25158

Ідеалізація та ідеальні обєкти в науковому пізнанні

Доклад

Логика и философия

Ці предмети існують поза і незалежно від суб'єкта що пізнає і відображаються їм за допомогою органів почуттів мислення й мови. Вони називаються ідеалізованими об'єктами а процес їхнього створення ідеалізацією. Ясно що створення ідеалізованого об'єкта необхідно містить у собі абстракцію відволікання від ряду сторін і властивостей досліджуваних конкретних предметів. Але якщо ми обмежимося тільки цим те ще не одержимо ніякого цілісного об'єкта а просто знищимо реальний об'єкт або ситуацію.

Украинкский

2013-08-12

37.5 KB

0 чел.

18Ідеалізація та ідеальні обєкти в науковому пізнанні.

Процес пізнання завжди починається з дослідження деякої предметної області: сукупності конкретних предметів, відносин між ними, ситуацій, у яких перебувають конкретні предмети. Ці предмети існують поза і незалежно від суб'єкта, що пізнає, і відображаються їм за допомогою органів почуттів, мислення й мови. У процесі відображення реальних предметів суб'єкт, що пізнає, створює особливий рід уявних об'єктів, які не існують і навіть не можуть існувати як реальні об'єкти. До їхнього числа ставляться такі об'єкти як, наприклад, матеріальна крапка, ідеальний газ, абсолютно чорне тіло, об'єкти геометрії й т.п. Об'єкти такого роду служать найважливішим засобом пізнання реальних предметів і взаємин між ними. Вони називаються ідеалізованими об'єктами, а процес їхнього створення — ідеалізацією. Таким чином, ідеалізація є процес створення уявних, що не існують у дійсності об'єктів, умові, ситуацій за допомогою уявного відволікання від деяких властивостей реальних предметів і відносин між ними або наділення предметів і ситуацій тими властивостями, якими вони в дійсності не володіють або не можуть володіти з метою більше глибокого й точного пізнання дійсності. Використання ідеалізації й ідеалізованих об'єктів найбільше характерно для наукового пізнання, тому надалі ми будемо говорити, в основному, про ідеалізації в науковому пізнанні.

Ідеалізацію іноді змішують із абстракцією, однак це неправомірно, тому що хоча ідеалізація істотно опирається на процес абстракції, але не зводиться до нього. Усяка наукова теорія вивчає або певний фрагмент дійсності, певну предметну область, або певну сторону, один з аспектів реальних речей і процесів. При цьому теорія змушена відволікатися від тих сторін досліджуваних нею предметів, які її не цікавлять. Крім того, теорія часто змушена відволікатися й від деяких розходжень досліджуваних нею предметів у певних відносинах. От цей процес уявного відволікання від деяких сторін, властивостей досліджуваних предметів, від деяких відносин між ними й називається абстракцією. Ясно, що створення ідеалізованого об'єкта необхідно містить у собі абстракцію - відволікання від ряду сторін і властивостей досліджуваних конкретних предметів. Але якщо ми обмежимося тільки цим, те ще не одержимо ніякого цілісного об'єкта, а просто знищимо реальний об'єкт або ситуацію. Після абстрагування нам потрібно ще виділити властивості, що цікавлять нас,, підсилити або послабити їх, об'єднати й представити як властивості деякого самостійного об'єкта, що існує, функціонує й розвивається відповідно до своїх власних законів. Все це, звичайно, являє собою набагато більше важке й творче завдання, чим просте абстрагування.

Об'єкти реальності нескінченно складні, мінливі, текучі, вони включені в універсальну систему взаємозв'язків взаємозалежностей. Людина не може відразу всебічно охопити, пізнати жодного реального предмета. Тому в процесі пізнання людина свідомо виділяє окремі сторони об'єктів, тимчасово відволікаючись від всіх інших, проводить різкі розмежувальні лінії там, де їх ні, свідомо спрощує й збіднює дійсність для того, щоб краще й глибше зрозуміти неї.

Ідеалізація допомагає нам виділити в чистому вигляді те, що нас цікавить, сторони дійсності й, опираючись на порівняно простий ідеалізований об'єкт, дати більше глибокий і повний опис цих сторін. Пізнання рухається від конкретних об'єктів до їх абстрактних, ідеальних моделей, які - стаючи усе більше точними й поступово дають нам усе більше адекватний образ конкретних об'єктів. У цьому повсюдному використанні ідеалізованих об'єктів складається одна з найбільш характерних особливостей людського пізнання.

