25199

Поняття феномену в феноменологічній філософії

Доклад

Логика и философия

Він розрізняв даності зовнішнього досвіду фізичні феномени та безпосередньо очевидні психічні феномени які інтенційно містять у собі весь предмет. Феномени не подвоюють світ як деякі це вважають. Навпаки феномени показують виявляють себе як деяку цілісно схоплену одиницю.

Украинкский

2013-08-12

24 KB

1 чел.

52. Поняття феномену в феноменологічній філософії

Феномен (з грец. - являющееся) – те, що саме себе виявляє. Предтечією феноменології стало вчення Брентано. Він розрізняв даності зовнішнього досвіду (фізичні феномени) та безпосередньо очевидні психічні феномени, які інтенційно містять у собі весь предмет. Під впливом робіт Брентано з’являються перші праці Гуссерля, який традиційно вважається засновником феноменології.

Гуссерль розуміє феномен як безпосередню даність свідомості, як те, що саме собе являє, це певні сутності, що мають бути відкриті в діяльності нашого пізнання. Так, ми ніколи чуттєво не сприймаємо весь предмет: ми бачимо лише частину будинку, частину більярдного шару тощо. Але при цьому речі ми сприймаємо цілісно, а не по частинам. Це можливо завдяки перспективності нашого пізнання, інтенційності свідомості і, звісно, завдяки феноменам.

Феномени не подвоюють світ, як деякі це вважають. Вони не приховують нічого за речами, не відсилають нас до світу, який знаходиться за межами досвіду. Навпаки, феномени показують, виявляють себе як деяку цілісно схоплену «одиницю». На відміну від явищ, які не показуються, а лише здаються нам (Хайдегер: розрізнення феноменів та явищ).

Щоб схопити феномен, потрібно звільнитися від усього актуального (емпіричного, психічного). Це можливо завдяки редукції. Адже всі ми живемо в світі природної настанови – це буденна настанова свідомості, коли ми все сприймаємо природно, непроблематично. Це зовнішній світ, наше Я, інші Я – це інтерсуб’єктивний світ, світ, де індивідуальний досвід узгоджується з досвідом інших суб’єктів.

Значення феноменологічної редукції в очищенні свідомості від природної настанови, натуралізму та психологізму. Ми маємо утриматися від (епохе) від будь-яких тверджень про існування об’єктивного, зовнішнього світу, винесення його за дужки (ейдична редукція). Проте це не означає заперечення існування цього світу, а лише звільнення від природної настанови, щоб вирізнити саму по собі свідомість, як єдиний об’єкт аналізу. Також потрібно відмовитися від ідеї Бога (виявлення закономірностей в житті призводить до ідеї Бога), виключити своє психологічне я (емоції та почуття) (трансцендентальна редукція). І останнє, не претендувати ні на що, крім того, ми можемо достеменно довести.

 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23236. Традиції і новаторство в культурі 46.5 KB
  Спадкоємність культури це процес передачі культурноісторичного досвіду. Саме в спадкоємності як органічному поєднанні традиції і новаторства реалізується історичність культури її самозбереження й саморозвиток. Традиції існують у всіх формах духовної культури. Завдяки їм розвивається суспільство оскільки молоде покоління не винаходить заново велосипеди а засвоює досягнутий людський досвід культури.
23238. Аристотель, Стагірит 216 KB
  Зі сказаного очевидно що з того де йде мова про предмет необхідно говорити про предмет і ім'я й поняття; так наприклад людина говорить про предмет про окрему людину і про неї звичайно говорить ім'я [людини]: адже окремою людиною називають живу істоту й визначення людини буде визначати окрему людину адже окрема людина є й людина і жива істота. Так біле перебуваючи в тілі як у підметі говорить про предмет адже тіло називається білим але поняття білого ніколи не може означати тіло. Її предмет мислення як цілісне утворення...
23239. Ільєнков, Евальд Васильович 146.5 KB
  І ось учорашній оптиміст стає похмурим нитиком песимістом якого вже ніщо не радує і ніщо не веселить не дивлячись на його паспортну молодість здоровий шлунок і міцні зуби. Якщо ми недвозначно беремо висвітлену таким чином наукову присутність у своє володіння то маємо сказати: Те на що спрямоване наше світовідношення є саме суще і більше ніщо. Те чим керується вся наша установка є саме суще і крім нього ніщо. Те з чим працює дослідження що втручається у світ є саме суще і ніщо понад того.
23240. Сковорода, Григорій Савич 152.5 KB
  Навпаки саме при падінні аристократичних оцінок людської совісті поступово нав'язується весь цей контраст €œегоїстичного€ і €œнеегоїстичного€ цей по моїй термінології стадний інстинкт котрий дістав тоді розповсюдження. Поняття €œдобро€ він вважає по суті рівним поняттю €œкорисний€ €œдоцільний€ так що в думках €œдобро€ і €œзло€ людство ніби то підсумовує і санкціонує саме незабуті і незабутні пізнання про корисне доцільне і шкідливе недоцільне. Добро згідно цієї теорії те що споконвіку виявилося корисним тому воно...
23241. Кримський, Сергій Борисович. ФІЛОСОФІЯ - АВАНТЮРА ДУХУ ЧИ ЛІТУРГІЯ СМИСЛУ 192.5 KB
  Кримський розробляє принципи трансформації знання прийоми інтерпретації принципи узагальненої раціональності та розуміння принципи духовності розвиває неоплатонічну концепцію вилучення архетипових структур буття розуму та культури; виділяє архетипи української культури. ФІЛОСОФІЯ АВАНТЮРА ДУХУ ЧИ ЛІТУРГІЯ СМИСЛУ Видатний мислитель пізньоантичної епохи Плотін стверджуючи прилученність мудрості до центральних зон смислотворчості буття та людини проголошував що філософія є найголовнішим у житті. Вона є єдиним засобом поставити людину...