2480

Теорія адміністративної відповідальності при порушенні митних правил

Конспект

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Адміністративна відповідальність за порушення митних правил. Завдання, принципи та функції адміністративної відповідальності. Поняття, завдання та принципи провадження в справах про порушення митних правил. Опротестування постанови по справі про порушення митних правил. Свідки та поняті у справах про порушення митних правил.

Украинкский

2013-01-06

289.5 KB

90 чел.

1.Поняття та ознаки адміністративної відповідальності за ПМП.

Адміністративна відповідальність за порушення митних правил — це галузевий вид адміністративної відповідальності, специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів (митних та судів) на певну категорію протиправних проявів (порушень митних правил), згідно з якою особи, що вчинили ці правопорушення, повинні дати відповідь за свої неправомірні дії і зазнати за це адміністративних стягнень.

Адміністративна відповідальність за порушення митних правил має наступні ознаки:

  1.  Це один із галузевих видів адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність може мати відмінний характер не тільки від адміністративної відповідальності, передбаченої КпАП, але й іншими законодавчими актами, що передбачають інші галузеві різновиди зазначеного виду юридичної відповідальності.
  2.  Це специфічна форма негативного, а саме правового реагування з боку держави в особі компетентних органів (митних органів та судів) на певну категорію протиправних проявів.

Зазначена ознака унеможливлює застосування неправових примусових заходів з боку державних органів, не передбачає застосування примусу на власний розсуд, а лише тільки на підставі і в межах законодавчих актів.

  1.  Це один з репресивних заходів, що застосовують уповноважені органи внаслідок протиправної поведінки особи, що породжує правовий обов'язок правопорушника дати відповідь перед повноважним державним органом щодо своїх неправомірних дій і понести за це певне покарання.
  2.  Фактичною підставою для настання адміністративної відповідальності є окремий вид адміністративних проступків — порушення митних правил.
  3.  Адміністративно-деліктним митно-правовим відносинам не належать елементи субординації, оскільки відсутня пряма підпорядкованість правопорушника та органів державної влади.
  4.  Одним з примусових засобів реалізації адміністративної відповідальності за порушення митних правил є адміністративні стягнення, передбачені виключно МК, а саме попередження, штраф, конфіскація.
  5.  Право щодо застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил надано митним органам та судам. Значна частина справ розглядається митними органами, тобто справи про ПМП мають, як правило, позасудовий порядок розгляду справ.
  6.  Це один із важливих інститутів, урегульованих нормами митного та адміністративного законодавства. Підставою для виокремлення такої ознаки є положення МК, де зазначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК, а в частині, що ним не регулюється, — відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
  7.  Реалізується в установлених законом формах та порядку, які чітко визначені процесуальними нормами адміністративного та митного законодавства. Притягнення особи до адміністративної відповідальності відбувається на підставі тих процесуальних документів, форми яких затверджуються ДМСУ. МК, наприклад, встановлює перелік обов'язкових реквізитів щодо протоколу порушення митних правил.
  8.  Суб'єктами адміністративної відповідальності є фізичні осудні особи, які досягли 16-річного віку, та посадові особи підприємств.

Виходячи з вищенаведеного, можна дійти наступного висновку: адміністративна відповідальність за порушення митних правил — це галузевий різновид адміністративної відповідальності, оскільки має особливі нормативні та фактичні підстави для її застосування, суб'єктів відповідальності, перелік юрисдикційних органів, процесуальну процедуру її застосування


2. Завдання, принципи та функції адміністративної відповідальності.

До завдань адміністративної відповідальності за порушення митних правил відноситься:

  •  збереження державного ладу;
  •  охорона суспільних відносин, що існують у державі і регламентуються конкретними законодавчими актами, які встановлюють адміністративну відповідальність;
  •  охорона правопорядку та громадської безпеки;
  •  відшкодування спричинених правопорушенням збитків;
  •  позбавлення винного можливості і далі вчиняти правопорушення;
  •  запобігання та припинення правопорушення;
  •  виховання у правопорушника та інших осіб поваги до права і бажання діяти згідно з приписами митно-правових норм;
  •  покарання винного.

Усі вищевикладені завдання адміністративної відповідальності за порушення митних правил відповідають головній меті адміністративної відповідальності — охороні суспільства, держави, прав та інтересів громадян, юридичних осіб від протиправних посягань.

Під функціями адміністративної відповідальності за порушення митних правил необхідно розуміти основні прояви її призначення. Всі функції адміністративної відповідальності за порушення митних правил можна поділити на основні (організаційні) та спеціальні. До основних належать: 1) захист суспільства та держави від правопорушень; 2) відновлювальна (компенсаційна); 3) ідеологічна; 4) педагогічна; 5) психологічна. В свою чергу функцію захисту суспільства та держави від правопорушень можна поділити на забезпечувальну та охоронну.

До спеціальних належать: 1) каральна (штрафна); 2) виховна; 3) превентивна. Забезпечувальна функція забезпечує оптимальну дію механізму митно-правового регулювання, вона є одним із засобів впливу на митно-правові відносини в сфері відповідальності.

Охоронна виступає як засіб охорони та захисту встановленого в державі порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відновлювальна функція передбачає відшкодування заподіяної шкоди (майнової, моральної) особі, яка була наслідком порушення митних правил (наприклад, ст. 345 "Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності" МК).

Каральна (штрафна) функція тягне позбавлення правопорушника певних благ, які йому належать на законних підставах (сплата штрафу, конфіскація безпосередніх предметів порушення митних правил тощо).

Превентивна функція застосовується з метою попередження правопорушника, а також інших осіб про недопустимість вчинення у майбутньому порушень митних правил.

Виховна функція здатна формувати у людей мотиви правомірної поведінки, підвищення рівня правосвідомості у громадян.

Адміністративній відповідальності за порушення митних правил, як і іншим видам юридичної відповідальності, притаманні принципи, які є вихідними правилами, керівними нормами, головними засадами, якими повинні регламентуватися та яких слід дотримуватися всім особам при застосуванні норм адміністративної відповідальності.

С.Т. Гончарук до таких принципів відносить наступні:

  •  рівність усіх перед законом;
  •  гуманізм;
  •  гласність;
  •  законність;
  •  невідворотність відповідальності за винне діяння;
  •  індивідуалізація покарання;
  •  відповідність провини і покарання.

Приблизно такої ж думки щодо принципів адміністративної відповідальності дотримуються й інші фахівці-адміністративісти, які зазначають, що крім вищезазначених принципів до основних можна віднести такі:

  •  відповідальність лише за вчинене протиправне діяння;
  •  відповідальність лише за наявності вини;
  •  індивідуалізації відповідальності.

І.М. Погрібний та A.M. Шульга цей перелік доповнюють ще й такими принципами, як доцільність; обгрунтованість адміністративної відповідальності.

Принцип законності адміністративної відповідальності означає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з вчиненням порушень митних правил інакше, як на підставах і в порядку, встановлених адміністративним та митним законодавством. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції у точній відповідності з законодавством. 

Принцип відповідальності лише за вчинення протиправного шкідливого діяння передбачає, що тільки діяння, вчинок людини може бути підставою для застосування заходів адміністративного впливу. Порушенням митних правил визнається тільки протиправне діяння (дія або бездіяльність) особи, а не склад її думок або навіть висловлений намір вчинити правопорушення, підготовки та замаху вчинити ПМП.

Принцип відповідальності лише за наявності вини означає, що адміністративній відповідальності підлягає тільки особа, винна у вчиненні правопорушення, тобто яка умисно або з необережності вчинила протиправне шкідливе діяння.

Невідворотність адміністративної відповідальності як принцип полягає в тому, що особа, яка вчинила порушення митних правил, повинна бути піддана адміністративному стягненню. До винятків із принципу невідворотності відповідальності слід зарахувати також випадки звільнення від адміністративної відповідальності. Законодавство передбачає два види звільнення: передача матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу (ст. 21 КпАП) і з оголошенням усного зауваження в разі вчинення малозначного діяння (ст. 22 КпАП).

Принцип обгрунтовс юсті означає, що застосування заходів адміністративної відповідальності передбачає попереднє встановлення об'єктивного існування усіх фактів, які мають значення для її застосування.

Доцільність як принцип адміністративної відповідальності означає, що застосування заходів адміністративного впливу передбачає:

1) їх відповідність меті адміністративної відповідальності (виправлення, перевиховання правопорушника);

2) їх зменшення, навіть відмову від них, якщо мета може 11ч іи досягнута іншим шляхом (ст.ст. 13, 15, 21, 22 КпАП).

можна сформулювати деякі принципи, що мають бути враховані при вдосконаленні нормативної конструкції адміністративної відповідальності, а саме:

1. Принцип реординації — для досягнення максимального коефіцієнту корисної дії правової норми необхідно забезпечити умови для її реалізації.

2.Принцип адекватності та абсолютності реалізації стягнення — адміністративні стягнення або інші санкції, які передбачені за вчинення адміністративного правопорушення, мають забезпечувати максимальну стримувальну здатність і бути абсолютно реалізовуваними.

3. Принцип забезпечення гарантій виявлення підстав адміністративної відповідальності (правопорушення).


3. Поняття та ознаки порушень митних правил

Під порушенням митних правил відповідно до ст. 319 МК необхідно розуміти адміністративне правопорушення, яке становить протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, і за які МК передбачена адміністративна відповідальність.

Крім того, ч. 2 зазначеної статті визначає, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені МК, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть кримінальну відповідальність.

Основними характеристиками порушень митних правил слід вважати такі:

1. Це один з різновидів адміністративного правопорушення, гобто порушення митних правил є адміністративними проступками, які посідають самостійне місце у структурі адміністративних правопорушень, при цьому маючи власний об'єкт посягання.

