25185

Основні засади ФІ Гегеля та Канта

Доклад

Логика и философия

Історія людства в своїй цілісності стає об'єктом теоретичної реконструкції та аналізу в творчості Канта а своє логічне завершення ці пошуки знаходять в філософії історії Геґеля. Найхарактернішою ознакою німецької класичної філософії є визнання субстанційності історії. Продовжуючи просвітницьку традицію Кант та Геґель постулювали як засадничу основу історичного процесу розум раціональне впорядкування історії. ФІ на відміну від емпіричних описових досліджень історії має представити всесвітню історію як систему...

Украинкский

2013-08-12

34.5 KB

0 чел.

40. Основні засади ФІ Гегеля та Канта

У нім. класичній філософії відбувається системне теоретичне оформлення ФІ як  особливої галузі філософії.    Історія    людства    в    своїй цілісності   стає   об'єктом   теоретичної реконструкції та аналізу в творчості Канта , а своє логічне завершення  ці  пошуки знаходять в філософії історії Геґеля. Найхарактернішою ознакою німецької класичної філософії є визнання субстанційності історії. Продовжуючи просвітницьку традицію, Кант та Геґель постулювали як засадничу основу історичного процесу розум, раціональне впорядкування історії. Геґель стверджував, що «єдиною думкою, котру привносить із собою філософія, є та проста думка розуму, що розум панує в світі, отже всесвітньо-історичний процес здійснюється розумно» . Розум та свобода є вихідними характеристиками історичного розвитку а свобода, похідна від Абсолюту, є базис історичного буття всього людства.

Створюючи логічну теорію динаміки історичного буття, Геґель спирався на вчення Ляйбніца про висхідний прогрес, що перетворює неусвідомлюваний вміст розуму на свідомість і систематичну єдність, а також на теорію Канта про те, що підвалиною науки є самопізнання розуму. Особливо важливе значення мала спадщина моральної філософії Канта.

За Кантом, історія — це царина волі і, на відміну від світу природи, діє за законами, в яких природа та воля пов'язані між собою. А філософія «є система пізнання розумом», що може містити не тільки суто апріорні, а й емпіричні принципи. Тому іст-ний процес Кант побачив не тільки як еволюцію інтелекту, що логічно й безупинно прогресує, а також як процес чинної волі, що протиставляє розум натиску чуттєвості та себелюбства. Історичний процес випливав із внутрішніх законів розуму; він означав зростання ціннісного світу культури, що реалізує покладене в суті розуму прагнення до свободи в царстві морального, «розуму, що визнає та заохочує себе самого».

1) ФІ Канта. ФІ, на  відміну  від емпіричних, описових досліджень історії, має представити  всесвітню історію „як  систему”, яка  має свій  початок  і  кінцеву  мету. Ґрунтується на тому, що  в  історії, яка на перший погляд  постає  як  безладна  сукупність людських вчинків, діють певні  закони, які  свідчать, що  в  основі  історії лежить деякий  „план природи”, або  „провидіння”, й  наявний поступ. Припускає, що початком історії є „гріхопадіння”, до якого  призводить  „споконвічне зло”,  а разом  з ним – поява  морального начала. Усвідомлення  морального  закону  виникає як  наслідок його порушення,  як  провина та потреба  її спокутував. Людина  сама  творить  історію, вона  є винятково  справою її рук. Рушійні  сили  історії – зло, праця  та поділ праці,  „антагонізм” людей  в  суспільстві,  який  є недоброзичливим спілкуванням людей, який стає причиною законодоцільного порядку. Роль  антагонізму  в  суспільному  поступі  надзвичайно важлива – без нього всі  чудові природні задатки  людства  залишилися  б нерозвиненими”. Завершує ФІ Канта  і  всю його  прикладну  етику  взагалі, вчення  „про вічний мир”, який  є необхідним  складником кантівського соціально-історичного  ідеалу.  

Геґелю кантівські уявлення про динаміку іст-го розвитку уявлялися попередньою стадією, розумовою логікою, що намацує витворену розумом дійсність лише з погляду методу. Так, центральна ідея Канта, що лише витворена самим розумом дійсність може бути збагнена розумом, видається Геґелю не доведеною до кінця. Своєю діалектичною логікою, що дозволяє протилежності між сутністю та явищем, матерією та формою, антиноміями та єдністю розуму, він починає створення логічної теорії історичної динаміки. Якщо в центрі уваги Канта перебувала ідея раціоналізованого пізнання та впорядкування іст-го процесу крізь призму константності моральних конституцій, що власне й складає мету історії для Канта та Фіхте, то для Геґеля сутнісною ознакою історії є прогрес духу, сходження від нижчих щаблів до вищих в усвідомленні та розкритті свободи.

