25208

Християнське обґрунтування моралі. Євангельська моральна доктрина

Доклад

Логика и философия

Підставою всього ранньохристиянського світогляду була абсолютна орієнтованість на Бога як джерела й ціль будьяких чел. Шлях до Бога є шлях порятунку через народження понад і фізичну смерть. є подоба Бога. образа Бога.

Украинкский

2013-08-13

44 KB

2 чел.

105.Християнське обґрунтування моралі. Євангельська моральна доктрина.

Євангелічна література, що відбиває світогляд ранніх христан, наповнено найглибшим моральним змістом. Норми моралі й моральності присуствуют там як повчання й заповіді Христа й апостолів, а також як приклади особистого поводження. Підставою всього ранньохристиянського світогляду була абсолютна орієнтованість на Бога як джерела й ціль будь-яких чел. дій. Питання, що є істина > хто є істина. Керівною силою для думки й дії ставала віра (що незабаром породило проблему відносини розуму й віри). Шлях до Бога є шлях порятунку через народження понад і фізичну смерть. Мета й вища цінність - єдність із Богом.

У цілому моральні сентенції раннього х-ва, що продовжили своє існування до нашого часу можуть бути сформульовані так. У богу істина, добро, краса й воля нерозривно зв'язані. Ч. є подоба Бога. Подібний йому ч. своєю вільною волею й здатністю веліти. Але ч. відрізняється від Б. тим, що він не є по суті добро й здатне вільно від нього відвертати. Зло є помилкове застосування волі волі, добро - щире. Перше неправильне рішення вільної волі було первородним гріхом Адама, що оставили слід на природі чел. душі. Це гріховний початок, що виражається в спокусах і живе в душі кожного ч., є об'єкт борбы через тілесний аскетизм і щиросердечну смиренність. Моральні норми хр-ва діяльні, але звернені не до зовнішніх справ, а суть подвиги душі. Старий завіт ч. і Б. був саме зовнішнім - закон, сором і честь були боргом перед Богом. Новий завіт є совість як голос вільного духу. Нові заповіді - не закони, а совість.

Моральний пафос християнства в тім, щоб дати ч. відчути своє високу природу й призначення, усвідомити внутрішній драматизм свого буття й зробити важкий, але єдино гідний його вибір. Дух є єдиний скарб людини. Звідси заклики Євангелія не обертати уваги на мирське, матеріальне щастя. Більше того, моральний мир х-ва протипоставлений зовнішньому. Зовсім інше відношення х-у припускає до людини. Це відношення любові й жалю, бачення в ч. образа Бога.

Це двоякому відношенню соотвествуют моральні категорії, зазначені в нагорній проповіді.

Протиставлення відчуженим формам суспільного зв'язку любов, ототожнення любові й моральності, що було помітним кроком у порівнянні з античністю, у якій моральність - сукупність чеснот. Суспільна практика любові. Любов до ближнього є відбиття л. до Бога.

Хр-У виділяє 8 смертних гріхів і конфронтуючі їм 8 чеснот: обжерливість, перелюбство, сріблолюбство, гнів, сум, зневіра, марнославство, городость і помірність, цнотливість, нездобуття, лагідність, блаженний плач (відчуття падіння), трезвение (ретельність у добрих справах), смиренність і любов.

Хр. віра змінила сам пристрій душі європейської людини. Вона стала найсильнішим фактором як формування нового типу моральності, так і підставою формулювання нових моральних категорій і проблем.

Основні проблеми християнської етики:

- Бог як абсолютна мета;

- відносини Бога й ч.;

- проблема чел. індивідуальності, инд. отвественности й порятунку (S моралі);

- воля чел. волі

- зміст і ціль ч. життя;

- вибір шляху ч. по природі;

- проблема волі й божественного приречення.

Ці питання з різними подробицями й відтінками вирішувалися в патристиці й схоластику, традиції исихазма й російського чернецтва, католицької й протестанстской моралі. Хр. етика зробила прямий або непрямий вплив на формування більшості етичних доктрин Європи й Росії.

Патристика.