  1.  Порушенням митних правил може виступати лише діяння, гобто тільки винна дія чи бездіяльність. Це означає, що за думки, почуття, емоції, переживання тощо, якщо вони не знайшли зовнішнього виразу, особу не можна притягнути до адміністративної відповідальності.
  2.  Протиправність. Під протиправністю проступку необхідно розуміти заборону дій, яка передбачена конкретною нормою. Отже, якщо відсутня норма, що забороняє ті або інші дії або бездіяльність особи, то відсутня адміністративна відповідальність за їх вчинення.

Існують два основних підходи до визначення змісту проти- правності адміністративного правопорушення:

  •  протиправність означає, що діяння полягає в порушенні приписів правових норм, за що встановлена юридична відповідальність;

протиправність полягає в забороні вчинення певних діянь шляхом установлення за них юридичної відповідальності.

  1.  Винність, тобто це свідомий вольовий акт протиправної поведінки. Вина полягає в психічному ставленні суб'єкта до протиправного діяння і його негативних наслідків та може бути умисною або з необережністю.
    1.  Адміністративна караність проступку як ознака полягає в тому, що за його вчинення особа повинна нести лише адміністративну відповідальність. Необхідно зауважити, що з цього правила існують деякі винятки. Наприклад, якщо митні правила порушила неповнолітня особа віком від 16 до 18 років, до неї застосовується не адміністративне стягнення, а інші заходи впливу.
    2.  Об'єктом посягання порушень митних правил є порядок переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, тобто комплекс організаційно-правових заходів, спрямованих на перетин митного кордону України товарів та транспортних заходів.
    3.  Суспільна шкідливість або суспільна небезпечність. Питання щодо співвідношення шкідливості та небезпечності адміністративного проступку є дискусійним ще із середини XX століття. Аналіз показує, що сучасна українська адміністра- тивно-правова теорія має три погляди щодо його вирішення. Перший погляд (Л.В. Коваль) полягає в тому, що поняття "суспільна небезпека" є загальним. Характеристики загального: а) ступінь і б) кількість. Ступінь визначається питомою вагою шкоди, кількість — повторністю та рецидивом. Другий погляд (І.П. Голосніченко) полягає в тому, що загальним є поняття "шкідливість". Зростання або зниження питомої ваги шкідливості утворює відповідну ступінь суспільної небезпеки. Третій погляд (Є.В. Додін) полягає в тому, що поняття "суспільна небезпека" є загальним. Характеристики загального: а) характер що має якісний зміст, і б) ступінь, що має кількісний зміст. Зростання або зниження питомої ваги кількісних показників відповідно до показників діалектики впливає на якісний зміст, тобто на характер.


4.Види порушень митних правил

Стаття 329. Порушення режиму зони митного контролю -Переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, громадян, у тому числі посадових осіб органів державної влади (крім митних органів), які не перетинають митний кордон України, а також проведення в зоні митного контролю господарських робіт без дозволу митного органу або вчинення інших дій, якими порушується встановлений законодавством режим зони митного контролю.Ті самі дії за наявності товарів, транспортних засобів - безпосередніх предметів порушення митних правил тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 330. Неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю - Неподання митному органу в установлений законодавством строк документів, передбачених відповідно до цього Кодексу для здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, незалежно від подання письмової декларації.

Стаття 331. Видача товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрата -Видача без дозволу митного органу або втрата товарів, транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем.

Стаття 332. Недоставлення до митного органу товарів, транспортних засобів, документів - Недоставлення до митного органу товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем і перевозяться з одного митного органу до іншого, а так само прийнятих для передачі митному органу митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби Стаття 333. Незупинення транспортного засобу - Незупинення в зоні митного контролю транспортного засобу, що переміщується через митний кордон України.

Стаття 334. Відправлення транспортного засобу без дозволу митного органу - Відправлення без дозволу митного органу транспортного засобу, що перебуває під митним контролем.

Стаття 335. Причалювання до суден, що перебувають під митним контролем - Причалювання до судна, що перебуває під митним контролем, інших суден та інших плавучих засобів без дозволу митного органу.

Стаття 336. Неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану, користування та розпорядження ними - Здійснення операцій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, а саме зміна їх стану, користування та розпорядження ними без дозволу митного органу, за винятком операцій, зазначених у статтях 331, 337 цього Кодексу.

Стаття 337. Вантажні та інші операції, що проводяться без дозволу митного органу -Навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, переупакування товарів, що перебувають під митним контролем, або зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах чи їх упаковці без дозволу митного органу.

Стаття 338. Пошкодження або втрата митного забезпечення - Пошкодження або втрата пломб, печаток чи інших засобів митного забезпечення, зазначених у товаросупровідних документах.

Стаття 339. Порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю - Порушення встановленого відповідно до цього Кодексу порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто наявність під час проведення митного контролю в особи, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через таку зону (коридор), товарів, заборонених або обмежених до переміщення через митний кордон України, або товарів у кількостях, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.

Стаття 340. Недекларування товарів, транспортних засобів - Недекларування товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Стаття 341. Пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання - Пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання.

Стаття 342. Перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів і документів - Перешкоджання посадовій особі митного органу під час здійснення нею митного контролю або провадження в справах про контрабанду та порушення митних правил у доступі до товарів, транспортних засобів і документів, а також непред'явлення в установлений законодавством строк без поважних причин таких товарів, транспортних засобів і документів посадовій особі митного органу чи призначеному нею експерту або спеціалісту.

Стаття 343. Неподання митному органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем або на територіях спеціальних митних зон - Неподання митному органу особами, зазначеними в статті 320 цього Кодексу, передбаченої законодавством звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем або на територіях спеціальних митних зон і ввозяться, вивозяться, зберігаються, переробляються, виготовляються, купуються та реалізуються без попереднього дозволу митного органу, а також порушення порядку ведення звітності щодо таких товарів.

Стаття 344. Неподання митному органу документів та зразків товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи) - Неподання у випадках, передбачених законодавством, на вимогу митного органу відповідних документів та зразків товарів, необхідних для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

Стаття 345. Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності - Ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності, з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності.

Стаття 346. Порушення порядку зберігання товарів на митних ліцензійних складах та здійснення операцій із цими товарами - Порушення встановленого законодавством порядку розміщення товарів на митних ліцензійних складах для зберігання, недотримання встановлених цим Кодексом строків, умов і порядку зберігання зазначених товарів, а так само проведення операцій з товарами, що зберігаються на митних ліцензійних складах, без дозволу митного органу.

Стаття 347. Порушення встановленого порядку знищення (руйнування) товарів - Порушення встановленого законодавством порядку знищення (руйнування) товарів, що перебувають під митним контролем, тобто порушення встановлених цим Кодексом та іншими законами України умов, заборон та обмежень щодо знищення (руйнування) таких товарів.

Стаття 348. Порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів - Невивезення за митний кордон України товарів, які були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення, або неввезення на митну територію України товарів, які були тимчасово вивезені за митний кордон України під зобов'язання про зворотне ввезення, у строк, зазначений у зобов'язанні про зворотне вивезення (зворотне ввезення) таких товарів.

Стаття 349. Порушення зобов'язання про транзит - Невивезення за митний кордон України товарів, транспортних засобів, ввезених з метою транзиту через територію України, в строки, встановлені митним органом.

Стаття 350. Порушення встановленого маршруту переміщення товарів - Ухилення від встановленого Кабінетом Міністрів України маршруту переміщення товарів територією України.

Стаття 351. Дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України поза митним контролем - Дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України поза митним контролем, тобто їх переміщення через митний кордон України поза місцем розташування митного органу або поза часом здійснення митного оформлення, або з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу.

Стаття 352. Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю - Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані.

Стаття 353. Зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю - Зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю.

Стаття 354. Використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях - Використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

Стаття 355. Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру - Заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру або несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину.


5.Система адміністративних стягнень, що застосовуються за порушення митних правил. Основні і додаткові адміністративні стягнення. Загальні правила накладення стягнень за порушення митних правил.

Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб адміністративних стягнень, тобто у своїй сукупності вони й становлять систему заходів адміністративної відповідальності.

Адміністративне стягнення, яке застосовується за порушення митних правил, — це захід відповідальності, що зафіксований в санкції порушеної митно-правової норми чи норми, яка забезпечує її захист, що застосовується в адміністративному порядку митними органами або судом до особи, яка вчинила порушення митних правила.

Систему адміністративних стягнень закріплено в ст. 322 МК, в якій їх перераховано з врахуванням зростання суворості. За порушення митних правил можуть бути накладені такі стягнення:

  1.  попередження;
    1.  штраф;
    2.  конфіскація товарів — безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Попередження полягає в офіційному осуді вчиненого проступку і застереженні правопорушника від його повторення. Це найменш суворе адміністративне стягнення, що застосовується за незначні порушення митних правил. Рішення про застосування попередження згідно зі ст. 324 МК приймається керівником або заступником керівника митного органу. Водночас не виключається прийняття рішення про накладення попередження і суддею у тих справах, суб'єктом яких є неповнолітня особа віком від 16 до 18 років, оскільки цю категорію справ розглядають виключно суди незалежно від кваліфікації (ч. 2 ст. 386 МК) або у зв'язку з оскарженням та опротестуванням постанови у справі.Попередження вважається тільки тоді адміністративним стягненням, якщо воно оформлене у відповідному порядку письмовою постановою, яка повинна бути оголошена правопорушнику. Слід наголосити на тому, що для відповідної правової оцінки попередження важливо враховувати той факт, що в багатьох випадках його застосування обтяжує становище винного при вчиненні ним повторного протягом року адміністративного проступку, оскільки на нього може бути накладено більш серйозне стягнення — штраф.

Штраф — найбільш поширений вид адміністративного стягнення майнового характеру. Він накладається на правопорушників в адміністративному або судовому порядку у випадках і межах, передбачених МК.Розмір штрафу визначається в кратному відношенні від офіційно встановленого розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Що стосується посадових осіб підприємств, на відміну від громадян, чинним законодавством встановлені більш високі розміри штрафів. Адміністративні штрафи можуть встановлюватись у відносно визначеному розмірі (за наявності верхньої межі) або з визначенням нижчого та верхнього рівнів у випадках підвищеної суспільної шкідливості діяння.

