25196

Пізнання як особлива форма освоєння світу

Доклад

Логика и философия

Пізнання як особлива форма освоєння світу Якщо дуже просто то пізнання – це процес взаємодії суб’єкта та об’єкта що своїм результатом має знання. Існують різні способи пізнання а отже й різні види знання. Поряд із різноманітністю видів знань існує величезна кількість поглядів на саму природу пізнання. Говорять про абстрактне і конкретне пізнання повне і неповне наукове і філософське тощо.

Украинкский

2013-08-12

25 KB

1 чел.

50. Пізнання як особлива форма освоєння світу

Якщо дуже просто, то пізнання – це процес взаємодії суб’єкта та об’єкта, що своїм результатом має знання. Існують різні способи пізнання, а отже й різні види знання. Є речі, що можна пізнати лише за допомогою науки, інші – за допомогою мистецтва, філософії, життєвої практики тощо.

Знання потрібно відрізняти від інформації. Якщо інформація – це будь-яке осмислене висловлювання, опис фактичного, нові відомості про об’єкт, то знання – це висловлювання, що містять в собі доведення, це достовірна інформація. Знання буває філософським, науковим (природознавче та гуманітарне), практичним (наприклад, знання місцевості, вміння грати на музичному інструменті), моральним, мистецьким тощо.

Поряд із різноманітністю видів знань, існує величезна кількість поглядів на саму природу пізнання. Говорять про абстрактне і конкретне пізнання, повне і неповне, наукове і філософське тощо. Щодо останніх, то наукове пізнання намагається віднайти істини середнього ступеню. Філософія ж шукає основи, першопочатки, порядок, сутнісні зв’язки світу. Філософія намагається дослідити природу знання, його походження, межі і обґрунтування, відрізнити знання від незнання. Філософія на відміну від науки не визнає авторитетів, тому кожен філософ щоразу проходить весь шлях спочатку. Доказом чого, мабуть, є існування різних концепцій пізнання. Частина філософів стверджує залежність пізнання від зовнішніх незалежних речей (реальності, матерії,об’єкта), інші ж вважають пізнання самостійною реальністю.

В науковому пізнання визначають 2 рівні пізнання – емпіричний та теоретичний. Емпіричний рівень характеризується пізнанням одиничних речей, окремих фрагментів дійсності. На теоретичному рівні відбувається логічна реконструкція дійсності за допомогою абстрагування та ідеалізації, будуються теорії, розкриваються причини і формулюються закони, що виражають істотні, необхідні зв’язки.

Розглядаючи проблему пізнання варто також звернутися до проблеми віри. Зокрема в Середньовіччі умовою пізнання визнавалася віра. Зокрема Августин наголошує, що для того, щоб осягнути божественну істину потрібно читати Святе Письмо, а для того, щоб читати, потрібно вірити. Хоча проблему віри можна розглянути і в більш широкому, не лише релігійному, значенні.

Важливою умовою пізнання також є мова. Вона репрезентує реальність, є знаряддям тлумачення та навчання. Ми живемо в мові, пізнаємо в мові і наші судження є репрезентацією наших знань.

Важливою характеристикою пізнання є інтенційнсть. (див. питання № 85)


