25158

Ідеалізація та ідеальні обєкти в науковому пізнанні

Доклад

Логика и философия

Ці предмети існують поза і незалежно від суб'єкта що пізнає і відображаються їм за допомогою органів почуттів мислення й мови. Вони називаються ідеалізованими об'єктами а процес їхнього створення ідеалізацією. Ясно що створення ідеалізованого об'єкта необхідно містить у собі абстракцію відволікання від ряду сторін і властивостей досліджуваних конкретних предметів. Але якщо ми обмежимося тільки цим те ще не одержимо ніякого цілісного об'єкта а просто знищимо реальний об'єкт або ситуацію.

Украинкский

2013-08-12

37.5 KB

0 чел.

18Ідеалізація та ідеальні обєкти в науковому пізнанні.

Процес пізнання завжди починається з дослідження деякої предметної області: сукупності конкретних предметів, відносин між ними, ситуацій, у яких перебувають конкретні предмети. Ці предмети існують поза і незалежно від суб'єкта, що пізнає, і відображаються їм за допомогою органів почуттів, мислення й мови. У процесі відображення реальних предметів суб'єкт, що пізнає, створює особливий рід уявних об'єктів, які не існують і навіть не можуть існувати як реальні об'єкти. До їхнього числа ставляться такі об'єкти як, наприклад, матеріальна крапка, ідеальний газ, абсолютно чорне тіло, об'єкти геометрії й т.п. Об'єкти такого роду служать найважливішим засобом пізнання реальних предметів і взаємин між ними. Вони називаються ідеалізованими об'єктами, а процес їхнього створення — ідеалізацією. Таким чином, ідеалізація є процес створення уявних, що не існують у дійсності об'єктів, умові, ситуацій за допомогою уявного відволікання від деяких властивостей реальних предметів і відносин між ними або наділення предметів і ситуацій тими властивостями, якими вони в дійсності не володіють або не можуть володіти з метою більше глибокого й точного пізнання дійсності. Використання ідеалізації й ідеалізованих об'єктів найбільше характерно для наукового пізнання, тому надалі ми будемо говорити, в основному, про ідеалізації в науковому пізнанні.

Ідеалізацію іноді змішують із абстракцією, однак це неправомірно, тому що хоча ідеалізація істотно опирається на процес абстракції, але не зводиться до нього. Усяка наукова теорія вивчає або певний фрагмент дійсності, певну предметну область, або певну сторону, один з аспектів реальних речей і процесів. При цьому теорія змушена відволікатися від тих сторін досліджуваних нею предметів, які її не цікавлять. Крім того, теорія часто змушена відволікатися й від деяких розходжень досліджуваних нею предметів у певних відносинах. От цей процес уявного відволікання від деяких сторін, властивостей досліджуваних предметів, від деяких відносин між ними й називається абстракцією. Ясно, що створення ідеалізованого об'єкта необхідно містить у собі абстракцію - відволікання від ряду сторін і властивостей досліджуваних конкретних предметів. Але якщо ми обмежимося тільки цим, те ще не одержимо ніякого цілісного об'єкта, а просто знищимо реальний об'єкт або ситуацію. Після абстрагування нам потрібно ще виділити властивості, що цікавлять нас,, підсилити або послабити їх, об'єднати й представити як властивості деякого самостійного об'єкта, що існує, функціонує й розвивається відповідно до своїх власних законів. Все це, звичайно, являє собою набагато більше важке й творче завдання, чим просте абстрагування.

Об'єкти реальності нескінченно складні, мінливі, текучі, вони включені в універсальну систему взаємозв'язків взаємозалежностей. Людина не може відразу всебічно охопити, пізнати жодного реального предмета. Тому в процесі пізнання людина свідомо виділяє окремі сторони об'єктів, тимчасово відволікаючись від всіх інших, проводить різкі розмежувальні лінії там, де їх ні, свідомо спрощує й збіднює дійсність для того, щоб краще й глибше зрозуміти неї.