Конфіскація як стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів і безоплатній передачі їх у власність держави. Конфіскація поширюється на:

  1.  безпосередні предмети порушень митних правил,
  2.  товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, при цьому під товарами необхідно розуміти будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електричну, теплову та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України;
  3.  транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. При цьому транспортними засобами визнаються будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовується виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Відповідно до ч. 6 ст. 41 Конституції України конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. цей вид стягнення характеризується тим, що конфіскується не все майно, яке належить або не належить порушнику, не будь-які товари, що мають митну вартість, а лише предмети, що пов'язані із вчиненням порушення митних правил.

Адміністративні стягнення поділяються на основні і додаткові. Основні стягнення можуть накладатися лише самостійно, забороняється накладати за одне правопорушення два або більше основних стягнень. Як основні можуть застосовуватися всі адміністративні стягнення, перераховані в ст. 322 МК. Конфіскація в окремих випадках може застосовуватися і як основний, і як додатковий вид стягнення. Накладення одночасно основного та додаткового адміністративного стягнення посилює каральний та виховний вплив на особу правопорушника.

Під час накладення адміністративних стягнення за порушення митних правил необхідно додержуватися наступних правил:

1.Стягнення за адміністративні правопорушення накладається в межах, встановлених нормативним актом, який передбачає відповідальність за вчинене правопорушення в точній відповідності з МК.

2. Стягнення накладається в точно визначених законом межах. Не допускається застосування стягнення нижче нижчої межі, передбаченої санкцією відповідної статті, а також перевищення його максимального розміру.

3. Конфіскація як додатковий вид стягнення може накладатися лише у випадках, коли її застосування прямо передбачене законом. Не допускається застосування додаткового без основного стягнення.

4. При накладенні адміністративного стягнення мають бути дотримані всі інші вимоги адміністративного та митного законодавства. Маються на увазі : а) характер вчиненого правопорушення;

б) особа порушника;

в) ступінь його вини;

г) майновий стан;

д) обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

5. В разі вчинення однією особою двох або більше адміністративних порушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

6. За одне і те саме порушення митних правил може накладатися тільки основне або основне і додаткове стягнення.

7. При накладенні накладені не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а за триваючого правопорушення — два місяці з дня його виявлення адміністративного стягнення за порушення митних правил необхідно враховувати положення ст. 328 МК, яка визначає три часові межі застосування адміністративних стягнень: загальний (2 місяці), скорочений (1 місяць) та безстроково. За загальним правилом адміністративні стягнення у вигляді попередження, штрафу можуть бути.

8. Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються МК та іншими законами України.

9. При накладенні стягнення у вигляді конфіскації також необхідно звертати увагу на те, що витрати митного органу, пов'язані із зберіганням товарів, транспортних засобів, щодо яких прийнято постанову про конфіскацію, повинні бути відшкодовані особою, яка вчинила порушення митних гравші.

10. Якщо особа, яка була піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

6. Поняття, завдання та принципи провадження в справах про порушення митних правил

Провадження в справах про порушення митних правил визначається як різновид провадження у справах про адміністративні правопорушення та складається з низки послідовних дій юрисдикційних органів, які згідно з нормами адміністративного та митного законодавства вживають заходів, спрямованих на притягнення правопорушників до відповідальності та на забезпечення виконання винесеної постанови.

Аналіз законодавства України дає змогу виділити два види провадження у справах про адміністративні правопорушення: звичайне та спрощене. Звичайне детально регламентовано чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу: визначає зміст, запобіжні заходи і порядок їх застосування; права і обов'язки учасників провадження; порядок розгляду справ; факти, обставини, що є доказами.

Спрощене провадження застосовується щодо невеликої кількості правопорушень, прямо передбачених ст. 258 КпАП. Таке провадження характеризується мінімумом процесуальних дій та їх оперативністю. Протокол про правопорушення не складається, посадова особа, що виявила правопорушення, приймає і виконує рішення про накладення стягнення (штрафу або попередження) на місці вчинення правопорушення. Однак спрощена процедура притягнення до адміністративної відповідальності за ПМП чинним законодавством не передбачена.

Завданнями провадження згідно зі ст. 245 КпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об 'єктивне з 'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законодавством, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі єдиних принципів. Серед принципів провадження можна назвати такі: законності, об'єктивної істини, публічності, гласності, національної мови, двоступеневості, безпосередньості, змагальності сторін, простоти і швидкості тощо.

7.Стадії провадження та їх загальна характеристика

Під стадією слід розуміти таку порівняно самостійну частину провадження, яка, поряд з його загальними завданнями, має притаманні тільки їй завдання, документи та інші особливості.

Стадії відрізняються одна від одної і колом учасників провадження, характером проваджуваних дій та їх юридичною роллю.

Розв'язання завдань кожної стадії оформлюється спеціальним процесуальним документом, який ніби підсумовує діяльність. Після прийняття такого акта розпочинається нова стадія. Стадії органічно пов'язані між собою; наступна, як правило, починається лише після того, як закінчена попередня, на новій стадії перевіряється те, що було зроблено раніше.

Як правило, у спеціальній 'іпсратурі виділяється чотири стадії провадження:

  1.  порушення справи про порушення митних правил та митне розслідування;
  2.  розгляд справи по суті та винесення в ній постанови;
  3.  перегляд справи у зв'язку з оскарженням або опротестуванням постанови в справі;
  4.  виконання постанови в справі.

Порушення справи про порушення митних правил та митне розслідування — це початкова стадія адміністративного провадження, якою охоплюється комплекс першочергових процесуальних дій, що забезпечують згодом можливість всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи по суті.

Приводами та підставами відповідно до МК для порушення провадження у справах про порушення митних правил є:

  1.  безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил;
    1.  повідомлення про вчинення порушення митних правил, одержані від інших органів (у тому числі митних) України;
    2.  повідомлення про вчинення порушення митних правил, одержані від митних і правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій

Спеціальним процесуальним актом про порушення митних правил, подібно до постанови про порушення кримінальної справи, є протокол про порушення митних правил. Протокол є єдиною підставою для подальшого провадження у справі про порушення митних правил. До процесуальних дій, які можуть використовуватися на першій стадії провадження, належать:

  1.  складання протоколу про порушення митних правил;
    1.  витребування документів, потрібних для провадження у справі про порушення митних правил;
      1.  вилучення товарів, транспортних засобів і документів;
        1.  митне обстеження;
        2.  пред'явлення товарів, транспортних засобів і документів для впізнання;
        3.  призначення експертизи;
        4.  взяття проб і зразків для проведення дослідження (аналізу, експертизи).

2. Розгляд справи по суті та винесення в ній постанови — це основна стадія провадження в справах про порушення митних правил, на ній вирішуються найважливіші завдання цього провадження. Ця стадія включає в себе три етапи: підготовку справи до розгляду, слухання справи, прийняття в ній постанови.

Підготовка справи до розгляду. В ст. 278 КпАП визначено питання, які необхідно вирішити при підготовці справи до слухання: чи належить до компетенції органу, посадової особи розгляд цієї справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи; чи повідомлено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувані необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, їх законних представників і адвоката.

Органами (посадовими особами), які уповноважені розглядати справи про порушення митних правил, є місцеві суди та посадові особи митних органів. Залежно від кваліфікації і визначається орган, який має право розглядати справу. Виняток з цього правила становить той випадок, коли суб'єктом правопорушення є особи віком від 16 до 18 років — зазначені справи розглядаються виключно судами. Справи про порушення митних правил розглядаються в 15- денний строк з дня одержання уповноваженим органом чи посадовою особою матеріалів справи за місцем їх вчинення.

Слухання справи. Відповідно до ст. 280 КпАП орган (посадова особа) при безпосередньому розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудовому колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд справи про порушення митних правил починається з представлення особи, яка розглядає справу. Ця посадова особа оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягується до відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права й обов'язки. Після цього оголошується текст протоколу про порушення митних правил. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази й розглядаються клопотання.

Винесення постанови. Розглянувши справу про порушення митних правил, компетентна посадова особа виносить постанову в справі, яка повинна мати визначені ст. 283 КпАП реквізити.

За результатами заслуховування виноситься одна з таких постанов:

  1.  про проведення додаткової перевірки;
  2.  про накладення адміністративного стягнення;
  3.  про закриття провадження у справі;
  4.  про порушення кримінальної справи про контрабанду.

3. Перегляд справи у зв'язку з оскарженням або опротестуванням постанови по справі. На відміну від інших стадій провадження стадія перегляду є факультативною, оскільки не кожна постанова по справі оскаржується або опротестовується.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, стосовно якої її винесено, або її представником. Крім цих осіб, від їх імені скаргу можуть подати захисники. Постанова місцевого суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в іиеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути опротестована прокурором.

Скарга і протест на постанову у справі про адміністративне правопорушення розглядаються правомочними органами в десятиденний строк з дня їх надходження, якщо інше не встановлено законодавством.

Орган (посадова особа) після розгляду скарги або протесту приймає одне з наступних рішень:

  1.  залишає постанову без зміни, а скаргу або подання — без задоволення.
    1.  скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд.
    2.  скасовує постанову і закриває справу.
    3.  змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Копія рішення за скаргою або протесту на постанову у справі протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. Про результати розгляду протесту в 10-денний строк з дня його надходження повідомляється прокуророві.

4. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

Виконання адміністративних стягнень — завершальна стадія провадження в справах про адміністративні правопорушення, її суть полягає в практичній реалізації адміністративного стягнення, призначеного правопорушнику постановою. Від того, як послідовно реалізовано постанову про адміністративне стягнення, наскільки справу доведено до завершення залежить рівень ефективності боротьби з порушеннями митних правил, запобігання їм, результативність виховання громадян в дусі точного та неухильного дотримання законів.

