25185

Основні засади ФІ Гегеля та Канта

Доклад

Логика и философия

Історія людства в своїй цілісності стає об'єктом теоретичної реконструкції та аналізу в творчості Канта а своє логічне завершення ці пошуки знаходять в філософії історії Геґеля. Найхарактернішою ознакою німецької класичної філософії є визнання субстанційності історії. Продовжуючи просвітницьку традицію Кант та Геґель постулювали як засадничу основу історичного процесу розум раціональне впорядкування історії. ФІ на відміну від емпіричних описових досліджень історії має представити всесвітню історію як систему€...

Украинкский

2013-08-12

34.5 KB

0 чел.

40. Основні засади ФІ Гегеля та Канта

У нім. класичній філософії відбувається системне теоретичне оформлення ФІ як  особливої галузі філософії.    Історія    людства    в    своїй цілісності   стає   об'єктом   теоретичної реконструкції та аналізу в творчості Канта , а своє логічне завершення  ці  пошуки знаходять в філософії історії Геґеля. Найхарактернішою ознакою німецької класичної філософії є визнання субстанційності історії. Продовжуючи просвітницьку традицію, Кант та Геґель постулювали як засадничу основу історичного процесу розум, раціональне впорядкування історії. Геґель стверджував, що «єдиною думкою, котру привносить із собою філософія, є та проста думка розуму, що розум панує в світі, отже всесвітньо-історичний процес здійснюється розумно» . Розум та свобода є вихідними характеристиками історичного розвитку а свобода, похідна від Абсолюту, є базис історичного буття всього людства.

Створюючи логічну теорію динаміки історичного буття, Геґель спирався на вчення Ляйбніца про висхідний прогрес, що перетворює неусвідомлюваний вміст розуму на свідомість і систематичну єдність, а також на теорію Канта про те, що підвалиною науки є самопізнання розуму. Особливо важливе значення мала спадщина моральної філософії Канта.

За Кантом, історія — це царина волі і, на відміну від світу природи, діє за законами, в яких природа та воля пов'язані між собою. А філософія «є система пізнання розумом», що може містити не тільки суто апріорні, а й емпіричні принципи. Тому іст-ний процес Кант побачив не тільки як еволюцію інтелекту, що логічно й безупинно прогресує, а також як процес чинної волі, що протиставляє розум натиску чуттєвості та себелюбства. Історичний процес випливав із внутрішніх законів розуму; він означав зростання ціннісного світу культури, що реалізує покладене в суті розуму прагнення до свободи в царстві морального, «розуму, що визнає та заохочує себе самого».

1) ФІ Канта. ФІ, на  відміну  від емпіричних, описових досліджень історії, має представити  всесвітню історію „як  систему”, яка  має свій  початок  і  кінцеву  мету. Ґрунтується на тому, що  в  історії, яка на перший погляд  постає  як  безладна  сукупність людських вчинків, діють певні  закони, які  свідчать, що  в  основі  історії лежить деякий  „план природи”, або  „провидіння”, й  наявний поступ. Припускає, що початком історії є „гріхопадіння”, до якого  призводить  „споконвічне зло”,  а разом  з ним – поява  морального начала. Усвідомлення  морального  закону  виникає як  наслідок його порушення,  як  провина та потреба  її спокутував. Людина  сама  творить  історію, вона  є винятково  справою її рук. Рушійні  сили  історії – зло, праця  та поділ праці,  „антагонізм” людей  в  суспільстві,  який  є недоброзичливим спілкуванням людей, який стає причиною законодоцільного порядку. Роль  антагонізму  в  суспільному  поступі  надзвичайно важлива – без нього всі  чудові природні задатки  людства  залишилися  б нерозвиненими”. Завершує ФІ Канта  і  всю його  прикладну  етику  взагалі, вчення  „про вічний мир”, який  є необхідним  складником кантівського соціально-історичного  ідеалу.  

