25208

Християнське обґрунтування моралі. Євангельська моральна доктрина

Доклад

Логика и философия

Підставою всього ранньохристиянського світогляду була абсолютна орієнтованість на Бога як джерела й ціль будьяких чел. Шлях до Бога є шлях порятунку через народження понад і фізичну смерть. є подоба Бога. образа Бога.

Украинкский

2013-08-13

44 KB

2 чел.

105.Християнське обґрунтування моралі. Євангельська моральна доктрина.

Євангелічна література, що відбиває світогляд ранніх христан, наповнено найглибшим моральним змістом. Норми моралі й моральності присуствуют там як повчання й заповіді Христа й апостолів, а також як приклади особистого поводження. Підставою всього ранньохристиянського світогляду була абсолютна орієнтованість на Бога як джерела й ціль будь-яких чел. дій. Питання, що є істина > хто є істина. Керівною силою для думки й дії ставала віра (що незабаром породило проблему відносини розуму й віри). Шлях до Бога є шлях порятунку через народження понад і фізичну смерть. Мета й вища цінність - єдність із Богом.

У цілому моральні сентенції раннього х-ва, що продовжили своє існування до нашого часу можуть бути сформульовані так. У богу істина, добро, краса й воля нерозривно зв'язані. Ч. є подоба Бога. Подібний йому ч. своєю вільною волею й здатністю веліти. Але ч. відрізняється від Б. тим, що він не є по суті добро й здатне вільно від нього відвертати. Зло є помилкове застосування волі волі, добро - щире. Перше неправильне рішення вільної волі було первородним гріхом Адама, що оставили слід на природі чел. душі. Це гріховний початок, що виражається в спокусах і живе в душі кожного ч., є об'єкт борбы через тілесний аскетизм і щиросердечну смиренність. Моральні норми хр-ва діяльні, але звернені не до зовнішніх справ, а суть подвиги душі. Старий завіт ч. і Б. був саме зовнішнім - закон, сором і честь були боргом перед Богом. Новий завіт є совість як голос вільного духу. Нові заповіді - не закони, а совість.

Моральний пафос християнства в тім, щоб дати ч. відчути своє високу природу й призначення, усвідомити внутрішній драматизм свого буття й зробити важкий, але єдино гідний його вибір. Дух є єдиний скарб людини. Звідси заклики Євангелія не обертати уваги на мирське, матеріальне щастя. Більше того, моральний мир х-ва протипоставлений зовнішньому. Зовсім інше відношення х-у припускає до людини. Це відношення любові й жалю, бачення в ч. образа Бога.

Це двоякому відношенню соотвествуют моральні категорії, зазначені в нагорній проповіді.

Протиставлення відчуженим формам суспільного зв'язку любов, ототожнення любові й моральності, що було помітним кроком у порівнянні з античністю, у якій моральність - сукупність чеснот. Суспільна практика любові. Любов до ближнього є відбиття л. до Бога.

Хр-У виділяє 8 смертних гріхів і конфронтуючі їм 8 чеснот: обжерливість, перелюбство, сріблолюбство, гнів, сум, зневіра, марнославство, городость і помірність, цнотливість, нездобуття, лагідність, блаженний плач (відчуття падіння), трезвение (ретельність у добрих справах), смиренність і любов.

Хр. віра змінила сам пристрій душі європейської людини. Вона стала найсильнішим фактором як формування нового типу моральності, так і підставою формулювання нових моральних категорій і проблем.

Основні проблеми християнської етики:

- Бог як абсолютна мета;

- відносини Бога й ч.;

- проблема чел. індивідуальності, инд. отвественности й порятунку (S моралі);

- воля чел. волі

- зміст і ціль ч. життя;

- вибір шляху ч. по природі;

- проблема волі й божественного приречення.

Ці питання з різними подробицями й відтінками вирішувалися в патристиці й схоластику, традиції исихазма й російського чернецтва, католицької й протестанстской моралі. Хр. етика зробила прямий або непрямий вплив на формування більшості етичних доктрин Європи й Росії.

Патристика.