Постанова про накладення адміністративного стягнення, що набрала чинності, є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Постанова може бути приведена до виконання лише після закінчення строку оскарження.


8.Обставини, що виключають провадження у справах про порушення митних правил

В ст. 247 КпАП наведено обставини, за яких адміністративна справа не порушується, а порушена справа підлягає закриттю: 1) відсутність події та складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення 16-річного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КпАП; 8) наявність за тим самим фактом шодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення за цим фактом кримінальної справи; 9) смерть особи, шодо якої було розпочато провадження в справі.

Під час вирішення питання про закриття справи про ПМП необхідно враховувати положення ст. 395 МК, яка передбачає, що підставами для скасування постанови про накладення стягнення або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:

1)відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

  1.  необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду;
    1.  невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;
      1.  винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду, якщо таке обмеження зашкодило всебічному розгляду справи та вплинуло або могло вплинути на винесення обгрунтованої постанови за результатами її розгляду;
      2.  неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;
      3.  накладення стягнення, не передбаченого МК.

Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення стягнення або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини


9.Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність за порушення митних правил

Стаття 34 КпАП обставинами, що пом'якшують відповідальність, визнає:

  •  щире розкаяння винного;
  •  відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
  •  вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або за збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
  •  вчинення правопорушення неповнолітнім;
  •  вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Цей перелік може бути доповнено актами законодавства, тобто він не є вичерпний, а відкритим. Більше того, орган (посадова особа), який розглядає справу, може визнати обставинами, що пом'якшують відповідальність, такі, що не передбачені законом (наприклад, похилий вік, наявність у правопорушника утриманців тощо).

На відміну від обставин, що пом'якшують відповідальність, у ст. 35 КпАП дано повний вичерпний перелік обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення, тобто його не може бути розширено органами адміністративної юрисдикції. До таких обставин віднесено:

  •  продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному * і ні ненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

втягнення неповнолітнього в правопорушення; вчинення правопорушення групою осіб; вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або іа інших надзвичайних обставин;

вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Залежно від характеру адміністративного правопорушення орган (посадова особа), який накладає стягнення, може не визнати останню обставину такою, що обтяжує відповідальність (наприклад, для відповідальності за порушення порядку зберігання товарів на митних ліцензійних складах в переважній більшості випадків не має значення, чи вчинено його у стані сп'яніння).

Обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, мають велике значення при накладенні стягнення. Врахування обставин, що пом'якшують відповідальність, дає органу (посадовій особі), який розглядає справу, право призначити стягнення ближче до мінімуму санкції статті, якою передбачено відповідальність за порушення митних правил, а якщо санкція альтернативна — застосувати більш м'який вид стягнення. Крім того, в таких випадках можливе звільнення порушника від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд громадської організації чи трудового колективу або закриттям справи за Малозначністю з оголошенням усного зауваження. Наявність же обставин, що обтяжують відповідальність, навпаки надає можливість накласти стягнення, яке дорівнює максимуму санкції статті МК або наближене до цього максимуму, а за альтернативної — застосувати більш суворе стягнення.

При накладенні стягнення обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, враховуються лише за умови, якщо вони перебувають за межами складу правопорушення, тобто не є його складовою частиною. Так, наприклад, незупинення транспортного засобу в зоні митного контролю за умови керування транспортним засобом або судном у стані сп'яніння обтяжує відповідальність, оскільки ця ознака безпосередньо входить до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КпАП, і, як наслідок, призвело до вчинення порушення митних правил.


10.Протокол про порушення митних правил та його реквізити

Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, складає протокол.

Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані:

1) дату і місце його складення;

2) посаду, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол;

3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується До відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено;

4) місце, час вчинення та суть порушення митних правил;

5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає відповідальність за таке порушення;

6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;

7) відомості щодо товарів, транспортних засобів, документів, вилучених згідно із статтею 377 цього Кодексу;

8) інші необхідні для вирішення справи відомості.

Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками.

Якщо особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення.

У разі складення протоколу особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, передбачені статтею 366 цього Кодексу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою.

У разі потреби в протоколі зазначаються також місце та час розгляду справи про порушення митних правил.

Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил.

У разі відмови особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується особою, що склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митному органі адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим, навіть якщо особа, яка вчинила порушення митних правил і притягується до відповідальності, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування було названо нею неправильно.

Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби та документи, зазначені в протоколі, передаються до митного органу, в зоні якого виявлено порушення митних правил.


11.Порядок розгляду справи про порушення митних правил

Розгляд справи по суті та винесення в ній постанови — це основна стадія провадження в справах про порушення митних правил, на ній вирішуються найважливіші завдання цього провадження. Ця стадія включає в себе три етапи: підготовку справи до розгляду, слухання справи, прийняття в ній постанови.

Підготовка справи до розгляду. В ст. 278 КпАП визначено питання, які необхідно вирішити при підготовці справи до слухання: чи належить до компетенції органу, посадової особи розгляд цієї справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи; чи повідомлено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувані необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, їх законних представників і адвоката.

Органами (посадовими особами), які уповноважені розглядати справи про порушення митних правил, є місцеві суди та посадові особи митних органів. Залежно від кваліфікації і визначається орган, який має право розглядати справу. Виняток з цього правила становить той випадок, коли суб'єктом правопорушення є особи віком від 16 до 18 років — зазначені справи розглядаються виключно судами.

Справи про порушення митних правил розглядаються в 15- денний строк з дня одержання уповноваженим органом чи посадовою особою матеріалів справи за місцем їх вчинення. Зазначений строк входить до строків накладення адміністративних стягнень і не може бути подовженим.

Слухання справи. Відповідно до ст. 280 КпАП орган (посадова особа) при безпосередньому розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудовому колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд справи про порушення митних правил починається з представлення особи, яка розглядає справу. Ця посадова особа оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягується до відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права й обов'язки. Після цього оголошується текст протоколу про порушення митних правил. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази й розглядаються клопотання.

Винесення постанови. Розглянувши справу про порушення митних правил, компетентна посадова особа виносить постанову в справі, яка повинна мати визначені ст. 283 КпАП реквізити.

Постанова у справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження. Постанова у справі підписується посадовою особою, що розглядала справу.

За результатами заслуховування виноситься одна з таких постанов:

  1.  про проведення додаткової перевірки;
  2.  про накладення адміністративного стягнення;
  3.  про закриття провадження у справі;
  4.  про порушення кримінальної справи про контрабанду.


12.Оскарження постанов у справах про порушення митних правил та його суб’єкти

Право на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення — одна з найбільш важливих гарантій захисту прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, стосовно якої її винесено, або її представником. Крім цих осіб, від їх імені скаргу можуть по- 11 ні захисники. Постанова місцевого суду (судді) про накла- ііння адміністративного стягнення може бути оскаржена в іиеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Скаргу на постанову у справі може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Подання у встановлений строк скарги зупиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги. Не зупиняється виконання постанов про застосування попередження, тому що такі постанови виконуються шляхом їх оголошення, тобто на момент оскарження вони вже виконані. Скарга на постанову у справі про адміністративне правопорушення розглядаються правомочними органами в десятиденний строк з дня їх надходження, якщо інше не встановлено законодавством.

При цьому правомочний орган при розгляді скарги громадянина на постанову у справі про адміністративні правопорушення перевіряє законність та обгрунтованість винесеної постанови, розбирається в суті скарги або протесту і приймає відповідне рішення.

Орган (посадова особа) після розгляду скарги приймає одне з наступних рішень:

  1.  залишає постанову без зміни, а скаргу — без задоволення. Такий варіант рішення можливий в тих випадках, коли аргументи, викладені в скарзі або протесті, суперечать доказам у справі.
    1.  скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд. Підставами для скасування постанови можуть бути неповне встановлення обставин, які мають значення для прийняття рішення у справі, недоведеність обставин, які орган, що розглянув справу, вважає встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, порушення чи неправильне застосування законодавчих норм;
    2.  скасовує постанову і закриває справу. Орган (посадова особа), який розглядає скаргу зобов'язаний це зробити, якщо немає достатніх доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності, а додаткове дослідження або новий розгляд нічого не дадуть.
    3.  змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає також скасуванню, якщо буде встановлено, що її винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу. В цьому разі справа надсилається на розгляд органу (посадовій особі), уповноваженому її розглядати відповідно до МК.

Копія рішення за скаргою на постанову у справі протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. В МК зазначено про оскарження рішення за скаргою, тобто право на оскарження в цьому разі надається. Однак за послі- іонного оскарження рішення вищого органу (вищої посадової особи) може бути оскаржено до суду.


13.Опротестування постанови по справі про порушення митних правил

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути опротестована прокурором. Закон України "Про прокуратуру" визначив правові форми реагування прокурора на порушення законності — протест, припис, подання і постанова, на які орган (посадова особа), який виніс неправомірну постанову у справі, зобов'язаний своєчасно реагувати.

Протест на постанову у справі про адміністративне правопорушення розглядається правомочними органами в десятиденний строк з дня його надходження, якщо інше не встановлено законодавством.

При цьому правомочний орган при розгляді протесту прокурора на постанову у справі про адміністративні правопорушення перевіряє законність та обгрунтованість винесеної постанови, розбирається в суті протесту і приймає відповідне рішення. З цією метою має бути з'ясовано ряд обставин, які стосуються як матеріальних, так і процесуальних підстав притягнення до адміністративної відповідальності, тобто чи було встановлено факт вчинення правопорушення, вину особи в його вчиненні, чи не пропущено строки накладення адміністративного стягнення та розгляду справи, чи дотриманий порядок розгляду справи тощо.

Орган (посадова особа) після розгляду протесту приймає одне з наступних рішень:

1) залишає постанову без зміни, а подання — без задоволення. Такий варіант рішення можливий в тих випадках, коли аргументи, викладені в скарзі або протесті, суперечать доказам у справі. Рішення про залишення без зміни постанови у справі про порушення митних правил має бути мотивованим, містити повні відповіді на аргументи скарги або подання.