Школа Геґеля та його послідовників у німецькій філософії історії з самого початку прагнула до побудови картини універсального історичного процесу. Саме Геґель створив першу велику теорію історичної динаміки.

2) ФІ Гегеля. Гегель говорить про єдність об-го  та  суб-го  в  історії. Історія – завжди єдність   історичної рефлексії  й  того, що мало місце  у формі  історичних подій. Говорить про три  види  розгляду  історії – першопочаткову (перетворення  зовнішніх явищ  у   внутрішнє уявлення – Геродот, Фукідід), рефлексивну (завжди  височіє над конкретною епохою не тільки з точки зору  часу, але  й з  висоти духу) і  філософська історія. Специфіка  і  мета  філософської  історії полягає   в тому, щоб   представити  всесвітньоісторичний процес  як  породження  розуму,  як  процес  явлення  духу  в  часі. Предмет  ФІ – це світовий  дух та процес  його  розвитку, розглянутий  через призму  внутрішньої історії  окремих народів. Усвідомлення  цього розвитку  відбувається  за  рахунок  виявлення  логічної  основи емпіричної  історії та  намагання  побачити (продемонструвати) необхідний  зв’язок  між, на перший погляд,  випадковими подіями. Вихідним положенням  ФІ є теза про світовий  розум  як творця  історії. У  результаті  вся  історія  постає  як продукт діяльності  духу, чи інакше  кажучи, „розумна  історія”. Розумність  в  історії проявляє себе подвійно: а) у  формі   історичної закономірності; б) у формі  доцільності чи телеологічності історії. Проте  історія  в  цілому  має  єдину  субстанційну  основу,  яка носить інтелігібельний характер,  а  тому  її можна пізнати завдяки розуму. Вся  історія  постає  як  розвиток  і вдосконалення  духу,  в  результаті  чого   кожен наступний  історичний етап визначається Гегелем  як  більш досконалий. Критерієм цього виступає свобода, оскільки вона є діяльністю людини, яка  відповідає імпліцитно закладеній  в  історію розумності.

Отже, ознаки розумності — це передумова історичності, а отже й свободи. Свобода полягає в тому, щоб знати й мати на увазі такі загальні субстанційні предмети, як право та закон, і утворювати відповідну їм дійсність — державу. І лише філософська історія, на думку філософа, здатна відбити рух світового духу крізь історичний простір до набуття статусу всезагальності; вона уособлює собою мисленнєвий перегляд історії. Започаткував_одну з двох головних концептуальних парадигм ФІ знання — класичну (лінеарну) концепцію історичного процесу. Його система формується в контексті вихідних принципів філософського мислення — єдності логічного та історичного, тотожності буття та мислення, вчення про суперечності як джерело руху тощо. Насамперед Геґель робить спробу раціоналізувати динаміку істо ричного процесу та наявного буття взагалі, спробу логізувати історію

Історія, а надалі й світ узагалі, з'являється як породження духу, що в розкладанні на протилежності здійснює та відновлює власну єдність. Геґель бачить сутність світового духу в тому, щоб ніколи не за спокоюватися; сутність духу — це принцип руху, що розходиться й збирається, що падає долі й підноситься до вершин розуму. Для розуміння смислу історії істотним стає закон руху: в ньому споконвічно й конкретно поєднуються в кожній точці індивідуальне та загальне, і водночас одиничне випливає з руху й повертається в рух. Принципом періодизації історії виступає становлення народів і держав. Центральним історичним інститутом при цьому є держава.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

