25057

Народная культура

Доклад

Культурология и искусствоведение

Попкультура совокупность произведений различных видов искусства музыки живописи скульптуры прикладного искусства и т. Попкультура ныне включает в себя музыку кинематограф и мультипликацию литературу средства массовой информации включая комиксы и Интернет моду кулинарию рекламу спорт туризм дизайн и множество других элементов. Культура приобретает приставку поп в случае если она превращается в нечто большее чем просто игру разума или творческое рефлексирование некое произведение должно стать широко популярным в обществе....

Русский

2013-08-12

44.5 KB

14 чел.

Народная культура - это особый пласт культуры, наиболее устойчивая ее часть, хранилище традиций. Она включает в себя коллективную творческую деятельность народа, отражает ее жизнь, ценности. Народная культура признается особой формой культуры. В отличие от элитарной культуры народная, культура создается анонимными творцами, не имеющими профессиональной подготовки. Авторы народных творений неизвестны. Народную культуру называют любительской (не по уровню, а по происхождению) или коллективной. Она включает мифы, легенды, сказания, эпосы, сказки, песни и танцы. По исполнению элементы народной культуры могут быть индивидуальными (изложение легенды), групповыми (исполнение танца или песни), массовыми (карнавальные шествия). К современным проявлениям народной культуры можно отнести анекдоты, городские легенды.

Фольклор — ещё одно название народного творчества, которое создается различными слоями населения. Фольклор локализован, т. е. связан с традициями данной местности, и демократичен, поскольку в его создании участвуют все желающие.

Фольклор (англ. folklore — «народная мудрость») — народное творчество, чаще всего именно устное; художественная коллективная творческая деятельность народа, отражающая его жизнь, воззрения, идеалы; создаваемые народом и бытующие в народных массах поэзия (предание, песни, частушки, анекдоты, сказки, эпос), народная музыка

Точное определение термина «фольклор» затруднительно, так как эта форма народного творчества не является неизменной и закостенелой. Фольклор постоянно находится в процессе развития и эволюции.

Термин «фольклор» впервые был введен английским ученым Уильямом Томсом (англ. William Thoms) в 1846 году для обозначения как художественной (предания, танцы, музыка и т. д.), так и материальной (жилье, утварь, одежда) культуры народа.

Устное народное творчество (фольклор) существовало ещё в дописьменную эпоху. Произведения фольклора (загадки, скороговорки, небылицы и др.) передавались устно. Запоминали их со слуха. Это способствовало возникновению разных вариантов одного и того же фольклорного произведения.

Устное народное творчество являет собой отражение жизни, быта, поверий древних людей. Произведения народного творчества с самого рождения сопровождают человека. Они способствуют формированию и развитию ребёнка.

Поп-культура - совокупность произведений различных видов искусства (музыки, живописи, скульптуры, прикладного искусства и т.п.), использующих приёмы и средства, рассчитанные на массовое восприятие.

У массовой культуры есть множество научных определений. Все они сходятся в одном: они понимают под этим явлением широко распространенные в каком-либо обществе культурные элементы. Поп-культура ныне включает в себя музыку, кинематограф и мультипликацию, литературу, средства массовой информации (включая комиксы и Интернет), моду, кулинарию, рекламу, спорт, туризм, дизайн и множество других элементов. Фольклор (сказки, легенды, былины и пр.) и наука (в ее "облегченной" версии) также считаются составной частью и\или одним из источников массовой культуры. Культура приобретает приставку "поп" в случае, если она превращается в нечто большее, чем просто игру разума или творческое рефлексирование - некое произведение должно стать широко популярным в обществе.

Поп-культура (англ. pop, от popular— популярный, общедоступный, и cultura — культура) — совокупность неоавангардистских взглядов на искусство, сформировавшихся в 50-60-х гг. XX в. и выразившихся в отрицании опыта предшествующих поколений; поиске новых форм в искусстве, стиле жизни, выражающем мировоззренческий протест молодёжи против моральных норм современного западного общества.

Термин возникает в художественном контексте Великобритании (по одним источникам, это понятие используется в 1947г. по отношению к коллажу Э. Паолоцци «Я была игрушкой богатых мужчин », по другим — данным термином впервые обозначается коллаж Р. Гамильтона).

Термин «поп» в критическую литературу вводит Л. Оллоуэй, обозначая им действия художников, критически подходящих к стереотипам, навязываемым СМИ по отношению к предметам массового потребления. К середине 1950-х гг. термин «поп» обозначает стиль, широко представленный в современной массовой культуре — от изобразительного искусства до кинематографа и музыки поп-арта.

С возникновением в Великобритании и США на рубеже 1950-1960-х гг. рок-музыки (англ. rock music) (и рок-культуры вообще), её интенсивным распространением по всему миру меняется и значение термина «поп-музыка».

Помимо широкого значения этого термина (обозначавшего все музыкальные стили и направления, не связанные с «серьёзной», классической музыкой), появилось и другое, более узкое толкование поп-музыки (в отличие от рок-музыки) как области музыкального искусства, для которой характерны тиражирование произведений средствами массовой информации, изначально коммерческий характер, стандартизированность («форматность») музыкально-поэтического языка; развлекательность, предполагающая легкость восприятия.

Колядки — веселые обрядовые песни, которые с давних времен распевала молодежь на рождественские праздники. В наши дни колядки тоже очень популярны, ведь распевая их, можно не только хорошо повеселиться, но и колоритно поздравить и пожелать всяких благ родственникам, друзьям, соседям. Коляда — традиционный праздник языческого происхождения у славянских народов, связанный с зимним солнцестоянием, позднее приуроченный к Рождеству и Святкам. Неотъемлемыми атрибутами праздника являлись переодевания (ряженье с использованием шкур, масок и рогов), колядование, колядные песни, одаривание колядовщиков, молодёжные игры, гадания.