Геґелю кантівські уявлення про динаміку іст-го розвитку уявлялися попередньою стадією, розумовою логікою, що намацує витворену розумом дійсність лише з погляду методу. Так, центральна ідея Канта, що лише витворена самим розумом дійсність може бути збагнена розумом, видається Геґелю не доведеною до кінця. Своєю діалектичною логікою, що дозволяє протилежності між сутністю та явищем, матерією та формою, антиноміями та єдністю розуму, він починає створення логічної теорії історичної динаміки. Якщо в центрі уваги Канта перебувала ідея раціоналізованого пізнання та впорядкування іст-го процесу крізь призму константності моральних конституцій, що власне й складає мету історії для Канта та Фіхте, то для Геґеля сутнісною ознакою історії є прогрес духу, сходження від нижчих щаблів до вищих в усвідомленні та розкритті свободи.

Школа Геґеля та його послідовників у німецькій філософії історії з самого початку прагнула до побудови картини універсального історичного процесу. Саме Геґель створив першу велику теорію історичної динаміки.

2) ФІ Гегеля. Гегель говорить про єдність об-го  та  суб-го  в  історії. Історія – завжди єдність   історичної рефлексії  й  того, що мало місце  у формі  історичних подій. Говорить про три  види  розгляду  історії – першопочаткову (перетворення  зовнішніх явищ  у   внутрішнє уявлення – Геродот, Фукідід), рефлексивну (завжди  височіє над конкретною епохою не тільки з точки зору  часу, але  й з  висоти духу) і  філософська історія. Специфіка  і  мета  філософської  історії полягає   в тому, щоб   представити  всесвітньоісторичний процес  як  породження  розуму,  як  процес  явлення  духу  в  часі. Предмет  ФІ – це світовий  дух та процес  його  розвитку, розглянутий  через призму  внутрішньої історії  окремих народів. Усвідомлення  цього розвитку  відбувається  за  рахунок  виявлення  логічної  основи емпіричної  історії та  намагання  побачити (продемонструвати) необхідний  зв’язок  між, на перший погляд,  випадковими подіями. Вихідним положенням  ФІ є теза про світовий  розум  як творця  історії. У  результаті  вся  історія  постає  як продукт діяльності  духу, чи інакше  кажучи, „розумна  історія”. Розумність  в  історії проявляє себе подвійно: а) у  формі   історичної закономірності; б) у формі  доцільності чи телеологічності історії. Проте  історія  в  цілому  має  єдину  субстанційну  основу,  яка носить інтелігібельний характер,  а  тому  її можна пізнати завдяки розуму. Вся  історія  постає  як  розвиток  і вдосконалення  духу,  в  результаті  чого   кожен наступний  історичний етап визначається Гегелем  як  більш досконалий. Критерієм цього виступає свобода, оскільки вона є діяльністю людини, яка  відповідає імпліцитно закладеній  в  історію розумності.

Отже, ознаки розумності — це передумова історичності, а отже й свободи. Свобода полягає в тому, щоб знати й мати на увазі такі загальні субстанційні предмети, як право та закон, і утворювати відповідну їм дійсність — державу. І лише філософська історія, на думку філософа, здатна відбити рух світового духу крізь історичний простір до набуття статусу всезагальності; вона уособлює собою мисленнєвий перегляд історії. Започаткував_одну з двох головних концептуальних парадигм ФІ знання — класичну (лінеарну) концепцію історичного процесу. Його система формується в контексті вихідних принципів філософського мислення — єдності логічного та історичного, тотожності буття та мислення, вчення про суперечності як джерело руху тощо. Насамперед Геґель робить спробу раціоналізувати динаміку істо ричного процесу та наявного буття взагалі, спробу логізувати історію

