25170

Поняття феномену у феноменологічній філософії

Доклад

Логика и философия

Поняття феномену у феноменологічній філософії Феномен від грецьк. У феноменології Гуссерля Ф. дається в принципово іншій феноменологічній установці. Після процедури феноменологічної редукції очищення змісту свідомості від натуралізму та психологізму цей зміст постає як інтенційна даність ноезоноематичних актів що конституюють змістовний результат пізнання.

Украинкский

2013-08-12

31 KB

4 чел.

52. Поняття феномену у феноменологічній філософії

Феномен (від грецьк. φαινόμενον – те, що виявляється) – у традиційній (класичній) філософії (ХVІІ–ХІХ ст.) – поняття, співвідносне з поняттям сутності і протиставлене йому, як зміст явлення речей у пізнанні змісту речей самих по собі.

У ХХ ст. (Брентано, Дільтей та ін.) проводиться розрізнення фізичних Ф. (знаків чогось дійсного, що викликає уявлення) і психічних Ф. (змісту, що іманентно переживається свідомістю і є безпосередньою очевидністю). У феноменології Гуссерля Ф. дається в принципово іншій – феноменологічній – установці. Після процедури феноменологічної редукції, «очищення» змісту свідомості від «натуралізму» та «психологізму», цей зміст постає як інтенційна даність ноезо-ноематичних актів, що конституюють змістовний результат пізнання. Зміст Ф. Гуссерль розглядає як багатошаровий: а) словесна (мовна) оболонка; б) психічні переживання суб’єкта пізнання; в) «сенс» і «значення» виразу і пізнавального переживання; г) покладений через значення «предмет». Перші два шари не становлять інтересу для феноменології, останні ж два підлягають феноменологічному аналізу, центральне місце в якому належить «сенсу», в якому виявляється суто логічна природа пізнання. Цей «сенс» належить чітко відрізняти від усіх видів психічних переживань, він являє собою «інтенційну єдність» пізнавального результату.

Задля того, щоб зрозуміти сенс поняття феномена у феноменології, я спробую зіставити це базове феноменологічне поняття, з одного боку, з його повсякденним розумінням, а з іншого - з тим, яке значення має це поняття у класичному трансценденталізмі, засновником якого є Кант. У повсякденному слововжитку поняття феномен означає якусь надзвичайну подію, яка відбувається в об'єктивній реальності. Отже, двома визначальними характеристиками поняття "феномен" для пересічної людини є надзвичайність, а інколи навіть надприродність і об'єктивність. У феноменології, натомість феномен розглядається як феномен досвіду свідомості, тобто все, що може постати як явище у досвіді, має бути розглянутим як феномен. У такому разі надзвичайні явища позбуваються свого пріоритету і залучаються до низки явищ, що їх актуально переживає або потенційно може пережити свідомість. Таким чином, феноменологія трактує феномен як базовий елемент досвіду свідомості, й на відміну від повсякденного розуміння не приписує феномену характеристику надзвичайності, а також сприймає об'єктивність не як непроблематичну вихідну характеристику феноменів, а як тему феноменологічного дослідження. Кант протиставляє феномен ноумену, або явище "речі-у-собі". Для нього феноменальним є іманентний світ актуального або потенційного досвіду, тоді як ноуменальний характер має все трансцендентне, або те, що лежить за межами будь-якого можливого досвіду.

Найбільш влучно феноменологічне розуміння феномена, викладає Сартр на початку свого твору "Буття і ніщо". Він вважає, що феноменологічній філософії притаманне прагнення подолати споконвічний дуалізм європейської метафізики. І саме феноменологічне розуміння феномена знімає одну з фундаментальних опозиції західного мислення, а саме опозицію внутрішнього і зовнішнього: "Феномени, що репрезентують суще - ані зовнішні, ані внутрішні, вони рівноцінні і на рівних співвідносяться з іншими феноменами, жоден з них не переважає". Схопити феномени у такий спосіб нам заважає наївна віра в ноуменальний світ: "Доки ми могли вірити в існування ноуменальних реальностей, ми уявляли видимість як чистий негатив. Це було "те, що не є буттям", видимість не має іншого буття, окрім буття ілюзії і помилки". Проявлене стає цілком позитивним, і його сутністю є "явлене", яке більше не протистоїть буттю, а, навпаки, стає його мірилом". Саме таке "явлене" буття феноменолог і називає феноменом, який Сартр визначає дещо у парадоксальний спосіб як відносний абсолют: Відносність    феномена залишається, оскільки "з'явлення", по суті, припускає присутність когось, для кого щось з'являється. Феномен може бути вивчений і описаний як такий, оскільки йому властиве абсолютне вказування на самого себе". У цьому уривку схоплено найважливіші моменти феноменологічного розуміння поняття "феномен".

По-перше, феномен не вказує на щось трансцендентне, приховане на річ-у-собі, або на ноумен, те, як він себе проявляє і є його справжнім буттям.

