25209

Сучасний дискурс справедливості

Доклад

Логика и философия

Сучасний дискурс справедливості. Одною з найяскравіших робіт що зможе розкрити це питання є робота Роулза Теорія справедливості€. По суті теорія справедливості означає розрив з традицією. Головною засадою за Роулзом є інтуїтивне почуття справедливості.

Украинкский

2013-08-13

25 KB

1 чел.

76. Сучасний дискурс справедливості.

Одною з найяскравіших робіт , що зможе розкрити це питання є робота Роулза „Теорія справедливості”. Саме вона дала новий подих політичній філософії. Головне значення цієї роботи в тому, що автор правильно постави питання та запропонував доцільну методологію. По суті, теорія справедливості означає розрив з традицією.

Головною засадою за Роулзом є інтуїтивне почуття справедливості. Справедливість як поняття за своїм характером є інтенціональним та дискурсивним. Тоді інтерсубєктивність постає як обовязкова умова виконання справедливості. Звідси питання про те, що варто вважати критеріями справедливості. Адже. Кожен з нас має власне розуміння справедливості, але консенсус буде лише тоді, коли буде сформульоване загальне розуміння.

Дуже важливо визначити предмет справедливості, тобто те на що буде поширюватися справедливість. Чесність тут виступає як дорадча процедура справедливості. Роулз вважав, що лише здійснення процедури справедливості чесними людьми може впорядкувати діяльність інституцій. Власне і проблема справедливості постає тоді, коли є потреба оцінити діяльність інститутів, тобто ми намагаємося зробити усе для того, щоб збалансувати легітимні конкуруючі інтереси. Справедливою є та інституція, що обирається відносною більшістю розумних та чесних індивідів.

Справедливість у Роулза, взагалі постає специфічною формою, вона конструюється, а не передбачається. Оскільки інтереси громадян можуть розходитися, то потрібні цивілізовані шляхи для вирішення такої проблеми. Філософ від початку розглядає людей як раціональних егоїстів, а не як моралістів. У цей момент проблема справедливості перестає у проблему балансу інтересів. Саме тому в основу концепції процедурної неупередженості Роулз покладає чесність у вихідній ситуації. Для цього він пропонує використати „завісу незнання”: індивіди мають бути не знати нічого про свій вік, стать, соціальне походження тощо. Вони знають лише те, що вони раціональні і не переймаються долею інших людей. Результатом їх співпраці стануть принципи справедливості, за якими вони і будуть жити далі. Роулз вважає, що загальна концепція буде такою: усі первинні блага будуть поділені порівну, якщо тільки не рівний розподіл не служить благу усіх.

Отже, Роулз намагається створити у людині почуття справедливості, яке зможе постійно стабілізувати суспільне життя.

Нозік критикує Роулза, тому пропонує свою власну концепцію. Він говорить, що для встановлення справедливості в суспільстві Роулзу заважав саме позаекономічний характер перетворень, тому Нозік піднімає проблему захисту приватної власності. Філософ поділяє справедливість на історичну та атрибутну. Ми не можемо визначити інстанцію, що встановлює справедливість. Якщо ж людина формує принципи справедливості, то вона може з часом їх і змінити. За Нозі ком, справедливість не може мати поза історичний характер справедливість не можна встановлювати лабораторно.

Тобто у сучасному дискурсі справедливості є фундаментальні розбіжності, які подати дуже складно.