25151

Поняття трансцедентальної філософії у Канта

Доклад

Логика и философия

Виокремлює три здатності людської душі яким відповідають три його критики здатність пізнання критика чистого розуму здатність бажання критика практичного розуму здатність до почуття задоволення і незадоволення критика здатності до судження. В пізнанні не наше уявлення узгоджується з предметом а предмет узгоджується з нашим уявленням тобто людина сама конструює предмет свого пізнання. Трансцедентальне всяке пізнання яке займається не стільки предметами скільки видами нашего пізнання предметів оскільки це пізнання є можливим...

Украинкский

2013-08-12

28.5 KB

2 чел.

11.Поняття трансцедентальної філософії у Канта

Творчість Канта поділяється на два періоди: докритичний (1749 - 1781) природничонаукова і метафізична проблематика і критичний (1781 - 1804) – трансцедентальна філософія

Вихідний пункт кантівського критицизму – догматизм – прагнення розуму просуватися вперед в пізнанні без попередньої критики здатності самого розуму.

Виокремлює три здатності людської душі, яким відповідають три його критики – здатність  пізнання (критика чистого розуму), здатність бажання (критика практичного розуму), здатність до почуття задоволення і незадоволення (критика здатності до судження).

Головне питання кантівської філософії –  Що такє людина? Воно поділяється на три питання, які відповідають трьом його критикам: Що я можу знати? Що я маю робити? На що я можу сподіватися?

Здійснює революційний (коперніканський) поворот в філософії:

1. В пізнанні не наше уявлення узгоджується з предметом, а предмет узгоджується з нашим уявленням, тобто людина сама конструює предмет свого пізнання.

2. Автономія моралі.

Трансцедентальне –всяке пізнання, яке займається не стільки предметами, скільки видами нашего пізнання предметів, оскільки це пізнання є можливим апріорі, це вчення про пізнавальні здатності, а саме про умови можливості нашого пізнання.

Трансцедентальне – (навідміну від трансцедентного – того, що існує ззовні свідомості, недустопно їй і тому, не може бути пізнаним) те, що імманентне свідомості, може бути пізнаним.

Теоретична філософія:

Головна проблема – знання – спільна для усіх теорій пізнання, але кантівський варіант відрізняється методом (який є трансцедентальним) – проблема умов моживості знання.

Питання Як можливе знання? деталізується наступним чином: як можливе апріорне знання (додосвідне)? Як можливі апріорні синтетичні судження? (ті, які уможливлюють розширення нашого знання)

Головне питання КЧР застосовується Кантом до трьох головних галузй знання – математики, природознавства, метафізики. Кант не ставить під сумнів можливість математики і природознавства як наукового знання, його цікавить лише умови їх можливості. Відносно математики це апріорні уявлення простору і часу, які лежать в основі споглядання, відносно природознавства – це апрорні категорії розсуду. Метафізиці Кант відмовляє в статусі науки, оскільки вона має справу з предметами, для яких відсутний аналог в емпіричному світі.

Практична філософія ставить питання про умови моживості моральності.

Естетика (“Критика здатності до судження”) – умови можливості естетичного задоволення людини.            