Ориген (~ 185-253/4). Філософія - путівник життя. (Порівн. Бонавентура - путівник душі до Бога). Проникнути в духовну сутність Біблії. Всі утвори Б. однакові і йому подібні - мають розум і вільну волю. Гріхопадіння є в природі ч., але не виведено з почуттєвих потягів, воно до початку миру. Чуттєвість - наслідок грехопад. Неправильне застосування своб. волі - джерело Зла, Бог не винний. Як гріхопадіння, так і порятунок залежить від самого ч. Якщо чуттєвість - наслідок грехопад., те богопознание розумом - оспасение душі. Аскетизм є адекватна богопознанию форма життя. Засуджений був за перебільшення ролі самого ч. у порятунку.

Тертуллиан.

Представник західної патристики. Поворотна фігура.

У трактаті "Про соромливість" знаходить, що вона відрізняє людину від тварини. Причому це - сором самого себе.

Основополагающией властивості тварной чел. природи - воля й первородний гріх. Установлення Богом закону мало місце саме внаслідок наявності волі. Божественна воля не має підстави й має абсолютне благо. Воля ж ч. перебуває в постійному виборі. Опора волі ч. на саму себе є недосконалий шлях. Досконалий тільки шлях до Бога - християнство.

У світі безупинно йде боротьба добра й зла, що визначає необхідність вибору. Тому мудрий може мріяти тільки про якнайшвидший відхід з миру. Якщо ні, то основна чеснота - смиренність душі, до якого сходять всі інші чесноти, і аскетизм тіла. Вищий прояв чесноти в служінні Богові є святість.

Тато Григорій I ( 540-604) "Moralia".

Гріх - характеристика реального ч. Основний гріх - гордість = брати на себе отвественность вирішувати, що є д/з. Т.о. звільнення самостійно, без наставляння Бога й Церкви, приклада Христа, ч. не може досягти. Звідси смиренність основна чеснота. Від гор. безпосередньо происходять 7 пороків, послідовно зв'язаних: марнославство, заздрість, гнів, лінь, жадібність, обжерливість, розпуста. Від смиренності: мудрість, розум, рада, пізнання, сила, милосердя, жах перед гріхом = віра, надія, любов.

Мораль исп. нормативну функцію ззовні - трансцендент. норми, які індивід повинен опанувати в боротьбі із прагненням до земного щастя.

Августин.

( 354-430)

Унікальність А. у тім, що в "Сповіді" він сам робить шлях того, про що говорить.