Ориген (~ 185-253/4). Філософія - путівник життя. (Порівн. Бонавентура - путівник душі до Бога). Проникнути в духовну сутність Біблії. Всі утвори Б. однакові і йому подібні - мають розум і вільну волю. Гріхопадіння є в природі ч., але не виведено з почуттєвих потягів, воно до початку миру. Чуттєвість - наслідок грехопад. Неправильне застосування своб. волі - джерело Зла, Бог не винний. Як гріхопадіння, так і порятунок залежить від самого ч. Якщо чуттєвість - наслідок грехопад., те богопознание розумом - оспасение душі. Аскетизм є адекватна богопознанию форма життя. Засуджений був за перебільшення ролі самого ч. у порятунку.

Тертуллиан.

Представник західної патристики. Поворотна фігура.

У трактаті "Про соромливість" знаходить, що вона відрізняє людину від тварини. Причому це - сором самого себе.

Основополагающией властивості тварной чел. природи - воля й первородний гріх. Установлення Богом закону мало місце саме внаслідок наявності волі. Божественна воля не має підстави й має абсолютне благо. Воля ж ч. перебуває в постійному виборі. Опора волі ч. на саму себе є недосконалий шлях. Досконалий тільки шлях до Бога - християнство.

У світі безупинно йде боротьба добра й зла, що визначає необхідність вибору. Тому мудрий може мріяти тільки про якнайшвидший відхід з миру. Якщо ні, то основна чеснота - смиренність душі, до якого сходять всі інші чесноти, і аскетизм тіла. Вищий прояв чесноти в служінні Богові є святість.

Тато Григорій I ( 540-604) "Moralia".

Гріх - характеристика реального ч. Основний гріх - гордість = брати на себе отвественность вирішувати, що є д/з. Т.о. звільнення самостійно, без наставляння Бога й Церкви, приклада Христа, ч. не може досягти. Звідси смиренність основна чеснота. Від гор. безпосередньо происходять 7 пороків, послідовно зв'язаних: марнославство, заздрість, гнів, лінь, жадібність, обжерливість, розпуста. Від смиренності: мудрість, розум, рада, пізнання, сила, милосердя, жах перед гріхом = віра, надія, любов.

Мораль исп. нормативну функцію ззовні - трансцендент. норми, які індивід повинен опанувати в боротьбі із прагненням до земного щастя.

Августин.

( 354-430)

Унікальність А. у тім, що в "Сповіді" він сам робить шлях того, про що говорить.