Ідеалізація допомагає нам виділити в чистому вигляді те, що нас цікавить, сторони дійсності й, опираючись на порівняно простий ідеалізований об'єкт, дати більше глибокий і повний опис цих сторін. Пізнання рухається від конкретних об'єктів до їх абстрактних, ідеальних моделей, які - стаючи усе більше точними й поступово дають нам усе більше адекватний образ конкретних об'єктів. У цьому повсюдному використанні ідеалізованих об'єктів складається одна з найбільш характерних особливостей людського пізнання.

Поняття й твердження теорії вводяться й формулюються саме як характеристики її ідеалізованого об'єкта. Основні властивості ідеалізованого об'єкта описуються системою фундаментальних рівнянь теорії. Розходження ідеалізованих об'єктів теорій приводить до того, що кожна гіпотетико-дедуктивна теорія має свою специфічну систему фундаментальних рівнянь. У класичній механіці ми маємо справу з рівняннями Ньютона, в електродинаміку - з рівняннями Максвелла, у теорії відносності - з рівняннями Ейнштейна й т.п. Ідеалізований об'єкт дає інтерпретацію понять і рівнянь теорії. Уточнення рівнянь теорії, їхнє досвідчене підтвердження й корекція ведуть до уточнення ідеалізованого об'єкта або навіть до його зміни. Заміна ідеалізованого об'єкта теорії означає переінтерпретацію основних рівнянь теорії. Жодна наукова теорія не може бути гарантована від того, що її рівняння рано або пізно не піддатися переінтерпретації. В одних випадках це відбувається порівняно швидко, в інші - через тривалий час. Так, наприклад, у вченні про теплоту первісний ідеалізований об'єкт - теплород - був замінений іншим - сукупністю матеріальні крапок, що безладно рухаються. Іноді модифікація або заміна ідеалізованого об'єкта теорії істотно не змінює виду її фундаментальних рівнянь. У такому випадку нерідко говорять, що теорія зберігається, але змінюється її інтерпретація. Ясно, що говорити так можна лише при формалістичному розумінні наукової теорії. Якщо ж під теорією ми розуміємо не тільки певний математичний формалізм, але й певну інтерпретацію цього формалізму, то зміна ідеалізованого об'єкта повинна розглядатися як перехід до нової теорії.

Усякий ідеалізований об'єкт в остаточному підсумку є абстрактним образом конкретних предметів, їхніх окремих сторін або властивостей. Плодотворність використання ідеалізованих об'єктів у науці є наслідком того факту, що ці об'єкти відображають і представляють у чистому виді певні сторони реальної дійсності. Створення ідеалізованого об'єкта дозволяє науці виділити істотні сторони об'єкта, спростити його й зробити завдяки цьому, можливим застосування для його опису точних кількісних понять і математичного апарата, тобто глибше зрозуміти його. Створення ідеалізованого об'єкта - не відхід від дійсності, а навпроти - більше глибоке проникнення в неї.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

