25155

Концепця негативної діалектики

Доклад

Логика и философия

Концепця негативної діалектики Негативна діалектика термін Теодора Адорно назва методології що функціонувала як критика до тенденцій схильного до універсалізації раціонального розуму Просвітництва зокрема того який знаходить свій вияв у процесі діалектичного розвязання. Термін вперше зявляється в друці в 1966 році в книзі Адорно Негативна діалектика. Адорно: розвязання діалектичного протиставлення Ф. Адорно критично називає таке опосередкування мисленням ідентичності.

Украинкский

2013-08-12

30.5 KB

1 чел.

15.Концепця негативної діалектики

Негативна діалектика (термін Теодора Адорно) – назва методології, що функціонувала як критика до тенденцій схильного до універсалізації раціонального розуму Просвітництва (зокрема того, який знаходить свій вияв у процесі діалектичного розв’язання).

Термін вперше з’являється в друці в 1966 році в книзі  Адорно Негативна діалектика.

Адорно: розв’язання діалектичного протиставлення Ф.Гегеля було ілюзорним.

Гегель розуміє діалектику як різновид самокритики. Антиномії Канта, на його думу, - дві несумісні відповіді. За Кантом вони – конфлікти розуму. Гегель: шлях міркування обминути цю суперчність – опосередкувати відмінності двох положень засобами вищої категорії або концепту.

Адорно критично називає таке опосередкування мисленням ідентичності. Мислення ідентичності послаблює діалектичне протиставлення відмінності через концептуальне опосередкування, яке приводить до універсальної однаковості. Втрата частковості через редукцію до однаковості розглядається Адорно як форма насильства, яку він сподівається подолати через критично-нове формулювання діалектики в термінах негативної діалектики.

Негативність або опозиційність – первісна природа діалектики, яку Гегель зруйнував, перетворивши її на опосередковану ідентичність.

Як і в Канта, антиномії Адорно залишаються антиномічними, проте, на відміну від Канта, антиномія, яку описує негативна діалектика, не є суперечністю розуму, а радше постає з реальних суперечностей суспільства.

Адорно пропонує принцип не-ідентичності: кожен аспект виражається через відсилання до іншого. Мета – порятунок не-ідентичного, випадкового, чуттєвого, конкретного від абстрактних універсальних вимог автономного розуму.

Діалектний метод Адорно – іманентна критика ідеалізму і абстрактного раціоналізму Просвітництва. Насправді, обєкт не є ідентичним  ані субєктові , ані самому собі.

Діалектика просвітництва (1947) продукт дискусій між Адорно і Горкгаймером. Головна теза – саморуйнування Просвітництва з огляду на його однобоку або інструментальну концепцію розуму.

Центральний аспект ДП – сам розум стає ірраціональним через неспроможність підійти до усвідомлення самого себе. Центральний об’єкт критики – інструментальний або аналітичний розум (в кантівському розумінні) – як нерефлексивної форми раціональності, яка позбавляє думку її пізнавального змісту, віддаючи перевагу натомість обчисленню цілей і засобів. Адорно і Горкгаймер постулюють альтернативну форму, яку вони називають субстанціальним раціональним розумом (діалектичним)– відновлення в думці негативу (іншого) мислення. Найголовнішим наслідком інструменталізації розуму було саме вилучення заперечення з усієї мови і мислення.

Просвітництво повертається до міфології: процес приведення світу до згоди з розумом, що зрештою обертається спробою переведення всього, що є ірраціональним, що не є тотожнім мові інструментального розуму в якійсь зовнішній простір, що його, як і природу слід підкорити або пригнобити. Просвітництво приходить до систематизації знання, до підведення множинного під єдиний принцип – принцип самозбереження. Мета вивчення Просвітництва – розуміння теперішнього, яким чином ми прийшли, наприклад, до фашизму або до голлівудської культурної індустрії, і як розум був використаний як інструментарій для поневолення природи, як зовнішнього світу, так і внутрішнього Я.          

Ідея негативної діалектики здійснила великий вплив на формування постмодерністської філософії (головні риси: визнання фрагментарності природи значення, криза фундаменталізму, уявлення про розпорошеність епістемологічного суб’єкту). Проте Адорно не до кінця відійшов від модерністських постулатів, залишившись вірним уявленням про те, що певна форма значення і істини ще можлива.    


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25183. Буття-в-собі і буття-для-себе в параці Ж.-П.Сартра Буття і ніщо 26.5 KB
  Буттявсобі і буттядлясебе в параці Ж.Сартра Буття і ніщо. Буття не створене ніким і нічим воно просто є воно не активне не пасивне не імманенте. Буття є те що воно є це позитивність неповязана з часом.
25184. Філософські школи античності 30.5 KB
  Філософські школи античності Немає філософії взагалі існують її конкретні історичні прояви. Усю 1200 річну історію античної філософії можна розбити на 3 етапи: класика або еллінська філософія еліністична філософія та філософія доби Римської імперії. Рання класика або натурфілософія початковий період філософії. До філософії можна прийти лише знаючи математику.
25185. Основні засади ФІ Гегеля та Канта 34.5 KB
  Історія людства в своїй цілісності стає об'єктом теоретичної реконструкції та аналізу в творчості Канта а своє логічне завершення ці пошуки знаходять в філософії історії Геґеля. Найхарактернішою ознакою німецької класичної філософії є визнання субстанційності історії. Продовжуючи просвітницьку традицію Кант та Геґель постулювали як засадничу основу історичного процесу розум раціональне впорядкування історії. ФІ на відміну від емпіричних описових досліджень історії має представити всесвітню історію як систему...
25186. Методи теоретичного пізнання 30 KB
  Теоретичне пізнання це пізнання яке ґрунтується на споглядальному відношенні до дійсності тобто має чисто інтелектуальний характер. До загальних методів теоретичного пізнання відносять аналіз та синтез. Третім загальнонауковим методом теоретичного пізнання є ідеалізація.
25188. М.Шелер. Положення людини в космосі 30.5 KB
  Положення людини в космосі М. Причини: відсутність єдиної ідеї людини спеціальні науки психологія соціологія біологія і ін. зосереджуючись на окремих проявах людської життєдіяльності скоріше приховують сутність людини ніж розкривають. Двозначність поняття людини: 1.
25189. Сутність матеріалістичного розуміння історії 28 KB
  зору його внутрішньої структури; з т. зору процесу в якому задіяний: його історичних складових і звязків; з т. зору закономірностей його розвитку переходу одного його історичного стану в інший.
25190. Р.Рорті про походження ы засади теорії пізнання (Філософія і дзеркало природи) 37.5 KB
  Оба эти допущения по Рорти вовсе не являются неизбежными для философии; при этом первое из них берет своё начало ещё в античности прежде всего в платонизме а второе представляет собой специфический продукт философии Нового времени начиная с Декарта. Соответственно отказ от этого допущения позволяет Рорти деконструировать образ Зеркала Природы а это в свою очередь ведет к опровержению исходного взгляда на философию как на гарант добывания человеком объективной истины о себе и мире. Эпистемология теория познания с точки...
25191. Громадянське суспільство і держава 25.5 KB
  В основі ідеї громадянського суспільства лежить проблема відносин людини з політичною владою суспільства з державою. Вона є похідною від громадянського суспільства і її призначення полягає в тому щоб слугувати йому. Від ступеня розвиненості громадянського суспільства залежить ступінь демократизму держави. Етатизм навпаки всіляко перебільшує роль держави в житті суспільства.