25208

Християнське обґрунтування моралі. Євангельська моральна доктрина

Доклад

Логика и философия

Підставою всього ранньохристиянського світогляду була абсолютна орієнтованість на Бога як джерела й ціль будьяких чел. Шлях до Бога є шлях порятунку через народження понад і фізичну смерть. є подоба Бога. образа Бога.

Украинкский

2013-08-13

44 KB

2 чел.

105.Християнське обґрунтування моралі. Євангельська моральна доктрина.

Євангелічна література, що відбиває світогляд ранніх христан, наповнено найглибшим моральним змістом. Норми моралі й моральності присуствуют там як повчання й заповіді Христа й апостолів, а також як приклади особистого поводження. Підставою всього ранньохристиянського світогляду була абсолютна орієнтованість на Бога як джерела й ціль будь-яких чел. дій. Питання, що є істина > хто є істина. Керівною силою для думки й дії ставала віра (що незабаром породило проблему відносини розуму й віри). Шлях до Бога є шлях порятунку через народження понад і фізичну смерть. Мета й вища цінність - єдність із Богом.

У цілому моральні сентенції раннього х-ва, що продовжили своє існування до нашого часу можуть бути сформульовані так. У богу істина, добро, краса й воля нерозривно зв'язані. Ч. є подоба Бога. Подібний йому ч. своєю вільною волею й здатністю веліти. Але ч. відрізняється від Б. тим, що він не є по суті добро й здатне вільно від нього відвертати. Зло є помилкове застосування волі волі, добро - щире. Перше неправильне рішення вільної волі було первородним гріхом Адама, що оставили слід на природі чел. душі. Це гріховний початок, що виражається в спокусах і живе в душі кожного ч., є об'єкт борбы через тілесний аскетизм і щиросердечну смиренність. Моральні норми хр-ва діяльні, але звернені не до зовнішніх справ, а суть подвиги душі. Старий завіт ч. і Б. був саме зовнішнім - закон, сором і честь були боргом перед Богом. Новий завіт є совість як голос вільного духу. Нові заповіді - не закони, а совість.

Моральний пафос християнства в тім, щоб дати ч. відчути своє високу природу й призначення, усвідомити внутрішній драматизм свого буття й зробити важкий, але єдино гідний його вибір. Дух є єдиний скарб людини. Звідси заклики Євангелія не обертати уваги на мирське, матеріальне щастя. Більше того, моральний мир х-ва протипоставлений зовнішньому. Зовсім інше відношення х-у припускає до людини. Це відношення любові й жалю, бачення в ч. образа Бога.

Це двоякому відношенню соотвествуют моральні категорії, зазначені в нагорній проповіді.

Протиставлення відчуженим формам суспільного зв'язку любов, ототожнення любові й моральності, що було помітним кроком у порівнянні з античністю, у якій моральність - сукупність чеснот. Суспільна практика любові. Любов до ближнього є відбиття л. до Бога.

Хр-У виділяє 8 смертних гріхів і конфронтуючі їм 8 чеснот: обжерливість, перелюбство, сріблолюбство, гнів, сум, зневіра, марнославство, городость і помірність, цнотливість, нездобуття, лагідність, блаженний плач (відчуття падіння), трезвение (ретельність у добрих справах), смиренність і любов.

Хр. віра змінила сам пристрій душі європейської людини. Вона стала найсильнішим фактором як формування нового типу моральності, так і підставою формулювання нових моральних категорій і проблем.

Основні проблеми християнської етики:

- Бог як абсолютна мета;

- відносини Бога й ч.;

- проблема чел. індивідуальності, инд. отвественности й порятунку (S моралі);

- воля чел. волі

- зміст і ціль ч. життя;

- вибір шляху ч. по природі;

- проблема волі й божественного приречення.

Ці питання з різними подробицями й відтінками вирішувалися в патристиці й схоластику, традиції исихазма й російського чернецтва, католицької й протестанстской моралі. Хр. етика зробила прямий або непрямий вплив на формування більшості етичних доктрин Європи й Росії.

Патристика.