З моменту прийняття такого рішення постанова про притягнення до адміністративної відповідальності набирає чинності;

  1.  скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд. Підставами для скасування постанови можуть бути неповне встановлення обставин, які мають значення для прийняття рішення у справі, недоведеність обставин, які орган, що розглянув справу, вважає встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, порушення чи неправильне застосування законодавчих норм;
    1.  скасовує постанову і закриває справу. Орган (посадова особа), який розглядає протест, зобов'язаний це зробити, якщо немає достатніх доказів для притягнення особи до адміністративної відповідальності, а додаткове дослідження або новий розгляд нічого не дадуть. Скасування постанови із закриттям справи можливе також в разі встановлення обставин, які виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення (ст. 247 КпАП), що призводить до повернення стягнених грошових сум, конфіскованих предметів тощо. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість. Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення, провадиться в порядку, встановленому спеціальним законодавством;
    2.  змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Це положення забезпечує свободу оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки особа, в інтересах якої висунуто протест, може не боятися посилення стягнення. В таких випадках може бути зменшено розмір штрафу, замінено стягнення м'якішим, якщо санкція альтернативна, скасовано додаткове стягнення, зменшено кількість конфіскованих предметів.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає також скасуванню, якщо буде встановлено, що її винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу. В цьому разі справа надсилається на розгляд органу (посадовій особі), уповноваженому її розглядати відповідно до МК.

Копія рішення за протестом на постанову у справі протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. Про результати розгляду протесту в 10-денний строк з дня його надходження повідомляється прокуророві.

Рішення за скаргою на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором. Протест вноситься у вищий орган (вищій посадовій особі) щодо органу (посадової особи), який прийняв рішення за скаргою.


14.Обовязковість постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил. Звернення постанови митного органу до виконання попередження

Постанова про накладення адміністративного стягнення, що набрала чинності, є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Постанова може бути приведена до виконання лише після закінчення строку оскарження.

При оскарженні або опротестуванні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення, за винятком постанов про застосування заходів стягнення у вигляді попередження.

Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження заборонена.

Виконавча практика за постановами щодо виконання попередження відносно невелика. Постанова про винесення попередження виконується у письмовій формі і приймається до виконання органом (посадовою особою), який прийняв постанову, шляхом її оголошення правопорушнику.

На практиці існує чимало випадків, коли постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виносяться за відсутності правопорушника. Тоді вони виконуються за допомогою вручення йому копії постанови протягом трьох днів, про що робиться відповідна відмітка у справі.


15.Виконання постанови в частині накладення штрафу

Провадження щодо виконання постанови про накладення штрафу включає два варіанти виконання постанови. Чинне законодавство не встановлює єдиного порядку виконання цього адміністративного стягнення, процедура і терміни його виконання залежать від ряду чинників: добровільності сплати правопорушником штрафної суми, наявність скарги або протесту на постанову, наявність чи відсутність постійного заробітку, місця накладення штрафу.

Відповідно до МК правопорушнику надається можливість самому сплатити накладений на нього штраф. Така сплата повинна бути виконаною не пізніше 15 днів з дня вручення порушнику постанови про накладення штрафу. Закон передбачає зупинення виконання постанови у зв'язку з поданням скарги або винесення протесту. У цих випадках 15-денний термін сплати штрафу відраховується з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. Штраф, як і будь-яке інше адміністративне стягнення, має публічний характер, тобто сплачується порушником. З цього правила закон передбачає виняток лише для осіб у віці від 16 до 18 років у разі вчинення ними адміністративного правопорушення. За відсутності у них самостійного заробітку штраф стягується з батьків або осіб, що їх замінюють (ч. 2 ст. 307 КпАП).

Загальне правило діє і щодо посадових осіб — штраф повинен стягуватись з їх особистого заробітку. Забороняється віднесення накладених на посадових осіб штрафів на рахунок підприємств, установ і організацій.

Добровільна сплата порушником накладеного штрафу є вичерпною вимогою при виконанні цього стягнення і не потребує застосування додаткових примусових дій компетентних державних органів, установ, організацій та їх посадових осіб. Цьому сприяє роз'яснення юрисдикційним органом порядку сплати накладеного штрафу при винесенні постанови. Добровільна сплата накладеного штрафу не повинна залишатись безконтрольною. Належна організація контролю за процесом виконання стягнення — одна з умов повного стягнення накладеного штрафу.

У разі несплати штрафу у 15-денний термін закон передбачає примусовий порядок його стягнення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.

Бухгалтерія за місцем роботи (навчання) порушника зобов'язана стягнути із заробітної плати (пенсії, стипендії) вказану в постанові суму. Сама ж постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається до органу (посадової особи), який її виніс. Тобто стадія виконання постанови про порушення митних правил і, як наслідок, провадження взагалі, у цьому разі закінчується поверненням до органу адміністративної юрисдикції документа (постанови, квитанції) з відміткою про сплату вказаної в постанові суми.


16.Виконання постанов про конфіскацію

Постанова про конфіскацію виконується державними виконавцями, які входять до складу державної виконавчої служби.

Провадження з виконання постанови про конфіскацію закінчується поверненням постанови з відміткою про виконання суду, який виніс постанову. Тільки після виконання цих вимог стадія виконання закінчується.

Постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

Виконання постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, здійснюється шляхом вилучення конфіскованого предмета і примусового безоплатного звернення цього предмета у власність держави.

Реалізація конфіскованих предметів, які стали знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, провадиться в порядку, встановлюваному законами України.

Постанова про конфіскацію предмета, грошей з відміткою про виконання повертається до суду, який виніс постанову.


17.Обєкт та об’єктивна сторона порушень митних правил

Склад порушень митних правил можна визначити як сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння визнається порушенням митних правил.

Об'єктом адміністративного проступку є суспільні відносини, тобто відносини, які складаються в різних галузях діяльності людей. Залежно від ступеня узагальнення, рівня абстрактності необхідно розрізняти загальний, родовий, безпосередній об'єкти.

Якщо загальний об'єкт адміністративного проступку визначається як сукупність суспільних відносин, які охороняються нормами митного законодавства, і на кваліфікацію проступку не впливає, то родовий та безпосередній об'єкти є тими елементами, від чіткого й повного визначення яких залежить точне встановлення ознак конкретного правопорушення, обумовлення його місця в МК. під загальним об'єктом порушень митних правил слід розуміти суспільні відносини в сфері митної діяльності, які охороняються нормами митного законодавства.

Родовий об'єкт — не групи тотожних, однорідних суспільних відносин, які в сукупності становлять загальний об'єкт, охороняються комплексом митноправових норм.

Залежно від родового об'єкту юридичні склади порушення митних правил можна поділити на 4 основні групи:

  1.  ті, що посягають на порядок здійснення митного контролю (ст.ст. 329, 333 МК);
  2.  ті, що посягають на порядок здійснення митного оформлення (ст.ст. 340, 344 МК);
  3.  ті, що посягають на порядок переміщення товарів та транспортних заходів (ст.ст. 345, 351, 352 МК);

ті, що посягають на порядок сплати мита та митних платежів, здійснення митного контролю (ст.ст. 354, 355 МК).

Безпосередній об'єкт — це конкретні суспільні відносини, поставлені під охорону закону, яким спричиняється шкода певним правопорушенням. Ці суспільні відносини мають свої особливості і обумовлені тим, що в митному законодавстві їх не визначено.

Переважна більшість порушень митних правил може заподіювати шкоду не одному, а кільком об'єктам. У цьому разі один з об'єктів визнається головним, інші — додатковими. Предмет проступку, якщо його названо в конкретних нормах МК, е обов'язковою ознакою його об'єкта, відсутність якої свідчить про відсутність юридичного складу проступку.

Об'єктивна сторона порушення митних правил — це сукупність зовнішніх ознак проступку, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. Об'єктивна сторона дає характеристику суспільної шкідливості проступку, його спрямованості, вона містить ряд ознак, які прийнято поділяти на головні та факультативні. До головних належить протиправне діяння двох видів — дія та бездіяльність.

Дія — це протиправна, активна, свідома і вольова поведінка особи, яка завдає або може створити реальну можливість завдання шкоди об'єкту, шо охороняється нормами митного законодавства. Наприклад, дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України поза митним контролем (ст. 351 МК), порушення режиму зони митного контролю (ст. 329 МК), передбачають вчинення протиправних дій у вигляді переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, громадян, у тому числі посадових осіб органів державної влади (крім митних органів), які не перетинають митний кордон України, а також проведення в зоні митного контролю господарських робіт без дозволу митного органу або вчинення інших дій, якими порушується встановлений законодавством режим зони митного контролю.

Порушення може вчинятися шляхом бездіяльності, тобто невиконанням або незастосуванням особою своїх прав та обов'язків, які вона повинна здійснювати за родом діяльності.

Наприклад, коли відбувається неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю, недекларування товарів тощо.

Всі інші ознаки є факультативними. На відміну від головних, вони враховуються при кваліфікації вчиненого лише у випадках, коли їх прямо передбачено диспозицією статті МК, а їх відсутність не завжди виключає наявність складу проступку. До таких ознак можна віднести шкідливі наслідки діяння; причинний зв'язок між протиправним діянням та наслідками; час; місце; умови; способи та знаряддя вчинення проступку.

Так, шкідливі наслідки і причинний зв'язок обов'язкові лише в матеріальних складах. Для більшості порушень митних правил ці ознаки не є притаманними. Тобто більшість складів є формальними, в яких проступком визнається саме вчинення протиправних дій.

Для деяких проступків обов'язковою ознакою є така ознака, як місце вчинення проступку ("Незупинення транспортного засобу в зоні митного контролю" — ст. 333 МК, "Порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю" — ст. 339 МКтощо). Для інших проступків ця ознака при кваліфікації відіграє додаткову роль.