Поняття й твердження теорії вводяться й формулюються саме як характеристики її ідеалізованого об'єкта. Основні властивості ідеалізованого об'єкта описуються системою фундаментальних рівнянь теорії. Розходження ідеалізованих об'єктів теорій приводить до того, що кожна гіпотетико-дедуктивна теорія має свою специфічну систему фундаментальних рівнянь. У класичній механіці ми маємо справу з рівняннями Ньютона, в електродинаміку - з рівняннями Максвелла, у теорії відносності - з рівняннями Ейнштейна й т.п. Ідеалізований об'єкт дає інтерпретацію понять і рівнянь теорії. Уточнення рівнянь теорії, їхнє досвідчене підтвердження й корекція ведуть до уточнення ідеалізованого об'єкта або навіть до його зміни. Заміна ідеалізованого об'єкта теорії означає переінтерпретацію основних рівнянь теорії. Жодна наукова теорія не може бути гарантована від того, що її рівняння рано або пізно не піддатися переінтерпретації. В одних випадках це відбувається порівняно швидко, в інші - через тривалий час. Так, наприклад, у вченні про теплоту первісний ідеалізований об'єкт - теплород - був замінений іншим - сукупністю матеріальні крапок, що безладно рухаються. Іноді модифікація або заміна ідеалізованого об'єкта теорії істотно не змінює виду її фундаментальних рівнянь. У такому випадку нерідко говорять, що теорія зберігається, але змінюється її інтерпретація. Ясно, що говорити так можна лише при формалістичному розумінні наукової теорії. Якщо ж під теорією ми розуміємо не тільки певний математичний формалізм, але й певну інтерпретацію цього формалізму, то зміна ідеалізованого об'єкта повинна розглядатися як перехід до нової теорії.

Усякий ідеалізований об'єкт в остаточному підсумку є абстрактним образом конкретних предметів, їхніх окремих сторін або властивостей. Плодотворність використання ідеалізованих об'єктів у науці є наслідком того факту, що ці об'єкти відображають і представляють у чистому виді певні сторони реальної дійсності. Створення ідеалізованого об'єкта дозволяє науці виділити істотні сторони об'єкта, спростити його й зробити завдяки цьому, можливим застосування для його опису точних кількісних понять і математичного апарата, тобто глибше зрозуміти його. Створення ідеалізованого об'єкта - не відхід від дійсності, а навпроти - більше глибоке проникнення в неї.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

75103. Экологические проблемы автомобильного транспорта 61 KB
  Проблемы экологии: загрязнение атмосферы выхлопными газами автомобилей производств; истощение природных ресурсов; парниковый эффект; истончение озонового слоя; кислотные дожди; проблема частой пресной воды; почва; проблема мусора; проблема мирового океана; и др.
75105. История военной авиации в марках 637.5 KB
  Несколько лет назад я увидел у дедушки в шкафу несколько альбомов. Я подумал, что там хранятся фотографии и хотел их посмотреть. Но, дедушка засмеялся и открыл альбом. Там лежали маленькие кусочки бумаги. И я спросил, что это? И дедушка Слава начал рассказ.
75106. Мое родословие. История пяти поколений моей семьи в фотографиях, воспоминаниях и семейных преданиях 551 KB
  У них одна дочь - Светлана - моя мама. Шевчук Ананина Светлана Борисовна - моя мама. Моя мама - Шевчук Светлана Борисовна родилась 12 января 1971 года в г. И это правда бабушка работала до позднего вечера в дежурном магазине поэтому мама выросла в школе.
75108. История названия улицы Каюкова 117 KB
  Многим жителям посёлка Фабрика №2 известна улица Каюкова но мало кто знает что названа она в честь Каюкова Владимира Александровича. Каюкова Евдокия Петровна и Каюков Александр Андреевич Родился Каюков в Сухом Логу его родители вскоре переехали в село Курьи на улицу Путилова в домишко деда...
75109. Functional Stylistics 238 KB
  The subject of stylistics has so far not been definitely outlined. This is due to a number of reasons. First of all there is confusion between the terms style and stylistics. The first concept is so broad that it is hardly possible to regard it as a term.
75110. Лидерство и власть. Управление поведением: подкрепление, наказание, гашение 19.12 KB
  Лидерство и власть. Власть означает способность возможность влиять на поведение других людей людей с целью подчинить их своей воле. Власть позволяет руководителю распоряжаться действиями подчиненных направлять их в русло интересов организации побуждать сотрудников и более эффективной работе предотвращать возникающие в коллективе конфликты. Определение власти как организационного процесса подразумевает следующее: Власть существует у того кто может ее использовать потенциально т.
75111. Цели и миссии организации 14.55 KB
  В условиях административного управления цели организации во многом задавались вышестоящими уровнями управления например по управлению объёмами производства затратами: в виде заданий по снижению себестоимости товарной продукции и др. Цели это: желаемый будущий результат будущее состояние объекта модель желаемого будущего которые стремится достичь организация и на достижение которых направлена её деятельность в ближайшей перспективе; некоторая область значений отдельных характеристик организации в пространстве возможных состояний...