Ориген (~ 185-253/4). Філософія - путівник життя. (Порівн. Бонавентура - путівник душі до Бога). Проникнути в духовну сутність Біблії. Всі утвори Б. однакові і йому подібні - мають розум і вільну волю. Гріхопадіння є в природі ч., але не виведено з почуттєвих потягів, воно до початку миру. Чуттєвість - наслідок грехопад. Неправильне застосування своб. волі - джерело Зла, Бог не винний. Як гріхопадіння, так і порятунок залежить від самого ч. Якщо чуттєвість - наслідок грехопад., те богопознание розумом - оспасение душі. Аскетизм є адекватна богопознанию форма життя. Засуджений був за перебільшення ролі самого ч. у порятунку.

Тертуллиан.

Представник західної патристики. Поворотна фігура.

У трактаті "Про соромливість" знаходить, що вона відрізняє людину від тварини. Причому це - сором самого себе.

Основополагающией властивості тварной чел. природи - воля й первородний гріх. Установлення Богом закону мало місце саме внаслідок наявності волі. Божественна воля не має підстави й має абсолютне благо. Воля ж ч. перебуває в постійному виборі. Опора волі ч. на саму себе є недосконалий шлях. Досконалий тільки шлях до Бога - християнство.

У світі безупинно йде боротьба добра й зла, що визначає необхідність вибору. Тому мудрий може мріяти тільки про якнайшвидший відхід з миру. Якщо ні, то основна чеснота - смиренність душі, до якого сходять всі інші чесноти, і аскетизм тіла. Вищий прояв чесноти в служінні Богові є святість.

Тато Григорій I ( 540-604) "Moralia".

Гріх - характеристика реального ч. Основний гріх - гордість = брати на себе отвественность вирішувати, що є д/з. Т.о. звільнення самостійно, без наставляння Бога й Церкви, приклада Христа, ч. не може досягти. Звідси смиренність основна чеснота. Від гор. безпосередньо происходять 7 пороків, послідовно зв'язаних: марнославство, заздрість, гнів, лінь, жадібність, обжерливість, розпуста. Від смиренності: мудрість, розум, рада, пізнання, сила, милосердя, жах перед гріхом = віра, надія, любов.

Мораль исп. нормативну функцію ззовні - трансцендент. норми, які індивід повинен опанувати в боротьбі із прагненням до земного щастя.

Августин.

( 354-430)

Унікальність А. у тім, що в "Сповіді" він сам робить шлях того, про що говорить.

