25166

Проблема істини у філософії. Гносеологічне і онтологічне розуміння істини

Доклад

Логика и философия

Проблема істини у філософії. Гносеологічне і онтологічне розуміння істини. Класичне визначення істини яке потім стало традиційним у філософії дав Арістотелькореспондентська теорія істини визначивши істину як відповідність наших знань дійсності. Це визначення істини визнавали такі мислителі як Аквінський Гольбах Гегель Фейєрбах а також Маркс.

Украинкский

2013-08-12

32.5 KB

3 чел.

25. Проблема істини у філософії. Гносеологічне і онтологічне розуміння істини.

Класичне визначення істини, яке потім стало традиційним у філософії, дав Арістотель(кореспондентська теорія істини), визначивши істину як відповідність наших знань дійсності. Проте це визначення було настільки широким і абстрактним, що його дотримувались всі філософи. Це визначення істини визнавали такі мислителі, як Аквінський, Гольбах, Гегель, Фейєрбах, а також Маркс.

Аквінський: розрізняв істини розуму і одкровення. Для нього це були найвищі істини, які недоступні свідомості і можуть бути досягнуті тільки через віру. Принцип гармонії розуму і віри, свідчить, що істина, яка пізнається розумом, не має суперечити істині одкровення.

Специфіка сучасного розуміння істини полягає, по-1, в тому, що дійсність відображена в істині, трактується як об’єктивна реальність, яка існує незалежно від свідомості і сутність якої виявляється через явище; по-2, пізнання та його результат – істина нерозривно пов’язані з предметно-чуттєвою діяльністю людини, з практикою, достовірне знання сутності та її проявів відтворюється в практиці. Істина – це адекватне відображення об’єкта суб’єктом, яке відтворює об’єкт таким, яким він існує незалежно від свідомості суб’єкта пізнання. Сучасна матеріалістична теорія пізнання конкретизує традиційну концепцію істини через діалектичний взаємозв’язок понять: об’єктивна істина, абсолютна істина, відносна істина, конкретність істини, заблудження.

Об’єктивна істина визначається як такий зміст людських знань про дійсність, який не залежить ані від суб’єкта, ні від людини, ні від людства. Слід звернути увагу на те, що в цьому визначенні наголошується на незалежності від суб’єкта саме змісту істини.

Істина – це теоретична форма розв’язання суперечності між суб’єктом та об’єктом у процесі пізнання.

Відносна істина – це таке знання, яке в принципі правильно, але не повно відображає дійсність, не дає її всебічного вичерпного образу.

Абсолютна істина – це такий зміст людських знань, який тотожний своєму предмету і який не буде спростований подальшим розвитком пізнання та практики. Абсолютність істини пов’язана з її об’єктивністю. Оскільки істина об’єктивна за змістом, вона одночасно є і абсолютною, але тільки в певних межах.

Слід зазначити, що немає і бути не може окремо абсолютної істини і окремо відносної. Існує одна істина – об’єктивна за змістом, яка є діалектичною єдністю абсолютного та відносного, тобто є істиною абсолютною, але відносно певних меж.

Конкретність істини передбачає максимально повне і точне виявлення тих меж, у яких знання характеризується об’єктивною істинністю. Вимога конкретності істини означає, що об’єкт слід розглядати втих умовах місця і часу, в тих зв’язках і відношеннях, у яких він виник, існує та розвивається.

Истина – это категория философии, обозначающая идеал знания и  способ его достижения. Истина – это правильное, адекватное отражений предметов действительности познающим субъектом. Понятие истины всегда служило источником острых дискусий и ознаменовало собой поляризацию философских учений.

Корреспондентная теория истин. Основная идея корреспондентной истины: предложение истинно, если и только если оно соответствует фактам (или действительности). Согласно этой теории, предложение истинно, если есть нечто, благодаря чему оно истинно — нечто, что соответствует в реальности тому, что высказано. Другими словами: если р истинно, то этому соответствует факт, что р. Или: истинно то, что соответствует фактам. Сами представления о корреспондентной истине возникли у Аристотеля. Ее придерживался К. Поппер.

Дефляционная теория истины (Айер, Хорвиц). Дефляционные теории (или теории избыточности — redundancy) истины основаны на следующем допущении: утверждать, что предложение истинно, значит просто утверждать само это предложение ('p' истинно = p), а утверждать, что оно не истинно, значит просто отрицать его ('p' ложно = ~ p). По версии этой теории, отстаиваемой Айером, "истинно" и "ложно" функционируют в предложении "как знаки утверждения и отрицания. Согласно другому варианту этой теории, "истинно, что" есть знак согласия с р — такой же, как произнесение "да", кивок головы и др.

Прагматическая теория истины. (Пирс) истинная идея — та, которая выполняет свою функцию, которая работает; ложная идея — та, которая этого не делает. Поэтому "истинный" является оценочным словом, которое нужно использовать в том случае и постольку, поскольку утверждение удовлетворяет цели исследования, которому оно обязано своим существованием.