32754. Гармонический осциллятор. Энергия гармонического осциллятора. Сложение одинаково направленных и взаимно перпендикулярных колебаний 54 KB
  Свободные колебания такой системы представляют собой периодическое движение около положения равновесия гармонические колебания. Если трение не слишком велико то система совершает почти периодическое движение синусоидальные колебания с постоянной частотой и экспоненциально убывающей амплитудой. Если осциллятор предоставлен сам себе то говорят что он совершает свободные колебания. Если же присутствует внешняя сила зависящая от времени то говорят что осциллятор испытывает вынужденные колебания.
32755. Уравнение затухающих колебаний и его решение. Коэффициент затухания. Логарифмический декремент затухания. Добротность 92.5 KB
  Уравнение затухающих колебаний и его решение. Закон затухания колебаний определяется свойствами колебательных систем. Дифференциальное уравнение свободных затухающих колебаний линейной системы где s колеблющаяся величина описывающая тот или иной физический процесс δ = const коэффициент затухания ω0 циклическая частота свободных незатухающих колебаний той же колебательной системы т.1 в случае малых затуханий где Период затухающих колебаний с учетом формулы 7.
32756. Уравнение вынужденных колебаний и его решение. Векторная диаграмма. Амплитуда и фаза вынужденных колебаний 60 KB
  Уравнение вынужденных колебаний и его решение. Амплитуда и фаза вынужденных колебаний. Перейдем теперь к pассмотpению колебаний в системе на которую действует переменная во времени внешняя сила Ft. Такие колебания называют вынужденными в отличие от свободных колебаний pассмотpенных ранее.
32757. Резонанс. Резонансные кривые для амплитуды и фазы вынужденных колебаний 54.5 KB
  Явление возрастания амплитуды колебаний при приближении частоты вынуждающей силы w к собственной частоте колебательной системы w0 называется резонансом. При наличии трения резонансная частота несколько меньше собственной частоты колебательной системы. Другие механические системы могут использовать запас потенциальной энергии в различных формах.2 Явление резкого возрастания амплитуды вынужденных колебаний при приближении частоты вынуждающей силы частоты вынуждающего переменного напряжения к частоте равной или близкой собственной частоте...
32758. Гидродинамика. Линии тока. Уравнение Бернулли 61 KB
  Гидродинамика раздел физики сплошных сред изучающий движение идеальных и реальных жидкости и газа. Если движение жидкости не содержит резких градиентов скорости то касательными напряжениями и вызываемым ими трением можно пренебречь и при описании течения. Если вдобавок малы градиенты температуры то можно пренебречь и теплопроводностью что и составляет приближение идеальной жидкости. В идеальной жидкости таким образом рассматриваются только нормальные напряжения которые описываются давлением.
32759. Ламинарное и турбулентное течение жидкости. Сила вязкого трения в жидкости. Число Рейнольдса. Формула Пуазейля 42 KB
  Число Рейнольдса. Ламинарное течение возможно только до некоторого критического значения числа Рейнольдса после которого оно переходит в турбулентное. Критическое значение числа Рейнольдса зависит от конкретного вида течения течение в круглой трубе обтекание шара и т. Число Рейнольдса Число Рейнольдса безразмерное соотношение которое как принято считать определяет ламинарный или турбулентный режим течения жидкости или газа.
32760. Термодинамический метод исследования. Термодинамические параметры. Равновесные состояния и процессы, их изображение на термодинамических диаграммах 40 KB
  Равновесные состояния и процессы их изображение на термодинамических диаграммах. Состояние системы задается термодинамическими параметрами параметрами состояния. Обычно в качестве параметров состояния выбирают: объем V м3; давление Р Па Р=dFn dS где dFn модуль нормальной силы действующей на малый участок поверхности тела площадью dS 1 Па=1 Н м2; термодинамическую температуру Т К Т=273. Под равновесным состоянием понимают состояние системы у которой все параметры состояния имеют определенные значения не изменяющиеся с...
32761. Вывод уравнения молекулярно-кинетической теории идеальных газов для давления и его сравнения с уравнением Клайперона-Менделеева 59.5 KB
  Основное уравнение молекулярнокинетической теории идеального газа Это уравнение связывает макропараметры системы – давление p и концентрацию молекулс ее микропараметрами – массой молекул их средним квадратом скорости или средней кинетической энергией: Вывод этого уравнения основан на представлениях о том что молекулы идеального газа подчиняются законам классической механики а давление – это отношение усредненной по времени силы с которой молекулы бьют по стенке к площади стенки. Учитывая связь между концентрацией молекул в газе и его...
32762. Средняя кинетическая энергия молекул. Молекулярно-кинетическое толкование абсолютной температуры. Число степеней свободы. Закон равномерного распределения энергии по степеням свободы молекул 51 KB
  Число степеней свободы. Закон равномерного распределения энергии по степеням свободы молекул. Число степени свободы молекул. Закон равномерного распространения энергии по степеням свободы молекул.