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81487. Переваривание белков. Протеиназы - пепсин, трипсин, химотрипсин; проферменты протеиназ и механизмы их превращения в ферменты. Субстратная специфичность протеиназ. Экзопептидазы и эндопептидазы 110.2 KB
  Подавляющее их количество входит в состав белков которые гидролизуются в ЖКТ под действием ферментов протеаз пептидщцролаз. Под действием всех протеаз ЖКТ белки пищи распадаются на отдельные аминокислоты которые затем поступают в клетки тканей. Источником Н является Н2СО3 которая образуется в обкладочных клетках желудка из СО2 диффундирующего из крови и Н2О под действием фермента карбоангидразы карбонатдегидратазы: Н2О СО2 → Н2СО3 → НСО3 H Диссоциация Н2СО3 приводит к образованию бикарбоната который с участием специальных...
81488. Диагностическое значение биохимического анализа желудочного и дуоденального сока. Дать краткую характеристику состава этих соков 109.1 KB
  Анализ желудочного сока является очень важным методом исследования больных с заболеваниями желудка кишечника печени желчного пузыря крови и пр Составная часть Единицы СИ Азот: небелковый 143 343 ммоль л мочевины и аммиака 499 999 ммоль л аминокислот 143 57 ммоль л Хлориды 1551 ммоль л Свободная хлористоводородная кислота 20 ммоль л Мочевая кислота 476 1189 мкмоль л Калий 56 353 мэкв л ммоль л Натрий 313 1893 мэкв л ммоль л Общая кислотность 4060 ммоль л Свободная соляная кислота 2040 ммоль л Связанная соляная кислота...
81489. Протеиназы поджелудочной железы и панкреатиты. Применение ингибиторов протеиназ для лечения панкреатитов 115.09 KB
  Протеолитические ферменты трипсин химотрипсин эластаза карбоксипептидазы А и В выделяются панкреацитами в неактивном состоянии что предотвращает самопереваривание клеток. Трипсин. Трипсиноген и трипсин получены в кристаллическом виде полностью расшифрована их первичная структура и известен молекулярный механизм превращения профермента в активный фермент. В опытах in vitro превращение трипсиногена в трипсинкатализируют не только энтеропептидаза и сам трипсин но и другие протеиназы и ионы Са2.
81490. Трансаминирование: аминотрансферазы; коферментная функция витамина В6. Специфичность аминотрансфераз 144.39 KB
  Из реакции переноса NH2 наиболее важны реакции трансаминирования . 346 относится к альдиминам или шиффовым основаниям во время реакции аминокислота 1 вытесняет остаток лизина и образуется новый альдимин 2. На второй частиреакции те же стадии протекают в противоположном направлении: пиридоксаминфосфат и вторая 2кетокислота образуют кетимин который иэомеризуется в альдимин. Механизм реакции трансаминирования открыт в 1937 году советскими учеными А.
81491. Аминокислоты, участвующие в трансаминировании; особая роль глутаминовой кислоты. Биологическое значение реакций трансаминирования. Определение трансаминаз в сыворотке крови при инфаркте миокарда и болезнях печени 119.25 KB
  Определение трансаминаз в сыворотке крови при инфаркте миокарда и болезнях печени. Чрезвычайно широкое распространение трансаминаз в животных тканях у микроорганизмов и растений их высокая резистентность к физическим химическим и биологическим воздействиям абсолютная стереохимическая специфичность по отношению к Lаминокислотам а также высокая каталитическая активность в процессах трансаминирования послужили предметом детального исследования роли этих ферментов в обмене аминокислот. Таким образом трансаминазы катализируют опосредованное...
81492. Окислительное дезаминирование аминокислот; глутаматдегидрогеназа. Непрямое дезаминирование аминокислот. Биологическое значение. 248.67 KB
  Непрямое дезаминирование аминокислот. Дезаминирование аминокислот реакция отщепления αаминогруппы от аминокислоты в результате чего образуется соответствующая αкетокислота безазотистый остаток и выделяется молекула аммиака. Безазотистый остаток используется для образования аминокислот в реакциях трансаминирования в процессах глюконеогенеза кетогенеза в анаплеротических реакциях для восполнения убыли метаболитов ОПК в реакциях окисления до СО2 и Н2О.
81493. Основные источники аммиака в организме. Роль глутамата в обезвреживании и транспорте аммиака. Глутамин как донор амидной группы при синтезе ряда соединений 184.57 KB
  Роль глутамата в обезвреживании и транспорте аммиака. Основные источники аммиака Источник Процесс Ферменты Локализация процесса Аминокислоты Непрямое дезаминирование основной путь дезаминирования аминокислот Аминотрансферазы ПФ Глутаматдегидрогеназа ND Все ткани Окислительное дезаминирование глутамата Глутаматдегидрогеназа ND Все ткани Неокислительное дезаминирование Гис Сер Тре ГистидазаСерин треониндегидратазы ПФ Преимущественно печень Окислительное дезаминирование аминокислот малозначимый путь дезаминирования Оксидаза...
81495. Биосинтез мочевины. Связь орнитинового цикла с ЦТК. Происхождение атомов азота мочевины. Нарушения синтеза и выведения мочевины. Гипераммонемии 382.01 KB
  Мочевина - основной конечный продукт азотистого обмена, в составе которого из организма выделяется до 90% всего выводимого азота. Экскреция мочевины в норме составляет 25 г/сут. При повышении количества потребляемых с пищей белков экскреция мочевины увеличивается.