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

25257. Специфічні риси античної філософської парадигми 30 KB
  Основні досократичні школи: Мілетська школа Фалес Анаксімандр Анаксімен Вчення Геракліта Ефеського Атомізм Демокріта Піфагорійський союз Елейська школа Ксенофан Парменід Зенон Софісти Сократичні школи: мегарська Евклід – синтезували вчення Парменіда про буття з вищим поняттям сократівської етики – поняттям добра кінічна – основою щастя вважали нехтування суспільними нормами циніки кіренайська – гедонізм Платон – учень Сократа засновник Академії: вчення про ідеї як досконалі речі€ теорія пізнання знання як пригадування...
25258. Монізм-плюралізм. Суть „елейської кризи” в античній філософії 27.5 KB
  буття єдине істине нерухоме умоглядне розум та умовиводи. Існує лише буття небуття не існує тотожність мислення і буття. Оскільки небуття не можливо помислити то його не має Пізнання засобами органів відчуттів не достовірне. Апорії Зенона Ахілл і черепаха€ Стріла€: логічно неможливе мислення множинності речей припущення руху приводить до суперечностей Опоненти олеатів сперечалися з постулатами про єдність буття і його нерухомість апелювали до чуттєвоконкретної реальності що є багатоманітною і мінливою.
25259. Суть Сократовських тез 22.5 KB
  Осн заслуга в тому що діалог був осн методом знаходження істини. Даний вислів був переосмислений Сократом і означав 1 відмову від космологічної спекуляції досократиків 2 кореляцію осн постулата інтелектуальної етики Сократа добродетелб есть знание який передбач самопізнання пізнання своєї моральної сутності та її наступна реалізація пізнай хто ти єсть і стань ним шляхом досягнення щастя.
25260. Проблема співвідношення філософії та релігії 67.5 KB
  Спільне філософії і науки: конкретний предмет дослідження; обґрунтовуються особливими способами доказів філософія – верифікація само наукове знання інколи служить доказом філософського принципу; обидва знання – узагальнення ідей але ступінь узагальнення різний філософію часто називають метатеорією теорія теорії; ціль – збагачення досвіду людини; метод абстракції. Відмінності: наука вивчає лише відносне а філософія ще й абсолютне; наукове мислення інтелектуальне а філософське – розумове оскільки про відносне можна знати лише...
25261. Філософія релігії в системі філософських знань і як структурний компонент релігієзнавства. Філософія релігії і реліг. філософія: необхідність їх розрізнення 28.5 KB
  Філософія релігії в системі філософських знань і як структурний компонент релігієзнавства. Філософія релігії і реліг. філософія: необхідність їх розрізнення Філя релігії – подає понятійне тлумачення релігійних феноменів – інтелектуальний вимір релігії. осмисленість феномену релігії.
25262. Спільне філософії і науки 64.5 KB
  Природні релігії. Надприродні релігії. Природні релігії – це релігії які створив людський розум.
25263. Проблема класифікації релігій. Огляд різноманітних типологій релігії 28.5 KB
  Огляд різноманітних типологій релігії Більшість дослідників прагне розподілити релігії за певними критеріями але потрібно відкинути нормативні класифікації розподіл на релігію істинну свою і релігію хибну інших. 3 групи: 1 релігії арійських народів індоєвропейські народи; 2 релігії семітських народів семітськохамітська мовна група; 3 релігії туранських народів народи Уралу і Алтаю. Три релігії природи: чаклунство; брахманізм і буддизм; стадія переходу до релігії свободи – зороастризм єгипетська і фінікійська релігії; 2...
25264. Проблема сутності християнства: огляд різноманітних точок зору. Ідейні передумови появи християнства 30 KB
  Проблема сутності християнства: огляд різноманітних точок зору. Ідейні передумови появи християнства Афанасій Великий: Слово про втілене слово€ і сповідання віри про втіленого Бога дало стійкість християнству€ – це ортодоксальна точка зору. Іша точка зору: Євангеліє формується під грецьким впливом і долає іудаїзм; ІІга точка зору: Євангеліє – це є продовження іудаїзму іудаїзм – єдина основа християнства. Це однією точкою зору є бачення смислу християнства у етичному вченні Ісуса Христа.
25265. Утвердження християнства в Київській Русі. Володимирова версія хрещення Русі: аргументи „за” і „проти” 30 KB
  Утвердження християнства в Київській Русі. Володимирова версія хрещення Русі: аргументи за€ і проти€ Ідеї християнства на територію Східної Європи почали проникати ще за римських часів про що свідчать матеріали археологічних пам’яток Кримського півострова. На Русі знайомство з новою вірою відбулося у ІХ ст. Процес впровадження православ’я на Русі був дуже довгим і не однозначним.