25170

Поняття феномену у феноменологічній філософії

Доклад

Логика и философия

Поняття феномену у феноменологічній філософії Феномен від грецьк. У феноменології Гуссерля Ф. дається в принципово іншій феноменологічній установці. Після процедури феноменологічної редукції очищення змісту свідомості від натуралізму та психологізму цей зміст постає як інтенційна даність ноезоноематичних актів що конституюють змістовний результат пізнання.

Украинкский

2013-08-12

31 KB

4 чел.

52. Поняття феномену у феноменологічній філософії

Феномен (від грецьк. φαινόμενον – те, що виявляється) – у традиційній (класичній) філософії (ХVІІ–ХІХ ст.) – поняття, співвідносне з поняттям сутності і протиставлене йому, як зміст явлення речей у пізнанні змісту речей самих по собі.

У ХХ ст. (Брентано, Дільтей та ін.) проводиться розрізнення фізичних Ф. (знаків чогось дійсного, що викликає уявлення) і психічних Ф. (змісту, що іманентно переживається свідомістю і є безпосередньою очевидністю). У феноменології Гуссерля Ф. дається в принципово іншій – феноменологічній – установці. Після процедури феноменологічної редукції, «очищення» змісту свідомості від «натуралізму» та «психологізму», цей зміст постає як інтенційна даність ноезо-ноематичних актів, що конституюють змістовний результат пізнання. Зміст Ф. Гуссерль розглядає як багатошаровий: а) словесна (мовна) оболонка; б) психічні переживання суб’єкта пізнання; в) «сенс» і «значення» виразу і пізнавального переживання; г) покладений через значення «предмет». Перші два шари не становлять інтересу для феноменології, останні ж два підлягають феноменологічному аналізу, центральне місце в якому належить «сенсу», в якому виявляється суто логічна природа пізнання. Цей «сенс» належить чітко відрізняти від усіх видів психічних переживань, він являє собою «інтенційну єдність» пізнавального результату.

Задля того, щоб зрозуміти сенс поняття феномена у феноменології, я спробую зіставити це базове феноменологічне поняття, з одного боку, з його повсякденним розумінням, а з іншого - з тим, яке значення має це поняття у класичному трансценденталізмі, засновником якого є Кант. У повсякденному слововжитку поняття феномен означає якусь надзвичайну подію, яка відбувається в об'єктивній реальності. Отже, двома визначальними характеристиками поняття "феномен" для пересічної людини є надзвичайність, а інколи навіть надприродність і об'єктивність. У феноменології, натомість феномен розглядається як феномен досвіду свідомості, тобто все, що може постати як явище у досвіді, має бути розглянутим як феномен. У такому разі надзвичайні явища позбуваються свого пріоритету і залучаються до низки явищ, що їх актуально переживає або потенційно може пережити свідомість. Таким чином, феноменологія трактує феномен як базовий елемент досвіду свідомості, й на відміну від повсякденного розуміння не приписує феномену характеристику надзвичайності, а також сприймає об'єктивність не як непроблематичну вихідну характеристику феноменів, а як тему феноменологічного дослідження. Кант протиставляє феномен ноумену, або явище "речі-у-собі". Для нього феноменальним є іманентний світ актуального або потенційного досвіду, тоді як ноуменальний характер має все трансцендентне, або те, що лежить за межами будь-якого можливого досвіду.

Найбільш влучно феноменологічне розуміння феномена, викладає Сартр на початку свого твору "Буття і ніщо". Він вважає, що феноменологічній філософії притаманне прагнення подолати споконвічний дуалізм європейської метафізики. І саме феноменологічне розуміння феномена знімає одну з фундаментальних опозиції західного мислення, а саме опозицію внутрішнього і зовнішнього: "Феномени, що репрезентують суще - ані зовнішні, ані внутрішні, вони рівноцінні і на рівних співвідносяться з іншими феноменами, жоден з них не переважає". Схопити феномени у такий спосіб нам заважає наївна віра в ноуменальний світ: "Доки ми могли вірити в існування ноуменальних реальностей, ми уявляли видимість як чистий негатив. Це було "те, що не є буттям", видимість не має іншого буття, окрім буття ілюзії і помилки". Проявлене стає цілком позитивним, і його сутністю є "явлене", яке більше не протистоїть буттю, а, навпаки, стає його мірилом". Саме таке "явлене" буття феноменолог і називає феноменом, який Сартр визначає дещо у парадоксальний спосіб як відносний абсолют: Відносність    феномена залишається, оскільки "з'явлення", по суті, припускає присутність когось, для кого щось з'являється. Феномен може бути вивчений і описаний як такий, оскільки йому властиве абсолютне вказування на самого себе". У цьому уривку схоплено найважливіші моменти феноменологічного розуміння поняття "феномен".

По-перше, феномен не вказує на щось трансцендентне, приховане на річ-у-собі, або на ноумен, те, як він себе проявляє і є його справжнім буттям.

