25197

Концепції комунікативно-структурованого життєсвіту за Ю.Габермасом

Доклад

Логика и философия

Габермас виходить з концепції суспільної еволюції де суспільний розвиток постає у формі руху від родовогоархаїчного до традиційногодержавноорганізованого а потім до модерногокапіталістичного суспільства. Концепція життєсвіту дістає своє втілення в архаїчних суспільствах де структури нормативної інтеграції опосередковані мовленнєвою комунікацією водночас становлять системні структури. Системні механізми в цих суспільства невіддільні від соціальноінтегративних інституцій заснованих на життєвому світі. За умов традиційного...

Украинкский

2013-08-12

35 KB

1 чел.

51Концепції комунікативно-структурованого життєсвіту за Ю.Габермасом.

Габермас виходить з концепції суспільної еволюції де суспільний розвиток постає у формі руху від родового(архаїчного) до традиційного(державно-організованого), а потім до модерного(капіталістичного) суспільства. Саме протягом цього руху відбувається розєднання системи і життєвого світу.

Концепція життєсвіту дістає своє втілення в архаїчних суспільствах, де структури нормативної інтеграції, опосередковані мовленнєвою комунікацією, водночас становлять системні структури. Системні механізми в цих суспільства невіддільні від соціально-інтегративних інституцій, заснованих на життєвому світі. Тобто економіка, політика існують в єдності з етико-релігійним етосом, тобто світом до предикативного досвіду(життєсвітом).

За умов традиційного суспільства функціональна спеціалізація поширюється на життя соціальних груп. Утворюється нова площина взаємозв’язків, котра виражається у формі політичного управління суспільством. Що повинно створювати видиме об’єднання інтересів усіх соціальних груп. Такий стан досягається завдяки ілюзорному тлумаченню класового суспільства, що ми маємо в релігії. Релігійно-моральні погляди виокремлюються в деяку соціальну систему, що перебирає на себе ідеологічну функцію. Політичні та виробничі відносини тут ще залежать від контексту релігійної сфери. Тому система враховує життєсвіт і зберігає своє відношення до нього.

В модерному капіталістичному суспільстві відбувається децентралізація та розподіл влади між різними системами діяльності. Ці функції де політизуються та передаються недержавним субсистемам. Капіталістична економічна субсистема стверджується завдяки грошовому механізмові управління, котре поширюється на всі інші системи, перебираючи на себе функції управління суспільством. Така експансія грошового механізму є неможливою без вивільнення його від нормативного контексту життєвого світу.

Власне, з ускладненням суспільства відбувається і диференціація самого життєсвіту, що підпорядковується іманентним комунікативній раціоналізації сенсу. Тобто, сам життєвий світ раціоналізується. Із структурною диференціацією життєвого світу співвідноситься функціональна спеціалізація відповідних процесів його репродукування, що віддзеркалюється у створенні системи науки, права, моралі. Здійснюється генералізація цінностей. Ціннісні орієнтації постають загальнішими, формальнішими і функціональнішими. Відповідно до цього, відбувається диференціація культури, суспільства і особистості.

У площині культури здійснюється відрив серцевини традиції від конкретного змісту, з котрим вона нерозривно переплетена у міфологічному світогляді. Традиція згортається у формальні елементи(поняття, абстрактні цінності).

У площині суспільства викристалізовуються загальні принципи координації діяльності, які відриваються від особливого контексту життєдіяльності. В сучасному капіталістичному суспільстві функціонують абстрактні принципи правопорядку й моралі, які вже мають слабкий зв'язок з конкретними життєвими формами.

У площині системи особистості когнітивні структури, що виникають у процесі спеціалізації, дедалі більше позбавляються змісту культурного знання, з якими ці структури спочатку були пов’язані у «конкретному мисленні».

Генералізація цінностей приводить до двох протилежних тенденцій. З одного боку, комунікативна діяльність позбавляється конкретних успадкованих нормативних взірців поведінки. У зв’язку з цим, функція соціальної інтеграції дедалі більше переходить від згоди, заснованої на релігійних цінностях, до процесів досягнення консенсусу за допомогою мовленнєвої комунікації. Це, зрозуміло сприяє демократії, свободі слова, особистості і тому подібній бороді.

З іншого боку, вивільнення комунікації від ціннісних орієнтацій означає водночас і відокремлення діяльності, зорієнтованої на результат, від діяльності, яка має на меті взаєморозуміння. Тобто виникає можливість для ствердження ціле раціональності незалежно від комунікативної раціональності. Вивільнення від моральних приписів спричиняє домінування орієнтації на мету, інтерес. Гроші і влада постають як інструментальні цінності, і у ролі таких медіумів спрошують  комунікацію, замінюючи її на символічну генералізації. Таким чином вони відривають соціальну діяльність від інтеракції заснованій на згоді що до цінностей, і витісняють її медіумами, координуюча функція яких ґрунтується на стратегічній раціональності. Відбувається розєднання системи і життєвого світу, і останній постає як субсистема поруч з іншими. Вивільнені системні імперативи руйнують життєсвіт через його інструменталізацію. Система поглинає життєсвіт.