГОСТ 12.2.007.0-75  ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности

53. ГОСТ 25861-83 Машины вычислительные и системы обработки данных. Требования по электрической и механической безопасности и методы испытаний

54. Правила устройства электроустановок (ПУЭ)

55. ОНТП 24-86. Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности

 


A

r

1

O

O

A

r

1

3

+

A

r

2

C

H

O

C

N

-

A

r

1

O

C

(

O

)

R

O

A

r

2

4

 

(

R

 

=

 

A

r

1

)

1

M

e

O

M

e

O

C

O

R

O

+

M

e

O

M

e

O

R

P

h

P

h

P

P

A

A

r

2

O

A

r

A

r

1

A

r

H

H

+

6

5

A

r

C

O

C

H

O

 

+

 

(

H

e

t

)

A

r

H

C

6

H

6

H

+

1

'

5

N

H

+

 

C

l

C

(

O

)

C

H

C

l

P

h

H

2

O

1

3

1

[

H

]

1

A

r

1

O

H

O

H

A

r

1

[

O

]

A

r

1

O

A

r

2

[

O

]

7a

 

(

R

 

=

 

H

)

8

R

A

r

1

O

A

r

2

S

m

,

 

T

M

S

C

l

D

M

F

A

r

1

O

O

H

A

r

2

+

A

r

1

O

H

O

A

r

2

9

1

1

'

1

[

O

]

3

 

+

 

A

r

1

C

O

O

H

 

(

A

r

1

C

H

O

)

 

+

 

A

r

2

C

O

O

H

 

(

A

r

2

C

H

O

)

1

R

C

O

O

O

H

P

h

O

H

P

h

H

O

O

P

h

O

H

P

h

H

O

3

0

P

h

C

O

O

H

1

c

1

3

C

O

O

H

A

r

2

A

r

1

O

H

O

H

-

[

O

]

3

1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22630. Рух тіл в інерціальних та неінерціальних системах відліку. Сили інерції. Коріолісове прискорення 75.5 KB
  Система відліку в якій прискорення матеріальної точки цілком обумовлено лише взаємодією її з іншими тілами а вільна матеріальна точка яка не підлягає дії ніяких інших тіл рухається відносно такої системи прямолінійно і рівномірно називається інерціальною системою відліку ІСВ. Твердження про те що такі системи відліку існують складає зміст 1ого закону Ньютона. Принцип відносності Галілея говорить про те що закони механіки не змінюють свого вигляду при переході від однієї системи відліку до іншої яка рухається рівномірно і прямолінійно....
22631. Закон руху матеріальних точок та твердого тіла 74 KB
  Запишемо другий закон Ньютона для матеріальної точки з даної системи: 1 де зовнішня сила що діє на іту м. Записавши 1 для кожної точки системи та просумувавши всі отриманні рівняння по і маємо: 2. Уведемо задає точкуцентр мас системи Центр мас рухається так ніби в ньому зосереджена вся маса системи. Повна кількість руху системи: = це математичне формулювання закону збереження імпульсу.
22632. Хвилі у пружному середовищі. Хвильове рівняння. Звукові хвилі 66 KB
  Хвилі у пружному середовищі. Звукові хвилі. Хвильовий процес характеризується фазовою швидкістю або швидкістю розповсюдження хвилі с груповою швидкістю або швидкістю розповсюдження хвильового пакету довжиною хвилі частотою або періодом коливань; між цими величинами існує простий зв’язок: . Довжина хвилі це відстань між частинками які коливаються з однаковою фазою.
22633. Рух ідеальної рідини. Рівняння Бернуллі 75 KB
  Рух ідеальної рідини. Ідеальна рідина внутрішнє тертя відсутнє сила тертя між окремими шарами рідини що тече рідина нестислива. Рівняння 1 для такої рідини має вигляд: Лінії потоку це лінії дотичні до яких в кожній точці співпадають за напрямом з вектором . При стаціонарному русі рідини її частинки при своєму русі не перетинають трубку потоку.
22634. Рух в’язкої рідини. Число Рейнольдса 39.5 KB
  Рух в’язкої рідини. Розглянемо стаціонарну течію в’язкої рідини в прямій горизонтальній трубі з постійним перерізом. Модуль сили внутрішнього тертя що прикладена до площини S яка лежить на границі між шарами:; або оскільки вісь z напрямлена вздовж радіусу η – коефіцієнт в’язкості залежить від природи і стану рідини. Виділимо з об’єму рідини що тече циліндр радіусу r довжини l та запишемо умови його руху.
22635. Принцип найменшої дії та рівняння Лагранжа 80.5 KB
  Принцип найменшої дії та рівняння Лагранжа. функцією Лагранжа системи. Ці рівняння називаються рівняннями Лагранжа. Властивості функції Лагранжа: Якщо домножити функцію Лагранжа на деяку константу вигляд рівнянь руху не зміниться; Якщо система складається з двох не взаємодіючих частин A і B з функціями Лагранжа та то система описується функцією Лагранжа .
22636. Гамільтонова форма рівнянь руху класичної механіки 75.5 KB
  Тут величина являє собою енергію системи що виражена через координати і імпульси і називається функцією Гамільтона системи. Ці шукані рівняння в змінних і називаються рівняннями Гамільтона. Розглянемо повну похідну фції Гамільтона по часу . Підставимо сюди та з рівнянь Гамільтона.
22637. Основні положення і головні результати спеціальної теорії відносності 77 KB
  Ейнштейн побудував спеціальну теорію відносності на постулатах: фізичні закони формулюються однаково в усіх інерціальних системах відліку ІСВ; швидкість світла у вакуумі не залежить від руху джерела і є однаковою в усіх ІСВ. Якщо простір ізотропний і однорідний то виконується рівність де константа залежить від швидкості ІСВ. Для нерухомої другої ІСВ . Для оберненого перетворення перехід до першої ІСВ: .
22638. Основні закони термодинаміки. Статистичне означення ентропії 74.5 KB
  Функція що зв’язує тиск об’єм і температуру фізично однорідної системи яка перебуває в термодинамічній рівновазі називається рівнянням стану. Другий закон ТД Не існує періодично діючого пристрою що виконував би роботу лише за рахунок відбору теплоти від одного і того ж джерела існує однозначна функція стану системи яка залишається постійною при адіабатичних процесах S. При рівноважних процессах зміна ентропії системи пов`язана з кількістю тепла що передається співвідношенням : Для адіабатичного циклічного процесу і тобто ...