Під способом необхідно розуміти прийоми, засоби, які використовує правопорушник при вчиненні протиправного діяння. Деякі склади характеризуються способами, перелік яких визначається диспозицією статті. Наприклад, ст. 336 "Неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану, користування та розпорядження ними" МК передбачає три способи вчинення правопорушення, перелік яких є вичерпним, а саме: зміна їх стану, користування та розпорядження ними. Вчинення правопорушення іншим способом засвідчує відсутність в цьому переліку способу, а відтак — і об'єктивної сторони та складу порушення митних правил в цілому за цією статтею.

Знаряддями вчинення проступків досить часто є різні предмети, речі, пристрої, за допомогою яких порушення митних правил було вчинено або які використовувались для полегшення його вчинення (транспортні засоби, засоби перевезення товарів, особисті речі, футляри для музичних інструментів тощо). Наприклад, диспозиція ст. 335 "Причалювання до суден, що перебувають під митним контролем" МК, передбачає, що знаряддям правопорушення можуть виступати судна або інші плавучі засоби.


18.Субєкт та суб’єктивна сторона порушень митних правил

Суб'єктом порушень митних правил є фізичні, осудні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, що вчинили проступок, які досягли встановленого митним законодавством віку адміністративної відповідальності. Згідно її ї ї. 320 МК адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення правопорушення 16- річного віку, а також посадові особи підприємств.

Всі ознаки суб'єкта проступку необхідно поділяти на загальні (основні) та спеціальні (факультативні). В митному законодавстві для суб'єктів проступків із спеціальних ознак мають значення: посада, коло службових (трудових) обов'язків тощо. Наприклад, ст. 333 "Незупинення транспортного засобу" МК. зазначає як суб'єкта водія автомобільного засобу, капітана морського або річкового судна, командира екіпажу, машиніста потягу, а інші особи не можуть виступати правопорушниками.

В митному законодавстві та законодавстві про адміністративні правопорушення не розкривається поняття осудності, водночас воно випливає з визначення неосудності. Як зазначено в ст. 20 КпАП, під неосудністю розуміється стан, в якому особа не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. Для визнання особи неосудною необхідно встановити юридичний та медичний критерії.

Юридичний критерій неосудності полягає в неспроможності особи усвідомлювати свої дії або керувати ними. Це означає, що особа не усвідомлює протиправність своєї поведінки або, розуміючи протиправність своєї поведінки, не в змозі керувати своїми вчинками.

Медичний критерій неосудності дістає вияв у одному з вказаних психічних захворювань, яке позбавляє особу здатності усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Крім загальних ознак конкретних складів правопорушень, суб'єкт може характеризуватися ще й дещо специфічними особливостями. Таких суб'єктів називають спеціальними. До них відносять, наприклад, неповнолітніх, представників дипломатичних та консульських установ, іноземців та осіб без громадянства та деякі інші категорії.

Суб'єктивна сторона - вся психічна діяльність особи, пов'язана із вчиненням нею суспільно шкідливого діяння. Суб'єктивна сторона включає вину, мотив, мету вчинення проступку.

Вина як основна і обов'язкова ознака суб'єктивної сторони дістає вияв у психічному ставленні особи до вчиненого проступку і його наслідків.

Традиційно вина дістає вияв у формі умислу або необережності. Згідно із ст. 10 КпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Вчиненим з необережності правопорушення визнається тоді, коли особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

До факультативних ознак суб'єктивної сторони належать мотив і мета вчинення проступку. Якщо в диспозиціях деяких норм мета проступку знайшла своє закріплення і має значення для кваліфікації, то мотив на кваліфікацію цих проступків не впливає, оскільки в жодній статті МК не згадується.

Але визначення мотиву вчинення порушень митних правил може впливати на вид та міру покарання через обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність. Тому під мотивом проступку розуміють ті внутрішні спонукання, які впливають на волю суб'єкту проступку, якими він керується при його вчиненні.


19.Поняття і види доказів

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) з'ясовує зазначені обставини. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (актами перевірок, довідками, протоколами про адміністративне затримання тощо). Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

КпАП України визначає ряд доказів, що можуть бути покладені в основу винесення постанови у справі:

- показання свідків;

- показання особи, що притягується до адміністративної відповідальності;

- речові докази;

- висновки експертів;

- документи.

Кожен із доказів виконує свою роль в процесі встановлення істини у справі, займає визначене місце в системі доказування. У зв’язку з цим в правовій літературі докази класифікуються. Залежно від того, чи розкривають докази суть адміністративної справи, чи якийсь другорядний факт, їх розподіляють на прямі і побічні. За характером джерел, з яких одержується інформація, докази можуть бути первинними (тобто першоджерела) і вторинними (копії документів тощо). За цільовою спрямованістю докази можуть бути обвинувальними і виправдовуючими. Крім того, широко застосовуються докази, характер яких не завжди дає змогу віднести їх до будь-якої із вищенаведених груп. Це докази констатуючого значення.

Особливістю доказів є те, що вони мають бути одержані в установленому законом порядку, в іншому разі вони не будуть мати доказової сили. Йдеться про передбачений КпАП порядок провадження у справі про адміністративне правопорушення. Наприклад, протокол, яким фіксується вчинення правопорушення, повинен бути складений за певною формою уповноваженою на те посадовою особою або представником громадськості (ст. 255 КпАП).

Відповідно до закону одержання і оцінка всіх необхідних доказів здійснюється компетентним органом або посадовою особою, правомочними вирішити дану справу (ст. 252 КпАП).

Правом надавати докази користуються особи, що беруть участь у провадженні у справі (особа, що притягується до відповідальності, потерпілий, законні представники, адвокат), та інші особи. Докази можуть бути витребувані органом або посадовою особою, що розглядає справу, від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою.

Встановлений законом порядок збирання, одержання доказів є надійною гарантією їх істинності, достовірності. Порушення або недодержання цього процесу може викликати лише сумніви в достовірності доказів і в обґрунтованості зроблених з їх допомогою висновків.

Інформація може розглядатися як доказ за наявності двох умов: по-перше, якщо вона містить дані про наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винності особи в його скоєнні та інших обставинах, що мають значення для правильного вирішення справи; по-друге, якщо вона одержана в порядку та з джерел, передбачених законом.


20.Права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності

Центральною постаттю в провадженні є особа, яку притягують до адміністративної відповідальності. Навколо неї, власне, і концентрується процесуальна діяльність всіх інших суб'єктів провадження. Особи, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, під час розгляду справи про порушення митних правил у митному органі або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у митному органі та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь в їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови митного органу, суду (судці), а також користуватись іншими правами, наданими їм законом. Зазначені особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Однак реалізовувати процесуальні права особа, яка притягується до відповідальності, може лише на другій стадії провадження, тобто під час розгляду справи по суті та винесення постанови.

Врегульовано також важливе питання щодо участі особи, яку притягують до відповідальності, в розгляді справи. Справа про порушення митних правил, як правило, розглядається н присутності цієї особи. Лише якщо є дані про своєчасне її повідомлення про місце і час розгляду, і від неї не надійшло клопотання про його відкладення, справу може бути розглянуто за відсутності цієї особи.


21.Права захисника в провадженні у справах про порушення митних правил

Захисник. Згідно із ст. 59 Конституції України всі особи мають право на правову допомогу. Слід зазначити, що 16 листопада 2000 року Конституційний Суд України виніс Рішення щодо офіційного тлумачення деяких положень Конституції України, КпАП, які стосуються права вільного вибору захисника. Зокрема, ч. 1 ст. 59 Конституції України про те, що "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав", треба розуміти як конституційне право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги обирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Водночас Конституційний Суд визнав неконституційним положення ч. 1 ст. 268 КпАП, за яким обмежується право на вільний вибір особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, як захисника своїх прав, крім адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

У розгляді справи про порушення митних правил може брати участь захисник, якого самостійно визначає особа, що притягується до відповідальності, з числа осіб, які є фахівцями в галузі права і за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Захисник має право:

  1.  ознайомитися з матеріалами справи;
    1.  заявляти клопотання;
      1.  подавати скарги;
        1.  здійснювати інші права, передбачені законом.

Захисниками у розгляді справи про порушення митних правил можуть також бути особи, які мають свідоцтво про право займатися адвокатською діяльністю в Україні.

Адвокат може брати участь у провадженні на запрошення не тільки особи, яка притягується до відповідальності, а й інших учасників провадження.

Повноваження захисника на участь у справі підтверджуються:

  •  адвоката — ордером відповідного адвокатського об'єднання;
  •  адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, - відповідною угодою;
  •  іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, — відповідною угодою або дорученням юридичної особи.

22.Права та обов’язки експерта в провадженні у справах про порушення митних правил

Експерт призначається посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, шляхом винесення постанови органом, який розглядає справу, р.мі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях.

Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосується предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для надання висновків. Крім зазначених прав, експерт зобов'язаний надати об'єктивні висновки з поставлених перед ним питань. Експертом може бути лише та особа, яка має дозвіл на проведення експертних досліджень.

Експертом може бути як працівник експертної установи, так і будь-яка інша особа (спеціаліст), яка залучається до виконання функцій експерта в конкретній справі й має потрібні знання для надання відповідного висновку.


23.Свідки та поняті у справах про порушення митних правил

Як свідок у справі про порушення митних правил може бути викликана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають встановленню у такій справі. За викликом органу, у провадженні якого перебуває справа про порушення митних правил, свідок зобов'язаний з'явитися у призначений час до цього органу і дати детальні та правдиві пояснення, повідомити все відоме йому у справі та відповісти на поставлені запитання.

Законодавством не передбачено будь-яких формальних ознак кола осіб, які можуть бути свідками (родичі, підлеглі по службі, поняті тощо), хоча запис свідчень неповнолітніх свідків має свою специфіку.

Свідок не підлягає заміні іншою особою (на відміну від особи, що підлягає відповідальності), оскільки саме йому відома певна інформація.

