25153

Структуралістська парадигма в сучасному пізнанні

Доклад

Логика и философия

уявлення про позасвідомий характер структури Струкутра інваріантно статичне ціле утворене взаємозвязком його елементів таким чином що кожний залежить від інших і може зявитися лише завдяки відношенням з іншими елементами. Для структури характерним є кінцева кількість складових і правил їх комбінування які піддатні систематизації і інвентаризації. Дихотомія структури і твору: структура мова знаходиться в конфлікті з твором мовленням який є продуктом індивідуального акту волі і розуму. Примат структури над елементами людина лише...

Украинкский

2013-08-12

29 KB

3 чел.

13.Структуралістська парадигма в сучасному пізнанні

Структуралізм – один з найбільш впливових філософських напрямків ХХ ст.

Розквіт С: 60-і роки ХХ ст. в межах французького С. (Леві-Стросс, Лакан, Барт)

Передумова появи: методологічне відставання гуманітарних наук

Мета: переведення гуманітарних наук з емпірико-описового на теоретичний рівень (зрівняння в правах з природничими науками)

Критика: традиційної метафізики, ірраціоналізму і інтуїтивізму, синтетичного гуманізму (Сартр)

Методологічний поштовх: ідеал “нової науковості”, розроблений в межах соссюрівської лінгвістики – виокремлення в мовленевій діяльності специфічного предмету (“мови”), визначення в ньому необхідних (не випадкових) зв’язків і створення адекватний цьому предметові дослідницький інструментарій.

Леві-Стросс (батько фран.С): першим застосував модель соссюрівської лінгвістики до нелінгвістичного матеріалу і сформулював фундаментальне теортеичне припущення – культура володіє будовою, подібною до будови мови.

Методологічна установка С: уніфіцкація гуманітарних наук під знаком лінгвістики.

Вихідні принципи С:

1.принцип структурного пояснення об’єктів гуманітарного знання

2.уявлення про позасвідомий характер структури

Струкутра – інваріантно – статичне ціле, утворене взаємозв’язком його елементів таким чином, що кожний залежить від інших і може з’явитися лише завдяки відношенням з іншими елементами. Для структури характерним є кінцева кількість складових і правил їх комбінування, які піддатні систематизації і інвентаризації.

Позасвідома структура – формоутворюючий механізм, який породжує усі продукти соціально-символічної діяльності людини; категоріальна сітка, яка впорядковує будь-який фактичний зміст, але сама цього змісту не має.

С – перенесення дослідницької поблематики зі сфери суб’єктивності і свідомості на позасвідомий рівень людського мислення.

Структурний підхід висуває вимогу розрізняти в будь-якому культурному феномені два рівня:

1.явний чи поверхоневий, даний в безпосередньому спостереженні

2.неявний чи глибинний, власне струкутрний.

Дихотомія структури і твору: структура (мова) знаходиться в конфлікті з твором (мовленням), який є продуктом індивідуального акту волі і розуму. Структура заважає свободі вибору. С. Відволікаєтся від мовлення, дискурсу, твору як самостійних предметів, розглядаючи їх тільки як ілюстрацію мовних правил. Дослідницька мета С – заглянути по ту сторну нестійких текстових фактів.     

С – антисубєктивна настанова (критика філософії субєкта). Згідно з С. людина не стільки істота, яка творить, скільки істота яку творять. С – не антигуманізм, це лише спростування помилкового культу автора як центра пізнавальної активності  (смерть автора, децентралізація субєкта). Примат структури над елементами, людина – лише один з елементів структури.

С. намагається осягнути буття відносно самого буття, а не відносно людського Я.

Критика С. розпочинається майже одночасно з його появою, внаслідок чого формується напрямок постструктуралізму.  

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

52611. Действия с десятичными дробями (запись, округление, сложение, вычитание) 27 KB
  Предметом усвоения являются общие способы действия способы решения класса задач. В дальнейшем общий способ действия конкретизируется применительно к частным случаям. На каждом последующем уроке конкретизируется и развивается уже освоенный способ действия.