24940

Понятие и виды ограниченных вещных прав

Доклад

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Вещное право включает право собственности и ограниченные вещные права. Право собственности является наиболее широким ограниченным правом но не единственным вещным правом. Отличие от права собственности – право на чужую вещь. Право на чужую вещь является не вполне точным выражением.

Русский

2013-08-09

36.5 KB

29 чел.

Вопрос № 44. Понятие и виды ограниченных вещных прав

1. Вещное право включает право собственности и ограниченные вещные права. Право собственности является наиболее широким ограниченным правом, но не единственным вещным правом. Отличие от права собственности – право на чужую вещь. «Право на чужую вещь» является не вполне точным выражением. Большей точностью отличается формулировка «ограниченные вещные права».

2. Наличие ограниченных вещных прав является ограничением правомочий собственника (субъект права может прибегать к правовой защите от неправомерных посягательств третьих лиц, а также собственника.

  1.  Ограниченные вещные права возникли в связи с необходимостью участия несобственников в отношении присвоенной вещи (как правило, земельного участка). Почти все ограниченные вещные права имеют своим объектом недвижимое имущество.

Признаки:

  1.  Ограничены по содержанию (как правило, лишены возможности отчуждения).
  2.  Являются производными от права собственности (не существуют в отрыве от права собственности).
  3.  Ограниченные вещные права сохраняются при смене собственника.
  4.  Ограниченные вещные права устанавливаются непосредственно законом (не договором).

5.  Вещные права на недвижимые вещи подлежат государственной регистрации.

Виды:

Традиционно выделяют три вида:

  1.  Право пользования чужими вещами (сервитуты, эмфитевзис, суперфиций).
  2.  Право на получение ценности (залоговое право, право на получение ренты за счет стоимости недвижимой вещи).
  3.  Право на приобретение (преимущественное право приобретения).

Российское законодательство признает бесспорно лишь первую группу, а также искусственно созданные «право оперативного управления», «право хозяйственного ведения».

Таким образом, выделены могут быть:

  1.  право на использование чужих земельных участков (сервитут, право наследуемого владения, постоянного бессрочного пользования).
  2.  право на использование чужих жилых помещений (право пользования помещением членом семьи собственника, право пользования жильем).
  3.  обеспечительные права (залог (ипотека), удержание).
  4.  права на «хозяйствование с имуществом собственника» («право хозяйственного ведения», «право оперативного управления»).

Отдельные виды ограниченных вещных прав:

  1.  Сервитут (сервитутное право).

Объектом права может быть земельный участок («земельные сервитуты»), может

устанавливаться для эксплуатации линий электропередач, мелиорации («строительные сервитуты»), возможно установление сервитута на природные объекты.

Сервитут обязывает собственника претерпеть определенные ограничения, но не совершения положительных действий. Однако сервитут может состоять в ограниченном праве пользования («положительный сервитут»), запрете совершения собственником ряда действий («отрицательный сервитут»).

Осуществление сервитута нет должно лишать собственника имеющихся возможностей.

Особенность «публичных сервитутов» составляет то, что устанавливаются решением публичных органов в общественных интересах, а также с учетом результатов общественных слушаний, т.е. представляют общее ограничение права собственности (не ограниченное вещное право).  

  1.  Органиченное вещное право наследуемого владения, право постоянного бессрочного пользования (известны римскому праву как эмфитевзис). По содержанию данные права совпадают (право владеть и пользоваться земельным участком, находящимся в публичной собственности, возможность сооружения объектов недвижимости, не допускается распоряжение). Отличие состоит в субъектном составе.

3.  Право застройки чужого земельного участка (известен римскому праву - суперфиций), т.е. возможность возведения объектов недвижимости. В российском праве отождествляется со строительным сервитутом.

Право на использование чужих жилых помещений.

Известны римскому праву в качестве узуфрукта, т.е. вещного права на получение выгод от использования чужой недвижимой вещи. В отличие от сервитута собственник обремененной вещи обязан совершать определенные действий в пользу уполномоченного лица. Российское право применяет в отношении жилых помещений.

а.  права членов семьи собственника жилого помещения – право пользования на условиях, определенных жилищным законодательств. Сохранияется при отчуждении жилого помещения без согласия совместно проживающих лиц.

б. право пользования жилым помещением (возникает на основании купли-продажи недвижимости под условием содержания с иждивением). Содержание права определено законом (не договором).

Не являются ограниченными вещными правами право члена жилищного (и иного) кооператива на объект недвижимости до полной оплаты, право нанимателя в соответствии с договором социального найма.

Обеспечительные вещные права.

1. Залоговое право. Объектом могут быть движимые и недвижимые вещи (а также некоторые имущественные права). Содержание права составляет возможность принудительной реализации права имущества, т.е. прекращение права собственности.