Проводить основну ідею для середньовічної етики - божественний статус моральності. Його етичні наслідки випливають із відомості моральних норм до заповідей Бога. ДІАЛЕКТИКА ОСВІТИ. ФІЛОСОФСЬКІ ФРАГМЕНТИ» (Dialektik der Aufldarung. Philosophische Fragmente. Artist., 1947; рос. пров. 1997)  робота написана спільно двома провідними теоретиками Франкфуртской школи М. Хоркхаймером і Т. В. Адорно, створювалася ними в еміграції в США в роки 2-й світові війни. Книга відразу ж після публікації знайшла значення одного з основних програмних добутків критичної теорії суспільства, що синкретически сполучила в собі принципи марксистської критики буржуазного суспільства, гегелівської діалектики й основні установки психоаналізу 3. Фрейда. По своїй структурі книга є добіркою тематичних разноплановых фрагментів. Виникаюча при цьому аналітична перспектива по своїй масштабності покликана відповідати масштабності досліджуваного феномена-катастрофічної для цивілізації й культури тенденції до перетворення їхніх вихідних принципів у свою протилежність. «...Уже міф є Освіта, і: Освіта перетворюється, зворотним ходом, у міфологію» (с. 13), -говорить центральна теза книги, розкриттю якого присвячена її перший розділ «Поняття Освіти». Дана тенденція, тобто «не просто ідеальна, але й практична тенденція до самознищення властива раціональності із самого початку, аж ніяк не тільки в тій фазі, у якій вона виступає в оголеному виді» (с. 14), і тому відслідковується авторами роботи в таких її ключових моментах, як генезис людської самости й суб'єктивності («Екскурс I. Одиссей або міф і Освіта»), завершення Освіти у творчості Канта, Ницше й Саду («Екскурс II. Жюльетта або Освіта й мораль»), технологизация й идеологизация культури в епоху мас-медіа («Культуриндустрия. Освіта як обман мас») і антисемітизм як симптом повернення до варварства освіченої цивілізації («Елементи антисемітизму»). Термін «Освіта» трактується в роботі в значно більше широкому змісті, чим це прийнято в історико-філософській літературі. Їм позначається вся сукупність ідейних установок епохи, що одержала пізніше у творчості представника Франкфуртской школи наступного покоління Ю. Хабермаса найменування епохи «проекту модерну». Критичний аналіз отут спрямований у першу чергу на виявлення інструментального характеру того знання, що споконвічно було покликано звільнити людину від влади природи, але привело лише до тотального поневолення як останньої, так і самої людини. Тим самим проблематика влади («панування») уводиться в якості наскрізної й центральної для всіх складову книгу фрагментів. «Пробудження суб'єкта куплене ціною визнання влади як принцип всіх відносин» (с. 22). Дослідження розгортається в гранично широкому тематичному обрії, що охоплює й структури міфологічної свідомості, і основні етапи розвитку наукової й філософської думки Нового часу й сучасності, і соціальні антагонізми епохи позд-кеиндустриального суспільства. Результатом нелінійного сполучення різних площин аналізу є вражаюча картина самодеструкшш розуму й заснованої на його принципах західноєвропейської культури. Експозиція проблем становлення людської самости, виділення індивідуальності й суб'єктивності з універсального контексту міфу здійснюється шляхом аналізу тексту гомеровской «Одиссеи». Торжество Одиссея над міфологічними силами минулого кладе початок тотальної експансії нового типу світовідчування, своєї закінченої версії сягаючого в епоху науки, що оперує розумом усього лише як інструментом, і пронизуючі всі сфери громадського життя відносин панування. «У той момент, коли людин як свідомість себе самого відтинає себе від природи, незначними стають і всі ті мети, заради яких він зберігає себе живим: соціальний прогрес, ріст всіх матеріальних і духовних сил, навіть сама свідомість, а зведення на престол засобу як мета, що приймає в епоху пізнього капіталізму характер відвертого божевілля, помітно вже в праісторії суб'єктивності. Панування людини над самим собою, що засновує його самость, ...є знищення того суб'єкта, в ім'я якого воно здійснюється» Процес формалізації розуму, початок якому кладе демифологизацией миру й людини й сягаючої своєї кульмінації в кантовском критицизмі, спричиняє катастрофічні наслідки для сфери моралі. У творчості Ницше й Саду, що наважуються, на відміну від Канта, зробити радикальні висновки із принципу самозаконодавства розуму, найбільше повно виражає себе властивій освіченій свідомості антигуманізм, що приводить у тоталітарному суспільстві вже не просто до теоретичної дискредитації, але до практичного скасування елементарних для будь-якого людського співтовариства моральних норм. Для дійсності, у якій чільної виявляється «...інстанція мислення, що калькулює, що підладжує мир під мети самозбереження й не знаючих ніяких інших функцій, Kpoме препарування предмета перетворення його з почуттєвого матеріалу в матеріал поневолюва_» (с. 107), де «усе стає відтвореним, замінним процесом, просто прикладом для понятійної моделі системи, у тому числі - окрема людина...» характерним є особливий тип індустріального виробництва, масового й стереотипизированного, а тому псевдоиндияидуального человеческогосознания. Виробництво товаркой маси, -а не унікальних творів мистецтва, як це мало місце в минулі епохи,- у сфері культуриндустрии цілком визначається ринковим механізмом попиту та пропозиції або ж прямим соціальним замовленням тоталітарних володарів, що не просто приводить до ситуації «эстетического варварства», але в корені виключає як для виробника, так і для споживача подібного роду продукції можливість виходу за межі замкнутого кола беззвичайно тиражируемых масс-медийных кліше, прориву до справді людського змісту, властивим утворам мистецтва колишніх часів. Всі ті рудименти людської самобутності, які намагаються протистояти нівелюванню на теоретичному, моральному й эстетическом рівні в заснованому нанасилии й пануванні суспільстві шляхом консолідації з національними традиціями, викликають на себе самі найжорстокіші репресії: ярчайшим прикладом тому є антисемітизм. Терор, що розв'язується у відношенні даних національних меншостей тоталітарною державою, свідчить про діалектичне перетворення поступального ходу розвитку цивілізації у свою протилежність, про повернення до варварства, дискримінаційні практики якого оперують не поняттями індивідуальності, суб'єкта, особистості, але біологічного різновиду, тим самим уподібнюючи себе стихії природного насильства, протиборством з яким зобов'язано своїм становленням людське Я.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