Вертеп — народный кукольный театр, представляющий собой двухэтажный деревянный ящик, напоминающий сценическую площадку. В Россию вертепный театр проник в конце XVII — начале XVIII веков из Польши через Украину и Белоруссию. Название связано с первоначальными изображением сценок о жизни Иисуса Христа в пещере, где его укрывали от царя Ирода. У украинцев, белорусов и русских представление делилось на две части: религиозную и бытовую. Со временем религиозная часть сокращалась и приобретала местный колорит, а репертуар расширялся и вертеп превратился в народный театр.

Вертепный театр представлял собой большой ящик, внутри которого располагалась сцена, обычно двухъярусная. На верхней сцене показывали поклонение новорожденному младенцу Иисусу, в нижнем — эпизоды с Иродом, после смерти которого следовала бытовая часть представления. Деревянные куклы снизу прикреплялись к проволоке, с помощью которой вертепщик их передвигал по прорезям в полу. Главная декорация на сцене — ясли с младенцем. У задней стенки располагались фигуры праведного Иосифа с длинной бородой и святой Девы Марии. Сцены с рождением Христа традиционно разыгрывались в верхнем ярусе. Хозяин вертепа обычно сам произносил текст разными голосами и водил кукол. Мальчики-хористы распевали рождественские песнопения. А если присутствовал музыкант, то он сопровождал пение и пляски музыкой. Кукловоды и сопровождающие их музыканты и хор ходили от дома к дому, либо устраивали представления в местах общественного сбора — на торговых площадях.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31708. Складові психології спілкування 47 KB
  Складові психології спілкуванняСпілкування завжди займало важливе значення в житті людини. Хоч людське спілкування належить до основи соціального буття безпосереднім об’єктом психологічного та соціальнопсихологічного аналізу воно постало лише в ХХ столітті. Спілкування – дуже складний та многогранний процес. Паригіна “Основи соціально – психологічної теоріїâ€ автор відзначив що процес спілкування може виступати як процес взаємодії людей як інформаційний процес як відношення людини до оточуючих як процес впливу один на одного а...
31710. Основні види діяльності 59 KB
  У дошкільному віці провідним різновидом діяльності є гра у шкільному навчання а в зрілому праця. Гра та навчання властиві і людям і тваринам. Але вона відрізняється від навчання та праці.
31711. Колектив як соціокультурне середовище виховання і розвитку 52.5 KB
  Емоціональний рівень ввзаємодії в колективі відображає домінуючі емоціональні стани дітей їх спільні переживання стосунки симпатій чи антипатій між членами колективу гуманістичні та суспільно значимі мотиви. Ініціатива творча позиція особистості зростання самостійності і самоуправління дітей ціннісний зміст їх спільної діяльності є індикаторами виховного потенціалу дитячого колективу. Підходи до розробки колективу та індивідуальності. Погляди на проблеми колективу відобразили сутність суспільних культурноісторичних процесів розвитку...
31712. Двіжущіе сили та умови розвитку особистості 99 KB
  Двіжущіе сили та умови розвитку особистості Розвиток особистості слід розуміти як процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації та виховання. Володіючи природними анатомофізіологічними передумовами до становлення особистості в процесі соціалізації дитина вступає у взаємодію з навколишнім світом опановуючи досягненнями людства. Створювані в ході цього процесу здібності і функції відтворюють в особистості історично сформувалися людські якості. Оволодіння дійсністю у дитини здійснюється в його...
31713. Соціалізація особистості 95.5 KB
  socilis суспільний характеристика це процес входження індивіда в суспільство соціалізації особистості активного засвоєння ним соціального досвіду соціальних ролей норм цінностей необхідних для успішної життєдіяльності в даному суспільстві. У процесі соціалізації в людини формуються соціальні якості знання вміння відповідні навички що дає їй змогу стати дієздатним учасником соціальних відносин. Отже основа соціальнопсихологічного розуміння соціалізації особистості грунтується на характеристиці соціальнопсихологічного типу...
31714. Загальні поняття про особистість 49 KB
  В особистості немовби концентруються особливості суспільства основні його риси. Тому зрозуміти життя особистості можна тільки розглядаючи її у конкретних суспільних умовах в діяльності та стосунках з іншими людьми аналізуючи її соціальний статус та місце в суспільних відносинах. Усі особистості – індивіди але не кожен індивід – особистість. Паригіна модель особистості котра повинна зайняти місце в системі психології припускає поєднання двох підходів: соціологічного й загальнопсихолоігчного.
31715. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ 105 KB
  Метод спостереження може використатися як один із центральних самостійних методів дослідження. Метод спостереження здійснюється також з метою збору первинного матеріалу дослідження а також для контролю отриманих емпіричних даних. Класифікація спостереження виконується на різних підставах.
31716. Соціалізація старшокласників у школі 89.5 KB
  Ціннісні орієнтації референтної групи істотною мірою визначають соціальнопсихологічне обличчя підлітка. Оскільки група єдина площина соціальнопсихологічного досвіду в якій може проявити себе підліток яку він може засвоїти й через яку пізнати сукупність суспільних відносин то саме група стає формівною силою в соціалізації підлітка. Тут надзвичайно суттєвим є питання про те що визначає референтну значущість тієї чи іншої групи в очах підлітка або навпаки сприяє її зниженню.