Поняті. Понятими є особи, які залучаються до участі у проведенні процесуальних дій у справі про порушення митних правил.

Поняті — це особи, які сприяють здійсненню провадження у справі про порушення митних правил і не заінтересовані в кінцевому результаті справи. їх завдання полягає у засвідченні своїми підписами факту правильного висвітлення в протоколі характеру проваджуваних дій, їх послідовності і результатів. Об'єктивність висвітлення тих дій, що відбуваються, забезпечується участю не менш як двох понятих.

Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані у справі. Понятим не може бути родич особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, її представника, а також працівники митних органів.

Поняті, присутні при проведенні процесуальних дій, засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям. Понятих повинно бути не менше двох.

Поняті зобов'язані засвідчити факт, зміст і результат дій, що були проведені в їх присутності. Вони мають право з приводу проведених дій робити зауваження, які підлягають занесенню до протоколу.


24.Представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил

Наступною процесуальною фігурою під час провадження є представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил.

Представниками осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил, можуть бути:

  1.  законні представники: батьки, усиновлювачі, опікуни або піклувальники на підставі документів, що посвідчують їх повноваження, — у справах осіб, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про порушення митних правил. Законні представники можуть доручити участь у справі іншій особі, обраній ними як представник;
    1.  інші особи — на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Громадяни можуть також посвідчити довіреність на участь у справі на підприємстві, де вони працюють, або в управлінні будинками, де вони проживають; військовослужбовці — у відповідній військовій частині; особи, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріальних контор, — у виконавчому комітеті сільської, селищної, міської ради; особи, які перебувають на лікуванні, — у відповідному лікувальному закладі.

Особиста участь у справі громадянина не позбавляє його права мати в цій справі представника.

Законні представники користуються під час участі у справі усіма правами, які надані особі, яка притягується до відповідальності. Повноваження інших представників на участь у справі дають їм право на вчинення від імені осіб, яких вони представляють, усіх зазначених дій, крім передачі повноважень іншій особі (передоручення), оскарження постанови митного органу або суду (судді), одержання товарів або грошових сум у разі їх повернення. Повноваження представника на вчинення кожної із зазначених дій повинні бути спеціально обумовлені у виданій йому довіреності.

Законодавцем також встановлені категорії осіб, які не можуть бути представниками осіб, які притягуються до відповідальності:

  1.  особи, які не досягли повноліття;
    1.  особи, над якими встановлено опіку, піклування;

3) адвокати, які прийняли доручення про подання юридичні а лшюмоги з порушенням правил, встановлених заксно- 1.1 и« міом України про адвокатуру, а також особи, виключені з колегії адвокатів;

4) посадові особи митної служби України, а також судді, слідчі і прокурори не можуть бути представниками осіб, які притягуються до відповідальності, крім випадків, коли вони діють як батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники цих осіб.


25.Мета, порядок та строки адміністративного затримання

Порушення митних правил може бути підставою для застосування не тільки адміністративних стягнень, а й інших заходів адміністративного примусу, зокрема, одного з заходів припинення — адміністративного затримання. Цей захід тісно пов'язаний з іншими адміністративно-примусовими заходами, доповнює і нерідко забезпечує можливість їх застосування. Так, при вчиненні будь-яких правопорушень, перш ніж здійснити відповідні адміністративно-процесуальні дії, посадовим особам митного органу необхідно провести адміністративне затримання. Підставами для адміністративного затримання є:

  1.  припинення порушення митних правил;
  2.  встановлення особи, яка вчинила порушення митних правил;
  3.  з метою складення протоколу про порушення митних правил, якщо його неможливо скласти на місці вчинення правопорушення.

Цей перелік обставин для адміністративного затримання є вичерпним, і навіть за порушення прикордонного режиму стосовно правопорушників посадові особи митних органів не мають право використовувати цей захід.

Строк адміністративного затримання становить три години і обчислюється з моменту доставляння громадянина до приміщення митного органу або до іншого службового приміщення. Про адміністративне затримання обов'язково складається протокол, копія якого вручається правопорушнику.


26.Проведення митних обстежень

Митне обстеження є цільовим, примусовим обслідуванням транспортних засобів, приміщень і територій підприємств з метою виявлення:

  •  безпосередніх предметів порушення митних правил;
  •  товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю;

- транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України;

  •  документів, потрібних для розгляду справи про порушення митних правил.

Посадова особа митного органу, яка організує й проводить обстеження територій і приміщень підприємств, зобов'язана залучити до участі в обстеженні власника (володільця) об'єкта обстеження або його представника, а при проведенні обстеження транспортного засобу — його власника (володільця), водія або експедитора. Для роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань, для участі в процесуальній дії можуть залучатися спеціалісти (експерти).

Якщо під час проведення митного обстеження застосовувались фотографування, кіно- й відеозйомка, звукозапис або використовувались інші технічні засоби контролю, у протоколі повинні бути зазначені їх назви, умови й порядок їх застосування, об'єкти, щодо яких вони були застосовані, а також одержані результати митного обстеження.

Якщо хтось із учасників митного обстеження відмовляється підписати протокол, про це в протоколі вчиняється відповідний запис, який підписується особою, яка провадила митне обстеження. Особі, яка відмовилась підписати протокол, повинна бути надана можливість дати пояснення про причини відмови, які вносяться чи додаються до протоколу.

Послідовність митного обстеження залежить від обставин у конкретному випадку, у ході його проведення посадовою особою повинно бути забезпечено ретельний огляд усіх об'єктів, які перебувають у місці обстеження.

Митне обстеження може бути послідовним (оглядається вся територія, приміщення, транспортний засіб), вибірковим (огляд окремих місць, де передбачається можливе розташування предметів і документів, які підлягають виявленню), частковим (обстеження тільки тих приміщень, місць, у яких, виходячи з розміру, можливе розташування предметів і документів, які підлягають шіянленню).

На заключній стадії митного обстеження здійснюється фіксація результатів обстеження в протоколі. Усе виявлене на місці події повинно бути пред'явлене понятим, які, як правило, повинні переміщуватись разом із посадовою особою, що провадить митне обстеження. Огляд предметів і документів, виявлених під час митного обстеження, здійснюється, як правило, на місці проведення відповідної дії. Якщо для більш ретельного огляду предметів і документів потрібно більше часу або за інших обставин, огляд провадиться в митному органі або в іншому приміщенні.


27.Вилучення товарів, транспортних засобів та документів

Вилучення безпосередніх предметів порушень митних правил, товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, документів, потрібних для розгляду справи про порушення митних правил, а також товарів, транспортних засобів у розмірах, необхідних для забезпечення стягнення штрафу або вартості безпосередніх предметів порушення митних правил, транспортних засобів, що використовувалися для їх переміщення через митний кордон України, полягає в примусовому припиненні володіння, розпорядження особою, що вчинила порушення митних правил, зазначеними предметами та їх використання.

Вилучення товарів, транспортних засобів у розмірах, потрібних для забезпечення стягнення штрафу або вартості безпосередніх предметів порушень митних правил і транспортних засобів, що використовувалися для їх переміщення через митний кордон України, може бути проведено виключно в осіб, які не мають в Україні постійного місця проживання або адреси.

При проведенні вилучення обов'язкова участь понятих (не менше 2 осіб). Вилучення проводиться в присутності особи, у якої вилучаються товари, транспортні засоби, документи. Копія протоколу вручається під підпис особі, у якої вилучено товари, транспортні засоби, документи.

Вилучені предмети зберігаються на складі митного органу або в іншому визначеному його керівником місці до набрання чинності постановою у справі про порушення митних правил.

Вилучені безпосередні предмети порушень митних правил, а також товари, транспортні засоби, вилучені в розмірах, потрібних для забезпечення стягнення штрафу або вартості безпосередніх предметів порушень митних правил і транспортних засобів, шо використовувалися для їх переміщення через митний кордон України, підлягають поверненню власникам або вповноваженим ними представникам:

  •  у разі винесення судом постанови у справі про порушення митних правил про закриття провадження у справі. При цьому митному органу потрібно враховувати необхідність сплати власником вилучених предметів або вповноваженим ним представником митних платежів, якщо такі передбачено митним законодавством;
  •  у разі винесення судом постанови у справі про порушення митних правил про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. При цьому митному органу потрібно враховувати виконання правопорушником постанови суду і сплату митних платежів, якщо такі передбачено митним законодавством.


28.Витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил

З метою повноти й об'єктивності провадження у справі про порушення митних правил посадова особа, у провадженні якої перебуває ця справа, може витребувати будь-які документи й інформацію, потрібну для розгляду справи. Така вимога викладається письмово в довільній формі із зазначенням строку виконання — 5 діб.

Особа, якій адресовано вимогу про подання документів, зобов'язана не пізніше установленого строку надіслати їх посадовій особі митного органу, яка вимагає їх. В разі порушення зазначеного строку правопорушник може бути притягнений до відповідальності за ст. 342 МК.


29.Пред’явлення товарів, транспортних засобів та документів для впізнання

Пред'явлення товарів, транспортних засобів, документів для впізнання є процесуальною дією, суть якої полягає в установленні тотожності одного із запропонованих об'єктів з образом раніше баченого об'єкта.

Для впізнання пред'являються предмети, що мають зовнішні індивідуальні ознаки. Коли таких ознак предмети не мають (зерно, кулі заводського виготовлення тощо), то для впізнання вони не пред'являються.