Проводить основну ідею для середньовічної етики - божественний статус моральності. Його етичні наслідки випливають із відомості моральних норм до заповідей Бога. ДІАЛЕКТИКА ОСВІТИ. ФІЛОСОФСЬКІ ФРАГМЕНТИ» (Dialektik der Aufldarung. Philosophische Fragmente. Artist., 1947; рос. пров. 1997)  робота написана спільно двома провідними теоретиками Франкфуртской школи М. Хоркхаймером і Т. В. Адорно, створювалася ними в еміграції в США в роки 2-й світові війни. Книга відразу ж після публікації знайшла значення одного з основних програмних добутків критичної теорії суспільства, що синкретически сполучила в собі принципи марксистської критики буржуазного суспільства, гегелівської діалектики й основні установки психоаналізу 3. Фрейда. По своїй структурі книга є добіркою тематичних разноплановых фрагментів. Виникаюча при цьому аналітична перспектива по своїй масштабності покликана відповідати масштабності досліджуваного феномена-катастрофічної для цивілізації й культури тенденції до перетворення їхніх вихідних принципів у свою протилежність. «...Уже міф є Освіта, і: Освіта перетворюється, зворотним ходом, у міфологію» (с. 13), -говорить центральна теза книги, розкриттю якого присвячена її перший розділ «Поняття Освіти». Дана тенденція, тобто «не просто ідеальна, але й практична тенденція до самознищення властива раціональності із самого початку, аж ніяк не тільки в тій фазі, у якій вона виступає в оголеному виді» (с. 14), і тому відслідковується авторами роботи в таких її ключових моментах, як генезис людської самости й суб'єктивності («Екскурс I. Одиссей або міф і Освіта»), завершення Освіти у творчості Канта, Ницше й Саду («Екскурс II. Жюльетта або Освіта й мораль»), технологизация й идеологизация культури в епоху мас-медіа («Культуриндустрия. Освіта як обман мас») і антисемітизм як симптом повернення до варварства освіченої цивілізації («Елементи антисемітизму»). Термін «Освіта» трактується в роботі в значно більше широкому змісті, чим це прийнято в історико-філософській літературі. Їм позначається вся сукупність ідейних установок епохи, що одержала пізніше у творчості представника Франкфуртской школи наступного покоління Ю. Хабермаса найменування епохи «проекту модерну». Критичний аналіз отут спрямований у першу чергу на виявлення інструментального характеру того знання, що споконвічно було покликано звільнити людину від влади природи, але привело лише до тотального поневолення як останньої, так і самої людини. Тим самим проблематика влади («панування») уводиться в якості наскрізної й центральної для всіх складову книгу фрагментів. «Пробудження суб'єкта куплене ціною визнання влади як принцип всіх відносин» (с. 22). Дослідження розгортається в гранично широкому тематичному обрії, що охоплює й структури міфологічної свідомості, і основні етапи розвитку наукової й філософської думки Нового часу й сучасності, і соціальні антагонізми епохи позд-кеиндустриального суспільства. Результатом нелінійного сполучення різних площин аналізу є вражаюча картина самодеструкшш розуму й заснованої на його принципах західноєвропейської культури. Експозиція проблем становлення людської самости, виділення індивідуальності й суб'єктивності з універсального контексту міфу здійснюється шляхом аналізу тексту гомеровской «Одиссеи». Торжество Одиссея над міфологічними силами минулого кладе початок тотальної експансії нового типу світовідчування, своєї закінченої версії сягаючого в епоху науки, що оперує розумом усього лише як інструментом, і пронизуючі всі сфери громадського життя відносин панування. «У той момент, коли людин як свідомість себе самого відтинає себе від природи, незначними стають і всі ті мети, заради яких він зберігає себе живим: соціальний прогрес, ріст всіх матеріальних і духовних сил, навіть сама свідомість, а зведення на престол засобу як мета, що приймає в епоху пізнього капіталізму характер відвертого божевілля, помітно вже в праісторії суб'єктивності. Панування людини над самим собою, що засновує його самость, ...є знищення того суб'єкта, в ім'я якого воно здійснюється» Процес формалізації розуму, початок якому кладе демифологизацией миру й людини й сягаючої своєї кульмінації в кантовском критицизмі, спричиняє катастрофічні наслідки для сфери моралі. У творчості Ницше й Саду, що наважуються, на відміну від Канта, зробити радикальні висновки із принципу самозаконодавства розуму, найбільше повно виражає себе властивій освіченій свідомості антигуманізм, що приводить у тоталітарному суспільстві вже не просто до теоретичної дискредитації, але до практичного скасування елементарних для будь-якого людського співтовариства моральних норм. Для дійсності, у якій чільної виявляється «...інстанція мислення, що калькулює, що підладжує мир під мети самозбереження й не знаючих ніяких інших функцій, Kpoме препарування предмета перетворення його з почуттєвого матеріалу в матеріал поневолюва_» (с. 107), де «усе стає відтвореним, замінним процесом, просто прикладом для понятійної моделі системи, у тому числі - окрема людина...» характерним є особливий тип індустріального виробництва, масового й стереотипизированного, а тому псевдоиндияидуального человеческогосознания. Виробництво товаркой маси, -а не унікальних творів мистецтва, як це мало місце в минулі епохи,- у сфері культуриндустрии цілком визначається ринковим механізмом попиту та пропозиції або ж прямим соціальним замовленням тоталітарних володарів, що не просто приводить до ситуації «эстетического варварства», але в корені виключає як для виробника, так і для споживача подібного роду продукції можливість виходу за межі замкнутого кола беззвичайно тиражируемых масс-медийных кліше, прориву до справді людського змісту, властивим утворам мистецтва колишніх часів. Всі ті рудименти людської самобутності, які намагаються протистояти нівелюванню на теоретичному, моральному й эстетическом рівні в заснованому нанасилии й пануванні суспільстві шляхом консолідації з національними традиціями, викликають на себе самі найжорстокіші репресії: ярчайшим прикладом тому є антисемітизм. Терор, що розв'язується у відношенні даних національних меншостей тоталітарною державою, свідчить про діалектичне перетворення поступального ходу розвитку цивілізації у свою протилежність, про повернення до варварства, дискримінаційні практики якого оперують не поняттями індивідуальності, суб'єкта, особистості, але біологічного різновиду, тим самим уподібнюючи себе стихії природного насильства, протиборством з яким зобов'язано своїм становленням людське Я.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