Проводить основну ідею для середньовічної етики - божественний статус моральності. Його етичні наслідки випливають із відомості моральних норм до заповідей Бога. ДІАЛЕКТИКА ОСВІТИ. ФІЛОСОФСЬКІ ФРАГМЕНТИ» (Dialektik der Aufldarung. Philosophische Fragmente. Artist., 1947; рос. пров. 1997)  робота написана спільно двома провідними теоретиками Франкфуртской школи М. Хоркхаймером і Т. В. Адорно, створювалася ними в еміграції в США в роки 2-й світові війни. Книга відразу ж після публікації знайшла значення одного з основних програмних добутків критичної теорії суспільства, що синкретически сполучила в собі принципи марксистської критики буржуазного суспільства, гегелівської діалектики й основні установки психоаналізу 3. Фрейда. По своїй структурі книга є добіркою тематичних разноплановых фрагментів. Виникаюча при цьому аналітична перспектива по своїй масштабності покликана відповідати масштабності досліджуваного феномена-катастрофічної для цивілізації й культури тенденції до перетворення їхніх вихідних принципів у свою протилежність. «...Уже міф є Освіта, і: Освіта перетворюється, зворотним ходом, у міфологію» (с. 13), -говорить центральна теза книги, розкриттю якого присвячена її перший розділ «Поняття Освіти». Дана тенденція, тобто «не просто ідеальна, але й практична тенденція до самознищення властива раціональності із самого початку, аж ніяк не тільки в тій фазі, у якій вона виступає в оголеному виді» (с. 14), і тому відслідковується авторами роботи в таких її ключових моментах, як генезис людської самости й суб'єктивності («Екскурс I. Одиссей або міф і Освіта»), завершення Освіти у творчості Канта, Ницше й Саду («Екскурс II. Жюльетта або Освіта й мораль»), технологизация й идеологизация культури в епоху мас-медіа («Культуриндустрия. Освіта як обман мас») і антисемітизм як симптом повернення до варварства освіченої цивілізації («Елементи антисемітизму»). Термін «Освіта» трактується в роботі в значно більше широкому змісті, чим це прийнято в історико-філософській літературі. Їм позначається вся сукупність ідейних установок епохи, що одержала пізніше у творчості представника Франкфуртской школи наступного покоління Ю. Хабермаса найменування епохи «проекту модерну». Критичний аналіз отут спрямований у першу чергу на виявлення інструментального характеру того знання, що споконвічно було покликано звільнити людину від влади природи, але привело лише до тотального поневолення як останньої, так і самої людини. Тим самим проблематика влади («панування») уводиться в якості наскрізної й центральної для всіх складову книгу фрагментів. «Пробудження суб'єкта куплене ціною визнання влади як принцип всіх відносин» (с. 22). Дослідження розгортається в гранично широкому тематичному обрії, що охоплює й структури міфологічної свідомості, і основні етапи розвитку наукової й філософської думки Нового часу й сучасності, і соціальні антагонізми епохи позд-кеиндустриального суспільства. Результатом нелінійного сполучення різних площин аналізу є вражаюча картина самодеструкшш розуму й заснованої на його принципах західноєвропейської культури. Експозиція проблем становлення людської самости, виділення індивідуальності й суб'єктивності з універсального контексту міфу здійснюється шляхом аналізу тексту гомеровской «Одиссеи». Торжество Одиссея над міфологічними силами минулого кладе початок тотальної експансії нового типу світовідчування, своєї закінченої версії сягаючого в епоху науки, що оперує розумом усього лише як інструментом, і пронизуючі всі сфери громадського життя відносин панування. «У той момент, коли людин як свідомість себе самого відтинає себе від природи, незначними стають і всі ті мети, заради яких він зберігає себе живим: соціальний прогрес, ріст всіх матеріальних і духовних сил, навіть сама свідомість, а зведення на престол засобу як мета, що приймає в епоху пізнього капіталізму характер відвертого божевілля, помітно вже в праісторії суб'єктивності. Панування людини над самим собою, що засновує його самость, ...є знищення того суб'єкта, в ім'я якого воно здійснюється» Процес формалізації розуму, початок якому кладе демифологизацией миру й людини й сягаючої своєї кульмінації в кантовском критицизмі, спричиняє катастрофічні наслідки для сфери моралі. У творчості Ницше й Саду, що наважуються, на відміну від Канта, зробити радикальні висновки із принципу самозаконодавства розуму, найбільше повно виражає себе властивій освіченій свідомості антигуманізм, що приводить у тоталітарному суспільстві вже не просто до теоретичної дискредитації, але до практичного скасування елементарних для будь-якого людського співтовариства моральних норм. Для дійсності, у якій чільної виявляється «...інстанція мислення, що калькулює, що підладжує мир під мети самозбереження й не знаючих ніяких інших функцій, Kpoме препарування предмета перетворення його з почуттєвого матеріалу в матеріал поневолюва_» (с. 107), де «усе стає відтвореним, замінним процесом, просто прикладом для понятійної моделі системи, у тому числі - окрема людина...» характерним є особливий тип індустріального виробництва, масового й стереотипизированного, а тому псевдоиндияидуального человеческогосознания. Виробництво товаркой маси, -а не унікальних творів мистецтва, як це мало місце в минулі епохи,- у сфері культуриндустрии цілком визначається ринковим механізмом попиту та пропозиції або ж прямим соціальним замовленням тоталітарних володарів, що не просто приводить до ситуації «эстетического варварства», але в корені виключає як для виробника, так і для споживача подібного роду продукції можливість виходу за межі замкнутого кола беззвичайно тиражируемых масс-медийных кліше, прориву до справді людського змісту, властивим утворам мистецтва колишніх часів. Всі ті рудименти людської самобутності, які намагаються протистояти нівелюванню на теоретичному, моральному й эстетическом рівні в заснованому нанасилии й пануванні суспільстві шляхом консолідації з національними традиціями, викликають на себе самі найжорстокіші репресії: ярчайшим прикладом тому є антисемітизм. Терор, що розв'язується у відношенні даних національних меншостей тоталітарною державою, свідчить про діалектичне перетворення поступального ходу розвитку цивілізації у свою протилежність, про повернення до варварства, дискримінаційні практики якого оперують не поняттями індивідуальності, суб'єкта, особистості, але біологічного різновиду, тим самим уподібнюючи себе стихії природного насильства, протиборством з яким зобов'язано своїм становленням людське Я.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