Особа, що впізнаватиме, до пред'явлення їй об'єктів для впізнання опитується про обставини, за яких вона спостерігала товари, транспортні засоби, документи, про їх ознаки (найменування, вид, марку, розмір, форму, колір тощо) й особливості (сліди ремонту, зносу, корозії тощо), завдяки яким вони можуть бути впізнані. Під час опитування особи, яка впізнаватиме, слід з'ясувати:

  •  обставини й об'єктивні чинники спостереження: у яких умовах особа, яка впізнаватиме, спостерігала об'єкт, у зв'язку з чим це відбувалося; у який час доби відбувалося спостереження, яким було освітлення, як довго відбувалося спостереження тощо;
  •  суб'єктивні чинники, що впливають на повноту й вірність сприйняття: стан зору особи, яка впізнаватиме, особливості її пам'яті, чи добре вона запам'ятала об'єкт спостереження, чи звернула увагу на його індивідуальні ознаки й чи може вона їх

описати;

  •  наявність характерних ознак та індивідуальних особливостей об'єкта спостереження:

чи може особа, яку опитують, упізнати об'єкт серед інших, однорідних;

чи може хто-небудь підтвердити свідчення про ознаки й особливості об'єкта спостереження.

Товари, транспортні засоби й документи пред'являються в ірупі однорідних товарів, транспортних засобів і документів, нкі мають однакові загальні ознаки. Кількість предметів і документів, крім того, що впізнають, повинна бути не менше двох. Винятком може бути рідкісні або унікальні предмети. До іаких предметів належать витвори мистецтва (картини, скульптури), ювелірні вироби, предмети релігійного культу (ікони).

Пред'явлення для впізнання проводиться в присутності понятих. Посадовою особою митного органу для участі в пред'явленні для впізнання можуть залучатися спеціалісти (психологи, криміналісти, інженери тощо).

Пред'явлення для впізнання проводиться в такій послідовності:

  •  запрошення в приміщення понятих, спеціалістів;
  •  розміщення предметів, забезпечення їх ярликами з номерами;
  •  виклик особи, яка впізнає, способом, що виключає підказку з боку посадової особи митного органу;
  •  роз'яснення учасникам пред'явлення для впізнання мети його проведення та їх обов'язків;
  •  пропозиція особі, яка впізнає, сказати, чи впізнає вона серед предметів той, що бачила раніше. Навідні запитання є недопустимими. Особі, яка впізнає, надається можливість узяти в руки предмет і роздивитись його з усіх боків;
  •  отримання відповіді особи, яка впізнає, про результати впізнання. Якщо предмет упізнано, то потрібно встановити, за якими саме ознаками. У разі коли особа може зазначити лише загальні ознаки, схожість, але нетотожність предмета впізнання, або є відмінності загальних чи дрібних ознак запропонованого предмета з образом раніше баченого — предмет не впізнано.

Фіксація пред'явлення для впізнання проводиться в протоколі, який складається за формою, установленою Держмит - службою України, а за потреби — також за допомогою фото-, відеозйомки. У разі впізнання предмета вся запропонована група фотографується, а на фотокартці позначаються індивідуалізуючі ознаки, названі особою, яка впізнає.


30.Експертиза та висновок експерта

У разі виникнення потреби в спеціальних знаннях у окремих галузях науки, техніки, мистецтва, релігії тощо посадова особа митного органу, у провадженні якої перебуває справа про порушення митних правил, призначає експертизу.

Метою проведення експертизи є отримання науково обгрунтованого, належним чином процесуально оформленого висновку експерта про виявлені ним факти, які разом з іншими джерелами доказів будуть оцінені посадовою особою митного органу чи судом.

Поставлені перед експертом питання та його висновок не повинні виходити за межі спеціальних знань експерта. Рішення про призначення експертизи є обов'язковим для експерта, а також для посадових осіб підприємства, де працює експерт.

Етапи підготовки до проведення експертизи:

  •  визначення виду експертизи залежно від галузі спеціальних знань, потрібних для вирішення поставлених питань, і категорії об'єктів, які досліджуються;
  •  визначення послідовності проведення експертиз у разі, коли одні й ті самі об'єкти підлягають різним експертним дослідженням або коли проведення одних експертиз обумовлено результатами інших;
  •  визначення часу проведення експертизи — експертиза призначається тоді, коли зібрано всі потрібні для її проведення матеріали;
  •  підготовка об'єктів, матеріалів справи про порушення митних правил для проведення експертизи. Визначається кількість предметів, що передаються на дослідження, відбираються проби й зразки, установлюються фактичні відомості, потрібні для надання обгрунтованого висновку. Допомогою в підготовці матеріалів для експертизи можуть бути консультації з експертами, яким буде доручено проведення експертизи, ознайомлення з рекомендаціями, викладеними в методичній літературі;
  •  вибір експертної установи або експерта (спеціаліста).

Про призначення експертизи посадова особа митного органу

виносить постанову, яка повинна містити крім загальних відомостей (часу, місця її винесення, ким її винесено), фактичні дані, шо свідчать про підстави проведення й визначальні реальні умови проведення конкретної експертизи. У ній викладаються обставини справи, у зв'язку з якими виникла потреба у використанні спеціальних знань, зазначається, проведення якої експертизи потрібне, назва експертної установи або прізвище, ім'я й по батькові експерта (спеціаліста), якому доручено проведення експертизи, перераховуються об'єкти експертизи — матеріали справи, надані в розпорядження експерта, товари, транспортні засоби, окремі документи й інші матеріали справи, що містять інформацію, яка стосується предмета експертизи й потрібна для надання висновку, і встановлюється предмет м пертизи, тобто формулюються питання, що підлягають вирішенню.

Експерт надає висновок у письмовій формі від свого імені. V висновку викладаються суть проведеного ним дослідження й відповіді на поставлені запитання.

Якщо експерт під час проведення експертизи виявить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не було поставлено запитань, він має право викласти ці обставини у своєму висновку.

У разі недостатньої якості або повноти висновку експерта може бути призначена додаткова експертиза, проведення якої може доручатись тому ж експерту (спеціалісту), або повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (спеціалісту). Призначення таких експертиз повинно бути обгрунтоване у відповідних постановах з посиланням на ті положення з висновку експерта, який проводив первинну експертизу, що викликали сумнів, а також з викладенням обставин справи, на підставі яких поставлено під сумнів достовірність висновків експерта.

77

PAGE \* MERGEFORMAT 53


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45341. Проблема распознавания образов 67.5 KB
  В своей повседневной жизни человек настолько легко справляется с задачами распознавания что это считается само собой разумеющимся. В целом проблема распознавания образов состоит из двух частей: обучения и распознавания. За обучением следует процесс распознавания новых объектов который характеризует действия уже обученной системы.
45342. Проблемы и перспективы нейронных сетей 48 KB
  Проблемы интерпретируемости приводят к снижению ценности полученных результатов работы сети а проблема размерности – к очень жестким ограничениям на количество выходных нейронов в сети на количество рецепторов и на сложность структуры взаимосвязей нейронов с сети. уже сегодня искусственные нейронные сети используются во многих областях но прежде чем их можно будет применять там где на карту поставлены человеческие жизни или значительные материальные ресурсы должны быть решены важные вопросы касающиеся надежности их работы. Некоторые...
45343. Процедурные модели предоставления знаний 74.5 KB
  Здесь имя или порядковый номер продукции во множестве продукций хранящихся в памяти системы. Q – сфера применения продукции описывающая предметную область или ситуацию. Это позволяет систематизировать продукции что облегчает работу с системой продукций. Р – условие применимости ядра продукции.
45344. Технология разработки экспертных систем 36 KB
  К разработке экспертных систем привлекаются специалисты из разных предметных областей а именно: эксперты той проблемной области к которой относятся задачи решаемые системой; инженеры по знаниям являющиеся специалистами по разработке систем искусственного интеллекта; программисты осуществляющие реализацию экспертной системы. Инженеры по знаниям помогают экспертам выявить и структурировать знания необходимые для работы экспертной системы выполняют работу по представлению знаний выбирают методы обработки знаний проводят выбор...
45345. Архитектура системы работы со знаниями 48 KB
  Различие между уровнями заключается в языке применяемом для представления знаний. Для работы со знаниями на любом из этих уровней используются следующие базовые компоненты: база знаний; редактор базы знаний; база данных со своей СУБД; решатель; подсистема настройки и управления; подсистема объяснения; диалоговая подсистема. В некоторых источниках совокупность средств обеспечивающих работу со знаниями называют системой управления базой знаний СУБЗ по аналогии с СУБД.
45346. Персептрон Розенблатта 53 KB
  В первоначальных вариантах исполнения персептрона соединения идущие от сузлов формировались случайным образом еще в процессе конструирования системы поэтому они определяли некоторые случайные свойства изображения. Как и в пандемониуме при обучении персептрона вычислялись данные о ценности каждого аузла. Как аузлы так и рузлы персептрона представляли собой математические нейроны которые были рассмотрены ранее. Веса синапсов идущих к рузлам изменялись в процессе обучения персептрона.
45347. КОМПЬЮТЕРНОЕ ТВОРЧЕСТВО 32 KB
  Например каждое слово поэмы состоит из букв которые могут быть закодированы 33 цифрами. При таком соответствии одна длинная строка цифр может рассматриваться как кодированная запись поэмы. Полотно картины можно расчертить на мельчайшие клетки и цвет каждой клетки закодировать цифрами.
45348. Моделирование в музыке 40.5 KB
  В памяти композитора существует множество различных мелодий накопленных им в течение жизни. И естественно полагать что фрагменты этих мелодий отдельные музыкальные фразы музыкальные инварианты осознанно или неосознанно используются композитором в его творческом процессе. Далее следует прочитать следующую за найденной фразой ноту приписать ее к текущей музыкальной фразе а первую ноту из этой фразы выдать в файл формируемых мелодий и вычеркнуть из текущей фразы так чтобы в ней попрежнему оставалось четыре ноты. В результате в файле...
45349. Модели представления знаний 64 KB
  Декларативная модель представления знаний основывается на предположении что проблема предоставления некоторой предметной области решается независимо от того как эти знания потом будут использоваться. Такую модель можно разделить на две части: статически описательные модели знаний и механизм вывода оперирующий этими структурами и практически независимый от их содержательного наполнения. Декларативные модели представления знаний Семантические сети Семантические сети были предложены американским психологом Куиллианом.