10832. Плани одинадцятикласника на майбутнє 47 KB
  УРОК 16 Підтема: Плани одинадцятикласника на майбутнє. Мета: Обговорити можливість майбутнього працевлаштування випускників. Провести підготовку до тематичної атестації. Обладнання: підручник/тексти профорієнтаційного характеру HO Job advertisements ХІД УРОКУ П...
10833. Винаходи та винахідники. Наука і культура 93.5 KB
  УРОК 19 Тема: Наука і культура Підтема: Винаходи та винахідники Мета: Ввести та активізувати лексику теми в мовних вправах та граматичних структурах пасивного стану. Практикувати учнів в аудіюванні та читанні текстів за темою. Обладнання: таблиця видочасових форм
10834. Винаходи та винахідники 55.5 KB
  Урок 20 Тема: Наука і культура Підтема: Винаходи та винахідники. Мета: Узагальнити у вправах вживання дієслова to be у різних функціях. Розвивати мовну інтуїцію пізнавальні інтереси учнів уміння логічно мислити. Обладнання: підручник True or False HO1. ХІД УРОКУ I.П
10835. Найважливіші винаходи людства. Телеграф 42 KB
  Урок 21 Тема: Наука і культура Підтема: Найважливіші винаходи людства. Телеграф. Мета: Проконтролювати знання учнями лексики теми. Практикувати учнів у читанні аудіюванні розвивати аудитивну память увагу. Обладнання: підручник текст для аудіюв
10836. РІДНА МОВА ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ УРОКІВ 8 клас 1.17 MB
  О.П. ГЛАЗОВА РІДНА МОВА ПЛАНИ-КОНСПЕКТИ УРОКІВ 8 клас Перший семестр 2003 Передмова Посібник уміщує детальні поурочні плани для навчання української мови восьмикласників. Планування здійснене у ві...
10837. Найважливіші винаходи людства. Телефон 47 KB
  Урок 22 Тема: Наука і культура Підтема: Найважливіші винаходи людства. Телефон. Мета: Практикувати учнів у читанні науковопопулярного тексту пошуковому читанні. Систематизувати граматичний матеріал щодо способів вираження майбутнього часу в англійській мові. Об
10838. Винаходи та винахідники. Перевірити рівень мовленнєвої компетенції за темою 74.5 KB
  Тема: Наука і культура Підтема: Винаходи та винахідники. Мета: Перевірити рівень мовленнєвої компетенції за темою. Провести тематичну атестацію. Обладнання: тест НО1. ХІД УРОКУ І. ПІДГОТОВКА ДО СПРИЙНЯТТЯ ІНШОМОВНОГО МОВЛЕННЯ Aim Повідомлення теми та мети уро...
10839. Мистецтво. Життя суспільства 52.5 KB
  УРОК 24 Тема: Життя суспільства Підтема: Мистецтво. Мета: Розвивати вміння вживати лексику теми в усних висловлюваннях. Проконтролювати розуміння та обговорити текст домашнього читання. Практикувати учнів у вживанні розділових питань у порівнянні з іншими питаннями...
10840. Відвідання музею 58 KB
  УРОК 25 Тема: Життя суспільства Підтема: Відвідання музею. Мета: Практикувати учнів у діалогічному мовленні. Вчити свідомому логічному оформленню висловлювання. Узагальнити у вправах граматичний матеріал Present Tenses. Обладнання: підручник таблиця Present Tenses HO1. ПІ...