25155

Концепця негативної діалектики

Доклад

Логика и философия

Концепця негативної діалектики Негативна діалектика термін Теодора Адорно назва методології що функціонувала як критика до тенденцій схильного до універсалізації раціонального розуму Просвітництва зокрема того який знаходить свій вияв у процесі діалектичного розвязання. Термін вперше зявляється в друці в 1966 році в книзі Адорно €œНегативна діалектика€. Адорно: розвязання діалектичного протиставлення Ф. Адорно критично називає таке опосередкування €œмисленням ідентичності€.

Украинкский

2013-08-12

30.5 KB

1 чел.

15.Концепця негативної діалектики

Негативна діалектика (термін Теодора Адорно) – назва методології, що функціонувала як критика до тенденцій схильного до універсалізації раціонального розуму Просвітництва (зокрема того, який знаходить свій вияв у процесі діалектичного розв’язання).

Термін вперше з’являється в друці в 1966 році в книзі  Адорно Негативна діалектика.

Адорно: розв’язання діалектичного протиставлення Ф.Гегеля було ілюзорним.

Гегель розуміє діалектику як різновид самокритики. Антиномії Канта, на його думу, - дві несумісні відповіді. За Кантом вони – конфлікти розуму. Гегель: шлях міркування обминути цю суперчність – опосередкувати відмінності двох положень засобами вищої категорії або концепту.

Адорно критично називає таке опосередкування мисленням ідентичності. Мислення ідентичності послаблює діалектичне протиставлення відмінності через концептуальне опосередкування, яке приводить до універсальної однаковості. Втрата частковості через редукцію до однаковості розглядається Адорно як форма насильства, яку він сподівається подолати через критично-нове формулювання діалектики в термінах негативної діалектики.

Негативність або опозиційність – первісна природа діалектики, яку Гегель зруйнував, перетворивши її на опосередковану ідентичність.

Як і в Канта, антиномії Адорно залишаються антиномічними, проте, на відміну від Канта, антиномія, яку описує негативна діалектика, не є суперечністю розуму, а радше постає з реальних суперечностей суспільства.

Адорно пропонує принцип не-ідентичності: кожен аспект виражається через відсилання до іншого. Мета – порятунок не-ідентичного, випадкового, чуттєвого, конкретного від абстрактних універсальних вимог автономного розуму.

Діалектний метод Адорно – іманентна критика ідеалізму і абстрактного раціоналізму Просвітництва. Насправді, обєкт не є ідентичним  ані субєктові , ані самому собі.

Діалектика просвітництва (1947) продукт дискусій між Адорно і Горкгаймером. Головна теза – саморуйнування Просвітництва з огляду на його однобоку або інструментальну концепцію розуму.

Центральний аспект ДП – сам розум стає ірраціональним через неспроможність підійти до усвідомлення самого себе. Центральний об’єкт критики – інструментальний або аналітичний розум (в кантівському розумінні) – як нерефлексивної форми раціональності, яка позбавляє думку її пізнавального змісту, віддаючи перевагу натомість обчисленню цілей і засобів. Адорно і Горкгаймер постулюють альтернативну форму, яку вони називають субстанціальним раціональним розумом (діалектичним)– відновлення в думці негативу (іншого) мислення. Найголовнішим наслідком інструменталізації розуму було саме вилучення заперечення з усієї мови і мислення.

Просвітництво повертається до міфології: процес приведення світу до згоди з розумом, що зрештою обертається спробою переведення всього, що є ірраціональним, що не є тотожнім мові інструментального розуму в якійсь зовнішній простір, що його, як і природу слід підкорити або пригнобити. Просвітництво приходить до систематизації знання, до підведення множинного під єдиний принцип – принцип самозбереження. Мета вивчення Просвітництва – розуміння теперішнього, яким чином ми прийшли, наприклад, до фашизму або до голлівудської культурної індустрії, і як розум був використаний як інструментарій для поневолення природи, як зовнішнього світу, так і внутрішнього Я.          

Ідея негативної діалектики здійснила великий вплив на формування постмодерністської філософії (головні риси: визнання фрагментарності природи значення, криза фундаменталізму, уявлення про розпорошеність епістемологічного суб’єкту). Проте Адорно не до кінця відійшов від модерністських постулатів, залишившись вірним уявленням про те, що певна форма значення і істини ще можлива.    


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45734. Ю. Хабермас. Моральное сознание и коммуникативное действие 38 KB
  Действия в этих мирах выражаются в языке. Теория коммуникативного действия: центром усилий Хабермаса различение противопоставление инструментального и коммуникативного действия. Воплощение инструментального действия сфера труда. При совершении инструментального действия реализуются определенные цели осуществляются предсказания касающиеся последствий данного действия.
45735. Хайдеггер. Бытие и время 47 KB
  Бытие и время. Бытиевмире вообще как основоустройство присутствия Гл. Бытиевмире как событие и бытие самости. Бытиев как таковое Гл.
45736. Диалектика просвещения. Философские фрагменты 23 KB
  В книге описывается саморазрушение просвещения и его возвращение к мифологии с которой оно боролось столетиями. Первый называется Понятие просвещения.
45737. Философические письма 42.5 KB
  Окидывая взглядом историю России Чаадаев обнаруживает в ней мрачное и тусклое существование где нет внутреннего развития. Чаадаев противник идеи множественности цивилизаций ибо неевропейские формы быта он рассматривает как нелепые отступления . Смысл же России Чаадаев видит в следующем: Мы жили и сейчас еще живем для того чтобы преподать какойто великий урок отдаленным потомкам Последующие письма Во втором письме Чаадаев подвергает критике православие за то что оно в отличие от западного христианства не способствовало освобождению...
45738. Шелер. Положение человека в космосе 37.5 KB
  Положение человека в космосе. Макс Шелер 18741928 Очерк Положение человека в космосе рассуждение о богоподобии человека. антроплогия имеет предметом определение человека его места. Сущность человека переход от животного к божественному.
45739. Теоретические источники идей Шопенгауэра 39.5 KB
  Эти теории объединяет присутствующая в античной мифологии идея о том что мир в котором мы живем не является единственной реальностью что существует другая реальность которая не постигается разумом и наукой но без учета влияния которой становится противоречивой наша собственная жизнь. Опираясь на учение Канта Шопенгауэр пишет: Кантовский идеализм показывает что весь материальный мир с его телами протяженными в пространстве и находящимися посредством времени в отношении причинности друг к другу и всем с этим связанным не есть нечто...