24872

Теоретические и практические подходы к формированию дивидендной политики

Доклад

Экономическая теория и математическое моделирование

Сигнальная теория;6.1 Теория нерелевантности дивидендов. 2 Теория предпочтения дивидендов. 3 Теория налоговых асимметрий.

Русский

2013-08-09

31.5 KB

16 чел.

Теоретические и практические подходы к формированию дивидендной политики

Дивидендная политика – это часть финансовой стратегии предприятия, направленная на оптимизацию пропорций между потребляемой и реинвестируемой долями прибыли с целью увеличения его рыночной стоимости и благосостояния собственников. Дивиденд – это часть прибыли, распределяемая между собственниками в соответствии с количеством приобретенных акций, долей, паев с той или иной периодичностью. Важнейшей задачей дивидендной политики является нахождение оптимального сочетания интереса акционеров с необходимость достаточного финансирования развития предприятия. Современная финансовая наука предполагает несколько теоретических подходов к решению вопросов дивидендной политики, наибольшее распространение из которых получили:
1.Теория нерелевантности дивидендов;
2.Теория предпочтения дивидендных выплат;
3.Теория налоговых асимметрий;
4.Теория клиентуры;
5.Сигнальная теория;
6.Модель агентских отношений.
1)
Теория нерелевантности дивидендов.

Модильяни и Миллер исследовали взаимосвязь дивидендной политики и стоимости предприятия в идеальных условиях. Исходя из сделанных допущений, авторы показали, что инвесторов в условиях совершенного рынка будет интересовать только общая доходность, а не ее конкретные формы. Таким образом, любая дивидендная политика будет приводить к одинаковым результатам. Поэтому на совершенном рынке дивидендная политика не влияет на стоимость предприятия и благосостояние собственников.

2) Теория предпочтения дивидендов.

Путем увеличения доли прибыли направляемой на дивидендные выплаты предприятие повышает благосостояние акционеров в краткосрочной перспективе и снижает это благосостояние в долгосрочной перспективе.

3) Теория налоговых асимметрий.

Данная теория основывается на налоговых эффектах. В случае, когда дивиденды облагаются более высокими налогами, чем прирост капитала, предприятия должны выплачивать самые низкие дивиденды, которые они могут себе позволить.

4) Теория клиентуры. Суть данной теории заключается в том, что предприятие должно осуществлять такую дивидендную политику, которая соответствует ожиданиям и предпочтениям ее акционеров и будущих инвесторов.

5) Сигнальная теория. В современных условиях из-за наличия на рынке асимметричной информации большинство инвесторов не знают истинную стоимость предприятия. В этом случае выплаты дивидендов могут служить сигналами о будущей прибыли предприятия и его истинной стоимости.

6) Модель агентских издержек. В соответствии с представленной моделью увеличение дивидендных выплат является одним из способов снижения агентских издержек, поскольку сокращает денежные потоки предприятия и снижает возможности менеджмента осуществлять чрезмерное инвестирование в неприбыльные проекты.

В настоящее время единой для всех предприятий дивидендной политике не существует. Выбор проводимой дивидендной политики определяется решением двух взаимосвязанных задач: 1) максимизация совокупного богатства акционеров, в виде дивидендных выплат и прироста стоимости предприятия; 2) обеспечение достаточного объема собственных ресурсов для осуществления расширенного воспроизводства.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22906. Лема про знак 126 KB
  Тоді добуток входить до визначника Δ зі знаком Доведення. Зрозуміло що даний добуток входить до визначника . За означенням визначника даний добуток входить до визначника зі знаком тобто зі знаком . Аналітичний запис визначника.
22907. Визначник трикутного вигляду 34 KB
  В ньому визначаються дві діагоналі. Визначником трикутного вигляду відносно головної діагоналі називається визначник всі елементи якого що стоять вище або нижче головної діагоналі дорівнюють 0. Таким чином можна зробити висновок: визначник трикутного вигляду відносно головної діагоналі дорівнює добутку елементів головної діагоналі Δ= a11a22ann Означення. Визначником трикутного вигляду відносно побічної діагоналі називається визначник всі елементи якого що стоять вище або нижче побічної діагоналі дорівнюють 0.
22908. Транспонування визначника 33 KB
  В перший стовпчик визначника Δ1 запишемо елементи першого рядка визначника Δ не змінюючи їх порядок. Далі в другий стовпчик визначника Δ1 запишемо елементи другого рядка визначника Δ не змінюючи їх порядок і так далі. В nй стовпчик визначника Δ1 запишемо елементи nго рядка визначника Δ.
22909. Властивості визначників 96.5 KB
  Будемо формулювати і доводити властивості лише для рядків визначника але за попереднім зауваженням вони мають місце і для стовпчиків визначника. Нульовим рядком називається рядок визначника всі елементи якого дорівнюють 0. Нехай й рядок визначника Δ нульовий. Якщо в визначнику переставляються місцями два рядки то змінюється лише знак визначника.
22910. Теорема про розклад визначника за елементами рядка або стовпчика 67 KB
  Доповнюючим мінором елемента aij називається визначник Mij який одержуються викресленням з визначника Δ i го рядка та j го стовпчика. Ця теорема дозволяє звести обчислення визначника n го порядку до обчислення визначників порядку n1. Фіксуємо iй рядок визначника Δ та доведемо що всі добутки що складають доданок aijAij входять у визначник Δ причому з таким самим знаком як і у доданку aijAij.
22911. Визначник Вандермонда 32.5 KB
  Визначником Вандермонда n го порядку називається визначник. Доведення проведемо індукцією за порядком n визначника При n=2 Припустимо що твердження виконується для визначника Вандкрмонда Δn1 порядку n1 і знайдемо визначник Δn. Як відомо визначник не змінюється якщо від деякого рядка відняти інший рядок домножений на число. Тому у визначника Δn спочатку від останнього рядка віднімаємо рядок з номером n1 домножений на a1.
22912. Системи лінійних рівнянь 22 KB
  Система лінійних рівнянь називається сумісною якщо вона має принаймні один розв’язок. Система лінійних рівнянь називається несумісною якщо вона не має розв’язків. Сумісна система лінійних рівнянь називається визначеною якщо вона має єдиний розв’язок.
22913. ТЕОРЕМА КРАМЕРА 43.5 KB
  Αn1x1αn2x2αnnxn=βn Складемо визначник з коефіцієнтів при змінних α11 α12 α1n Δ= α21 α22 α2n αn1 αn2 αnn Визначник Δ називається головним визначником системи лінійних рівнянь 1. Якщо головний визначник Δ квадратної системи лінійних рівнянь 1 не дорівнює нулю то система має єдиний розв’язок який знаходиться за правилом: 2 Формули 2називаються формулами Крамера. Домножимо перше рівняння системи 1 на A11 друге рівняння – на А21 і продовжуючи так далі nе рівняння системи домножимо на Аn1. Отримаємо рівняння яке...
22914. Обчислення рангу матриці 20.5 KB
  Основними методами обчислення рангу матриці є методи оточення мінорів теоретичний і метод елементарних перетворень практичний. Методи оточення мінорів полягає в тому що в ненульовій матриці шукається базисний мінор. Тоді ранг матриці дорівнює порядку базисного мінору.