24683. Стандартні витрати 36 KB
  Стандарти відображають заплановані витрати на одиницю продукції величина яких базується на обґрунтованих нормах витрат ресурсів.Система калькулювання стандартних витрат – це система яка застосовується для:1 контролю витрат;2 прийняття рішень щодо цін;3 оцінка виконання бюджетів;4 усвідомлення витрат;5 управління за відхиленнями.Система калькулювання стандартних витрат включає:1.
24684. Система директ - костинг 34 KB
  Маржинальний дохід розраховується:Маржинальний дохід =Виручка відреалізаціїЗмінні витратиОпераційнийприбуток =Маржинальний дохід Постійні витратиКоли маржа з змінних витрат тільки відшкодовує суму постійних витрат досягається €œмертва точка€ або точка критичного обсягу коли фінансовий результат дорівнює нулю Переваги системи €œдирект костинг€: дана система дає можливість розмежувати змінні та постійні витрати визначити релевантність витрат та вплив на них; спрощується калькулювання собівартості за центрами відповідальності....
24685. Управлінський облік, будучи продовженням фінансового обліку, має з ним реальний, справжній взаємозв’язок і певні відмінності 28.5 KB
  Взаємодія управлінського і бухалтерського обліку досягається на основі наступності послідовності і комплексного використання первинної інформації єдності норм і нормативів а також єдності нормативнодовідкової інформації в цілому доповнення інформації одного виду обліку даними другого одноразової фіксації всієї вихідної змінної інформації в первинному обліку взаємопроникнення методів або їх елементів наближення облікової інформації до місць прийняття рішень єдиного підходу до розробки задач управлінського і фінансового обліку...
24686. Управлінський облік. Предмет управлінського обліку 26.5 KB
  управлінського персонала різного рівня для плануванняоцінки та контролю всередині підприємства Предметом управлінського обліку виступає сукупність об’єктів в процесі всього циклу управління підприємством.Об’єктами обліку виступають виробничі ресурси запаси обладнання трудові ресурси та господарські процеси.Методом управлінського обліку виступає сукупність різних прийомів і способів за допомогою яких відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній системі підприємства. КонтрольМетою управлінського обліку є оптимізація витрат...
24687. Організація обліку за центрами відповідальності 42.5 KB
  Центри відповідальності організуються шляхом делегування відповідним підрозділом підприємства певних повноважень і відповідальності. Основними принципами організації системи обліку за центрами відповідальності є: визначення контрольованих статей витрат і доходів за умови що менеджер керівник повинен відповідати тільки за ті витрати і доходи які він може контролювати і на величину яких може впливати; персоніфікація облікових документів тобто зазначення в документах керівника який відповідає за конкретні статті витрат і доходів; ...
24688. Користувачі інформації 24 KB
  Внутрішні – керівники різних рівнів управліннязабезпечується інформацією на всіх рівнях управління для прийняття поточних рішень 2. Зовнішні акціонерикредиторипостачальникипокупціінвесториподаткові і державні организабезпечується інформацієюяка характеризує результати яких досягло підприємство за минулі звітні роки.
24690. Класифікація витрат 37 KB
  За центрами відповідальності місцем виникнення Витрати виробництва цеху дільниці технологічного переділу служби. За видами продукції Витрати на вироби типові представники виробів групи однорідних виробів одноразові замовлення напівфабрикати. За єдністю складу витрат Одноелементні витрати і комплексні витрати. Наприклад: одноелементні – сировина матеріали прямі витрати на оплату праці; комплексні витрати – їх облік ведуть окремо за елементами та статтями: 919293 4.
24691. ПРИНЦИП ДЕЙСТВИЯ ПРОДОЛЬНОЙ ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНОЙ ЗАЩИТЫ 122 KB
  Принцип действия продольных дифференциальных РЗ основан на сравнении значения и фазы токов в начале и конце защищаемой ЛЭП.1 а при внешнем КЗ в точке К токи I1 и I11 на концах ЛЭП АВ направлены в одну сторону и равны по значению а при КЗ на защищаемой ЛЭП рис. Следовательно сопоставляя значение и фазу токов I1 и I11 можно определять где возникло КЗ на защищаемой ЛЭП или за ее пределами.