76882. Комиссуральные и проекционные волокна полушарий головного мозга (мозолистое тело, свод, спайки, внутренняя капсула) 183.45 KB
  Комиссуральные волокна являясь длинными отростками корковых нейронов соединяют между собой правое и левое полушария большого мозга образуя мозолистое тело свод спайки: ростральную переднюю сводчатую. В мозолистом теле они формируют лучистость в которой находятся волокна соединяющие новые высшие корковые центры. Части мозолистого тела: клюв начало внизу прилежит к терминальной пластинке; колено переход к среднему отделу; ствол средний отдел; валик задний округленный отдел; В полушариях комиссуральные волокна образуют:...
76883. Боковые желудочки мозга 181.62 KB
  Стенки центральной части бокового желудочка: верхняя стенка поперечные волокна мозолистого тела; нижняя дно тело хвостатого ядра часть задней поверхности таламуса и терминальная полоска; медиальная стенка тело свода; с латеральной стороны мозолистое тело и хвостатое ядро соединяются под острым углом как бы исключающим латеральную стенку. Стенки переднего рога: медиальная прозрачная перегородка; латеральная и нижняя головка хвостатого ядра; передняя верхняя и часть нижней стенки волокна мозолистого тела. Стенки нижнего...
76884. Обонятельный мозг, его центральный и периферический отделы 182.63 KB
  По современным представлениям в процессе эволюции позвоночных обоняние на основе обонятельного мозга выступило в качестве организатора целостных функций связанных с формированием всех безусловно рефлекторных реакций инстинктов: ориентировочных оборонительных пищевых сексуальных и др. Благодаря обонятельному мозгу сформировалось новое морфофункциональное объединение лимбическая система или висцеральный мозг обеспечивающие человеку следующие свойства: эмоциональномотивационное поведение; сложное поведение связанное со сменой фаз...
76885. Промежуточный мозг – отделы, внутреннее строение, третий желудочек 187.06 KB
  Границы промежуточного мозга проходят: по основанию головного мозга то есть по вентральной поверхности: спереди по зрительному перекресту сзади по краю заднего продырявленного мозгового вещества и ножек мозга; по дорзальной поверхности обращенной к своду черепа по поперечной борозде между верхними холмиками и таламусом и по эпиталамической спайке; латерально по терминальной пластинке что соответствует разграничительной линии между таламусом и внутренней капсулой. Анатомические отделы промежуточного мозга: таламическая область ...
76886. Средний мозг 183.11 KB
  Средний мозг состоит из крыши покрышки и основания водопровода акведуктус церебри полости среднего мозга. Анатомической основой мозга являются четверохолмие и парные ножки мозга водопровод. Крыша среднего мозга представлена пластиной четверохолмия которая имеет: верхние холмики правый и левый куполообразные парные возвышения с подкорковыми центрами зрения; ручки верхних холмиков продольные валики лежащие позади таламуса и направляющиеся к латеральным коленчатым телам; нижние холмики и ручки нижних холмиков правые и левые...
76887. Задний мозг 181.2 KB
  Ядра и волокна моста на поперечном срезе: Переднее и заднее ядро трапециевидного тела в середине моста. Двигательное ядро лицевого нерва в покрышке между трапециевидным телом и волокнами средней ножки мозжечка. Двигательное и чувствительное мостовое ядра тройничного нерва в покрышке между волокнами верхних и средних ножек мозжечка. Верхнее слюноотделительное парасимпатическое ядро в покрышке между ядрами отводящего и тройничного нервов; Ядро одиночного пути чувствительное в покрышке между волокнами верхних и нижних...
76888. Мозжечок 186.15 KB
  Параметры мозжечка составляют: масса в 120-150 г поперечный размер 910 см длина 35 см. От большого мозга отделен поперечной щелью в которой находится отросток твердой мозговой оболочки намет палатки мозжечка закрывающий нижние затылочные ямки в задней черепной яме. Рельеф на поверхностях мозжечка возникает благодаря глубоким поперечным щелям разделяющим верхнюю заднюю и нижнюю доли. Менее глубокие поперечные щели делят доли на дольки а по поверхности долек проходят мелкие бороздки отграничивающие листки мозжечка.
76889. Продолговатый мозг 180.62 KB
  Внутреннее строение мозга на фронтальном разрезе: ядра нижние оливные: правое и левое в оливах; ретикулярная формация лежит над оливами; сердечный и дыхательный центры функциональные объединения на основе ядер ретикулярной формации и блуждающего нерва; ядра IX X XI и XII пары черепных нервов: двигательное двойное ядро IX X черепных пар заднее ядро X пары парасимпатическое двигательные ядра XI и XII черепных пар; глотательнорвотный центр на основе функционального объединения ретикулярной формации и ядер IX X XII пары;...
76890. Ромбовидная ямка, её рельеф, проекция на нее ядер черепных нервов 183.14 KB
  В ней различают мало заметные но важные структуры: треугольник подъязычного нерва узкая часть медиального возвышения в нижнем углу с проекцией двигательного ядра этого нерва; треугольник блуждающего нерва кнаружи от треугольника подъязычного нерва в нем проекция парасимпатического заднего ядра данного нерва; мозговые полоски IV желудочка проходящие поперечно между латеральными углами ямки и содержащие отростки клеток улитковых ядер. На ромбическую поверхность ямки в направлении спереди назад проецируются все ядра черепных нервов с...