Залогодержатель – право удовлетворения требования из стоимости заложенного имущества преимущественно перед другими кредиторами. Следует вне зависимости от смены собственника, по общему правилу, требуется согласие залогодержателя при отчуждении имущества.

Договор залога является основанием возникновения вещных и обязательственных отношений. Тем не менее, является абсолютным вещным правом.

  1.  Удержание.

Право кредитора удерживать вещь до исполнения должником обязательств. Сохраняется при смене собственника, подлежат абсолютной правовой защите.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83491. Класифікація прав і свобод людини 34.69 KB
  До громадських відносяться наприклад право на життя і особисту недоторканністьправо дотримуватися своєї думки і вільно її висловлювати свобода пересування. До політичних прав перш за все відноситься право брати участь у веденні державних справ обирати і бути обраним на основі загального і рівного виборчого права. Зокрема виділяють: право на працю включаючи право на справедливі і сприятливі умови праці; право на створення профспілок і на проведення страйків; право на соціальне забезпечення право сімї на охорону і допомогу право на...
83492. Принцип поваги прав людини 36.62 KB
  Основу міжнародноправового захисту прав людини складає принцип поваги прав людини і основних свобод. Принцип поваги прав людини і основних свобод отримав визнання з ухваленням Статуту ООН у 1945 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини у якій сформульовані основні права людини.
83493. Поняття міжнародно-правових стандартів у сфері прав людини 34.38 KB
  Міжнародноправові стандарти прав людини це узгоджені державами загальнолюдські права і свободи обов\'язкові для держав заходи із забезпечення прав і свобод та охорони їх від посягань а також надання особі юридичної можливості реалізовувати і захищати визнані права і свободи. Можна позначити наступні функції стандартів: визначення переліку прав і свобод що відносяться до категорії основних і обов\'язкових для всіх держав; формулювання головних рис змісту кожного з цих прав кожної з цих свобод які повинні бути втілені у відповідних...
83494. Основні міжнародно-правові акти про права людини 38.45 KB
  Зокрема до таких договорів відносяться: Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1966 р.; Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 р.; Конвенція про припинення злочину апартеїду та покарання за нього 1973 р.; Конвенція про рабство 1926 р.
83495. Спеціалізовані органи ООН із захисту прав людини 38.82 KB
  Рада з прав людини ООН є міжурядовим органом у системі ООН складі представників 47 держав що відповідає за зміцнення діяльності щодо заохочення і захисту прав людини по всьому світу. з основною метою реагування на ситуації порушення прав людини і винесення рекомендацій по них та прийшла на зміну Комісії ООН з прав людини утвореної в 1946 р. Основна відмінність Ради від Комісії полягає в тому що вона є допоміжним органом Генеральної Асамблеї ООН а не ЕКОСОР та до її функцій входить здійснення загальної координації діяльності із захисту...
83496. Універсальні і регіональні механізми захисту прав людини 36.13 KB
  Міжнародні механізми захисту прав людини це міжнародно правові акти з прав людини а також спеціалізовані міжнародні інстру менти організації установи які безпосередньо спрямовані на захис прав людини та виконання цих актів. Залежно від рівня реалізації механізмів захисту прав людини рої різняються: універсальні механізми які діють на рівні всього світу наприк лад Рада з прав людини Комітет з прав людини ООН Верховий комісар ООН з прав людини Верховний комісар ООН у справа біженців і т.; регіональні механізми що діють в межах...
83497. Європейський суд з прав людини: загальна характеристика діяльності 36.28 KB
  Європейський суд з прав людини утворений і діє на підставі Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод [ 1950 р. Для розгляду справ Суд засідає у складі одного судді комітетами І у складі трьох суддів палатами у складі семи суддів і Великою палатою у складі сімнадцяти суддів. Право на звернення до Європейськими суду зі скаргою про порушення прав людини передбачених Конвенцією 1950 р.
83498. Порядок виконання в Україні рішень Європейського судуд з прав людини 34.98 KB
  Порядок виконання в Україні рішень Європейського суду з прав людини визначається Законом України від 23 лютого 2006 р. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини. 7 цього Закону протягом трьох днів з моменту набуття рішенням Суду статусу остаточного Орган представництва України у Європейському суді з прав людини: надсилає стислий виклад рішення стягувачеві Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини всім державним органам посадовим особам та іншим суб’єктам прямо причетним до справи за якою...
83499. Поняття та джерела міжнародних договорів 32.22 KB
  Право міжнародних договорів це система правових норм що регламентують порядок укладання дії та припинення міжнародних договорів. Основу джерел галузі складають: Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р. яка розглядає різноманітні питання права міжнародних договорів і є основним джерелом галузі.