25158

Ідеалізація та ідеальні обєкти в науковому пізнанні

Доклад

Логика и философия

Ці предмети існують поза і незалежно від суб'єкта що пізнає і відображаються їм за допомогою органів почуттів мислення й мови. Вони називаються ідеалізованими об'єктами а процес їхнього створення ідеалізацією. Ясно що створення ідеалізованого об'єкта необхідно містить у собі абстракцію відволікання від ряду сторін і властивостей досліджуваних конкретних предметів. Але якщо ми обмежимося тільки цим те ще не одержимо ніякого цілісного об'єкта а просто знищимо реальний об'єкт або ситуацію.

Украинкский

2013-08-12

37.5 KB

0 чел.

18Ідеалізація та ідеальні обєкти в науковому пізнанні.

Процес пізнання завжди починається з дослідження деякої предметної області: сукупності конкретних предметів, відносин між ними, ситуацій, у яких перебувають конкретні предмети. Ці предмети існують поза і незалежно від суб'єкта, що пізнає, і відображаються їм за допомогою органів почуттів, мислення й мови. У процесі відображення реальних предметів суб'єкт, що пізнає, створює особливий рід уявних об'єктів, які не існують і навіть не можуть існувати як реальні об'єкти. До їхнього числа ставляться такі об'єкти як, наприклад, матеріальна крапка, ідеальний газ, абсолютно чорне тіло, об'єкти геометрії й т.п. Об'єкти такого роду служать найважливішим засобом пізнання реальних предметів і взаємин між ними. Вони називаються ідеалізованими об'єктами, а процес їхнього створення — ідеалізацією. Таким чином, ідеалізація є процес створення уявних, що не існують у дійсності об'єктів, умові, ситуацій за допомогою уявного відволікання від деяких властивостей реальних предметів і відносин між ними або наділення предметів і ситуацій тими властивостями, якими вони в дійсності не володіють або не можуть володіти з метою більше глибокого й точного пізнання дійсності. Використання ідеалізації й ідеалізованих об'єктів найбільше характерно для наукового пізнання, тому надалі ми будемо говорити, в основному, про ідеалізації в науковому пізнанні.

Ідеалізацію іноді змішують із абстракцією, однак це неправомірно, тому що хоча ідеалізація істотно опирається на процес абстракції, але не зводиться до нього. Усяка наукова теорія вивчає або певний фрагмент дійсності, певну предметну область, або певну сторону, один з аспектів реальних речей і процесів. При цьому теорія змушена відволікатися від тих сторін досліджуваних нею предметів, які її не цікавлять. Крім того, теорія часто змушена відволікатися й від деяких розходжень досліджуваних нею предметів у певних відносинах. От цей процес уявного відволікання від деяких сторін, властивостей досліджуваних предметів, від деяких відносин між ними й називається абстракцією. Ясно, що створення ідеалізованого об'єкта необхідно містить у собі абстракцію - відволікання від ряду сторін і властивостей досліджуваних конкретних предметів. Але якщо ми обмежимося тільки цим, те ще не одержимо ніякого цілісного об'єкта, а просто знищимо реальний об'єкт або ситуацію. Після абстрагування нам потрібно ще виділити властивості, що цікавлять нас,, підсилити або послабити їх, об'єднати й представити як властивості деякого самостійного об'єкта, що існує, функціонує й розвивається відповідно до своїх власних законів. Все це, звичайно, являє собою набагато більше важке й творче завдання, чим просте абстрагування.

Об'єкти реальності нескінченно складні, мінливі, текучі, вони включені в універсальну систему взаємозв'язків взаємозалежностей. Людина не може відразу всебічно охопити, пізнати жодного реального предмета. Тому в процесі пізнання людина свідомо виділяє окремі сторони об'єктів, тимчасово відволікаючись від всіх інших, проводить різкі розмежувальні лінії там, де їх ні, свідомо спрощує й збіднює дійсність для того, щоб краще й глибше зрозуміти неї.

Ідеалізація допомагає нам виділити в чистому вигляді те, що нас цікавить, сторони дійсності й, опираючись на порівняно простий ідеалізований об'єкт, дати більше глибокий і повний опис цих сторін. Пізнання рухається від конкретних об'єктів до їх абстрактних, ідеальних моделей, які - стаючи усе більше точними й поступово дають нам усе більше адекватний образ конкретних об'єктів. У цьому повсюдному використанні ідеалізованих об'єктів складається одна з найбільш характерних особливостей людського пізнання.