Ревизионная теория истины. (Гупта, Белнап). истина — циркулярное понятие, и обеспечивает специальные средства для понимания циркулярных (приводящих к кругу в объяснении) понятий типа истины. Таким образом, полученное выше противоречие должно быть рассмотрено как неправильное употребление информации, выраженной в предложении, эквивалентности для предложения лжеца. В то же время предложения типа предложения лжеца показывают непостоянное поведение в процедуре пересмотра: они изменяют свое значение с истинного на ложное в пересмотрах в каждой последовательности. Ревизионная теория использует идею постепенного приближения к истине, хотя гораздо более полно и явно использует свои математические источники и аналоги — понятие предела, исчисление бесконечных величин и т.д.

Релятивистский подход к теории истины Джека Мейланда. Согласно Мейланду, понятие относительной истины может быть представлено как трехместное отношение между суждениями, миром и третьим термином, которым может быть любой человек, картина мира, историческая или культурная ситуация и т.д. Если релятивист будет использовать этот тип представления отношения, то он скажет, что "P истинно относительно W".

Когерентная теория истины. Истина приписывается утверждениям, пропозициям или чему бы то ни было, что мы принимаем за первичные носители истинностного значения, либо путем определения отношений этих утверждений к вещам, которые обычно сами не являются утверждениями, либо  рассматривая их отношения к другим утверждениям. Когерентная теория истины характерна для рационалистических систем метафизики – Лейбница, Спинозы, Фихте, Гегеля, Брэдли; большой вклад в развитие когерентной теории знания внесли Бланшар, Патнэм, Харман, Дэвидсон, Решер,Лерер, Бонжур. Согласно этой теории сказать, что то, что сказано (носитель истины, например утверждение или пропозиция) истинно или ложно значит сказать, что оно когерентно или не когерентно системе других утверждений или пропозиций. Чем более связны, или согласованы между собой наши утверждения, тем в большей степени они истинны.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83441. Односторонні акти держав як джерело міжнародного права 36.33 KB
  Суть одностороннього акту полягає у тому що він є результатом волевиявлення однієї держави яким вона бере на себе певні зобовязання. Односторонній акт як правило не може створювати зобовязання для інших держав. Якщо інші держави погодилися користуватися наданими правами вони зобовязані дотримуватися умов їх надання. зобовязання одностороння заява держави про те що вона бере на себе зобовязання дотримуватися в міждержавних відносинах певної поведінки відповідно до умов викладених у заяві.
83442. Акти міжнародних організацій як джерело міжнародного права 34.7 KB
  За колом адресатів акти міжнародних організацій можна поділити на рішення pro foro externo зовнішнє право організації адресатами якого є державичлени організації та pro foro interno внутрішнє право організації яке визначає порядок її функціонування. Джерелом міжнародного права може бути визнаний лише правотворчій акт міжнародної організації.
83443. Засоби визначення норм міжнародного права 35.08 KB
  Доктрина міжнародного права у широкому значенні це система поглядів та концепцій про сутність та призначення міжнародного права у певних історичних умовах. Доктрина міжнародного права у вузькому значенні це наукові праці юристівміжнародників.
83444. М’яке право 32.29 KB
  Такі норми прийнято відносити до мякого права soft lw норми якого на відміну від так званого твердого права hrd lw не породжують чітких прав та обовязків а дають лише загальну установку якої мають дотримуватися субєкти міжнародного права. Норми мякого права вирішують завдання з якими не може впоратися тверде право в таких сферах як наприклад охорона навколишнього середовища коли держави з одного боку ще не готові приймати на себе зобовязання а з іншого згодні дотримуватися певних міжнародних стандартів в...
83445. Кодифікація та прогресивний розвиток міжнародного права 31.68 KB
  Важливу роль в кодифікації міжнародного права відіграє Комісія міжнародного права КМПяка є допоміжним органом ООН. Як правило кодифікація міжнародного права супроводжується його прогресивним розвитком яке має зі мету уточнення діючих норм а також розробку нових норм та їх закріплення в міжнародних договорах. Починаючи з 1945 року під егідою ООН проводяться численні кодифікаційні конференції результатом яких наприклад є чотири конвенції з морського права Женева 1958 р.
83446. Норми міжнародного права 36.15 KB
  Міжнародно-правові норми поділяються на універсальні ~ норми міжнародного права, що встановлюються усією міжнародною спільнотою і адресуються усім субєктам міжнародного права, та норми регіональні (локальні)...
83447. Імплементація норм міжнародного права 37.07 KB
  Буткевич моністичні концепції співвідношення двох правопорядків припускають пряму дію норм міжнародного права в національній правовій системі В інших концептуальних напрямках по різному пояснюється суть процесу виконання міжнародноправових норм у внутрішньодержавній сфері. Механізм дії національного права непридатний для регулювання міжнародних відносин а міжнародне право не здатне регулювати внутрішньодержавні взаємини. Лукашуком процес входу норм міжнародного права в правову систему називається імплементація.
83448. Поняття основних принципів міжнародного права 36.28 KB
  Основні принципи міжнародного права це система основоположних норм міжнародного права які регулюють відносини між його субєктами і є критерієм правомірності міжнародних правотворчого і правозастосовчого процесів дійсності інших міжнародноправових норм. Не всі принципи міжнародного права є універсальними нормами. Існують також регіональні принципи принцип непорушності державних кордонів партикулярних локальних принципів міжнародного права.