25175

К.Леві-Стросс – один з найвизначніших представників структуралізму

Доклад

Логика и философия

Подібні спроби вчинялися до нього Проппом при аналізі казки але саме ЛевіСтросс вкорінив інваріантні форми структуру не у емпіричній реальності а у самій людині в несвідомих структурах розуму. – нова дисципліна яка виникає як результат об’єднання ЛевіСтросом соціальної антропології і етнологічної дисципліни. Недоліки вчення ЛевіСтросса: поглинання свободи індивіда об’єктивними закономірностями переоцінка ролі позасвідомого недооцінка ролі історії.

Украинкский

2013-08-12

29.5 KB

1 чел.

К.Леві-Стросс – один з найвизначніших представників структуралізму.

Основні роботи: “Структурна антропологія”(1958), “Сумні тропіки”(1955), “Міфологіки”(1966)

Мета – переглянути і впорядкувати весь комплекс знань про людину на основі етнографічної науки (незадоволення розмежованістю часткових наукових-досліджень у цій сфері)
Здобутки: Заклав підвалини структурного методу (пошук
інваріантних форм у різних змістах) і впровадив його в антропологічних дослідженнях. (Подібні спроби вчинялися до нього Проппом при аналізі казки, але саме Леві-Стросс вкорінив інваріантні форми (структуру) не у емпіричній реальності, а у самій людині, в несвідомих структурах розуму).   

Вплив: французська лінгвістична школа (Фердинант де Соссюр) 

Головний інтерес: дослідження первісних суспільств

Структурний метод визнає перевагу синхронічного підходу (ігнорує динаміку і історичний  розвиток) над діахронічним (опис певного суспільства в історичному ракурсі), який націлений на розкриття формально-струкутрних відносин суспільств, що є загальними і універсальними, оскільки базуються на колективному несвідомому. Діяльність останнього полягає в структуруванні, тобто наданні певної законоподібності всім багатоманітним проявам людського життя і втіленні цих законоподібностей у деяких формах: мові, ритуалах, традиціях. Синхронічний підхід є найоб’єктивнішим, оскільки спрямований не на факти (одиничне), а на механізми (загальне).

“Структурна антропологія – відбиває головні програмні настанови науковця. С.А.  – нова дисципліна, яка виникає як результат об’єднання Леві-Стросом соціальної антропології і етнологічної дисципліни. Своєрідність С.А. саме у структурному підході до вивчення соціальної дійсності. С.А. – вчення про фундаментальні і незмінні структури, що несвідомо виникають на ментальному рівні й так само несвідомо вкорінюються в соціальне життя. Завдання С.А. – вивчення “тотальної” людини, що передбачає злиття проблемного поля етнографії і загальної соціології, оскільки дослідник в процесі аналізу конкретних етнографічних показників наближується до осягнення механізмів становлення і формування люд. суспільства і культури. Ключем до розуміння загальних закономірностей культури є життя первісних народів.        

Теорія антропогенезу К.Леві-Стросса виходить з визначення ключової ролі функціонування артикульованої мови в розрізненні і принциповому протиставлення природи і культури. Одна з основних гіпотез С.А.: культура – сукупність різних систем комунікації, в основі формування яких лежить неусвідомлена ментальна діяльність людини.    

Ідея рівноправності “примітивного” і “сучасного” мислення: їм властива спільна природа – вимога впорядкування зовнішньої хаотичної дійсності. Оточуючий світ людини – нескінченний інформаційний потенціал. З метою обмеження потоку інформації людина виробляє правила чи коди (систему мови), на підставі яких відбувається фільтрація стимулів. Найвиразніша форма символізації реальості – міф.

Недоліки вчення Леві-Стросса: поглинання свободи індивіда об’єктивними закономірностями, переоцінка ролі позасвідомого, недооцінка ролі історії.