35929. Виноград как сырье для винодельческой промышленности. Требования, предъявляемые к винограду, при производстве различных типов вин. Факторы, определяющие качество винограда. Сбор урожая 59.95 KB
  Факторы определяющие качество винограда. Характеристика винограда Сырьём для винодельческой промышленности является виноград. Ягоды винограда содержат высокосахаристый сок из которого получают вино. Характеристика и механический состав винограда.
35930. Особливості обслуговування у податкових органах великих платників податків 57.5 KB
  24 Податкового кодексу великий платник податків це юридична особа у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові звітні квартали перевищує п'ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами що контролюються органами державної податкової служби за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень. У разі включення платника податків до Реєстру великих платників податків далі – Реєстр ВПП та отримання повідомлення центрального органу...
35931. Биосфера. Роль живого вещества в жизни планеты. Географические закономерности распределения биологического разнообразия и биомассы 57 KB
  Роль живого вещества в жизни планеты. В структуре биосферы Вернадский выделял семь видов вещества: живое; биогенное возникшее из живого или подвергшееся переработке; косное абиотическое образованное вне жизни; биокосное возникшее на стыке живого и неживого; к биокосному по Вернадскому относится почва; вещество в стадии радиоактивного распада; рассеянные атомы; вещество космического происхождения. 2 Биогенез преобразование косного вещества геосферы земли в живое вещество биосферы образование высокомолекулярных органических...
35932. Понятие, функции, предмет и объект массовых коммуникаций 56.95 KB
  История развития коммуникации: Изобретение письма; Изготовление печатного станка; Внедрение электронных СМИ; Термин появился в начале 20 в. Он определил основные вопросы коммуникации: кто передал Что передал По какому каналу Кому С каким результатом Формула Лассуэлла стала как собственно моделью отражающей структуру коммуникационного процесса так и моделью исследования этого процесса его структуры и отдельных элементов. В первую очередь это важно для массовой коммуникации особенно в кризисные моменты общественной жизни...
35933. Размножение 56.5 KB
  БЕСПОЛОЕ РАЗМНОЖЕНИЕ бесполое размножение происходит без образования гамет в нем участвует лишь один организм. Перед делением клетки происходит репликация ДНК а у эукариот деление и ядра. В большинстве случаев происходит бинарное деление при котором образуются две идентичные клетки. Множественное деление при котором следом за рядом повторных делений клеточного ядра происходит деление самой клетки на огромное множество дочерних клеток можно наблюдать у споровиков это группа простейших и к ним относится например возбудитель малярии...
35934. Экологическая экспертиза 56.5 KB
  в Российской Федерации вступил в силу закон Об экологической экспертизе где определяется что экологическая экспертиза это установление соответствия намечаемой хозяйственной и иной деятельности экологическим требованиям и определение допустимости реализации объекта экологической экспертизы в целях предупреждения возможных неблагоприятных воздействий этой деятельности на окружающую природную среду и связанных с ними социальных экономических и иных последствий реализации объекта экологической экспертизы. Основные принципы проведения...
35935. Трудовая деятельность. Роль труда в развитии человека и общества 59 KB
  Труд это особая система состоящая из трех компонентов: Предметы труда это вещество природы вещь или комплекс вещей на которые человек воздействует в процессе труда при помощи средств труда с целью приспособления их для удовлетворения личных и производственных потребностей. Если предметы труда образуют материальную основу продукта то они называются основными материалами а если способствуют самому процессу труда или придают основному материалу новые свойства то вспомогательными материалами. К предметам труда в широком смысле...
35936. Перекрытия ребристые с плитами, опертыми по контуру. Общие сведения 55.5 KB
  Общие сведения Конструктивная схема перекрытий включает плиты работающие на изгиб в двух направлениях и поддерживающие их балки. Толщина плиты в зависимости от ее размеров и нагрузки составляет 50140 мм но не менее l1 50 Применяют в основном по архитектурным соображениям. а б а – трещины на нижней поверхности плиты б – на верхней 2 Расчет плит опертых по контуру как упругих систем Характер распределения усилий в плите можно рассматривать в результате расчета плиты как тонкой пластинки для этого...