25192

Філософське вчення Г. Сковороди

Доклад

Логика и философия

Сковорода 1722 1794 був всебічно освіченою для свого часу людиною досконало знав стародавні та нові європейські мови старогрецьку філософію і літературу. Сковорода стверджував що природа є безкінечна кількість світів . Сковорода пов'язував цю думку з концепцією двох натур двох природ лат. Сковорода намагався подолати дуалізм вчення про дві натури та знайти єдине начало€.

Украинкский

2013-08-12

27.5 KB

0 чел.

47. Філософське вчення Г. Сковороди.

Г. Сковорода (1722—1794) був всебічно освіченою для свого часу людиною, досконало знав стародавні та нові європейські мови, старогрецьку філософію і літературу.

Для філософських поглядів Г. Сковороди характерним є те, що при ідеалістичному, в цілому, розв'язанні основного питання філософії, чітко проявляється матеріалістична тенденція. Це, зокрема, видно з його концепції "трьох світів" та "двох натур". Згідно із нею весь світ складається з "макрокосму", тобто природи, "мікрокосму", тобто людини, та "світу символів", тобто Біблії (це самостійна реальність, що дає можливість осягнути Бога. Це певна надприродна реальність, це філософія Боголюдини).

Відкинувши церковну догматику та середньовічну схоластику, Г. Сковорода стверджував, що природа є безкінечна кількість "світів". Всі "світи" існують самі по собі. "Мікрокосм", тобто людина, є закономірною часткою і продовженням "макрокосму", тобто природи в цілому. Допускаючи, що "духовне начало" властиве всім "трьом світам", Г. Сковорода пов'язував цю думку з концепцією "двох натур" — двох природ (лат. natura — природа). Кожний зі світів, на його думку, має матеріальну — зовнішню, видиму — природу, і природу духовну — внутрішню, невидиму.

Людина є центром, це осягнення людиною світу із середини. Пізнання – це наближення до Бога шляхом пізнання себе. Це не акт перетворення природи (як на Заході), не зміна зовнішнього світу, а перетворення людини, її обожнення.

Г. Сковорода намагався подолати дуалізм вчення про "дві натури" та знайти "єдине начало”. Однак він не зумів подолати дуалізм і став на шлях примирення протиріч, розуміючи під субстанцією то "Бога", то щось матеріальне, яке називає то "природою", то "закономірністю", то "внутрішньою пружиною".

Теорія пізнання Сковороди безпосередньо пов'язана з його вченням про "три світи" і "дві натури", вона є двоїстою: з одного боку, Г. Сковорода прославляв силу людського пізнання і вважав, що немає меж його поступальному розвиткові, з іншого вважав, що "світ символів" є вираженням "божественного" начала природи і людини.

Прагнучи розкрити істинну сутність явищ і єдину "природу" світобудови, Сковорода висловив думку про те, що явище і сутність пов'язані між собою. Але між ними немає тотожності. Лише пізнання внутрішньої "натури", її особливостей є істинне пізнання.

Одним із головних питань в суспільних поглядах Сковороди було питання про сутність людини та шляхи, які можуть привести людину і народ до щастя. У пошуках щастя Сковорода звертається до праці людини і виступає співцем праці. Щастя людини він вбачав у праці й у виконанні обов'язку перед Вітчизною. Праця є основою суспільного життя, "началом" людини і суспільства. Праця має бути "сродною", тобто узгоджуватись з природними здібностями і прагненнями людей. Цій "сродності" Г. Сковорода надавав великого значення у виправленні соціальних недоліків.

Суспільство, за Сковородою, має "зовнішню" та "внутрішню" сутність. Воно може бути стійким лише в тому випадку, коли форма співжиття відповідає розумній природі суспільства і людини.

Г. Сковорода вважається засновником "філософії серця". В центрі світогляду Г. Сковороди є людина, її духовний світ, її щастя. Науки про природу задовольняють тілесні потреби, але не тілесне, не матеріальне є головним для людини. Тому ці науки не навчають людину, як бути щасливою. Хто хоче бути щасливим, той насамперед повинен пізнати самого себе, тобто внутрішню сутність, свою духовність або своє серце. Серце (ірраціональне) – це надсвідоме. Це осередок всього доброго і світлого. Людина, яка не пізнала себе, не може обрати відповідно до своєї природи сферу діяльності, отже, не може бути щасливою.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

11007. Рационалистическая метафизика 17 века (Декарт, Спиноза, Лейбниц) 38 KB
  Рационалистическая метафизика 17 века Декарт Спиноза Лейбниц Рационализм направление признающее разум основой познания и поведения людей. Начал складывать в результате развития математики и естествознания. Исходит из идеи естественного порядка. Утверждает опр
11008. Полемика славянофилоф и западников в русской философии 74 KB
  Полемика славянофилоф и западников в русской философии Своеобразным направлением в русской философии явилось славянофильство ярким представиетелм которого были А.С.Хомяков 18041860 и И.В.Киреевский 18061856 оказавшие значительное воздействие на развитие русской мыс
11009. Истоки философии. Хронология и краткая характеристика основных этапов 46 KB
  Тема. Истоки философии Хронология и краткая характеристика основных этапов. Причины возникновения философии являются и причиной её развития. Данный вопрос является дискуссионным. Основные этапы развития мировой философии преимущественно связываются только с развит...
11010. Гносеология или теория познания 55 KB
  Гносеология. Гносеология или теория познания – это раздел философии в котором изучаются природа познания и его возможности отношение знания к реальности выявляются условия достоверности и истинности познания. Термин Гносеология происходит от греческих слов g...
11011. Закономерности исторического развития техники 46 KB
  Закономерности исторического развития техники. Проблема периодизации. Предметная сторона Т. Техника и наука. Т как деятельность. ФТ выделяет общие закономерности и стадии исторической эволюции Т потом это будет конкретизировано в истории Т. В отличие...
11012. Социальная роль техники 47 KB
  Социальная роль техники. Техника как основа социального прогресса. Информационное общество. Понятие техногенной цивилизации. Антитехницизм и его основания. Рассмотрены различные периодизации истории техники. Каждая новая стадия в развитии техники в
11013. Техника и наука в контексте культуры 58 KB
  Техника и наука в контексте культуры Специфика техники как феномена культуры. Технические науки как тип наук. В имеющихся определениях техники обнаруживается существенно общий смысловой срез: по отношению к человеку техника является вопервых воплощ
11014. Философия техники как область исследований 63 KB
  Философия техники как область исследований. ФТ в структуре философского знания. Проблема определения Т. Ответить на вопрос что такое ФТ можно с двух сторон: показав как он выделяется из философии вообще и рассмотрев что такое Т как основной объект ее
11015. Этика науки и техники 51 KB
  Этика науки и техники. Этика науки и техники как этика ответственности. Внутренняя и внешняя этика науки и техники. Проблема этической размерности научной деятельности и технического творчества обозначилась в ХХ в.: достаточно долго этические проблемы на...