По-друге, феномен завжди є корелятом того, перед чим він постає, тобто свідомості, яка його конституює у своєму переживанні. Саме тому поняття свідомість і світ не можна розглядати відокремлено одне від одного і намагатися вивести одне з одного. Ці два поняття є корелятивними і описати світ можна лише через його співвідношення зі свідомістю, так само як свідомість не можна зрозуміти без того світу, свідомістю якого вона є. Таким чином, стосовно таких фундаментальних філософських понять, як свідомість і світ, феноменологія також долає дуалізм, який відриває одне поняття від другого і намагається пояснити або світ через свідомість, або свідомість через світ. Утім, суттєвим для нас залишатиметься нове розуміння феномена як відносного абсолюту-, який вказує на самого себе і тому не відсилає до прихованої сутності, але при цьому завжди постає як корелят конститутивної діяльності свідомості. Феномени не відсилають до чогось іншого, вони нічого не приховують. Феноменолог не протиставляє феномену сутність, проявом якої він є. Феноменальний світ і є єдиним можливим світом досвіду. Втім, задля того, щоб побачити його сутність ми маємо змінити нашу інтелектуальну оптику. А це означає, що ми маємо виключити природну настанову нашого повсякденного життя і опинитися у феноменологічній настанові. Цьому переключенню настанов і слугує головна методологічна процедура феноменології - феноменологічна редукція.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31154. Каковы свойства стереотипа 20 KB
  Пример: свои чужие. Чужие любые другие не входящие в твою группу Свойства С: Стереотипы неиндивидуальны это групповое явление.
31155. Что такое слухи и как они связаны с феноменом массы 21.5 KB
  Свойства слухов: 1Высокая степень обобщенности; 2привязка ко времени и среде своего возникновения. 3наличие свежей новости; 4неофициальность; 5Слух сохраняет свою связь со всеми перечисленными типами соц сообщений; 6однократная воспроизводимость Второй раз одному и тому же лицу слух не пересказывается; 7подвергается дальнейшей трансляции. Слушающий впоследствии становясь говорящим передает этот слух новому слушающему.
31156. Каковы информационные предпосылки распространения слухов 23 KB
  Наиболее активными распространителями слухов явл люди формальная деятть кот играет в организации далеко не первую роль но кот хотят показать свою значимость и влияние.Чувство солидарности кот выражается в стремлении помочь коллегам друзьям знакомым предупредить их и дать возможность самим или совместно подготовиться к встрече с неприятным событием.Побуждение других к поддержке себя и своей позиции подталкивание к групповым действиям кот распространитель слуха не решается совершить сам в одиночку.
31157. Каковы психологические предпосылки распространения слухов 21.5 KB
  Чувство солидарности человека распространяющего слух.Слух как стремление человека найти союзников.Личная неприязнь злоба на определенного человека. Такой мотив побуждает человека распространять негативные слухи о своем недруге .
31158. Каковы разновидности слухов? Приведите примеры различных видов 23 KB
  Такие слухи не создаются целенаправленно возникают спонтанно.По эмоциональной характеристике: 1Слухжелание такой слух обычно выдает желаемое за действительное. Этот слух люди сами того не осознавая ждут и поэтому с легкостью ему верят.
31159. Что такое внушение 24 KB
  Непосредств словесного воздействие эмоц насыщенным, повелительным тоном. Словесная формула: прямая речь, обращенная к объекту воздействия. В ней выражается требуемое поведение либо состояние, кот должно наступать сразу же после высказанных слов.
31160. Расскажите о приемах внушения 24.5 KB
  вызвать через преподносимый образ понятие лозунг идею ассоциацию с чемлибо или кемлибо имеющим в глазах объекта бесспорный престиж ценность чтобы сделать содержание воздействия приемлемым. Заключается в цитировании высказываний личности кот уважает или наоборот ненавидит объект воздействия. Этот способ заключается в побуждении объекта воздействия принять содержащуюся в инфе идею суждение оценку мнение на том основании что якобы большинство представителей данной соц группы или воинского подразделения разделяют ее.
31161. Что такое внушаемость и каковы условия ее повышения 22.5 KB
  Условия повышающие внушсть: 1пребывание в большой группе людей. 3псих состояние внушаемого внуш легче осущ когда индивид наход в расслабленном состоянии или в сост психич возбуждения. 4Воздействие на органы чувств: Внушающие цвета: красный приводит к возбуждению фиол и синий подавляет.
31162. Расскажите о природе и формах конформизма 21.5 KB
  2 вида: 1уступчивость готовность действовать так как говорят и действуют другие члены группы не затрагивающие личные убеждения этого чека.Нормативные условия когда индивид с помощью группы хочет избежать суждения или наказания 2.Условия привлекательности группы если члены группы симпатичны в группе прочные связи; если группа противостоит другой; если группа отвергается обществом Сочувствие и желание выделиться толкает людей вливаться в эти группы.