По-друге, феномен завжди є корелятом того, перед чим він постає, тобто свідомості, яка його конституює у своєму переживанні. Саме тому поняття свідомість і світ не можна розглядати відокремлено одне від одного і намагатися вивести одне з одного. Ці два поняття є корелятивними і описати світ можна лише через його співвідношення зі свідомістю, так само як свідомість не можна зрозуміти без того світу, свідомістю якого вона є. Таким чином, стосовно таких фундаментальних філософських понять, як свідомість і світ, феноменологія також долає дуалізм, який відриває одне поняття від другого і намагається пояснити або світ через свідомість, або свідомість через світ. Утім, суттєвим для нас залишатиметься нове розуміння феномена як відносного абсолюту-, який вказує на самого себе і тому не відсилає до прихованої сутності, але при цьому завжди постає як корелят конститутивної діяльності свідомості. Феномени не відсилають до чогось іншого, вони нічого не приховують. Феноменолог не протиставляє феномену сутність, проявом якої він є. Феноменальний світ і є єдиним можливим світом досвіду. Втім, задля того, щоб побачити його сутність ми маємо змінити нашу інтелектуальну оптику. А це означає, що ми маємо виключити природну настанову нашого повсякденного життя і опинитися у феноменологічній настанові. Цьому переключенню настанов і слугує головна методологічна процедура феноменології - феноменологічна редукція.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34961. Роль ЦП в регулировании денежно-кредитной системы 26.5 KB
  Основными целями деятельности банка России является: 1.Развитие и укрепление банковской системы Российской Федерации. Таким образом Центральный банк является одним из важнейших инструментов механизма государственного регулирования экономики и сочетает в той или иной степени функции банка и органа государственного управления.
34962. Рыночное равновесие. Установка равновесной цены 62 KB
  Рыночное равновесие устанавливается когда цена приводится к уровню который уравнивает объем спроса и объем предложения. Рыночное равновесие цены и объем продаваемого блага могут изменяться в ответ на изменения спроса и предложения. Когда потолок цен устанавливается ниже равновесной цены образуется дефицит иногда его называют избыточным спросом благ и объем спроса превышает объем предложения.
34963. Рыночные структуры и их типы 31 KB
  Рыночные структуры и их типы Рыночная структура это совокупность отражающих отраслевые особенности признаков рыночной организации обусловливающих способ установления цены и объема выпуска а также определяющих характер взаимодействия фирм отрасли. Рынки несовершенной конкуренции в свою очередь представлены рынками чистой монополии монополистической конкуренции олигополистическими рынками; чистая монополия тип рыночной структуры характеризующийся отсутствием конкуренции что предполагает господство на закрытом входными барьерами...
34964. Свойства кривых безразличия 40 KB
  Через любую точку в графическом пространстве можно провести соответствующую кривую безразличия. Так мы получим карту кривых безразличия. Любая кривая безразличия лежащая выше и правее другой представляет собой высокий уровень полезности.
34965. Системы национальных счетов, функции и структурные элементы 26.5 KB
  СНС связывает важнейшие макроэкономические показатели: объемы выпуска товаров и услуг совокупные доходы и расходы. СНС выполняет несколько важных функций среди которых: измерение объемов производства за определенный промежуток времени; выявление существующих тенденций в экономике; организация экономической политики государства. К показателям СНС относят: валовой внутренний продукт ВВП валовой национальный продукт ВНП валовой национальный располагаемый доход конечное потребление валовое накопление национальное сбережение НС...
34966. Совокупное предложение (две модели). Неценовые факторы совокупного предложения 116.5 KB
  Закон совокупного предложения при более высоком уровне цен у производителей возникают стимулы увеличения объема производства и соответственно увеличивается предложение изготовляемых товаров. Неценовые факторы совокупного предложения: Изменение цен на ресурсы: Наличие внутренних ресурсов Цены на импортные ресурсы Господство на рынке Изменение в производительности объем производства общие затраты Изменения правовых норм: Налоги с предприятий и субсидии Государственное регулирование Совокупное предложение: классическая и...
34967. Совокупный спрос. Неценовые факторы совокупного спроса 84 KB
  Совокупный спрос. Неценовые факторы совокупного спроса Совокупный спрос общий платежеспособный спрос на все товары и услуги производимые в экономике. Совокупный спрос реальный объем производимой в обществе продукции по сути ВВП который потребители готовы приобрести при каждом данном уровне цен в экономике. При расчете ВВП по потоку расходов выделялись четыре расходующие группы предъявляющие спрос на национальном рынке: население бизнес государство иностранные потребители.
34968. Способы измерения ВВП 29 KB
  Способы измерения ВВП ВВП рассчитывается 3 методами: По доходам ВВП = Национальный доход амортизация косвенные налоги субсидии чистый факторный доход изза границы ЧДиФ или чистый факторный доход иностранцев работающих на территории данной страны ЧДФ где: Национальный доход = заработная плата арендная плата процентные платежи прибыль корпораций Данная формула характеризует ВВП по доходам в Системе национальных счетов ООН версия 2008 года. По расходам где ВВП = Конечное потребление Валовое накопление капитала...
34969. Структура прибыли в микроэкономике 37 KB
  Прибыль = Выручка Затраты Бухгалтерская прибыль это часть общего дохода фирмы после возмещения всей стоимости факторов производства от внешних поставщиков разница между доходами и внешними издержками Нормальная прибыль часть внутренних издержек фирмы является свидетельством самоокупаемости фирмы или безубыточности Чистая экономическая прибыль меньше бухгалтерской прибыли на величину внутренних издержек включает нормальную прибыль разница между доходами и экономическими издержками.