Поняття й твердження теорії вводяться й формулюються саме як характеристики її ідеалізованого об'єкта. Основні властивості ідеалізованого об'єкта описуються системою фундаментальних рівнянь теорії. Розходження ідеалізованих об'єктів теорій приводить до того, що кожна гіпотетико-дедуктивна теорія має свою специфічну систему фундаментальних рівнянь. У класичній механіці ми маємо справу з рівняннями Ньютона, в електродинаміку - з рівняннями Максвелла, у теорії відносності - з рівняннями Ейнштейна й т.п. Ідеалізований об'єкт дає інтерпретацію понять і рівнянь теорії. Уточнення рівнянь теорії, їхнє досвідчене підтвердження й корекція ведуть до уточнення ідеалізованого об'єкта або навіть до його зміни. Заміна ідеалізованого об'єкта теорії означає переінтерпретацію основних рівнянь теорії. Жодна наукова теорія не може бути гарантована від того, що її рівняння рано або пізно не піддатися переінтерпретації. В одних випадках це відбувається порівняно швидко, в інші - через тривалий час. Так, наприклад, у вченні про теплоту первісний ідеалізований об'єкт - теплород - був замінений іншим - сукупністю матеріальні крапок, що безладно рухаються. Іноді модифікація або заміна ідеалізованого об'єкта теорії істотно не змінює виду її фундаментальних рівнянь. У такому випадку нерідко говорять, що теорія зберігається, але змінюється її інтерпретація. Ясно, що говорити так можна лише при формалістичному розумінні наукової теорії. Якщо ж під теорією ми розуміємо не тільки певний математичний формалізм, але й певну інтерпретацію цього формалізму, то зміна ідеалізованого об'єкта повинна розглядатися як перехід до нової теорії.

Усякий ідеалізований об'єкт в остаточному підсумку є абстрактним образом конкретних предметів, їхніх окремих сторін або властивостей. Плодотворність використання ідеалізованих об'єктів у науці є наслідком того факту, що ці об'єкти відображають і представляють у чистому виді певні сторони реальної дійсності. Створення ідеалізованого об'єкта дозволяє науці виділити істотні сторони об'єкта, спростити його й зробити завдяки цьому, можливим застосування для його опису точних кількісних понять і математичного апарата, тобто глибше зрозуміти його. Створення ідеалізованого об'єкта - не відхід від дійсності, а навпроти - більше глибоке проникнення в неї.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

86084. Судова влада і судова система в Україні. Принципи організації і діяльності суддів 207 KB
  Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення: захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина; захисту прав і законних інтересів юридичних осіб; інтересів суспільства і держави.
86085. Предмет, система, метод і основні поняття навчальної дисципліни 219.5 KB
  Навчальна дисципліна «Судоустрій України» ставить за мету ознайомлення студентів із сучасною судовою системою України, яка забезпечує право на справедливий суд, із засадами організації та діяльності судів, з правовими основами статусу суддів, а також підготувати їх до вивчення процесуальних галузей права.
86087. Психологічний вплив у професійному спілкуванні працівників ОВС 145.5 KB
  У сучасній психологічній науці не існує єдиного розуміння поняття психологічного впливу. Психологічний вплив є одним із численних видів впливу, поряд з ним існують фізичний, правовий, економічний, педагогічний та будь-які інші різновиди впливів.
86089. Основні напрями виховання молодших школярів 65.37 KB
  Актуальність теми аргументується необхідністю формування духовно багатого інтелігентного самодостатнього громадянина висококваліфікованого фахівця в галузі початкової освіти який ґрунтовно володіє теорією та технологіями громадянського розумового морального виховання молодших школярів...
86090. Основні напрями виховання молодших школярів. Трудове виховання. Естетичне виховання. Фізичне виховання 48.61 KB
  Мета лекції: формувати у студентів поняття про трудове, естетичне та фізичне виховання як педагогічні категорії; ознайомити із метою, основними завданнями трудового, естетичного та фізичного виховання молодших школярів, умовами ефективності цих процесів; проаналізувати зміст та організаційні форми...