Історія, а надалі й світ узагалі, з'являється як породження духу, що в розкладанні на протилежності здійснює та відновлює власну єдність. Геґель бачить сутність світового духу в тому, щоб ніколи не за спокоюватися; сутність духу — це принцип руху, що розходиться й збирається, що падає долі й підноситься до вершин розуму. Для розуміння смислу історії істотним стає закон руху: в ньому споконвічно й конкретно поєднуються в кожній точці індивідуальне та загальне, і водночас одиничне випливає з руху й повертається в рух. Принципом періодизації історії виступає становлення народів і держав. Центральним історичним інститутом при цьому є держава.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

46293. Общеисторическая природа сознания. Роль труда в возникновении и развитии сознания. Единство языка и мышления 11.29 KB
  Роль труда в возникновении и развитии сознания. Энгельс считал что решающую роль в возникновении сознания сыграл труд. Роль труда складывается из нескольких факторов. Труд сыграл роль в становлении мозга.
46294. Понятия «клиент», с точки зрения практики социальной работы 10.02 KB
  Системный подход к этому понятию означает что личностная и социальная проблема трудности связанные с межличностным общение или сложная жизненная ситуация к разрешению которой стремится клиент должны быть увидены участниками процесса социальной работы объемно как результат стечения многих обстоятельств на которые оказали влияние как личностные так и социальные факторы. Уникальность социальной работы для оказания помощи людям заключается именно в том чтобы способствовать достижению изменений во взаимодействиях между людьми и...
46295. Дети как объект социальной работы 8.86 KB
  Специфика социального обслуживания детейсирот детей оставшихся без попечения родителей детейинвалидов детей с девиантным поведением. Дети оставшиеся без попечения родителей лица в возрасте до 18 лет которые остались без попечения единственного родителя или обоих родителей в связи с: лишением их родительских прав; ограничением их в родительских правах; признанием родителей безвестно отсутствующими недееспособными ограниченно дееспособными находящимися в лечебных учреждениях; объявлением их умершими; отбыванием ими наказания в...
46297. Объединения юридических лиц 15.56 KB
  Объединения Юридических Лиц некоммерческие организации созданные юридическими лицами на добровольных договорных началах и на основе их членства в форме ассоциаций и союзов в целях координации их деятельности и представления и защиты их общих в том числе имущественных интересов п. Объединения Юридических Лиц не вправе осуществлять какиелибо управленческие функции в отношении участников которые полностью сохраняют свою самостоятельность. атривает минимально необходимого числа участников Объединения Юридических Лиц отдавая решение этого...
46298. Грамматическое значение и грамматические формы. Способы выражения грамматических значений в языке 15.55 KB
  Грамматическое значение и грамматические формы. Таким образом можно сказать что каждое грамматическое явление всегда имеет две стороны: внутреннюю – грамматическое значение и внешнюю – грамматический способ выражения. Если лексическое значение может быть только одно то грамматических значений у слова может быть несколько и они находят в языке свое морфологическое и синтаксическое выражение. В области морфологии грамматическое значение – это общие значения слов как частей речи например значение предметности у существительных а также...
46299. The adjective 15.52 KB
  Unlike nouns djectives do not possess full nomintive vlue. Clssifiction of djectives.Хаймович и Роговская With regrd to the ctegory of the degrees of comprison djectives fll under 2 lexicogrmmticl subclsses: comprbles nd noncomprbles. The nucleus of the ltter is composed of derived djectives like wooden Crimen mthemticl etc.
46300. ФОНЕМА КАК ЕДИНИЦА ЯЗЫКА. ФУНКЦИИ ФОНЕМЫ 15.5 KB
  Функции фонем Фонемы выполняют следующие функции: дистинктивная различительная функция выражается в том что фонема служит для фонетического опознавания и семантического отождествления слов и морфем. Дистинктивная функция включает в себя перцептивную опознавательную и сигнификативную смысл оразличительную функции перцептивная функция функция доведения звуков речи до восприятия: она дает возможность воспринимать и опознавать органом слуха звуки речи и их сочетания способствуя отождествлению одних и тех же слов и морфем...